Однак необхідно було навести докази, що будинок належить органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємству, установі або організації державної або комунальної форми власності. Законом № 595-VIII не заборонено розміщувати агітаційні матеріалі чи політичну рекламу на дверях приватних будинків.
Крім того, суддя мав зазначити, які норми закону порушив В.: порядок розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розмістив їх у заборонених законом місцях, та навести відповідне мотивування; навести текст напису, і мотивувати, чому вважає його агітаційним матеріалом із посиланням на статтю Закону № 595-VIII.
Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 19 листопада 2014 р. Ф. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення Ф. 1 жовтня 2014 р. у м. Токмаці розмістив на автобусі напис "Стоимость проезда оплачивает благотворительный фонд Р.", тобто розмістив матеріали політичної реклами в забороненому законом місці, чим порушив п. 9 ст. 74 Закону № 4061-VI і вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
У постанові суддя послався на визнання Ф. провини, його пояснення, письмові пояснення А., Б., В., Г., Д., заяву В., акт виявлення порушення Закону № 4061-VI від 1 жовтня 2014 р., протокол огляду місця події від 1 жовтня 2014 р., фототаблицю, висновок щодо заяви В., протокол про адміністративне правопорушення.
Однак у постанові суду необхідно було зазначити, чому напис є політичною рекламою і відповідну норму Закону № 4061-VI, також необхідно було проаналізувати, чи текст напису дає підстави дійти висновку про те, що він містить заклики голосувати "за" чи "проти" якогось кандидата у депутати і за змістом є агітаційним матеріалом.
Постановою від 29 грудня 2015 р. Луцький міськрайонний суд Волинської області визнав М. винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП, за те, що 18 жовтня 2015 р. близько 23 год. М. на вул. Винниченка у м. Луцьку розклеював агітаційні листівки на стовпах електроопор, чим порушив правила благоустрою м. Луцька.
Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що М. вчинив правопорушення.
Автори узагальнення вважають, що в діях М. немає складу адміністративного правопорушення, оскільки Закон № 595-VIII та ч. 1 ст. 212-14 КпАП не передбачають відповідальності за порушення правил благоустрію міста. Суддя ухвалив рішення, вийшовши за межі протоколу про адміністративне правопорушення.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області постановою від 19 жовтня 2012 р. притягнув до відповідальності К. за ч. 1 ст. 212-14 КпАП за те, що він 15 жовтня 2012 р. о 17 год. у м. Білій Церкві на вул. Привокзальній розклеював агітаційні листівки на об'єктах комунальної власності - на ліхтарях.
Суддя зазначив, що нормами Закону України від 6 вересня 2005 р. № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" та Правилами благоустрою території м. Біла Церква заборонено на об'єктах благоустрою розміщувати оголошення та інформаційно-агітаційні плакати, рекламу, листівки.
Однак порушення правил благоустрою не передбачає відповідальності за ч. 1 ст. 212-14 КпАП. Крім того, ліхтарі не належать до переліку місць, заборонених для розміщення матеріалів передвиборної агітації.
Правильною слід вважати таку судову практику.
Постановою від 14 листопада 2012 р. Володимир-Волинський міський суд Волинської області закрив провадження у справі щодо Г. за ч. 1 ст. 212-14 КпАП через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Г. 29 вересня 2012 р. о 12 год. на вул. Устилузькій у м. Володимир-Волинському розклеював передвиборну агітацію у заборонених законом місцях - на електроопорах.
Перевіривши матеріали справи, суддя зазначив, що ст. 256 КпАП передбачено вимогу у протоколі про адміністративне правопорушення зазначати нормативний акт, який встановлює відповідальність за правопорушення.
Диспозиція ч. 1 ст. 212-14 КпАП визначає відповідальність за порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях громадянином. Із диспозиції зазначеної статті випливає, що вона має бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані іншими нормативними актами, в даному випадку - законом. Однак у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, які саме норми, статті, пункти та якого закону порушив Г.
Згідно зі ст. 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вийти за межі розгляду протоколу про адміністративне правопорушення суд не вправі, а тому, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність в діях Г. складу адміністративного правопорушення.
Правильною слід вважати і таку судову практику.
Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 1 жовтня 2012 р. закрито провадження у справі щодо К. за ч. 1 ст. 212-14 КпАП через відсутність в діях К. складу правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення К. 5 вересня 2012 р. о 12 год. у с. Іваничі на вул. Грушевського розміщував агітаційні матеріали та політичну рекламу на електроопорах, що заборонено законом. Таким чином порушив порядок розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами, передбачений ч. 11 ст. 68 Закону № 4061-VI, та розпорядження голови Іваничівської селищної ради від 19 липня 2012 р. "Про відведення місць для розміщення матеріалів передвиборної агітації".
У постанові суддя зазначив, що ч. 11 ст. 68 Закону № 4061-VI передбачено обов'язок місцевих органів виконавчої влади обладнати стенди оголошень для розміщення матеріалів передвиборної агітації, а перелік місць, де заборонено розміщувати агітаційні матеріали, визначено у частинах 4, 8, 20 ст. 74 цього Закону, у яких немає заборони розміщувати агітаційні матеріали на електроопорах.
Недоведення до відома населення рішень міської влади, якими визначено місця для розміщення матеріалів передвиборної агітації, є порушенням п. 11 ст. 59 Закону від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР"Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) та п. 11 ст. 68 Закону № 4061-VІ і свідчить про відсутність однієї з обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-14 КпАП.
Так, постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 18 вересня 2012 р. закрито провадження у справі про притягнення до відповідальності Ю. за ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Перевіряючи матеріали справи, суддя встановив, що 17 вересня 2012 р. о 9 год. на вул. Леніна в м. Тетієві Київської області Ю. як голова штабу районної організації об'єднаної опозиції розмістив одинадцять інформаційних тендерів з політичною рекламою у забороненому законом місці, чим порушив ст. 212-14 КпАП.
Суд також встановив, що 17 вересня 2012 р. Ю. погодив розміщення інформаційних тендерів із органами місцевого самоврядування шляхом подачі відповідної заяви, проте йому не було відомо про рішення Тетіївської міської ради від 21 серпня 2012 р. "Про визначення місць для розміщення матеріалів передвиборної агітації в м. Тетієві", оскільки у визначеному законом порядку воно не було доведено до відома населення району і про таке рішення Ю. дізнався лише від працівника міліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
С. (свідок і представник Тетіївської міської ради) пояснила суду, що це рішення міської ради було оприлюднене лише на інформаційному сайті ради, в інший спосіб не було доведене до відома населення. Під час подання Ю. заяви його не повідомили про місця розміщення матеріалів передвиборної агітації у м. Тетієві.
Відповідно до п. 11 ст. 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.
З огляду на зазначене, суддя правомірно вирішив, що в діях Ю. немає складу правопорушення.
Суворовський районний суд м. Херсона постановою від 8 жовтня 2012 р. закрив справу щодо депутата Херсонської міської ради VІ скликання за ч. 1 ст. 212-14 КпАП через відсутність складу правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення зазначена особа 14 вересня 2012 р. о 23 год. у м. Херсоні на паркані розміщувала агітаційні матеріали та політичну рекламу, чим порушила рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 17 липня 2012 р. "Про відведення місць для розміщення матеріалів передвиборної агітації з виборів народних депутатів України".
Суд зазначив, що відповідно до цього рішення паркан не є забороненим місцем для розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами.
Зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення та постанов судів також вбачається, що виникають труднощі при визначенні місць, заборонених для розміщення політичної реклами.
Так, постановою Апеляційного суду Волинської області від 8 листопада 2012 р. скасовано постанову Володимир-Волинського міського суду від 9 жовтня 2012 р. через відсутність в діях Р. складу правопорушення за ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 9 жовтня 2012 р. о 9 год. Р. розміщував агітаційні матеріали на стовпах електроопор у м. Володимир-Волинському.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи щодо Р. не виконав вимог ст. 280 КпАП.
Так, ч. 1 ст. 212-14 КпАП має бланкетний характер, однак у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові міського суду не вказані норми, статті, пункти та закон, які порушив Р.
Посилання суду першої інстанції на порушення Р. ч. 11 ст. 68 Закону № 4061-VI та п. 2 розпорядження Володимир-Волинської міської ради від 11 липня 2012 р. "Про розміщення в місті матеріалів передвиборної агітації" не можуть братись до уваги, оскільки суд першої інстанції вийшов за межі розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2012 р. скасовано постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 жовтня 2012 р. про притягнення до відповідальності М. за ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Як зазначено у постанові суду першої інстанції, 2 жовтня 2012 р. о 10 год. у м. Білій Церкві на зупинці громадського транспорту М. розмістив палатку об'єднаної опозиції.
При перегляді постанови в суді апеляційної інстанції було встановлено порушення міськрайонним судом вимог статей 245 та 280 КпАП.
Відповідальність за ст. 212-14 КпАП настає за наявності складу адміністративного правопорушення, зокрема об'єктивної сторони, що характеризується вчиненням безпосередніх дій з розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами з порушенням порядку їх розміщення чи у забороненому законом місці.
У матеріалах справи немає даних про те, що М. вчинив безпосередні дії з розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами. Крім того, М. написав лист до міського голови, в якому повідомив про те, що з 1 по 26 жовтня 2012 р. будуть розміщені намети, на що отримав відповідь про те, що рішення, які б забороняли встановлення агітаційних наметів на території міста, не приймалися міською радою та виконавчим комітетом.
Тому апеляційний суд дійшов висновку, що під час провадження у справі щодо М. допущено порушення, які унеможливлюють визнання протоколу належним, допустимим й достатнім доказом для встановлення його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП, а інші будь-які докази, на основі яких у визначеному законом порядку можна встановити його винуватість, викликають сумніви.
З урахуванням доводів апеляційної скарги М. у сукупності, а також того, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях М. немає складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Через неправильне визначення об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення Апеляційний суд Київської області постановою від 6 листопада 2012 р. скасував постанову Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2012 р., якою А. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 212-14 КпАП (без вказівки частини статті) за те, що він 17 вересня 2012 р. о 9 год. на вул. Набережній у м. Вишгороді Київської області наглядав за виставленими на тротуарі матеріалами агітаційного характеру - у заборонених законом місцях, оскільки вул. Набережної немає в переліку місць для розміщення матеріалів передвиборчої агітації, визначених рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 19 липня 2012 р.
Відповідальність за ст. 212-14 КпАП настає за наявності складу адміністративного правопорушення, зокрема, об'єктивної сторони, яка характеризується вчиненням безпосередніх дій з розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами з порушенням порядку їх розміщення чи у забороненому законом місці.
В апеляційній інстанції було встановлено, що представники партії попросили А. наглядати за агітаційними матеріалами, що він і робив; а також встановлено відсутність даних про те, що А. вчинив безпосередні дії з розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або був посадовою особою підприємства-розповсюджувача реклами.
Районний суд не звернув уваги на такі обставини і дійшов помилкового висновку про наявність у діях А. складу правопорушення за ст. 212-14 КпАП. При цьому суд не послався на частину статті та не зазначив ознак будь-якого зі складів правопорушення за диспозицією ст. 212-14 КпАП.
З огляду на зазначене, Апеляційний суд Київської області дійшов висновку про відсутність в діях А. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Постановою Володарського районного суду Київської області від 17 вересня 2012 р., скасованою Апеляційним судом Київської області 27 листопада 2012 р., А. визнана винною в тому, що 9 вересня 2012 р. о 16 год. за місцем проживання розмістила на балконі квартири агітаційний плакат кандидата у народні депутати, чим порушила п. 8 ст. 67 Закону № 4061-VI та п. 6 рішення Володарської селищної ради від 24 липня 2012 р.
Суддя апеляційного суду зазначив, що, оскільки диспозиція ст. 212-14 КпАП має бланкетний характер, правила розміщення передвиборної агітації та види їх порушень визначено виборчим законодавством, зокрема Законом № 4061-VI. У постанові районного суду зазначено, що А. порушила вимоги п. 8 ст. 67 Закону № 4061-VI. У той же час ст. 67 Закону № 4061-VI не містить п. 8. За таких обставин постанова районного суду не може бути визнана законною і підлягає скасуванню.
Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що А. порушила п. 8 ст. 69 Закону № 4061-VI. Проте ця норма не покладає будь-яких обов'язків на громадян і не визначає для них жодних правил поведінки.
Матеріали справи не містять даних про порушення А. п. 8 ст. 69 Закону № 4061-VI, у тому числі і про розміщення нею агітаційних матеріалів чи політичної реклами у заборонених законом місцях. Порушення ж А. рішення Володарської селищної ради не передбачає відповідальності за ст. 212-14 КпАП, оскільки даною правовою нормою встановлено санкції за порушення вимог тільки законів України.
Такі дії, як розміщення плаката на балконі власної квартири, не є порушенням Закону № 4061-VI і не містять ознак складу правопорушення за ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2014 р. Д. визнано винним за ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 22 жовтня 2014 р. о 7 год. Д. у м. Косові розміщував агітаційні матеріали у заборонених законом місцях (без зазначення, яких саме).
Розглянувши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що Д. винний у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 212-14 КпАП, пославшись на долучене до матеріалів справи розпорядження міського голови від 5 вересня 2014 р. про місця для розміщення матеріалів передвиборної агітації.
Таким чином, суд, не зазначивши місце, де було розміщено матеріали, кваліфікував дії Д. за двома складами, пославшись при цьому на розпорядження міського голови. Однак, відповідно до Закону № 4061-VI, таким розпорядженням можуть бути визначено місця для розміщення агітаційних матеріалів та реклами. Інші, не передбачені таким розпорядженням місця, не вважаються забороненими. Місця, заборонені для розміщення реклами та агітаційних матеріалів, визначено іншими положеннями Закону № 4061-VI.
2.3. Порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами підприємствами-розповсюджувачами реклами
Предметом доказування за третім складом правопорушення, передбаченого ст. 212-14 КпАП, - порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами підприємствами-розповсюджувачами реклами, є:
- виявлення агітаційних матеріалів чи політичної реклами, розміщених на порушення встановленого законом порядку;
- порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами;
- те, що таке порушення встановленого законом порядку здійснено підприємствами-розповсюджувачами реклами (посадовою особою підприємства);
- розміщення агітаційних матеріалів чи матеріалів політичної реклами відбувалось під час виборчого процесу.
Слід також перевіряти, чи не передбачено відповідальності за вчинені протиправні дії статтями 212-9, 212-10, 212-13 КпАП.
Необхідно довести факт порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами із зазначенням порушень вимог статей 63 - 74 Закону № 4061-VI. Оскільки суб'єктом правопорушення є підприємство-розповсюджувач реклами, навести інформацію щодо такого підприємства.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 вересня 2016 р. директора ТОВ-1 В. притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 212-14 КпАП за те, що 3 липня 2016 р. близько 15 год. у м. Дніпро в маршрутному таксі порушила порядок розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами (ознаки правопорушення, передбаченого ст. 212-14 КпАП, але без зазначення частини статті).
Суддя кваліфікував дії В. за ч. 2 ст. 212-14 КпАП як порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи матеріалів політичної реклами підприємствами-розповсюджувачами реклами без пояснення, яким саме підприємством, але послався на перелік місць, заборонених для розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами (ч. 9 ст. 74 Закону № 4061-VI).
Таким чином, у мотивувальній частині в одному реченні суддя кваліфікував дії В. як порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів підприємствами-розповсюджувачами реклами, а в другому - як розміщення носіїв політичної реклами у заборонених законом місцях, але не зазначив, які носії реклами і які гасла були на них, які суд визначив політичною рекламою - без посилання на норму, якою надається визначення політичної реклами.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5 січня 2016 р. матеріали справи щодо Р. за ч. 2 ст. 212-14 КпАП направлено Тернопільському ВП ГУ НП України в Тернопільській області для належного оформлення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 9 жовтня 2015 р. о 18 год. у м. Тернополі ТзОВ в особі громадянина Р. розмістив політичну рекламу на моніторі у тролейбусі, чим порушив вимоги п. 6 ч. 9 ст. 60 Закону № 595-VIII.
У судовому засіданні 22 грудня 2015 р. Р. свою вину не визнав та пояснив суду, що з 1 по 23 жовтня 2015 р. у тролейбусах, що курсували містом, було розміщено інформаційний ролик кандидата на посаду мера м. Тернополя, народного депутата України В., Р. зазначив, що. оскільки дана інформація не містила ознак передвиборної агітації чи політичної реклами, в його діях немає складу правопорушення, а тому просив закрити провадження у справі.
У судове засідання 5 січня 2016 р. Р. не з'явився та подав заяву про відкладення слухання справи після 12 січня 2016 р. Із врахуванням положень ч. 2 ст. 268 КпАП суд продовжив розгляд справи за відсутності Р.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи дані не дають можливості встановити фактичні обставини справи, повно і об'єктивно розглянути справу та накласти на правопорушника адміністративне стягнення.
Зокрема, в матеріалах справи немає інформації про посадові повноваження дільничного інспектора міліції Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області станом на 9 жовтня 2015 р. та відомостей про закріплення його за конкретною адміністративною дільницею, що не дає суду можливості дійти висновку, чи входить до його компетенції право складати адміністративні протоколи за ст. 212-14 КпАП. Також до матеріалів справи не долучено статут ТзОВ та інформацію про те, на якій підставі (з власної ініціативи/на договірній основі) даним товариством здійснювалось поширення інформації про кандидата на посаду мера м. Тернополя. Врахувавши зазначене, справу направлено на доопрацювання.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 грудня 2015 р. Ф. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 212-14 КпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 5 жовтня 2015 р. о 16 год. 10 хв. виявлено факт порушення директором ТОВ-2 передвиборної агітації на маршрутному таксі, що є порушенням вимог п. 6 ч. 9 ст. 60 Закону № 595-VIII.
Розглянувши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що в діях Ф. наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-14 КпАП, що підтверджується оголошеними, зібраними та дослідженими в судовому засіданні матеріалами.
Однак у постанові суду не наведено текст напису, не мотивовано, чому його слід віднести до агітаційних матеріалів чи політичної реклами.
До протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 212-14 КпАП мають бути долучені матеріали на підтвердження того, що правопорушення вчинене посадовою особою підприємства-розповсюджувача реклами, оскільки це є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення.
Такі вимоги закону не додержуються.
Так, суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області постановою від 23 вересня 2010 р. матеріали справи про притягнення до відповідальності В. за ч. 2 ст. 212-14 КпАП повернув для доопрацювання.
При підготовці справи до розгляду, суддя встановив, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст. 256 КпАП, зокрема, у протоколі зафіксовано, що "громадянин В. у м. Володимир-Волинському на вул. І. Франка розміщував агітаційні матеріали 20 вересня 2010 р., чим порушив встановлений законом порядок розміщення агітаційних матеріалів та вимоги п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України про вибори".
Проте, оскільки ст. 212-14 КпАП є бланкетною, у протоколі слід вказувати пункт, частину, статтю і правильне найменування нормативного акта, яким регулюються правовідносини. Водночас у протоколі не зазначено час вчинення правопорушення, а вказано тільки дату.
За ч. 2 ст. 212-14 КпАП притягуються до відповідальності тільки посадові особи підприємств-розповсюджувачів реклами, однак, у протоколі такі дані не відображено, а документів про те, що В. є посадовою особою підприємства-розповсюджувача реклами не долучено.
Крім того, оскільки у справі є свідки правопорушення, про їхні особи слід зазначати відповідно до вимог ст. 256 КпАП.
Згідно зі ст. 33 КпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Водночас у матеріалах справи немає документів, які б засвідчували дані про особу порушника (характеристика з місця роботи або проживання, дані про наявність утриманців, копії постанов про притягнення до адміністративної відповідальності), і надання яких покладено на орган, який направляє справу до суду.
Ураховуючи зазначене, суддя скерував справу на дооформлення.
Із вивчених справ вбачається, що для запровадження правильної і однакової судової практики слід законодавчо врегулювати прогалини та суперечності.
ІІІ. Судова практика застосування законодавства за порушення порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку подання відомостей про виборців до органів Державного реєстру виборців, виборчих комісій, порядку складання та подання списків виборців, списків громадян України, які мають право брати участь у референдумі, та використання таких списків (ст. 212-7 КпАП)
Статтею 212-7 КпАП передбачено відповідальність за:
-порушеннявстановленихзаконом порядку ведення Державного реєструвиборцівпосадовою особою, на яку законом покладено такий обов'язок;
- порушення порядкутастроків подання відомостейпро виборців до органу Державного реєстру виборців, виборчої комісії, посадовою особою, на яку законом покладено такий обов'язок;
- порушенняпорядку складаннятаподання списку виборців, списку громадян України, які мають право брати участь у референдумі, посадовою особою, на яку законом покладено такий обов'язок
- порушеннявстановленихзаконом порядку та строків надання списку виборців, списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, відповідним виборчим комісіям, комісіям з референдуму, посадовою особою, на яку законом покладено такий обов'язок;
- надання недостовірного списку виборців, списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, посадовою особою, на яку законом покладено такий обов'язок;
- порушення вимог закону про виготовлення нового примірника спискувиборцівдля повторного голосуванняз урахуванням уточнень, внесених до списку виборців у день голосування.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 22 лютого 2007р. "№698-V"Про державний реєстр виборців"(далі - Закон №698- V) державний реєстр виборців (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені цим Законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до статті 70 Конституції України (далі - виборці).
Згідно зі ст. 16 Закону № 698-V, ведення Реєстру включає організаційно-правову підготовку та виконання в режимі записування такі дії як:
1) внесення запису про виборця до бази даних Реєстру;
2) внесення змін до персональних даних Реєстру;
3) знищення запису Реєстру.
Відповідно до ст. 17 Закону підставою для видання наказу про внесення запису до бази даних Реєстру є подані в установленому порядку до відповідного органу ведення Реєстру документи, які підтверджують набуття особою права голосу:
1) у зв'язку з досягненням особою віку 18 років;
2) у зв'язку з набуттям особою громадянства України;
3) у зв'язку з поновленням дієздатності особи, не включеної до Реєстру;
4) у разі виявлення не включеної до Реєстру особи, яка має право голосу.
Результати розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 212-7 КпАП наведено у табл. 3.
Таблиця 3.
Результати розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 212-7 КпАП за 2010 - 2016 рр. та 6 міс. 2017 р.*
*За даними Державної судової адміністрації України.
Як вже наголошувалось у попередніх частинах узагальнення, найпоширенішим недоліком при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є невиконання вимог ст. 256 КпАП.
Так, постановою Оржицького районного суду Полтавської області від 2 лютого 2010 р. матеріали справи про притягнення А. до відповідальності за ч. 1 ст. 212-7 КпАП повернуто Оржицькому РВ ГУ МВС України в Полтавській області для усунення недоліків у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення не було конкретизовано склад правопорушення, не зазначено, чи А. було ознайомлено з постановою Центральної виборчої комісії від 19 січня 2010 р. № 112 "Про Порядок виготовлення списків виборців для повторного голосування 7 лютого 2010 року з виборів Президента України" (далі - постанова ЦВК № 112).
Однак поза увагою суду залишилось те, що диспозицією ст. 212-7 КпАП не передбачено відповідальності за нескладання окремого списку осіб, нездатних пересуватися самостійно.
Під час повторного розгляду справи 11 лютого 2010 р. суд, встановивши, що постанова ЦВК № 112 офіційно не опублікована, дійшов висновку про відсутність в діях А. складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-7 КпАП.
Полтавський районний суд Полтавської області постановою від 21 січня 2010 р. визнав Б. (діловода Щербанівської сільської ради Полтавського району) винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 212-7 КпАП, а саме за те, що вона порушила встановлений законом порядок ведення Державного реєстру виборців, порядок та строки подання відомостей про виборців до органу Реєстру, виборчої комісії.
Однак у постанові суду процитовано протокол про адміністративне правопорушення, зазначено два склади правопорушення, не конкретизовано дії Б.; не зазначено щодо скількох осіб порушено порядок та строки, чи є потерпілі від таких протиправних дій, тобто скільки осіб не реалізували право взяти участь у виборах Президента України; які вимоги і якого закону порушено такими діями, ознакою якого складу правопорушення вони є.
Діями, за які передбачено відповідальність за ст. 212-7 КпАП, порушуються суб'єктні права виборців - право брати участь у виборах та/або право брати участь у референдумі, тому і в протоколах про адміністративні правопорушення і в постановах необхідно зазначати, чи призвели такі дії до порушення виборчих прав громадян, скільки таких осіб, чи визнані вони потерпілими.
Стаття 212-7 КпАП є банкетною, а тому у протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові суду необхідно робити посилання на положення статті відповідного закону, які було порушено протиправними діями.
ІV. Судова практика застосування законодавства про відповідальність за порушення права громадянина на ознайомлення з відомостями Державного реєстру виборців, зі списком виборців, списком громадян, які мають право брати участь у референдумі (ст. 212-8 КпАП)
Статтею 212-8 КпАП передбачено відповідальність за:
-порушенняправа громадянина на ознайомлення в установленому законом порядку з відомостями Державного реєстру виборців, зі списком виборців, списком громадян, які мають право брати участь у референдумі;
- відмовуу видачі громадянину копії мотивованого рішенняпро відхилення його скарги(звернення) про внесення змін до відомостей Державного реєстру виборців або запиту щодо відомостей Державного реєстру виборців, про внесення змін до списку виборців, списку громадян, які мають право брати участь у референдумі;
- порушеннястроків видачі копії мотивованого рішення громадянину про відхилення його скарги(звернення) про внесення змін до відомостей Державного реєстру виборців або запитущодо відомостей Державного реєстру виборців, про внесення змін до списку виборців, списку громадян, які мають право брати участь у референдумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 22 лютого 2007 р. № 696-У "Про державний реєстр виборців"кожен виборець має право:
1) подавати свої персональні дані до відповідного органу ведення Реєстру;
2) отримувати інформацію про своє включення (невключення) чи включення (невключення) інших осіб до Реєстру;
3) отримувати інформацію про використання своїх персональних даних для цілей, не передбачених цим Законом, зокрема про те, кому і з яких підстав надавалася інформація про нього;
4) одержувати на безоплатній основі у будь-який час від відповідного органу ведення Реєстру в доступній формі вичерпну інформацію про свої персональні дані, внесені до Реєстру, в установленому цим Законом порядку;
5) звертатися в порядку, встановленому цим Законом, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру себе чи інших осіб, запису про себе чи про інших осіб, виправлення недостовірних відомостей Реєстру щодо себе або інших осіб;
6) оскаржувати в установленому законом порядку рішення, дії чи бездіяльність органів Реєстру;
7) захищати будь-якими не забороненими законом засобами свої права та законні інтереси у разі їх порушення під час ведення Реєстру.
За статтею 212-8 КпАП розглянуто тільки одну справу у 2010 р.
Так, постановою від 22 січня 2010 р. Тростянецький районний суд Сумської області визнав Д. винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 212-8 КпАП, а саме за те, що вона 15 січня 2010 р. о 10 год. порушила права громадянина на ознайомлення з відомостями Державного реєстру виборців на виборчій дільниці, зокрема не надала йому уточнений список.
Однак у постанові не зазначено, чи були негативні наслідки таких дій - чи зміг цей громадянин взяти участь у виборах Президента України 16 січня 2010 р. Незважаючи на те, що стаття є бланкетною, ні суд, ні уповноважені представники Міністерства внутрішніх справ України не зазначили статті виборчих законів, вимоги яких було порушено протиправними діями, не вказали виборчий процес яких виборів та коли відбувався.
Діями, за які передбачено відповідальність за ст. 212-8 КпАП, порушуються суб'єктні права виборців, зокрема право на ознайомлення з відомостями Державного реєстру виборців, що може призвести до позбавлення права брати участь у виборах та/або права брати участь у референдумі, тому і у протоколах про адміністративні правопорушення і в постановах необхідно зазначати, чи призвели такі дії до порушення виборчих прав громадян, скільки таких осіб, чи визнані вони потерпілими.
V. Судова практика застосування законодавства про відповідальність за порушення права на користування приміщеннями під час виборчої кампанії (ст. 212-12 КпАП)
Статтею 212-12 КпАП передбачено відповідальність за порушеннявстановленого законом права кандидатів, політичних партій (блоків) на використання на рівних умовахбудинків (приміщень) для проведення передвиборного публічного заходу чи передвиборної агітації.
Відповідно до частин 2-4 ст. 55 Закону України "Про місцеві вибори" від 14 липня 2015 р. № 595-УІІІ (далі - Закон № 595-УІІІ) органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування за зверненням відповідної територіальної виборчої комісії надають приміщення, придатні для проведення публічних заходів передвиборної агітації, організації яких сприяє територіальна виборча комісія. При цьому територіальна виборча комісія зобов'язана забезпечити рівні можливості для всіх місцевих організацій партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, всіх кандидатів у депутати, всіх кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, старости.
Місцеві організації партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, кандидати у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, старости мають право на договірній основі за рахунок коштів власного виборчого фонду орендувати будинки і приміщення усіх форм власності для проведення зборів, мітингів, дебатів, дискусій та інших публічних заходів передвиборної агітації. При цьому забороняється встановлення різних умов договору оренди приміщень з метою проведення заходів передвиборної агітації для різних кандидатів, місцевих організацій партій.
У разі якщо будинок (приміщення) незалежно від форми власності було надано для проведення передвиборного публічного заходу чи передвиборної агітації одному кандидату, місцевій організації партії, власник (володар, користувач) цього будинку (приміщення) не має права відмовити в його наданні на тих же умовах іншому кандидату, місцевій організації партії на відповідних місцевих виборах. Зазначена вимога не стосується приміщень, які перебувають у власності чи постійному користуванні кандидата, місцевої організації партії - суб'єкта виборчого процесу, організації вищого чи нижчого рівня цієї партії.
Результати розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 212-12 КпАП, навдено у табл. 4.
Таблиця 4
Результати розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 212-12 КпАП за 2010 - 2016 рр. та 6 міс. 2017 р.*