забезпечення ефективного захисту прав і безпеки дітей у цифровому середовищі;
підвищення рівня обізнаності населення, зокрема дітей, батьків або інших законних представників дитини, про заходи та послуги, якими вони можуть скористатися для захисту прав і найкращих інтересів дитини;
забезпечення дотримання та врахування найкращих інтересів дитини під час ухвалення рішень, які її безпосередньо стосуються, зокрема в адміністративних, судових і позасудових процедурах;
запобігання втягненню дітей у протиправну діяльність, їх вербуванню та експлуатації, а також забезпечення належного захисту прав дітей, які постраждали від таких дій;
підвищення професійної спроможності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників судової системи та інших суб’єктів, залучених до роботи з дітьми, а також розвиток інституційної спроможності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері практичного забезпечення і захисту прав дитини та реалізації принципу найкращих інтересів дитини;
розроблення та впровадження законодавчих та інституційних змін, спрямованих на розв’язання проблеми невиконання рішень національних судів у справах про повернення дітей в державу їх постійного проживання та встановлення порядку спілкування з дітьми та участі у їх вихованні;
вироблені дієві інструменти щодо забезпечення можливості доступу до дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які були переміщені за кордон з метою евакуації під час дії воєнного стану в Україні, реалізації заходів для повернення таких дітей в Україну, їх возз’єднання з сім’єю або влаштування в сімейні форми виховання, усиновлення, забезпечення реінтеграції таких дітей;
зміцнення інституційної спроможності уповноважених органів, які забезпечують пошук, повернення, забезпечення супроводу та реінтеграцію дітей, депортованих або примусово переміщених, або які перебували під ризиком депортації та/або примусового переміщення та осіб з їх числа внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, забезпечення ефективної координації між ними;
розвиток міжнародного співробітництва з урядами іноземних держав, міжнародними організаціями, партнерами з метою сприяння пошуку та поверненню дітей, депортованих або примусово переміщених у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, а також дітей, які перебували під ризиком депортації та/або примусового переміщення, або осіб з їх числа, а також сприяння залученню громадських організацій до цього процесу;
забезпечення системного документування порушення прав дітей під час їх депортації та примусового переміщення, а також фактів депортації та примусового переміщення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України;
забезпечення належного рівня супроводу та реінтеграції депортованих або примусово переміщених дітей, або дітей, які перебували під ризиком депортації та/або примусового переміщення, та осіб з їх числа внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Очікувані результати:
забезпечено кожній дитині безпечне та сприятливе середовище для розвитку та самореалізації, у тому числі в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України та повоєнного відновлення;
забезпечено функціонування ефективної системи виявлення, розшуку, повернення, реінтеграції та довгострокової комплексної підтримки депортованих або примусово переміщених дітей, а також дітей, які перебували під ризиком депортації та/або примусового переміщення, або осіб з їх числа;
посилено міжнародну та міжвідомчу взаємодію з питань повернення депортованих або примусово переміщених дітей, а також дітей, які перебували під ризиком депортації та/або примусового переміщення, або осіб з їх числа, а також забезпечено документування злочинів стосовно дітей, вчинених у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, сприяння притягненню винних осіб до відповідальності за злочини стосовно дітей;
запроваджено ефективні, скоординовані та своєчасні механізми реагування на порушення прав дитини, з урахуванням орієнтованого на дитину підходу в адміністративних, судових і позасудових процедурах;
гарантовано доступ кожній дитині, яка постраждала внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, до комплексної психологічної, освітньої та соціальної підтримки із урахуванням її індивідуальних потреб;
забезпечено системне врахування думки дитини під час прийняття рішень, які безпосередньо стосуються її прав та інтересів, із урахуванням її віку та стану здоров’я, виходячи з обставин і найкращих інтересів дитини;
забезпечено подальший розвиток і ресурсне забезпечення процесу деінституціоналізації системи догляду та виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, зменшено кількість дітей, які перебувають у закладах інституційного догляду та виховання, розширено можливості для виховання дітей у сімейному оточенні та отримання послуг на рівні громади.
Операційна ціль 17. Забезпечення прав осіб з інвалідністю
Забезпечення прав осіб з інвалідністю передбачає створення умов для повної та рівноправної реалізації їх прав і можливостей, ведення незалежного способу життя, залучення до місцевої спільноти та участі в суспільному житті шляхом усунення бар’єрів і забезпечення рівного доступу до освіти, праці, охорони здоров’я, соціальних послуг, суду та інших сфер.
Особи з інвалідністю продовжують стикатися із системними порушеннями принципу недискримінації у повсякденному житті, що виражається в обмеженому доступі до необхідних послуг за місцем проживання / перебування, об’єктів фізичного оточення, освіти, праці, інформації та культурного життя, транспортної інфраструктури тощо. Окремою проблемою є неврегульованість порядку використання доступних форматів та інформаційно-комунікаційних технологій під час надання публічних послуг особам з інвалідністю, зокрема особам із сенсорними, інтелектуальними і психічними порушеннями.
Недостатньо ефективними є процедури залучення осіб з інвалідністю до процесів ухвалення рішень щодо їх прав та інтересів на державному та місцевому рівнях.
Опіка і піклування досі залишаються основними передбаченими законодавством механізмами представництва та захисту прав забезпечення прав осіб, визнаних судом недієздатними, та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, що може обмежувати можливості самостійного здійснення ними своїх прав. Потребує вдосконалення механізм визначення обсягу дієздатності і порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав таких осіб. Важливим є запровадження альтернативних опіці та піклуванню механізмів підтримки таких осіб та забезпечення їх права на незалежне життя. Суттєвим бар’єром для реалізації прав осіб з інвалідністю залишаються суспільні стереотипи, зокрема щодо осіб з інтелектуальними та психічними порушеннями.
Збройна агресія Російської Федерації проти України загострила і до цього невирішені проблеми та спричинила появу нових викликів, серед яких відсутність доступних захисних споруд цивільного захисту та інклюзивних планів евакуації, недостатність місць тимчасового і постійного проживання для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, які були евакуйовані або перемістилися із територій бойових дій. Підготовка проєктів відбудови та повоєнного відновлення України, а також реалізація гуманітарних місій повинні враховувати принцип доступності.
Серед ключових проблем у реалізації права на працю відзначаються незахищеність осіб з інвалідністю від ізольованих форматів праці, а також залучення до незадекларованої праці, що не завжди передбачає належну оплату праці; необхідність упровадження розумного пристосування та інклюзивних практик для осіб з інвалідністю.
Крім того, національне законодавство, політики та практика потребують подальшого узгодження з актами права Європейського Союзу (acquis ЄС) щодо прав осіб з інвалідністю. Додаткові зусилля України мають бути спрямовані на повну імплементацію Конвенції про права осіб з інвалідністю та виконання рекомендацій Комітету Організації Об’єднаних Націй з прав осіб з інвалідністю.
З метою виконання євроінтеграційних зобов’язань слід і надалі вживати системних заходів до ефективної реалізації та виконання: Стратегії реформування психоневрологічних, інших інтернатних закладів та деінституціоналізації догляду за повнолітніми особами з інвалідністю та особами старшого віку до 2034 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2024 року № 1315-р, а також операційного плану заходів з її реалізації у 2025–2027 роках, затвердженого зазначеною постановою; Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 року № 366-р; Плану заходів на 2025–2026 роки з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2025 року № 374-р.
Завданнями, спрямованими на реалізацію операційної цілі, є:
забезпечення відповідності національного законодавства міжнародним та європейським стандартам, зокрема шляхом упровадження механізму оцінювання функціонування особи з урахуванням біопсихосоціальної моделі у соціальній, освітній сферах, сфері зайнятості, сфері фізичної культури та спорту;
забезпечення відповідно до міжнародних та європейських стандартів прав осіб з інвалідністю на рівні з іншими в усіх аспектах життя та доступу до підтримки під час реалізації своєї правосуб’єктності з метою недопущення їх порушення;
посилення заходів евакуації осіб з інвалідністю з територій можливих бойових дій і територій, на яких ведуться бойові дії, а також забезпечення їм доступу до тимчасового та постійного житла і комплексу соціальних послуг на рівні територіальних громад;
забезпечення особам з інвалідністю доступу на рівні з іншими до об’єктів фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, а також інших об’єктів і послуг;
удосконалення наявних механізмів для отримання особами з інвалідністю якісних соціальних, реабілітаційних, медичних, освітніх та інших послуг з урахуванням їх індивідуальних потреб та принципу територіальної доступності;
забезпечення доступності публічних послуг для осіб з інвалідністю шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій, а також доступних форматів (жестова мова, шрифт Брайля, спрощена мова, формат легкого читання, аудіоопис, титрування, тактильні, додаткові та альтернативні засоби комунікації тощо);
упровадження методології періодичного системного оцінювання потреб осіб з інвалідністю в соціальному захисті та інших сферах життєдіяльності на місцевому, регіональному і національному рівні із подальшим використанням результатів такого оцінювання для адаптації державних та місцевих програм;
сприяння доступу до безоплатної правничої допомоги для осіб з інвалідністю, включно з особами з інтелектуальними і психічними порушеннями, зокрема у справах щодо поновлення цивільної дієздатності;
забезпечення реалізації права осіб з інвалідністю на розумне пристосування у сфері зайнятості та праці і підтримки роботодавців щодо облаштування доступного робочого місця для осіб з інвалідністю та забезпечення здорових і безпечних умов праці;
упровадження системи підтримки незалежного життя шляхом забезпечення повнолітнім особам з інвалідністю, серед іншого, доступу до соціального супроводу, комплексу необхідних послуг, зокрема послуги особистої допомоги (персонального асистента) та підтриманого проживання;
сприяння інтеграції в суспільство, залученості до місцевої спільноти, у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, фізичній та психологічній реабілітації осіб з інвалідністю шляхом залучення до адаптивного спорту, заходів культурного і громадського спрямування;
підвищення рівня обізнаності населення, роботодавців, суб’єктів надання послуг (зокрема, адміністративних, правничих, освітніх, соціальних, реабілітаційних, медичних) з питання інвалідності з метою подолання стереотипів щодо осіб з інвалідністю, у тому числі осіб з порушеннями інтелектуального розвитку та психосоціальними проблемами.
Очікувані результати:
запроваджено ефективні механізми реалізації права осіб з інвалідністю на незалежне проживання та підтримане прийняття рішень;
створено безбар’єрне освітнє середовище для осіб з інвалідністю;
забезпечено доступ до публічних послуг для осіб з інвалідністю завдяки використанню доступних форматів та інформаційно-комунікаційних технологій;
покращено доступ осіб з інвалідністю до якісних соціальних, медичних і реабілітаційних послуг з урахуванням індивідуальних потреб та принципу територіальної доступності;
упроваджено ефективні механізми забезпечення розумним пристосуванням для працевлаштування осіб з інвалідністю у сфері зайнятості та праці;
підвищено рівень обізнаності суспільства щодо прав осіб з інвалідністю, зменшено прояви дискримінації та негативного впливу суспільних стереотипів щодо таких осіб.
Операційна ціль 18. Забезпечення прав ветеранів війни
Забезпечення прав ветеранів війни передбачає створення умов для повної реалізації їх прав і свобод, реінтеграції та відновлення гідних умов життя, а також охоплює комплекс заходів, спрямованих на їх соціальний і правовий захист, надання гарантій, пільг і підтримки з метою відзначення внеску у захист України.
Від початку збройної агресії Російської Федерації проти України в 2014 році, а особливо після початку повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації в Україну в лютому 2022 року кількість ветеранів війни суттєво зросла і продовжує збільшуватися. Це обумовлює необхідність формування такої державної політики, яка не лише визнає заслуги ветеранів війни, а й забезпечує повноправну реалізацію їх прав, зокрема на охорону здоров’я, освіту, працю, справедливий суд, участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Ключовими викликами у цій сфері є: потреба у підвищенні ефективності та узгодженості державної ветеранської політики, що ґрунтується на реальних потребах ветеранів війни, недостатня відповідність сучасної системи охорони здоров’я їх специфічним запитам, а також затримки з призначенням одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності ветерана війни.
Заходи щодо медичної, психологічної та соціальної реабілітації ветеранів війни є фрагментарними, оскільки державні установи, що надають такі послуги, підпорядковуються різним центральним органам виконавчої влади, а міжвідомча координація у сфері надання таких послуг є недостатньою.
Серйозною проблемою залишається також недостатня кількість спеціалізованих програм медичної, психологічної і соціальної реабілітації для ветеранів війни, зокрема осіб з важкими пораненнями чи інвалідністю, психічними розладами, що перешкоджає їх соціальній адаптації та реінтеграції у цивільне життя. Потребують інтеграції в систему правосуддя підходи, що передбачають урахування впливу травматичного досвіду та психоемоційного стану ветеранів війни, які можуть впливати на їх поведінку, а також упровадження спеціальних процедур, спрямованих на їх відновлення і ресоціалізацію.
Водночас відзначається низький рівень поінформованості ветеранів війни стосовно їх прав та можливостей, що в поєднанні з відсутністю ефективних каналів інформування про доступні програми реабілітації і механізми реалізації державних гарантій значно ускладнює реалізацію їх прав.
Ще однією проблемою є відсутність комплексного підходу до реалізації заходів із вшанування та увічнення пам’яті ветеранів війни, що ускладнює формування в суспільстві належної культури вшанування пам’яті про подвиг осіб, які загинули під час захисту України.
Досягнення операційної цілі забезпечуватиметься гармонізовано, зокрема з урахуванням Стратегії ветеранської політики на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 року № 1209-р, та операційного плану заходів з її реалізації у 2024–2027 роках, затвердженого зазначеним розпорядженням, Стратегії формування системи повернення з військової служби до цивільного життя на період до 2033 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року № 1350-р, та операційного плану заходів з її реалізації у 2025–2027 роках, затвердженого зазначеним розпорядженням, Концепції вшанування пам’яті загиблих Захисників і Захисниць України та формування культури поваги і підтримки ветеранів війни до 2028 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2025 року № 1342-р, та операційного плану заходів з її реалізації, затвердженого зазначеним розпорядженням.
Завданнями, спрямованими на реалізацію операційної цілі, є:
удосконалення законодавства з питань державної політики щодо ветеранів війни з урахуванням їх актуальних потреб;
упровадження комплексних програм реабілітації, що враховують потреби ветеранів війни, забезпечення надання послуг з довготривалого медичного догляду, а також покращення доступу до реабілітаційних послуг шляхом налагодження міжвідомчої координації;
створення умов для розвитку адаптивного спорту та спорту ветеранів війни;
забезпечення своєчасного призначення і виплати одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання у зв’язку із загибеллю (смертю), встановленням інвалідності або частковою втратою працездатності військовослужбовцем внаслідок виконання ним обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з їх виконанням, а також в інших визначених законодавством випадках;
підвищення доступності публічних послуг для ветеранів війни шляхом їх цифровізації;
створення умов для професійного розвитку ветеранів війни, збереження їх конкурентоспроможності на ринку праці, сприяння працевлаштуванню та розвитку ветеранського підприємництва, а також доступу до програм неформальної освіти;
підвищення рівня обізнаності ветеранів війни щодо їх прав та державних гарантій, зокрема права на медичні, реабілітаційні послуги, соціальні виплати, та стосовно програм працевлаштування і розвитку ветеранського підприємництва;
забезпечення врахування у кримінальному провадженні впливу травматичного досвіду та психоемоційного стану ветеранів війни на їх поведінку;
створення із залученням ветеранів війни спеціальних процедур, що спрямовані на лікування та інтеграцію ветеранів війни в цивільне життя з урахуванням їх психоемоційного стану, ресоціалізацію ветеранів війни, зокрема з числа осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання;
сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до ветеранів війни, а також системне та гідне вшанування пам’яті осіб, які загинули під час захисту України.
Очікувані результати:
створено належні умови для гідного життя ветеранів війни і їх успішної інтеграції в цивільне життя;
ветерани війни поінформовані про свої права, державні гарантії та доступні програми підтримки і мають доступ до відповідних послуг та можливостей;
забезпечено врахування у кримінальному провадженні впливу травматичного досвіду і психоемоційного стану ветеранів війни на їх поведінку, а також доступ ветеранів війни до відновлювальних процедур, спрямованих на їх ресоціалізацію;
функціонують механізми комплексної підтримки ветеранів війни на всіх етапах їх повернення з військової служби (служби) до цивільного життя;
забезпечено реальний доступ ветеранів війни до комплексної медичної, психологічної та соціальної реабілітації, зокрема для осіб з важкими пораненнями, інвалідністю чи психічними розладами;
забезпечено своєчасне призначення і виплату одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання відповідно до законодавства;
розширено можливості професійного розвитку, працевлаштування, здобуття неформальної освіти та розвитку ветеранського підприємництва;
створено умови для розвитку адаптивного спорту і спорту ветеранів війни;
забезпечено системне та гідне вшанування пам’яті осіб, які загинули під час захисту України.
Операційна ціль 19. Забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб
Забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб передбачає сприяння реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб на всіх етапах внутрішнього переміщення, інтеграції їх за місцем проживання, створення умов для безпечного, добровільного та гідного повернення до покинутого місця проживання та їх реінтеграції, надання державної підтримки внутрішньо переміщеним особам відповідно до результатів оцінювання їх потреб.
В умовах збройної агресії Російської Федерації проти України ситуація щодо внутрішнього переміщення залишається динамічною та супроводжується появою нових викликів щодо реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Це зумовлює необхідність регулярного та своєчасного вдосконалення державної політики у сфері забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, у тому числі адаптації механізмів підтримки внутрішньо переміщених осіб з урахуванням оцінювання їх актуальних потреб, а також посилення координації діяльності і взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Окремої уваги потребують такі категорії внутрішньо переміщених осіб, які можуть стикатися з бар’єрами у процесі реалізації своїх прав і свобод. Зокрема, це особи похилого віку, особи з інвалідністю, діти. Також необхідно враховувати особливості потреб осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України, зокрема ромської національної меншини (спільноти) України.
Обмеженість із забезпеченістю безперешкодного доступу внутрішньо переміщених осіб до реалізації економічних і соціальних прав, зокрема майнових, трудових та освітніх, належної інформаційної підтримки, а також випадки упередженого ставлення значно ускладнюють інтеграцію внутрішньо переміщених осіб у суспільне життя за місцем проживання та відновлення їх економічної самостійності.
Додаткові виклики постають перед внутрішньо переміщеними особами, які проживають у місцях тимчасового проживання внутрішньо переміщеної особи чи місцях їх тимчасового розміщення (перебування). Також проблематичними є питання забезпечення права на житло, у тому числі передбачуваності підходів та вимог щодо призначення допомоги на проживання, відсутності достатнього житлового фонду для внутрішньо переміщених осіб.
У зв’язку з цим державна політика у сфері забезпечення реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб має системно вдосконалюватися, спрямовуватися на забезпечення безперешкодного доступу до реалізації прав і свобод внутрішньо переміщеної особи, безперервності підтримки, запобігання виникненню та подолання бар’єрів у процесі реалізації внутрішньо переміщеною особою прав людини і основоположних свобод, задоволення потреб, спричинених внутрішнім переміщенням, створення умов доступу до послуг, реалізації прав людини і основоположних свобод після повернення внутрішньо переміщеної особи до покинутого місця проживання, посилення спроможності держави та територіальних громад реагувати на відповідні виклики.
Досягнення операційної цілі забезпечуватиметься комплексно, зокрема з урахуванням Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 червня 2026 року № 598-р.
Завданнями, спрямованими на реалізацію операційної цілі, є:
забезпечення формування та реалізації цілісної, скоординованої державної політики щодо забезпечення реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, що охоплює всі етапи внутрішнього переміщення, з урахуванням оцінювання актуальних потреб внутрішньо переміщених осіб та принципу поінформованого вибору;
організація координованої евакуації населення з населених пунктів, розташованих на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій, у безпечні райони, ужиття можливих заходів щодо сприяння реалізації права громадян України на виїзд з тимчасово окупованої території України, сприяння здійсненню можливості виїзду з таких територій іноземців та осіб без громадянства, а також надання відповідного супроводу зазначеним особам;
забезпечення ефективної реалізації заходів з адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб за місцем проживання, а також створення умов, зокрема для добровільного та безпечного повернення внутрішньо переміщених осіб до покинутого місця проживання, їх реінтеграції, у взаємозв’язку з процесами деокупації, відновлення територій, відбудови знищеної внаслідок збройної агресії Російської Федерації інфраструктури України;
упровадження комплексних програм підтримки внутрішньо переміщених осіб відповідно до результатів оцінювання їх потреб, забезпечення доступу до адміністративних, соціальних та інших послуг, гуманітарної та благодійної допомоги, іншої підтримки щодо реалізації прав і свобод внутрішньо переміщеної особи;
забезпечення належного інформування внутрішньо переміщених осіб щодо переміщення та підтримки, доступу до інформації щодо механізмів реалізації прав і свобод внутрішньо переміщеної особи на кожному з етапів переміщення, а також запобігання дискримінації, стигматизації та соціальній ізоляції внутрішньо переміщених осіб.
Очікувані результати:
внутрішньо переміщені особи успішно інтегровані за місцем проживання у приймаючих територіальних громадах;
сформовано спроможну систему реагування на внутрішнє переміщення, яка забезпечує безперервність та ефективність підтримки осіб на всіх етапах переміщення;
забезпечено реальний і рівний доступ внутрішньо переміщених осіб до послуг в економічній, житловій, соціальній, освітній та інших сферах;
створено умови для реалізації, зокрема добровільного і безпечного повернення внутрішньо переміщених осіб до покинутого місця проживання, їх реінтеграції, у тому числі із забезпеченням умов для реінтеграції, у процесі відновлення територій після завершення бойових дій або тимчасової окупації;
підвищено рівень поінформованості внутрішньо переміщених осіб щодо їх прав, гарантій, доступної підтримки, що забезпечує прийняття поінформованих рішень на всіх етапах внутрішнього переміщення;
посилено спроможність державних інституцій та територіальних громад до викликів, пов’язаних із внутрішнім переміщенням, зокрема в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України.
Операційна ціль 20. Забезпечення та захист прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України
Забезпечення захисту прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України, передбачає ужиття усіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Також ключовим завданням є ужиття заходів щодо консолідації міжнародних зусиль у питаннях примушення держави-агресора до дотримання міжнародних стандартів у сфері прав людини та норм міжнародного гуманітарного права.
Актуальним є продовження, у тому числі за участю міжнародних інституцій, роботи із забезпечення системної фіксації і документування порушень прав людини і основоположних свобод на тимчасово окупованій території України, надання правової, гуманітарної та інформаційної допомоги постраждалим особам, підтримання постійного зв’язку України з громадянами України, які перебувають в умовах окупації, а також підготовка механізмів для забезпечення повного відновлення їх прав після деокупації.
Збройна агресія Російської Федерації проти України, що триває з лютого 2014 року, призвела до тимчасової окупації частини території України та спричинила масові, системні і триваючі порушення прав людини і основоположних свобод осіб на тимчасово окупованій території України, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканність, порушення заборони катувань та інших видів жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.
Адміністративна практика Російської Федерації включає широке застосування незаконних затримань, переслідування і дискримінацію за політичними, національними чи релігійними ознаками, зокрема щодо кримських татар як корінного народу України, обмеження свободи вираження поглядів, мирних зібрань, а також доступу до правосуддя, що в умовах відсутності ефективного моніторингу дотримання прав людини призводить до встановлення повного контролю над населенням. Водночас відсутність доступу відповідних правоохоронних органів до тимчасово окупованої території України унеможливлює всебічне, повне та неупереджене розслідування, збір доказів і встановлення обставин правопорушень.
Системний і триваючий характер порушень прав людини, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та протоколами до неї, з боку Російської Федерації підтверджено у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Україна та Нідерланди проти Росії" (за заявами № 8019/16, № 43800/14, № 28525/20 та № 11055/22) та "Україна проти Росії (щодо Криму)" (за заявами № 20958/14 та № 38334/18).
Російська Федерація здійснює цілеспрямовану політику асиміляції та придушення української національної та громадянської ідентичності, а також ідентичності корінних народів України на тимчасово окупованій території України шляхом поширення мови ворожнечі, пропаганди, репресій, тиску на цивільне населення, а також примусової паспортизації. Такі практики створюють додаткові ризики порушення прав людини, зокрема у вигляді примусової мобілізації громадян України до збройних формувань держави-агресора.
Застосування законодавства щодо кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність повинно враховувати реалії життя на тимчасово окупованій території України, забезпечувати індивідуальну оцінку обставин діяння, зокрема наявності примусу, характеру та ступеня участі особи, з дотриманням принципів законності, індивідуалізації кримінальної відповідальності та справедливого судового розгляду, з метою дотримання норм міжнародного гуманітарного права та рекомендацій Моніторингової місії Організації Об’єднаних Націй з прав людини в Україні.
Окремим викликом є недостатність заходів державної підтримки осіб, насамперед дітей та молоді, з тимчасово окупованої території України щодо доступу до українського освітнього, культурного та інформаційного простору, що створює загрози збереженню такими особами української національної та громадянської ідентичності.
Досягнення операційної цілі забезпечуватиметься комплексно, зокрема з урахуванням Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 117/2021, та плану заходів з її реалізації, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2021 року № 1171-р , а також плану заходів з відновлення освіти на деокупованих територіях на 2024-2027 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2024 року № 897-р, плану дій органів виконавчої влади з відновлення деокупованих територій територіальних громад, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1219-р.
Завданнями, спрямованими на реалізацію операційної цілі, є:
удосконалення формування та впровадження державної політики деокупації тимчасово окупованої території України, її реінтеграції та механізмів відновлення прав, свобод і законних інтересів осіб із забезпеченням координації між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянським суспільством та міжнародними партнерами;
забезпечення доступу до якісної та безперервної освіти з урахуванням безпекових заходів для дітей і молоді, які проживають на тимчасово окупованій території України або перемістилися з неї;
здійснення моніторингу та фіксації порушень прав людини, розслідування злочинів на тимчасово окупованій території України з метою формування доказової бази та надання відповідної інформації міжнародним партнерам та інституціям для засудження порушень прав людини і притягнення винних до відповідальності;
удосконалення правового регулювання відповідальності за колабораційну діяльність відповідно до міжнародних стандартів у сфері прав людини та норм міжнародного гуманітарного права;
удосконалення законодавства та створення ефективних механізмів щодо підтвердження юридичних фактів, що мали місце на тимчасово окупованій території України, та оформлення документів для осіб, які виїхали з тимчасово окупованої територій України;
ужиття заходів щодо консолідації міжнародних зусиль у питаннях примушення держави-агресора до дотримання міжнародних стандартів у сфері прав людини та норм міжнародного гуманітарного права.
Очікувані результати:
права осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України, поступово та системно реалізуються в процесі реінтеграції з урахуванням їх реальних потреб і життєвих обставин;
населення тимчасово окупованої території України має доступ до українського освітнього, культурного та інформаційного простору;
процедури підтвердження юридичних фактів, що мали місце на тимчасово окупованій території України, є доступними та ефективно застосовуються;
сформовано достовірну доказову базу щодо фактів порушень прав людини на тимчасово окупованій території України для цілей міжнародного правосуддя, притягнення винних до відповідальності та відновлення прав постраждалих;
вжито додаткових заходів щодо консолідації міжнародних зусиль у питаннях примушення держави-агресора до дотримання міжнародних стандартів у сфері прав людини та норм міжнародного гуманітарного права.
Операційна ціль 21. Забезпечення прав осіб, які були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та зниклих безвісти за особливих обставин
Забезпечення захисту прав осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, є комплексним процесом, що передбачає всебічні зусилля, спрямовані на сприяння звільненню та поверненню осіб, позбавлених особистої свободи, забезпечення їх реінтеграції у суспільство та відновлення звичайного способу життя, а також всебічне, повне та неупереджене ефективне розслідування фактів зникнення та встановлення місцезнаходження осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Триваюча збройна агресія Російської Федерації проти України супроводжується системними порушеннями міжнародного гуманітарного права щодо осіб, яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, а також неналежним наданням інформації про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Зазначене зумовлює необхідність удосконалення державної політики із захисту прав таких осіб, встановлення їх долі та місця перебування, а також використання всіх доступних міжнародно-правових, інших механізмів для забезпечення дотримання норм міжнародного гуманітарного права.
Повноваження щодо пошуку, звільнення, документування випадків позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, обліку, супроводу та захисту прав осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, здійснюють Міністерство оборони України, Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Міністерство у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, а також інші уповноважені органи.
Процес повернення осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема цивільних осіб, характеризується високим рівнем складності та потребує подальшої консолідації зусиль, належної координації та взаємодії на національному і міжнародному рівнях з метою розроблення додаткових ефективних механізмів звільнення таких осіб.
Особи, які були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, які зазнали систематичних катувань і тривалого незаконного утримання, потребують комплексної і довгострокової медичної, психологічної та соціальної підтримки, у тому числі реабілітації, соціальної і професійної адаптації. Наявні програми реабілітації є фрагментарними і потребують більшої координації між органами державної влади. Крім того, низький рівень поінформованості таких осіб про передбачені законодавством форми соціального та правового захисту, а також відсутність належного державного моніторингу ускладнюють своєчасне та адресне забезпечення захисту прав і задоволення потреб таких осіб.
Проблемним аспектом в практичній діяльності Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України залишається, зокрема, відсутність оперативного доступу до інформаційно-комунікаційних систем, державних реєстрів і баз даних.
У період дії правового режиму воєнного стану питання щодо оперативного розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також достовірної ідентифікації тіл (останків) є особливо актуальними. Важливим елементом реалізації державної політики у сфері забезпечення захисту прав осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, є функціонування Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який забезпечує централізований облік інформації про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, невпізнані тіла (останки), результати їх ідентифікації, а також інформаційну взаємодію з іншими державними інформаційними ресурсами в електронній формі інформаційно-комунікаційними засобами. Розвиток цифрових сервісів, застосування інформаційно-аналітичних інструментів, зокрема технологій аналізу даних з відкритих джерел інформації (OSINT), а також впровадження нових механізмів біометричної, молекулярно-генетичної та інших видів ідентифікації сприяють підвищенню ефективності розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та встановленню осіб загиблих.
Особливого значення набуває співробітництво з міжнародними партнерами та організаціями у питаннях розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, документування порушень норм міжнародного гуманітарного права, проведення ідентифікації, обміну інформацією, відбору біологічних зразків родичів осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, які перебувають за межами України, а також забезпечення заходів міжнародного гуманітарного реагування.
Разом з тим триваюча збройна агресія Російської Федерації проти України зумовлює збільшення кількості осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а масштаби репатріаційних заходів щодо повернення тіл (останків) осіб, загиблих (померлих) у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, необхідність проведення значної кількості судово-медичних та молекулярно-генетичних експертиз, а також складність встановлення місця перебування осіб, позбавлених особистої свободи, потребують подальшого розвитку інституційної, кадрової, експертної та технічної спроможності держави. Крім того, потребують удосконалення комунікаційні інструменти при здійсненні уповноваженими органами ідентифікаційних заходів.
Подальший розвиток спроможностей держави у цій сфері має бути спрямований на вдосконалення міжвідомчої взаємодії та інформаційного обміну між усіма суб’єктами, залученими до пошуку та ідентифікації осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, розвиток та модернізацію Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та інших державних інформаційних ресурсів, розширення застосування сучасних методів ідентифікації тіл (останків), забезпечення належного функціонування механізмів підтримки осіб, які були позбавлені особистої свободи, їх членів сімей та членів сімей осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також посилення міжнародної взаємодії з метою встановлення долі таких осіб, їх повернення та забезпечення невідворотності відповідальності держави-агресора за порушення норм міжнародного права.
Завданнями, спрямованими на реалізацію операційної цілі, є:
удосконалення законодавства у сфері соціального та правового захисту прав осіб, які були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та забезпечення механізмів ефективної реалізації передбачених гарантій і здійснення заходів підтримки для таких осіб;
забезпечення рівного, недискримінаційного доступу до відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів, заходів з адаптації, реабілітації, підтримки (супроводу) осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України;
забезпечення здійснення належної комунікації стосовно осіб, які були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зокрема щодо їх прав та механізмів доступу до програм підтримки, участі у кримінальних провадженнях як потерпілих і свідків;
посилення координації заходів з питань пошуку та звільнення осіб, які були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема шляхом удосконалення законодавства;
удосконалення механізму пошуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, шляхом розвитку та забезпечення функціонування ефективної системи координації діяльності органів державної влади та інших суб’єктів, залучених до їх розшуку, встановлення їх долі, ідентифікації тіл (останків), зокрема через налагодження міжвідомчої взаємодії, належного обліку та обміну даними, а також підвищення спроможності проведення судово-медичних, молекулярно-генетичних, біометричних та інших сучасних видів експертиз і досліджень;
сприяння залученню громадських організацій до пошуку осіб, які були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також сприяння поширенню такими організаціями кращого досвіду збору, аналізу та систематизації даних з відкритих джерел інформації (OSINT) з метою з’ясування місцезнаходження зазначених категорій осіб;
взаємодія та координація діяльності із міжнародними партнерами та організаціями з метою посилення міжнародного тиску на державу-агресора та привернення уваги міжнародної спільноти і лідерів країн щодо питань, пов’язаних зі звільненням осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, забезпеченням доступу до місць їх утримання, дотриманням міжнародного гуманітарного права стосовно таких осіб, пошуком осіб, зниклих безвісти за особливих обставин внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Очікувані результати:
функціонують комплексні механізми надання послуг, передбачених відновлювальними (постізоляційні, реінтеграційні) заходами, заходами з адаптації, реабілітації, підтримки (супроводу) осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України;
забезпечено взаємодію та координацію діяльності з міжнародними партнерами, міжнародними організаціями для сприяння звільненню осіб, які були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та ефективного розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
підвищено інституційну, кадрову та технічну спроможність держави щодо оперативної ідентифікації осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
особи, позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, їх родичі та члени їхніх сімей отримують системну, доступну та актуальну інформаційну підтримку щодо прав, гарантій та механізмів державної допомоги, зокрема щодо їх процесуальних прав як потерпілих та свідків у кримінальних провадженнях;
питання звільнення осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, перебувають серед пріоритетів міжнародного порядку денного, що забезпечує належну міжнародну увагу та сприяє активізації зусиль для їх звільнення.
Операційна ціль 22. Забезпечення прав корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України
Забезпечення захисту прав корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України, полягає у створенні належних умов для реалізації їх прав у всіх сферах суспільного життя, а також збереження і розвитку їхньої мовної, культурної, етнічної, релігійної самобутності.
Україна системно оновлює законодавство щодо правового статусу осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України, з урахуванням рекомендацій ЄС і позицій представників відповідних національних меншин (спільнот) України. Проте актуальними залишаються питання належної координації та взаємодії з особами, які належать до національних меншин (спільнот) України. Необхідним є удосконалення законодавства шляхом приведення його у відповідність із міжнародними, зокрема європейськими, стандартами, у тому числі положеннями Декларації про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин, Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, рекомендаціями Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська Комісія), а також із Повідомленням Комісії до Європейського Парламенту, Ради щодо Союзу рівності: Стратегічна рамкова програма ЄС щодо рівності, інтеграції та участі ромів від 7 жовтня 2020 року COM(2020) 620 final. Законодавство та практика його застосування у частині забезпечення захисту мовних прав у публічних сферах суспільного життя, у тому числі в сферах освіти та надання публічних послуг, неповною мірою забезпечують належні умови для їх ефективної реалізації. Також важливо забезпечувати участь корінних народів України та представників відповідних національних меншин (спільнот) України, у процесах формування та реалізації державної політики.
Водночас актуальною залишається потреба у подальшому вдосконаленні механізмів забезпечення права на рівний правовий захист, запобігання та протидію дискримінації, а також подолання упередженого ставлення щодо корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України.
Також потребують уваги питання виявлення та усунення перешкод, пов’язаних з оформленням, відновленням або обміном документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України, для осіб, які належать до ромської національної меншини (спільноти) України. Наявність таких перешкод може ускладнювати доступ до соціальних, освітніх і медичних послуг, а також реалізацію гарантованих Конституцією та законами України прав.
Додатковим викликом для забезпечення захисту прав корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України, є захист їх ідентичності та збереження культурної самобутності в умовах систематичних переслідувань і порушень їх прав та свобод на тимчасово окупованій території України.
Досягнення операційної цілі забезпечуватиметься, у тому числі шляхом комплексного виконання плану заходів щодо захисту прав осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2025 року № 475-р, Стратегії сприяння реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини, в українському суспільстві на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 866-р, операційного плану заходів на 2026 – 2028 роки з реалізації Стратегії сприяння реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини, в українському суспільстві на період до 2030 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 березня 2026 року № 231-р, Державної цільової національно-культурної програми "Єдність у розмаїтті" до 2034 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2023 року № 850-р.
Завданнями, спрямованими на реалізацію операційної цілі, є:
подальша імплементація норм міжнародного права та актів права Європейського Союзу (acquis ЄС) в законодавство України, яке регулює захист прав корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України;
забезпечення формування та реалізації державної політики щодо створення умов для розвитку етнічної, культурної та мовної самобутності корінних народів України, осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України, сприяння міжкультурному діалогу, а також забезпечення умов для їхньої ефективної участі у цих процесах;
забезпечення ефективного захисту прав і свобод корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України, від усіх форм дискримінації;
створення умов для отримання особами, які належать до ромської національної меншини (спільноти) України, документів, що підтверджують їх правовий статус, права та юридичні факти;
сприяння реалізації ініціатив щодо захисту прав і свобод осіб, які належать до корінних народів України та національних меншин (спільнот) України і перебувають на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, через міжнародно-правові механізми та привернення уваги міжнародної спільноти до цього питання.
Очікувані результати:
права корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України, реалізуються і захищаються згідно з положеннями національного законодавства та у відповідності з міжнародними і європейськими стандартами;
усунуто або зменшено перешкоди в оформленні, відновленні та обміні документів, необхідних особам, які належать до ромської національної меншини (спільноти) України, для реалізації гарантованих законом прав;
забезпечено функціонування ефективних правових механізмів, що сприяють створенню умов для розвитку етнічної, культурної та мовної самобутності корінних народів України, осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України;
корінні народи України та особи, які належать до національних меншин (спільнот) України, залучені до суспільного життя та активно беруть участь у міжкультурному діалозі;
забезпечено ефективний захист від проявів дискримінації та упередженого ставлення щодо корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України;
посилено міжнародну взаємодію щодо забезпечення документування та передачі до міжнародних інституцій інформації щодо порушень прав корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
Операційна ціль 23. Забезпечення прав іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, а також біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту
Забезпечення прав іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, а також біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, передбачає створення умов для надання зазначеним категоріям осіб визначених гарантій реалізації та захисту їхніх прав і свобод.
