В Україні сформовано нормативно-правову базу, що регулює статус, права та обов’язки іноземців та осіб без громадянства, а також біженців і осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Разом із тим подальшого удосконалення потребують механізми реалізації передбачених законодавством гарантій та забезпечення їх узгодженого застосування. Водночас ухвалення Європейським парламентом Пакту про міграцію та притулок започаткувало реформування європейської системи притулку та управління міграцією, що потребуватиме подальшого наближення законодавства України до актів права Європейського Союзу (acquis ЄС) у сфері притулку, прийому заявників на отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, процедур розгляду заяв, управління міграційними процесами та інтеграції у суспільство осіб, які отримали відповідний статус.
Одним із ключових викликів залишається забезпечення належної інституційної спроможності органів державної влади для реалізації державної політики у сфері міграції, притулку та інтеграції іноземців, осіб без громадянства, біженців і осіб, які потребують додаткового захисту, а також подальший розвиток ефективної міжвідомчої взаємодії, зокрема шляхом її цифровізації та автоматизованого обміну даними.
Крім того, важливим є створення та функціонування сталого механізму інтеграції іноземців, осіб без громадянства, біженців і осіб, які потребують додаткового захисту, який удосконалить їхній доступ до ринку праці, освіти, охорони здоров’я, соціальної допомоги, вивчення державної мови та участі у суспільному житті.
Також необхідно забезпечити правову основу гарантування прав громадян держав – членів ЄС після завершення процесу вступу України до ЄС. Окремим напрямом залишається вивчення європейської практики у сфері запобігання та скорочення безгромадянства та приведення відповідних процедур у відповідність із стандартами ЄС.
Завданнями, спрямованими на реалізацію операційної цілі, є:
здійснення узгодження законодавства України щодо біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, з європейськими стандартами у сфері притулку;
забезпечення доступу іноземців та осіб без громадянства до процедури визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зокрема шляхом удосконалення процедур розгляду заяв про надання захисту, з урахуванням актів Пакту про міграцію та притулок;
створення умов для ефективної реалізації іноземцями та особами без громадянства, біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, права на працю, охорону здоров’я, освіту та соціальний захист, вивчення державної мови та участь у суспільному житті, зокрема шляхом запровадження відповідних інтеграційних програм;
створення та забезпечення ефективної міжвідомчої взаємодії органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, залучених до формування та здійснення заходів з реалізації державної міграційної політики, зокрема у сфері інтеграції біженців та осіб, які потребують додаткового захисту шляхом запровадження сталих механізмів координації, обміну інформацією, підвищення інституційної спроможності та професійних компетенцій;
створення правових підстав для забезпечення прав громадян держав – членів ЄС на території України в межах виконання вимог щодо членства в ЄС, зокрема приведення законодавства України у відповідність з актами права Європейського Союзу (acquis ЄС) у сфері забезпечення захисту прав громадян ЄС після вступу до ЄС.
Очікувані результати:
національне законодавство у сфері міжнародного захисту та міграції поетапно наближено до актів права Європейського Союзу (acquis ЄС);
функціонує цифровізована та прозора процедура розгляду заяв на отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;
забезпечено належний баланс між гарантуванням прав осіб, які шукають захисту, та захистом національних інтересів і безпеки держави;
визначено орган державної влади, відповідальний за формування державної політики у сфері інтеграції іноземців та осіб без громадянства, біженців та осіб, які потребують додаткового захисту;
запроваджено дієві інтеграційні програми для іноземців та осіб без громадянства, біженців та осіб, які потребують додаткового захисту;
створено належні умови для реалізації прав іноземців, осіб без громадянства, біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, зокрема права на працю, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, участь у суспільному житті;
забезпечено належну готовність правової системи України, уповноважених органів до імплементації стандартів ЄС щодо прав громадян держав – членів ЄС.
Операційна ціль 24. Забезпечення прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України
Забезпечення прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, передбачає створення умов для адаптації, реінтеграції та повернення до повноцінного суспільного життя постраждалих осіб, а також відновлення їх прав і свобод, соціальний та правовий захист.
Ключовим елементом цього процесу є забезпечення справедливості шляхом притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні злочинів, у тому числі найбільш тяжких злочинів, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства (міжнародні злочини), гарантування рівноправного та ефективного доступу до правосуддя, механізмів захисту прав, зокрема компенсації завданої шкоди для осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та поінформованості населення про такі механізми.
Потребує належного правового визначення статус осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, категоризація таких осіб, встановлення єдиних принципів і процедур захисту та підтримки постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України на національному, регіональному та місцевому рівнях.
Для забезпечення відновлення прав постраждалих осіб Україна впроваджує елементи перехідного правосуддя (зокрема, надання підтримки внутрішньо переміщеним особам, компенсації за пошкоджене / зруйноване житло, невідкладної проміжної репарації постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України). Водночас відсутність сталої державної політики у цій сфері зумовлює фрагментарність і нерівномірність реалізації відповідних заходів, дублювання функцій між органами державної влади, що впливає на ефективне здійснення постраждалими особами їх прав, включаючи використання компенсаційних механізмів.
Окремо слід звернути увагу на необхідність якісного забезпечення проведення належного, всебічного, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду воєнних злочинів і злочинів проти людяності, вчинених проти населення України, підвищення професійної спроможності відповідальних суб’єктів, визначення ефективних механізмів допомоги та компенсацій для осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Значна кількість порушень прав людини та обсяг завданої цивільному населенню України шкоди підтверджуються даними правоохоронних органів України: станом на червень 2026 року розпочато досудові розслідування у 237603 кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів і злочину агресії, а також у 25344 кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, що, зокрема, стосуються загибелі щонайменше 17596 цивільних осіб (у тому числі 705 дітей) та поранення 44735 цивільних осіб (у тому числі 2532 дітей).
Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України значна частина населення України була вимушена переміститися за межі України, передусім з територій, на яких ведуться або велися бойові дії, а також з тимчасово окупованої території України.
Це спричинило істотне скорочення демографічного потенціалу та зменшення людського капіталу держави, що негативно впливає на її національну стійкість і створює додаткові ризики для повоєнного відновлення та розвитку України.
Водночас масове вимушене переміщення громадян України за кордон на відміну від переважно добровільної міграції у мирний час значно загострює властиві міграційним процесам ризики, зокрема щодо соціальної вразливості та ускладненого доступу до адміністративних послуг. За таких умов нагальною є потреба у реалізації ефективної державної політики щодо громадян України, які виїхали за межі держави у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, з урахуванням необхідності збереження їх зв’язку з Україною, сприяння реалізації їх прав та інтересів, а також створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Завданнями, спрямованими на реалізацію операційної цілі, є:
вдосконалення визначення правового статусу та переліку категорій осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а також запровадження комплексної системи заходів підтримки таких осіб з урахуванням оцінки реальних потреб та завданої шкоди;
забезпечення функціонування ефективних механізмів допомоги та компенсацій для осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України;
продовження співпраці з представниками міжнародних організацій та міжнародними партнерами щодо забезпечення функціонування міжнародного компенсаційного механізму;
підвищення рівня обізнаності населення про роботу Реєстру збитків, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України, та можливості подання заяв за різними категоріями;
створення умов для реалізації прав та інтересів громадян України, які перебувають за межами держави, підтримання їх сталого зв’язку з Україною та сприяння добровільному поверненню до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні;
ефективне сприяння розслідуванню найбільш тяжких злочинів, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства (міжнародні злочини), вчинених у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, з метою притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб відповідно до норм міжнародного права;
створення умов для ефективного захисту прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, шляхом подальшого розроблення та впровадження правових механізмів перехідного правосуддя, що орієнтується на потреби постраждалих та включає відновлення їх прав, а також компенсації завданої їм шкоди.
Очікувані результати:
постраждалі особи належним чином поінформовані про функціонування Реєстру збитків, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України, а також про порядок і можливості подання заяв за всіма релевантними категоріями;
особи, постраждалі внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, отримують комплексну соціальну, правову та психологічну підтримку, а їх адаптація, реінтеграція в суспільство та повернення до повноцінного життя відбуваються з урахуванням особливих потреб вразливих груп населення;
особи, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, мають ефективний доступ до механізмів захисту своїх прав та компенсації завданої шкоди;
забезпечено ефективне сприяння розслідуванню найбільш тяжких злочинів, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства (міжнародні злочини), вчинених у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, з метою притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності відповідно до норм міжнародного права;
створено умови для добровільного повернення громадян України з-за кордону до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Операційна ціль 25. Підвищення рівня обізнаності у сфері прав людини
Підвищення рівня обізнаності у сфері прав людини передбачає створення умов для формування, поширення та практичного застосування знань про права і свободи людини, порядок їх реалізації та доступні механізми захисту, а також підвищення рівня правової культури населення.
В умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України потребує посилення освітня складова щодо формування у дітей та молоді знань про права і свободи людини, права дитини та гарантії їх захисту під час збройних конфліктів. Недостатній рівень інтеграції відповідної тематики в систему формальної освіти, брак сучасних навчально-методичних матеріалів ускладнюють формування у дітей та молоді практичних навичок реалізації і захисту прав.
Також проблемою залишається недостатній рівень обізнаності інших категорій населення щодо своїх прав, порядку їх реалізації та механізмів захисту. Це стосується, зокрема, осіб і сімей, які належать до вразливих груп населення відповідно до закону, мешканців сільської місцевості, осіб, які перебувають у місцях несвободи або звільнені з них, корінних народів України, осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України.
Правопросвітницька діяльність залишається недостатньо системною, що обмежує охоплення нею різних цільових аудиторій. Низький рівень поінформованості населення щодо процедур звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування обмежує ефективність використання існуючих механізмів захисту прав людини. Це зумовлює необхідність розвитку співпраці між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства, зокрема громадськими і благодійними організаціями, з метою підвищення рівня обізнаності населення у сфері прав людини та забезпечення системності правопросвітницької діяльності.
Водночас необхідно підвищувати рівень обізнаності та удосконалювати компетентності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування щодо впровадження підходу, заснованого на правах людини, для підвищення ефективності формування та реалізації державної політики у різних сферах.
Завданнями, спрямованими на реалізацію операційної цілі, є:
проведення системної інформаційно-просвітницької роботи для підвищення рівня обізнаності населення про їх права, порядок їх реалізації та доступні механізми захисту;
посилення уваги до питань прав людини у змісті освітніх програм та практики організації освітнього процесу;
підвищення рівня обізнаності та вдосконалення компетентностей державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування у сфері прав людини.
Очікувані результати:
підвищено рівень поінформованості населення щодо прав людини, порядку їх реалізації та доступних механізмів захисту;
системно впроваджено тематику прав людини в освітній та просвітницькі процеси;
забезпечено дотримання державними службовцями і посадовими особами місцевого самоврядування прав людини при здійсненні ними своїх повноважень.
Порядок моніторингу, оцінки результативності та звітування щодо реалізації Стратегії
Для забезпечення досягнення стратегічних та операційних цілей Стратегії кожні три роки Кабінетом Міністрів України розробляється та затверджується операційний план з реалізації Стратегії на відповідний період, яким визначаються заходи, відповідальні виконавці, строки та індикатори виконання Стратегії.
Перегляд Стратегії здійснюється з урахуванням змін, що можуть суттєво вплинути на реалізацію Стратегії, та може передбачати уточнення її стратегічних та операційних цілей, завдань та очікуваних результатів.
Реалізація Стратегії забезпечується органами виконавчої влади за участю інших державних органів та органами місцевого самоврядування.
Оцінка результативності реалізації Стратегії здійснюється на основі адміністративних даних та офіційної державної статистичної інформації, доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, результатів моніторингу стану дотримання прав і свобод людини в Україні, що здійснюється інститутами громадянського суспільства, міжнародними організаціями, іншими заінтересованими суб’єктами.
Звітування щодо реалізації Стратегії забезпечується шляхом подання щороку до 1 лютого Міністерству юстиції України звітної інформації органами, відповідальними за виконання заходів операційного плану з реалізації Стратегії. На підставі отриманої інформації Міністерство юстиції України щороку до 1 квітня готує аналітичний звіт про стан реалізації Стратегії та оприлюднює його на своєму офіційному вебсайті.
Фінансове забезпечення реалізації Стратегії
Реалізація Стратегії забезпечується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Обсяг фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для реалізації цієї Стратегії, визначається щороку з урахуванням можливостей державного і місцевих бюджетів.
| Керівник Офісу Президента України генерал-лейтенант | Кирило БУДАНОВ |
