Про затвердження планів управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах районів басейнів річок

__________

На всіх гідрологічних постах району басейну річки Дон здійснюються спостереження за рівнями, витратами та температурою води. Спостереження за наносами здійснюється на чотирьох пунктах гідрологічних спостережень району басейну річки Дон, на переважній більшості гідрологічних постів ведеться спостереження за льодовим режимом.

За даними гідрометеорологічної мережі гідрологічних постів району басейну річки Дон, за весь період спостережень затоплення територій річковими водами відзначалися неподалік п’яти гідрологічних постів. У всіх випадках абсолютні максимальні рівні води перевищують рівні води десятивідсоткової імовірності перевищення, в окремих випадках такі перевищення становлять 2-5 метрів. У таблиці 2 наведено інформацію про максимальні рівні води у річках району басейну річки Дон та значення рівнів води різної імовірності перевищення (0,2; 1 та 10 відсотків).

Основними причинами кліматичних змін у районі басейну річки Дон є великий обсяг викидів парникових газів, а також порушення енергетичного балансу біосфери та її складників. За останні 20 років наслідки зміни клімату в Україні стають дедалі відчутнішими. За цей період середньорічна температура зросла на 0,8°С, а середня температура січня та лютого - на 1-2°С, що призвело до змін у ритмі сезонних явищ: смерчів, весняних паводків, посухи тощо.

До кінця століття у районі басейну річки Дон за оптимістичними сценаріями динаміки змін клімату температура повітря підвищиться на 2-3°С, а за песимістичними - можливе її збільшення на 3-4°С. Кількість опадів у цілому може змінитися незначно, проте песимістичні оцінки прогнозують можливість їх зменшення влітку порівняно з періодом 1971-2000 років на 20-30 відсотків. Водночас кількість сильних опадів, що безпосередньо позначаються на поверхневому стоку води, до кінця століття істотно зросте.

Найбільш обґрунтовані оцінки тенденцій динаміки клімату та його можливих змін у районі басейну річки Дон у найближчий коротший прогнозний період до 2050 року свідчать про можливе зростання середньорічної, максимальної і мінімальної температур повітря на 1-1,2°С. При цьому підвищення мінімальної температури буде, імовірно, більшим, ніж максимальної, внаслідок чого зменшаться місячна і річна амплітуди. Найбільшого потепління слід очікувати в холодний період року, особливо в зимові місяці.

До середини XXІ століття у басейні можлива зміна режиму зволоження. Загальна кількість атмосферних опадів за рік значно не зміниться, але існує імовірність їх істотного перерозподілу між сезонами і місяцями. У межах басейну варто очікувати збільшення кількості посушливих днів. У цілому в басейні можна очікувати більш м’якої і вологої зими, більш спекотного і сухого літа, теплого і вологого вересня та більш посушливої і теплої осені.

За результатами попередньої оцінки ризиків затоплення територій у межах району басейну річки Дон, яка проведена з урахуванням аналізу минулих затоплень, які призводили до негативних наслідків, стану протипаводкової інфраструктури, системи прогнозування затоплень і оповіщення населення, встановлено, що протипаводкова інженерна захисна інфраструктура в районі басейну річки Дон представлена переважно дамбами. В районі басейну річки Дон розташовано 89 гідротехнічних споруд (з них 10 (або 2,97 кілометра) перебувають в аварійному (незадовільному) стані.

Евакуація населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із затопленнями в районі басейну річки Дон, проводиться відповідно до статті 33 Кодексу цивільного захисту України та планів евакуації населення населеного пункту, району (міста), області, розроблених відповідно до Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. № 841 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 92, ст. 3386; 2016 р., № 99, ст. 3215).

Організація оповіщення органів управління суб’єктів забезпечення цивільного захисту і населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України та Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 р. № 733 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 80, ст. 2458).

Організація та проведення моніторингу і прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із затопленнями, та їх розвитку у межах району басейну річки Дон здійснюються функціональною підсистемою протипаводкових заходів єдиної державної системи цивільного захисту та територіальними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту відповідно до статей 8-10 Кодексу цивільного захисту України та типових положень про функціональну і територіальну підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 р. № 101 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 22, ст. 602).

Система прогнозування затоплень в басейні річки Дон ґрунтується на аспектах гідрологічного прогнозування характеристик водного і льодового режиму водних об’єктів, а також використанні метеорологічних прогнозів Українського гідрометеорологічного центру ДСНС. Гідрологічне прогнозування водного і льодового режиму водних об’єктів у районі басейну річки Дон здійснює Харківський регіональний центр з гідрометеорології, який складає:

довгострокові прогнози (консультації) елементів (максимальні рівні/витрати та об’єми води) весняного водопілля річок суббасейну Сіверського Донця, строків настання фаз льодового режиму на річках суббасейну Сіверського Донця, Печенізького і Оскільського водосховищ, водного режиму річок суббасейну Сіверського Донця (приплив до Печенізького і Оскільського водосховищ);

короткочасні прогнози і попередження про негативні явища різних рівнів небезпеки на річках суббасейну Сіверського Донця.

За результатами аналізу затоплень минулих років, які відбулися в районі басейну річки Дон за період з 1996 року, виявлено 22 події, пов’язані із затопленнями території річковими водами та за механізмом затоплення спричинені перевищенням відміток русло-заплавного коридору. Зазначені затоплення відповідають помірному і високому рівню ризиків затоплення та призвели до негативних наслідків для економіки, здоров’я людей.

На основі виконаної оцінки ризиків затоплення визначено перелік територій із потенційно значними ризиками затоплення, який наведено у таблицях 1 і 2.

Усього в районі басейну річки Дон визначено сім територій із потенційно значними ризиками затоплення, з них чотири території розташовуються вздовж водних об’єктів та мають загальну протяжність 218 кілометрів, три - в населених пунктах, які розташовані за межами ділянок водних об’єктів та для яких визначено ризик затоплення не менше помірного рівня.

Територій із потенційно значними ризиками затоплення, які мають транскордонний статус, у районі басейну річки Дон не визначено.

__________

__________

1. Цей план розроблено з метою зменшення потенційного негативного впливу затоплення у межах району басейну річки Дунай на життєдіяльність людини, навколишнє природне середовище, культурну спадщину та господарську діяльність.

Опис району басейну річки Дунай та тенденції динаміки клімату і його можливих змін наведено в додатку 1.

2. Дія цього плану поширюється на території у межах району басейну річки Дунай, які мають потенційно значні ризики затоплення.

У районі басейну річки Дунай за результатами попередньої оцінки ризиків затоплення визначено 47 територій із потенційно значними ризиками затоплення загальною протяжністю 1993 кілометри. Висновки за результатами попередньої оцінки ризиків затоплення, перелік та карта територій із потенційно значними ризиками затоплення у районі басейну річки Дунай наведено в додатку 2.

3. Цілями управління ризиками затоплення є:

мінімізація ризиків затоплення для життя та здоров’я населення;

мінімізація ризиків затоплення для транспортної інфраструктури, економічної діяльності, сільськогосподарських земель;

досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 43, ст. 1342);

мінімізація ризику затоплення для об’єктів культурної спадщини.

З метою досягнення зазначених цілей здійснюватимуться заходи з управління ризиками затоплення, насамперед заходи з уникнення нових і зниження наявних ризиків, підвищення рівня обізнаності населення щодо ризиків затоплення і порядку дій в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із водним фактором, посилення стійкості інфраструктури, зокрема будівництва, відновлення та ремонту берегоукріплень, дамб, інших гідротехнічних та захисних споруд, забезпечення безпеки населення та захисту сільськогосподарських земель у зонах ризику, зменшення кількості загиблих, постраждалих внаслідок затоплення, зниження рівня матеріальних збитків, завданих навколишньому природному середовищу, об’єктам інфраструктури та культурної спадщини, удосконалення функціональної підсистеми протипаводкових заходів єдиної державної системи цивільного захисту, удосконалення системи підготовки, прогнозування і раннього запобігання затопленню.

Перелік заходів, спрямованих на досягнення цілей управління ризиками затоплення, наведено в додатку 3.

4. Моніторинг стану здійснення заходів, спрямованих на досягнення цілей управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річки Дунай на 2023-2030 роки, здійснюється ДСНС відповідно до кількісних індикаторів, які зазначені в додатку 3.

ДСНС під час узагальнення матеріалів, поданих міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, облдержадміністраціями, та підготовки звітності про виконання цього плану подає до Кабінету Міністрів України інформацію про:

оцінку прогресу в досягненні цілей управління ризиками затоплення;

заплановані заходи, які не було здійснено;

здійснені або заплановані додаткові заходи, які не включені до цього плану.

Під час оновлення цього плану ДСНС подає Кабінету Міністрів України актуальні звітні матеріали щодо моніторингу стану виконання плану.

5. Компетентними органами державної влади, відповідальними за виконання цього плану та Директиви 2007/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2007 р. про оцінку та управління ризиками затоплення, є ДСНС, Міндовкілля, Держводагентство, Мінрегіон.

6. Координація транскордонного співробітництва щодо управління ризиками затоплення у районі басейну річки Дунай здійснюється в рамках виконання Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Угорської Республіки про співробітництво та надання взаємної допомоги в галузі попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їхніх наслідків, ратифікованої Законом України від 19 жовтня 1999 р. № 1163-XIV, Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Словацької Республіки про співробітництво та взаємну допомогу у разі виникнення надзвичайних ситуацій, ратифікованої Законом України від 26 грудня 2002 р. № 382-IV, Угоди між Урядом України та Урядом Румунії про співробітництво в галузі водного господарства на прикордонних водах 1997 року, інших міжнародних договорів України у сфері управління водними ресурсами та гідрометеорологічної діяльності.

Цей план не містить заходи, внаслідок здійснення яких значно збільшуються ризики затоплення територій вниз або вгору за течією в інших країнах, що входять до гідрографічного району басейну річки Дунай.

План містить заходи щодо забезпечення міжнародного співробітництва у сфері водних ресурсів та гідрометеорології з Румунією, Словацькою Республікою та Угорською Республікою, які зазначені в додатку 3.

7. Цей план як елемент інтегрованого управління річковим басейном розроблено з урахуванням екосистемного підходу, обміну інформацією, необхідності досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336.

З метою гармонізації з планом управління річковим басейном Дунаю на 2025-2030 роки заходи, зазначені в додатку 3, розроблені на період 2023-2030 років, що дасть змогу забезпечити одночасну підготовку обох планів та запровадити інтегроване управління водними ресурсами в районі басейну річки Дунай.

8. Інформаційне забезпечення заходів з оцінки та управління ризиками затоплення здійснюється шляхом інформаційного обміну з функціональними і територіальними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту відомостями про виникнення (загрозу виникнення) надзвичайних ситуацій та їх наслідки, про стан техногенної та природної безпеки на відповідних територіях та іншими відомостями.

9. Обмін даними про оцінку та управління ризиками затоплення з уповноваженими органами інших країн і міжнародними організаціями здійснюється відповідно до законодавства, а також згідно з міжнародними договорами України.

10. Інформацію про оцінку та управління ризиками затоплення ДСНС надає центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим держадміністраціям, органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання та громадянам безоплатно на їх запити з урахуванням обмежень, установлених Законом України "Про державну таємницю", та особливостей поводження із службовою інформацією в центральних органах виконавчої влади.

Територія району басейну річки Дунай розташовується в межах чотирьох областей України (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька та Одеська області) та становить 30626 кв. кілометрів (5,06 відсотка території України).

У районі басейну річки Дунай розташовані 1293 населених пункти, з них 67 міських населених пунктів (31 місто, 36 селищ міського типу) та 1226 сільських населених пунктів (5 селищ, 1221 село). Населення району басейну річки Дунай становить близько 2 875 тис. осіб. Переважна більшість населення проживає у селах - близько 1 750 тис. осіб (60,8 відсотка), кількість населення міст становить близько 1 120 тис. осіб (31,8 відсотка). У селищах міського типу та селищах відповідно проживає 7,3 та 0,1 відсотка населення району басейну річки Дунай.

Район басейну річки Дунай розділений на три частини районом басейну річки Дністер та водогосподарською ділянкою узбережжя Чорного моря між гирлом річки Дунай та Дністровським лиманом, складається з cуббасейнів річок Дунай, Тиса, Прут, Сірет у межах України, перехідних вод та прибережних вод (акваторія Чорного моря між береговою лінією та лінією у територіальному морі на відстані однієї морської милі від вихідної лінії, що використовується для визначення ширини територіального моря). Межа басейну Дунаю проходить по лінії ділянки державного кордону з Республікою Польща, Словацькою Республікою, Угорською Республікою, Румунією, Республікою Молдова та через населені пункти по лінії вододілу.

Район басейну річки Дунай розташовується в межах чотирьох екорегіонів (Карпати, Угорська низовина, Понтійська провінція, Східні рівнини). Таке розташування визначає неодноманітні орографічні та гідрометеорологічні умови, які відрізняються по території та визначають гідрологічний режим водотоків і формування їх водного стоку, зокрема суббасейн річки Тиса, суббасейн річки Прут та суббасейн річки Сірет розміщуються переважно в екорегіоні Карпати (південно-західна частина суббасейну річки Тиса розміщується в екорегіоні Угорська низовина, якому в рельєфі відповідає Закарпатська низовина; східна частина суббасейнів річки Прут та річки Сірет розміщується в екорегіоні Східні рівнини). Суббасейн Нижнього Дунаю розміщується в межах екорегіону Понтійська провінція, який представлений рельєфом Причорноморської низовини.

Суббасейн річки Тиса розташований на південь та південний захід від основного вододільного хребта Українських Карпат. Рельєф території суббасейну переважно гірський та стрімко змінюється від середньогір’я на північному сході (з пересічними відмітками земної поверхні 1800-2000 метрів) до низовини на південному заході (з пересічними відмітками земної поверхні 100-200 метрів).

Суббасейни річок Прут і Сірет розміщуються на схід від вододільного хребта Українських Карпат. Рельєф території цих суббасейнів переважно гірський. Середньогір’я суббасейну річки Прут з пересічними відмітками земної поверхні 1500-2000 метрів змінюється на височинний рельєф з пересічними відмітками 290-550 метрів у східному напрямку. У суббасейні річки Сірет середньогір’я з відмітками 900-1100 метрів знижується також у східному напрямку до височини з відмітками 350-500 метрів.

Суббасейн Нижнього Дунаю розмішується в умовах низовинного рельєфу Причорноморської низовини. Максимальні відмітки земної поверхні суббасейну Нижнього Дунаю проходять по ліній вододілу між районами басейнів річки Дунай та річок Причорномор’я і не перевищують 210 метрів. Пересічні відмітки земної поверхні суббасейну Нижнього Дунаю становлять 10-180 метрів.

Район басейну річки Дунай повністю розташовується в помірних широтах та характеризується помірним кліматом. Суббасейни річок Тиса, Прут та Сірет розташовуються в лісовій атлантико-континентальній області, а суббасейн Нижнього Дунаю - в степовій атлантико-континентальній області. Значна частина суббасейнів річок Тиса, Прут та Сірет розміщується в Українських Карпатах. У цій частині району басейну річки Дунай в середньому випадає 1200 міліметрів атмосферних опадів, в окремі роки - до 1650 міліметрів. У межах Закарпатської низовини суббасейну річки Тиса за рік може випадати 690-1100 міліметрів, а у Прикарпатті в суббасейнах річок Прут і Сірет - 650-890 міліметрів. Для суббасейну Нижнього Дунаю річна сума атмосферних опадів коливається від 370 до 520 міліметрів, проте в середньому становить 500 міліметрів. Найбільша кількість атмосферних опадів випадає в теплий період року (квітень - жовтень) - 60-70 відсотків. У цей період в Українських Карпатах випадає 800-1000 міліметрів, на Закарпатській низовині 550-600, а на Прикарпатті 475-600 міліметрів. У суббасейні Нижнього Дунаю в теплий період випадає 275-325 міліметрів. У холодний період року (листопад - березень) сума атмосферних опадів рідко перевищує 30-40 відсотків річної кількості. Так, в Українських Карпатах у холодний період випадає до 500-600 міліметрів опадів. Закарпатська низовина суббасейну річки Тиса приймає до 250-300 міліметрів опадів. У Прикарпатській частині суббасейнів річок Прут і Сірет у холодний період випадає до 175-300 міліметрів опадів. У суббасейні Нижнього Дунаю у місяці холодного періоду випадає до 200 міліметрів опадів. Тривалість снігового покриву коливається від 70 до 150 діб у суббасейнах річок Тиса, Прут і Сірет, причому його найбільша тривалість становить у гірських частинах цих суббасейнів. У суббасейні Нижнього Дунаю річна тривалість снігового покриву рідко може перевищувати 40-50 діб. Розподіл температури повітря басейну Дунаю також не одноманітний. Середня багаторічна температура повітря суббасейну Нижнього Дунаю є найбільшою по басейну Дунаю - близько 10,5°С. У суббасейнах річок Тиса, Прут і Сірет в Українських Карпатах середньорічна температура становить близько 4°С, проте на південний захід від гір середньорічні температури зростають до 8-9°С градусів у межах Закарпатської низовини суббасейну річки Тиса. На північний схід від гір, в межах Прикарпаття середньорічна температура повітря знижується до 7°С градусів.

За особливостями водного режиму річки басейну Дунаю перебувають у трьох гідрологічних районах - Закарпатському (суббасейн річки Тиса), Передкарпатському (суббасейн річки Прут, суббасейн річки Сірет) та Причорноморському (суббасейн Нижнього Дунаю). Річки суббасейнів річок Тиса, Прут і Сірет залежно від умов сніготанення в зимово-весняний період, а також від кількості опадів та їх інтенсивності навесні та влітку відзначаються змішаним живленням. Для річок суббасейну річки Тиса характерним є невиражене весняне водопілля, а водний режим відзначається паводковим стоком теплого та холодного періоду. Паводки холодного періоду переважно перевищують паводки теплого періоду. На річках суббасейнів річок Прут і Сірет весняне водопілля є більш вираженим. Його початок відбувається переважно у другій - третій декадах березня. Максимум весняного водопілля на річках суббасейнів річок Прут і Сірет фіксується наприкінці третьої декади березня - на початку першої декади квітня. Закінчення водопілля відбувається у другій - третій декадах квітня. Тривалість водопілля на річках Передкарпатського регіону (суббасейн річки Прут, суббасейн річки Сірет) становить близько 30-40 діб. Паводки на річках цих суббасейнів фіксуються протягом в теплий період року. Річки суббасейну Нижнього Дунаю характеризуються мішаним живленням водного стоку з чітко вираженим весняним водопіллям тривалістю 15-25 діб на малих річках. Тривалість водопілля на річці Дунай перевищує 50-60 діб та формується впродовж весняно-літнього періоду. Такий різноманітний характер водного режиму визначає вкрай різноманітний внутрішньорічний розподіл стоку води річок в кожному із суббасейнів району басейну річки Дунай. Річки суббасейну річки Тиса характеризуються проходженням паводків з березня по серпень, за цей час формується 55-70 відсотків річного стоку. Узимку формується 10-15 відсотків. Весняний стік річок суббасейнів річок Прут і Сірет становить 40-45 відсотків, влітку формується 20 відсотків. Водотоки суббасейну Нижнього Дунаю характеризуються переважно весняним стоком, частка якого в окремі роки може становити 60-80 відсотків.

У районі басейну річки Дунай спостереження за гідрологічним режимом здійснюються на 89 гідрологічних постах, які розміщені на 32 річках, із 310 водотоків. Спостереження, які ведуться на гідрологічних постах в районі басейну річки Дунай наведено у таблиці 1. Із 60 гідрологічних постів шість пунктів спостереження розміщується на річці Дунай у суббасейні Нижнього Дунаю, 40 гідрологічних постів розміщені на водотоках суббасейну річки Тиса, на річках суббасейну річки Прут розміщуються 20 гідрологічних постів та сім гідрологічних постів - у суббасейні річки Сірет. Переважна більшість гідрологічних постів (58) у районі басейну річки Дунай здійснюють спостереження за рівнями та температурою води, винятком є лише два пункти гідрологічних спостережень; за льодовими явищами спостереження виконуються на всіх пунктах гідрологічного моніторингу; спостереження за водним стоком здійснюються лише на 36 гідрологічних постах, а спостереження за наносами в районі басейну річки Дунай здійснюються на 53 гідрологічних постах.