здійснювати починаючи з 1997 року державне регулювання цін лише на товари і послуги господарюючих суб'єктів природних монополій та окремих штучних монопольних утворень за результатами демонополізації економіки, скорочувати перелік штучних монопольних утворень, які підлягають антимонопольному регулюванню. Забезпечити тісну координацію органів Антимонопольного комітету України з органами, які регулюють діяльність природних монополій;
удосконалити механізм формування цін на продукцію монопольних утворень, зокрема шляхом застосування більш жорсткого контролю за обгрунтованістю віднесення витрат на собівартість продукції з боку органів, що здійснюють регулювання цін в галузях тепло-, водо-, газо- та електропостачання, водовідведення, у сфері надання інших житлово-комунальних послуг, транспорту тощо;
забезпечити більш повне відшкодування споживачами вартості енергетичних ресурсів шляхом скорочення існуючих пільг та диференціації цін на їх споживання з урахуванням технологічних і регіональних умов їх відпуску, що стимулюватиме економію енергоносіїв, поліпшення обліку використання ресурсів, зокрема через широке впровадження лічильників;
не допускати починаючи з 1998 року віднесення витрат із надання послуг одним категоріям споживачів на собівартість цих послуг для інших категорій споживачів. Припинити практику дискримінаційного підвищення цін і тарифів для промислових підприємств за рахунок заниження їх рівня для інших груп споживачів;
упорядкувати відрахування, що відносяться на собівартість продукції.
10. Полегшити умови доступу на найбільш соціально значущі монополізовані ринки нових господарюючих суб'єктів. Здійснювати це як за рахунок появи в ході демонополізації та реструктуризації галузей і збанкрутілих підприємств нових суб'єктів господарювання, так і за рахунок створення спільних підприємств, а також шляхом усунення адміністративних бар'єрів та стимулювання виходу підприємців на ці ринки.
11. Не допускати делегування органами виконавчої влади господарюючим суб'єктам функцій державного управління, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Забезпечити протягом року відкликання делегованих господарюючим суб'єктам функцій державного управління.
12. Запровадити навчання фахівців державних органів, підприємств та організацій основам і принципам конкурентної політики. Проводити широку роз'яснювальну роботу в засобах масової інформації з питань дотримання прав та обов'язків підприємців і споживачів, передбачених антимонопольним законодавством, правил та чесних звичаїв у підприємницькій діяльності. Регулярно висвітлювати в засобах масової інформації питання реалізації антимонопольної політики, зокрема щодо розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства та про економічну концентрацію.
Запровадити з 1997 року випуск державного інформаційного бюлетеня "Антимонопольна політика України".
13. Укласти міжнародні угоди про співробітництво у сфері конкурентної політики з Російською Федерацією, Республікою Білорусь, Казахстаном, Польщею, Румунією.
11. Розв'язання проблем соціального розвитку
Нинішній етап розвитку суспільства характеризується загостренням соціальних проблем, що виникають у різних регіонах і сферах. У більшості населення відчувається втома від непослідовного проведення реформ у перші роки незалежності. Становище загострюється у зв'язку із зростанням соціального навантаження на працездатну частину населення, погіршенням демографічної ситуації.
У 1990 році на 100 чоловік, які працюють в народному господарстві, припадало 104, а в 1995 році - 118 непрацюючих. Співвідношення пенсіонерів до працюючих за цей період збільшилося з 52,4 до 61,2 відсотка. Зростає число безробітних. Розширюється сфера впливу нерегламентованого ринку праці. Водночас існуюча система соціального захисту, зокрема пенсійного забезпечення та соціального страхування, реформується ще повільно.
Посилюється тенденція зростання заробітної плати працівників бюджетних установ і організацій у загальному обсязі бюджету. У 1993 році її питома вага становила 11,3 відсотка, у 1995 році - 27,3, у 1996 році - 38,2, а за розрахунками до проекту бюджету на 1997 рік - 42,9 відсотка доходів зведеного бюджету без урахування цільових державних фондів. Економічно невиправданою є ситуація, коли середня заробітна плата працівників бюджетної сфери зростає більшими темпами, ніж середня заробітна плата працівників у виробництві. У сфері освіти, культури й охорони здоров'я з початку 1995 року вона зросла в 4 - 4,1 раза, промисловості - 3,8, сільському господарстві - 3,6 раза. Заборгованість бюджетних установ і організацій із заробітної плати разом з відрахуваннями на соціальне страхування за станом на 1 вересня 1996 року становила близько 1,6 млрд. гривень. Борг Пенсійного фонду у виплатах пенсій і допомоги дорівнює 715 млн. гривень. Такий стан справ залишається одним із основних чинників соціального напруження у суспільстві.
Вирішити проблему можна тільки шляхом реалізації гнучкої та виваженої соціальної політики, яка передбачає і вжиття непопулярних заходів.
З метою розв'язання зазначених проблем Кабінет Міністрів України вважає за необхідне:
1. Ліквідувати заборгованість із заробітної плати. З цією метою збільшити надходження до бюджету та встановити жорсткий режим економії у використанні фінансових ресурсів, посилити відповідальність керівників підприємств, установ, організацій за своєчасну виплату заробітної плати та повноту внесення до бюджету податків і обов'язкових платежів. Привести у відповідність з можливостями бюджету мережу та структуру установ і організацій, що фінансуються з бюджету, чисельність і штат працівників цих установ та організацій. Залучати альтернативні (позабюджетні) джерела фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури і спорту. Забезпечити цільове використання всіх наявних фінансових ресурсів.
2. Завершити впорядкування заробітної плати в бюджетній сфері на основі запровадження нових умов оплати праці та схем посадових окладів.
Забезпечити обгрунтовані міжгалузеві, міжпосадові та міжкваліфікаційні співвідношення в оплаті праці з обов'язковим додержанням лімітів витрат на заробітну плату, передбачених державним та місцевими бюджетами.
3. Забезпечити поступове наближення розміру мінімальної заробітної плати до вартісної межі малозабезпеченості виходячи з можливостей економіки.
4. Обмежити практику регулювання фондів оплати праці у виробничій сфері застосуванням її на підприємствах і в організаціях, що фінансуються чи дотуються з бюджету або займають монопольне становище, з урахуванням результатів виробничої діяльності та темпів інфляції. Не обмежувати індивідуальні розміри оплати праці, забезпечивши їх взаємозв'язок з обсягами виробництва та продуктивністю праці.
5. Розвивати систему договірного регулювання оплати праці та інших соціально-трудових гарантій на виробництві. Встановлювати міжгалузеві та міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці через колективні переговори і укладення угод на державному, галузевому та регіональному рівнях. У колективних договорах і угодах визначати, виходячи із фінансових можливостей виробництва, реальні умови праці та її оплати, надання пільг, гарантій і компенсацій понад установлені законодавством межі. Посилити відповідальність за це осіб, які беруть участь у колективних переговорах чи підписують колективний договір, угоду.
6. Упорядкувати існуючі пільги населенню.
Поступово змінити механізм надання окремих пільг шляхом персоніфікації та запровадження правила, що будь-яка послуга має бути оплачена за діючими тарифами з попередньою чи подальшою компенсацією відповідних коштів користувачеві таких пільг.
7. Упорядкувати у 1996 - 1997 роках існуючу систему державного пенсійного забезпечення. З цією метою:
7.1. Визначити єдиний орган з питань призначення державних пенсій з передачею йому функцій призначення усіх видів пенсій (крім тих, що призначаються за рішенням Кабінету Міністрів України).
7.2. Розмежувати джерела фінансування різноманітних видів пенсій. З цією метою до кінця 1996 року встановити чіткий механізм своєчасного перерахування до Пенсійного фонду коштів з цих джерел, а саме:
страхових внесків до Пенсійного фонду - для виплати пенсій (за винятком соціальних пенсій), призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення";
коштів державного бюджету - для виплати соціальних пенсій, пенсій, призначених відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", "Про статус народного депутата України", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсій, призначених за рішенням Кабінету Міністрів України;
коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення - для виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення - для виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (за період до настання пенсійного віку).
7.3. Переглянути законодавство, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за безпосередньої зайнятості на певних видах робіт і пенсію за вислугу років, з метою упорядкування механізму надання цих пенсій разом з іншими видами компенсацій та пільгами за роботу в таких умовах. При цьому надати працівникам право самостійного вибору форми оплати праці: підвищений розмір заробітної плати та щорічна додаткова відпустка чи підвищений розмір заробітної плати та право пільгового пенсійного забезпечення.
Уточнити Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (понад 2 тисячі найменувань посад і професій в усіх галузях народного господарства). Кадрові проблеми в окремих галузях розв'язувати шляхом запровадження інших стимулів та заохочень. Уточнити критерії втрати професійної працездатності, що дають право на пенсію за вислугу років.
7.4. Упорядкувати виплати пенсій працюючим пенсіонерам залежно від рівня оплати їх праці.
7.5. Запровадити порядок погашення заборгованості по внесках до Пенсійного фонду шляхом реалізації продукції та іншого майна підприємств-боржників або через оформлення їх боргу вексельними зобов'язаннями з наданням права на подальшу реалізацію цих зобов'язань.
7.6. Переглянути розмір плати Пенсійного фонду установам зв'язку за послуги з доставки пенсій виходячи з їх реальної собівартості.
7.7. Установити відповідальність банків за порушення існуючого порядку перерахування внесків до Пенсійного фонду через відшкодування сум не отриманих з їх вини внесків.
7.8. Забезпечити диференціацію пенсій залежно від стажу роботи та трудового вкладу шляхом поступового зняття обмежень максимальних розмірів пенсій.
7.9. Започаткувати впровадження нової системи пенсійного забезпечення і персоніфікацію страхових внесків. Підготувати і подати до Верховної Ради України проект Закону України "Про обов'язкове пенсійне страхування".
8. Створити законодавчі та нормативні умови для функціонування недержавного пенсійного страхування. Передбачити можливість пенсійного забезпечення громадян на рівні їх передпенсійних доходів за умови, що система державного пенсійного забезпечення гарантуватиме лише певний розмір пенсій. Підготувати і внести до Верховної Ради України проект Закону України "Про недержавні пенсійні фонди в Україні".
9. Визначити перелік банків, яким буде надано право працювати з коштами соціальних фондів. Передбачити систему додаткових вимог щодо ліцензування операцій цих банків для забезпечення їх захисту від банкрутства.
10. Завершити роботу над створенням законодавства щодо реформування соціального страхування з метою наближення його до європейських стандартів та гарантій. Прискорити прийняття Основ законодавства України про соціальне страхування. Підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів України за чотирма напрямами соціального страхування: пенсійне, медичне, на випадок безробіття, у разі нещасного випадку на виробництві та профзахворювання.
11. Створити систему моніторингу соціально-трудових процесів, у тому числі оцінки бідності, спостереження за сім'ями і громадянами, які мають недостатні для життєдіяльності доходи. Розробити нову методику і визначити критерії оцінки бідності, налагодити систему обстеження сімей і громадян з низькими доходами, що дасть можливість оперативно приймати рішення, спрямовані на посилення соціального захисту відповідних верств населення, та оцінювати їх ефективність. Для проведення цих робіт і досліджень залучити технічну допомогу з боку міжнародних організацій.
12. Удосконалювати і спрощувати механізм надання населенню житлових субсидій. Впроваджувати механізм надання субсидій окремим сім'ям, що базуватиметься на застосуванні розрахункових норм житлово-комунальних послуг і кількості осіб, які проживають на даній житловій площі. Це звільнить населення від збирання численних довідок, а сім'ї, які складаються із непрацездатних громадян, єдиними доходами яких є пенсії і державна допомога, заповнюватимуть лише опитувальні листи.
13. Продовжити реформування організаційної структури надання соціальної допомоги. Завершити створення в складі управлінь соціального захисту населення служб соціальних виплат державної допомоги, пільг і компенсацій сім'ям з дітьми, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, безробітним, які втратили право на допомогу, пенсіонерам та іншим.
Забезпечити адресність надання різних видів допомоги окремим категоріям громадян.
Водночас із спрощенням механізму надання субсидій та інших видів соціальної допомоги запровадити систему контролю, що передбачатиме перевірку поданої громадянами інформації та обгрунтованість надання їм допомоги. Встановити відповідальність громадян, які звертаються за державною допомогою, за достовірність поданих відомостей про власні доходи. Забезпечити використання існуючої бази даних для інших соціальних систем. Використовувати відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів про доходи громадян, які потребують державної допомоги.
Розширювати мережу територіальних центрів соціального обслуговування та соціальної допомоги інвалідам, пенсіонерам та одиноким непрацездатним громадянам на базі відділень соціальної допомоги вдома.
14. Розробити механізм компенсації громадянам України втрат від знецінення заощаджень в установах Ощадного банку та колишнього Укрдержстраху за станом на 2 січня 1992 року.
15. Здійснювати реформування державної житлової політики згідно з положеннями Конституції України та Концепції державної житлової політики. Визначити стратегію розвитку житлового будівництва. Розробити проект Державної житлової програми, що сприятиме залученню небюджетних коштів для житлового будівництва, в тому числі за рахунок іпотечного кредитування та будівництва індивідуального житла з наданням підтримки громадянам, передусім малозабезпеченим та багатодітним сім'ям.
16. Провести аналіз тенденцій зміни демографічної ситуації, розробити довгостроковий варіантний прогноз чисельності населення, його статево-вікового складу та вжити заходів щодо регулювання процесів відтворення та подолання депопуляції в країні. Здійснити підготовку до проведення першого Всеукраїнського перепису населення у 1999 році та максимально використати його для проведення необхідних статистичних і соціальних обстежень. Залучити до участі у цьому заході провідних учених, затвердити календарний план підготовчих робіт і створити належну матеріально-технічну базу.
17. Здійснити комплекс заходів для регулювання процесів зайнятості у зв'язку із запровадженням механізму банкрутства підприємств. Посилити відповідальність керівників державних центрів зайнятості населення і стабілізувати роботу зазначених центрів. Забезпечити своєчасне фінансування заходів, передбачених державною та регіональними програмами зайнятості. Реформувати управління Державним фондом сприяння зайнятості населення. Впровадити механізм часткового відшкодування за рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення витрат підприємств і організацій на виплату вихідної допомоги по безробіттю працівникам, які вивільнятимуться внаслідок реструктуризації виробництва, і передусім, під час реалізації програми закриття шахт (розрізів). Затвердити Державну програму зайнятості населення на 1996 - 2000 роки.
Розпочати масштабну реалізацію програм громадських робіт. Проводити активну політику зайнятості через створення нових сучасних робочих місць та запобігати масовому безробіттю. Стимулювати розвиток малих і середніх підприємств. Однією з умов приватизації підприємств під інвестиційні зобов'язання передбачити необхідність збереження, переобладнання та створення нових високопродуктивних робочих місць. Продовжити роботу щодо врегулювання процесів трудової міграції, укладення двосторонніх міжурядових угод про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист.
18. Сприяти удосконаленню системи соціального партнерства через упорядкування взаємовідносин з профспілковими органами на виробництві, прийняття рішень з питань соціально-трудових відносин шляхом дво-, тристоронніх консультацій, колективних переговорів і укладення колективних договорів, угод. Забезпечувати рівноправність сторін, паритетність їх представництва, обгрунтованість та реальність вимог і зобов'язань, пріоритетність примирних методів і процедур, а також відповідальність сторін. Створити систему підготовки і перепідготовки кадрів, що займаються питаннями соціально-трудових відносин і соціального партнерства.
Для переходу від регулювання окремих елементів соціального партнерства до створення цілісної системи соціального партнерства продовжувати роботу з удосконалення законодавства в частині визначення незалежних і впливових сторін соціального партнерства, механізмів його здійснення та прискорити прийняття Законів України "Про соціальне партнерство", "Про профспілки", "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про колективні договори і угоди", "Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" тощо.
19. Завершити створення на місцях (у районі, місті) інспекцій праці для здійснення нагляду та державного контролю за додержанням наданих громадянам Конституцією України та законодавством про працю прав і гарантій у сфері праці, за виконанням роботодавцями всіх форм власності правил прийняття та звільнення з роботи працівників, строків і розмірів виплати заробітної плати, додержанням гарантій при використанні праці жінок, молоді, інших категорій громадян, за виконанням всіма учасниками трудових відносин взятих зобов'язань. Надати їм необхідні повноваження адміністративного впливу до порушників законодавства про працю. Забезпечити співпрацю інспекцій з профспілковими органами.
12. Гуманітарна політика
Умови, що склалися нині в країні, вимагають від Кабінету Міністрів України посилення уваги до збереження духовно-інтелектуального потенціалу суспільства, здійснення невідкладних організаційних, правових і економічних заходів, спрямованих на забезпечення державної підтримки культури в таких напрямах:
1. Розробити і здійснити програму основних заходів щодо розвитку культури і мистецтва в Україні.
2. Здійснити в 1997 - 1998 роках структурну перебудову галузі кінематографії та забезпечити її державну підтримку. Розробити до кінця 1996 року проект Закону "Про кінематографію". Продовжувати надавати державну підтримку творчим спілкам, зокрема у 1996 році - фінансову підтримку для проведення чергових з'їздів.
3. Подати у 1997 році на розгляд Верховної Ради України проекти Законів України "Про охорону культурної спадщини" та "Про вивезення та ввезення культурних цінностей".
4. Завершити у 1996 році роботи з реставрації та капітального ремонту Національної філармонії та Інформаційно-культурного центру України в Москві. Продовжити роботу над проектуванням та спорудженням в м. Києві Монумента Незалежності, пам'ятників Ярославу Мудрому, Михайлу Грушевському. Здійснити збір коштів на відтворення Успенського собору та Михайлівського Золотоверхого монастиря.
5. Розпочати у 1996 - 1997 роках видання Зводу пам'яток історії та культури.
Прискорення системного реформування потребує освіта. Ця галузь за структурою та обсягами підготовки кадрів сформувалася в інших соціально-економічних умовах і не відповідає вимогам ринкових перетворень та бюджетним можливостям України. У зв'язку з цим передбачається:
забезпечити виконання вимог Конституції України щодо обов'язковості повної загальної середньої освіти;
розробити комплексну програму структурного реформування галузі виходячи з наявних бюджетних можливостей та необхідності збереження визначальних якісних характеристик навчання та виховання молоді, підготовки та перепідготовки кадрів в державі;
здійснити комплекс заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя, вільного розвитку і використання російської та інших мов національних меншин;
розробити кваліфікаційні характеристики для всіх освітньо-кваліфікаційних рівнів, затвердити у 1997 році державні стандарти дошкільного виховання, загальної, професійно-технічної та вищої освіти. Запровадити ступеневу підготовку за всіма напрямами вищої освіти;
удосконалити мережу державних вищих закладів освіти шляхом укрупнення та перепрофілювання навчальних закладів;
запровадити механізм працевлаштування випускників вищих і професійно-технічних закладів освіти шляхом вдосконалення взаємодії між підприємствами різних форм власності, закладами освіти і державними службами зайнятості населення;
внести на розгляд Верховної Ради України проекти Законів України "Про базову освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту".
У системі охорони здоров'я планується:
змінити нормативи розподілу асигнувань у сфері охорони здоров'я з ліжко-місця на одного жителя. Переглянути та оптимізувати ліжковий фонд у державних і комунальних закладах охорони здоров'я, передбачивши його перепрофілювання і скорочення з відповідним розширенням обсягів та підвищенням якості медичної допомоги в амбулаторно-поліклінічних умовах, збереженням гарантованого рівня медичного обслуговування. Запровадити плату за лікування іноземних громадян. Започаткувати впровадження платних медичних послуг згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, передбачивши в подальшому його перегляд та можливе розширення в установленому порядку. Упорядкувати пільгове забезпечення медикаментами шляхом переходу на адресну грошову дотацію; розробити проекти нормативно-правових документів для переходу на страхову медицину та механізм її впровадження;
забезпечити реалізацію державних програм боротьби з інфекційними захворюваннями, імунної профілактики населення, профілактики захворювання на СНІД, боротьби з наркоманією;
розробити концепцію розвитку охорони здоров'я, підготувати проект Державної програми генетичного моніторингу;
поліпшити медичне забезпечення соціально незахищених верств населення;
адаптувати мережу відомчих лікувальних установ в загальну систему лікувальних закладів, переглянути умови їх фінансування;
забезпечити реалізацію Комплексної програми розвитку медичної та мікробіологічної промисловості та вжити заходів для розширення власного виробництва лікарських засобів, зокрема:
реконструювати, технічно переоснастити і розширити діючі підприємства медичної та мікробіологічної промисловості, перш за все за рахунок монтажу та введення в дію імпортного обладнання, поставка якого вже здійснюється в межах іноземних кредитів, наданих під гарантію Кабінету Міністрів України;
розширити сировинну базу медичної та мікробіологічної промисловості за рахунок диверсифікації діючих підприємств хімічного та оборонного комплексів;
реорганізувати систему збуту продукції вітчизняного виробництва, яка забезпечить економне використання бюджетних коштів на закупівлю ліків та інших виробів медичного призначення для стаціонарних лікувальних закладів і прискорений обіг продукції та коштів, здійснення інших заходів, що створять умови для саморозвитку галузі в сучасних умовах та поліпшать забезпечення ліками населення України;
вжити заходів щодо стабілізації роботи мікробіологічної промисловості, пов'язаної з відновленням вітчизняного виробництва ферментних препаратів. Створити умови для збільшення обсягу використання мікробіологічної продукції вітчизняного виробництва та відновлення роботи вітчизняних підприємств мікробіологічного синтезу;
зміцнити за рахунок конверсії військово-промислового комплексу машинобудівну базу для забезпечення підприємств галузі спеціальним технологічним обладнанням;
збільшити асортимент виробництва лікарських засобів, медичної техніки. Освоїти власне виробництво інсулінів, вакцин, протитуберкульозних препаратів, антибіотиків (до 1999 року понад 200 препаратів);
реорганізувати систему науково-дослідних інститутів медичного профілю шляхом бюджетного фінансування тільки конкурентоспроможних наукових розробок і перевести виконання решти тематики на госпрозрахункові засади.
Враховуючи сучасну демографічну ситуацію в Україні, існуючі проблеми організаційного, матеріального, фінансового забезпечення реалізації соціальної політики з проблем сім'ї, жінок, молоді, дітей, передбачається:
підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проект Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок, проекти Законів України "Про охорону дитинства", "Про молодіжні та дитячі громадські організації";
забезпечити реалізацію національних програм "Діти України" та "Планування сім'ї", Довгострокової програми поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства та розробити програму "Молодь України";
завершити до кінця 1997 року формування мережі центрів соціальних служб для молоді, органів і служб у справах неповнолітніх та забезпечити їх ефективну роботу; вивчити потребу та створити в 1997 - 1998 роках оптимальну кількість спеціальних установ для неповнолітніх, започаткувати створення широкої мережі інформаційно-консультаційних центрів допомоги сім'ям;
забезпечити державну підтримку жіночого, молодіжного та дитячого руху, надавати жіночим, молодіжним та дитячим організаціям фінансову та організаційну допомогу в реалізації проектів, що мають соціальну спрямованість; провести в 1997 році Всеукраїнський конгрес "Жінка у сучасному українському суспільстві: становище, проблеми, можливості соціального розвитку та самореалізації", конгрес української молоді "Молодь за соціальний прогрес та злагоду в суспільстві".
Вагомий внесок в утвердження міжнародного авторитету держави внесли українські спортсмени своїм успішним виступом на XXVI літніх Олімпійських іграх та інших спортивних форумах. Кабінет Міністрів України і далі сприятиме розвиткові фізичної культури і спорту. З цією метою:
затвердити Програму розвитку олімпійського руху в Україні та заходи щодо підготовки до наступних зимових і літніх Олімпійських ігор;
зберегти мережу дитячо-юнацьких спортивних шкіл і шкіл олімпійського резерву, в яких тренуються 7 відсотків учнівської молоді, та забезпечити подальший її розвиток. Довести до 1998 року чисельність учнівської молоді у цих закладах до 10 відсотків;
забезпечити реальні умови для проведення масової фізкультурно-оздоровчої роботи серед населення шляхом упорядкування використання всіх наявних спортивних споруд, здійснення контролю за широким впровадженням державних тестів фізичної підготовки населення.
Кабінет Міністрів України здійснить конкретні конструктивні підходи до збереження міжнаціональної злагоди в державі. З цією метою планується:
затвердити у 1997 році Концепцію державної етнічної політики, в якій визначити важелі регулювання процесів консолідації етнічних груп та розробити Концепцію державної міграційної політики;
прийняти державні програми розвитку культур національних меншин, адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих кримських татар, а також осіб інших національностей, відродження та розвитку їхньої культури і освіти;
подати на розгляд Верховної Ради України проекти Законів України "Про реабілітацію та забезпечення прав осіб із числа національних меншин, які зазнали репресій та були депортовані з території України" та "Про порядок надання притулку в Україні іноземним громадянам та особам без громадянства".
З прийняттям Конституції України більш гармонійними повинні стати стосунки між державою і церквою. Але релігійна ситуація в державі залишається складною. Кабінет Міністрів України вбачає необхідність таких дій у цій сфері:
здійснити заходи, спрямовані на створення Всеукраїнської ради церков і релігій. Провести підготовку до Всеукраїнського форуму релігійних організацій;
розробити проект Концепції відносин між державою і церквою згідно з вимогами Конституції України;
внести на розгляд Верховної Ради України проект змін і доповнень до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
В останні роки багато зроблено для створення правових умов з метою розвитку національного інформаційного простору. Для поліпшення діяльності у цій сфері передбачається:
вдосконалити систему державного управління у сфері інформації з метою посилення державного впливу на стан справ в інформаційному просторі України, координації діяльності усіх його структур в інтересах суспільства, забезпечення прав громадян на достовірну інформацію;
сприяти створенню економічних умов для забезпечення свободи діяльності та розвитку друкованих і електронних засобів масової інформації;
здійснити заходи щодо формування та захисту національного інформаційного простору, активізувати участь у міжнародному інформаційному співробітництві;
реформувати і здешевити систему доставки і розповсюдження періодичних видань. Провести реконструкцію мережі передач газетних шпальт у пункти децентралізованого друку;
організувати Всеукраїнський інформаційно-культурний центр в Автономній Республіці Крим;
з метою створення власної поліграфічної бази провести реконструкцію підприємств "Луцькпластам", "Свема", "Львівлакофарби", Дніпропетровської паперової фабрики, Жидачівського целюлозно-паперового комбінату, Луцького картонно-руберойдового заводу;
продовжити будівництво та обладнання нового апаратно-студійного комплексу в м. Києві;
розширити мережу теле- і радіомовлення з метою повного охоплення території України трьома загальнонаціональними каналами телебачення та радіо.
Нарощує обсяги надання послуг туристична галузь. Кількість іноземних туристів, які побували в Україні, збільшилася порівняно з 1992 роком у 10 разів, а обсяги внутрішнього туризму зросли за цей же період утричі. Для подальшого розвитку туризму необхідно:
забезпечити протягом 1997 - 1998 років прийом іноземних туристів до 2,25 млн. чоловік, а валютні надходження від цього - до 800 млн. доларів США. Довести обсяги обслуговування вітчизняних туристів до 4,8 млн. чоловік, а екскурсантів - до 12 млн. чоловік;
розробити комплекс заходів щодо організації туристично-оздоровчої роботи серед дітей, підлітків та молоді;
спрямувати у 1997 році власні кошти підприємств туристичної галузі на зміцнення матеріальної бази;
запровадити систему стандартизації та сертифікації туристичних послуг;
створити Національну корпорацію "Україна туристична" для вироблення і поширення туристичного продукту в Україні та за її межами, ефективного використання інфраструктури туризму та її розвитку;
провести підготовчу роботу для вступу України до Всесвітньої туристичної організації.
13. Вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності
Завдання у сфері зовнішньоекономічної діяльності полягають у подальшій інтеграції України у світове господарство та освоєнні нових товарних і регіональних ринків збуту, забезпеченні експортно-імпортної збалансованості, використанні переваг світового поділу праці для нарощування економічного потенціалу держави.
Розв'язання цих завдань забезпечуватиметься цілеспрямованими зусиллями державних органів на створення сприятливих умов для поступового входження національної економіки в систему світових господарських зв'язків шляхом вдосконалення виробничо-технологічної структури господарського комплексу та зовнішньоторгівельного обміну.
Серед першочергових заходів, пов'язаних із здійсненням зовнішньоекономічної політики, Кабінет Міністрів України передбачає:
1. Розробити у 1996 - 1997 роках комплекс організаційних дій щодо посилення координації зусиль міністерств, відомств, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, усунення дублювання, підвищення їх ролі та заінтересованості у нарощуванні експортного потенціалу.
2. Здійснити систему заходів для подальшого забезпечення процесу регіональної диверсифікації зовнішньої торгівлі з одночасною інтенсифікацією зовнішньоекономічної політики України щодо країн СНД, передусім Російської Федерації; освоєння нових ринків Азіатсько-Тихоокеанського та Південно-Американського регіонів (Китай і нові індустріальні країни Азії, країни Близького Сходу, Південно-Східної Азії, Латинської Америки), Африки тощо.
Ця система заходів має бути насамперед спрямованою стосовно:
країн СНД - на покращення і вдосконалення торгівельних режимів, вирішення питань зняття кількісних обмежень для імпорту товарів українського походження, врегулювання проблеми оподаткування експорту/імпорту, поліпшення розрахункової системи, всебічного розвитку промислової кооперації, підготовки до підписання угод про взаємний захист та заохочення інвестицій і запобігання подвійному оподаткуванню;
країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону - на реалізацію програм двостороннього співробітництва;
країн Латиноамериканського регіону - на завершення підготовки до кінця 1996 року Концепції освоєння і виходу на ринки країн Південної Америки.
3. Провести переговори з країнами-членами Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (CEFTA) щодо розширення укладення з ними двосторонніх угод про вільну торгівлю та підготовки документа про приєднання України до CEFTA.
З цією метою на початку 1997 року укласти меморандуми про поетапну лібералізацію взаємної торгівлі з Польщею та Угорщиною; протягом 1997 року опрацювати та підготувати до підписання угоди про співробітництво в галузі стандартизації та сертифікації з Угорщиною, Словаччиною, Чехією, Словенією; активізувати діяльність двосторонніх торгівельно-економічних комісій з країнами CEFTA з питань вдосконалення торгівельних режимів і прискорення укладання двосторонніх угод про вільну торгівлю.
4. Розробити та ухвалити план заходів щодо зміцнення економічних стосунків України з Європейським Союзом в цілому та з окремими державами-членами цього Союзу.
Розпочати робочі консультації з Німеччиною, Великою Британією, Нідерландами про створення зони вільної торгівлі; підготовку до підписання угод з ЄС про торгівлю ядерними матеріалами, продукцією сільського господарства; удосконалення структури та обсягів квот у торгівлі текстильними та сталеливарними виробами та розробку дійових механізмів реалізації цих квот українськими підприємствами; розширення системи імпортних преференцій для товарів українського походження; проведення консультацій про доповнення Тимчасової угоди про торгівлю положеннями, які закріплюють статус України як "країни з перехідною економікою"; розробку механізмів попередніх консультацій у разі загрози вжиття антидемпінгових заходів.
5. Добитися зміни умов торгівлі, в тому числі через генералізовану систему преференцій, з країнами НАФТА (в першу чергу із США та Канадою) з метою запобігання застосуванню до товарів українського походження антидемпінгових та компенсаційних заходів, скорочення нетарифних обмежень до товарів українського походження з боку цих країн та їх угруповань.
6. Сформувати новий торгівельний режим подальшої інтеграції у світовий економічний простір, здійснити заходи щодо трансформації в національному законодавстві провідних членів міжнародного торгівельного співтовариства юридичного статусу України як "країни з перехідною економікою" в економічний статус "країни, що розвивається", що відкриє для України додаткові перспективи і можливості виходу українських товарів на нові ринки.
7. Прискорити гармонізацію торгівельного законодавства відповідно до вимог Світової системи торгівлі ГАТТ/СОТ, до кінця 1996 року розробити комплексний план конкретних дій, спрямованих на вдосконалення міжнародно-правового механізму захисту інтересів національного товаровиробника на світовому ринку, зняття технічних бар'єрів у торгівлі шляхом двосторонніх переговорів з провідними країнами-членами СОТ.
З цією метою протягом 1997 року забезпечити імплементацію до українського законодавства положень угод системи ГАТТ/СОТ, що регулюють технічні бар'єри в торгівлі, процедури імпортного ліцензування, торгівельні аспекти інтелектуальної власності, правила митної оцінки, застосування санітарних та фітосанітарних заходів.
8. Для подальшого скорочення бартерних операцій у зовнішній торгівлі внести зміни до Указу Президента України "Про внесення змін та доповнень до Указу Президента України від 27 січня 1995 року N 84", які передбачають скорочення термінів повернення імпортної частини бартерних контрактів за експортовані високоліквідні товари.
Запровадити державний збір, який сплачується під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, від імпортної частини бартерних контрактів.
9. Здійснити заходи щодо підтримки вітчизняних товаровиробників в галузі сільськогосподарської та харчової промисловості за товарними групами 1-24 Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі шляхом вдосконалення ставок ввізного мита та запровадження різних його форм, і перш за все комбінованих.
Більш активно використовувати механізм регулювання імпорту через вдосконалення адвалерних ставок ввізного мита, а також запровадження специфічних, комбінованих ставок з метою скорочення обсягів некритичного імпорту та підвищення виробництва імпортозамінної продукції.
10. З метою насичення споживчого ринку товарами вітчизняного виробництва продовжити роботу щодо вирівнювання конкурентних умов для національних виробників та впорядкувати надані пільги, за рахунок яких здійснюється безмитне ввезення товарів в Україну суб'єктами підприємницької діяльності. Здійснювати цілеспрямовану роботу щодо виключення з пільгового режиму сплати податку на добавлену вартість під час ввезення на митну територію України товарів, які в достатній кількості можуть вироблятися вітчизняною промисловістю.
11. Забезпечити перегляд діючого Єдиного митного тарифу та змінити структуру тарифів з урахуванням концепції трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ. Впорядкувати перелік країн, яким Україна надає тарифні преференції.
12. У випадках значного порушення на внутрішньому ринку рівноваги між товаром вітчизняного виробництва та відповідним імпортним товаром застосовувати кількісні обмеження щодо його ввезення в Україну відповідно до норм та принципів системи ГАТТ/СОТ; продовжити роботу над створенням відповідного українського законодавства.
13. Забезпечити створення гнучкої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців зовнішньоекономічної діяльності, залучивши до цього Українську академію зовнішньої торгівлі, Українську академію державного управління при Президентові України, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Запровадити протягом 1996-1997 навчального року підготовку в Українській академії зовнішньої торгівлі спеціалістів з вищою освітою за спеціальністю "менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємств" та розробити заходи щодо міжнародної сертифікації підготовки магістрів міжнародного менеджменту.
14. Розробити до кінця 1996 року заходи з метою започаткування формування національної системи інформаційного забезпечення торгівлі нового рівня та створення осередку міжнародної системи інформаційної підтримки торгівлі в Україні. Створити Український центр сприяння торгівлі при Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.
Вдосконалити кон'юнктурно-цінову роботу щодо основних товарних ринків українського експорту, особливо сировинних, та забезпечити доведення результатів до широкого кола користувачів. Сприяти створенню в Україні галузевих союзів експортерів стратегічних товарів з метою координації дій підприємств на зовнішніх ринках.
15. Здійснити у 1996 році комплекс заходів щодо зменшення односторонньої залежності національної економіки від монопольних постачальників з країн колишнього СРСР, економії та раціонального використання гостродефіцитних валютних коштів за рахунок поліпшення структури і умов імпорту з урахуванням загальногосподарських потреб, інтересів населення та товаровиробників, необхідності захисту внутрішнього ринку від зростаючих демпінгових поставок продукції некритичного імпорту та поліпшення її якісних характеристик. З цією метою розробити заходи, спрямовані на недопущення ввезення на митну територію України неякісної продукції, а також продукції з простроченими термінами використання.
16. Проводити єдину державну політику в сфері організації контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності шляхом створення відповідної інфраструктури, забезпечення системи міжвідомчої взаємодії у питаннях своєчасного повернення валютної виручки від експортних операцій, своєчасного забезпечення розрахунків у зовнішньоекономічних операціях резидентів, надання правової допомоги українським суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності у поверненні боргів іноземними фірмами; рішуче використовувати відпрацьований механізм застосування санкцій до порушників валютного та пов'язаного з ним законодавства.
17. Вжити заходів щодо розвитку законодавчої бази регулювання внутрішньої торгівлі з метою підвищення ємності внутрішнього ринку, в тому числі як компенсаційного фактора експорту і фактора підтримки реалізації вітчизняних товарів, перш за все широкого вжитку.
14. Правова політика
Успіх реформування суспільних відносин можливий лише за умови належного його законодавчого забезпечення. Це потребує здійснення заходів, спрямованих передусім на правове забезпечення реалізації державної економічної політики.
У зв'язку з цим Кабінет Міністрів України має на меті:
1. Забезпечити своєчасну підготовку проектів законодавчих актів, указів Президента України, необхідних для реалізації заходів, передбачених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України.
2. Вжити заходів щодо кодифікації та систематизації законодавства як необхідної умови його вдосконалення, приведення у відповідність з новими соціально-економічними умовами та ефективного застосування. Підготувати та подати у 1996 - 1997 роках на розгляд Верховної Ради України ряд кодексів, зокрема Цивільний, Податковий, Земельний, Житловий, Кримінальний, Кодекс про адміністративні правопорушення, Кодекс автомобільного транспорту. При цьому прийняття та запровадження нового Цивільного кодексу має лягти в основу правового забезпечення реформування економічних відносин.
3. Запровадити у 1997-1998 роках правову експертизу і державну реєстрацію законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Національного банку України, рішень Верховної Ради України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, нормативно-правових актів місцевих державних адміністрацій, рішень органів місцевого самоврядування та міжнародних договорів України. Удосконалити діючу систему державної реєстрації нормативних актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Для цього підготувати та подати у 1997 році до Верховної Ради України проект Закону України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів".
4. Створити Єдиний державний реєстр нормативних актів - автоматизовану систему збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства.
Розробити концепцію і загальнодержавну програму правової інформатизації.
Забезпечувати правовою інформацією міністерства, відомства та інші органи виконавчої влади. Організувати систематичне видання кодексів, збірників нормативних актів, коментарів до законів, іншої юридичної літератури. Розпочати з 1997 року випуск "Офіційного вісника України".
5. Забезпечити державну підтримку та організаційні заходи розвитку правничих послуг в районах і містах обласного підпорядкування.
Створити єдину систему органів реєстрації актів громадянського стану.
6. Удосконалити механізм підготовки проектів міжнародних угод щодо надання кредитів Україні та інших документів, необхідних для їх укладення.
7. Здійснювати організаційне та матеріально-технічне забезпечення реформування системи правосуддя в Україні відповідно до Конституції України.
Розробити Державну програму матеріального, фінансового та кадрового забезпечення органів судової влади і органів юстиції України на 1997 - 2002 роки.
Визначити порядок залучення коштів місцевих бюджетів для матеріального забезпечення органів судової влади.
8. Для примусового виконання рішень правозастосовних органів створити в системі Міністерства юстиції України Державну виконавчу службу.
Забезпечити потреби судів, органів дізнання і попереднього слідства у судово-експертних дослідженнях.
Реформувати систему експертного забезпечення правосуддя та судової статистики.
9. Протягом 1997 року забезпечити реалізацію організаційних заходів щодо виконання зобов'язань України, передбачених Висновком Парламентської Асамблеї Ради Європи від 26 вересня 1995 року N 190 відповідно до заяви України про вступ до Ради Європи.
Здійснити розроблення проектів законів щодо впровадження Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики.
III. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ
1. Реформування організаційних структур виконавчої влади
Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України здійснюватиме організаційні, правові, економічні заходи щодо чіткого визначення і розмежування повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з метою реформування вертикалі виконавчої влади як однієї з головних передумов посилення керованості економічним та соціальним розвитком держави та її регіонів.
Найважливішим завданням реформування системи організаційних структур виконавчої влади стане забезпечення належної їх дієвості в ефективній реалізації рішень органів виконавчої влади зверху донизу. Кожен рівень влади в державі матиме чітко окреслені завдання, обов'язки та межі відповідальності у відповідних галузях та сферах. З цією метою:
1. Визначити статус Кабінету Міністрів України, його повноваження, питання організації та порядку діяльності, відносини з державними органами та органами самоврядування у Законі України "Про Кабінет Міністрів України", проект якого подано на розгляд Верховної Ради України.
2. Законодавчо врегулювати правовий статус міністерств та інших центральних органів виконавчої влади шляхом прийняття Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".
Для визначення нових повноважень органів державного управління виходячи із завдань, що стоятимуть перед ними у сфері реалізації політики економічних реформ, необхідності підвищення ефективності управлінських рішень та посилення відповідальності за стан справ у відповідних галузях та сферах діяльності забезпечити перехід до функціонального принципу управління, реалізація якого зумовить перегляд кількості та функцій міністерств, комітетів, інших органів виконавчої влади, реорганізацію їх внутрішніх структур.
3. Розмежувати повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади. Розширити правові можливості місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення життєдіяльності відповідних територій у поєднанні з потребами зміцнення виконавчої влади, а також для посилення відповідальності за реалізацію цих повноважень. Для цього підготувати проекти законодавчих актів:
"Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим", в якому врегулювати питання повноважень, функцій урядових структур Криму та їх взаємовідносини з центральними і місцевими органами виконавчої влади;
"Про обласну державну адміністрацію", "Про районну державну адміністрацію", в яких закріпити роль обласної і районної державних адміністрацій як органів виконавчої влади, що відповідають за створення належних умов для розвитку місцевого самоврядування, реалізації прав і свобод громадян;
"Про столицю України - місто Київ" та "Про статус міста Севастополя", в яких визначити особливості здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі з огляду на їх особливе правове становище як міст загальнодержавного підпорядкування;
"Про територіальний устрій України та статус адміністративно-територіальних одиниць".
4. Опрацювати організаційні заходи щодо реалізації доопрацьованої відповідно до вимог нової Конституції України Концепції державної регіональної економічної політики, проект якої винесено на розгляд Верховної Ради України.
5. Розмежувати функції і повноваження між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування шляхом розроблення відповідного проекту Закону України "Про місцеве самоврядування". При цьому передбачити наділення органів місцевого самоврядування владною компетенцією, яку вони здійснюють самостійно в межах закону. Їм також можуть надаватися окремі функції і повноваження місцевих органів виконавчої влади. Місцеві державні адміністрації забезпечують контроль за законністю та доцільністю рішень органів місцевого самоврядування з цих питань.
З урахуванням практики управлінської діяльності на всіх рівнях проаналізувати діючі схеми управління щодо їх раціональності, ефективності, вартості утримання. Підготувати пропозиції про їх удосконалення та оптимізацію.
6. Підвищити роль і відповідальність Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України за розроблення стратегії державного управління соціально-економічними процесами, реалізацію економічної та фінансово-бюджетної політики. Покласти на них координацію та контроль за здійсненням іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади заходів, спрямованих на реалізацію державної економічної політики.
2. Відновлення керованості державним сектором економіки
Економічна ситуація в Україні, незважаючи на прискорення процесів приватизації, подальше становлення недержавного сектора економіки, значною мірою залежатиме від результатів діяльності підприємств, майно яких повністю або частково перебуває у власності держави. Нині на державний сектор припадає близько 50 відсотків загального випуску промислової продукції, в його сфері сконцентровано переважну більшість робочих місць та основних фондів.