Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника державної наукової установи приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника державної наукової установи і протягом 20 календарних днів з дня закінчення строку подання документів на заміщення вакантної посади вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону та встановленим власником (власниками) додатковим вимогам, на розгляд зборів колективу наукових працівників державної наукової установи.
Претенденти на посаду керівника державної наукової установи розглядаються на зборах колективу наукових працівників цієї установи. Кожен член зборів колективу наукових працівників може голосувати лише за одну кандидатуру або не підтримувати жодної з кандидатур.
Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган призначає (призначають) на посаду керівника державної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, кандидатуру, яка набрала більш як дві третини голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи.
Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо на зборах колективу наукових працівників були присутні не менш як дві третини фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї державної наукової установи.
Якщо кандидат на посаду керівника державної наукової установи набрав більше 50 відсотків, але менше двох третин голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) призначити його на посаду або, за наявності вмотивованих заперечень, оголосити новий конкурс, призначивши виконувача обов’язків керівника державної наукової установи на строк не більш як шість місяців.
Якщо жоден із претендентів на посаду керівника державної наукової установи не набрав у першому турі більше 50 відсотків голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи, проводиться другий тур голосування.
До участі у другому турі допускаються два кандидати, які в першому турі набрали найбільшу кількість голосів.
Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган призначає (призначають) на посаду керівника державної наукової установи особу, яка у другому турі набрала більш як дві третини голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи.
Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо на зборах колективу наукових працівників були присутні не менш як дві третин фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї державної наукової установи.
Якщо кандидат на посаду керівника державної наукової установи у другому турі набрав більше 50 відсотків, але менше двох третин голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган має (мають) право призначити його на посаду або, за наявності вмотивованих заперечень, оголосити новий конкурс, призначивши виконувача обов’язків керівника державної наукової установи на строк не більш як шість місяців.
Контракт з обраним керівником державної наукової установи укладається власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом в установленому порядку протягом одного місяця з дня обрання на строк, визначений статутом (положенням) цієї державної наукової установи, але не більш як на п’ять років.
( Абзац дванадцятий частини четвертої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 870-IX від 03.09.2020 - вводиться в дію з 03.01.2021, див. пункт 1 розділу II )
5. Керівник державної наукової установи може бути звільнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом з підстав, визначених законодавством про працю, а також за порушення умов контракту. Керівник державної наукової установи також може бути звільнений з посади у зв’язку з прийняттям рішення про його відкликання зборами колективу наукових працівників державної наукової установи. Підстави для відкликання керівника державної наукової установи визначаються законодавством про працю та статутом (положенням) цієї державної наукової установи.
Подання про відкликання керівника державної наукової установи може бути внесено на розгляд зборів колективу наукових працівників цієї державної наукової установи не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради цієї наукової установи. Збори колективу наукових працівників вважаються повноважними, якщо на них присутні не менш як дві третини фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї державної наукової установи. Рішення про відкликання керівника приймається двома третинами голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи.
6. Методичні рекомендації щодо особливостей обрання керівника державної наукової установи та типова форма контракту з керівником державної наукової установи затверджуються Кабінетом Міністрів України.
7. Дія положень, передбачених частинами другою - шостою цієї статті, не поширюється на державні комерційні підприємства, державні некомерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 цього Закону належать до наукових установ. Для таких наукових установ конкурсний відбір та призначення керівника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Призначення на посаду керівників наукових установ інших форм власності здійснюється в порядку, встановленому статутом (положенням) цих наукових установ.
( Частина сьома статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1962-IX від 15.12.2021 )
8. Керівники наукових установ, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, можуть призначатися керівниками відповідних органів виконавчої влади на конкурсних засадах.
Особливості призначення та звільнення керівників наукових установ, що входять до складу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, визначаються статутами відповідних академій наук.
9. Засновник (засновники) новоутвореної державної наукової установи або уповноважений ним (ними) орган призначає (призначають) виконувача обов’язків керівника державної наукової установи на строк не більш як шість місяців.
Стаття 10. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи
1. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи є колегіальним органом управління науковою і науково-технічною діяльністю наукової установи в частині виключних повноважень, визначених цією статтею, та виконує консультативно-дорадчі функції щодо інших питань наукової і науково-технічної діяльності наукової установи.
( Частина перша статті 10 в редакції Закону № 870-IX від 03.09.2020 - вводиться в дію з 03.01.2021, див. пункт 1 розділу II )
2. Кількісний склад членів вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи визначається статутом (положенням) наукової установи. Не менш як три чверті складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради обираються таємним голосуванням зборів наукових працівників, а решта членів призначаються наказом керівника цієї наукової установи. Для наукових установ Національної академії наук України, кількість працівників яких перевищує 500 осіб або які мають відокремлені відділення, філії, інші структурні підрозділи, нормативними документами Національної академії наук України може передбачатися особливий порядок обрання складу вченої ради.
Керівник наукової установи, його заступник з наукової роботи і вчений секретар наукової установи є членами вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи за посадою.
Голова, його заступники та вчений секретар вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради обираються таємним голосуванням з числа її членів.
До складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи також входять голова ради молодих вчених або іншого об’єднання молодих вчених (представник молодих вчених) наукової установи та керівник первинної профспілкової організації (профспілковий представник) наукової установи.
3. До виключної компетенції вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи належать питання щодо:
1) визначення стратегії розвитку наукової установи та перспективних напрямів наукової і науково-технічної діяльності;
2) проведення наукової і науково-технічної оцінки тематики та результатів науково-дослідних робіт;
3) затвердження поточних (щорічних) планів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок;
4) удосконалення та розвитку структури наукової установи;
5) затвердження тем дисертацій здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти або наукового ступеня доктора наук і призначення наукових керівників чи консультантів;
( Пункт 5 частини третьої статті 10 в редакції Закону № 1369-IX від 30.03.2021 )
6) затвердження результатів атестації наукових працівників, аспірантів, докторантів, здобувачів та результатів конкурсу на вакантні посади наукових працівників;
7) висування видатних наукових праць для присудження премій, медалей та інших видів відзнак, у тому числі міжнародних;
8) присвоєння працівникам наукової установи вчених звань професора та старшого дослідника і подання відповідних рішень на затвердження до атестаційної колегії центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, порушення клопотання про присвоєння почесних звань;
9) затвердження річних звітів про діяльність наукової установи та фінансових планів наукової установи;
10) ухвалення рішення про розміщення власних надходжень у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або в банківських установах державного сектору;
11) погодження переліку професій і посад наукової установи, на яких може застосовуватися гнучкий режим робочого часу та дистанційний режим праці.
Стаття 11. Державна атестація наукових установ
1. З метою визначення ефективності діяльності наукових установ проводиться їх державна атестація.
Для наукових установ державної, комунальної форм власності, а також наукових установ, у статутних капіталах яких є частка, що належить державі, державна атестація проводиться в обов’язковому порядку не менше одного разу на п’ять років, для новоутворених - не пізніш як через три роки після утворення.
Для наукових установ інших форм власності державна атестація може бути проведена за ініціативою таких установ.
Порядок проведення державної атестації наукових установ розробляється в порядку, визначеному цим Законом, і затверджується Кабінетом Міністрів України.
2. Під час проведення державної атестації наукових установ здійснюється їх оцінювання за такими напрямами:
1) забезпеченість науковими і науково-технічними кадрами;
2) стан матеріально-технічної бази;
3) якість наукової і науково-технічної діяльності - на основі експертної оцінки з використанням наукометричних та інших показників, що використовуються в міжнародній системі експертизи;
4) оцінка ефективності наукової і науково-технічної діяльності має здійснюватися відповідно до завдань наукової установи.
3. Результати державної атестації наукових установ використовуються органами, до сфери управління (відання) яких належать наукові установи, під час:
1) планування обсягу видатків державного бюджету для забезпечення діяльності таких наукових установ;
2) формування тематики наукових досліджень та науково-технічних розробок таких наукових установ;
3) розгляду питання продовження (дострокового розірвання) контракту з керівником наукової установи;
4) розгляду питання щодо реорганізації, ліквідації наукової установи.
Стаття 12. Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави
1. Для надання державної підтримки науковим установам незалежно від форми власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави.
Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, розробляється у порядку, визначеному цим Законом, і затверджується Кабінетом Міністрів України.
Наукові установи незалежно від форми власності, що включені або претендують на включення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, підлягають державній атестації.
Наукові установи включаються до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, строком до п’яти років у межах строку, визначеного за результатами державної атестації.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, розміщує перелік наукових установ, включених до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, на своєму офіційному веб-сайті та забезпечує безоплатний доступ до нього.
2. Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави:
1) користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України;
2) не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність на інші види діяльності;
3) зобов’язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї діяльності спрямовувати на провадження наукової та (або) науково-технічної діяльності та розвиток матеріально-технічної бази, необхідної для проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок.
3. Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, виключаються з нього у разі недодержання вимог, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті.
Стаття 12-1. Дослідницька інфраструктура
1. Суб’єктами дослідницької інфраструктури є наукові установи, заклади вищої освіти, громадські наукові організації, інші юридичні особи, що мають наукові підрозділи, а також їхні об’єднання, яким належить відповідна дослідницька інфраструктура.
2. Переліки об’єктів дослідницької інфраструктури формуються суб’єктами дослідницької інфраструктури відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України. Інформація про об’єкти дослідницької інфраструктури оприлюднюється на веб-сайтах суб’єктів дослідницької інфраструктури, на балансі яких перебувають відповідні об’єкти, державною мовою, англійською мовою та, за бажанням, іншими іноземними мовами (крім мови держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом) з дотриманням вимог законодавства щодо інформації з обмеженим доступом.
3. З метою збирання, формування, збереження, верифікації даних та інформації про дослідницьку інфраструктуру, забезпечення відкритого доступу до неї та її використання створюється та функціонує Реєстр дослідницької інфраструктури (далі - Реєстр).
Реєстр ведеться державною мовою і англійською мовою, функціонує відповідно до положення про Реєстр дослідницької інфраструктури, що затверджується Кабінетом Міністрів України, з дотриманням вимог Закону України "Про публічні електронні реєстри".
Об’єкти дослідницької інфраструктури включаються до Реєстру відповідно до критеріїв та в порядку, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Доступ до Реєстру є відкритим, інклюзивним і безоплатним.
Реєстр є складовою Національної електронної науково-інформаційної системи, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України.
4. З метою проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок суб’єкти наукової і науково-технічної діяльності використовують об’єкти дослідницької інфраструктури безоплатно та/або на підставі відповідного договору з урахуванням принципів відкритої науки та відповідно до регламенту доступу до об’єкта (об’єктів) дослідницької інфраструктури.
5. Регламент доступу до об’єкта (об’єктів) дослідницької інфраструктури затверджується відповідним суб’єктом дослідницької інфраструктури, оприлюднюється на його веб-сайті державною мовою, англійською мовою та, за бажанням, іншими іноземними мовами (крім мови держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом) та містить інформацію про:
1) час, місце, спосіб, умови та порядок надання (отримання) доступу до кожного об’єкта дослідницької інфраструктури;
2) безоплатність або вартість доступу;
3) контактну особу, відповідальну за організацію надання такого доступу;
4) порядок подання (у тому числі дистанційно) заявки на отримання доступу до об’єкта дослідницької інфраструктури;
5) строк надання відповіді на заявку, що не може перевищувати один місяць з дня її подання;
6) підстави для відмови у наданні доступу до об’єкта дослідницької інфраструктури;
7) умови та порядок користування об’єктом дослідницької інфраструктури;
8) іншу інформацію, яку суб’єкт дослідницької інфраструктури вважає за необхідне зазначити в регламенті доступу до конкретного об’єкта дослідницької інфраструктури.
Суб’єкт дослідницької інфраструктури може затвердити один регламент доступу до всіх об’єктів дослідницької інфраструктури або регламенти доступу до кожного об’єкта дослідницької інфраструктури.
6. Дослідницька інфраструктура може бути локальною, розподіленою, віртуальною (цифровою).
Локальна дослідницька інфраструктура складається з об’єктів дослідницької інфраструктури, що належать одному суб’єкту дослідницької інфраструктури, який використовує їх для власної наукової діяльності. Суб’єкт локальної дослідницької інфраструктури також може проводити на договірних засадах наукові дослідження для третіх осіб з використанням зазначених об’єктів та (або) надавати на підставі договору доступ до зазначених об’єктів іншим суб’єктам наукової діяльності для проведення наукових досліджень.
Розподілена дослідницька інфраструктура складається з об’єктів дослідницької інфраструктури, що належать декільком суб’єктам дослідницької інфраструктури, які уклали договір про спільне використання зазначених об’єктів на визначених у договорі умовах для проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок за окремим науковим напрямом або для проведення міждисциплінарних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, наукової і науково-технічної експертизи, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів.
Розподілена дослідницька інфраструктура утворюється на договірних засадах без створення юридичної особи або як окрема юридична особа - національний консорціум дослідницької інфраструктури, що створюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Усі учасники (засновники) розподіленої дослідницької інфраструктури користуються об’єктами цієї дослідницької інфраструктури відповідно до умов договору, в якому визначаються у тому числі питання щодо безоплатності чи встановлення плати (зокрема часткової) за таке користування.
Віртуальна (цифрова) дослідницька інфраструктура складається з ресурсів зберігання даних, систем електронних комунікацій, наборів комп’ютерних програм, мережевих компонентів, хмарних ресурсів, систем автентифікації користувачів та центрів обробки даних. Віртуальна (цифрова) дослідницька інфраструктура може бути складовою локальної або розподіленої дослідницької інфраструктури.
Дослідницька інфраструктура (локальна, розподілена, віртуальна) може входити до міжнародних мереж (об’єднань) дослідницької інфраструктури. Внески за входження дослідницької інфраструктури України до міжнародних мереж (об’єднань) дослідницької інфраструктури можуть сплачуватися за рахунок коштів державного бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, за умови наявності стратегічного інтересу України у такій співпраці та інших умов, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
7. Суб’єкти дослідницької інфраструктури державної та комунальної форми власності зобов’язані:
1) вносити до Реєстру у встановленому законодавством порядку об’єкти дослідницької інфраструктури;
2) надавати відповідно до регламенту, у тому числі на договірних засадах, доступ до об’єктів дослідницької інфраструктури для проведення наукових досліджень;
3) надавати відповідно до регламенту, у тому числі на договірних засадах, послуги з проведення наукових досліджень з використанням об’єктів дослідницької інфраструктури;
4) забезпечувати якісну, надійну та безперебійну роботу об’єктів дослідницької інфраструктури;
5) забезпечувати утримання, збереження та розвиток об’єктів дослідницької інфраструктури, зокрема шляхом проведення регламентних та інших робіт, своєчасного фахового та в повному обсязі технічного обслуговування;
6) надавати інформаційну, технічну, консультаційну, методичну, організаційну підтримку та супроводження робіт щодо використання об’єктів дослідницької інфраструктури;
7) забезпечувати наявність кваліфікованих фахівців, здатних підтримувати об’єкти дослідницької інфраструктури у робочому стані, супроводжувати їх належне функціонування, використання, збереження і модернізацію, надавати відповідні консультації;
8) забезпечувати можливість обміну науковими результатами між суб’єктами наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності;
9) залучати кошти на утримання та розвиток об’єктів дослідницької інфраструктури з різних джерел, не заборонених законодавством.
( Закон доповнено статтею 12-1 згідно із Законом № 4794-IX від 25.02.2026 )
Стаття 13. Центр колективного користування науковим обладнанням
1. Центр колективного користування науковим обладнанням утворюється у формі структурного підрозділу наукової установи (закладу вищої освіти) або самостійної юридичної особи з метою надання доступу до наукового обладнання (зокрема устаткування, інструментів, приладів, інвентарю) та пов’язаних з ним послуг для проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок суб’єктами наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності на безоплатних або платних договірних засадах відповідно до умов, визначених регламентом доступу до наукового обладнання та користування ним, затвердженим засновником центру колективного користування науковим обладнанням.
Юридичні та фізичні особи можуть передавати наукове обладнання центрам колективного користування науковим обладнанням, у тому числі в тимчасове безоплатне користування для надання послуг, без права його відчуження.
Положення про центр колективного користування науковим обладнанням, регламент доступу до наукового обладнання та користування ним затверджуються засновником центру.
2. Завданнями центру колективного користування науковим обладнанням є:
1) сприяння реалізації державних цільових наукових і науково-технічних програм та наукових (науково-технічних) проектів;
2) залучення здобувачів вищої освіти, докторантів, постдокторантів та молодих вчених до науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;
3) проведення спільних наукових досліджень вітчизняними та іноземними науковими установами та закладами вищої освіти;
4) сприяння міжнародному науково-технічному співробітництву;
5) надання послуг з користування науковим обладнанням;
6) надання послуг з проведення наукових досліджень з використанням наукового обладнання, яке належить йому на праві власності або користування відповідно до закону, замовнику такої послуги;
7) проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок за напрямами, визначеними засновником центру.
3. Центр колективного користування науковим обладнанням може надавати платні послуги у встановленому законодавством порядку. Центр колективного користування науковим обладнанням зобов’язаний надавати послуги на підставі затвердженого кошторису та використовувати отримані кошти на своє утримання та розвиток, на оплату праці своїх працівників.
Учасниками центру колективного користування науковим обладнанням можуть бути наукові установи, заклади вищої освіти та юридичні особи, які уклали договір про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об’єднання вкладів з метою оптимального використання наукового обладнання для проведення спільних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок.
Замовниками послуг центру колективного користування науковим обладнанням можуть бути суб’єкти наукової та науково-технічної діяльності, які не є учасниками такого центру та з якими укладено договір про надання послуг з проведення наукових досліджень з використанням наукового обладнання.
4. Примірне положення про центр колективного користування науковим обладнанням затверджується Кабінетом Міністрів України.
( Стаття 13 в редакції Закону № 4794-IX від 25.02.2026 )
Стаття 14. Національний науковий центр
1. Науковій установі, закладу вищої освіти, об’єднанню наукових установ та (або) закладів вищої освіти, які мають унікальну дослідницьку інфраструктуру, науковців та фахівців найвищої кваліфікації, результати наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок яких мають загальнодержавне значення та міжнародне визнання, для реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та (або) інноваційної діяльності може бути надано статус національного наукового центру.
2. Статус національного наукового центру надається Кабінетом Міністрів України строком на сім років.
3. Порядок, критерії та умови надання, позбавлення і продовження дії статусу національного наукового центру визначаються положенням про національний науковий центр, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
4. Завданнями національного наукового центру є:
1) реалізація пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок та отримання результатів, що мають загальнодержавне значення та міжнародне визнання;
2) забезпечення виконання стратегічних завдань у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності шляхом реалізації найбільш важливих та актуальних для держави напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок та (або) інноваційної діяльності;
3) сприяння міжнародному науково-технічному співробітництву;
4) надання відкритого доступу до унікальної дослідницької інфраструктури.
5. Національні наукові центри можуть входити до мереж розподіленої дослідницької інфраструктури на підставі договору в порядку, визначеному законодавством, за окремим науковим напрямом. До національних наукових центрів можуть входити державні ключові лабораторії та центри колективного користування науковим обладнанням.
6. Органом управління науковою і науково-технічною діяльністю національного наукового центру є наукова рада національного наукового центру. Проведення незалежної оцінки результатів наукової та науково-технічної діяльності національного наукового центру здійснює наглядова рада такого центру, яка діє відповідно до типового положення про наглядову раду, передбаченого частиною восьмою статті 7 цього Закону.
Інформація про наукову діяльність національного наукового центру оприлюднюється на веб-сайті національного наукового центру.
( Стаття 14 в редакції Закону № 4794-IX від 25.02.2026 )
Стаття 15. Державна ключова лабораторія
1. З метою підтримки та розвитку фундаментальних досліджень на світовому рівні, нових перспективних міждисциплінарних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок, координації спільної діяльності та ефективного використання фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів за визначеним науковим напрямом можуть утворюватися державні ключові лабораторії. Державні ключові лабораторії можуть бути новою юридичною особою або об’єднанням наукових груп установ та (або) університетів, академій, інститутів на основі договору про спільну наукову діяльність у порядку, визначеному законом.
2. Фінансова підтримка наукової і науково-технічної діяльності державних ключових лабораторій здійснюється за рахунок грантової підтримки Національного фонду досліджень, інших державних коштів, фондів підтримки наукової і науково-технічної діяльності, міжнародних наукових програм і грантів, спонсорських внесків, коштів з інших джерел, не заборонених законодавством, та коштів сторін - учасників такої лабораторії.
( Частина друга статті 15 в редакції Закону № 4794-IX від 25.02.2026 )
3. Статус державної ключової лабораторії з відповідного напряму наукових досліджень і науково-технічних розробок надається з дня її державної реєстрації центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статус державної ключової лабораторії надається на визначений період (від п’яти до семи років), який за результатами звіту про діяльність ключової лабораторії може бути продовжений у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
4. Органом управління науковою і науково-технічною діяльністю державної ключової лабораторії є наукова рада, що діє на підставі відповідного положення. При державній ключовій лабораторії може створюватися наглядова рада, до складу якої можуть входити іноземні вчені.
Примірне положення про наукову та наглядову ради державної ключової лабораторії затверджується Кабінетом Міністрів України.
5. Типове положення про державну ключову лабораторію затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 16. Державний реєстр наукових об’єктів, що становлять національне надбання
1. З метою збереження унікальних наукових об’єктів (колекцій, інформаційних фондів, дослідних установок та обладнання, а також заповідників і дендропарків, наукових полігонів тощо), які мають виняткове значення для вітчизняної та світової науки, створюється Державний реєстр наукових об’єктів, що становлять національне надбання.
Науковий об’єкт, що становить національне надбання, - це унікальний об’єкт, що не піддається відтворенню, втрата або руйнування якого матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства.
До наукових об’єктів, що становлять національне надбання, можуть бути віднесені:
1) унікальні об’єкти музейних, архівних фондів, колекції, особливо цінні та рідкісні видання, інші пам’ятки історії та культури;
2) інформаційні фонди;
3) дослідні установки, обладнання, полігони;
4) природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, інші природні території та об’єкти, штучно створені об’єкти природно-заповідного фонду, що потребують підтримки, не передбаченої Законом України "Про природно-заповідний фонд України", або їх окремі частини, зокрема ботанічні, зоологічні, мікробіологічні та інші колекції;
5) інші унікальні наукові об’єкти.
2. Державний реєстр наукових об’єктів, що становлять національне надбання, веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, у визначеному ним порядку.
Положення про порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання, затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Рішення про надання науковому об’єкту статусу такого, що становить національне надбання, та про позбавлення його цього статусу приймає Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності.
Науковому об’єкту надається статус такого, що становить національне надбання, з дня його включення до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання.
Фінансування заходів з утримання, збереження і розвитку наукових об’єктів, включених до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
4. Наукові об’єкти, включені до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання, не підлягають приватизації.
5. У разі реорганізації, ліквідації або приватизації установи, відповідальної за збереження наукового об’єкта, включеного до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання, для забезпечення його належного функціонування Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого збереження такого об’єкта.
Стаття 17. Національна академія наук України
1. Національна академія наук України є вищою науковою самоврядною організацією України. Національна академія наук України заснована на державній власності і є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.
Кадровий склад Національної академії наук України включає дійсних членів (академіків), кількість яких не може перевищувати 200 осіб, членів-кореспондентів, кількість яких не може перевищувати 400 осіб, іноземних членів та працівників наукових установ (організацій, підприємств), що перебувають у її віданні.
2. Національна академія наук України організує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних, суспільних і гуманітарних наук.
При Національній академії наук України діють:
1) Міжвідомча рада з координації фундаментальних і прикладних досліджень в Україні, що утворюється Національною академією наук України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, та національними галузевими академіями наук для сприяння розвитку фундаментальних досліджень та ефективному використанню їх результатів у прикладних дослідженнях і науково-технічних розробках за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. Положення про Міжвідомчу раду з координації фундаментальних і прикладних досліджень в Україні та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі пропозицій Національної академії наук України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, погоджених Національною радою України з питань розвитку науки і технологій;
( Пункт 1 частини другої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 870-IX від 03.09.2020 - вводиться в дію з 03.01.2021, див. пункт 1 розділу II )
2) Рада президентів академій наук України, яка є постійно діючим колегіальним органом, що об’єднує президентів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук України з метою координації наукової діяльності зазначених академій.
Національна академія наук України як вища наукова самоврядна організація України здійснює незалежну наукову оцінку проектів стратегічних, прогнозних та програмних документів (доктрин, концепцій, стратегій тощо), а також за дорученням Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та/або з власної ініціативи розробляє пропозиції щодо засад державної наукової і науково-технічної політики, прогнози, інформаційно-аналітичні матеріали, пропозиції, рекомендації щодо суспільно-політичного, соціально-економічного, науково-технічного, інноваційного та гуманітарного розвитку держави, здійснює наукову експертизу проектів законів, державних рішень і програм.
3. Національна академія наук України має у своїй структурі Президію, апарат Президії, секції, відділення, які координують діяльність науково-дослідних інститутів та інших наукових установ, організацій, підприємств (обсерваторій, ботанічних садів, дендропарків, заповідників, бібліотек, музеїв тощо), об’єктів соціальної сфери, що забезпечують діяльність і перебувають у віданні Національної академії наук України.
4. Національна академія наук України наділена правом управління своєю діяльністю, володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та передане їй на праві узуфрукта державного майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом, відповідно до закону і Статуту Національної академії наук України.
( Абзац перший частини четвертої статті 17 в редакції Закону № 4196-IX від 09.01.2025 )
Державне майно передається Національній академії наук України на праві узуфрукта державного майна у безстрокове безоплатне користування без права зміни його форми власності та використовується відповідно до закону і Статуту Національної академії наук України.
( Абзац другий частини четвертої статті 17 в редакції Закону № 4196-IX від 09.01.2025 )
Земельні ділянки надаються Національній академії наук України у постійне користування відповідно до земельного законодавства.
5. Утворення, злиття, приєднання, поділ, перетворення та ліквідація державних наукових установ (організацій, підприємств), що перебувають у віданні Національної академії наук України, здійснюються з урахуванням норм Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".
( Абзац перший частини п'ятої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 870-IX від 03.09.2020 - вводиться в дію з 03.01.2021, див. пункт 1 розділу II )
Наукові установи Національної академії наук України підлягають обов’язковій державній атестації в порядку, встановленому цим Законом.
Національна академія наук України і центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності, інші центральні органи виконавчої влади можуть утворювати наукові установи подвійного підпорядкування, а наукові установи Національної академії наук України разом з закладами вищої освіти - спільні наукові підрозділи.
Національна академія наук України (та окремі наукові установи, що входять до її складу) має право засновувати заклади вищої освіти для підготовки фахівців за різними кваліфікаційними рівнями, у тому числі магістра та доктора філософії.
6. Кошти на забезпечення діяльності Національної академії наук України щороку визначаються у Державному бюджеті України окремим рядком. Фінансування Національної академії наук України може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.
Національна академія наук України є головним розпорядником бюджетних коштів.
Національна академія наук України провадить свою діяльність відповідно до законодавства України та Статуту Національної академії наук України, який ухвалюється загальними зборами Національної академії наук України і реєструється Міністерством юстиції України, за наявності позитивного висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності.
7. Державне управління науковою та науково-технічною діяльністю Національної академії наук України здійснюється згідно із законодавством, не порушуючи її самоврядності та свободи наукової творчості.
Самоврядність Національної академії наук України полягає у:
1) самостійному визначенні тематики фундаментальних і прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, форм організації та проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, формуванні своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв’язків у частині, що не суперечить цьому Закону;
2) виборності та колегіальності органів управління, здійсненні загальними зборами Національної академії наук України функцій найвищого органу управління.
Національна академія наук України за рішенням Кабінету Міністрів України може представляти Україну у міжнародних наукових організаціях (академічних об’єднаннях, фахових союзах, товариствах) як національний член і виконувати відповідні членські обов’язки, у тому числі фінансові - у межах видатків Державного бюджету України на забезпечення діяльності Національної академії наук України.
Механізм реалізації принципу самоврядності Національної академії наук України визначається Статутом Національної академії наук України у межах, що не суперечать цьому Закону та законодавству.
Національна академія наук України подає Кабінетові Міністрів України разом з висновком Національної ради України з питань розвитку науки і технологій щорічний звіт про результати своєї наукової і науково-технічної діяльності, ефективність управління державним майном, переданим їй на праві узуфрукта державного майна чи на іншому речовому праві, передбаченому законом, та використання бюджетних коштів.
( Абзац сьомий частини сьомої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
8. Найвищим органом самоврядування Національної академії наук України є загальні збори, що складаються з дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів Національної академії наук України. У сесіях загальних зборів (крім питань, пов’язаних з виборами дійсних членів, членів-кореспондентів та іноземних членів Національної академії наук України) беруть участь з правом ухвального голосу наукові працівники, делеговані трудовими колективами наукових установ Національної академії наук України у кількості, що становить не менше половини загального складу дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів Національної академії наук України. У сесіях загальних зборів з правом дорадчого голосу можуть брати участь іноземні члени Національної академії наук України, керівники наукових установ Національної академії наук України та представники наукової громадськості.
( Абзац перший частини восьмої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 870-IX від 03.09.2020 - вводиться в дію з 03.01.2021, див. пункт 1 розділу II )
До виключної компетенції загальних зборів Національної академії наук України належать:
1) ухвалення Статуту Національної академії наук України;
2) обрання президента Національної академії наук України, першого віце-президента, віце-президентів та головного ученого секретаря Національної академії наук України, інших членів Президії Національної академії наук України;
3) обрання дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів та іноземних членів Національної академії наук України;
4) затвердження академіків - секретарів відділень Національної академії наук України;
5) позбавлення статусу дійсного члена (академіка), члена-кореспондента та іноземного члена Національної академії наук України з підстав, у випадках та порядку, визначених Статутом Національної академії наук України.
9. Президент Національної академії наук України організовує її роботу, очолює Президію Національної академії наук України, здійснює управління майновим комплексом, представляє Національну академію наук України в органах державної влади, державних установах, органах місцевого самоврядування, громадських та інших організаціях.
10. Загальне науково-організаційне керівництво поточною діяльністю Національної академії наук України здійснює Президія Національної академії наук України у складі президента, першого віце-президента, віце-президентів, головного ученого секретаря, академіків - секретарів відділень, членів Президії, які обираються на п’ять років та не можуть обіймати своїх посад більш як два строки.
Президія Національної академії наук України має постійно діючий апарат, що забезпечує підготовку та виконання рішень загальних зборів, Президії і президента Національної академії наук України, здійснює науково-організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Президії Національної академії наук України.
Апарат Президії Національної академії наук України очолює головний учений секретар Національної академії наук України.
11. Президент, перший віце-президент, віце-президенти, головний учений секретар, члени Президії Національної академії наук України обираються загальними зборами Національної академії наук України шляхом таємного голосування більшістю голосів від загального числа учасників загальних зборів і виконують свої обов’язки до обрання нового складу Президії Національної академії наук України.
У разі якщо жоден із кандидатів на посаду президента Національної академії наук України не отримав під час голосування більшості голосів, проводиться другий тур за участю двох кандидатів, які отримали у першому турі найбільшу кількість голосів. У другому турі обраним вважається той кандидат, який отримав більшу порівняно з іншим кандидатом кількість голосів.
Право висунення кандидата на посаду президента Національної академії наук України належить Президії, науковим установам, дійсним членам (академікам) та членам-кореспондентам Національної академії наук України. На посаду президента може претендувати особа, яка є дійсним членом (академіком) Національної академії наук України.
Порядок обрання загальними зборами президента, першого віце-президента, віце-президентів, головного ученого секретаря, членів Президії Національної академії наук України визначається Статутом Національної академії наук України.
12. Академіки - секретарі відділень обираються загальними зборами відповідного відділення Національної академії наук України, у сесії яких беруть участь всі дійсні члени (академіки) та члени-кореспонденти Національної академії наук України, які входять до складу відділення, а також делеговані представники (кандидати наук, доктори філософії, доктори наук) наукових колективів установ відділення у кількості, що дорівнює половині облікового складу дійсних членів і членів-кореспондентів, які беруть участь у роботі сесії загальних зборів відділення.
Право висування кандидатур академіків - секретарів відділень належить науковим установам, дійсним членам (академікам) та членам-кореспондентам Національної академії наук України, які належать до відповідного відділення.
На посаду першого віце-президента, віце-президента, головного ученого секретаря, академіка - секретаря відділення може претендувати особа, яка є дійсним членом (академіком) або членом-кореспондентом Національної академії наук України.
На посаду члена Президії може претендувати особа, яка є дійсним членом (академіком) або членом-кореспондентом Національної академії наук України чи має науковий ступінь доктора наук та працює за основним місцем роботи в науковій установі Національної академії наук України.
13. Обрання членів-кореспондентів Національної академії наук України здійснюється таємним голосуванням усіх дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів Національної академії наук України. Обрання дійсних членів (академіків) Національної академії наук України здійснюється таємним голосуванням усіх дійсних членів (академіків) Національної академії наук України.
( Абзац перший частини тринадцятої статті 17 в редакції Закону № 870-IX від 03.09.2020 - вводиться в дію з 03.01.2021, див. пункт 1 розділу II )
Перелік вакансій для обрання членів-кореспондентів та дійсних членів (академіків) Національної академії наук України встановлюється Президією Національної академії наук України з урахуванням пропозицій наукових відділень за результатами аналізу тенденцій розвитку світової та вітчизняної науки, наявного кадрового потенціалу для заміщення цих вакансій, необхідності представлення в Національній академії наук України всіх секторів вітчизняної науки.
Процедура виборів дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів, іноземних членів Національної академії наук України визначається Статутом Національної академії наук України.
Кандидатури для обрання членами-кореспондентами Національної академії наук України висуваються дійсними членами та членами-кореспондентами, вченими (науковими, науково-технічними) радами наукових установ, атестованих відповідно до вимог цього Закону, та закладів вищої освіти (університетів та академій) з числа докторів наук, які мають визнаний вітчизняною та світовою науковою спільнотою науковий доробок, розв’язали наукову проблему, що має вагоме теоретичне чи практичне значення, провадять активну науково-громадську діяльність.
Кандидатури для обрання дійсними членами (академіками) Національної академії наук України висуваються дійсними членами, вченими (науковими, науково-технічними) радами наукових установ, атестованих відповідно до вимог цього Закону, та закладів вищої освіти (університетів та академій) з числа членів-кореспондентів Національної академії наук України, які створили визнані вітчизняною та світовою науковою спільнотою наукові школи, запропонували підхід до розв’язання наукових проблем, що мають велике теоретичне чи практичне значення, провадять активну науково-громадську діяльність.
