Судам необхідно звертати увагу на те, що ст. 212-17 КпАП передбачено відповідальність спеціального суб'єкта (голови відповідної виборчої комісії або особи, яка відповідно до закону виконує його обов'язки).
Відповідно до ст. 255 КпАП протоколи про адміністративні правопорушення за цією статтею мають право складати голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, комісії з референдуму, а також кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі.
У провадженні судів такої категорії справи перебували у 2010 р.: усього - 6 справ, із яких було розглянуто 4 справи, причому 1 справу - із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу; 3 справи - із закриттям провадження через відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2 справи повернено (одну - для належного оформлення).
Так, постановою від 8 лютого 2010 р. Дніпровський районний суд м. Херсона притягнув Р. до адміністративної відповідальності за те, що 18 січня 2010 р. вона як голова виборчої комісії не надала на прохання офіційного спостерігача копію протоколу про підрахунок голосів виборців, чим порушила вимоги п. 1 ст. 79 Закону України від 5 березня 1999 р. № 474-XIV "Про вибори Президента України" (далі - Закон № 474-XIV).
У судовому засіданні Р. вину не визнала, пояснивши, що зазначений протокол надано спостерігачеві пізніше.
Однак суд, розглянувши справу, зокрема і складений у присутності двох свідків акт про порушення Закону № 474-XIV від 18 січня 2010 р., дійшов висновку про наявність в діях Л. складу правопорушення - ненадання копії виборчого протоколу про підрахунок голосів виборців по одномандатному виборчому округу.
У постанові суд зазначив про порушення вимог п. 1 ст. 79 Закону № 474-XIV. Однак перелік прав офіційного спостерігача, зокрема право отримувати копії протоколів про передачу виборчих бюлетенів, про підрахунок голосів і встановлення результатів голосування, а також інших документів у випадках, передбачених цим Законом, зазначено не у п. 1 ст. 79, а у п. 7 ч. 7 ст. 69 цього Закону-11 .
IX. Судова практика застосування законодавства про відповідальність за порушення порядку опублікування документів, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, референдуму (ст. 212-20 КпАП)
Зазначеною статтею передбачено відповідальність запорушення встановленого законом порядку опублікування документів та іншої інформації, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, референдуму виборчою комісією чи засобом масової інформації.
Судам необхідно звертати увагу на те, що зазначеною статтею передбачено відповідальність спеціального суб'єкта (посадової особи відповідної виборчої комісії чи засобу масової інформації).
Так, постановою від 2 листопада 2015 р. Дубровицький районний суд Рівненської області притягнув Т. до адміністративної відповідальності за ст. 212-20 КпАП за те, що вона, працюючи головою дільничної виборчої комісії, не вивісила у приміщенні виборчої комісії для загального ознайомлення третій примірник протоколу про передачу виборчих бюлетенів.
Недоліком є те, що ні суддя, ні представник Дубровицького РВ УМВС України у Рівненській області, який склав протокол про адміністративне правопорушення і матеріали, що його доповнюють, не зазначили положення виборчого законодавства, які порушені протиправними діями, і які вибори відбувалися.
Результати розгляду справ, передбачених ст. 212-20 КпАП наведено у табл. 7.
Таблиця 7.
Результати розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 212-20 КпАП за 2010 - 2016 рр. та 6 міс. 2017 р.*
*За даними Державної судової адміністрації України.
X. Судова практика застосування законодавства про відповідальність за порушення порядку подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру (ст. 212-21 КпАП)
Зазначеною статтею передбачено відповідальність за:
- порушення встановленого порядкуподання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру;
- порушення встановлених строківподання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру;
- подання фінансового звіту, оформленого з порушенням встановлених вимог.
Відповідно до ч.7 ст. 17 Закону № 2365-ІІІ Політична партія щоквартально, не пізніше ніж на сороковий день після закінчення звітного кварталу, зобов'язана подати до Національного агентства з питань запобігання корупції у паперовій формі (за підписом керівника політичної партії, засвідченим печаткою політичної партії), а також на електронному носії звіт політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за відповідний квартал, а також оприлюднює такий звіт на своєму офіційному веб-сайті (за наявності) у цей самий строк. У звіті політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру обов'язковому оприлюдненню підлягають прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання фізичної особи. Інші відомості про фізичну особу, віднесені до інформації з обмеженим доступом, оприлюдненню не підлягають.
Результати розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 212-21 КпАП, за 2016 р. та шість місяців 2017 р. наведено у табл. 8.
Таблиця 8.
Результати розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 212-21 КпАП за 2016 р. та 6 міс. 2017 р.*
*За даними Державної судової адміністрації України.
Статтею 212-21 КпАП не визначено суб'єкт адміністративного правопорушення, який підлягає відповідальності.
Через таку законодавчу неврегульованість судова практика неоднакова.
Так, постановою Апеляційного суду м. Києва від 7 липня 2017 р. скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 р., якою А. - голову політичної партії визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14 листопада 2016 р. у приміщенні НАЗК 14 листопада 2016 р. головою політичної партії А. подано звіт політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру з порушенням строку, передбаченого ч. 7 ст. 17 Закону України від 5 квітня 2001 р. № 2365-ІІІ "Про політичні партії в Україні" (далі - Закон № 2365-ІІІ). Граничний термін подання звіту політичними партіями встановлено 9 листопада 2016 р. згідно з Положенням про порядок подання Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру (затверджено рішенням НАЗК від 28 липня 2016 р. № 2; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2016 р. за № 1185/29315).
Скасовуючи рішення районного суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що в тексті ст. 212-21 КпАП не визначено суб'єкта адміністративного правопорушення.
Системний аналіз норм гл. 2 "Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність" та ст. 27 КпАП дають підстави вважати, що суб'єктами у справах про адміністративні правопорушення можуть бути фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), посадові та юридичні особи.
Якщо виходити з аналізу об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КпАП, то суб'єктом цього правопорушення може бути особа, на яку чинним законом покладено обов'язок подати фінансовий звіт про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіт політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.
Обов'язок подати до НАЗК зазначений звіт політичної партії покладено, відповідно до ч. 7 ст. 17 Закону № 2365-ІІІ, на політичну партію.
Пунктом 1 розд. ІІ "Порядок та терміни подання політичними партіями Звіту до Національного агентства" Положення про порядок подання Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру також передбачено подання такого звіту політичною партією.
Апеляційний суд дійшов висновку, що до відповідальності, передбаченої ст. 212-21 КпАП, за порушення порядку подання такого звіту у вигляді штрафу може бути притягнута юридична особа - політична партія, а фізична чи посадова особи не можуть бути суб'єктом правопорушення за вказаною статтею.
Однак аналогічні вимоги апеляційної скарги на рішення районного суду, постановленого у справі, порушеній за аналогічні дії, вчинені за аналогічних обставин, не були задоволені іншим суддею цього ж апеляційного суду і постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 р. щодо В. було залишено без зміни постановою Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2017 р.
Залишаючи без зміни постанову районного суду, апеляційний суд зазначив, що згідно з п. 6.1.Статуту політичної партії керівництво партією здійснює її голова, а тому як керівник партії несе відповідальність за подання звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру до НАЗК та його підписання.
Крім неоднакового визначення суб'єкта правопорушення, суди не перевіряють, чи надходження та витрати стосувалися коштів виборчого фонду (планування та використання для організації та проведення передвиборної агітації). Відсутність таких даних свідчить про те, що основної ознаки цього складу правопорушення немає.
Відповідно до статей 251, 252, 280, 283, 284 КпАП представники НАЗК у протоколі про адміністративне правопорушення і суд у постанові повинні зазначати, чи порушено порядок та строки надходження, використання коштів та зобов'язань фінансового характеру саме виборчого фонду із зазначенням відповідних норм законів та підзаконних актів, порушених протиправними діями.
При розгляді справ такої категорії судам слід звертати увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 38 КпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Правильною слід вважати таку судову практику.
Постановою від 10 лютого 2017 р. Печерський районний суд м. Києва визнав В. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КпАП, за те, що він, будучи розпорядником коштів власного виборчого фонду, на проміжних виборах народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі, що відбулися 17 липня 2016 р., в яких він брав участь, усупереч вимогам абз. 5 п. 6 ст. 49 Закону України від 17 листопада 2011 р. № 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" та абз. 4 Порядку надсилання фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів кандидатів у народні депутати України в одномандатних виборчих округах, затвердженого постановою ЦВК від 10 червня 2016 р. № 200, у встановлений термін не подав до окружної комісії смт Маневичі Маневицького району Волинської області фінансовий звіт про надходження і використання коштів виборчого фонду. Правопорушення виявлено 2 грудня 2016 р.
У судовому засіданні В. заявив, що не надав остаточний звіт про використання коштів виборчого фонду як кандидат у народні депутати, оскільки після виборів брав участь в АТО, а голова окружної виборчої комісії роз'яснила, що виписки по виборчому округу будуть окремо відправлені до ЦВК.
Розглянувши матеріали справи, суддя дійшов висновку про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення В., який самостійно повинен був надати фінансовий звіт про надходження та використання коштів виборчого фонду.
Це одна з кількох постанов, у якій правильно кваліфіковано протиправні дії і підтверджено наявність складу правопорушення - порушення строків подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.
Постановою від 12 травня 2017 р. Апеляційний суд м. Києва скасував постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 3 березня 2017 р., якою В. визнано винним за ст. 212-21 КпАП, та постановив матеріали справи щодо В. повернути до НАЗК для додаткової перевірки з наступним спрямуванням на новий судовий розгляд до відповідного суду.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення за результатами аналізу звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за III квартал 2016 р., поданого до НАЗК 28 жовтня 2016 р., встановлено, що до звіту не додано інформацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру 29 місцевих організацій партії, чим порушено вимоги ч. 9 ст. 17 Закону № 2365-ІІІ та підпункту 1 п. 10 розд. ІІ Положення про порядок подання Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Ця інформація додається шляхом заповнення відповідних розділів звіту та обов'язково додається разом із звітом. Тобто співголова цієї партії В. порушив встановлений законом порядок подання звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, за що передбачено відповідальність у ст. 212-21 КпАП.
Не погодившись з рішенням районного суду, В. подав апеляцію, за результатами розгляду якої справу спрямовано НАЗК для перевірки.
Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що районний суд, визнаючи В. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КпАП, не вмотивував свій висновок про те, що місцем вчинення адміністративного правопорушення (як про те зазначено в протоколі) є фактичне місцезнаходження політичної партії (м. Київ, вул. В. Житомирська), та не вказав, на підставі яких даних він встановив адресу, оскільки на титульному аркуші звіту та відповідно до витягу з ЄДР місцезнаходження політичної партії у м. Києві значиться на іншій вулиці.
Однак не було звернуто уваги на відсутність належного обґрунтування щодо порушення порядку подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду партії.
Постановою від 16 червня 2017 р. Апеляційний суд м. Києва скасував постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 3 лютого 2017 р., якою Ф. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до оскаржуваної постанови Ф., яка діє на підставі довіреності, виданої 1 листопада 2016 р. політичною партією, 15 грудня 2016 р. о 12 год. в приміщенні НАЗК подала звіт політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру з порушенням строку, передбаченого ч. 7 ст. 17 Закону № 2365-ІІІ. Граничний термін подання зазначеного звіту встановлено 9 листопада 2016 р.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Ф. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 3 лютого 2017 р. та прийняти нову, якою закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вона зазначила, що не перебуває в трудових відносинах з політичною партією, а тому не є суб'єктом адміністративного правопорушення.
Мотивуючи рішення, апеляційний суд зазначив, що суб'єкт правопорушення, передбаченого ст. 212-21 КпАП, є спеціальним. Це особа, на яку законодавством покладено обов'язок передавати відповідні відомості, зафіксовані в звіті партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, в цьому випадку - це керівник політичної партії. Тому доводи апеляційної скарги Ф. про те, що вона не є суб'єктом цього правопорушення, визнано обґрунтованими.
Неоднакова судова практика розгляду справ такої категорії зумовлена в більшості випадків прогалинами законодавства, неоднаковим врегулюванням аналогічних правовідносин і різним реагуванням на порушення вимог ст. 256 КпАП при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення, а також щодо визначення суб'єкта цього правопорушення.
Висновки до розд. І - Х
Неоднакову судову практику розгляду справ такої категорії зумовлено здебільшого прогалинами та недоліками законодавчого регулювання, складністю розмежування протиправних дій та різним реагуванням на недотримання вимог ст. 256 КпАП при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення.
1. Не завжди особи, уповноважені оформлювати протокол про адміністративне правопорушення за статтями 212-7 - 212-21 КпАП, виконують вимоги, передбачені ст. 256 КпАП, положеннями Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 р. № 1376, який набув чинності 22 грудня 2015 р.; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2015 р. за № 1496/27941), Порядком оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції (затверджено Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) від 9 червня 2015 р. № 5; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2016 р. за № 1019/29149), зокрема, не враховують, що диспозиції статей 212-7 - 212-21 КпАП - бланкетні, і не зазначають норми виборчого законодавства. Через такі недоліки в оформленні матеріалів суди повертають справи на дооформлення або закривають провадження у справі.
Однак нормами ст. 284 КпАП не передбачено винесення таких постанов, як направлення матеріалів провадження на дооформлення або доопрацювання.
Правильною слід вважати таку судову практику, коли у разі неналежно оформленого протоколу про адміністративне правопорушення (недотримання вимог статей 254, 256, 268 КпАП, зокрема відсутність даних на підтвердження складу адміністративного правопорушення) справа підлягає закриттю із звільненням особи від відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 284 КпАП).
2. На виконання вимог статей 251, 252, 280, 283, 284 КпАП, а також, враховуючи, що статті 212-15 та 212-21 КпАП включено до гл. 15-А "Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення" представники НАЗК у протоколі про адміністративне правопорушення і суди у постановах повинні зазначати дані про: порушення встановленого законом порядку надання або отримання внеску на підтримку політичної партії, порушення встановленого порядку надання або отримання державного фінансування статутної діяльності політичної партії, а так само порушення встановленого законом порядку надання або отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму (ст. 212-15 КпАП), порушення встановленого порядку або строків подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру або подання фінансового звіту, оформленого з порушенням встановлених вимог (ст. 212-21 КпАП).
3. При розгляді справ такої категорії слід звертати увагу на те, що за вчинення правопорушень, передбачених статтями 212-15 та 212-21 КпАП адміністративне стягнення може бути накладено відповідно доч. 3 ст. 38 КпАП протягом трьох місяців з дня його виявлення (а не вчинення, як передбачено іншими статтями), але не пізніше двох років з дня його вчинення.
4. Спрощене викладення судового рішення, без посилання на докази, без конкретизації обставин вчинених дій, без зазначення обов'язкових ознак складу правопорушення, у тому числі кваліфікуючих, за яким дії було кваліфіковано, без врахування, що всі статті гл. 15-А КпАП є бланкетними, - неправильна судова практика.
5. Діями, за які передбачено відповідальність статтями 212-7, 212-8 КпАП, порушуються суб'єктні права виборців, зокрема, право брати участь у виборах/референдумі, тому і в протоколах про адміністративні правопорушення, і в постановах необхідно зазначати, чи призвели такі дії до порушення виборчих прав громадян, скільки таких осіб, чи визнані вони потерпілими.
6. Законодавець визначив назву ст. 212-10 КпАП як "Порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації, агітація в день проведення референдуму". Проте норми Закону України "Про всеукраїнський референдум" забороняють таку агітацію й напередодні дня голосування (дня проведення референдуму). Агітація референдуму закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем голосування. Також ст. 212-10 КпАП передбачено відповідальність за порушення обмежень не тільки під час агітації референдуму, а й під час виборчого процесу Президента України, Верховної Ради України, місцевих виборів.
Така невідповідність призводить до неоднакового розуміння та застосування ст. 212-10 КпАП як на стадії досудового провадження, так і під час судового розгляду.
Для формування правильної та однакової судової практики необхідно усунути законодавчу прогалину внесенням змін до назви ст. 212-10 КпАП, привівши її у відповідність з положеннями ст. 71 Закону України "Про всеукраїнський референдум".
7. Місцеві організації партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, кандидати у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, старости мають право розпочати свою передвиборну агітацію з дня, наступного за днем прийняття відповідною територіальною виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів (ч. 2 ст. 54 Закону України "Про місцеві вибори"). Відповідальність за проведення передвиборної агітації поза строками, встановленими законом (ст. 212-10 КпАП), може настати тільки під час виборчого процесу.
Агітацію поза строками виборчого процесу слід розцінювати як свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
8. Загальним предметом доказування для всіх чотирьох складів правопорушення за статтею 212-13 КпАП є: наявність друкованих матеріалів передвиборної агітації та те, що такі друковані матеріали передвиборної агітації не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно.
9. Для кваліфікації протиправних дій за одним зі складів правопорушення, передбачених ст. 212-13 КпАП, мають бути докази того, що друковані матеріали передвиборної агітації є саме матеріалами передвиборної агітації, а не інформаційним повідомленням, і що особа, щодо якої надруковано матеріали, є суб'єктом виборчого процесу.
10. Виявлення матеріалів передвиборної агітації, щодо яких не здійснюються ніякі активні дії з їх розповсюдження (рознесення, вивішування, роздавання), не містить ознак складу правопорушення у формі розповсюдження у розумінні ч. 2 ст. 212-13 КпАП.
11. Перевезення друкованих матеріалів передвиборної агітації не містить ознак складу правопорушення у формі розповсюдження (ч. 2 ст. 212-13 КпАП), так само, як і охорона таких матеріалів певною особою без їх рознесення, вивішування, роздавання.
12. Слід розмежовувати поняття "проведення передвиборної агітації у місцях, що заборонені законом"(ст. 212-10 КпАП), "розміщенняагітаційних матеріалів чи політичної рекламиу заборонених законом місцях" (ст. 212-14 КпАП), "порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами" (ст. 212-14 КпАП).
13. За наявності під час виборчого процесу на об'єктах приватної власності інформації щодо партії, особи, які не мають статусу суб'єкта виборчого процесу, і яка не містить гасел голосувати за чи проти цієї особи, партії, таку інформацію (п. 6 ч. 2 ст. 68 Закону України "Про вибори народних депутатів України") може бути кваліфіковано за ч. 5 ст. 68 зазначеного Закону як інформацію з метою популяризації діяльності партії чи роз'яснення позиції партії, кандидата. У діях такої особи немає складу правопорушення за ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
14. Розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації про кандидатів у депутати, щодо яких немає офіційного рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію, не містить складу правопорушення за ч. 2 ст. 212-13 КпАП, оскільки партія та кандидат не є суб'єктами виборчого процесу. Такі дії містять ознаки складу правопорушення, передбаченого ст. 212-10 КпАП.
За цією ознакою здійснюється розмежування складів правопорушення за ч. 2 ст. 212-13 КпАП і ст. 212-10 КпАП.
15. Загальним предметом доказування для всіх трьох складів правопорушення, передбачених ст. 212-14 КпАП, є наявність агітаційних матеріалів чи матеріалів політичної реклами, і на підтвердження цього необхідно не тільки зазначити, що виявлено агітаційні матеріали чи політичну рекламу, які розміщені незаконно, а й надати докази, чому саме вони вважаються агітаційними або матеріалами політичної реклами.
16. Недоведення до відома населення рішень місцевих органів влади, якими визначено місця для розміщення матеріалів передвиборної агітації, є порушенням ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 11 ст. 68 Закону України "Про вибори народних депутатів України" та відповідних положень інших виборчих законів і свідчить про відсутність однієї з обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-14. КпАП.
17. Розміщення агітаційних матеріалів у місцях, щодо яких немає заборон для розміщення таких матеріалів (ст. 60 Закону України "Про місцеві вибори"), вказує на відсутність ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-14 КпАП.
18. Виборче законодавство не містить обмежень щодо розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами на об'єктах приватної власності (одязі, приватних будинках, парканах, автомобілях).
19. Обов'язок зняти передвиборні агітаційні матеріали після 24 години останньої п'ятниці напередодні дня голосування Закон України "Про вибори народних депутатів України" покладає на відповідні служби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (ч. 24 ст. 74 цього Закону). Разом з тим законом не передбачено таку процедуру щодо зазначених матеріалів, розміщених на об'єктах приватної власності.
Вважаємо, це питання також слід врегулювати на законодавчому рівні, зокрема, визначити суб'єкта відповідальності (власник об'єкта приватної власності, відповідні служби місцевих органів влади).
Б. Узагальнення судової практики застосування судами України законодавства про відповідальність за злочини проти виборчих прав і свобод (статті 157 - 160 Кримінального кодексу України)
ХІ. Судова практика застосування законодавства про відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача (ст. 157 КК)
Досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 157 - 160 Кримінального кодексу України (КК) здійснюють відповідно до ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України слідчі органів Національної поліції.
За ст. 157 КК було засуджено у 2010 р. 7 осіб, у 2011 р. - 2 особи, у 2012 р. - 1 особу, у 2013 р. - 3 особи, у 2014 р. - 1 особу, у 2015 р. - 1 особу, у 2016 р. - 2 особи-12 .
Узагальненням судової практики встановлено, що судді в основному правильно кваліфікують протиправні дії. Однак траплялися помилки, які виправлено в апеляційному чи касаційному порядку.
Так, ухвалою від 20 червня 2017 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, розглянувши касаційну скаргу прокурора, залишив вирок Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2016 р. щодо В. без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначеним вироком апеляційний суд скасував вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 червня 2015 р. та постановив новий, яким визнав В. винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 157, ч. 1 ст. 256 КК, і призначив покарання із застосуванням статей 75 і 76 КК.
Ухвалюючи новий вирок, апеляційний суд дії В. обґрунтовано кваліфікував як перешкоджання роботі виборчих комісій, поєднане з примушуванням, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також заздалегідь необіцяне здійснення дій зі створення умов, що сприяють злочинній діяльності учасників злочинної організації, та зазначив, що суд першої інстанції погіршив становище обвинуваченого В., вийшовши за межі обвинувачення.
Судами встановлено, що метою цих злочинних дій було зупинити роботу виборчих комісій (шляхом примушування та погроз покинути приміщення) та перешкодити вільному здійсненню громадянами свого виборчого права.
Вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2011 р. Ф. та К. визнані винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 157 КК, обом призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади у виборчих комісіях на строк два роки.
Ф. і К. обвинувачувались у тому, що Ф. як голова дільничної виборчої комісії з виборів Президента України 17 січня 2010 р. за попередньою змовою з заступником голови цієї комісії К., порушуючи п. 3 ч. 1, ч. 6 ст. 64 Закону України "Про вибори Президента України", здійснили підкуп виборців на виборчій дільниці шляхом безоплатної передачі від імені одного з кандидатів на пост Президента України продуктів харчування та друкованих агітаційних матеріалів із зображенням цього кандидата деяким мешканцям с. Новоандріївки Оріхівського району, перешкодивши вільному здійсненню громадянами свого виборчого права.
Оскільки ст. 157 КК - бланкетна, суд правильно вказав на порушення п. 3 ч. 1, ч. 6 ст. 64 Закону України "Про вибори Президента України", що є ознакою порушення ч. 3 ст. 157 КК.
Вироком від 2 березня 2016 р. Краматорський міський суд Донецької області визнав заступника голови Біленківської селищної територіальної виборчої комісії м. Краматорська А. винуватою у скоєннізлочинів, передбачених ч. 3 ст. 157, ч. 1 ст. 366 КК, та призначив покарання із застосуванням ст. 75 КК.
Суд встановив, що А. самовільно протиправно виправила номер виборчого округу з "5" на "6", маючи умисел перешкодити Б. на вільне здійснення виборчого права бути зареєстрованим кандидатом у депутати по одномандатному виборчому округу № 5 із подальшим обранням у депутати на виборах 25 жовтня 2015 р.
Однак, оскільки А. обіймала посаду заступника голови територіальної виборчої комісії і підробила виборчі документи, органи досудового слідства повинні були перевірити наявність складу злочину за ч. 4 ст. 158 КК, яка передбачає відповідальність за підробку виборчих документів.
Судам необхідно звертати увагу на те, що злочин цієї категорії вважається закінченим з моменту перешкоджання, тобто здійснення протиправного впливу на свідомість потерпілої особи, незалежно від того, чи досяг винний бажаного результату під час виборів, чи ні.
Під час розгляду справ за ст. 157 КК проблемним питанням виявилося доказування факту перешкоджання. Неправильне встановлення предмета доказування призводить до відсутності доказів на підтвердження складу злочину.
Наприклад, вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 травня 2012 р. Л. та Я. були виправдані за ч. 3 ст. 157 КК.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що на досудовому слідстві та під час судового розгляду не були виявлені жодні докази вчинення Л. та Я. дій, передбачених ст. 157 КК, і така можливість втрачена через сплив часу.
ХІІ. Судова практика застосування законодавства про відповідальність за надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікацію виборчих документів, документів референдуму, підсумків голосування або відомостей Державного реєстру виборців (ст. 158 КК)
За ст. 158 КК було засуджено у 2010 р. 7 осіб, у 2011 р. - 2 особи, у 2012 р. - 3 особи, у 2015 р. - 7 осіб, у 2016 р. - 5 осіб-13 .
Особливість даної категорії злочинів полягає в тому, що протиправні дії охоплюють кілька складів злочинів із кваліфікуючими ознаками включно.
Так, вироком від 22 липня 2016 р. Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області затверджено угоду про визнання винуватості С., укладену 22 липня 2016 р. між прокурором та обвинуваченою, яка 25 жовтня 2015 р. близько 16 год. як член дільничної виборчої комісії особисто проголосувала за свого чоловіка Ф., використавши підроблені виборчі документи.
Дії С. правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 158 КК як підробка та використання підроблених виборчих документів(виборчих бюлетенів та інших документів, які відповідно до законодавства віднесено до виборчих документів), вчинене членом виборчої комісії; за ч. 2 ст. 158-1 КК за ознаками: отримання виборчих бюлетенів особою, яка не має права їх отримувати, вчинене членом виборчої комісії.
Незважаючи на те, що виборчі бюлетені є документами суворої звітності, а і їх виготовлення здійснюється виключно у порядку, визначеному постановою Центральної виборчої комісії із дотриманням відповідних ступенів захисту, встановленої Центральною виборчою комісієї форми, та змісту, затвердженого відповідною територіальною виборчою комісією, трапляються випадки незаконного виготовлення виборчих бюлетенів.
Так, вироком від 14 серпня 2012 р. Бережанський районний суд Тернопільської областівизнав Т. винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 158 КК, і призначив покарання із застосуванням ст. 75 КК з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з проведенням виборчого процесу на строк один рік.
Із вироку суду вбачається, що Т. як член Котівської сільської виборчої комісії незаконно виготовила та використала завідомо незаконно виготовлені виборчі бюлетені. Під час підготовки до виборів депутатів сільської ради Т. умисно, з порушенням вимог статей 66, 67 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", самовільно виготовила на персональному комп'ютері виборчі бюлетені та розмножила їх за допомогою принтера в кількості 105 примірників. Після чого Т. внесла до них відомості про найменування виборів і виборчого округу та анкетні дані кандидата у депутати.
Із метою надання надрукованому тексту форми і статусу виборчого бюлетеня Т. роздрукувала їх на принтері та проставила на кожному примірнику відтиск печатки виборчої комісії з метою подальшого їх використання на проміжних виборах депутатів сільської ради, передала їх голові комісії.
11 грудня 2011 р. незаконно виготовлені виборчі бюлетені були використані під час голосування.
Дії Т. правильно кваліфіковано за ч.1 ст. 158 КК (в редакції Закону від 23 лютого 2006 р. № 3504-IV із змінами) як незаконне виготовлення та використання завідомо незаконно виготовлених виборчих бюлетенів.
ХІІІ. Судова практика застосування законодавства про відповідальність за незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз (ст. 158-1 КК)
За ст. 158-1 КК було засуджено у 2010 р. 5 осіб, у 2015 р. - 10 осіб, у 2016 р. - 38 осіб-14 .
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про вибори Президента України" вибори Президента України є рівними: громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Кожний громадянин України на виборах Президента України має один голос. Виборець може використати право голосу тільки на одній виборчій дільниці, де він включений до списку виборців.
Однак, як встановлено узагальненням судової практики, вимоги зазначеного Закону порушуються.
Наприклад, вироком від 15 липня 2016 р. Якимівський районний суд Запорізької області визнав винним А. у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 158-1 КК та призначив покарання у виді штрафу.
Судом встановлено, що 25 травня 2014 р. близько 8 год. А., перебуваючи на території дільничної виборчої комісії, поставив підпис у списках виборців навпроти прізвища своєї дружини та на відкріпному контрольному талоні від виборчого бюлетеня, отримав бюлетень та проголосував за дружину.
Цього ж дня о 12 год. А. проголосував і за себе, тобто взяв участь у виборах двічі.
Протиправні дії правильно кваліфіковані як голосування виборцем більше ніж один раз.
Згідно зі ст. 28 Закону України "Про місцеві вибори" та положеннями Закону України "Про Центральну виборчу комісію" член виборчої комісії починає роботу після складання присяги, відповідно до якої бере на себе обов'язок додержуватися Конституції та законів України, чесно і сумлінно виконувати свої обов'язки, виходячи з принципів верховенства права, законності, об'єктивності та неупередженості, забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України.
Однак не всі члени виборчих комісій дотримуються присяги.