Про затвердження Положення про порядок регулювання діяльності банківських груп

4) розраховує коефіцієнт покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRВВ к) як відношення ВЛА кредитно-інвестиційної підгрупи за всіма валютами до чистого очікуваного відпливу грошових коштів за всіма валютами цієї підгрупи.

2. Коефіцієнт покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRІВ к) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень ліквідності кредитно-інвестиційної підгрупи, за всіма іноземними валютами для покриття чистого очікуваного відпливу грошових коштів за всіма іноземними валютами протягом 30 календарних днів з урахуванням стрес-сценарію (далі - чистий очікуваний відплив грошових коштів за іноземними валютами).

Відповідальна особа банківської групи здійснює розрахунок коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB к) не рідше одного разу на місяць таким чином:

1) відносить до ВЛА кредитно-інвестиційної підгрупи за іноземними валютами активи, що відповідають характеристикам та вимогам, установленим Національним банком;

2) визначає очікувані відпливи та очікувані надходження грошових коштів кредитно-інвестиційної підгрупи за іноземними валютами із застосуванням коефіцієнтів очікуваних відпливів та очікуваних надходжень, установлених Національним банком на основі стрес-сценарію;

3) розраховує чистий очікуваний відплив грошових коштів кредитноінвестиційної підгрупи за іноземними валютами як різницю сукупних очікуваних відпливів і сукупних очікуваних надходжень грошових коштів за іноземними валютами цієї підгрупи. Якщо сукупні очікувані надходження за іноземними валютами перевищують 75% від сукупних очікуваних відпливів за іноземними валютами, то сума такого перевищення не враховується під час розрахунку чистого очікуваного відпливу грошових коштів за іноземними валютами;

4) розраховує коефіцієнт покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRІВ к) як відношення ВЛА кредитно-інвестиційної підгрупи за іноземними валютами до чистого очікуваного відпливу грошових коштів за іноземними валютами цієї підгрупи.

3. Відповідальна особа банківської групи здійснює розрахунок коефіцієнта покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB к) та коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRІB к) згідно з вимогами, установленими Національним банком у методиці розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR).

4. Відповідальна особа банківської групи, якщо до складу кредитноінвестиційної підгрупи входить Іноземний учасник, включає до розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRВВ к) та коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRІВ к):

1) складові згідно з вимогами, встановленими:

методикою розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR), крім складових, до яких застосовуються більш консервативні вимоги, встановлені відповідним державним органом іноземної держави, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг;

відповідним державним органом іноземної держави, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, - щодо складових, до яких таким державним органом встановлені більш консервативні вимоги;

2) ВЛА Іноземного учасника у сумі, яка не перевищує сукупний розмір чистих очікуваних відпливів грошових коштів цього Іноземного учасника, - якщо є обмеження на передавання активів від Іноземного учасника до інших учасників кредитно-інвестиційної підгрупи, зареєстрованих в Україні.

5. Розрахунок коефіцієнта покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB к) та коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB к) здійснюється за даними субконсолідованого балансу кредитно-інвестиційної підгрупи та інформації про відпливи та надходження грошових коштів, які очікуються протягом 30 календарних днів згідно з умовами укладених учасниками кредитно-інвестиційної підгрупи договорів/контрактів.

До очікуваних відпливів та надходжень грошових коштів не включаються внутрішньогрупові операції між учасниками кредитно-інвестиційної підгрупи банківської групи.

6. Нормативні значення коефіцієнта покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB к) та коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB к) мають бути не менше ніж 100%.

Банківська група має дотримуватися нормативного значення коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIBк), якщо середньоарифметичне значення відношення зобов’язань за іноземними валютами до всіх зобов’язань кредитно-інвестиційної підгрупи, розраховане за останніх 30 календарних днів, становить 5% і більше.

7. Коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFRк) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень стабільного фінансування кредитно-інвестиційної підгрупи на горизонті один рік.

8. Відповідальна особа банківської групи здійснює розрахунок коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFRк) не рідше одного разу на квартал таким чином:

1) розраховує обсяг наявного стабільного фінансування (ASF) кредитноінвестиційної підгрупи як суму складових ASF (регулятивний капітал та зобов’язання цієї підгрупи), зважених на установлені Національним банком коефіцієнти ASF, які відображають рівень їх стабільності на горизонті один рік;

2) розраховує обсяг необхідного стабільного фінансування (RSF) кредитноінвестиційної підгрупи як суму складових RSF (активи та позабалансові зобов’язання цієї підгрупи), зважених на установлені Національним банком коефіцієнти RSF, які характеризують їх ліквідність на горизонті один рік;

3) розраховує коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFRк) як відношення обсягу наявного стабільного фінансування (ASF) кредитноінвестиційної підгрупи до обсягу необхідного стабільного фінансування (RSF) цієї підгрупи.

9. Відповідальна особа банківської групи здійснює розрахунок коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFRк) згідно з вимогами, установленими Національним банком у методиці розрахунку коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR).

10. Відповідальна особа банківської групи, якщо до складу кредитноінвестиційної підгрупи входить Іноземний учасник, включає до розрахунку коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFRк) складові згідно з вимогами, встановленими:

1) методикою розрахунку коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR), крім складових, до яких застосовуються більш консервативні вимоги, встановлені відповідним державним органом іноземної держави, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг;

2) відповідним державним органом іноземної держави, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, - щодо складових, до яких таким державним органом встановлені більш консервативні вимоги.

11. Розрахунок коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFRк) здійснюється за даними субконсолідованого балансу кредитно-інвестиційної підгрупи та інформації про розподіл активів і зобов’язань за строками до погашення згідно з умовами укладених учасниками кредитно-інвестиційної підгрупи договорів/контрактів.

12. Нормативне значення коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFRк) має бути не менше ніж 100%.

13. Відповідальна особа банківської групи з метою забезпечення належного аналізу та оцінки ризику ліквідності здійснює розрахунок коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFRк) окремо в національній та в іноземних валютах.

1.1. Кредитний ризик, на який наражається банківська група, - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу банківської групи, що виникає через неспроможність особи або групи осіб, які несуть спільний економічний ризик, які взяли на себе зобов’язання виконати умови будь-якої фінансової угоди з учасником банківської групи або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання.

1.2. До операцій, що генерують кредитний ризик, належать активні операції, яким притаманний кредитний ризик, що пов’язані з наданням залучених коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також операції з придбання цінних паперів, дебіторська заборгованість, інші активні операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи.

1.3. З метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання контрагентами учасників банківської групи своїх зобов’язань, та забезпечення стабільної діяльності учасників банківської групи встановлюються такі нормативи кредитного ризику:

норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7к);

норматив великих кредитних ризиків (Н8к);

норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними особами (Н9к);

( Абзац п'ятий пункту 1.3 глави 1 розділу IVвиключено на підставі Постанови Національного банку № 163 від 31.12.2021 ).

1.4. Контрагентом банківської групи є будь-яка особа (фізична чи юридична), яка має з учасником (учасниками) банківської групи відносини фінансового характеру.

Під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше контрагентів є одним контрагентом і таким, що несе спільний економічний ризик, за наявності хоча б одного з критеріїв, визначених главою 1 розділу VI Інструкції № 368 (далі - група пов’язаних контрагентів).

Визначення пов'язаних з учасниками банківської групи осіб (далі - пов'язані особи) здійснюється згідно зі статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

1.5. Відповідальна особа банківської групи зобов'язана забезпечити наявність ефективної політики та процедур своєчасного виявлення, розрахунку, оцінки, моніторингу, контролю та управління кредитним ризиком, у тому числі за операціями з пов'язаними особами, а також великими кредитними ризиками щодо одного контрагента (групи пов'язаних контрагентів), пов'язаних осіб. Ці політика та процедури мають охоплювати весь цикл кредитування, який включає видачу кредиту, його оцінку, а також здійснення управління кредитним та інвестиційним портфелем.

Учасники банківської групи забезпечують наявність відповідних інформаційних систем для виявлення активних операцій з групами пов'язаних контрагентів, пов'язаними особами, ведення переліку пов'язаних осіб, визначення обсягу операцій з пов'язаною особою, а також сукупного обсягу операцій учасників банківської групи з усіма пов'язаними особами з метою їх моніторингу.

2.1. З метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами або групою пов’язаних контрагентів учасників банківської групи своїх зобов’язань, установлюється норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7к) (далі - норматив Н7к).

2.2. Норматив Н7к визначається як співвідношення суми сукупних вимог учасників банківської групи/підгрупи банківської групи до контрагента (групи пов'язаних контрагентів) та всіх фінансових зобов'язань, наданих такими учасниками щодо цього контрагента (групи пов'язаних контрагентів) до регулятивного капіталу банківської групи/підгрупи банківської групи.

2.3. Норматив Н7к розраховується за даними субконсолідованого балансу кредитно-інвестиційної підгрупи/балансу банку - учасника банківської групи, якщо кредитно-інвестиційної підгрупи немає, та страхової підгрупи/страхової компанії - учасника банківської групи, якщо страхової підгрупи немає, та іншої інформації, необхідної для такого розрахунку.

Розрахунок нормативу Н7к здійснюється за такою формулою:

2.4. Під час розрахунку нормативу Н7к за кредитно-інвестиційною підгрупою застосовується формула, визначена в пункті 2.3 цієї глави. У чисельнику замість Зс(бг) зазначається Зс(кіп) - сукупна сума всіх вимог учасників кредитно-інвестиційної підгрупи до одного контрагента (групи пов'язаних контрагентів) та всіх фінансових зобов'язань, наданих такими учасниками щодо цього контрагента (групи пов'язаних контрагентів), у знаменнику замість РК(бг) зазначається РК(кіп) - регулятивний капітал кредитно-інвестиційної підгрупи.

2.5. Під час розрахунку нормативу Н7к до вимог та фінансових зобов’язань учасників банківської групи щодо одного контрагента (групи пов’язаних контрагентів) уключаються вимоги та фінансові зобов’язання, що визначені в пунктах 2.3, 2.4 глави 2 розділу VI Інструкції № 368. Під час включення вимог та фінансових зобов’язань банків - учасників банківських груп ураховуються вимоги пунктів 2.5 - 2.6 глави 2 розділу VI Інструкції № 368.

2.6. Нормативне значення нормативу Н7к не має перевищувати 25 відсотків.

3.1. Норматив великих кредитних ризиків (Н8к) (далі - норматив Н8к) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов’язаних контрагентів.

3.2. Кредитний ризик щодо одного контрагента (групи пов'язаних контрагентів), усіх пов'язаних осіб уважається великим, якщо сума всіх вимог учасників банківської групи/підгрупи банківської групи до контрагента (групи пов'язаних контрагентів), усіх пов'язаних осіб та всіх фінансових зобов'язань, наданих такими учасниками щодо контрагента (групи пов'язаних контрагентів), усіх пов'язаних осіб становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банківської групи/підгрупи банківської групи.

3.3. Норматив Н8к визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків учасників банківської групи/підгрупи банківської групи щодо всіх контрагентів (груп пов'язаних контрагентів), усіх пов'язаних осіб до регулятивного капіталу банківської групи/підгрупи банківської групи відповідно.

3.4. Якщо один/одна контрагент/пов'язана особа входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів/пов'язаних осіб, то під час розрахунку нормативу Н8к сума всіх вимог учасників банківської групи/підгрупи банківської групи до цього/цієї контрагента/пов'язаної особи та всіх фінансових зобов'язань, наданих такими учасниками щодо цього/цієї контрагента/пов'язаної особи, ураховується один раз.

3.5. Норматив Н8к розраховується за даними субконсолідованого балансу кредитно-інвестиційної підгрупи/балансу банку - учасника банківської групи, якщо кредитно-інвестиційної підгрупи немає, та страхової підгрупи/страхової компанії - учасника банківської групи, якщо страхової підгрупи немає, та іншої інформації, необхідної для такого розрахунку.

Розрахунок нормативу Н8к здійснюється за такою формулою:

До розрахунку приймаються вимоги учасників кредитно-інвестиційної підгрупи/банку - учасника банківської групи, якщо кредитно-інвестиційної підгрупи немає, та/або учасників страхової підгрупи/страхової компанії - учасника банківської групи, якщо страхової підгрупи немає, до контрагентів (групи пов'язаних контрагентів), усіх пов'язаних осіб та фінансові зобов'язання, надані такими учасниками щодо контрагентів (групи пов'язаних контрагентів), усіх пов'язаних осіб, якщо їх сукупний обсяг становить 10 і більше відсотків регулятивного капіталу банківської групи.

3.6. Під час розрахунку нормативу Н8к за кредитно-інвестиційною підгрупою застосовується формула, визначена в пункті 3.5 цієї глави. У чисельнику замість Зв(бг) зазначається Зв(кіп) - сукупна сума всіх великих кредитних ризиків кредитно-інвестиційної підгрупи банківської групи щодо всіх контрагентів (груп пов'язаних контрагентів), усіх пов'язаних осіб, у знаменнику замість РК(бг) зазначається РК(кіп).

3.7. Під час розрахунку нормативу Н8к до вимог та фінансових зобов'язань щодо контрагента (групи пов'язаних контрагентів), пов'язаних осіб включаються вимоги та фінансові зобов'язання, що визначені в пунктах 3.4, 3.5 глави 3 розділу VI Інструкції № 368. Під час включення вимог та фінансових зобов'язань банків - учасників банківських груп ураховуються вимоги пункту 3.7 глави 3 розділу VI Інструкції № 368.

3.8. Нормативне значення нормативу Н8к не має перевищувати 800 відсотків (8-кратний розмір регулятивного капіталу).

4.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними особами (Н9к) (далі - норматив Н9к) установлюється для обмеження концентрації кредитного ризику за операціями з пов'язаними особами.

4.2. Норматив Н9к визначається як співвідношення сукупної суми всіх вимог учасників банківської групи/підгрупи банківської групи до всіх пов'язаних осіб та суми всіх фінансових зобов'язань, наданих учасниками банківської групи/підгрупи банківської групи щодо всіх пов'язаних осіб, до регулятивного капіталу банківської групи/підгрупи банківської групи відповідно.

4.3. Норматив Н9к розраховується за даними субконсолідованого балансу кредитно-інвестиційної підгрупи/балансу банку - учасника банківської групи, якщо кредитно-інвестиційної підгрупи немає, та субконсолідованого балансу страхової підгрупи/балансу страхової компанії - учасника банківської групи, якщо страхової підгрупи немає, та інформації, необхідної для такого розрахунку.

Розрахунок нормативу Н9к здійснюється за такою формулою:

4.4. Під час розрахунку нормативу Н9к за кредитно-інвестиційною підгрупою застосовується формула, визначена в пункті 4.3 глави 4 розділу IV цього Положення. У чисельнику замість Сзін(бг) зазначається Сзін(кіп) - сукупна сума всіх вимог учасників кредитно-інвестиційної підгрупи до всіх пов'язаних осіб та суми всіх фінансових зобов'язань, наданих учасниками кредитно-інвестиційної підгрупи щодо всіх пов'язаних осіб, у знаменнику замість РК(бг) зазначається РК(кіп).

4.5. Під час розрахунку нормативу Н9к до вимог та фінансових зобов'язань щодо всіх пов'язаних осіб включаються вимоги та фінансові зобов'язання, що визначені в пунктах 3, 4 глави 4 розділу VI Інструкції № 368. Під час включення вимог та фінансових зобов'язань банків - учасників банківських груп ураховуються вимоги пунктів 5, 6 глави 4 розділу VI Інструкції № 368.

4.6. Нормативне значення нормативу Н9к не має перевищувати 25 відсотків.

1.1. Норматив участі (інвестування) у капіталі юридичної особи, що не є фінансовою установою (Н11к) (далі - норматив Н11к), установлюється для обмеження ризику банківської групи, пов’язаного з участю учасників банківської групи в статутному капіталі юридичної особи, що не є фінансовою установою.

1.2. Норматив Н11к визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються учасниками банківської групи для участі в статутному капіталі юридичної особи, що не є фінансовою установою, шляхом придбання акцій, паїв, часток, інвестиційних сертифікатів, до регулятивного капіталу банківської групи.

1.3. Норматив Н11к розраховується за даними субконсолідованого балансу кредитно-інвестиційної підгрупи/банку - учасника банківської групи, якщо кредитно-інвестиційної підгрупи немає, та страхової підгрупи/страхової компанії - учасника банківської групи, якщо страхової підгрупи немає, та інформації, необхідної для такого розрахунку.

Розрахунок нормативу Н11к здійснюється за такою формулою:

1.4. Під час розрахунку нормативу Н11к за кредитно-інвестиційною підгрупою застосовується формула, визначена в пункті 1.3 цієї глави. У чисельнику замість Кін(бг) зазначається Кін(кіп) - розмір коштів, які інвестуються учасниками кредитно-інвестиційної підгрупи для участі в статутному капіталі юридичної особи, що не є фінансовою установою, у знаменнику замість РК(бг) зазначається РК(кіп).

1.5. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені юридичною особою, що не є фінансовою установою, та обліковуються учасниками банківської групи за справедливою вартістю;

вкладення учасників банківської групи в асоційовані та дочірні компанії, які не є фінансовими установами.

1.6. Нормативне значення нормативу Н11к не має перевищувати 15 відсотків регулятивного капіталу банківської групи.

2.1. Норматив загальної суми участі (інвестування) (Н12к) (далі - норматив Н12к) установлюється для обмеження ризику банківської групи, пов’язаного з участю учасників банківської групи в статутному капіталі юридичних осіб, що не є фінансовими установами.

2.2. Норматив (Н12к) визначається як співвідношення суми коштів, які інвестуються учасниками банківської групи для участі в статутному капіталі юридичних осіб, що не є фінансовими установами, шляхом придбання акцій, паїв, часток, інвестиційних сертифікатів, до регулятивного капіталу банківської групи.

2.3. Норматив Н12к розраховується за даними субконсолідованого балансу кредитно-інвестиційної підгрупи/балансу банку - учасника банківської групи, якщо кредитно-інвестиційної підгрупи немає, та страхової підгрупи/страхової компанії - учасника банківської групи, якщо страхової підгрупи немає, та інформації, необхідної для такого розрахунку.

Розрахунок нормативу Н12к здійснюється за такою формулою:

2.4. Під час розрахунку нормативу Н12к за кредитно-інвестиційною підгрупою застосовується формула, визначена в пункті 2.3 цієї глави. У чисельнику замість Кзін (бг) зазначається Кзін(кіп) - розмір коштів, які інвестуються учасниками кредитно-інвестиційної підгрупи для участі в статутному капіталі юридичних осіб, що не є фінансовими установами, у знаменнику замість РК(бг) зазначається РК(кіп).

2.5. До коштів, що інвестуються, включаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, які випущені юридичними особами, що не є фінансовими установами, та обліковуються учасниками банківської групи за справедливою вартістю;

вкладення учасників банківської групи в асоційовані та дочірні компанії, які не є фінансовими установами.

2.6. Нормативне значення нормативу Н12к не має перевищувати 60 відсотків регулятивного капіталу банківської групи.

1.1. Контроль за дотриманням банківською групою/підгрупою банківської групи вимог щодо достатності регулятивного капіталу та пруденційних нормативів здійснюється відповідним структурним підрозділом Національного банку на постійній основі.

1.2. Розрахунок достатності регулятивного капіталу, пруденційних нормативів банківської групи/підгрупи банківської групи здійснюється відповідальною особою банківської групи на підставі проміжної консолідованої фінансової звітності банківської групи, проміжної субконсолідованої фінансової звітності підгруп банківської групи, річної консолідованої фінансової звітності банківської групи, річної субконсолідованої фінансової звітності підгруп банківської групи, іншої звітності та інформації, що необхідні для здійснення таких розрахунків.

Звітними є дані про дотримання вимог щодо:

1) достатності регулятивного капіталу, пруденційних нормативів банківської групи/підгрупи банківської групи [крім коефіцієнта покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB к), коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRІB к)], що розраховані станом на 01 число місяця, наступного за звітним кварталом;

2) коефіцієнта покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB к), коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRІB к), що розраховані станом на 01 число кожного місяця.

1.3. Вимоги щодо порядку складання та подання файлів із показниками статистичної звітності щодо дотримання вимог щодо достатності регулятивного капіталу та пруденційних нормативів банківської групи/підгрупи банківської групи установлюються нормативно-правовим актом Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку.

2.1. Відповідальна особа банківської групи складає консолідовану, субконсолідовану звітність на підставі звітності учасників банківської групи та подає до Національного банку в порядку, визначеному цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

2.2. Учасники банківської групи зобов’язані подавати відповідальній особі банківської групи звіти та інформацію, необхідні для складання консолідованої, субконсолідованої та статистичної звітності, розрахунку достатності регулятивного капіталу, пруденційних нормативів у порядку, визначеному внутрішнім положенням банківської групи, яке має включати у тому числі:

облікові процедури, які визначають принципи, методи складання та подання банківською групою консолідованої/субконсолідованої звітності;

процедури складання консолідованої, субконсолідованої звітності, іншої звітності, необхідної для розрахунку достатності регулятивного капіталу, пруденційних нормативів;

перехідну таблицю за статтями фінансової звітності підприємства-1 до консолідованого звіту банківської групи, що має ґрунтуватися на економічній суті операцій, які відображаються за відповідними статтями;

перехідну таблицю Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 892/4185, до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89, що має ґрунтуватися на економічній суті операцій, які відображаються за відповідними рахунками;

формати, порядок складання та строки подання учасниками банківської групи встановленої звітності та інформації;

механізм внутрішнього контролю за достовірністю, повнотою та своєчасністю подання інформації.

__________

-1 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868.

2.3. Відповідальна особа банківської групи складає проміжну, річну консолідовану фінансову звітність банківської групи та субконсолідовану фінансову звітність банківської підгрупи за формами та з використанням методів та процедур консолідації, визначених Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.10.2011 № 373, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.11.2011 за № 1288/20026 (далі - Інструкція № 373).

Проміжна, річна консолідована фінансова звітність банківської групи та субконсолідована фінансова звітність банківської підгрупи складаються відповідальною особою банківської групи з дати створення банківської групи/підгрупи банківської групи до дати припинення її існування.

Якщо склад банківської групи/підгрупи банківської групи збігається зі складом консолідованої групи, визначеної відповідно до вимог Інструкції № 373, то проміжна, річна консолідована фінансова звітність банківської групи/субконсолідована фінансова звітність підгрупи банківської групи не складається.

2.4. Відповідальна особа банківської групи, у складі якої немає материнської компанії, включає до консолідованої звітності показники фінансової звітності учасників банківської групи, які контролюються контролером банківської групи, а також учасників банківської групи, які є дочірніми компаніями інших учасників банківської групи, з використанням методу повної консолідації.

Показники фінансової звітності учасників банківської групи, які є асоційованими компаніями інших учасників банківської групи, включаються до консолідованої звітності за методом участі в капіталі.

2.5. Річна консолідована фінансова звітність банківської групи підлягає перевірці аудиторською фірмою відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, норм і стандартів аудиту.

2.6. Відповідальна особа банківської групи подає до Національного банку річну консолідовану фінансову звітність банківської групи та субконсолідовану фінансову звітність підгруп банківської групи до 1 червня року, наступного за звітним.

2.7. Відповідальна особа банківської групи зобов’язана не пізніше 1 червня року, наступного за звітним, оприлюднювати річну консолідовану фінансову звітність банківської групи разом з аудиторським звітом шляхом розміщення на власному вебсайті та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством України.

2.8. Відповідальна особа банківської групи подає до Національного банку разом з річною консолідованою фінансовою звітністю, перевіреною аудиторською фірмою, Звіт про управління банківської групи, який складається з урахуванням вимог, визначених Інструкцією № 373, а також, таблицю за формою, наведеною в додатку до цього Положення, в якій відображаються показники, на підставі яких здійснювався розрахунок достатності регулятивного капіталу, пруденційних нормативів банківської групи, підгруп банківської групи, та інформація про дотримання пруденційних нормативів.

2.9. Відповідальна особа банківської групи складає проміжну консолідовану фінансову звітність банківської групи та проміжну субконсолідовану фінансову звітність підгруп банківської групи за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців, що включають:

Консолідований проміжний скорочений звіт про фінансовий стан (Консолідований баланс);

Консолідований проміжний скорочений звіт про прибутки і збитки та інший сукупний дохід (Консолідований звіт про фінансові результати).

До складу проміжної консолідованої фінансової звітності банківської групи та проміжної субконсолідованої фінансової звітності підгруп банківської групи можуть включатися також:

Консолідований проміжний скорочений звіт про зміни у власному капіталі (Консолідований звіт про власний капітал);

Консолідований проміжний скорочений звіт про рух грошових коштів;

пояснювальні примітки до консолідованої проміжної скороченої фінансової звітності.

2.10. ( Абзац перший пункту глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 15 від 19.01.2016 )

Відповідальна особа банківської групи подає до Національного банку проміжну консолідовану фінансову звітність банківської групи та проміжну субконсолідовану фінансову звітність підгруп банківської групи не пізніше останнього робочого дня другого місяця, наступного за звітним періодом.

2.11. Відповідальна особа банківської групи подає до Національного банку дані про концентрацію ризиків банківської групи та про значні внутрішньогрупові операції банківської групи у файлах з показниками статистичної звітності відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку.

2.12. З метою розрахунку достатності регулятивного капіталу, пруденційних нормативів відповідальна особа банківської групи складає субконсолідований баланс кредитно-інвестиційної підгрупи та інші звіти, визначені внутрішнім положенням банківської групи.

Субконсолідований баланс кредитно-інвестиційної підгрупи включає дані за залишками за балансовими рахунками, рахунками доходів та витрат і за позабалансовими рахунками на 01 число кожного місяця з урахуванням коригуючих проводок банку, що здійснюються відповідно до вимог Інструкції № 373.

Під час складання субконсолідованого балансу виключається сума внутрішньогрупових операцій між учасниками кредитно-інвестиційної підгрупи.