в) проведення публічних дебатів, дискусій, круглих столів, прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм місцевих організацій партій - суб'єктів виборчого процесу, їх політичної діяльності чи політичної діяльності кандидатів;
г) розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації;
ґ) проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів (що супроводжуються розміщенням на різного видах носіях матеріалів передвиборної агітації) за підтримки місцевої організації партії - суб'єкта виборчого процесу, кандидата, а також оприлюднення інформації про таку підтримку;
д) встановлення агітаційних наметів із дотриманням вимог Закону № 270/96-ВР.
Згідно з ч. 5 ст. 55 Закону № 595-VIII місцеві організації партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, кандидати у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, старости мають право встановлювати агітаційні намети для проведення агітації на свою підтримку, поширення друкованих та інших агітаційних матеріалів.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону № 595-VIII місцеві організації партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані в багатомандатних виборчих округах, кандидати у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидати на посаду сiльського, селищного, міського голови, старости зобов'язані подати по одному примірнику кожного друкованого агітаційного матеріалу, виготовленого за рахунок власних виборчих фондів не пізніш як через два дні після його виготовлення до відповідної територіальної виборчої комісії.
Громадяни України мають право здійснювати передвиборну агітацію, вільно і всебічно обговорювати політичні, ділові, особисті якості та передвиборні програми кандидатів, місцевих організацій партій.
І, відповідно, під час такої передвиборної агітації громадяни мають право розміщувати у місцях, не заборонених законом, агітаційні матеріали чи політичну рекламу із дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 54 Закону № 595-VIII, та обмежень, передбачених ст. 60 цього Закону.
Отже, агітаційні матеріали розміщуються у приміщенні під час проведення зборів, зустрічей, дебатів, круглих столів, прес-конференцій на стінах, столах у виді брошур, буклетів, листівок, газет, плакатів; на вулиці під час проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів, проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів (плакати, банери); на одязі (футболки, куртки, кепки); на носіях зовнішньої реклами.
Про виділення місць для розміщення матеріалів передвиборної агітації місцеві органи влади ухвалюють відповідне рішення, яке оприлюднюється для ознайомлення з ним учасників виборчого процесу.
Передвиборні агітаційні матеріали знімаються з 24 год. останньої п'ятниці, що передує дню голосування, відповідними службами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (ч. 11 ст. 60 Закону № 595-VIII).
З часу припинення передвиборної агітації відповідно до цього Закону забороняються проведення агітаційних заходів, розповсюдження передвиборних агітаційних матеріалів у ЗМІ, демонстрація агітаційних фільмів чи кліпів, розповсюдження виборчих листівок, плакатів, інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації, публічні заклики голосувати за чи не голосувати за кандидатів на відповідних місцевих виборах або публічна оцінка діяльності цих кандидатів (ч. 12 ст. 60 Закону № 595-VIII).
У протоколі про адміністративне правопорушення недостатньо послатися тільки на назву та частину статті КпАП. Слід розкрити її зміст і зазначити вчинені дії.
На підтвердження порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами громадяниному протоколі про адміністративне правопорушення слід зазначити: по-перше, який порядок розміщення порушено та в якій формі оформлено друковані та/або аудіовізуальні агітаційні матеріали чи політичну рекламу (виступ, інтерв'ю, нарис, відеофільм, аудіо- та відеокліп тощо); по-друге, які норми виборчого законодавства порушено, навести докази і додати матеріали на підтвердження вчиненого; по-третє, чи порушено порядок розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами; по-четверте, що особа, яка порушила порядок, є суб'єктом правопорушення і не є посадовою особою підприємства - розповсюджувача реклами; по-п'яте, що порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів здійснено на користь партії, кандидат якої офіційно зареєстрований ЦВК; по-шосте, права яких суб'єктів виборчого процесу порушено такими протиправними діями.
До протоколу необхідно долучати матеріали на підтвердження викладеної інформації, зокрема копію рішення ЦВК про реєстрацію кандидата, примірники вилучених агітаційних матеріалів чи політичної реклами, копію рішення місцевого органу влади про визначення місць для розміщення матеріалів передвиборної агітації чи зовнішньої реклами.
Розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами у заборонених законом місцях громадяниномозначає, що забороняється розміщувати:
- політичну рекламу в одному блоці з комерційною чи соціальною рекламою;
- агітаційні матеріали чи політичну рекламу в зарубіжних ЗМІ, що діють на території України;
- друковані передвиборні агітаційні матеріали, політичну рекламу та повідомлення про перебіг виборчого процесу на пам'ятках архітектури, на об'єктах культурної спадщини, на будинках і в приміщеннях органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної та комунальної форми власності, а також у місцях, де вони перешкоджають безпеці дорожнього руху;
- носії політичної реклами на зовнішній поверхні та всередині транспортних засобів громадського користування, у тому числі таксі, у приміщеннях та на будівлях станцій метрополітену, автобусних та залізничних вокзалів, портів та аеропортів;
- матеріали передвиборної агітації, у тому числі політичної реклами, через телерадіотрансляційні або інші інформаційні мережі сповіщання пасажирів та інформаційні табло у приміщеннях станцій та вагонах метрополітену, автобусних та залізничних вокзалів, портів та аеропортів, у транспортних засобах громадського користування (ч. 9 ст. 60 Закону № 595-VIII).
Забороняється також розміщувати агітаційні матеріали та політичну рекламу кандидатам, які займають посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, у військових частинах (формуваннях), на державних, комунальних підприємствах, у закладах, установах, організаціях (у тому числі за сумісництвом), у службовому транспорті, приміщеннях та інших об'єктах за місцем роботи (ч. 2 ст. 60 Закону № 595-VIII).
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення за таким складом, як розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами у заборонених законом місцях громадянином, необхідно зазначити: по-перше, у якому забороненому місці розміщено агітаційні матеріали чи політичну рекламу і якою нормою виборчого законодавства таке місце визначено забороненим, докази і додати матеріали на підтвердження вчиненого; по-друге, у забороненому місці розміщено агітаційні матеріали чи політичну рекламу і відповідно до якої норми виборчого законодавства друковані матеріали визначаються як агітаційні матеріали або як політична реклама; по-третє, що особа, яка порушила порядок, є суб'єктом правопорушення і не є посадовою особою підприємства - розповсюджувача реклами; по-четверте, що розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами у заборонених законом місцях громадянином здійснено на користь партії, кандидат якої офіційно зареєстрований ЦВК; по-п'яте, чи є потерпілий/і за наслідками протиправних дій.
Кваліфікуючою ознакою складу правопорушення за ч. 2 ст. 212-14 КпАП є порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами підприємствами - розповсюджувачами реклами.
Розповсюджувачі реклами - це ЗМІ (друковані, електронні, телерадіокомпанії), рекламні та інформаційні агенції, типографії, партії, яким належать ЗМІ, інтернет-сайти.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 595-VIII місцеві організації партій, кандидати в депутати від яких зареєстровані в багатомандатних виборчих округах, кандидати у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, старости мають право за рахунок коштів власних виборчих фондів публікувати агітаційні матеріали, в тому числі передвиборні програми, в друкованих ЗМІ усіх форм власності, за винятком зарубіжних ЗМІ, що діють на території України.
Розповсюджувачі зовнішньої реклами повинні забезпечити рівний доступ та рівні умови для місцевих організацій партій-суб'єктів виборчого процесу, кандидатів до розміщення агітаційних матеріалів (політичної реклами) з використанням носіїв зовнішньої реклами.
У протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 212-14 КпАП недостатньо зазначити частину і назву статті КпАП, необхідно розкрити зміст і зазначити конкретні вчинені дії.
На підтвердження порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами підприємствами - розповсюджувачами реклами(положення статей 54 - 60 Закону № 595-VIII) необхідно вказати, що: по-перше, порушено порядок розміщення агітаційних матеріалів чи матеріалів політичної реклами в друкованих чи аудіовізуальних (електронних) ЗМІ, у якій формі оформлено агітаційні матеріали; або порядок розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами на стендах, дошках оголошень - у місцях, визначених і обладнаних місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування; або порядок розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами у населених пунктах чи поза межами населених пунктів; або порядок розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами під час проведення передвиборної агітації у формах передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 ч. 5 ст. 54 Закону № 595-VIII; по-друге, які норми виборчого законодавства порушено щодо порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами (зазначити таку норму), навести докази і додати матеріали на підтвердження вчиненого; по-третє, слід зазначити, чи порушено порядок розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами (зазначити, якими матеріалами це підтверджено); по-четверте, слід зазначити, що підприємство - розповсюджувач реклами, яке порушило порядок, належить (працює за договором) партії, кандидату в депутати, суб'єкту виборчого процесу, який зареєстрований як кандидат в депутати, представник партії; або, що підприємство - розповсюджувач реклами не належить партії, кандидату в депутати; по-п'яте, слід зазначити, права яких суб'єктів виборчого процесу порушено такими протиправними діями.
Узагальненням судової практики встановлено, що не всі особи, уповноважені складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 212-14 КпАП, виконують всі вимоги, передбачені ст. 256 цього Кодексу, через що суди правомірно закривають справи.
Так, Подільський районний суд м. Києва постановою від 30 жовтня 2015 р. справу щодо А. закрив за відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 18 жовтня 2015 р. А. порушив порядок розміщення агітаційної реклами, а саме розклеював її на стовпах.
Розглянувши матеріали цієї справи, порушеної за ч. 1 ст. 212-14 КпАП (у протоколі зазначено ч. 14 ст. 212 КпАП), по суті, суд дійшов висновку, що в діях А. немає складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП, виходячи з такого: протокол складено за ч. 14 ст. 212 КпАП, ст. 212 КпАП не містить ч. 14; ст. 212 КпАП виключено на підставі Закону від 15 червня 1992 р. № 2354-ХІІ; якщо особа мала на увазі ст. 212 з індексом 14, яка передбачає відповідальність за порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях, то ця стаття має дві частини; ч. 1 ст. 212-14 передбачає відповідальність за порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях громадянином. У цьому випадку службова особа, яка склала протокол, не конкретизувала, який закон порушено, хоча ст. 212-14 КпАП є бланкетною; не конкретизовано також, що це були за матеріали, їхнє фото і самі матеріали відсутні, не зрозуміло, чи це були агітаційні матеріали, чи політична реклама, що передбачено ч. 1 ст. 212-14 КпАП; поняття агітаційної реклами ст. 212-14 КпАП не містить.
Непоодинокі випадки, коли у протоколах про адміністративне правопорушення немає посилання на норму виборчого законодавства, порушення якої і є ознакою порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами громадянином (підприємствами - розповсюджувачами реклами) або розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами у заборонених законом місцях громадянином, через що справу про адміністративне правопорушення суди повертають на дооформлення.
Так, Голосіївський районний суд м. Києва постановою від 27 листопада 2015 р. справу щодо В. за ч. 1 ст. 212-14 КпАП, що надійшла з Голосіївського РУ ГУ МВС України у м. Києві, повернув на доопрацювання через таке.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 18 жовтня 2015 р. В. близько 1 год. 30 хв. у м. Києві по просп. 40-річчя Жовтня на стовпах розклеював листівки політичного змісту від однієї з партій.
У постанові суддя зазначив, що відповідальність за ч. 1 ст. 212-14 КпАП настає у разі порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях громадянином. Тобто зазначена диспозиція статті містить бланкетну норму і відсилає до інших нормативних документів.
Водночас у протоколі не зазначено, чи порушив В., розклеюючи листівки, встановлений законом порядок їх розміщення чи розміщував їх у заборонених місцях, якщо так, то яку норму закону ним було порушено.
З огляду на це та керуючись статтями 7, 256 КпАП суддя повернув справу на доопрацювання.
2. Судовий розгляд
Залежно від того, за яким складом вчинено адміністративне правопорушення, змінюється предмет доказування.
Спільним предметом доказування для всіх трьох складів правопорушень, передбачених ст. 212-14 КпАП, є наявність агітаційних матеріалів чи політичної реклами. А оскільки ця стаття є бланкетною, суд має не тільки зазначити, що виявлено агітаційні матеріали та/або політична реклама, які розміщені з порушенням встановленого законом порядку, або розміщені у заборонених законом місцях, але й чому виявлені матеріали є агітаційними (а не інформаційними) або матеріалами політичної реклами та навести відповідні норми законів № 595-VIII,
4061-VI, законів від 5 березня 1999 р. № 474-XIV "Про вибори Президента України", № 5475-VI чи № 270/96-ВР, якими регулюється питання їх розміщення.
Результати розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 212-14 КпАП, за 2010 - 2016 рр. наведено у табл. 2.
Таблиця 2.
Результати розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 212-14 КпАП за 2010 - 2016 рр. та 6 міс. 2017 р.*
* За даними Державної судової адміністрації України.
2.1. Порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами громадянином
Під час розгляду таких справ на підтвердження складу правопорушення, крім доведення загального предмета доказування, необхідно також довести:
- порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи матеріалів політичної реклами із зазначенням конкретних положень виборчого законодавства, яке було порушено протиправними діями;
- що таке порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи матеріалів політичної реклами здійснено конкретним, встановленим громадянином (який не є посадовою особою підприємства - розповсюджувача реклами);
- на користь якого кандидата (партії) розміщувались агітаційні матеріали (зареєстрований/не зареєстрований ЦВК);
- що розміщення агітаційних матеріалів чи матеріалів політичної реклами відбувалось під час виборчого процесу (поза строками виборчого процесу/з порушенням строків, передбачених виборчим законодавством);
- чи не передбачено відповідальність за вчинені протиправні дії статтями 212-9, 212-10, 212-13 КпАП.
Подільський районний суд м. Києва постановою від 12 листопада 2015 р. визнав винним Г. у порушенні порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами чи розміщення їх у заборонених законом місцях за ч. 1 ст. 212-14 КпАП (за двома складами, що є неправильним).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Г. 19 жовтня 2015 р. близько 13 год. 30 хв. у м. Києві на просп. Правди, розміщував агітаційні матеріали у не визначених органами місцевого самоврядування місцях, чим порушив ч. 4 ст. 56 Закону № 595-VIII.
Однак у постанові не зазначено, за яким складом кваліфіковано дії Г.: порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами чи розміщення їх у заборонених законом місцях.
Крім того, суддя не визначився і щодо того, розміщував Г. агітаційні матеріали чи політичну рекламу.
Правильним є мотивування судового рішення у такій справі.
Постановою від 31 березня 2016 р. Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області закрив справу щодо А. за ч. 1 ст. 212-14 КпАП через відсутність складу правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 25 березня 2016 р. близько 16 год. 30 хв. А. на автовокзалі в м. Кривому Розі розмістив на задньому склі автомобіля, який знаходиться у його користуванні, політичну рекламу з текстом "Я люблю Кривий Ріг. Я голосую за Особу_1", чим порушив порядок розміщення агітації, передбачений п. 6 ч. 9 ст. 60 Закону № 595-VIII.
Заслухавши А., дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що в діях А. немає складу правопорушення за ч. 1 ст. 212-14 КпАП і зазначив таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 212-14 КпАП адміністративна відповідальність настає за порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях громадянином.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, А. порушив вимоги п. 6 ч. 9 ст. 60 Закону № 595-VIII. Однак, відповідно до цієї норми, забороняється розміщувати носії політичної реклами на зовнішній поверхні та всередині транспортних засобів громадського користування, у тому числі таксі, у приміщеннях та на будівлях станцій метрополітену, автобусних та залізничних вокзалів, портів та аеропортів. У протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, що автомобіль А. використовувався як таксі.
Суддя правильно зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 68 Закону № 4061-VI політична реклама - це розміщення або поширення матеріалів передвиборної агітації за допомогою рекламних засобів. До політичної реклами належить також використання символіки або логотипів партій - суб'єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією - суб'єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії - суб'єкта виборчого процесу чи певного кандидата у депутати. Реклама друкованих видань (газет, журналів, книг), інших товарів та послуг з використанням прізвищ чи зображень (портретів) кандидатів, назв чи символіки партій - суб'єктів виборчого процесу також є політичною рекламою.
Отже, розміщення на автомобілі тексту "Я люблю Кривий Ріг. Я голосую за Особу_1" у розумінні ст. 68 Закону № 4061-VI не можна віднести до політичної реклами.
Аналогічні протиправні дії були помилково кваліфіковані за ст. 212-10 КпАП у такій справі.
Постановою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2016 р. справу щодо Д. за ст. 212-10 КпАП закрито за давністю накладення адміністративного стягнення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 6 березня 2016 р. близько 15 год. по вул. Лермонтова в м. Кривому Розі біля зупинки громадського транспорту Д. перебував за кермом таксі (транспортного засобу Daewoo Lanos), на задньому склі якого було наклеєно напис "Я люблю Кривий Ріг. Голосую за Особу_1", чим порушив обмеження щодо ведення передвиборної агітації, без вказівки, які саме обмеження, якими нормами виборчого законодавства такі обмеження передбачено і за яким складом ст. 212-10 КпАП кваліфіковано протиправні дії.
У судовому засіданні Д. свою вину не визнав, пояснив, що йому не відомо, хто наклеїв на автомобіль зазначений напис і просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Отже, у судовій практиці виникають труднощі при розмежуванні понять "здійснення передвиборної агітації в місцях, заборонених законом" (ст. 212-10 КпАП) та "порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів або розміщення агітаційних матеріалів у заборонених законом місцях" (ст. 212-14 КпАП), що неприпустимо, оскільки вони регулюються різними правовими нормами.
Постановою судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2014 р. визнано винним Б. у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення Б. 23 жовтня 2014 р. біля 10 год. 20 хв. по вул. Шевченка в сел. Богородчани Івано-Франківської області на приміщенні Богородчанського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства розклеював агітаційні листівки за кандидата в народні депутати, і такі дії кваліфіковано як порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів. У суді Б. свою провину у вчиненому визнав і просив суворо не карати.
Розглянувши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що в діях Б. є ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП, оскільки він розмістив агітаційні матеріали у забороненому законом місці.
Проте такий висновок не ґрунтується на даних протоколу щодо кваліфікації дій як порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів.
Крім того, суддя мав мотивувати, чому він вважає листівки агітаційним матеріалом, зокрема необхідно було зазначити текст листівок і послатися на статті 68 - 69 Закону № 4061-VI. Також зазначити норму закону, відповідно до якої виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство є місцем, де заборонено розміщувати агітаційні матеріали.
Виникають труднощі у розумінні змісту складів правопорушень за ч. 1 ст. 212-14 КпАП і кваліфікації протиправних дій за ними. Зокрема, порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів громадянином (ч. 1 ст. 212-14 КпАП) і розміщення агітаційних матеріалів у забороненому законом місцях громадянином (ч. 1 ст. 212-14 КпАП), які регулюються різними правовими нормами.
Так, Ставищенський районний суд Київської області постановою від 28 грудня 2015 р. закрив справу щодо К. за ч. 1 ст. 212-14 КпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення К. 17 жовтня 2015 р. порушив встановлений законом порядок розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях, тобто помилково зазначено два склади правопорушення.
У суді К. вину свою не визнав, суду пояснив, що агітаційні плакати були розміщені у місцях, визначених рішенням виконавчого комітету Ставищенської селищної ради від 3 вересня 2015 р.
Перевіряючи матеріали справи, суд встановив, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено місце, час вчинення та не розкрито суть адміністративного правопорушення, зокрема, не зазначено, порушення розміщення яких саме агітаційних матеріалів та політичної реклами було допущено К., коли, в якому місці і не вказано місце розміщення таких матеріалів та реклами.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що в матеріалах справи немає оригіналів матеріалів передвиборної агітації (є лише фотокопія передвиборного плаката, а сам плакат як матеріал передвиборної агітації не вилучено зі складанням про це протоколу (ст. 265 КпАП) та не оглянуто (ст. 264 КпАП), суддя дійшов висновку про те, що в діях К. немає складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Недоліком є також і те, що дії К. у протоколі кваліфіковано за двома складами правопорушення, що залишилось без уваги судді.
Як встановлено під час узагальнення судової практики, найпоширенішим недоліком і протоколів про адміністративні правопорушення, і постанов судів є відсутність посилання на норми виборчого законодавства, порушені протиправними діями.
Так, постановою від 1 вересня 2016 р. Біловодського районного суду Луганської області притягнуто Д. до відповідальності за ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 22 червня 2016 р. близько 13 год. Д. у сел. Біловодська порушив порядок розміщення агітаційних матеріалів, зокрема на бігборді поряд з кафе встановив плакат агітаційного змісту, чим порушив рішення Біловодської селищної ради від 27 травня 2016 р.
Незважаючи на те, що ч. 1 ст. 212-14 КпАП є бланкетною, суддя не зазначив, які норми виборчого законодавства порушено протиправними діями.
Непоодинокими є випадки, коли одні й ті ж дії по-різному кваліфікують особи, що складають протоколи про адміністративні правопорушення, та судді, які потім розглядають матеріали таких справ.
Так, постановами від 3 серпня та 24 листопада 2016 р. Кіровський районний суд м. Дніпропетровська визнав Б. і Р. винними у розміщенні агітаційних матеріалів та політичної реклами у заборонених законом місцях, але у справі щодо Р. через збіг строку притягнення до відповідальності провадження закрив.
Із протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що Б. 14 липня 2016 р. о 12 год., а Р. 13 липня 2016 р. близько 23 год. розклеювали агітаційні листівки на стінах державної установи "Метрополітен", у м. Дніпрі на пл. Привокзальній, чим порушили порядок розміщення агітаційних матеріалів. Протокол про адміністративне правопорушення щодо Р. надійшов до районного суду після дооформлення 17 листопада 2016 р.
У протоколах дії Б. і Р. кваліфіковано як порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів без посилання на норму виборчого законодавства. Суддя, розглянувши матеріали справ, визнав Б. і Р. винними, але також не зазначив, відповідно до якої норми законодавства будівля метрополітену є забороненим для розміщення агітаційних матеріалів місцем.
Суддя правильно кваліфікував дії Б. і Р., однак необхідно було зазначити, що п. 6 ч. 9 ст. 60 Закону № 595-VIII приміщення та будівлі станцій метрополітену визнані місцями, забороненими для розміщення носіїв політичної реклами.
Однак постає питання законності виходу суду за межі протоколу.
Спостерігається помилкова судова практика кваліфікації тих самих протиправних дій за двома складами правопорушення.
Так, постановою від 21 грудня 2015 р. Печерський районний суд м. Києва визнав П. винною у порушенні порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщенні їх у заборонених законом місцях (два склади) за ч. 1 ст. 212-14 КпАП, але через малозначність правопорушення звільнив від відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 20 жовтня 2015 р. близько 17 год. 25 хв. П. на вул. І. Кудрі у м. Києві розповсюджувала (шляхом розклеювання) матеріали передвиборної агітації партії у забороненому для цього місці.
І протокол про адміністративне правопорушення, і постанова суду не містять посилання на норми виборчого законодавства, що були порушені. Крім того, суддя не визначив, за яким саме складом слід кваліфікувати протиправні дії, і кваліфікував їх за двома складами, що є неправильним, а також не зазначив, які матеріали розміщувалися: агітаційні чи політична реклама.
Приморський районний суд Запорізької області постановою від 20 листопада 2014 р. притягнув В. до відповідальності за ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 14 жовтня 2014 р. В. розмістив на маршрутному таксі наклейку із написом "Благодійний фонд Особи_2", чим порушив порядок розміщення агітаційних матеріалів, передбачений ч. 9 ст. 74 Закону № 4061-VI (один склад).
У суді В. пояснив, що розмістив наклейку на підставі договору з Особою_2, проте не знав, що цим порушує чинне законодавство. Провину визнав і висловив щире розкаяння.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях В. є склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП (порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях громадянином). Суддя зазначив два склади, що є неправильним.
Суддя мав мотивувати, чому напис на автомобілі вважає агітаційним матеріалом або політичною рекламою, та на якій підставі одночасно дії В. кваліфікує за двома складами правопорушення, так і не визначивши, за яким саме складом визнає особу винною.
Крім того, ч. 9 ст. 74 Закону № 4061-VI передбачено перелік місць, заборонених для розміщення політичної реклами, що суперечить іншим даним протоколу про адміністративне правопорушення у цій справі.
Постановами Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2012 р. В., П., З. та С. визнані винними у порушенні порядку розміщення агітаційних матеріалів, але через малозначність правопорушення на підставі ст. 22 КпАП були звільнені від відповідальності з оголошенням усного зауваження.
Згідно з протоколами про адміністративне правопорушення В., П., З. та С. 12 жовтня 2012 р. о 14 год. на вул. Леніна у с. Кодаки Васильківського району Київської області в порушення вимог Закону № 4061-VI розміщували агітаційні матеріали на парканах домогосподарств жителів села, хоча відповідно до рішення Васильківської районної ради таким місцем визначено пл. Леніна (біля будинку культури).
Однак у постановах суддя не зазначив, якими нормами Закону № 4061-VI передбачено вимоги, порушені В., П., З. та С., і зв'язок із ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Крім того, Закон № 4061-VI не забороняє розміщувати агітаційні матеріали на парканах домогосподарств громадян. А районна рада може ухвалювати рішення щодо розміщення агітаційних матеріалів тільки стосовно об'єктів та територій державної та комунальної форм власності, а не щодо приватних будинків та приватних огорож (парканів) домогосподарств мешканців.
Стаханівський міський суд Луганської області постановами від 1 листопада 2012 р. притягнув до відповідальності Ч., П., М. і Л. за порушення встановленого законом порядку розміщення політичної реклами, але через малозначність правопорушення звільнив від відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення Ч., П., М. і Л. 17, 18, 19 жовтня розміщували політичну рекламу у забороненому законом місці - на балконі власної квартири.
У постанові суддя зазначив, що особи порушили встановлений законом порядок розміщення політичної реклами, однак не зазначив закон (статтю, частину), який було порушено.
За аналогічних обставин та дій Алчевський міський суд Луганської області постановою від 23 листопада 2012 р. притягнув до відповідальності К. за ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення К. 27 жовтня 2012 р., напередодні дня голосування, о 10 год. на балконі власної квартири розмістила плакат із написом: "Особа_3 - наша надія", чим порушила ст. 70 Закону № 4061-VI, тобто порушила встановлений законом порядок розміщення політичної реклами (ч. 1 ст. 212-14 КпАП).
У постанові суддя не мотивував, яким чином при розміщенні плаката на балконі К. порушила зазначену статтю, яку її частину і який зв'язок дій з розміщення плаката із нормами Закону № 4061-VI; на якій підставі текст напису вважає політичною рекламою.
Крім того, ст. 70 Закону № 4061-VI передбачено не порядок розміщення політичної реклами, а строки проведення передвиборної агітації, які дійсно були порушені К., але такі дії необхідно було кваліфікувати за ст. 212-10 КпАП.
Ковельський міськрайонний суд Волинської області постановою від 22 листопада 2012 р. провадження у справі щодо Б. за ч. 1 ст. 212-14 КпАП закрив через відсутність у його діях складу правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 23 жовтня 2012 р. о 13 год. Б. у м. Ковелі порушив встановлений законом порядок розміщення агітаційних матеріалів (ст. 74 Закону № 4061-VI), а саме розповсюджував передвиборні листівки у не встановлених законом місцях (ч. 1 ст. 212-14 КпАП).
Закриваючи провадження у справі, суддя зазначив, що згідно зі ст. 251 КпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Однак, оскільки матеріали адміністративної справи не містять будь-яких доказів розміщення Б. агітаційних матеріалів на будинках, у приміщеннях органів державної влади, органів місцевого самоврядування на порушення ч. 4 ст. 74 Закону № 4061-VI, суддя дійшов правильного висновку, що в діях Б. немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
2.2. Розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами у заборонених законом місцях громадянином
Предметом доказування за таким складом правопорушення, як розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами у заборонених законом місцях громадянином, є також:
- розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами у заборонених законом місцях громадянином, особу якого встановлено;
- те, що розміщення таких матеріалів відбувалось під час виборчого процесу.
Слід також перевіряти, чи не передбачено відповідальності за вчинені протиправні дії статтями 212-9, 212-10, 212-13 КпАП.
Як свідчить узагальнення судової практики, у суддів виникають труднощі із кваліфікацією протиправних дій та правильним мотивуванням судових рішень.
Оскільки ст. 212-14 КпАП є бланкетною, то у разі вчинення правопорушення у формі розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами у заборонених законом місцях, необхідно довести факт розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами у забороненому законом місці та мотивувати, чому це місце є забороненим із зазначенням відповідної норми закону.
Кіровський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 28 грудня 2016 р. визнав Т. винним у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 212-14 КпАП, але через закінчення строків накладення адміністративного стягнення провадження у справі закрив.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення Т. 14 липня 2016 р. об 11 год. розміщував політичну рекламу в заборонених законом місцях, зокрема, розклеював агітаційні листівки на будівлі освітнього закладу в м. Дніпрі.
У постанові суддя зазначив, що винуватість Т. підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, протоколами огляду та вилучення, поясненнями Т., ін.
Однак у постанові суду не зазначено, які саме норми, статті, пункти Закону України від 17 листопада 2011 р. № 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" (далі - Закон № 4061-VI) порушив Т. і, відповідно, до якої норми цього Закону будівля школи є місцем, забороненим для розміщення політичної реклами; не наведено текст листівок і не мотивовано, чому він є політичною рекламою.
Кіровський районний суд м. Дніпропетровська постановами від 3 серпня 2016 р. визнав винними Ж. і З. за ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення Ж. і З. 14 липня 2016 р. о 14 год. розклеювали агітаційні листівки політичного змісту на будівлі станції метрополітену в м. Дніпрі.
Постанова суду не містить посилання на порушені норми виборчого законодавства. Крім того, суддя не визначив, розміщувалися агітаційні матеріали чи політична реклама.
Постановою судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2012 р. закрито провадження у справі щодо Х. через відсутність у його діях складу правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення Х. 18 жовтня 2012 р. в с. Гузієві Болехівської міської ради розміщував агітаційні листівки на воротах громадян, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 212-14 КпАП та ст. 63 Закону № 4061-VI.
У постанові суду зазначено, що у ч. 1 і п. 5 ч. 2 ст. 68 Закону № 4061-VI передбачено, що передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечить Конституції України та законам України, зокрема, шляхом розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації. Цей закон не містить переліку місць для проведення передвиборної агітації. Відведення таких місць покладається на місцеві органи виконавчої влади.
Обмеження щодо ведення передвиборної агітації встановлено у ч. 4 ст. 74 Закону № 4061-VI-8, яка забороняє розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами на будинках і в приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної та комунальної форми власності.
Із аналізу цієї норми закону вбачається, що забороняється розміщення агітаційних матеріалів саме на будинках (приміщеннях), у яких знаходяться підприємства, установи і організації державної та комунальної форми власності, однак не на житлових будинках, які належать громадянам (приватним особам).
Мотивуючи рішення, суддя правомірно зазначив, що Х. розміщував агітаційні матеріали на воротах домогосподарств громадян села, що не заборонено законом, а тому в його діях немає складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановою від 28 квітня 2016 р. через малозначність правопорушення звільнив Б. від відповідальності за ч. 1 ст. 212-14 КпАП, обмежившись усним зауваженням.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 3 березня 2016 р. о 16 год. 40 хв. Б. у м. Кривому Розі на склі автомобіля, який використовується як таксі, розмістив агітаційний матеріал з текстом "Я люблю Кривий Ріг. Я голосую за Особу_1", чим порушив вимоги Закону України від 14 липня 2015 р. № 595-VIII "Про місцеві вибори" (далі - Закон № 595-VIII).
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що Б. винний у вчиненні правопорушення, однак, врахувавши обставини, що відповідно до ст. 34 КпАП пом'якшують відповідальність, зокрема щире розкаяння, звільнив Б. від відповідальності.
У постанові суду не зазначено норму виборчого законодавства (статтю, частину, пункт) Закону № 595-VIII, яку було порушено діями Б.; не мотивовано, чому текст напису на склі вважається агітаційним матеріалом; не зазначено, що Б. розмістив агітаційні матеріали у забороненому законом місці. Частина 5 ст. 57 Закону № 595-VIII містить визначення політичної реклами. Це ознака об'єктивної сторони правопорушення. Також суддя мав зазначити статтю цього Закону, відповідно до якої таксі є місцем, де заборонено розміщувати агітаційні матеріали, зокрема п. 6 ч. 9 ст. 60 цього Закону передбачено заборону розміщувати носії політичної реклами на зовнішній поверхні та всередині транспортних засобів громадського користування, у тому числі таксі, у приміщеннях та на будівлях станцій метрополітену, автобусних та залізничних вокзалів, портів та аеропортів.
Подільський районний суд м. Києва постановою від 13 листопада 2015 р. визнав В. винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП, а саме за те, що17 жовтня 2015 р. об 11 год. 25 хв. у м. Києві на пр-ті Правди розмістив агітаційні матеріали на дверях будинку.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що В. винний у порушенні встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщенні їх у заборонених законом місцях громадянином (два склади), що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями В. Пославшись на ч. 4 ст. 56 Закону № 595-VIII, відповідно до якої плакати, стенди, листівки та інші друковані агітаційні матеріали (крім матеріалів, що розміщуються на носіях зовнішньої реклами) розміщуються лише у місцях, визначених і обладнаних місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не пізніш як за 45 днів до дня голосування.