Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні

Цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, застосовуються правила міжнародного договору.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі:

майном, яке може оцінюватися, вважаються об’єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід’ємні частини), об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності;

майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

Випадки обов'язкового проведення оцінки майна встановлюються цим Законом.

Професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах:

практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна;

консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб'єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі;

рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна;

методичне забезпечення оцінки майна, яке полягає в розробленні методичних документів з оцінки майна та наданні роз'яснень щодо їх застосування;

навчальна діяльність оцінювачів, яка полягає в участі у навчальному процесі з професійної підготовки оцінювачів.

Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 цього Закону.

Діяльність судових експертів, пов’язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки такого майна. При цьому у дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються всі процедури, пов’язані з оцінкою майна, встановлені нормативно-правовими актами з оцінки майна. Інші положення цього Закону не поширюються на судових експертів.

Суб'єктами оціночної діяльності є:

суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Оцінювачем не може бути особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення кримінального правопорушення або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Права, обов'язки та відповідальність оцінювачів встановлюються цим та іншими законами.

Оцінювачу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності, крім випадків, встановлених законом;

реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна), крім випадків, встановлених законом;

виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законодавством, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою;

визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу господарських товариств, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання у таких випадках:

проведення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його складі, на праві власності або на яке зазначені особи мають майнові права;

проведення оцінки майна фізичної особи-замовника або керівників юридичної особи, яка є замовником оцінки, оцінювачем, який має родинні зв'язки з зазначеними особами, або суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, керівництво якого має зазначені зв'язки;

проведення оцінки майна своїх засновників (учасників).

Під час оцінки майна, що здійснюється органами державної влади, у тому числі Фондом державного майна України, та органами місцевого самоврядування, встановлюються такі обмеження:

не може передбачатися виключне право її проведення органами державної влади та органами місцевого самоврядування або оцінювачами, які працюють в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених законом;

не можуть передбачатися будь-які форми виключного права на проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності, які створені зазначеними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Результати оцінки майна, проведеної з порушеннями зазначених обмежень, визнаються недійсними та підлягають обов'язковому скасуванню.

Оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб'єктами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Розроблення нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародних стандартів оцінки. До їх розроблення Фонд державного майна України залучає інші органи державної влади, саморегулівні організації оцінювачів, найбільш авторитетних оцінювачів, наукові та інші установи.

Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним стандартам) оцінки майна.

Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.

Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

У разі провадження спільної господарської діяльності оцінка частки майна, яке вноситься іноземним суб'єктом господарювання, проводиться відповідно до нормативно-правових актів з оцінки майна, визначених цим Законом.

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Під час укладання органами державної влади та органами місцевого самоврядування договорів на проведення оцінки майна застосовуються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону. Не допускається встановлення інших обмежень щодо участі суб'єктів оціночної діяльності в проведенні оцінки майна, крім тих, що визначені умовами конкурсного відбору відповідно до законодавства.

Договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.

Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону.

Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є:

зазначення майна, що підлягає оцінці;

мета, з якою проводиться оцінка;

вид вартості майна, що підлягає визначенню;

дата оцінки;

строк виконання робіт з оцінки майна;

розмір і порядок оплати робіт;

права та обов'язки сторін договору;

умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання;

відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови.

Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб'єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах - за результатами конкурсу. Не допускається встановлення у договорі розміру оплати робіт як частки вартості майна, що підлягає оцінці. Права, обов'язки та відповідальність оцінювача (суб'єкта оціночної діяльності), який проводить експертизу на підставі ухвали (постанови) суду про її призначення, визначаються законодавством України про судову експертизу та цим Законом.

Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підписаний звіт про оцінку майна підлягає зберіганню оцінювачами та суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання в електронній формі протягом трьох років з дати складення такого звіту, якщо більший строк не встановлено законодавством.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) оцінювачем, який працює в органі державної влади, на запити органів державної влади або у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків здійснюється в межах повноважень, визначених посадовими інструкціями. Якщо запитом органу державної влади передбачено надання висновку про вартість майна і підготовка зазначеного висновку вимагає проведення незалежної оцінки, органи державної влади забезпечують її проведення у порядку, встановленому цим Законом.

В інших випадках рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на платній основі.

Професійна підготовка оцінювачів здійснюється закладами освіти, які уклали договори про співробітництво з професійної підготовки оцінювачів з Фондом державного майна України.

Професійна підготовка оцінювачів складається з навчання за програмами базової кваліфікаційної підготовки та підвищення кваліфікації. Загальні вимоги до навчальних програм (далі - Загальні вимоги) встановлюються Фондом державного майна України. Фонд державного майна України та саморегулівні організації оцінювачів спільно здійснюють контроль за якістю професійної підготовки оцінювачів.

Базова кваліфікаційна підготовка складається з кваліфікаційних модулів, які включають лекційні, практичні заняття, зокрема такі, що передбачають стажування, складання звітів про оцінку майна за відповідними видами майна. Тривалість базової кваліфікаційної підготовки становить не менше одного року з дати початку навчання. Після закінчення навчання за програмами базової кваліфікаційної підготовки фізичні особи складають кваліфікаційний іспит.

У разі нескладення кваліфікаційного іспиту протягом трьох років з дати завершення базової кваліфікаційної підготовки зазначені особи проходять повторну базову кваліфікаційну підготовку для допуску до складення кваліфікаційного іспиту. У разі успішного складення кваліфікаційного іспиту Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів приймає рішення про присвоєння кваліфікації оцінювача.

На підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів про присвоєння кваліфікації оцінювачу Фонд державного майна України приймає рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та внесення відповідної інформації до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності.

Для забезпечення належного рівня професійних знань та навичок оцінювач повинен постійно підвищувати свою кваліфікацію. Підвищення кваліфікації оцінювача може здійснюватися за такими видами: навчання за професійною програмою підвищення кваліфікації, у тому числі участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах з питань оцінки майна та професійної оціночної діяльності, науково-педагогічна (викладацька), методична діяльність у сфері оціночної діяльності.

Оцінювачі зобов’язані підтверджувати підвищення кваліфікації в межах напрямів оцінки майна, що зазначені у кваліфікаційному свідоцтві оцінювача, кожні два роки з дати отримання кваліфікаційного свідоцтва оцінювача. Підтвердження підвищення кваліфікації оцінювача здійснюється відповідно до Загальних вимог.

За результатами підтвердження підвищення кваліфікації Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів приймає рішення про зарахування або незарахування підтвердження підвищення кваліфікації оцінювача.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів не зараховує підтвердження підвищення кваліфікації оцінювача у разі невідповідності проходження підвищення кваліфікації Загальним вимогам.

На підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів про зарахування підтвердження підвищення кваліфікації Фонд державного майна України приймає рішення про видачу нового кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та внесення відповідної інформації до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, що підтверджує достатній професійний рівень підготовки оцінювача для здійснення професійної оціночної діяльності та надає право фізичній особі на здійснення професійної оціночної діяльності в межах напрямів, визначених кваліфікаційним свідоцтвом, а також підтверджує реєстрацію оцінювача в Державному реєстрі оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності. Форма кваліфікаційного свідоцтва встановлюється Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають кваліфікацію вищої освіти не нижче шостого рівня Національної рамки кваліфікацій та першого цикла вищої освіти Рамки кваліфікацій Європейського простору вищої освіти (рівень бакалавр), пройшли навчання за програмою базової підготовки та успішно склали кваліфікаційний іспит або підтвердили підвищення кваліфікації оцінювача.

Кваліфікаційні свідоцтва підтверджують професійну підготовку оцінювача за такими напрямами оцінки майна відповідно до програм базової кваліфікаційної підготовки:

оцінка об’єктів нерухомого майна (нерухомості) та прав на них;

оцінка рухомого майна;

оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Строк дії кваліфікаційного свідоцтва становить два роки з дати його видачі.

У разі втрати або пошкодження кваліфікаційного свідоцтва видається його дублікат.

У разі зміни прізвища, імені або по батькові оцінювача, інших відомостей, зазначених у кваліфікаційному свідоцтві, таке кваліфікаційне свідоцтво підлягає переоформленню.

Фонд державного майна України приймає рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва, його дубліката або про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва на підставі заяви про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та про внесення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності (далі - заява) протягом 10 робочих днів з дати надходження заяви до Фонду державного майна України.

У заяві зазначається інформація про:

заявника (прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) оцінювача);

контактні дані (адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, адреса для листування, номери телефонів, електронна адреса);

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

серію (за наявності) та номер паспорта;

підтвердження відсутності непогашеної судимості;

реквізити документа, що підтверджує здобуття вищої освіти;

повідомлення про членство в саморегулівній організації оцінювачів (за наявності);

інші відомості.

До заяви додаються копія документа, що підтверджує внесення плати за видачу кваліфікаційного свідоцтва, копія документа про вищу освіту та інші документи (їх копії), що підтверджують інформацію, зазначену в заяві.

За видачу кваліфікаційного свідоцтва, його дубліката або переоформленого кваліфікаційного свідоцтва справляється плата в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому справляється зазначена плата. Зазначена плата спрямовується відповідно до вимог законодавства.

У разі якщо Фонд державного майна України встановить, що заяву подано з порушенням частин сьомої і восьмої цієї статті, така заява залишається без руху до усунення заявником недоліків, про що заявник повідомляється в порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру". Усунення заявником недоліків здійснюється у строк, що не перевищує 14 календарних днів. При цьому строк розгляду заяви продовжується на строк залишення її без руху.

Фонд державного майна України відмовляє у видачі кваліфікаційного свідоцтва за наявності хоча б однієї з таких підстав:

недійсність, недостовірність хоча б одного з документів, доданих до заяви, визначених частинами сьомою і восьмою цієї статті;

наявність у фізичної особи непогашеної або незнятої судимості за вчинення кримінального правопорушення, накладення протягом останнього року адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;

наявність резидентства (громадянства) держави, що здійснює збройну агресію проти України (у розумінні Закону України "Про оборону України"), або держави-окупанта, визнаної такою відповідно до закону;

наявність фізичної особи у переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

неподання фізичною особою документів у строк, встановлений частиною десятою цієї статті, або подання невиправлених (частково виправлених) документів;

подання до Фонду державного майна України заяви пізніше ніж через три роки з дати складення кваліфікаційного іспиту.

Рішення про відмову у видачі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача приймається після забезпечення особі права на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України "Про адміністративну процедуру".

Рішення про відмову у видачі кваліфікаційного свідоцтва може бути оскаржено в адміністративному порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", та/або до адміністративного суду.

Оцінювача може бути притягнуто до професійної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - це сукупність процедурних дій, що вчиняються Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів у межах повноважень з розгляду та вирішення дисциплінарної справи, підставою для порушення якої стало письмове звернення або подання, що містить відомості про наявність у діях оцінювача ознак професійного проступку (далі - заява (скарга).

Заява (скарга) має містити обґрунтовану інформацію щодо наявності в діях (бездіяльності) оцінювача ознак професійного проступку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.

Підставою для притягнення оцінювача до професійної відповідальності є вчинення ним професійного проступку.

Професійним проступком оцінювача є:

1) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

2) недотримання обмежень щодо проведення оцінки майна, визначених цим Законом;

3) порушення вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, виявлених шляхом рецензування, що призвели до визнання непрофесійної та (або) необ’єктивної, неякісної (недостовірної) оцінки майна;

4) порушення вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, виявлених шляхом рецензування, що призвели до визнання оцінки майна такою, що має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але така оцінка може використовуватися після виправлення зазначених недоліків, при цьому доопрацювання такої оцінки майна є неможливим, оскільки за її результатами були прийняті управлінські рішення або вчинено правочин;

5) порушення вимог нормативно-правових актів з оцінки майна та професійної оціночної діяльності;

6) порушення під час проведення рецензування звіту про оцінку майна вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна;

7) порушення правил Кодексу професійної етики оцінювача, затвердженого Фондом державного майна України;

8) невиконання рішень Фонду державного майна України та (або) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів;

9) невнесення або внесення недостовірної, неповної інформації із звіту про оцінку майна або рецензії до Єдиної бази даних звітів про оцінку або до інших державних реєстрів;

10) порушення вимог цього Закону щодо повноти, достовірності та своєчасності подання інформації про оцінювача для внесення її до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності.

За вчинення професійного проступку до оцінювача може бути застосований один із таких видів дисциплінарних стягнень:

попередження про необхідність неухильного дотримання законодавства з оцінки майна та професійної оціночної діяльності, що вимагає від оцінювача, відповідального за порушення, припинення неприйнятної поведінки або усунення порушення та утримання від будь-яких подібних повторних дій;

тимчасове зупинення права на провадження оцінювачем професійної оціночної діяльності (з позачерговим підтвердженням підвищення кваліфікації шляхом складення кваліфікаційного іспиту або без нього) на строк, що визначається Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів з огляду на ступінь порушення, та у порядку, визначеному Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів, затвердженим Фондом державного майна України, але в межах строку дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача;

позбавлення кваліфікації оцінювача.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення, що застосовується до оцінювача, враховуються тяжкість наслідків, що настали внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок, чи застосовувалися раніше до оцінювача дисциплінарні стягнення, а також інші відомості, що характеризують його як оцінювача.

У разі якщо під час дисциплінарного провадження встановлено, що звіт про оцінку майна складений оцінювачем, який не відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна та професійної оціночної діяльності, крім застосування дисциплінарного стягнення за вчинення професійного проступку, Фонд державного майна України за результатами дисциплінарного провадження повідомляє замовника оцінки (за можливості) про невідповідність такого звіту про оцінку вимогам цього Закону.

Оцінювач може притягатися до професійної відповідальності протягом п’яти років з дня вчинення професійного проступку.

У разі якщо до оцінювача вперше було застосовано дисциплінарне стягнення у виді позбавлення кваліфікації оцінювача, такий оцінювач має право на повторне набуття кваліфікації оцінювача в порядку, визначеному цим Законом, не менше ніж через три роки з дати застосування стягнення.

У разі якщо до оцінювача вже застосовувалося дисциплінарне стягнення у виді позбавлення кваліфікації оцінювача, такий оцінювач позбавляється права набуття кваліфікації оцінювача.

Якщо оцінювач, якого було притягнуто до професійної відповідальності, протягом п’яти років з дня прийняття рішення, а в разі застосування стягнення у виді тимчасового зупинення провадження оцінювачем професійної оціночної діяльності - з моменту завершення виконання рішення про застосування стягнення, не вчинив нового професійного проступку, такий оцінювач вважається таким, що не має дисциплінарних стягнень за вчинення професійного проступку.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено в судовому порядку.

Про прийняте Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів рішення про притягнення оцінювача до професійної відповідальності Фонд державного майна України повідомляє оцінювача письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів.

Фонд державного майна України вносить інформацію про застосування дисциплінарних стягнень до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності.

Питання професійної відповідальності оцінювача розглядається Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів, яка утворюється в порядку, визначеному цим Законом.

Дисциплінарне провадження включає:

розгляд питання щодо відкриття дисциплінарної справи;

розгляд питання та прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Питання професійної відповідальності оцінювача розглядається Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів протягом розумного строку, але не більше 90 календарних днів з дня надходження заяви (скарги). Строк розгляду питання професійної відповідальності може бути продовжений рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, але не більш як на 45 календарних днів. За заявою учасника дисциплінарного провадження, який наполягає на своїй участі в засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, але з поважних причин не може бути на ньому присутнім, строк розгляду питання дисциплінарної відповідальності може бути продовжений рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, але не більш як на 30 календарних днів.

Оцінювач, стосовно якого відкрито дисциплінарну справу, повідомляється про місце і час засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів не менш як за 10 календарних днів до дня засідання.

Оцінювач має право брати участь у засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів з розгляду питання щодо притягнення його до професійної відповідальності, ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження, надавати пояснення та (або) заперечення у письмовій або усній формі, інші документи, подавати заяви, клопотання, користуватися іншими правами, передбаченими законом.

Фонд державного майна України утворює Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів є постійно діючим органом, персональний склад якої формується з числа працівників Фонду державного майна України, до повноважень яких належить реалізація функцій з державного регулювання професійної оціночної діяльності, представників інших органів державної влади (за згодою), які мають необхідний рівень підготовки з питань оцінки майна, та представників, делегованих саморегулівними організаціями оцінювачів.

Порядок формування складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів та порядок її роботи визначаються Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів, що затверджується Фондом державного майна України.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів приймає рішення про присвоєння кваліфікації оцінювача, підтвердження підвищення кваліфікації оцінювача, притягнення оцінювача до професійної відповідальності та застосування до нього дисциплінарних стягнень, а також розглядає інші питання, віднесені цим Законом та (або) нормативно-правовими актами з оцінки майна та професійної оціночної діяльності до повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів.

Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів оформлюються протоколом.

Спори, пов’язані з рішеннями Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, вирішуються в судовому порядку.

Фонд державного майна України відкликає кваліфікаційне свідоцтво за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) наявність заяви оцінювача про припинення здійснення ним оціночної діяльності;

2) визнання оцінювача безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

3) смерті оцінювача;

4) визнання оцінювача недієздатним за рішенням суду;

5) наявність протокольного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів про застосування до оцінювача дисциплінарного стягнення у виді позбавлення кваліфікації оцінювача;

6) встановлення факту наявності у фізичної особи непогашеної або незнятої судимості за вчинення кримінального правопорушення, накладення протягом останнього року адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;

7) встановлення факту наявності в оцінювача резидентства (громадянства) держави, що здійснює збройну агресію проти України (у розумінні Закону України "Про оборону України"), або держави-окупанта, визнаної такою відповідно до закону;

8) встановлення факту наявності оцінювача у переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

9) встановлення факту порушення оцінювачем обмежень, визначених статтею 8 цього Закону.

Рішення про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва приймається Фондом державного майна України на підставі протокольного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів про застосування до оцінювача дисциплінарного стягнення у виді тимчасового зупинення права на провадження оцінювачем професійної оціночної діяльності.

Рішення про поновлення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача приймається Фондом державного майна України після закінчення строку, на який згідно з рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів було тимчасово зупинено право на провадження оцінювачем професійної оціночної діяльності.

Рішення про визнання кваліфікаційного свідоцтва недійсним приймається Фондом державного майна України у разі встановлення факту подання недостовірних відомостей (інформації), передбачених частиною сьомою статті 15 цього Закону, або недійсності, недостовірності хоча б одного з поданих документів, визначених частиною восьмою статті 15 цього Закону.

Рішення про відкликання, зупинення дії та визнання недійсним кваліфікаційного свідоцтва оцінювача приймається після забезпечення особі права на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України "Про адміністративну процедуру".

Рішення про відкликання, зупинення дії та визнання недійсним кваліфікаційного свідоцтва може бути оскаржено оцінювачем в адміністративному порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", або до адміністративного суду.

Проведення оцінки майна фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційного свідоцтва, кваліфікаційне свідоцтво якої відкликано, визнано недійсним або дію кваліфікаційного свідоцтва якої зупинено, забороняється. Оцінка майна, яка була підписана зазначеною фізичною особою, вважається недійсною.

Рішення Фонду державного майна України про відкликання, зупинення, поновлення та визнання недійсним кваліфікаційного свідоцтва вносяться до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності.

Сертифікат суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує внесення інформації про суб’єкта оціночної діяльності до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності та надає право здійснювати оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.