Про організацію соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими

Відповідно до статей 65-70, 94-99, 123, 124, 127, 129-137 Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року № 343 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції", постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року № 348 "Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції", з метою нормативного забезпечення процесу організації соціально-виховної та психологічної роботи з особами, засудженими до позбавлення та обмеження волі, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

Положення про відділення соціально-психологічної служби;

Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу засуджених;

Положення про самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі;

Типові посадові обов’язки психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора.

2. Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України (Анохін О.В.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу в межах компетенції покласти на керівників органів і установ, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України.

1. Відділення соціально-психологічної служби (далі - відділення) є структурним підрозділом установи виконання покарань, слідчого ізолятора (далі - установа), яке створюється для безпосереднього забезпечення оптимальних умов відбування покарання та проведення із засудженими та засудженими, які залишені для роботи з господарського обслуговування, соціально-виховної роботи для досягнення мети їх виправлення і ресоціалізації.

2. Терміни, наведені в цьому Положенні, вживаються в таких значеннях:

криміногенні потреби - актуальні фактори ризику, оцінка яких свідчить про високу вірогідність їх впливу на виникнення протиправної (криміногенної) поведінки особи та потребу у заходах впливу для зменшення або усунення такого впливу;

індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим - документ, що визначає цілі роботи із засудженим та заходи, спрямовані на задоволення криміногенних потреб і досягнення позитивних змін у житті засудженого, відповідальних осіб за їх виконання, чіткі терміни виконання та містити примітку про результати виконання кожного заходу. Індивідуальна програма складається спільно із засудженим, зрозумілою для нього мовою, з урахуванням віку, рівня розвитку, життєвого досвіду, сформованих життєвих навичок. Начальник відділення соціально-психологічної служби, до якого розподілено засудженого, ознайомлює його з індивідуальною програмою та тими заходами, які мають бути реалізовані у її межах;

ціль в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим - бажаний очікуваний результат соціально-виховної та психологічної роботи із засудженим в межах визначеної криміногенної потреби;

заходи в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим - конкретні кроки, які мають бути впроваджені для досягнення кожної визначеної цілі щодо впливу на криміногенну потребу засудженого. Визначення заходів залежить від рівня життєвих навичок засудженого, його досвіду та розуміння виконання визначених заходів. Складні заходи, які реалізовуються у кілька етапів, ліпше розділити і прописати окремими пунктами;

відповідальні особи в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим - особи, які відповідають за виконання заходу у визначений термін, згідно з індивідуальною програмою. Відповідальними особами можуть бути: засуджений, стосовно якого складено індивідуальну програму, та персонал установи, співробітники державних та недержавних організацій, які долучені до роботи із засудженим.

3. Кожне відділення забезпечується окремим житловим приміщенням з комунально-побутовими умовами для розташування засуджених.

4. Відділення очолює начальник, посадові права та обов'язки якого визначаються цим Положенням.

5. Загальне керівництво начальниками відділень здійснює начальник установи, який сприяє їм у створенні належних умов для роботи.

6. Безпосередньо роботу начальників відділень організовує заступник начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи - начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи.

7. Розподіл засуджених по відділеннях після перебування у дільниці карантину, діагностики і розподілу здійснюється з урахуванням їх соціально-психологічних та особистісних характеристик комісією, яку очолює начальник установи або особа, яка виконує його обов’язки.

8. Переведення засуджених з одного відділення до іншого допускається лише за виняткових обставин (конфліктні стосунки між окремими засудженими, реорганізація відділень, хвороба засудженого, зміна місця працевлаштування) на підставі письмового наказу начальника установи за мотивованим рапортом особи, яка є ініціатором переведення, погодженим з начальником відділення.

9. Соціально-виховна та психологічна робота із засудженими здійснюється відповідно до індивідуальних програм, які складаються за результатами медичного обстеження, психодіагностики і психолого-педагогічного вивчення, кримінологічної, кримінально-правової характеристики, оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та реалізуються, в тому числі за допомогою програм диференційованого виховного впливу.

Ступінь виправлення засуджених визначається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.

Оцінка ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення проводиться згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України.

У результаті проведення оцінки ризиків визначаються криміногенні потреби засудженого, на мінімізацію яких спрямовуються цілі та заходи в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.

Індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим складається начальником відділення соціально-психологічної служби, до якого було розподілено засудженого.

Індивідуальна програма є документом, який постійно використовується в роботі із засудженим, коригується та доповнюється за необхідності.

Перша індивідуальна програма соціально-виховної роботи складається у термін не пізніше 30 днів з дня прибуття засудженої особи до установи виконання покарань. Індивідуальна програма повинна містити не більше чотирьох пріоритетних криміногенних потреб, до яких визначається по одній цілі соціально-виховної роботи із засудженими. Пріоритетність криміногенних потреб та цілей соціально-вихов-ної роботи визначається із урахуванням рівня мотивації засудженого стосовно кожної з актуальних криміногенних потреб, рівня ризику ймовірної шкоди життю та здоров’ю стосовно інших осіб. Окрім актуальних криміногенних потреб, в індивідуальній програмі можуть бути визначені цілі роботи, спрямовані на забезпечення нормального стану фізичного та психічного здоров’я особи засудженого, які прямо не пов’язані із ризиком вчинення повторного кримінального правопорушення засудженим, проте є важливою умовою забезпечення його прав та ресоціалізації. До кожної цілі обираються заходи задля її досягнення та визначаються відповідальні особи, в тому числі засуджений, терміни для виконання кожного окремого заходу. Індивідуальна програма виконується протягом шести місяців з дня її складання.

Кожні шість місяців індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим переглядається начальником відділення соціально-психологічної роботи, до якого розподілено засудженого, з метою визначення досягнутих результатів, рекомендацій щодо подальшої соціально-виховної роботи з засудженим, які вносяться у відповідний розділ Щоденника індивідуальної роботи із засудженим.

Кожні шість місяців здійснюється перегляд оцінки ризиків, під час якого враховуються отримані результати соціально-виховної роботи із засудженим за попередній період та інформація щодо факторів ризику засудженого. За результатами перегляду оцінки складається індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим на наступні шість місяців, яка може містити як нові цілі та заходи до них, так і передбачати продовження роботи над цілями, поставленими на попередньому етапі, та включати актуальні заходи на цей період.

З метою контролю результатів реалізації індивідуальних програм роботи із засудженими, фіксації соціально-виховних та психологічних заходів ведуться у кримінально-виконавчих установах - Щоденник індивідуальної роботи із засудженим (додаток 1), у виховних колоніях - Щоденник соціально-виховної роботи із засудженим неповнолітнім (додаток 2).

За наявності відповідної технічної можливості щоденник ведеться в електронній формі у Єдиному реєстрі засуджених та осіб, узятих під варту (далі - ЄРЗО). У такому випадку ведення його у паперовій формі не вимагається.

10. Корисна ініціатива засуджених реалізується шляхом їх участі у програмах диференційованого виховного впливу, роботі гуртків за інтересами (прикладної творчості, художньої самодіяльності тощо) та у спортивних секціях, порядок роботи яких затверджується наказом начальника установи.

1. Використовувати соціально-педагогічні, психологічні та інші форми і методи роботи із засудженими, які є доцільними з точки зору їх виправлення та відповідають вимогам встановленого порядку відбування покарання.

2. Організовувати та проводити інформаційні години із засудженими відділення.

3. Порушувати питання про вжиття персоналом установи заходів, спрямованих на забезпечення законних прав та інтересів засуджених.

4. Брати участь у засіданнях комісії з питань переведення засуджених до інших структурних дільниць або інших установ, застосування до засуджених заохочувальних норм, амністії або помилування та інших комісій, доповідати про свої пропозиції щодо доцільності прийняття тих чи інших рішень стосовно засуджених.

5. Вносити керівництву установи пропозиції щодо застосування до засуджених заходів заохочення та стягнення.

Начальник відділення виправного центру може застосовувати заходи заохочення і стягнення у випадках, визначеними кримінально-виконавчим законодавством.

6. Закріплювати за засудженими індивідуальні спальні місця та місця для збереження особистих речей і продуктів харчування.

7. Отримувати від структурних підрозділів установи інформацію стосовно засуджених відділення, яка має значення для їх виправлення та безпеки.

8. Порушувати перед керівництвом установи питання щодо створення належних умов тримання засуджених та зміцнення матеріально-технічної бази для проведення соціально-виховної роботи у відділенні.

9. Звертатись до членів методично-виховної ради установи, педагогічної ради виховної колонії за наданням методичної та практичної допомоги в організації роботи із засудженими.

10. Вносити корективи до індивідуальних програм роботи із засудженими з урахуванням досягнутих результатів або змін у поведінці засуджених.

11. Звертатися до начальника виправної колонії з клопотанням щодо переведення до дільниці ресоціалізації засуджених, які тримаються у дільниці посиленого контролю, після виконання такими засудженими спеціальної індивідуальної програми.

У разі дострокового виконання засудженим заходів, передбачених спеціальною індивідуальною програмою, начальник відділення соціально-психологічної служби може звернутися до начальника колонії із клопотанням про переведення засудженого до дільниці ресоціалізації до закінчення строку, на який було складено спеціальну індивідуальну програму.

1. Вивчати та в повному обсязі володіти даними щодо чисельного, соціально-демографічного, кримінально-правового та персонального складу засуджених відділення.

2. Щодня проводити обхід відділення з метою огляду технічного стану приміщень, виявлення предметів, виробів і речовин, зберігання яких засудженим заборонено, організації робіт з підтримання належних побутових умов у відділенні, дотримання чистоти і порядку у приміщеннях та на прилеглій території, збереження майна відділення.

3. Протягом робочого дня відвідувати місця перебування засуджених відділення, спостерігати за їх поведінкою.

4. Вимагати виконання засудженими встановленого в установі розпорядку дня, дотримання режиму відбування покарання.

5. Проводити огляд зовнішнього вигляду засуджених та вилучати у них предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено.

6. Брати участь у поіменних перевірках наявності засуджених відділення.

7. Згідно із затвердженим графіком здійснювати прийом засуджених з особистих питань, вирішувати порушені в їх заявах і скаргах питання, надавати допомогу в захисті їх законних прав та інтересів.

8. Стежити за станом здоров’я засуджених, супроводжувати засуджених відділення до медичної частини на амбулаторний прийом у визначений розпорядком дня та графіком роботи медичної частини час.

9. Стежити за виконанням засудженими правил санітарії та особистої гігієни, спільно з медичними працівниками здійснювати заходи санітарної освіти засуджених, спрямовані на пропаганду медичних та санітарних знань, формування навичок здорового способу життя.

10. При надходженні до відділення новоприбулих засуджених ознайомлюватись з даними первинного вивчення їх особистості в період перебування у дільниці карантину, діагностики і розподілу.

11. Брати участь у здійсненні оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, на основі якої складати спільно із засудженим індивідуальну програму соціально-виховної та психологічної роботи протягом строку відбування покарання.

У період відбування покарання засудженими вивчати їх особистість, не рідше ніж один раз на шість місяців переглядати оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, на основі якої вносити зміни до індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.

Для вирішення питання щодо переведення засуджених у виправних колоніях, слідчих ізоляторах до інших структурних дільниць, позачергово проводити оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, за результатами якої вносити зміни до індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.

12. У разі переведення засудженого до дільниці посиленого контролю складати спеціальну індивідуальну програму, яка передбачає заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного, психокорегуючого характеру.

13. Щоквартально здійснювати оцінювання поведінки засуджених та надавати пропозиції адміністрації установи для прийняття вмотивованого рішення про доцільність або недоцільність застосування до засуджених заходів заохочення.

14. Сприяти відновленню та підтримці засудженими соціально корисних зв’язків, залучати до цієї роботи родичів засуджених та представників організацій, які проводять роботу в установі.

15. Складати характеристики на засуджених (додаток 3), у тому числі на підставі оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, визначеної з використанням підсистеми "КАСАНДРА" ЄРЗО, для розгляду питань щодо зміни умов тримання, заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, переведення засуджених із виховної колонії до виправної колонії, залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли 18-річного віку, застосування амністії або помилування, та в інших необхідних випадках.

Характеристика складається згідно з методикою складення характеристики на засудженого (додаток 4).

За наявності технічної можливості характеристика на засудженого може складатися автоматично в електронному вигляді з використанням ЄРЗО.

16. Складати проєкти висновків щодо ступеня виправлення засуджених для розгляду питань щодо заміни засудженим невідбутої частини покарання більш м’яким або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в порядку та за методикою визначеними наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5 "Про визначення ступеня виправлення засудженого", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2023 року за № 116/39172.

17. Подавати начальнику виправної колонії клопотання щодо переведення засудженого, який систематично (два та більше разів) вчиняє злісні порушення установленого порядку відбування покарання, що загрожують безпеці персоналу, засуджених або інших осіб до дільниці посиленого контролю із пропозиціями щодо строку тримання.

До клопотання додаються: характеристика, визначена пунктом 15 цього розділу, психологічна характеристика засудженого, довідка про заохочення та стягнення, рапорти працівників відділу нагляду і безпеки (відділу режиму і охорони) та оперативного підрозділу виправної колонії.

18. Сприяти трудовій зайнятості засуджених на виробництві установи та оволодінню ними робочими спеціальностями, контролювати їх виведення на роботу та ставлення до праці. Здійснювати облік працевлаштування засуджених, виконання ними норм виробітку, нарахування заробітної плати, а також облік погашення засудженими позовів та сплати аліментів.

19. Залучати засуджених, які не мають повної загальної середньої освіти, до навчання у загальноосвітньому навчальному закладі та професійно-технічному училищі при установі.

20. Організовувати та проводити серед засуджених просвітницькі, культурно-масові, фізкультурно-оздоровчі та інші заходи, які забезпечують їх зайнятість у вільний час.

21. Залучати засуджених до соціально-корисної діяльності, організації роботи гуртків за інтересами.

22. Виявляти засуджених, які потребують підвищеного контролю за їх поведінкою, вживати заходів щодо поставлення їх на профілактичний облік та у взаємодії з іншими службами установи проводити з ними індивідуально-профілактичну роботу.

23. Виявляти та попереджувати конфліктні ситуації між засудженими та протиправні дії з їх боку.

24. Бути присутнім при поміщенні (звільненні) засуджених у дисциплінарний ізолятор (карцер), переведенні в приміщення камерного типу (одиночну камеру), які застосовуються як стягнення за допущені порушення, не рідше одного разу на тиждень проводити з ними індивідуально-профілактичну роботу.

25. Роз’яснювати засудженим основні положення законодавства про зайнятість та соціальний захист населення, сприяти попередньому вирішенню питань їх трудового і побутового влаштування після звільнення.

26. Своєчасно надавати представникам інших служб установи інформацію про засуджених, яка має значення для їх виправлення та безпеки.

27. Підтримувати у належному стані та своєчасно оновлювати наочну інформацію у приміщеннях відділення.

28. Готувати списки засуджених, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, для встановлення над ними індивідуального шефства з боку працівників установи та розглядати їх на профілактичній комісії установи, педагогічній раді виховної колонії.

29. Щоквартально подавати звіт заступнику начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи про виконання плану роботи.

30. Відвідувати заняття в школі психолого-педагогічної майстерності, працювати над підвищенням свого професійного рівня.

31. Дотримуватись порядку взаємовідносин персоналу установи і засуджених та норм професійної етики працівника кримінально-виконавчої служби України.

1. Начальник відділення соціально-психологічної служби забезпечує ведення та зберігання:

1) індивідуальних програм соціально-виховної роботи із засудженими та заповнених форм оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення (при звільненні засуджених вони долучаються до їх особових справ (лише у випадку ведення їх у паперовій формі));

2) квартального плану роботи, який затверджується заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи;

3) Журналу обліку роботи із засудженими відділення соціально-психологічної служби (додаток 5);

4) Журналу обліку прийому з особистих питань засуджених відділення соціально-психологічної служби (додаток 6).

2. Документація зберігається протягом двох років у робочому приміщенні начальника відділення у металевій шафі або сейфі.