Реалізація державою права власника на підприємствах державного сектора економіки залишається вкрай неефективною. Держава, по суті, не контролює процес отримання та розподілу прибутку, не управляє належним їй виробничим потенціалом і поступово втрачає керованість ним. Практично не вирішені питання управління акціонерними товариствами, де держава володіє контрольним пакетом акцій, а також її участі в управлінні корпоративними правами. Необхідно запровадити ефективне регулювання економічних та організаційних засад управління державним сектором економіки з підготовкою відповідної законодавчої та нормативної бази.
З цією метою Кабінет Міністрів України намічає:
1. Чітко визначити організаційні форми підприємств, в яких держава реалізує свої функції власника:
казенні підприємства, що засновані на державній власності, створюються за рішенням Кабінету Міністрів України і підпорядковуються відповідному органу виконавчої влади. Управління казенним підприємством здійснюватиметься шляхом планування його діяльності, укладення контрактів на виконання робіт для державних потреб, контролю за дотриманням фінансової дисципліни, визначення умов оплати праці, надання фінансової підтримки, сприяння зовнішньоекономічній діяльності та контролю за нею, встановлення порядку використання прибутку, призначення керівника казенного підприємства;
підприємства, що засновані на державній власності, створюються за рішенням центральних та місцевих органів виконавчої влади, уповноважених управляти відповідним майном (за згодою органів самоврядування);
акціонерні товариства, в яких державі належить 100 відсотків акцій;
господарські товариства та спільні підприємства, в яких державі належить пакет акцій (пай). Управління такими товариствами держава здійснюватиме через своїх представників в органах управління цих товариств.
2. Створити умови для виконання державою у повному обсязі функцій власника державного майна.
З цією метою розробити та подати до Верховної Ради України зміни та доповнення до відповідних законодавчих актів, передбачивши виконання державою функцій власника (як безпосередньо, так і через корпоративну власність) щодо:
затвердження фінансового плану діяльності та механізму контролю і відповідальності за його виконання;
затвердження порядку розподілу прибутку та розмірів нарахування дивідендів;
визначення порядку та напрямів використання амортизаційних відрахувань;
укладення контрактів з керівним персоналом;
встановлення штатного розпису та умов оплати праці працівників, визначення умов формування та використання фонду оплати праці;
попереднього погодження контрактів, вартість яких перевищує визначену суму.
3. Забезпечити реалізацію механізму фінансової заінтересованості та відповідальності керівників казенних підприємств, інших підприємств, що перебувають у власності держави, та акціонерних товариств з контрольним або 100-відсотковим пакетом акцій у власності держави. Основними показниками господарської діяльності цих підприємств мають стати прибуток та обсяги відрахувань до державного бюджету.
4. Розробити та затвердити порядок реалізації функцій держави як власника щодо планування фінансово-господарської діяльності підвідомчих казенних підприємств, інших підприємств, що перебувають у державній власності, та акціонерних товариств із контрольним або 100-відсотковим пакетом акцій у власності держави.
5. Розробити та затвердити порядок управління корпоративними правами держави та положення про фінансового керуючого в акціонерних товариствах, в яких державі належить 100 відсотків акцій, та господарських товариствах і спільних підприємствах, в яких держава є співвласником капіталу (розроблення нормативів, порядку участі в органах управління акціонерних та інших господарських товариств, прийняття рішень щодо продажу або додаткового випуску акцій, використання дивідендів, розроблення шляхів санації підприємств, залучення та використання інвестицій).
Визначити пріоритетними завданнями управління забезпечення ефективного використання активів, формування ефективного інвестиційного портфеля, отримання дивідендів.
6. Здійснити поступове перетворення усіх державних підприємств (за винятком тих, що визначені як казенні), які не підлягають приватизації, в акціонерні товариства із 100-відсотковим пакетом акцій у власності держави та розробити порядок управління такими підприємствами.
7. Передбачити під час розроблення проекту Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо управління об'єктами державної власності.
8. Підготувати і внести до Законів України "Про підприємства в Україні", "Про господарське товариство" зміни щодо створення, діяльності та управління казенними підприємствами та підприємствами з контрольним та 100-відсотковим пакетом акцій у власності держави.
9. Розробити критерії доцільності та необхідності залишення у державній власності пакетів акцій (часток) у майні господарських товариств, у тому числі акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації.
10. Розпочати активну роботу Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій, формувати Реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій.
11. Посилити державний вплив на економічні процеси та управління державним сектором економіки шляхом законодавчого врегулювання питань прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку.
3. Кадрове забезпечення органів державного управління та суб'єктів господарювання
З метою створення цілісної системи роботи з кадрами та проведення єдиної державної політики у сфері державної служби Кабінет Міністрів України вважає за необхідне:
1. Створити умови для виконання Програми кадрового забезпечення державної служби і Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій. Створити дієвий кадровий резерв, запровадити єдину комп'ютерну систему "Кадри". Розпочати з 1997 року періодичне (раз на 5 років) атестування державних службовців.
2. Завершити створення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, затвердити відповідні нормативні акти. Забезпечити роботу регіональних центрів підвищення кваліфікації державних службовців, керівників державних підприємств, установ і організацій, органів місцевого самоврядування. Розширити масштаби підготовки магістрів державного управління, залучивши до цієї роботи науково-педагогічний потенціал і навчальну базу вищої школи.
3. Передбачити фінансування заходів з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців за індивідуальними нормативами. Вирішувати питання матеріально-технічного забезпечення Української Академії державного управління при Президентові України, інших вищих закладів освіти, що здійснюють підготовку магістрів державного управління, та створювати в них відповідні соціально-побутові умови для навчання.
4. Створити Генеральний реєстр контрактів з керівниками підприємств, установ і організацій, що перебувають у загальнодержавній власності, та головами правлінь акціонерних товариств, контрольні пакети акцій яких належать державі. Запровадити комп'ютеризовану інформаційно-аналітичну систему забезпечення роботи цього реєстру.
5. Розробити науково-технічну програму з питань розбудови державної служби та її кадрового забезпечення.
6. Продовжити роботу щодо підвищення престижу державної служби. Під час підготовки проекту державного бюджету передбачити фінансування комплексу заходів з цих питань.
IV. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВНУТРІШНЬОЇ ТА ЗОВНІШНЬОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
1. Екологічна та техногенна безпека. Мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи. Безпечна життєдіяльність населення
Екологічна ситуація в державі залишається складною. Високий рівень забруднення водних джерел і атмосферного повітря, стан земельних ресурсів не відповідають сучасним вимогам до середовища, придатного для проживання людини.
Природні ресурси є важливим елементом національного багатства і одним з основних чинників економічного розвитку. Неефективне використання природно-ресурсного потенціалу, відсутність стимулів його збереження та сталого використання загострюють екологічну ситуацію.
Минуло 10 років від аварії на Чорнобильській АЕС, але питання ліквідації наслідків цієї катастрофи залишається надзвичайно актуальним. Загальна чисельність населення, яке постраждало, становить 3,2 млн. чоловік, у тому числі дітей більше 1 мільйона. Радіаційне забруднення території України призвело до вилучення з господарського користування 180 тис. гектарів сільськогосподарських угідь та 157 тис. гектарів лісів.
Надзвичайно гострою залишається проблема виробничого травматизму, професійних захворювань, травматизму невиробничого характеру.
Кабінетом Міністрів України передбачається здійснити у сфері охорони довкілля, техногенної безпеки, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, радіаційного захисту і безпечної життєдіяльності населення такі заходи:
1. Удосконалити природоохоронне законодавство та систему регулювання природокористування з метою їх адаптації до умов реформування економіки виходячи з Основних напрямів державної політики України у сфері захисту довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. Завершити розроблення Концепції сталого розвитку України з метою переходу до гармонійного розвитку виробничого, природного та людського потенціалів.
2. Прискорити реформування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності шляхом вдосконалення системи платежів за користування надрами, водними й іншими природними ресурсами і за забруднення довкілля. Впровадити нову систему регулювання природокористуванням на основі екологічних нормативів і показників, гармонізованих з міжнародними. Вдосконалити дозвільно-ліцензійну діяльність.
3. Розробити і впровадити механізм заохочення підприємств щодо переходу на маловідхідні, безвідхідні та ресурсозберігаючі технології (виробництва). Завершити розроблення державної програми використання відходів виробництва та споживання. Розробити проект Закону України "Про відходи".
4. Враховувати вимоги екологічної безпеки під час приватизації майна державних підприємств і організацій, зміни власників підприємств і організацій шляхом здійснення екологічного аудиту та державної екологічної експертизи. Забезпечувати першочергову підтримку інвестиційних проектів, реалізація яких не призводить до надмірного техногенного навантаження на відповідну територію або впливає на його зменшення.
5. Розширити мережу заповідного фонду. Збільшити до 2000 року заповідні території до 5 відсотків загальної площі. Вдосконалити систему державного управління у цій сфері. Реалізувати вимоги Конвенції про біологічне різноманіття, ратифікованої Верховною Радою України.
6. Удосконалити організацію загальнодержавної системи спостережень за довкіллям. З цією метою передбачити подальший розвиток і переоснащення системи гідрометеорологічних спостережень і базової мережі спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища в рамках Державної програми "Метеорологія". Удосконалити систему збору, оброблення і доведення інформації, в тому числі щодо загрози й розвитку небезпечних стихійних і гідрометеорологічних явищ. Розробити Національну кліматичну програму.
7. Забезпечити здійснення державного моніторингу вод. Установити порядок проведення інвентаризації водозаборів та випусків зворотних вод і місць скидання забруднюючих речовин.
Розпочати реалізацію Національної програми екологічного оздоровлення басейну р. Дніпра та поліпшення якості питної води.
8. Опрацювати питання виділення у складі місцевих бюджетів окремого розділу "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна (радіаційна) безпека" з метою концентрації та цільового використання бюджетних надходжень на зазначені цілі.
9. Створити ефективну державну систему запобігання та реагування на аварії, катастрофи, інші надзвичайні ситуації. Завершити розроблення Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій і проекту Державної науково-технічної програми підвищення ядерної та радіаційної безпеки в Україні на 1997 - 2000 роки. Затвердити Державну програму запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації. Забезпечити ефективність національної системи сейсмічних спостережень з метою підвищення безпеки проживання населення у сейсмонебезпечних регіонах.
10. Здійснити у 1996 - 1997 роках заходи щодо мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи. Для цього:
внести на розгляд Верховної Ради України проект Національної програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 1996 - 2000 роки, розробленої з урахуванням реальних можливостей держави;
розробити нову науково обгрунтовану Концепцію радіаційного захисту громадян України у зв'язку з Чорнобильською катастрофою. Підвищити адресність надання компенсацій та пільг особам, які постраждали внаслідок аварії;
розробити порядок переведення населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення, в чисту зону за рахунок проведення реабілітаційних та відновлювальних робіт, ретельного обстеження територій і стану здоров'я населення;
завершити переселення сімей із зони безумовного (обов'язкового) відселення;
забезпечити надійний радіаційний контроль продуктів харчування та навколишнього середовища, а також провести дозиметричну та тиреодозиметричну паспортизацію, радіоекологічний моніторинг територій 12 областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення;
удосконалити організацію та функціонування Державного реєстру осіб в Україні, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
створити і ввести в експлуатацію єдину Державну систему обліку РАВ. Забезпечити функціонування органу державного управління в сфері поводження з радіоактивними відходами;
продовжити роботи щодо стабілізації стану об`єкта "Укриття" та будівництва першої черги виробництва з переробки і утилізації низько- та середньоактивних відходів "Вектор" потужністю 450 тис.куб. метрів за рік.
11. Взаємодіяти з Республікою Білорусь, Російською Федерацією, світовим співтовариством у питаннях розв'язання проблем ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
12. Розпочати відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння між урядами країн "великої сімки", Комісією Європейського співтовариства та Урядом України щодо закриття Чорнобильської АЕС підготовчі роботи, пов'язані з виведенням з експлуатації блоків станції.
13. Затвердити Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 1996 - 2000 роки. Опрацювати і внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань".
14. Реалізувати в 1996 - 1997 роках комплекс заходів поетапного обмеження праці жінок у нічний час, а також вивільнення їх із важких і шкідливих виробництв. Завершити розроблення та впровадження економічних важелів для створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві.
15. Удосконалити систему організації роботи з профілактики травматизму невиробничого характеру. Визначити функції центральних та місцевих органів виконавчої влади, до компетенції яких належать питання профілактики невиробничого травматизму. Запровадити страхування громадян на випадок їх смерті, каліцтва або втрати здоров'я від травм невиробничого характеру. Ввести до навчальних програм загальноосвітніх шкіл, вищих і середніх навчальних закладів освіти вивчення питання охорони життя та здоров'я людей у невиробничій сфері.
2. Боротьба із злочинністю
Сучасна криміногенна ситуація в країні залишається одним з головних чинників, що посилює напруженість у суспільстві, становить реальну загрозу економічній стабільності держави, її національній безпеці та конституційному ладу. Рівень криміналізації найважливіших сфер життєдіяльності держави зумовлює необхідність реалізації додаткових скоординованих заходів правоохоронного, економічного і соціального характеру.
На виконання вимог Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та правопорядку в Україні", Комплексної цільової програми боротьби із злочинністю на 1996 - 2000 роки Кабінет Міністрів України вживатиме рішучих та адекватних заходів для належного забезпечення конституційного ладу, прав і свобод кожної людини, захисту економіки від кримінальних посягань, рішучого посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією, значної активізації профілактики правопорушень.
З цією метою передбачається:
1. Привести законодавство та відомчі нормативні акти у відповідність з Конституцією України з урахуванням особливостей розвитку криміногенної ситуації в державі, а також світових стандартів і зарубіжного досвіду у сфері боротьби із злочинністю, зміцнення законності та правопорядку.
2. Завершити до 1998 року радикальне реформування правоохоронних органів, забезпечити вдосконалення їх практичної діяльності відповідно до криміногенної ситуації в державі, особливо щодо підвищення якості розслідування та розкриття злочинів, відновлення порушених прав громадян, відшкодування заподіяних збитків.
3. Розробити та запровадити державну систему протидії проявам тероризму, насильницьким посяганням на конституційний лад, запобігати утворенню злочинних угруповань, які створюють загрозу інтересам держави та безпеці людини.
4. Забезпечити захист прав і свобод особи, житла і власності громадян, активізувати боротьбу з різними проявами насильства, крадіжками, корисливими майновими злочинами, особливо розбійними нападами.
5. Приділити особливу увагу забезпеченню економічної безпеки держави шляхом:
встановлення всебічного контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, кредитних ресурсів та іноземних кредитів, що надаються під гарантію держави, відстеження ситуації та вжиття заходів для ліквідації криміногенних факторів, що загострюють кризу платежів, усунення негативних тенденцій під час проведення приватизації найбільш важливих для економіки об'єктів, реалізації великих інвестиційних проектів;
викриття протиправних дій на ринку цінних паперів, у фінансово-кредитній системі, підвищення її захисту від проникнення кримінального капіталу, шахрайства, фальшивомонетництва, легалізації "брудних грошей", іншого впливу організованої злочинності;
посилення контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності у сфері зовнішньоекономічних відносин (укладенням контрактів, бартерних угод), особливо щодо операцій з високоліквідною продукцією промисловості та сільського господарства, недопущення незаконного вивозу валюти за кордон і активізації роботи з метою повернення валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України;
захисту внутрішнього ринку від недоброякісних товарів, припинення пов'язаних з цим зловживань, активізації боротьби з контрабандою та порушеннями сплати акцизного збору;
удосконалення механізму взаємодії правоохоронних органів і контролюючих органів, зокрема шляхом створення спеціальних міжвідомчих інформаційно-аналітичних систем та налагодження ефективного обміну інформацією з питань протидії злочинам.
6. З метою рішучого посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією:
здійснити структурну перебудову, чітко визначити напрями діяльності та функції спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ та Служби безпеки по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, забезпечити узгодженість та поліпшення координації щодо спільних заходів з органами прокуратури, особливо у напрямі ліквідації бандитських, мафіозно-рекетирських угруповань, провести скоординовані відповідні операції передусім в Автономній Республіці Крим, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Львівській та Харківській областях, містах Києві та Севастополі;
вжити заходів щодо запобігання проникненню корупції, організованої злочинності у владні структури, недопущення використання державними службовцями, співробітниками правоохоронних і судових органів своїх повноважень у корисливих цілях. Підвищити особисту відповідальність посадових осіб і керівників органів виконавчої влади за організацію ефективної протидії корупції в системі органів державної влади.
7. Створити у 1997 році першу чергу, а у 1999 році - у повному обсязі Єдину державну автоматизовану паспортну систему для забезпечення ідентифікації особи та надійного захисту паспорта громадянина України від підроблення і використання в злочинних цілях.
8. Здійснити профілактику злочинності шляхом:
відновлення і розширення мереж громадських формувань для охорони правопорядку, залучення до цієї роботи недержавних охоронно-пошукових структур;
реалізації заходів, спрямованих на зниження криміналізації молодіжного середовища, розроблення цілісної системи соціально-економічних, правових та організаційних умов для виховання, організації дозвілля, працевлаштування молоді, розвитку молодіжного руху та молодіжних організацій;
вдосконалення кримінально-виконавчої системи, посилення прокурорського нагляду за додержанням законності у цій сфері, здійснення заходів щодо забезпечення повної трудової зайнятості засуджених, а також сприяння особам, які повернулися з місць позбавлення волі, в їх адаптації та розв'язанні соціально-побутових проблем;
розроблення в кожному обласному центрі, місті та районі, з урахуванням регіональних особливостей, довгострокових комплексних планів профілактики правопорушень і створення передумов для їх неухильного виконання.
9. Розробити та впровадити уніфіковану систему статистичної звітності про стан злочинності, передбачивши єдиний для правоохоронних органів облік злочинів і осіб, які їх вчинили, рух кримінальних справ і матеріалів щодо скоєних злочинів.
10. Створити сприятливі умови для законного переміщення через державний кордон громадян, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Забезпечити проведення спільних дій з відповідними органами для припинення масової нелегальної міграції. У 1996 - 1997 роках здійснити комплекс заходів щодо видворення з України іноземців, які незаконно перебувають на території країни. Укласти міжнародні угоди стосовно врегулювання міграційних процесів.
11. Вдосконалити державний пожежний нагляд, пожежну охорону населених пунктів і об'єктів.
12. Розробити систему заходів щодо забезпечення ефективного контролю за виготовленням, зберіганням, переміщенням і використанням зброї, вибухових речовин і військової техніки з метою недопущення їх розповсюдження та використання в злочинних цілях.
13. Докорінно поліпшити роботу з кадрами правоохоронних органів, здійснити комплекс заходів в цьому напрямі. Визначити пріоритетність фінансування і матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів з урахуванням особливих умов служби, пов'язаної із підвищеним ризиком для життя і здоров'я співробітників. Переглянути оплату їх праці.
Залучити до фінансування, матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів добровільні внески підприємств, установ, організацій і громадян, інші позабюджетні кошти.
14. Всебічно сприяти створенню якісного підгрунтя, передусім фінансового і ресурсного забезпечення, для удосконалення діяльності судових органів і органів прокуратури, розвитку правової допомоги населенню, адвокатури та інституту приватного нотаріуса.
3. Обороноздатність держави
Згідно з Конституцією України та враховуючи сучасні військово-політичні, військово-стратегічні умови, економічне становище держави, Кабінет Міністрів України спрямовуватиме зусилля на безумовне виконання завдань забезпечення обороноздатності, національної безпеки України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів.
З цією метою передбачається:
1. Подати до Верховної Ради України доопрацьовані проекти законодавчих і нормативно-правових актів щодо функціонування Збройних Сил України та інших військових формувань. Внести зміни до Воєнної доктрини України, опрацювати проекти Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України і Державної програми розвитку озброєння і військової техніки.
2. Подати до Верховної Ради України пропозиції щодо загальної структури та необхідної чисельності Збройних Сил України, інших військових формувань з визначенням відповідних обсягів матеріально-технічних ресурсів, продовольства, речового та іншого майна, необхідних для потреб оборони і життєзабезпечення Збройних Сил.
Прийняти рішення щодо удосконалення інфраструктури Збройних Сил України, інших військових формувань.
3. Завершити до кінця 1996 року інвентаризацію земельних ділянок, фондів, майна та майнових комплексів, що перебувають у підпорядкуванні Міністерства оборони України, та прийняти рішення щодо їх подальшого використання або реалізації (в тому числі й за цивільним призначенням) у процесі скорочення та вдосконалення структури Збройних Сил України.
4. Завершити у 1997 - 1998 роках розроблення та затвердження відповідних законодавчих і нормативних актів з питань мобілізаційної готовності та мобілізаційної підготовки і основних показників мобілізаційного плану держави відповідно до вимог Конституції України, Воєнної доктрини (нова редакція), Стратегічного рішення на застосування Збройних Сил України та Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
5. Провести у 1997 році повну інвентаризацію матеріально-технічних ресурсів мобілізаційного резерву з метою оптимізації його обсягів та вирішення питань доцільності подальшого зберігання морально та фізично застарілих матеріальних цінностей, накопичених для використання в особливий період.
6. Розробити і затвердити Концепцію співробітництва України з іншими державами у воєнній сфері, в якій передбачити умови та порядок участі Збройних Сил України у миротворчих операціях.
7. Розробити Концепцію запровадження сучасних засобів бойового управління та інформаційного забезпечення на єдиних організаційно-технічних принципах як складову частину єдиної автоматизованої системи зв'язку та управління державою.
8. Визначити пріоритетними напрямами у реформуванні оборонної промисловості створення замкнутих циклів розробки і виробництва власного озброєння та військової техніки, а також кооперацію з іншими державами з метою виробництва конкурентоспроможної продукції. Передбачити створення умов для формування військового ринку, для чого:
у структурі військово-промислового комплексу визначити високотехнологічні науково-виробничі об'єднання та підприємства, які володіють новітніми технологіями і передовими методами розробки озброєння та військової техніки;
забезпечити фінансування розробок озброєння та військової техніки в інтересах Міністерства оборони України та інших військових формувань за рахунок відповідних замовників;
розміщення замовлень та фінансування підготовки виробництва озброєнь, військової техніки та безпосереднє її виробництво здійснювати переважно на конкурсних засадах;
забезпечити контроль за діяльністю підприємств військово-промислового комплексу з метою уникнення подвійного фінансування з державного бюджету однакових розробок за статтями різних військових формувань.
9. Розробити програму картографування території України в інтересах забезпечення обороноздатності України.
10. З метою вдосконалення системи захисту державних секретів і технічного захисту інформації розробити Програму забезпечення захисту державної таємниці в Україні із залученням науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів, а також типове положення про забезпечення режиму секретності під час оброблення інформації, що становить державну таємницю, в автоматизованих системах.
11. Переглянути до кінця 1997 року державну систему матеріально-технічного і тилового забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань продукцією військового та спеціального призначення у мирний час і особливий період, в тому числі тією, що не виробляється в Україні, а також порядок формування державного оборонного замовлення. Удосконалити порядок створення та утримання рівня непорушних запасів державного резерву.
Для забезпечення потреб Збройних Сил України у продовольстві нарощувати обсяги його виробництва на підсобних сільськогосподарських підприємствах й господарствах військових частин, що дасть змогу зменшити обсяги поставок фондового продовольства із резервів держави.
12. Розробити Положення про порядок використання коштів, одержаних від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, майна, оренди основних фондів Збройних Сил України та інших військових формувань, а також за виконані ними роботи та надані послуги.
Забезпечити ефективне використання коштів міжнародної технічної допомоги, що надається Україні для ліквідації стратегічних озброєнь та реформування Збройних Сил України.
13. Вирішити питання про відчуження військових містечок та іншого майна, що вивільнюється, шляхом його продажу (обміну) для забезпечення житлом військовослужбовців, у тому числі звільнених у запас. Розробити комплексну програму забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, в якій передбачити, зокрема, забезпечення робочими місцями жителів військових містечок, які вивільняються у зв'язку із скороченням Збройних Сил України.
14. Розробити та затвердити Концепцію військової освіти і науки, в якій передбачити:
створення до 2000 року єдиної системи військової освіти і науки, максимальну інтеграцію їх у загальнодержавні системи;
координацію взаємодії військово-наукових закладів, напрями їх інтеграції з науково-дослідними установами, вищими навчальними закладами з підготовки військових кадрів з урахуванням реальних потреб Збройних Сил України та інших військових формувань;
визначення переліку спеціальностей та обсягів підготовки військових спеціалістів, у тому числі за програмами підготовки офіцерів запасу, усунення існуючих паралельних структур для підготовки фахівців за спорідненими спеціальностями для Збройних Сил України та інших військових формувань.
15. Забезпечити протягом 1997 року реалізацію Комплексної програми розбудови державного кордону України, звернувши особливу увагу на прискорення правового оформлення державного кордону з Російською Федерацією та Республікою Молдова.
16. Розробити та затвердити заходи щодо патріотичного виховання молоді та підготовки її до військової служби в Збройних Силах України.
4. Зовнішньополітична діяльність
У зовнішньополітичній діяльності Кабінет Міністрів України спрямовуватиме свою роботу на забезпечення і захист національних інтересів України, створення сприятливих умов для подальшої розбудови її державності та зміцнення гарантій незалежності, використовуючи при цьому нові сприятливі організаційні та правові форми, закріплені в Конституції України. Основна увага зосереджуватиметься на задіянні всіх можливих зовнішніх чинників для прискорення економічних реформ, триватиме розбудова багатовекторної зовнішньої політики, орієнтованої на дотримання виваженого балансу політичної активності на різних політичних і географічних напрямах.
Кабінет Міністрів України вважає пріоритетним для України досягнення успіхів на таких напрямах зовнішньополітичної діяльності: інтеграція в європейські структури і поглиблення трансатлантичного співробітництва; співробітництво з Російською Федерацією та іншими країнами СНД; співпраця з країнами Центрально-Східної Європи; з розвинутими країнами світу ("великої сімки", країни Західної Європи); з країнами Латинської Америки, Близького і Середнього Сходу, Африки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону; діяльність у міжнародних організаціях.
Інтеграція в європейські структури і поглиблення трансатлантичного співробітництва є неодмінною умовою зміцнення безпеки держави, ефективного здійснення економічних перетворень політичної еволюції суспільства до рівня, характерного для високорозвинутих країн.
На цьому напрямі необхідно:
1. Розробити проект Державної концепції розвитку відносин з Європейським Союзом і відповідно до неї:
розпочати приведення українського законодавства у відповідність із стандартами Європейського Союзу;
укласти галузеві угоди, що забезпечать полегшення доступу українських товарів на ринки ЄС;
добитися прискорення ратифікації парламентами країн - членів ЄС Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС.
2. Проводити лінію на посилення ролі та ефективності єдиної європейської універсальної організації ОБСЄ в її політичному військовому, людському, економічному, екологічному та інших вимірах з метою забезпечення стабільності і безпеки Україн Активізувати участь у розробленні в рамках ОБСЄ Моделі загальної і всеохоплюючої безпеки для Європи XXI століття.
Продовжувати активне співробітництво з Радою Європи, спрямоване на якнайшвидше входження України до європейського правового, інформаційного та культурного простору.
Співробітництво з Російською Федерацією є наріжним каменем економічної стабільності України. Кабінет Міністрів України активно працюватиме над усуненням перешкод для розвитку повномасштабних економічних відносин і режиму вільної торгівлі без дискримінаційних обмежень, на основі суверенітету, рівноправності і взаємоповаги, а також над вирішенням питань нарощування експорту до Російської Федерації, зменшення імпорту критично важливих продуктів, деполітизації ділових відносин, послідовного і принципового розв'язання двосторонніх проблем. З цією метою необхідно:
активізувати роботу для забезпечення підписання Договору про дружбу, співробітництво і партнерство з Російською Федерацією;
продовжити переговори з Російською Федерацією щодо розподілу Чорноморського Флоту та умов і термінів тимчасового базування Чорноморського Флоту Російської Федерації в Україні;
проводити спільну роботу, пов'язану з договірно-правовим оформленням українсько-російського державного кордону;
активізувати роботу щодо вирішення питання про виплату Україні компенсації за тактичну ядерну зброю, вивезену з її території, а також щодо власності України на території Російської Федерації і в третіх країнах.
Співробітництво з країнами СНД заслуговує на особливу увагу, оскільки вони є важливими торгівельними партнерами України. Основні зусилля будуть спрямовані на забезпечення позицій українських виробників на ринках країн - членів СНД, що може досягатися як прямим експортом, так і розвитком кооперованих та інших зв'язків. Кабінет Міністрів України вважає необхідним:
розширювати і поглиблювати двосторонні зв'язки з Республікою Молдова, інтенсифікувати зусилля щодо створення Митного союзу та налагодження прикордонної торгівлі між Україною і Республікою Молдова;
активізувати різнобічні відносини з Республікою Білорусь у галузі економіки, політики та в гуманітарній сфері;
посилити політичну присутність України в Закавказькому регіоні, інтенсифікувати зусилля для розроблення та реалізації проекту Транскавказького транспортного коридору за участю Азербайджану та Грузії;
з урахуванням політичних реалій, що склалися в СНД, забезпечити диференційовані підходи України до співробітництва з країнами Центральноазіатського регіону та Казахстану.
Співробітництво з країнами Центрально-Східної Європи важливе для України з огляду на пряме сусідство чи територіальну близькість, які безпосередньо впливають на безпеку, територіальну цілісність, інтенсивність економічних зв'язків, а також у плані використання досвіду реформування народного господарства, соціальної системи, гуманітарно-демократичної трансформації суспільства. Відтак Кабінет Міністрів України має на меті:
цілеспрямовано поглиблювати політичне, економічне, науково-технічне і культурне співробітництво України з країнами Центрально-Східної Європи;
активізувати роботу, пов'язану з просуванням ініціативи Президента України щодо створення у Центрально-Східній Європі зони, вільної від ядерної зброї;
ширше використовувати можливості, що надає Україні членство в регіональних структурах і організаціях - ЦЄІ, ЧЕС, ПАЧЕС, транскордонному співробітництві в рамках асоціацій "Карпатський Єврорегіон" і "Єврорегіон Буг", прискорити приєднання Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю (CEFTA);
розширити двосторонні відносини з Республікою Польща насамперед на основі виконання Плану заходів реалізації підписаних угод і домовленостей під час офіційного візиту Президента України Л.Кучми до Республіки Польщі у червні 1996 року;
впровадити ефективні механізми реалізації режиму вільної торгівлі з країнами Балтії в рамках підписаних з ними угод про вільну торгівлю;
продовжити переговорний процес щодо узгодження принципових положень проекту базового міждержавного договору з Румунією;
максимально використати можливості співпраці, що відкриваються на Балканах у зв'язку з посиленням ролі України, у реалізації мирних угод.
Двостороннє співробітництво з розвинутими країнами світу ("великої сімки" та країнами Західної Європи) важливе насамперед для отримання Україною реальної і всебічної допомоги в проведенні економічних реформ та у державотворенні. Кабінет Міністрів України передбачає:
забезпечити сприяння цими країнами інтеграції України в європейські структури і поглиблення її участі у трансатлантичному співробітництві;
прискорити початок роботи українсько-американської комісії на чолі з Президентом України та віце-президентом США, посилити контроль за виконанням українсько-американських політичних і економічних домовленостей;
ефективно використати створення Спільної Українсько-Канадської міжурядової комісії з питань торгівельно-економічного співробітництва для наповнення діловим компонентом Декларації про особливе партнерство між двома країнами;
розвивати позитивні тенденції, що виявились у відносинах з Великою Британією, ФРН, Італією, Японією, активізувати відносини з Францією, двосторонній розвиток яких досі значно нижчий від потенційних можливостей (у тому числі у кредитно-фінансовій сфері). Серед інших розвинутих країн особливу увагу звернути на поглиблення співробітництва з державами Північної Європи, Бенілюксу, Австрією, Швейцарією, Туреччиною;
розширити договірно-правову базу відносин з іншими країнами Західної Європи.
Співробітництво з країнами Латинської Америки, Близького і Середнього Сходу, Африки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону перебуває майже на початковому етапі розвитку. Відтак головними за вданнями тут є:
завершення підготовки Концепції розвитку відносин України з державами Близького і Середнього Сходу та Африки з урахуванням можливостей диверсифікації джерел енергопостачання, використання економічних систем взаємодоповнюючих можливостей, наявності певних традиційних економічних зв'язків;
розроблення Комплексної державної програми дій у розвитку співробітництва між Україною і країнами Латинської Америки та стимулювання експорту робіт, товарів і послуг з України до країн Латинської Америки, а також забезпечення участі України в енергетичних проектах у Федеративній Республіці Бразилії, Аргентинській Ре спубліці та Республіці Болівії;
вжиття практичних заходів для реалізації положень Концепції розвитку політичних і торгівельно-економічних зв'язків з країнами АТР з огляду на легший доступ до ринків регіону порівняно з країнами ЄС та НАФТА, високий рівень накопичення капіталу, який може бути залучено в економіку України.
Діяльність у міжнародних організаціях має на меті використання членства України, насамперед у системі ООН, з метою захисту політичних та економічних інтересів країни, в тому числі отримання додаткової фінансової допомоги в галузях, що мають пріоритетне значення, зокрема у сфері економіки, боротьби із злочинністю, незаконного обігу наркотиків, міграції тощо.
Кабінет Міністрів України, зокрема, передбачає:
розширити участь України у діяльності ЮНІДО та Європейської Економічної комісії ООН, що сприятиме встановленню ділових контактів українських підприємств і компаній з партнерами на Заході;
активізувати роботу з ЮНКТАД з метою отримання Україною технічної і консультаційної допомоги з питань торгівельно-економічних аспектів конверсії, а також антимонопольного законодавства, створення сприятливих умов для іноземних інвестицій;
сприяти ефективному використанню можливостей Програми розвитку ООН для залучення потенціалу органів ООН в інтересах економіки України;
активізувати роботу з метою розширення участі України в миротворчій діяльності ООН та інших міжнародних організацій;
поглибити співробітництво України з провідними міжнародними фінансовими установами (Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку), зокрема забезпечити підготовку та проведення в Україні у 1998 році на високому рівні щорічних загальних зборів Європейського банку реконструкції і розвитку.
Програма діяльності Кабінету Міністрів України визначає основні орієнтири і шляхи досягнення економічного зростання, вишукання внутрішніх та зовнішніх джерел фінансового забезпечення, підтримання здорової макроекономічної ситуації.
Основні положення Програми реалізовуватимуться в ході виконання Державного бюджету України і Програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, шляхом прийняття низки законодавчих та нормативних актів, інших документів, що конкретизують стратегію економічного реформування, розв'язання найгостріших соціальних проблем.