Про внесення змін до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474 і від 27 грудня 2017 р. № 1013

Внести до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474 "Деякі питання реформування державного управління України" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 55, ст. 1919; 2017 р., № 40, ст. 1259, № 84, ст. 2574) - із змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 р. № 779, і від 27 грудня 2017 р. № 1013 "Про схвалення Концепції оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 9, ст. 337) зміни, що додаються.

1. У розпорядженні Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474:

1) у тексті розпорядження слова і цифри "на 2016-2020 роки" замінити словами і цифрами "на період до 2021 року";

2) Стратегію реформування державного управління України на 2016-2020 роки, схвалену зазначеним розпорядженням, викласти в такій редакції:

Реформа державного управління є однією з основних реформ у країнах з перехідною економікою, що здійснюють комплексні реформи у різних сферах державної політики. Дієва система державного управління є одним з основних факторів конкурентоспроможності держави та передумовою європейської інтеграції. Ефективна діяльність Кабінету Міністрів України щодо формування державної політики у різних сферах можлива за наявності професійної, результативної, ефективної та підзвітної системи центральних органів виконавчої влади. Зниження адміністративного навантаження державного регулювання, покращення якості надання адміністративних послуг, забезпечення законності та передбачуваності адміністративних дій покращує позиції держави у світових рейтингах конкурентоспроможності. Крім того, ефективна система державного управління є однією з основних передумов демократичного врядування, що ґрунтується на принципах верховенства права.

Сучасний етап реформи державного управління розпочався з набрання чинності у травні 2015 р. Законом України "Про державну службу" , прийняття у червні 2016 р. першої редакції цієї Стратегії та підписання у грудні 2016 р. Угоди про фінансування між Урядом України та Європейською Комісією щодо підтримки комплексної реформи державного управління в Україні.

У 2018 році експерти Програми підтримки вдосконалення врядування та менеджменту (SIGMA) провели оцінку стану державного управління, а Рахункова палата провела аудит комплексної реформи державного управління, за результатами яких з урахуванням накопиченого досвіду та консультацій із заінтересованими сторонами цю Стратегію оновлено.

Метою цієї Стратегії є вдосконалення системи державного управління і відповідно підвищення рівня конкурентоспроможності країни. Результатом реалізації цієї Стратегії повинна стати більш ефективна та підзвітна громадянам система державного управління, яка працює в інтересах суспільства, забезпечує сталий розвиток країни та надає якісні послуги.

Індикатором ефективності систем державного управління є позиція держави у відповідних міжнародних рейтингах. Згідно з показниками Індексу глобальної конкурентоспроможності (за 2018 рік) Україна займає 110 місце (серед 140 держав) у категорії "державні інституції", 49 місце в категорії "бюджетна прозорість", 82 місце в категорії "тягар державного регулювання". У рейтингу Світового банку "Ведення бізнесу" позиції України є кращими - у загальному рейтингу в 2018 році Україна займає 71 місце, у сфері відкриття бізнесу Україна піднялася з 70 місця у 2015 році до 56 місця у 2018 році. Покращення позицій України свідчитиме про успішність реалізації цієї Стратегії.

З урахуванням європейського рейтингу та європейської перспективи України ця Стратегія розроблена згідно з європейськими стандартами належного адміністрування з питань трансформації системи органів державного управління. Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), ця Стратегія ґрунтується на спільних цінностях, а саме: дотриманні демократичних принципів, верховенстві права, належному врядуванні. У статті 3 Угоди про асоціацію належне врядування визначається як один з основних принципів для посилення відносин між сторонами. Україна продовжуватиме політичні, соціально-економічні, законодавчі та інституційні реформи, необхідні для ефективної реалізації Угоди про асоціацію. З огляду на важливість реформи державного управління для України до розроблення цієї Стратегії залучено заінтересовані сторони.

Європейські стандарти належного адміністрування сформульовані в документі SIGMA "Принципи державного управління", який містить систему принципів і критеріїв оцінки державного управління (далі - Принципи державного управління). Структура цієї Стратегії відповідає Принципам державного управління, розробленим SIGMA у тісній співпраці з Європейською Комісією, та визначає основні вимоги до системи органів державного управління. Принципи державного управління сформульовані на основі міжнародних стандартів і вимог, а також належних практик держав - членів ЄС та/або держав Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Принципи державного управління визнані деякими державами як перелік стандартів та система принципів і критеріїв для проведення оцінки реформ державного управління.

Стратегія з урахуванням Принципів державного управління визначає такі напрями реформування:

формування і координація державної політики (стратегічне планування державної політики, якість нормативно-правової бази та державної політики в цілому, включаючи вимоги щодо формування державної політики на основі ґрунтовного аналізу та участь громадськості);

модернізація державної служби та управління людськими ресурсами;

забезпечення підзвітності органів державного управління (прозорість роботи, вільний доступ до публічної інформації, організація системи органів державного управління з чітким визначенням підзвітності, можливість судового перегляду рішень);

надання адміністративних послуг (стандарти надання та гарантії щодо адміністративних процедур, якість адміністративних послуг, електронне урядування);

управління державними фінансами (адміністрування податків, підготовка та виконання державного бюджету, система державних закупівель, внутрішній аудит, облік та звітність, зовнішній аудит).

Мета та завдання реформи управління державними фінансами у складі системи державного управління визначені Стратегією реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 р. № 142 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 23, ст. 659).

Дія цієї Стратегії не поширюється на реформування місцевого самоврядування, що здійснюється відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 30, ст. 831), плану заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 688 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 78, ст. 2607), Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 385 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 70, ст. 1966), та плану заходів на 2018-2020 роки з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 р. № 733 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 75, ст. 2513).

Крім того, дія цієї Стратегії також не поширюється на судовий нагляд та перегляд рішень органів державного управління, оскільки реформа адміністративного судочинства є невід’ємною частиною комплексної судової реформи. Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки схвалена Указом Президента України від 20 травня 2015 р. № 276.

Ця Стратегія узгоджується з положеннями таких стратегічних документів:

Стратегією сталого розвитку "Україна - 2020", схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, зокрема розділом 3 "Дорожня карта та першочергові пріоритети реалізації Стратегії", в якому однією з першочергових реформ визначено реформу державного управління, що має на меті побудову прозорої системи державного управління, створення професійного інституту державної служби, забезпечення її ефективності. Результатом проведення реформи повинно стати створення ефективної, прозорої, відкритої та гнучкої структури державного управління із застосуванням новітніх інформаційно-комунікативних технологій (електронне урядування) для забезпечення формування і реалізації цілісної державної політики, спрямованої на суспільний сталий розвиток і адекватне реагування на внутрішні та зовнішні виклики;

Стратегією реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 р. № 142 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 23, ст. 659), зокрема підрозділом 3 "Середньострокове бюджетне планування" розділу II "Дотримання загальної бюджетно-податкової дисципліни у середньостроковій перспективі", яким передбачено впровадження середньострокової бюджетної декларації як інструменту поєднання стратегічних пріоритетів держави з можливостями державного бюджету, створення надійних середньострокових рамок для планування бюджету, посилення ролі головних розпорядників бюджетних коштів у бюджетному процесі. Разом з тим підрозділом 1 "Стратегічне планування" розділу III "Підвищення ефективності розподілу ресурсів на рівні формування державної політики" зазначеної Стратегії передбачено завдання щодо законодавчого визначення нової сучасної чіткої системи документів державного стратегічного планування, запровадження розроблення середньострокових стратегічних планів міністерств, запровадження обов’язкової оцінки вартості реалізації нових стратегічних документів та посилення інституційної спроможності для здійснення стратегічного планування;

планом заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 615, та планом дій щодо імплементації кращих практик якісного та ефективного регулювання, відображених Групою Світового банку у методології рейтингу "Ведення бізнесу", затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1406.

Система державного управління в Україні не відповідає потребам держави у проведенні комплексних реформ у різних сферах державної політики та її європейському вибору, а також європейським стандартам належного управління державою.

Відповідно до законодавства міністерства визначено як органи, відповідальні за формування та реалізацію державної політики, а Кабінет Міністрів України - як орган, який спрямовує, координує та контролює діяльність міністерств. Проте існуючі механізми спрямування і координації міністерств, так само як і спроможність міністерств до формування політики, потребують вдосконалення.

Зокрема, процес планування діяльності Кабінету Міністрів України повинен належним чином узгоджуватися з бюджетним процесом. З метою визначення правових та організаційних засад формування цілісної системи державного стратегічного планування розвитку держави, встановлення загального порядку розроблення, затвердження і виконання документів державного стратегічного планування, чіткого закріплення повноважень учасників цих процесів потребує прийняття Верховною Радою України Закону України "Про державне стратегічне планування".

Через недотримання розробниками вимог Регламенту Кабінету Міністрів України проекти урядових рішень часто не мають належних фінансово-економічних розрахунків та прогнозу впливу реалізації акта на ключові інтереси заінтересованих сторін.

У сфері державної служби проблемою залишається відсутність централізованої бази даних державних службовців, що ускладнює облік та запровадження сучасних практик управління персоналом. Існуючі підходи до визначення посадових обов’язків є формальними, а відсутність методики проведення оцінки та системи класифікації посад створює дисбаланс в оплаті праці. Структура заробітної плати залишається непрозорою, оскільки її варіативна складова становить близько 50 відсотків.

Система управління міністерства є надто централізованою, а керівництво міністерства переобтяжене питаннями організаційного характеру, які доцільно делегувати керівникам нижчого рівня.

Проблемою також є відсутність єдиних правил чи критеріїв щодо організаційного забезпечення реалізації державної політики. Значна кількість функцій з реалізації державної політики виконується міністерствами, що знижує їх здатність до якісного формування державної політики.

Основною перешкодою для якісного надання адміністративних послуг на сьогодні є відсутність єдиних правил адміністративної процедури. Організація роботи державних електронних реєстрів залишається неефективною - інформація в них дублюється, автоматизований обмін даними здебільшого відсутній, система ідентифікації користувачів розгорнута лише частково, а процес автоматизації послуг не завжди приводить до їх спрощення. Існує необхідність законодавчого врегулювання зазначених питань та запровадження системи визначення рівня задоволених якістю надання адміністративних послуг користувачів.

Політична воля і лідерство є вирішальними факторами для успішного планування та проведення реформи державного управління. Реформа є міжгалузевою і проводиться у цілісний та узгоджений спосіб, чого неможливо досягти без політичного лідера з достатніми повноваженнями та підтримкою Прем’єр-міністра України. З огляду на це Прем’єр-міністр України визначив Міністра Кабінету Міністрів України відповідальним за координацію реформування державного управління. У складі Секретаріату Кабінету Міністрів України утворено самостійний структурний підрозділ з питань реформування державного управління, який забезпечує супроводження реформи та підтримку діяльності політичного керівництва і координації реформи. Штатна чисельність такого підрозділу становить до 45 державних службовців з відповідним рівнем професійної компетентності для забезпечення сталого процесу реалізації цієї Стратегії. Міністр Кабінету Міністрів України та структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів України з питань реформування державного управління, зокрема, відповідають за такі напрями, як реформування державної служби та реорганізація центральних органів виконавчої влади.

Координація роботи з питань реформування державного управління здійснюється відповідним структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади будуть залучені до проведення реформи державного управління.

Залучення центральних органів виконавчої влади до реалізації цієї Стратегії здійснюється з чітким розподілом відповідальності і з урахуванням їх спроможності щодо реформування державного управління. В окремих сферах реалізації цієї Стратегії, зокрема щодо оплати праці державних службовців, стратегічного планування, контролю якості проектів нормативно-правових актів, розподіл відповідальності потребує уточнення.

З метою забезпечення координації реалізації цієї Стратегії у 2016 році Кабінетом Міністрів України утворено як тимчасовий консультативно-дорадчий орган Координаційну раду з питань реформування державного управління (далі - Координаційна рада). До складу Координаційної ради включені перші заступники (заступники) міністрів, відповідальних за основні напрями реформування державного управління, Голова НАДС та Голова Державного агентства з питань електронного урядування, представники Верховної Ради України, Адміністрації Президента України та громадськості. Очолює Координаційну раду Міністр Кабінету Міністрів України.

Повноваження Координаційної ради визначені Положенням про Координаційну раду з питань реформування державного управління, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 р. № 335 "Про Координаційну раду з питань реформування державного управління" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 42, ст. 1577).

Реалізація цієї Стратегії фінансуватиметься за рахунок державного бюджету та інших джерел, зокрема ЄС та інші міжнародні партнери зможуть надавати фінансову підтримку реалізації цієї Стратегії з використанням існуючих дієвих механізмів, узгоджених сторонами. Планування фінансового забезпечення реалізації цієї Стратегії також повинно включати розрахунки потенційного заощадження коштів у результаті проведення реформ (оптимізації чисельності працівників, раціоналізації та автоматизації адміністративних процедур), що частково може компенсувати витрати на реформування.

Стратегічне планування, координація формування і реалізації політики є одним з основних напрямів діяльності органів державної влади в системі державного управління. Якість формування державної політики визначає ефективність та результативність реалізації державної політики. Разом з тим вирішальним є забезпечення суспільного інтересу та інформування громадськості про майбутні зміни.

Поточна ситуація у сфері стратегічного планування, координації формування і реалізації політики характеризується такими умовами:

недостатня якість процесу формування політики, у тому числі стратегічного планування;

дублювання повноважень органів виконавчої влади, низький рівень координації роботи та взаємодії між центральними органами виконавчої влади, що призводить до надмірного навантаження на Кабінет Міністрів України;

неузгодженість між планом дій Уряду та планами діяльності центральних органів виконавчої влади;

недостатній попередній аналіз ситуації, нечітке визначення проблем та формальне розроблення альтернативних варіантів їх розв’язання у сферах державної політики. Регламентом Кабінету Міністрів України визначено базові концептуальні засади формування політики (зокрема, аналіз стану справ у галузі, прогнозування результатів реалізації політики, визначення критеріїв ефективності, фінансово-економічне обґрунтування), але на практиці ці положення, як правило, майже не застосовуються;

відсутність чіткої класифікації та взаємозв’язку між програмними і прогнозними документами у сферах державної політики та нормативно-правовими актами;

низький рівень застосування сучасних технологій та використання аналітичних інструментів для роботи з даними у діяльності органів виконавчої влади, що обумовлює низький рівень аналітичної роботи;

відсутність чітко визначених підходів щодо середньо- та довгострокового планування діяльності центральних органів виконавчої влади, що призводить до продукування значної кількості рішень Кабінету Міністрів України, які не є фінансово обґрунтованими в середньостроковій перспективі.

Як наслідок, Кабінет Міністрів України переобтяжений вирішенням операційних та технічних питань замість обговорення стратегічних пріоритетів та визначення довгострокових цілей. Наявна організація роботи центральних органів виконавчої влади створює перешкоди для розвитку та впровадження єдиної та узгодженої державної політики. Підвищення спроможності Кабінету Міністрів України зосереджуватися на вирішенні важливих питань потребує змін у системі центральних органів виконавчої влади, зміни засад стратегічного планування та механізмів координації.

Метою цієї Стратегії є визначення на законодавчому рівні переліку документів державного стратегічного планування та створення умов для підготовки та прийняття обґрунтованих та скоординованих рішень Кабінету Міністрів України, які забезпечують реалізацію пріоритетів розвитку держави.

Основними завданнями у цьому напрямі є:

підвищення спроможності до стратегічного планування Кабінету Міністрів України;

визначення переліку документів державного стратегічного планування;

затвердження методики розроблення документів державного стратегічного планування;

узгодження рішень стратегічного характеру з можливостями державного бюджету в середньостроковій перспективі;

посилення координації діяльності в сфері електронного урядування;

належне забезпечення консультацій з громадськістю та заінтересованими сторонами під час формування державної політики.

Спроможність Кабінету Міністрів України до стратегічного планування базується не лише на якості підготовлених документів, але і на здатності до їх дієвої реалізації, забезпечення їх узгодженості, моніторингу та оцінки, у зв’язку з чим потребує посилення спроможності Секретаріат Кабінету Міністрів України як орган, який здійснює аналітичне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

Прогрес у досягненні запланованих результатів буде визначатися з використанням таких індикаторів:

Державна служба є основою державного управління. Створення професійної державної служби має виключне значення для держави з перехідною економікою. Досягнення мети, визначеної Стратегією сталого розвитку "Україна - 2020", схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, не може бути здійснено без професійних, доброчесних та етичних державних службовців.

Принципи, на основі яких створюється державна служба, відображені у Принципах державного управління, а саме:

належність, визначеність і застосування на практиці сфери охоплення державної служби;

визначеність і застосування на практиці політики і правової бази для професійної та чітко впорядкованої державної служби;

відбір і призначення на посади державної служби, що ґрунтуються на досягненнях і здобутках та однаковому ставленні до кандидатів; чіткі та зрозумілі критерії для переведення на нижчу посаду та припинення державної служби;

унеможливлення прямого чи непрямого політичного впливу на вищі керівні посади державної служби;

справедлива і прозора система оплати праці державних службовців, що ґрунтується на класифікації посад;

забезпечення професійного розвитку державних службовців, що включає регулярне навчання, справедливе оцінювання результатів службової діяльності, а також мобільність і просування по службі на основі об’єктивних, прозорих критеріїв і здобутків;

здійснення заходів для сприяння доброчесності, запобігання корупції та забезпечення дисципліни на державній службі.

Основні проблеми функціонування державної служби та управління людськими ресурсами на державній службі в Україні пов’язані з певною фрагментарністю та нечіткістю правового регулювання цієї сфери, відсутністю інформаційної системи, яка б дала змогу мати оперативні статистичні дані про стан управління людськими ресурсами, ефективної координації державної політики у відповідній сфері, а також недостатнім рівнем професіоналізму в сфері добору персоналу на посади державної служби, недосконалою та непрозорою структурою заробітної плати державних службовців. Існуючі конкурсні процедури відбору на посади державної служби залишаються недосконалими і не ґрунтуються на якісних стандартизованих вимогах до рівня професійної компетентності претендентів на посади державної служби, у тому числі відсутні чіткі і прозорі процедури просування по службі. Більшість центральних органів виконавчої влади не застосовують сучасні інструменти управління людськими ресурсами та професійного навчання. Незбалансована система оплати праці призвела до нерівності у системі державного управління.

Державне управління в Україні також характеризується наявністю гендерних розривів. У Кабінеті Міністрів України частка жінок становить лише 20 відсотків (станом на 2018 рік). Хоча жінки загалом переважають серед державних службовців, їх представництво помітно скорочується на вищих керівних посадах. Серед державних службовців, які обіймають посади категорії "А", жінки становлять лише 16,7 відсотка (станом на 2016 рік). Серед державних секретарів міністерств, Кабінету Міністрів України, заступників Державного секретаря Кабінету Міністрів України частка жінок становить лише 8,3 відсотка (станом на 2018 рік). У цілому Україна займає 103 місце із 144 за показником співвідношення жінок та чоловіків у парламенті та на посадах міністрів згідно з Індексом гендерних розривів на 2017 рік (за даними Світового економічного форуму).

Закон України "Про державну службу" відповідає Принципам державного управління та спрямований на вирішення основних питань державної служби.

Разом з тим два з половиною роки дії зазначеного Закону показали, що певні його положення потребують удосконалення, а його ефективна реалізація вимагає консолідованих зусиль усіх органів державної влади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2016 р. № 905 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 99, ст. 3233) схвалено Концепцію запровадження посад фахівців з питань реформ, спрямовану на оновлення та посилення кадрового потенціалу шляхом встановлення спеціальних вимог до компетенцій, процедури відбору та умов оплати праці. Практичний досвід відбору та призначення на посади фахівців з питань реформ засвідчує необхідність подальшого вдосконалення конкурсної процедури, її поширення на інші посади державної служби.

Відбір та призначення кандидатів на посади державної служби здійснюється на основі особистих якостей та досягнень з використанням конкурсних механізмів. Утворено Комісію з питань вищого корпусу державної служби, до складу якої входять представники державних органів, а також різних інститутів громадянського суспільства та закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку фахівців за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування". Такий склад Комісії забезпечує прозорість процедур, хоча він, як і конкурсна процедура, не є абсолютною гарантією професійного відбору претендентів на посади вищого корпусу державної служби. На посади державної служби категорій "Б" та "В" також запроваджено конкурсний механізм добору претендентів з відповідним забезпеченням прозорості роботи конкурсних комісій. Разом з тим актуальною залишається проблема вдосконалення методів конкурсного відбору, навчання та професіоналізації роботи конкурсних комісій, стандартизації вимог до рівня професійної компетентності претендентів на посади усіх категорій.

Основними складовими елементами реформи є:

подальше вдосконалення нормативно-правової бази державної служби та забезпечення її ефективного впровадження;

розроблення та запровадження систем класифікації посад на державній службі;

фінансова стабільність реформування системи оплати праці державних службовців з урахуванням макроекономічних показників;

посилення спроможності структурних підрозділів з управління персоналом у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади з метою розвитку сучасного управління людськими ресурсами з координацією діяльності НАДС;

створення інтегрованої інформаційної системи управління людськими ресурсами на державній службі;

реформа системи професійного навчання державних службовців, у тому числі в частині володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи;

посилення інституційної спроможності НАДС та служб управління персоналом в органах виконавчої влади.

Закон України "Про державну службу" передбачає проведення реформування системи оплати праці державних службовців з метою забезпечення її конкурентоспроможності на ринку праці, підвищення рівня прозорості, передбачуваності та справедливості. Встановлення конкурентоспроможного рівня заробітної плати сприятиме залученню кращих фахівців, що є важливою складовою частиною реформування системи державного управління в Україні.

Реформування системи оплати праці державних службовців здійснюватиметься на стабільній фінансовій основі відповідно до обґрунтованих макроекономічних показників. Особлива увага зосереджуватиметься на забезпеченні конкурентоспроможного рівня оплати праці державних службовців, які відіграють визначальну роль у проведенні ключових національних реформ. Важливі кроки в цьому напрямі зроблені у 2016-2018 роках шляхом збільшення фонду оплати праці.

Критерієм, за яким проводиться оцінка прозорості та справедливості оплати праці, є співвідношення між посадовим окладом та розміром премії у середній заробітній платі державного службовця. Частка посадового окладу повинна становити у 2019 році не менше 70 відсотків, а премії - не більше 30 відсотків. Зменшення частки премій сприятиме запобіганню встановленню роботодавцем розміру заробітної плати на власний розсуд, а також зниженню ризику політизації державних службовців.

Підвищення заробітної плати державних службовців здійснюватиметься згідно із Законом України "Про державну службу" .

Крім вимог, встановлених Законом України "Про державну службу" , реформування системи оплати праці державних службовців передбачає:

підвищення заробітної плати державних службовців до 2020 року до конкурентоспроможного рівня відповідно до показників загального ринку праці;

встановлення тимчасових додаткових стимулюючих виплат для забезпечення конкурентоспроможного рівня заробітної плати відповідно до показників загального ринку праці, зокрема державним службовцям, які працюють на посадах фахівців з питань реформ.

Додаткові стимулюючі виплати можуть бути встановлені за рішенням керівників державної служби органів виконавчої влади відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 9, ст. 284).

Додаткові стимулюючі виплати встановлюються державним службовцям, призначеним на посади фахівців з питань реформ за результатами конкурсу відповідно до вимог до професійної компетенції кандидатів на такі посади.

До кінця 2021 року під час удосконалення організаційної структури та оптимізації чисельності органів виконавчої влади суттєво оновиться склад державних службовців відповідно до встановлених вимог, нової структури та процедури роботи у таких органах. Поступово збільшаться посадові оклади державних службовців та завершиться комплексна реформа системи оплати їх праці, що гарантуватиме державним службовцям прозорість та конкурентоспроможний рівень заробітної плати відповідно до показників загального ринку праці.

Підвищення розміру заробітної плати відповідно до Закону України "Про державну службу" , за попередніми розрахунками, значно збільшить загальний річний обсяг видатків на оплату праці державних службовців. Кабінет Міністрів України забезпечуватиме фінансову стабільність та збалансованість державного бюджету під час проведення реформування системи оплати праці державних службовців. У рамках середньострокового бюджетного планування проводитиметься ретельний аналіз впливу на державний бюджет реформування системи оплати праці та оптимізації чисельності працівників органів виконавчої влади. У разі потреби розглядатиметься питання щодо внесення змін до відповідної нормативно-правової бази.

Однією з основних умов для успішного реформування є стале фінансове забезпечення. Закон України "Про державну службу" передбачає удосконалення системи оплати праці, зокрема підвищення заробітної плати, розміру надбавки за вислугу років, що суттєво збільшить загальний фонд оплати праці. Крім того, передбачається збільшення обсягу витрат на державну службу. Разом з тим повинен бути встановлений новий порядок преміювання державних службовців, який би визначав прозорі та чіткі критерії такого преміювання на основі оцінювання результатів службової діяльності та досягнень.

З огляду на те, що рівень оплати праці є важливим фактором залучення професіоналів на державну службу, динаміка збільшення фонду оплати праці повинна відповідати економічним реаліям України з урахуванням обсягу витрат, необхідних для проведення реформи, а підвищення рівня оплати праці державних службовців повинне бути обґрунтованим. Отже, питання проведення реформування системи оплати праці державних службовців повинне розглядатися разом з питаннями підвищення ефективності управління та оптимізації чисельності працівників органів виконавчої влади. Витрати на проведення реформування системи оплати праці державних службовців не можуть здійснюватися лише з державного бюджету, вони повинні частково покриватися за рахунок підвищення ефективності державного управління та оптимізації чисельності працівників органів виконавчої влади.

Ураховуючи те, що інформація про ефективність системи державного управління в Україні є обмеженою, визначення шляхів оптимізації чисельності працівників органів виконавчої влади є неможливим.

Таким чином, необхідно створити та впровадити відповідну інформаційну систему управління людськими ресурсами в державних органах, яка дасть змогу проводити оперативний прозорий моніторинг чисельності працівників органів виконавчої влади та фонду оплати праці таких органів.

Інформація про чисельність працівників органів виконавчої влади розміщуватиметься щомісяця на офіційних веб-сайтах таких органів, що сприятиме забезпеченню прозорості здійснення заходів з реформування державного управління та посиленню відповідальності Кабінету Міністрів України щодо оптимізації чисельності працівників органів виконавчої влади і, як наслідок, підвищенню рівня оплати праці державних службовців.

З огляду на кількість жінок, зайнятих у сфері державного управління, повинен дотримуватися принцип забезпечення гендерної рівності, зокрема під час прийняття та виконання політичних, стратегічних, організаційних та оперативних рішень, а також зменшення вразливості та захисту працівників органів виконавчої влади, які перебувають в групі ризику. Під час оптимізації чисельності працівників фактори вразливості таких груп ризику повинні бути належним чином враховані, але не суперечити загальним цілям реформи.

Істотний перегляд завдань та функцій органів виконавчої влади, автоматизація процесів їх роботи, встановлення єдиних вимог щодо розроблення посадових інструкцій в сфері державної служби, класифікація посад державної служби та розроблення відповідних професійних стандартів дасть змогу якісно оновити систему державного управління та державної служби відповідно до європейських стандартів та кращих практик управління.

Реформа державної служби передбачає поступове оновлення складу міністерств, поетапне реформування інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів (2019-2021 роки) і місцевих держадміністрацій (2020-2021 роки), а також утворення команд фахівців з питань реформ у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, визначених міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади.

Реформа державної служби охоплює усі державні органи, на які поширюється дія Закону України "Про державну службу" . Принципи, закладені в Законі, повинні бути однаково запроваджені як у центральних органах виконавчої влади, так і в інших державних органах. НАДС здійснює функціональне управління державною службою. Успіх реформи значною мірою залежить від якості управління людськими ресурсами в державних органах, що потребує утворення ефективних і дієвих служб управління персоналом у таких органах. Служби управління персоналом повинні бути утворені в усіх державних органах (організаціях з невеликою чисельністю працівників повинен бути призначений спеціаліст з питань управління людськими ресурсами). НАДС надаватиме підтримку (проведення навчання, надання рекомендацій, забезпечення співпраці) всім службам та спеціалістам.

В Україні обмежені дані про державну службу, крім даних про загальну чисельність державних службовців у різних організаціях. Усі організації державного сектору мають власні інформаційні системи управління. Набори даних, які зберігаються в таких системах, є непридатними для порівняння і не дають можливості проаналізувати систему управління людськими ресурсами в державних органах. З огляду на зазначене одним з пріоритетів проведення реформи є створення інтегрованої інформаційної системи управління людськими ресурсами на державній службі та стандартизація наборів даних, необхідних для здійснення заходів з управління людськими ресурсами, з відповідною дезагрегацією їх за гендерною ознакою. Модулями інтегрованої інформаційної системи, які створюватимуться поетапно, є:

модуль внутрішнього переведення державних службовців та проведення конкурсу на заміщення вакантних посад;

модуль визначення фонду оплати праці та підготовки фінансової аналітики;

модуль ведення особових справ державних службовців (кар’єра, оцінка результатів службової діяльності, компетентностей, професійне навчання тощо);

модуль пошуку та підбору кадрів у системі державних органів.

Якість підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців не відповідає сучасним викликам. Зміст професійного навчання державних службовців не відповідає наявним потребам у такому навчанні. Система професійного навчання залишається закритою і фактично унеможливлює доступ недержавних провайдерів освітніх послуг, впровадження дієвих методів професійного навчання на основі сучасних інформаційно-комунікативних технологій. Все це вимагає створення сучасної цілісної, мобільної та гнучкої системи професійного навчання з розвинутою інфраструктурою, ефективним управлінням і належним ресурсним потенціалом.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади повинні передбачати в межах затверджених їм у відповідних бюджетах призначень під час складання кошторисів починаючи з 2020 року кошти на підвищення кваліфікації державних службовців відповідно до власних потреб.

Єдиним державним замовником на підготовку фахівців із числа державних службовців за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування" і підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування за обов’язковими напрямами, що визначаються відповідно до потреб у професійному навчанні, обов’язкового переліку напрямів підвищення кваліфікації, повинно бути НАДС як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державної служби.

НАДС є провідним центральним органом виконавчої влади з питань реалізації Закону України "Про державну службу" , відповідно до якого на Агентство покладено 11 нових функцій.

Для виконання покладених на НАДС функцій у його складі утворено структурні підрозділи з питань управління персоналом на державній службі, професійного розвитку державних службовців, проведення функціонально-правового аналізу, здійснення контролю за реалізацією права на державну службу, забезпечення діяльності Комісії вищого корпусу державної служби, що вимагає суттєвого посилення інституційної спроможності НАДС.

Крім того, для якісного та повноцінного проведення реформи державної служби НАДС повинно розробити методики впровадження сучасних методів управління персоналом на державній службі, що потребує утворення підрозділів, відповідальних за:

методологічну підтримку служб управління персоналом державних органів, розроблення та впровадження методики управління організаційними змінами, проведення оцінки та забезпечення розвитку персоналу;

розроблення та впровадження сучасних методів відбору кандидатів на посади державної служби категорій "Б" та "В", координацію дій із залучення кандидатів на посади державної служби;

створення та управління інтегрованою інформаційною системою управління людськими ресурсами на державній службі.

Після проведення детального аналізу та створення нової структури НАДС необхідно визначити перелік посад фахівців з питань реформи, вимоги до професійної компетентності кандидатів на такі посади. До роботи в НАДС шляхом проведення конкурсного відбору будуть залучені фахівці з питань управління персоналом, що мають відповідний досвід та кваліфікацію. Для швидкого опанування специфіки управління персоналом на державній службі для нових працівників передбачається проведення відповідного навчання.

Метою цієї Стратегії є побудова професійної, доброчесної, політично нейтральної і орієнтованої на громадян державної служби.

Основними напрямами реалізації цієї Стратегії в частині державної служби та управління людськими ресурсами є:

забезпечення підвищення ефективності та прозорості державної служби шляхом автоматизації процесів, систем управління людськими ресурсами на основі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;

запровадження та підтримка системи відбору на посади державної служби, яка базується на Принципах державного управління, є прозорою, відповідає найкращим практикам та забезпечує залучення найбільш професійних, компетентних та вмотивованих фахівців;

впровадження сучасної цілісної, мобільної та гнучкої системи професійного навчання державних службовців з розвинутою інфраструктурою та належним ресурсним забезпеченням, яка орієнтована на розвиток компетентностей та потреби в професійному розвитку державних службовців;

забезпечення державних службовців належними умовами праці, зокрема створення конкурентоспроможної, прозорої та зрозумілої системи оплати праці;

формування організаційної культури державної служби, яка базується на цінностях досягнення результатів, відповідальності, інноваційності, відкритості комунікацій.

Прогрес у досягненні запланованих результатів буде визначатися за такими індикаторами:

Реформа державного управління у частині підзвітності проводитиметься з урахуванням того, що організація системи центральних органів виконавчої влади має значний вплив на загальну роботу Кабінету Міністрів України. Система центральних органів виконавчої влади за умови її належної побудови забезпечує демократичну легітимність, зокрема задовольняє потреби громадян. У державах - членах ЄС відсутній уніфікований спосіб організації системи державних органів та забезпечення їх підзвітності, але є такі принципи, що необхідно враховувати під час розбудови системи органів виконавчої влади, як раціональність, економічна доцільність, прозорість та підзвітність.

В Україні функціонує 66 центральних органів виконавчої влади, зокрема 19 міністерств, 20 служб, 14 агентств, чотири інспекції та дев’ять інших центральних органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України безпосередньо спрямовує та координує діяльність 12 центральних органів виконавчої влади, серед яких шість центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, що без чіткої підзвітності відповідним міністрам не дає змоги ефективно формувати та реалізовувати цілісну та послідовну державну політику. Відсутність чіткого розподілу відповідальності між міністерствами призводить до дублювання функцій та нечіткого розподілу завдань і, як наслідок, нераціонального використання людських і фінансових ресурсів, низького рівня інституційної спроможності щодо проведення реформ та формування державної політики.

Потребує удосконалення механізм спрямування і координації міністрами діяльності центральних органів виконавчої влади в частині стратегічного управління та політичного нагляду за результатами їх діяльності.

Надмірно централізовані управлінські функції в міністерствах, що призводить, зокрема, до переобтяження керівництва міністерств вирішенням поточних питань організаційного характеру.

Інституційна система не забезпечує достатньої координації державної політики у сфері доступу до публічної інформації, а процедура доступу до такої інформації потребує подальшого вдосконалення для ефективного захисту прав громадян і надання інформації у зручній формі. Крім того, бракує ефективного механізму збору, накопичення та аналізу ключових статистичних даних за запитами на надання публічної інформації.

Доступ до інформації на веб-сайтах міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повинен бути зручним та орієнтованим на користувача, а оприлюднення публічної інформації (річних планів, бюджетів, звітів органів виконавчої влади тощо), повинно здійснюватися своєчасно та у повному обсязі.

Також потребує опрацювання питання щодо можливості централізації окремих функцій із забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади.

Метою цієї Стратегії є забезпечення підзвітності системи органів виконавчої влади суспільству, її раціональної побудови, чіткий розподіл повноважень та відповідальності.

Заходи щодо реалізації цієї Стратегії будуть здійснюватися за такими напрямами:

чіткий розподіл повноважень, функцій та відповідальності між органами виконавчої влади, створення ефективної систему їх підзвітності та взаємодії;

вдосконалення внутрішньої структури органів виконавчої влади, забезпечення її раціональної побудови і спроможності ефективно виконувати свої функції;

забезпечення вільного доступу до інформації про органи виконавчої влади та їх діяльність у зручній формі.

Прогрес у досягненні запланованих результатів буде визначатися за такими індикаторами: