розробити та реалізувати державну програму очищення території України від небезпечних відходів;
створити регіональну систему екологічного страхування та аудиту з метою акумулювання коштів на екологічну санацію територій;
підвищити рівень захисту населення від природних і техногенних аварій і катастроф;
розробити й затвердити державну програму "Якісна питна вода", що передбачатиме, зокрема, встановлення обґрунтованих стандартів якості питної води та забезпечення водою належної якості всього населення України;
залучити громадськість до перевірки ефективності заходів щодо розвитку системи екологічної безпеки в Україні;
модернізувати систему радіаційної безпеки в зоні відчуження та завершити будівництво об'єкту "Укриття" на Чорнобильській АЕС;
активізувати політику збереження й захисту природної спадщини, а також започаткувати процес відродження природних ландшафтів;
зупинити нищення парків та скверів у містах;
регламентувати права та обов'язки центральних і місцевих органів влади щодо природоохоронної діяльності та розмежувати функції контролюючих органів.
1.8. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ
Змістом соціальної політики в Україні має стати докорінна перебудова системи соціального захисту населення, забезпечення належного, передбаченого законодавством фінансування соціальних програм. Соціальні стандарти повинні відповідати потребам гідного життя людини та гарантуватися державою для кожного громадянина, незалежно від місця його проживання.
Необхідно завершити створення єдиного реєстру отримувачів соціальних пільг і забезпечити поступовий перехід до їх адресного надання. Перелік категорій отримувачів пільг за професійною ознакою має бути скорочений при умові, що скорочення пільг супроводжуватиметься адекватним підвищенням доходів населення.
Соціальна політика держави має бути чесною. Слід припинити практику ухвалення законів, які встановлюють пільги чи соціальні виплати, не забезпечені можливостями державного бюджету.
Система соціального страхування має бути реформована, у т. ч. через схвалення Закону "Про загальний єдиний соціальний внесок", перерозподіл у подальшому загального єдиного соціального внеску між роботодавцями та найманими працівниками, поступове зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, зменшення числа фондів соціального страхування, відмову від витрачання коштів соціального страхування на виплати нестрахового характеру.
З метою поліпшення соціального захисту дітей, вирішення проблем дитячої бездоглядності і безпритульності, створення належних умов для здорового розвитку дітей, реалізації їх прав та досягнення конкретних результатів в інтересах дітей України учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання:
удосконалити законодавчо-нормативну базу з питань соціального захисту дітей шляхом ухвалення Закону України "Про загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини";
внести зміни до Сімейного Кодексу України в частині захисту права дитини на виховання у сім'ї, забезпечення дітей правом знати своїх батьків та мати їх догляд, захисту права дитини на виховання у біологічній сім'ї (профілактика відмов батьків від новонароджених дітей);
ухвалити Закон України "Про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення";
ухвалити Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо органів і служб у справах неповнолітніх та соціальних установ для неповнолітніх";
провести інвентаризацію дитячих закладів незалежно від підпорядкування та форм власності: медичних, лікувальних, позашкільних, дошкільних, соціального захисту, культури та мистецтв, оздоровчих тощо з метою вивчення їх технічного стану та виконання функцій по обслуговуванню дітей;
розробити і впровадити Національну програму попередження йодного дефіциту серед населення України, в якій стратегією масової профілактики є вживання йодованої солі;
забезпечити доступність дітей-інвалідів до закладів соціальної інфраструктури, культури, освіти та до спеціальних закладів, які надають соціальні послуги;
розробити систему соціальної та матеріальної підтримки сімей, які всиновлюють дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
збільшити виплати до двох прожиткових мінімумів сім'ям, які виховують дітей під опікою;
посилити державну підтримку щодо розвитку сімейних форм виховання для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
запровадити механізм реалізації батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу права на працевлаштування, відпустку та пенсійне забезпечення;
передбачити під час підготовки проектів Закону України "Про Державний бюджет України" видатки на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, незалежно від форми їх влаштування, на рівні, не нижчому за двократний розмір встановленого прожиткового мінімуму;
забезпечити розробку Програми реформування системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачивши створення нового типу закладів для таких дітей, наближених до сімейних форм виховання та з навчанням у загальноосвітніх школах (протягом трьох років реорганізувати третину існуючих шкіл-інтернатів та дитячих будинків у заклади нового типу; за рахунок розвитку прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, повернення дітей до біологічних сімей, які пройшли процес соціальної реабілітації, суттєво зменшити потребу дітей в інтернатному вихованні);
реорганізувати систему притулків для неповнолітніх у центри соціально-психологічної реабілітації дітей, передбачивши фінансування Центрів соціально-психологічної реабілітації дітей з Державного бюджету.
Одним із головних пріоритетів держави у сфері сімейної та демографічної політики має стати подолання демографічної кризи, досягнення сталого демографічного розвитку, докорінна якісна зміна ціннісних пріоритетів, відтворення населення через створення умов для утвердження в суспільстві духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої, соціально благополучної сім'ї.
З цією метою учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання забезпечити:
прийняття Стратегії демографічного розвитку України та Державної програми підтримки сім'ї;
підвищення розміру допомоги при народженні першої дитини до 12 тис. грн.; законодавче запровадження допомоги при народженні другої дитини 15 тис. грн., третьої і наступних 25 тис. грн.;
збільшення розміру допомоги багатодітним сім'ям до 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку;
соціальний та правовий захист материнства і батьківства;
запровадження механізмів формування сімейних орієнтацій населення на підвищення престижу сім'ї, в тому числі економічну підтримку сім'ї з використанням важелів податкової та кредитної політики;
щорічно збільшувати видатки Державного бюджету України на фінансування житлового будівництва для молодих сімей (першочергово багатодітних), а також обсягів кредитів, що надаються молодим сім'ям для будівництва або придбання житла;
розробку механізмів залучення позабюджетних коштів (додатково до бюджетного фінансування) для забезпечення багатодітних сімей житлом;
запровадження короткотермінових відпусток чоловікам при народженні дитини з метою забезпечення одночасної та рівної участі жінок та чоловіків у догляді та вихованні дітей у їх перший місяць життя шляхом внесення змін до Закону України "Про відпустки";
запровадження механізму нової системи інтегрованої соціальної допомоги, заснованої на першочерговому сприянні реалізації власних можливостей членів сім'ї і лише у разі відсутності таких можливостей надання грошової допомоги;
державну підтримку сімей, які усиновили дитину, шляхом запровадження:
- виплати одноразової допомоги при народженні дитини незалежно від віку усиновленої дитини;
- надання одному з батьків оплачуваної 3-х місячної відпустки по догляду за дитиною з моменту ухвалення судом рішення про всиновлення дитини, незалежно від віку дитини.
З метою попередження насильства в сім'ї учасники Коаліції зобов'язуються:
вдосконалити існуючу систему запобігання насильства в сім'ї, зокрема щодо посилення санкцій по відношенню до осіб, які вчинили насильства, та підвищення ефективності надання допомоги особам, які потерпають від насильства.
прийняти зміни до законодавства України з питань попередження насильства в сім'ї, зокрема до Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" (визначення спеціально уповноваженого органу з питань попередження насильства в сім'ї на місцевому рівні) та до Кодексу України "Про адміністративні правопорушення".
З метою забезпечення умов для оздоровлення дітей та сімейного відпочинку учасники Коаліції зобов'язуються:
ухвалити Загальнодержавну комплексну Програму оздоровлення та відпочинку дітей, молоді та сімей з дітьми;
ухвалити Закон України "Про оздоровлення та відпочинок дітей";
унормувати діяльність дитячих оздоровчих закладів;
відновити дитячі оздоровчі бази (державні комунальні дитячі оздоровчі заклади);
нормативно закріпити у бюджетах усіх рівнів статті витрат на оздоровлення дітей соціально вразливих категорій.
Основними завданнями державної молодіжної політики є створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій молоді, допомога молодим людям у реалізації їх творчих можливостей та ініціатив, залучення молоді до активної участі у соціальному, економічному та гуманітарному розвитку України.
З цією метою учасники Коаліції зобов'язуються:
розробити та затвердити механізми стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та надання першого робочого місця випускникам вищих і професійно-технічних навчальних закладів;
забезпечити розвиток мережі установ культурно-просвітницького спрямування для молоді на селі;
дотримуватися вимог "Європейської хартії щодо участі молоді в громадському житті на місцевому та регіональному рівні";
підвищити до рівня двох прожиткових мінімумів стипендії для сиріт, які є студентами вузів чи учнями профтехучилищ;
запровадити загальнонаціональну систему пільг для студентів, в тому числі - пільговий проїзд на транспорті протягом усього року;
внести зміни до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", щодо визначення та встановлення вікових меж молоді з 18 до 26 років, що зумовлене загальноєвропейськими підходами та інтеграцією України до ЄС.
Провідним напрямком реформ у соціальній сфері є трансформація політики у сфері зайнятості та ринку праці, яка забезпечить не лише суттєве підвищення рівня життя широких верств населення, але й формування соціальної структури, подібної до європейських зразків. Для реалізації поставлених завдань учасники Коаліції зобов'язуються забезпечити:
розробку та впровадження Державної програми зайнятості, яка забезпечить створення одного мільйона робочих місць щорічно, передбачатиме прогнозування ринку праці, випереджальне створення нових робочих місць в галузях, що розвиваються, державне замовлення на підготовку фахівців вищими та спеціальними учбовими закладами, здійснення відповідної професійної перепідготовки, заохочення децентралізованого фінансування підвищення кваліфікації працівників;
запровадження конкурсних засад відбору державних і приватних кампаній, що здійснюють професійне навчання;
розробку механізмів стимулювання підприємців до створення нових робочих місць та гарантування надання першого робочого місця випускникам навчальних закладів, підготовлених за державним замовленням;
нормативно-методичне забезпечення гнучких форм зайнятості та оплати праці в залежності від економічних можливостей роботодавця та бажання працівника;
вжиття заходів щодо підвищення мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про становище на регіональних ринках праці, впровадження додаткових стимулів створення робочих місць в депресивних регіонах, розвитку вахтових методів тимчасового працевлаштування (в тому числі спільно з Російською Федерацією та іншими державами СНД), демократизації ринку житла й відновлення мережі робітничих гуртожитків тощо;
запровадження громадських робіт загальнодержавного значення, фінансованих коштами державного бюджету та централізованих позабюджетних фондів, фонду зайнятості;
надання допомоги у відкритті власної справи та стимулювання інвестицій у самозайнятість та створення робочих місць;
з метою підвищення заробітної плати працівникам бюджетної сфери запровадження Єдиної тарифної сітки в бюджетній сфері в повному обсязі, забезпечення отримання гідної та рівної оплати праці працівникам однакової кваліфікації з однаковим навантаженням;
підвищення упродовж 2008 року мінімальної зарплати до 600 грн., а середньої до 2100 грн., встановлення з 2009 року мінімальної заробітної плати на рівні не менше прожиткового мінімуму;
запровадження 20-відсоткової надбавки до заробітної плати працівників сільських закладів освіти, охорони здоров'я та культури;
запровадження регульованого мінімуму погодинної заробітної плати як соціального стандарту та ухвалення Закону України "Про мінімальну погодинну заробітну плату";
ухвалення нової редакції Закону України "Про зайнятість населення";
забезпечення на державному рівні захисту інтересів громадян України, які працюють за межами країни, шляхом укладання міжурядових угод.
Потребує реформування система соціальних стандартів та пільг окремим категоріям громадян. З метою впорядкування надання соціальних послуг та пільг, налагодження єдиної системи обліку громадян, які мають право на пільги, поглиблення адресності державної соціальної допомоги учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання:
завершити розробку комплексу державних соціальних стандартів, передбачених Державним класифікатором соціальних стандартів та нормативів;
впровадити програми поетапної заміни пільг, що виконують функцію соціальної підтримки вразливих верств населення, адресною допомогою;
здійснити перегляд та за його результатами скасувати законодавче забезпечення пільг, надання яких не є обґрунтованим;
нормативно-методично забезпечити диверсифікацію постачальників соціальних послуг шляхом:
встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;
переходу до формування замовлення на соціально-побутові, психологічні, соціально-медичні, соціально-економічні та інші соціальні послуги на контрактній основі на підставі конкурсу;
автономізації закладів соціального спрямування шляхом їх перетворення з бюджетних установ на комунальні підприємства зі статусом неприбуткових організацій;
запровадження методики формування замовлення на послугу соціальної сфери на контрактній основі;
переходу від централізованого регламентування видатків місцевих бюджетів на виконання власних повноважень до встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;
внесення змін до Закону України "Про соціальні послуги" в частині розширення визначення "соціальної послуги", залучення до надання соціальних послуг неприбуткових організацій, впровадження механізмів формування угод між замовниками і постачальниками послуг соціальної сфери.
Реформування системи пенсійного забезпечення покликане утвердити в Україні гідне життя людей похилого віку, посилити оптимізм і впевненість у завтрашньому дні осіб, які працюють. Учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання:
гарантувати розмір мінімальної пенсії не менший за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб;
стабілізувати солідарну систему, у тому числі через подальшу детінізацію заробітної плати;
ліквідувати спеціальні пенсії й уніфікувати принципи нарахування трудових пенсій, прийняти єдиний пенсійний закон, що встановлює єдині правила призначення та перерахунку пенсій;
ліквідувати пільгові пенсії депутатам і міністрам;
ліквідувати пенсійну зрівнялівку за рахунок вищого трудового коефіцієнту збільшити пенсії в середньому на 35%
запровадити та розвивати накопичувальну пенсійну систему шляхом нормативно-методичного забезпечення переходу до паралельних систем загальнообов'язкового та добровільного пенсійного страхування на основі персоніфікованих пенсійних внесків.
Держава зобов'язана забезпечити соціальну справедливість для кожного. Статус ветеранів війни має бути наданий усім, хто воював за свободу і незалежність України, у т. ч. бійцям Української Повстанської Армії. Належний соціальний захист має отримати кожен, хто внаслідок дій тоталітарного режиму СРСР був підданий незаконним переслідуванням чи незаконно обмежений в правах. Для реалізації цих завдань буде внесено зміни в Закони "Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту" та "Про реабілітацію жертв політичних репресій".
Держава зобов'язана гарантувати повноцінний спосіб життя для осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями. Учасники коаліції зобов'язуються забезпечити:
державну підтримку спеціалізованих установ для інвалідів;
гарантований доступ до ринку праці та державні замовлення для підприємств, де працюють особи з обмеженими фізичними та розумовими можливостями;
надання інвалідам соціального житла;
запровадження європейських стандартів вільного пересування.
Уряд упродовж двох років поверне громадянам України знецінені вклади колишнього Ощадбанку СРСР.
1.9. РЕФОРМА ЖІТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА
Україна потребує негайної та глибокої реформи житлово-комунального господарства, здійснюваної на основі прогресивних економічних, науково-технічних світових досягнень, що забезпечить високий сучасний рівень стандартів комфортного житла для всіх громадян.
З цією метою учасники Коаліції зобов'язуються:
ліквідувати монополію житлово-експлуатаційних контор та сприяти залученню приватного сектору до надання комунальних послуг;
стимулювати створення житлових кондомініумів;
здійснити інвентаризацію і енергоаудит всіх основних фондів ЖКГ, визначити знос, залишкову балансову вартість, об'єми фінансування (необхідні для відновлення та переоснащення);
розробити план заходів щодо відновлення основних фондів житла;
здійснити моніторинг аварійних об'єктів житла і комунального господарства та розробити програму ремонтних робіт і забезпечити фонд відселення;
забезпечити встановлення всіх приладів обліку та їх сервісного обслуговування;
реформувати систему роботи державної іпотечної установи та забезпечити довгострокове кредитування придбання житла з вартістю кредитів на європейському рівні;
ухвалити та втілювати в життя національну програму заміни застарілого житлового фонду сучасним на основі залучення інвестиційних ресурсів.
II. СУЧАСНА ЄВРОПЕЙСЬКА ДЕРЖАВА
2.1. ЕФЕКТИВНА ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА
Запровадження європейських стандартів демократії та побудова в Україні ефективної політичної системи потребує ухвалення нової Конституції України.
Стратегічними пріоритетами нової Конституції мають бути:
оптимізація розподілу повноважень між Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України і Президентом України з метою створення дієвого балансу стримувань і противаг;
чітке законодавче визначення статусу, механізмів формування та засад діяльності Кабінету Міністрів України, прав та обов'язків Прем'єр-міністра України та інших членів Уряду, законодавче врегулювання процедур здійснення ними повноважень;
розвиток парламентаризму і його інституційних основ: партійної системи та удосконалення пропорційної системи виборів до Верховної Ради України та місцевих рад, а також законодавче врегулювання статусу парламентської більшості (коаліції депутатських фракцій) та парламентської опозиції;
скасування недоторканності народних депутатів України шляхом обмеження їх "імунітету" до форм їх парламентської діяльності.
З цією метою учасники Коаліції зобов'язуються:
невідкладно внести проект нової Конституції України та забезпечити її остаточне схвалення, зокрема, передбачивши в ньому:
- удосконалення процедурних механізмів стримування та противаг між органами державної влади;
- заміну інституту депутатської недоторканності інститутом парламентського імунітету;
- удосконалення процедурних норм і процесуальних гарантій захисту прав та свобод людини і громадянина;
забезпечити удосконалення Регламенту Верховної Ради України, передбачивши в ньому, зокрема, окремий розділ про порядок формування, права та обов'язки парламентської опозиції;
ухвалити Закони України "Про Кабінет Міністрів України" (в новій редакції) та "Про центральні органи виконавчої влади";
ухвалити Закон України "Про нормативно-правові акти", з метою встановлення ієрархії законодавчих актів;
ухвалити Закон України "Про всеукраїнський референдум", передбачивши в ньому виключний перелік питань, які підлягають вирішенню на державному рівні;
ухвалити Закон України "Про місцеві референдуми", в якому обмежити перелік питань, які виносяться на розгляд, лише компетенцією місцевого самоврядування;
удосконалити Закон України "Про політичні партії" та кодифікувати законодавство України з метою, зокрема:
- розведення в часі виборів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування;
- удосконалення пропорційної системи виборів, в тому числі стосовно місцевих виборів;
- запровадження обрання сільських, селищних та міських голів на основі абсолютної більшості голосів (у два тури);
- запровадження норми про конфедерацію партій за європейським зразком;
- запровадження єдиного державного реєстру виборців.
2.2. РЕФОРМА ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
Головною метою реформи публічної адміністрації в Україні є поетапне створення нової моделі публічної адміністрації, яка забезпечить становлення України як правової європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності та демократії. Учасники Коаліції розуміють, що демократизація публічної адміністрації є передумовою інтеграції України до європейських і світових економічних та політичних структур, зокрема до Європейського Союзу. Влада має стати близькою до потреб і запитів кожного громадянина, а головним пріоритетом державної політики має бути забезпечення реалізації прав і свобод людини.
РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОГО ТА ЦЕНТРАЛЬНОГО РІВНЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Одне з основних завдань реформування системи виконавчої влади полягає в забезпеченні конституційного статусу Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі виконавчої влади, що спрямовує і координує діяльність органів виконавчої влади, через прийняття Закону України "Про Кабінет Міністрів України" в новій редакції, в якому, зокрема, закріпити:
принципи і механізми колегіальності в ухваленні рішень Кабінетом Міністрів України;
створення урядових комітетів для попереднього розгляду питань на засіданнях Кабінету Міністрів України; кількість і напрямки роботи урядових комітетів визначаються Кабінетом Міністрів України;
статус членів Уряду як політичних посад;
формування державної політики, визначення курсу реалізації внутрішньої та зовнішньої політики держави;
виконання програмних цілей та завдань Коаліції;
розробка проектів законодавчих актів і підзаконної нормативно-правової бази на виконання Конституції та законів України, актів Президента України;
запровадження конституційного механізму контрасигнації;
ефективне управління державними фінансами та державним майном і контроль за їх використанням;
спрямування і координація діяльності органів виконавчої влади.
Реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (далі ЦОВВ) буде спрямоване на:
спрощення класифікації центральних органів виконавчої влади шляхом перегляду статусу ЦОВВ та їх кількісного складу, уточнення функцій ЦОВВ;
забезпечення провідної ролі міністерств як головних суб'єктів розробки політики у відповідних секторах державного управління;
підвищення ролі міністрів як державних політичних діячів;
мінімізацію втручання держави в суспільні процеси, особливо в діяльність господарюючих суб'єктів;
зміна природи, змісту та форм впливу ЦОВВ на суспільні процеси, забезпечення переходу з адміністративно-розпорядчих методів управління до надання послуг громадянам та юридичним особам у відповідних сферах та рівнях управлінської діяльності.
Реформування ЦОВВ передбачає істотне збільшення контролю громадськості за діяльністю влади, посилення політичної відповідальності завдяки секторному підходу в управлінні процесами суспільно-політичного життя, а також оптимізацію структури ЦОВВ шляхом ліквідації або перетворення їх в урядові органи в складі міністерств.
Забезпечити, в тому числі при необхідності, на конституційному рівні, чітке розмежування між повноваженнями Уряду як вищого органу в системі виконавчої влади та органами, що здійснюють регуляторні та контрольні функції (національні комісії, Антимонопольний комітет, Служба безпеки України, Державний комітет телебачення і радіомовлення). Реорганізувати Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва в Національну комісію з питань регуляторної політики для узгодження регуляторних і дозвільних актів. Вказані органи повинні здійснювати свою діяльність виключно на підставі відповідних статутарних законів, відображаючи баланс інтересів громадянського суспільства (юридичних та фізичних осіб) та держави.
Реформа повинна забезпечити баланс інтересів споживачів, господарюючих суб'єктів та держави в процесі прийняття рішень регуляторними органами.
У зв'язку із вищевикладеним учасники Коаліції зобов'язуються:
передбачити у проекті нової Конституції України та в Законах України про Кабінет Міністрів України (в новій редакції) та про центральні органи виконавчої влади наступні норми:
- визначення посади міністра та першого заступника міністра як політичних посад;
- утворення інституту державних секретарів в системі Секретаріату Кабінету Міністрів України та міністерств, які призначаються Кабінетом Міністрів України;
- визначення завдань та повноважень ЦОВВ зі спеціальним статусом;
- обмеження та чітке визначення переліку категорій регуляторних актів, порядок їх впровадження;
прийняти відповідний Закон, який гарантував би доступ громадськості до інформації про діяльність Кабінету Міністрів України, міністерств, інших ЦОВВ і місцевих державних адміністрацій та визначав би порядок доступу до такої інформації;
утворити парламентсько-урядову комісію з питань адміністративної реформи, зобов'язавши її проаналізувати роботу кожного міністерства та підготувати висновки за вищевикладеними принципами.
РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Мета реформування місцевих органів виконавчої влади сприяти розвиткові місцевого самоврядування на основі чіткого функціонального розмежування їхніх повноважень з повноваженнями органів виконавчої влади.
В результаті здійснення реформи публічної адміністрації на підставі нової Конституції України повноваження обласних та районних державних адміністрацій мають бути зведені до виконання таких функцій:
забезпечення виконання та контроль за дотриманням Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;
контроль за додержанням прав і свобод громадян;
координація діяльності регіональних представництв ЦОВВ;
Представництво органів виконавчої влади на місцевому рівні відбувається шляхом створення та функціонування відповідних територіальних підрозділів ЦОВВ. Рішення про створення територіального представництва ЦОВВ приймається Кабінетом Міністрів України.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Адміністративно-територіальна реформа зорієнтована на посилення ролі місцевого самоврядування та забезпечення його спроможності проводити ефективну політику в інтересах людини, забезпечуючи її якісними доступними послугами. Новий адміністративно-територіальний поділ повинен врахувати принципи економічної доцільності та соціальної необхідності, що призведе до забезпечення соціально-економічного балансу територій. Метою реформи системи місцевої влади є забезпечення принципів децентралізації та субсидіарності та приведення її у відповідність до загальноприйнятих європейських принципів, закладених в Європейській Хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Верховною Радою України
Важливим елементом проведення адміністративно-територіальної реформи є чітке розмежування повноважень між рівнями місцевого самоврядування за принципом субсидіарності з тим, щоби не допустити дублювання та подвійного підпорядкування функцій і завдань місцевого самоврядування.
Учасники Коаліції підтримують та зобов'язуються впровадити реформу адміністративно-територіального устрою відповідно до таких параметрів:
Систему адміністративно-територіального устрою України складатимуть адміністративно-територіальні одиниці - лісні частини території держави, що за наявності відповідних географічних, демографічних та соціально-економічних умов є територіальними основами для організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, - що розподілені на три рівні - регіон, район, громада - кожен з яких має науково обґрунтовану мінімальну чисельність населення.
При проведенні адміністративно-територіальної реформи необхідно розділяти повноваження також і між органами місцевого самоврядування кожної адміністративно-територіальної одиниці, що забезпечується прийняттям відповідних законів, а також статутів для кожної громади села, селища, міста.
Реформування публічної адміністрації передбачає підготовку та ухвалення Концепції та Програми заходів щодо проведення реформи публічної адміністрації із відповідним фінансовим забезпеченням. Відповідно, учасники Коаліції зобов'язуються:
врахувати вищевикладені положення в новій редакції Конституції України.
у зв'язку із новою редакцією Конституції України необхідно ухвалити у визначені терміни наступні Закони України:
- "Про територіальний устрій України";
- "Про місцеві державні адміністрації" (нова редакція);
- "Про місцеве самоврядування громади";
- "Про місцеве самоврядування району";
- "Про місцеве самоврядування області";
- "Про службу в органах місцевого самоврядування" (нова редакція);
переструктурувати бюджетну та податкову системи в Україні, з метою посилення ролі та статусу інститутів місцевого самоврядування шляхом прийняття (у визначених термінах) таких Законів України:
- про внесення змін до Бюджетного Кодексу України, визначивши в ньому джерела та порядок формування місцевих бюджетів;
- "Про місцеві податки та збори";
затвердити галузеві соціальні стандарти, на підставі яких зробити відповідні розрахунки щодо визначення потреб громад та фінансового забезпечення місцевих бюджетів громад;
провести функціонально-секторне обстеження центральних органів виконавчої влади та урядових органів;
здійснити планування територіальних меж громад, районів, визначення міст-районів і міст-регіонів та їх меж.
2.3. СПРАВЕДЛИВЕ НЕУПЕРЕДЖЕНЕ ТА ДОСТУПНЕ СУДОЧИНСТВО
Наша мета - створити умови для утвердження верховенства права в державі та забезпечення кожному права на швидкий та справедливий судовий розгляд у незалежному та неупередженому суді. Для побудови ефективної системи забезпечення правосуддя необхідно схвалити узгоджену концепцію розвитку судочинства. Будуть створені гідні умови для надання якісної правової допомоги. Учасники Коаліції погоджуються в тому, що реформування судово-правової системи потребує утвердження незалежності судової гілки влади та вжиття ефективних заходів щодо:
доступності правосуддя;
удосконалення судочинства, створення законодавчих гарантій на дотримання строків судового провадження відповідно до вимог Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод;
покращання процедури формування корпусу професійних суддів;
підвищення ефективності суддівського самоврядування;
гарантованого та належного бюджетного фінансування судової влади;
забезпечення неухильного виконання рішень судів;
розвитку третейського судочинства та процедур медіації (примирення).
Учасники Коаліції визнають, що вдосконалення судочинства в Україні потребує:
В частині доступності правосуддя та удосконалення його процесуальних засад:
удосконалення системи судів, подолання їх багатоланковості, в тому числі модернізації існуючої системи господарських судів у спеціалізовані суди з розгляду комерційних спорів;
завершення формування повноцінної системи адміністративного судочинства;
запровадження інституту суду присяжних;
запровадження інституту виборних мирових суддів;
оптимізацію процедур апеляційного перегляду та касаційного оскарження з метою забезпечення сталості судових рішень судів першої інстанції;
зменшення навантаження на суддів, раціоналізації кількості судів та чисельності суддів, підвищення ролі у цих питаннях органів суддівського самоврядування;
надання безоплатної правової допомоги соціально незахищеним категоріям громадян і звільнення їх від сплати судового збору, гарантоване забезпечення безкоштовної правової допомоги від кримінального переслідування особам, що її потребують;
підвищення рівня поінформованості учасників судового процесу та громадян про організацію та діяльність судів, розміщення на офіційних веб-порталах судів усіх судових рішень, які набрали законної сили;
завершення процесу кодифікації цивільно-правового законодавства в єдиний нормативний акт шляхом інкорпорації Господарського та окремих норм Земельного Кодексу в Цивільний Кодекс України;
прийняття Кодексу Комерційного Судочинства та нового Кримінального процесуального кодексу та Закону України "Про адміністративні процедури";
трансформація наказового провадження у функцію нотаріату.
В частині вдосконалення процедури формування корпусу професійних суддів та дисциплінарної відповідальності суддів:
створення незалежної Судової палати для переатестації всіх суддів і перевірки відповідності їхніх доходів майновому стану;
до створення Судової палати здійснити позачергову переатестацію суддів у 2008 році відповідно до Закону;
забезпечення конкурсності та прозорості в питаннях призначення та обрання суддів з перевіркою рівня знань ними чинного законодавства шляхом складання кваліфікаційного іспиту у формі тестування;
прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів рішення про рекомендацію суддів на посади за результатами іспиту а також співбесіди, психологічного тестування, медичного обстеження та інших відомостей про кандидата;
введення конкурсності в підборі суддів, що претендують на зайняття посади в суді вищого рівня;
введення практики навчання кандидатів на посади суддів, що призначаються вперше, в Академії суддів України;
закріплення положень щодо обрання (призначення) на адміністративні посади голів та заступників голів місцевих судів органами суддівського самоврядування, обмеження повноважень голів судів та розширення повноважень органів суддівського самоврядування;
вивчення доцільності переходу до зміни існуючої конституційної процедури обрання суддів місцевих судів громадою;
визначення законом та розширення переліку підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачивши, зокрема, відповідальність суддів за порушення строків розгляду справи, систематичне чи грубе порушення суддівської етики, умисне та грубе порушення норм матеріального або процесуального права, порушення таємниці нарадчої кімнати тощо;
вдосконалення системи дисциплінарної відповідальності суддів, в тому числі шляхом запровадження інституту судових інспекторів, що будуть діяти на постійній основі.
В частині належного бюджетного фінансування судової влади та забезпечення виконання рішень судів:
запровадження при розробці проекту закону Про державний бюджет України на відповідний рік нормативів фінансового забезпечення судів та розрахунків капітальних видатків;
переглянути існуючу систему оплати праці суддів їх соціального та матеріально-побутового забезпечення на засадах монетизації чинної системи пільг;
ліквідувати практику нагородження суддів за їх посадову діяльність;
утворити Департамент державної виконавчої служби як орган державної влади зі спеціальним статусом, що є завершальною складовою процесу відправлення правосуддя.
Виконання вищезазначених завдань вимагає внесення відповідних змін до Законів України, які регламентують діяльність судів та суддів, ухвалення нових редакцій Законів "Про статус суддів", "Про судоустрій", "Про адвокатуру" та "Про нотаріат", "Про Вищу раду юстиції", "Про судову експертизу", "Про державну судову адміністрацію" тощо.
Проведення реформи суміжних з правосуддям інститутів: прокуратури, адвокатури, системи виконання судових рішень, нотаріату, а також приведення діяльності правоохоронних органів до європейських стандартів з посиленням функції громадського контролю, поступове скасування функцій загального нагляду прокуратури, введення прокуратури в систему органів юстиції, попереднє (досудове) розслідування кримінальних справ має бути відділене від діяльності та повноважень прокуратури. Головним пріоритетом у діяльності правоохоронних органів буде не безпека можновладців, а безпека кожного громадянина. Виходячи із таких принципових позицій, учасники Коаліції зобов'язуються:
схвалити Закон України про внесення змін до Конституції України щодо визначення правого статусу органів прокуратури в системі органів державної влади та прийняти нову редакцію Закону "Про прокуратуру";
створити у Міністерстві юстиції департамент єдиного (консолідованого) реєстру прав власності на нерухоме майно, в тому числі на землю, передавши в сферу юрисдикції Міністерства юстиції відповідні функції, прийняти Закон "Про органи юстиції";
запровадити в системі органів юстиції єдиний реєстр фізичних осіб (в тому числі, громадян України), передавши до юрисдикції Міністерства юстиції паспортні столи (які зараз підпорядковані органам внутрішніх справ), забезпечивши (за визначеною законом процедурою) правоохоронним та іншим органам влади можливість доступу до інформації, яка зберігатиметься в реєстрі;
у зв'язку з ліквідацією Конституцією України функцій розслідування кримінальних справ органами прокуратури та з метою удосконалення існуючої системи досудового слідства утворити Національне бюро розслідування (НБР), передавши йому функції розслідування кримінальних справ, що належать прокуратурі та СБУ по певних категоріях підслідності. Інші категорії підслідності передати до сфери повноважень органів міліції, з одночасним переглядом категорій підслідності, які зараз віднесені до компетенції МВС. Для цього учасники коаліції зобов'язуються ухвалити Закон України "Про Національне бюро розслідування", внести зміни до Кримінального процесуального Кодексу України, законів України "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність".
2.4. ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ
Корупція є головною загрозою соціально-економічного розвитку суспільства. Корупція є не тільки головною причиною бідності країни, але й перешкодою для її подолання. Врешті-решт корупція може загрожувати існуванню самої нації, оскільки корупційні дії та їх наслідки можуть позначитися на житті наступних поколінь.
Фактори, що впливають на високий рівень корупції в Україні:
непрозорість і непідзвітність органів влади;
відсутність політичної волі щодо боротьби з корупцією, неучасть у цій боротьбі правоохоронних структур й органів національної безпеки країни;
надзвичайно розгалужена дозвільно-регуляторна система;
надмірний вплив окремих олігархічних груп на прийняття державних рішень і кадрових призначень;
низький рівень захисту прав власності;
недотримання законодавства щодо боротьби з корупцією та Кримінального кодексу, а також недосконалість законодавства в цілому;
недосконала система судів, що стимулює зловживання;
відсутність системи виявлення корупції в органах державної влади.
Основна робота коаліції у цій сфері буде направлена на створення максимальної прозорості органів державної влади. Державний службовець, який працює у державних органах влади, повинен розуміти, що його діяльність і певною мірою приватне життя стануть публічними для народу. Це передбачає реалізацію наступних політичних, економічних, правових, соціальних, ідеологічних, правоохоронних та міжнародних заходів:
Формування політичної волі усіх гілок влади на боротьбу з корупцією.
Посилення кримінальної відповідальності за хабарництво.
Наділення парламентської опозиції контрольними функціями за дохідною та витратною частиною бюджетів.
З метою ліквідації економічного підґрунтя для корупції скасування або перероблення усіх нормативних актів, що створюють підґрунтя для корупційних дій чиновників.
Перегляд (з метою скасування) усіх платних послуг, що надаються органами державної влади та місцевого самоврядування (включаючи реєстрацію, сертифікацію, експертизи, надання дозволів, надання довідок, уповноваження).
Створення електронної системи інформування населення (місцевих громад) про місцеві бюджети: кошти, об'єкти, виконавці, дати виконання.
Загальна стандартизація та уніфікація законодавства з урахуванням досвіду розвинених країн та країн, що досягли успіху в боротьбі з організованою злочинністю та корупцією. Ратифікація міжнародних антикорупційних актів та приведення у відповідність до них чинного законодавства щодо протидії корупції.
Створення спеціальної моніторингової комісії із залученням експертів та неурядових громадських організацій, яка аналізуватиме всі проекти законів та нормативних актів на предмет корупційних ризиків у разі їхнього запровадження.
Забезпечення оприлюднення інформації про використанні кошти державного та місцевих бюджетів.
Впровадження аукціонів на продаж державного майна та землі та відкритих тендерів при державних закупівлях у всіх відносинах та сферах державних органів незалежно від суми операції.
Запровадження механізму конкурсного призначення керівників підприємств всіх національних акціонерних компаній, підприємств державної власності, або акціонерних товариств, де контрольний пакет акцій належить державі.
Посилення правових механізмів захисту господарюючих суб'єктів від тиску правоохоронних, податкових та перевіряючих органів.
Вдосконалення системи підбору, навчання та професійної підготовки кадрів правоохоронних органів, що ведуть боротьбу з корупцією.
Підвищення рівня соціального захисту та матеріального і житлового забезпечення правоохоронців та суддів; забезпечення особистої безпеки їм та членам їх сімей.
Створення при всіх органах державної влади, вищих та середніх навчальних закладах, а також при правоохоронних органах гарячої телефонної лінії для того, щоб громадяни могли зателефонувати і розповісти про факт корупції, тиск та вимагання.
Створення умов для здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади: створення Громадських рад при всіх органах влади незалежно від їх доступу до фінансових ресурсів та обсягів витрачання коштів.
Учасники Коаліції зобов'язуються проводити рішучу боротьбу з корупцією. Це передбачає реалізацію таких правових заходів:
відокремлення бізнесу від влади;
забезпечення остаточного схвалення "антикорупційного пакету" Законів України, внесеного до Верховної Ради України Президентом України:
- Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції;
- Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією;
- Про ратифікацію Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією;
- Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення;
- Про засади запобігання та протидії корупції;
- Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень;
ухвалення законів України "Про декларування доходів фізичними особами", "Про державний контроль в Україні", тощо з метою викорінення явищ корупції в діяльності органів виконавчої влади, їх посадових і службових осіб;
ухвалення Закону України "Про порядок офіційного оприлюднення законів України, інших нормативно-правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України та набрання ними чинності";
посилення правових механізмів захисту господарюючих суб'єктів від тиску правоохоронних, податкових та перевіряючих органів.
Необхідно також подолати ознаки корупційних діянь, які породжують тіньову економіку, що негативно позначається на надходженнях до бюджету, на інвестиційному кліматі держави, на стані виконання соціальних ініціатив та на ступені соціального захисту найманих працівників.
Серед основних заходів у цьому напрямку передбачається:
Зниження податкового навантаження на підприємства та населення й одночасне посилення відповідальності за несплату податків.
Ліквідація складних та непрозорих схем оподаткування, ліквідація непотрібних або зміна неефективних адміністративних і регулятивних функцій держави, що породжують ухилення від оподаткування; позбавлення надмірного втручання влади у справи бізнесу, забезпечення дієвої системи відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих суб'єктам господарювання у результаті некомпетентності окремих представників держави.
Протидія корупції потребує не тільки зусиль держави, але й суспільної ініціативи, що передбачає:
ініціювання програм правової освіти щодо подолання звичаєвої корупції;
збільшення присутності соціальної реклами в ЗМІ;
проведення та публікацію щорічних соціологічних опитувань щодо стану корупції в країні тощо.
З цією метою учасники Коаліції зобов'язуються:
розробити та запровадити Національну стратегію та План дій щодо протидії корупції;
запровадити Кодекс честі, який стосувався б посадових осіб органів виконавчої влади та державних службовців.
2.5. СУЧАСНІ ЗБРОЙНІ СИЛИ
Метою здійснення військової реформи є підвищення обороноздатності країни та відновлення поваги до людей у погонах. Стратегічними пріоритетами цієї реформи учасники Коаліції вважають:
