Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Словацької Республіки про співробітництво і взаємну допомогу у разі виникнення надзвичайних ситуацій

Кабінет Міністрів України та Уряд Словацької Республіки (далі - Сторони),

переконані у необхідності співробітництва між обома державами,

з метою надання взаємної добровільної допомоги у разі надзвичайних ситуацій,

усвідомлюючи, що ці ситуації можуть виникнути в будь-який час,

домовились про таке:

Ця Угода регулює умови співробітництва та добровільного надання допомоги у разі надзвичайних ситуацій на території держави іншої Сторони.

У цій Угоді використовуються терміни, що мають такі значення:

надзвичайна ситуація - стан, спричинений стихійним лихом, техногенною аварією або катастрофою, який загрожує життю, здоров'ю людей, майну або довкіллю;

Сторона, що запитує - Сторона, яка звертається за допомогою;

Сторона, що надає - Сторона, яка задовольнила прохання іншої Сторони і надає необхідну допомогу;

компетентний орган - орган Сторони, якому надані компетенції для управління і координації робіт, пов'язаних з реалізацією цієї Угоди;

військовий персонал - військовослужбовці військ цивільного захисту (оборони) держави однієї із Сторін;

оснащення - матеріали, технічні, транспортні засоби і спорядження груп з надання допомоги, предмети особистого вжитку членів груп з надання допомоги;

група з надання допомоги - група фахівців на чолі з керівником, у тому числі військовий персонал, призначена для надання допомоги та забезпечена необхідним оснащенням;

предмети допомоги - предмети, призначені для безкоштовного розподілу серед населення, яке потерпіло внаслідок надзвичайної ситуації на території держави Сторони, яка запитує, надані на її прохання.

1. Допомога надається на підставі звернення.

2. Органи (посадові особи), які можуть звертатись з проханням надати допомогу:

за Україну - Прем'єр-міністр України або Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

за Словацьку Республіку - Голова Уряду Словацької Республіки або Міністр внутрішніх справ Словацької Республіки.

3. У запиті про надання допомоги зазначаються її форма і обсяг.

4. Компетентні органи обмінюються списками предметів допомоги, які може поставити Сторона, що надає.

5. Сторони негайно повідомляють одна одну по дипломатичних каналах про зміну компетентних органів.

1. Допомога надається шляхом направлення груп з надання допомоги, постачання предметів допомоги або в іншій формі.

2. Групи з надання допомоги можуть бути залучені для виконання рятувальних робіт, робіт з локалізації та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Матеріальне і технічне забезпечення груп з надання допомоги повинно бути достатнім для проведення автономних дій на місці протягом 72 годин. У подальшому або за умови вичерпання матеріальних і технічних засобів, необхідних для проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, ці групи забезпечує Сторона, що запитує.

Сторони відповідно до їх законодавства здійснюють співробітництво на основі принципів рівноправності та взаємної вигоди за такими напрямами:

1) зменшення наслідків надзвичайних ситуацій шляхом обміну інформацією науково-технічного характеру, спільних переговорів, семінарів, співробітництва в дослідницьких програмах, підготовки фахівців на спеціальних курсах, особливо в галузі цивільного захисту. Положення цієї Угоди поширюються також на спільні навчання;

2) розроблення спільної системи заходів, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям і ліквідацію їхніх наслідків;

3) обмін інформацією:

а) про можливе або фактичне виникнення надзвичайної ситуації, яка може мати наслідки на території держави іншої Сторони;

б) про допомогу з боку міжнародних організацій;

в) про аналіз імовірностей виникнення надзвичайних ситуацій;

4) обмін фахівцями і науковцями;

5) обмін технологіями;

6) підготовка публікацій, лекцій і тематичних досліджень;

7) підготовка фахівців;

8) в іншій діяльності, пов'язаній з надзвичайними ситуаціями на основі згоди компетентних органів Сторін.

1. Компетентними органами, визначеними для управління та координації робіт, пов'язаних з реалізацією цієї Угоди, є:

в Україні:

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

в Словацькій Республіці:

Міністерство внутрішніх справ Словацької Республіки.

2. Органи (посадові особи), зазначені в пункті 2 статті 3 можуть уповноважити інші органи просити про надання допомоги та приймати прохання про надання допомоги.

3. Керівництво всіма роботами, які виконуються на території держави Сторони, що запитує, здійснюється компетентним органом цієї Сторони.

4. Накази групам з надання допомоги Сторони, що надає, адресуються виключно керівникам цих груп, які визначають спосіб їх виконання.

5. Компетентний орган Сторони, яка запитує, забезпечує групи з надання допомоги охороною, безоплатною медичною допомогою і організовує необхідну взаємодію.

1. Групи з надання допомоги перетинають спільний державний кордон у пунктах пропуску, визначених Угодою між Урядом України і Урядом Словацької Республіки про пункти пропуску через спільний державний кордон від 15 червня 1995 р. У виняткових випадках за узгодженням з прикордонними службами держав сторін перетин державного кордону може бути здійснено поза пунктами пропуску.

2. Транспортування груп з надання допомоги, їхнього оснащення і предметів допомоги може здійснюватися автомобільним, залізничним, повітряним та водним транспортом.

3. Пропуск через спільний державний кордон членів груп з надання допомоги здійснюється за паспортами або документами, що їх замінюють, та списками, підписаними уповноваженими особами компетентних органів. Пропуск через спільний державний кордон військовослужбовців строкової служби, які входять до складу військового персоналу, здійснюється за документами, що посвідчують особу, та списками, які надаються керівниками груп з надання допомоги, підписаними командирами військових частин і скріпленими гербовими печатками. Члени груп з надання допомоги під час надання допомоги можуть перебувати на території держави іншої договірної Сторони без віз та дозволів на перебування.

4. Члени груп з надання допомоги мають право носити уніформу на території держави Сторони, яка запитує, якщо це є їх звичайним оснащенням.

5. Положення, про які йдеться в пунктах 1-3, стосуються і осіб, які у разі виникнення надзвичайної ситуації повинні бути евакуйовані.

6. На членів груп з надання допомоги протягом усього періоду їхнього перебування на території держави Сторони, яка запитує, поширюється її внутрішнє законодавство. Якщо до складу групи для надання допомоги входить і військовий персонал, то протягом його перебування на території держави Сторони, яка запитує, поширюється також законодавство держави Сторони, яка надає, яким регулюється статус військовослужбовця.

1. Керівник групи з надання допомоги при перетинанні державного кордону через визначений пункт пропуску подає митним органам держави Сторони, що запитує, список оснащення і предметів допомоги; якщо державний кордон перетинається поза пунктами пропуску через спільний державний кордон, то цей список необхідно якнайшвидше відправити у відповідну митну установу, не пізніше 3 діб від дати перетину.

2. Групи з надання допомоги не можуть вивозити і ввозити жодних товарів, крім оснащення і предметів допомоги.

3. Оснащення і предмети допомоги звільняються від мита, податків та інших зборів, що стягуються державними органами Сторін, на них не поширюються ввізні та вивізні заборони і обмеження.

4. Оснащення, яке використовується для надання допомоги, має бути вивезене. Якщо оснащення залишається як предмет допомоги Стороні, що запитує, то необхідно повідомити державні органи про вид, кількість, а також його місце знаходження на території держави Сторони, що запитує; компетентні органи повідомляють про це відповідну митну установу.

5. Сторона, що запитує, дасть змогу провести знезараження оснащення групи з надання допомоги. У разі коли його проведення неможливе, оснащення залишається на території держави Сторони, що запитує.

6. Положення, зазначені в пункті 3, стосуються також і ввезення медичних препаратів, що містять наркотичні і психотропні речовини, на територію держави Сторони, що запитує, і на вивезення залишків на територію держави Сторони, що надає. Цей оборот не вважається ввезенням або вивезенням товару згідно з міжнародними договорами про наркотичні і психотропні речовини.

7. Медичні препарати, що містять наркотичні та психотропні речовини, можуть бути ввезені лише у кількості, необхідній для термінової медичної допомоги, і їх використання дозволяється виключно кваліфікованому медичному персоналу. Залишок медичних препаратів, що містять наркотичні і психотропні речовини, вивозиться на територію держави Сторони, що надає.

8. Заборонено ввозити зброю та боєприпаси на територію держави Сторони, що запитує, крім промислових вибухівок.

1. Повітряні судна використовуються з метою доставки груп з надання допомоги, оснащення та вантажу допомоги, а також для виконання рятувальних робіт.

2. Сторони забезпечують можливість перельоту повітряних суден, які виконують діяльність згідно з пунктом 1, через територію своїх держав без зобов'язання використання встановлених пунктів перельоту через кордон, повітряних коридорів, а також можливість зльоту та посадки на призначеному місці поза міжнародних аеропортів, перерахованих в опублікованих правилах державою Сторони, що запитує, та відповідають вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO).

Польоти повітряних суден повинні здійснюватись відповідно до правил, що встановлені Міжнародною організацією цивільної авіації (ICAO), та держави кожної із Сторін, якщо інше не обумовлене цією Угодою.

3. Компетентний орган Сторони, що надає, повідомляє компетентний орган Сторони, що запитує, про рішення використовувати повітряні судна для надання допомоги та надає інформацію про:

а) вид, тип та кількість повітряних суден;

б) країну реєстрації та реєстраційний знак повітряного судна;

в) екіпаж, пасажирів і групу з надання допомоги;

г) оснащення та вантаж допомоги, що знаходяться на борту;

д) час вильоту, маршрут польоту, що передбачається, та місце посадки;

е) план польоту.

4. Сторона, що надає, звільняється від оплати за проліт, посадку, стоянку на аеродромі та зліт з нього повітряних суден, а також за навігаційні послуги під час виконання завдань, пов'язаних з реалізацією цієї Угоди.

1. Сторона, що надає, не має права вимагати від Сторони, що запитує, відшкодування витрат, пов'язаних з наданням допомоги, крім випадків, зазначених у статті 11 цієї Угоди. Це стосується і витрат, пов'язаних з повним використанням, пошкодженням або втратою оснащення.

2. Якщо Сторона, що запитує, прийме рішення про повне або часткове відшкодування витрат, пов'язаних з наданням допомоги, то таке відшкодування Стороні, що надає, буде зроблено в першу чергу.

3. Після закінчення робіт, пов'язаних з наданням допомоги, компетентний орган Сторони, що надає, надсилає компетентному органу Сторони, що запитує, письмовий звіт про виконані роботи.

4. Компетентний орган Сторони, що запитує, надає компетентному органу Сторони, що надає, заключний звіт про характер і причини виникнення надзвичайної ситуації, вид і обсяг отриманої допомоги та результати виконаних робіт.

1. Кожна із Сторін відмовляється від усіх вимог до іншої Сторони стосовно компенсації збитків, пов'язаних із пошкодженням майна, яке спричинив член групи з надання допомоги під час виконання робіт, згідно із цією Угодою, якщо не було встановлено, що таку шкоду спричинено навмисно або внаслідок грубого недбальства.

2. Кожна із Сторін відмовляється від усіх вимог до іншої Сторони стосовно компенсації збитків, пов'язаних із шкодою, завданою здоров'ю або у разі смерті члена групи з надання допомоги, якщо це було пов'язане з виконанням робіт з реалізації цієї Угоди.

1. Особи, евакуйовані з території держави Сторони, що запитує, на територію держави Сторони, що надає, до моменту свого повернення забезпечуються всім необхідним. Сторона, що запитує, відшкодовує Стороні, що надає, витрати, пов'язані з їх забезпеченням та поверненням.

2. Кожна Сторона зобов'язана прийняти назад евакуйованих осіб та осіб, які їх супроводжують, що прибули з території її держави на територію держави іншої Сторони. Якщо йдеться про осіб, які не є громадянами країни Сторони, що запитує, то вони залишаються в тому статусі, в якому знаходились до перетину державних кордонів.

Для реалізації цієї Угоди компетентні органи Сторін створюють Спільну комісію. Порядок діяльності Спільної комісії визначаються компетентними органами Сторін. Спільна комісія планує та координує взаємну діяльність згідно з цією Угодою.

Компетентні органи Сторін домовляються про спільні заходи щодо організації зв'язку між ними, а також зв'язку з групами з надання допомоги.

Розбіжності у тлумаченні та застосуванні положень цієї Угоди Сторони вирішують дипломатичним шляхом.

Ця Угода не порушує прав і обов'язків сторін за іншими міжнародними угодами, учасницями яких вони є.

За взаємною домовленістю Сторони можуть вносити до цієї Угоди доповнення та зміни, які оформляються письмово і є невід'ємною частиною цієї Угоди.

1. Ця Угода набирає чинності від дати останнього повідомлення Сторін про виконання ними передбачених національним законодавством внутрішньодержавних процедур.

2. Ця Угода укладена на невизначений термін. Угода може бути денонсована кожною із Сторін шляхом письмового повідомлення. Угода припиняє дію через 6 місяців від дати отримання однією із Сторін письмового повідомлення про денонсацію Угоди.

3. Припинення дії цієї Угоди не впливає на права, обов'язки та діяльність Сторін, якщо така діяльність триває на момент припинення Угодою дії.

Вчинено у м.Братислава 5 грудня 2000 року в двох примірниках, кожний українською і словацькою мовами, причому обидва тексти є автентичними.