Розширити застосування у будівництві теплоефективних зовнішніх стін і вікон, досконалих систем опалення будинків і споруд, регуляторів і лічильників енергоресурсів.
8. Протягом 1996 - 2000 років встановити засоби побудинкового обліку та регулювання споживання води і теплової енергії у 70 тис. багатоповерхових будинків та у 200 - 250 тис. дво- і чотириповерхових, що дасть змогу контролювати засобами обліку 90 відсотків спожитих ресурсів. Реалізація цих заходів забезпечить економію води обсягом 570 млн. куб. метрів, електричної енергії - 700 млн. кВт.год, природного газу - 1,2 млрд. куб. метрів.
Загальний обсяг очікуваної економії паливно-енергетичних ресурсів тільки за рахунок виконання першочергових технологічних та нормативно-правових заходів становитиме 12,2 - 13,2 млн. тонн умовного палива, а загальний економічний ефект за 1997 - 1998 роки - понад 1 млрд. гривень.
3. Стабілізація і нарощування виробництва в АПК
Найближчими завданнями Кабінету Міністрів України в агропромисловому комплексі є зупинення спаду виробництва, нарощування його обсягів, в тому числі експорту, на основі збереження аграрного потенціалу, підвищення ефективності його використання, прискорення соціально-економічних перетворень на селі, насамперед у сфері відносин власності на землю.
Продовжити реформування земельних і майнових відносин згідно з Конституцією України та формування ринкової інфраструктури.
У земельних відносинах передбачається:
1. Законодавчо закріпити права власників земельних часток (паїв) та забезпечити ведення у повному обсязі державного земельного кадастру.
2. Завершити у 1998 році передачу земельних ділянок, що перебувають у користуванні згідно з законодавством.
3. Вжити заходів до ефективного використання землі, зокрема наданої селянським (фермерським) господарствам та у приватну власність громадянам.
4. Сприяти вітчизняним та іноземним фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності шляхом набуття права оренди земельних ділянок на конкурентних засадах через проведення земельних аукціонів, конкурсів тощо.
У майнових відносинах:
1. У 1996 році завершити реформування колгоспів та 68 відсотків міжгоспів, приватизацію 88 відсотків радгоспів і 63 відсотків переробних, агросервісних і будівельних підприємств.
2. Здійснити заходи щодо демонополізації агропромислового виробництва, реформувати до кінця 1996 року 100 монопольних утворень з переробки молока, м'яса, матеріально-технічного постачання і агрохімічного обслуговування (Головмолпрому, Головм'ясопрому, Украгротехсервісу, Украгрохіму) з наданням структурним підрозділам підприємств прав юридичної особи.
У сфері ринкової інфраструктури:
1. Створити на базі сільськогосподарських переробних і агросервісних підприємств інтегровані формування, які сприятимуть комплексному вирішенню питань виробництва, переробки, зберігання, реалізації сільськогосподарської продукції і матеріально-технічного постачання з урахуванням позитивного досвіду таких асоціацій, як "Саливонківська" Київської області (вирощування і переробка цукрових буряків), "Дніпровська" Херсонської і акціонерне товариство "Бердичівське" Житомирської областей (переробка і реалізація молока), виробничо-торгівельний концерн "Привілля" Луганської області (переробка і реалізація м'яса).
2. Провести протягом 1997 - 1999 років реструктуризацію переробних і сервісних підприємств шляхом зміни форм їхньої діяльності, створення нових виробництв та залучення потенційних інвесторів.
Відпрацювати відповідні економічні, організаційні, правові механізми в ході структурної перебудови у 1996 - 1997 роках підприємств харчової та переробної промисловості, зокрема птахофабрик "Орельська" (Дніпропетровська область), радгоспів-комбінатів "Обухівський" і "Калитянський" (Київська область), "Вуглегірський" (Донецька область) та "Мир" (Луганська область), Дніпропетровського м'ясокомбінату, Миргородського сиркомбінату (Полтавська область), Солотвинського солерудника (Закарпатська область) та об'єднання "Артемсіль" (м.Донецьк), Київського дріжджового заводу, Черкаського цукрорафінадного заводу, Тячівського та Берегівського консервних заводів, Свалявського заводу продтоварів (Закарпатська область), Каховської харчосмакової фабрики (Херсонська область).
3. Сприяти впровадженню інтегрованих агропромислових технологій та створенню ринкової інфраструктури в АПК, зокрема агропромислово-фінансових груп, спільних (за участю іноземних інвесторів) ) підприємств у сфері агросервісного забезпечення, і прямому вкладенню капіталів банками, страховими компаніями, іншими посередниками у виробничу сферу та соціальний розвиток села.
4. Прискорити процес формування в аграрному секторі розгалуженої мережі земельних, селянських, іпотечних банків і страхових компаній.
5. Розширити впровадження ринкових відносин у сфері реалізації продукції агропромислового комплексу шляхом всебічної підтримки організації мережі аграрних бірж, регіональних торгівельних домів, спеціалізованих оптових ринків, запровадження біржового механізму формування цін на продовольчому ринку.
6. Закупівлю сільськогосподарської продукції та продовольства для державних потреб здійснювати на конкурсній основі на внутрішньому ринку. Спрямовувати кошти державного бюджету на закупівлю за державним замовленням зерна та окремих видів продовольства для забезпечення загальнодержавних потреб, створення резервних фондів.
7. Вжити заходів до збільшення заготівлі і переробки сільськогосподарської продукції, що виробляється у приватному секторі, шляхом сприяння створенню відповідної інфраструктури.
8. Організувати в регіонах інформаційно-консультаційні служби надання допомоги товаровиробникам у розробленні бізнес-планів, програм розвитку підприємств та їх інформаційного обслуговування.
Забезпечити оптимізацію структури сільськогосподарських угідь і перехід від затратного до ресурсо- та енергозберігаючого господарювання.
1. Поліпшити співвідношення площ ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів за рахунок зменшення до 1999 року ріллі на 2,7 млн. гектарів, збільшення сіножатей і пасовищ на 1,8 млн.гектарів, застосування грунтозахисних систем у землеробстві на площі 6,9 млн. гектарів, реконструкції і будівництва 80 тис. гектарів меліоративних систем, створення 64 тис. гектарів захисних лісонасаджень на еродованих землях, впровадження прогресивних способів і технологій лісовирощування (щорічно на 20 тис. гектарів).
2. Удосконалити структуру посівів сільськогосподарських культур шляхом доведення площі під продовольчою пшеницею до 7,3 млн.гектарів, концентрації на її вирощуванні матеріальних ресурсів з тим, щоб максимально використати потенційні можливості цієї культури. Розширити посіви багаторічних трав у 1,5 раза, збільшити площі вирощування зернових культур і соняшнику за прогресивними енергозберігаючими технологіями у 2 рази, цукрових буряків - у 1,7 раза, плодових багаторічних насаджень - у 1,4 раза.
3. Створити у 1996 - 1998 роках 23 асоціації, об'єднання та акціонерні товариства і селекційно-насінницькі фірми з виробництва насіння за схемою Кримського НВО "Еліта" та АТ "Маїс" Черкаської області, що дасть змогу повністю задовольнити власні потреби у ньому сільськогосподарського виробництва.
4. Розширити співробітництво в галузі селекції і насінництва озимої пшениці та інших колосових культур з ученими Німеччини, Угорщини, Канади, США, Росії; кукурудзи - з ученими США, Угорщини, Росії; цукрових буряків - Нідерландів, Франції, Німеччини; соняшнику - Франції, Німеччини, Іспанії; овочевих культур - Данії, Нідерландів, Угорщини, Росії; кормових культур - Англії, Канади, США, Данії, Польщі.
5. Забезпечити вирощування оздоровленого посадкового матеріалу для використання його під час закладки не менш як 60 відсотків садів, 80 відсотків ягідників, 70 відсотків виноградників.
6. Поліпшити сортовий та сортопідщепний склад насаджень за рахунок впровадження нових високопродуктивних імунних сортів і клонів у садівництві на 20 відсотках і виноградарстві - на 15 відсотках площ.
7. Забезпечити виробництво і внесення 180 млн.тонн органічних і 3,5 млн.тонн мінеральних добрив у діючій речовині, в тому числі під урожай 1997 року - 1,9 млн. тонн, та застосування біологічних методів захисту рослин і стимуляторів росту на площі понад 7 млн. гектарів.
У галузі тваринництва:
1. Запровадити стимулюючий механізм використання коштів державної підтримки виробництва продукції тваринництва.
2. Забезпечити поліпшення генетичного потенціалу, ведення селекційного процесу на рівні міжнародних вимог; створити головні селекційні центри України: по скотарству - у м. Переяславі-Хмельницькому Київської області, по свинарству - на базі Полтавського інституту свинарства, по вівчарству - на базі Інституту Асканія-Нова Херсонської області.
Покласти на зазначені центри програмне та наукове забезпечення, комплексне обслуговування товаровиробників, формування та використання племінних ресурсів, впровадження сучасних технологій утримання тварин, надання необхідної інформації та підготовку кадрів тваринників.
3. Використовувати для відтворення поголів'я тільки високоцінний вітчизняний та зарубіжний селекційний матеріал, закупити в 1996 -1997 роках по 10 тис. голів молодняку голштинно-фризької породи і реалізувати товаровиробникам.
4. Створити спеціалізовані масиви маточного поголів'я конкурентоспроможної молочної (60 відсотків) і м'ясної (40 відсотків) худоби, збільшити питому вагу гібридного і помісного молодняку свиней, впроваджувати енерго- та ресурсозберігаючі технології, розширити систему луко-пасовищного утримання худоби.
5. Прискорити інтеграцію підприємств комбікормової промисловості з товаровиробниками та споживачами.
6. Зміцнити вітчизняну виробничу базу ветеринарної медицини шляхом реконструкції та технологічного переоснащення біологічних фабрик за рахунок створення спільних підприємств із залученням іноземних інвестицій, що підвищить забезпеченість біологічними засобами захисту тварин, вироблених на вітчизняних підприємствах, з 50 до 80 відсотків.
Провести техніко-технологічне переоснащення підприємств харчової та переробної промисловості шляхом впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, високопродуктивного устаткування, комплексного використання сільськогосподарської та рибної сировини, поглиблення ступеня її переробки, підвищення на цій основі конкурентоспроможності вітчизняних харчових продуктів.
1. Створювати за участю сільськогосподарських товаровиробників інтегровані виробничі структури та спільні підприємства за участю іноземних інвесторів, орієнтовані на випуск конкурентоспроможних товарів.
2. Розробити і реалізувати міжгалузеві програми для зменшення залежності харчової та переробної промисловості від поставок матеріально-технічних ресурсів критичного імпорту, особливо сучасних таропакувальних матеріалів.
3. Створити спільні підприємства за участю вітчизняних та іноземних інвесторів, зокрема на базі Орельського цукрового заводу Харківської області (збільшення потужності з 5,36 до 10 тис. тонн переробки цукрових буряків на добу); Рокитнянського цукрового заводу Київської області (з 3 тис. до 4 тис. тонн); Оріхівського цукрового заводу Полтавської області (з 1,2 тис. до 6 тис.тонн); Ічнянського тарного заводу Чернігівської області з введенням потужності виробництва 2250 тонн термоусадочної плівки на рік; Київської кондитерської фабрики із встановленням лінії для виробництва продуктів для дитячого харчування потужністю 2500 тонн на рік.
4. Завершити в 1997 році реконструкцію з введенням в дію потужностей: на Калинівському заводі фракціонування олії та жирів Вінницької області - 21,8 тис.тонн мила туалетного на рік; на Токмацькому консервному заводі Запорізької області - 6 муб продуктів для дитячого харчування на рік; на Кам'янець-Подільській тютюновій фабриці Хмельницької області - 1,49 млрд.штук цигарок і сигарет на рік; на Яворівському заводі металопластмас Львівської області - 100 тис. ящиків полімерних на рік, а також будівництво Черкаської бісквітної фабрики потужністю 18 тис.тонн кондитерських виробів на рік.
5. Забезпечити державний вплив та контроль за виробництвом та реалізацією спирту етилового, алкогольної продукції, тютюнових виробів, цукру. Зокрема припинити виробництво спирту і лікеро-горілчаних виробів із давальницької сировини. Розробити в 1996-1997 роках проекти законодавчих і нормативних актів щодо регулювання ринків зерна, цукру, олії та інших продовольчих товарів.
6. Збільшити обсяги вилову риби у Світовому океані, здійснити заходи щодо збереження і примноження сировинних запасів водних живих ресурсів Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водойм шляхом відтворення товарного вирощування риби і морепродуктів, реалізації селекційних програм, іхтіопатологічного забезпечення рибництва, розширення міжнародного співробітництва та зовнішньоекономічних зв'язків у галузі рибальства. Налагодити оснащення суден новітнім навігаційним, рибопошуковим і технологічним устаткуванням, провести реконструкцію і технологічне удосконалення берегових підприємств основного, допоміжного та обслуговуючого виробництва.
7. Підтримувати і стимулювати нарощення експорту продовольчих товарів, зерна, цукру, олії, спирту етилового, алкогольних напоїв, льоноволокна, насіння сільськогосподарських культур і худоби. Систематично вивчати стан на іноземних ринках цих товарів, своєчасно і повно інформувати зарубіжних споживачів щодо експортних можливостей України. Забезпечити збільшення експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів з 2,9 млрд. доларів США у 1996 році до 4,1 млрд. доларів США у 1999 році.
Створити умови для поліпшення матеріально-технічної бази агропромислового виробництва. З цією метою:
1. Забезпечити об'єднання зусиль підприємств і організацій для випуску, реалізації та обслуговування техніки, підвищення її якості і надійності. Оснастити сільськогосподарське виробництво, харчову та переробну промисловість технологічними лініями і комплексами на рівні світових досягнень.
2. Укласти угоди щодо координації дій з іноземними країнами, в тому числі з країнами СНД, у створенні конкурентоспроможних комплексів і машин різних типів та модифікацій, необхідних для виробництва зерна, технічних культур і кормів, розгорнути співробітництво та налагодити виготовлення основних типів сучасної техніки на коопераційних засадах.
3. Налагодити на конкурсній основі з фірмами "Джон Дір", "Нью Холанд", "Клаас", "Кейс", "Хеге", "Бізон" та іншими спільні виробництва:
зернозбиральних комбайнів - на Херсонському і Рівненському комбайнових заводах, ВО "Південмаш" та інших підприємствах;
кормозбиральних комбайнів - на Тернопільському комбайновому заводі та Хмельницькому заводі "Адвіс";
зернових сівалок типу "Містраль" - у Вінницькій області, "Клен" - у Луганській області;
комбінованої грунтообробної техніки типу "Європак" та обприскувачів - на підприємствах Дніпропетровської, Вінницької та Львівської областей.
4. Організувати у 1997 році спільне з іноземними партнерами виробництво тракторів загального призначення на Харківському тракторному заводі.
5. Збільшити реалізацію сільськогосподарським товаровиробникам тракторів, комбайнів, іншої техніки з розстрочкою платежів і за кредитами, створити мережу регіональних прокатних пунктів, машинотехнологічних станцій.
Забезпечити державну підтримку вітчизняного агропромислового товаровиробника:
1. Здійснювати бюджетну підтримку пріоритетних напрямів агропромислового виробництва, а саме: виробництва продукції тваринництва; племінної, ветеринарної та іхтіологічної справи; меліорації; охорони земель; лісовідновлення, охорони і захисту лісів; водних ресурсів; насінництва; закладання багаторічних плодово-ягідних насаджень і виноградників; наукових досліджень; підготовки кадрів; соціальної сфери на селі.
2. Створити сприятливі умови для спрямування кредитних ресурсів у сільськогосподарське та рибогосподарське виробництво з урахуванням їх сезонності і уповільненого обороту капіталу.
3. Спрямувати іноземні кредити та міжнародну технічну допомогу насамперед у галузі, пов'язані із структурною перебудовою, перш за все у сільськогосподарське машинобудування, агросервіс, рибопромислове суднобудування, переробну, харчову, комбікормову та мікробіологічну промисловість.
Використати позики Світового банку на реструктуризацію галузей сільського господарства; розвиток насінництва; проведення земельної реформи; нарощування потужностей з виробництва продуктів для дитячого харчування; модернізацію і реконструкцію заводів з виготовлення ветеринарних біопрепаратів; переоснащення підприємств переробної промисловості; розбудову і створення сервісного забезпечення фермерських господарств.
4. Проводити цінову політику, спрямовану на досягнення паритетності та еквівалентності товарообміну між сільським господарством та іншими галузями національної економіки; здійснювати вільне ціноутворення в поєднанні з державним регулюванням цін на продукцію підприємств, що займають монопольне становище на ринку; створити систему цінового моніторингу.
5. Переглянути митні тарифи на імпорт окремих видів сільськогосподарської продукції, продовольчих товарів, техніки та сировини для виробництва мінеральних добрив і пестицидів. Сприяти поставкам сировини і матеріально-технічних ресурсів критичного імпорту шляхом зниження ставок ввізного мита.
У кадровій і соціальній політиці:
1. Забезпечити зміни у структурі фахової підготовки кадрів в аграрних закладах освіти шляхом удосконалення їх мережі, усунення паралелізму в їх функціонуванні, введення нових спеціальностей, зорієнтованих на ринкову економіку.
2. Запровадити контрактну форму навчання фахівців за державним замовленням та їх працевлаштування; нові механізми фінансування закладів освіти із залученням коштів місцевих бюджетів, юридичних і фізичних осіб.
3. Проводити ефективну міграційну політику з метою закріплення молодих сімей в районах демографічної кризи, надання їм адресної допомоги, забезпечення зайнятості сільської молоді у виробничій та соціальній сферах, підвищення рівня її професійної підготовки та профорієнтації.
4. Забезпечити розвиток соціальної інфраструктури сільських населених пунктів з належним рівнем благоустрою і впорядкування житла, поступове звільнення сільськогосподарських і лісогосподарських підприємств від утримання об'єктів соціальної сфери та передачу їх на баланс органів місцевого самоврядування.
4. Нарощування експортного потенціалу і підтримка національного товаровиробника
Важливим завданням Кабінету Міністрів України є нарощування експортного потенціалу шляхом збільшення випуску вітчизняної продукції та надання послуг за рахунок переоснащення виробництва на якісно новому рівні, застосування сучасних технологій переробки, зберігання, пакування, транспортування та реалізації продукції машинобудівної, харчової і легкої промисловості, сільського господарства, закріплення на традиційних ринках збуту та виходу на нові. Для цього Кабінет Міністрів України надаватиме підтримку національному товаровиробнику шляхом зниження податкового тиску, сприяння отриманню кредитів, проведення активної митно-тарифної політики.
Кабінет Міністрів України планує такі першочергові заходи:
1. У 1996 році розробити Державну програму розвитку експортного потенціалу України, в якій передбачити системну узгодженість і спрямування бюджетної, кредитної, податкової, інвестиційної, структурної, аграрної, науково-технічної, митно-тарифної та інших складових економічної політики держави на розв'язання стратегічних завдань зовнішньоекономічного розвитку. Запровадити дієві заходи нарощування обсягів українського експорту, підвищення його ефективності, стимулювання збільшення у його структурі частини продукції високого ступеня обробки, посилення впливу держави на формування експортних потоків на основі географічної диверсифікації. Забезпечити гармонізацію вітчизняної системи стандартизації та сертифікації продукції, товарів і послуг з відповідними системами країн-імпортерів української продукції, впровадження вітчизняних технологій з виробництва імпортозамінних та експортоспроможних товарів з метою зменшення вразливості української економіки перед спробами економічного і політичного тиску ззовні.
2. Запровадити механізм, згідно з яким експортери не сплачуватимуть у 1997 - 1998 роках податок з прибутку на приріст експортної продукції. З 1997 року забезпечити гарантоване, своєчасне та повне повернення податку на добавлену вартість в разі експорту продукції.
3. Надавати державні гарантії щодо кредитів на участь у міжнародних тендерах, стимулювати вітчизняний машинотехнічний експорт, експорт харчової та сільськогосподарської продукції шляхом запровадження спеціальної системи кредитування обігових коштів виробників. Переорієнтувати на таку діяльність Державний експортно-імпортний банк.
4. Для мінімізації ризику неповернення державних експортних кредитів, забезпечення захисту експортерів від комерційних та політичних ризиків створити систему страхування таких кредитів.
5. Забезпечити експортну спеціалізацію в аерокосмічній галузі, суднобудуванні, загальному і точному машинобудуванні, виробництві електрозварювальної техніки, продукції порошкової металургії та виробництві надтвердих матеріалів, утримуючи світовий або близький до нього науково-технічний рівень.
6. Для запобігання витісненню з раніше освоєних зарубіжних ринків та повернення на них українських експортерів здійснити ряд заходів, спрямованих на вдосконалення механізму експорту послуг та організаційного забезпечення участі українських підприємств у реалізації інвестиційних проектів за кордоном, у тому числі за рахунок розширення експорту послуг у сфері будівництва в комплексі з постачанням устаткування і конструкційних матеріалів, патентно-ліцензійної торгівлі, інжинірингу, "ноу-хау", модернізації озброєнь та інших видів військового обладнання вітчизняного виробництва, що експлуатується іншими країнами, організації капітального ремонту, системи сервісного обслуговування тощо.
7. Розширити надання міжнародних транспортно-експедиторських послуг під час транзитних перевезень автомобільним, водним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом. Проводити зважену тарифну політику у цій сфері.
8. Здійснювати послідовну роботу з удосконалення організаційних форм, спрямованих на підтримку та зміцнення об'єднань експортерів, що в майбутньому дасть змогу перейти до неадміністративних методів впливу на експорт шляхом їх державної підтримки, зробить можливою координацію діяльності українських експортерів на зовнішніх ринках і узгодження умов виходу на ринки між заінтересованими членами таких об'єднань з метою оптимального використання кон'юнктури, дотримання правил конкуренції та міжнародних зобов'язань України.
9. Ініціювати створення міністерствами та відомствами на комерційній основі центрів досліджень кон'юнктури товарів на світових ринках, проведення кваліфікованої цінової експертизи зовнішньоторгівельних контрактів з видачею відповідних рекомендацій та аналітичних матеріалів суб'єктам господарювання, структурам виконавчої влади.
Створити науково-дослідну базу для системного вивчення стану світових ринків товарів (продукції, послуг) та маркетингового забезпечення діяльності українських експортерів. Активно залучати до цієї роботи торгівельно-економічні місії, відповідні підрозділи посольств України за кордоном, представництва різних українських фінансово-промислових структур, спеціалізованих науково-дослідних інститутів і навчальних закладів, повніше використовувати можливості Торгово-промислової палати України.
10. Піднести на якісно новий рівень роботу міжурядових комісій у сфері торгівельно-економічного та науково-технічного співробітництва із залученням до них у разі потреби зарубіжних експертів та вітчизняних фахівців, які мають відповідний досвід роботи за кордоном. Комісіям зосередити свою роботу на визначенні довгострокового та стратегічного прогнозу динаміки та структури зовнішньої торгівлі.
11. Створити систему зовнішньоторгівельної інформації стосовно державних та регіональних програм, українського законодавства, діяльності українських торгівельних представництв за кордоном, експортно-імпортного банку, яка б відповідала вимогам часу. Відкрити за кордоном мережу презентаційних центрів, сприяти створенню спільних торгівельно-промислових палат та ділових рад.
Продовжити роботу щодо надання вітчизняним товаровиробникам інформаційно-методичної допомоги з правил і процедур роботи на світових ринках, подолання технічних бар'єрів у торгівлі. Забезпечити доступ до міжнародних інформаційних масивів та баз даних.
12. Організувати рекламно-пропагандистську роботу, спрямовану на підтримку експортерів. Розробити порядок присудження державних премій, відзнак Президента України та Кабінету Міністрів України за досягнення значних результатів у розвитку українського експорту.
13. Здійснити заходи щодо скорочення некритичного імпорту, підвищення виробництва імпортозамінної продукції, розширення її асортименту та поліпшення якості з урахуванням попиту населення за рахунок проведення цілеспрямованої і водночас гнучкої митно-тарифної політики, яка базуватиметься, з одного боку, на зваженій системі тарифів, а з іншого - на запровадженні стимулюючого механізму експорту товарів вітчизняного виробництва, вирівнюванні конкурентних умов для національного товаровиробника.
14. Більш активно використовувати специфічні ставки ввізного мита на імпортні товари з метою збільшення доходів бюджету за рахунок недопущення заниження імпортерами митної вартості продукції, скорочення "тіньового" обороту, запобігання тенденції масового розширення неорганізованої торгівлі так званими "човниками".
15. Прискорити прийняття Закону України "Про порядок обкладення податками предметів, які переміщуються громадянами через митний кордон України", врегулювати питання щодо обмеження ввезення без податків товарних партій фізичними особами.
До кінця 1996 року впорядкувати податкові пільги (ввізне мито, податок на добавлену вартість) щодо імпорту, які зменшують конкурентоспроможність вітчизняної продукції на внутрішньому ринку, призводять до втрат Державного бюджету України.
Підготувати рішення про впорядкування ввезення фізичними особами на митну територію України продукції сільського господарства та переробних галузей харчової промисловості з 1 по 24 групу Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, неконтрольоване ввезення яких несе потенційну загрозу здоров'ю населення.
16. Для вдосконалення системи підтримки національного товаровиробника, усунення загрози інтервенціоністських імпортних поставок, запобігання заподіянню матеріальних збитків галузям вітчизняної промисловості відповідно до прийнятих у світовій торгівлі правових норм найближчим часом завершити роботу над Антидемпінговим кодексом України.
17. Стимулювати вітчизняне виробництво, залежне від імпорту сировини, матеріалів та комплектуючих, які не виробляються в країні або виробляються у незначних обсягах, шляхом встановлення низьких чи "нульових" ставок ввізного (імпортного) мита.
18. Активізувати діяльність Митно-тарифної ради, зосередивши її зусилля на оперативній підготовці та внесенні до Кабінету Міністрів України обгрунтованих пропозицій, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного товарного виробництва. Забезпечити активну участь у цій роботі міністерств і відомств, посилити відповідальність за своєчасне внесення обгрунтованих пропозицій щодо перспектив розвитку економіки. Розширити склад Митно-тарифної ради за рахунок введення представників Міністерства зв'язку України, Міністерства рибного господарства України, Міністерства транспорту України, Державного комітету України по харчовій промисловості, Державного комітету України з медичної та мікробіологічної промисловості.
19. Проаналізувати укладені міждержавні угоди про вільну торгівлю з Російською Федерацією, Республікою Білорусь, Литвою, Естонією, Туркменистаном, Узбекистаном, Республікою Молдова з метою підготовки пропозицій про вилучення з цього режиму товарів, закупівля яких на зазначених умовах невигідна для України. Припинити практику укладення угод про вільну торгівлю без всебічного аналізу їх впливу на вітчизняного виробника.
Розробити і впровадити гнучкий механізм державного регулювання реекспорту продукції до третіх країн, із застосуванням заходів тарифного та нетарифного регулювання, насамперед щодо діючих угод про вільну торгівлю.
20. Провести переговори з відповідними органами Російської Федерації щодо підписання угоди про запровадження рівних умов оподаткування експортно-імпортних операцій.
21. Спрямувати діяльність митних і правоохоронних органів на недопущення контрабандного ввезення та реалізації на митній території України насамперед підакцизних товарів та товарів широкого вжитку. Проводити політику жорсткого контролю за переміщенням усіх транзитних товарів через митну територію України.
До кінця 1996 року подати на розгляд Верховної Ради України проекти законодавчих актів щодо внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в яких передбачити сувору відповідальність за контрабандне ввезення та реалізацію продукції без сплати податків.
22. Удосконалити митну статистику, зокрема щодо кількісного, вартісного, посуб'єктного обліку, насамперед високоліквідних товарів.
Розробити до кінця 1997 року Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) з урахуванням Гармонізованої системи опису і кодування товарів та підготувати оптимальні ставки імпортного мита на основі Концепції трансформації митного тарифу України на 1996 - 2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ.
23. Підготувати новий Митний кодекс України, скоротивши перелік країн, яким Україна надає тарифні преференції.
24. Забезпечити з урахуванням світової практики збільшення кількості пунктів пропуску через митний кордон, удосконалення та лібералізацію митного контролю, здійснення переходу на спрощений порядок митного огляду за принципом "зеленого та червоного коридорів" в аеропортах Дніпропетровськ, Одеса, Харків, Сімферополь, Львів, Запоріжжя.
Досягти у 1996 році зростання зовнішньоторгівельного обороту до 34,6-34,8 млрд.доларів США проти 32,4 млрд.доларів США у 1995 році. Зберегти цю тенденцію в 1997 році і довести зовнішньоторгівельний оборот до 36-37 млрд.доларів США. При цьому протягом 1996 року зменшити від'ємне сальдо торгівельного балансу до 1,0-1,1 млрд.доларів США, а протягом 1997 року утримати тенденцію випереджаючих темпів зростання експорту порівняно із зростанням імпорту.
5. Науково-технологічна політика
Вихід вітчизняного товаровиробника на належний рівень якості і конкурентоспроможності продукції, зменшення залежності від імпорту і нарощення експортного потенціалу країни реально можуть бути забезпечені лише за умов докорінного технологічного оновлення виробництва на основі сучасних наукових досягнень. Економічну безпеку держави має забезпечити нова науково-технологічна політика, яка спиратиметься на вітчизняні наукові і конструкторсько-технологічні розробки світового рівня. Кабінет Міністрів України вживатиме конкретних заходів для підтримки і розвитку наукового потенціалу України, мобілізації його можливостей для розв'язання пріоритетних завдань розвитку економіки. Для цього передбачається:
1. Переглянути наукові напрями, структуру, мережу науково-дослідних установ та лабораторій з метою перерозподілу і концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних проблемах наукових досліджень; до кінця 1996 року завершити атестацію наукових організацій та підготувати Порядок фінансування науки з державного бюджету, який передбачатиме пріоритетну підтримку тих наукових досліджень, що забезпечують вагомі наукові та практичні результати, а також наукових об'єктів, які становлять національне надбання.
Вжити заходів до активізації фундаментальних досліджень в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах, збільшити державний фонд фундаментальних досліджень. Організувати адресну підтримку найбільш авторитетних наукових шкіл, розширити міжнародне спілкування вчених, що ведуть фундаментальні наукові дослідження.
2. Підготувати на розгляд Верховної Ради України проекти Законів України "Про внесення змін та доповнень до законодавчих актів України з метою стимулювання інноваційної діяльності", "Про державну підтримку інноваційної діяльності" та зміни і доповнення до Закону України "Про основи державної політики в сфері науки та науково-технічної діяльності".
3. Визначити перспективи підготовки наукових та інженерних кадрів з дефіцитних спеціальностей та розробити пропозиції щодо цільової підтримки їх підготовки. З метою запобігання "відтоку мізків" вжити заходів щодо додаткового стимулювання діяльності провідних вчених, які здобули світове визнання.
4. Сформувати нову систему координації наукових досліджень в Україні, поклавши ці функції на Міністерство у справах науки і технологій України та Національну академію наук України.
5. Переглянути та докорінно переорієнтувати державні науково-технічні програми на отримання конкретних результатів в технологічному переозброєнні виробництва. Відповідно до цього перерозподілити кошти, що виділяються для фінансування науки.
6. У рамках науково-технічних програм з проблем створення нових речовин і матеріалів виконати роботи, спрямовані на:
підвищення частки композитів, функціональних та конструкційних керамічних матеріалів, інтерметалідів, полімерів, еластомерів, пластмас з метою досягнення прогресивних змін у структурі матеріаловиробничого та матеріалоспоживчого комплексів України;
розроблення технологій, спрямованих на докорінне підвищення економічності найбільш ресурсо- та енергозатратних галузей - металургії, хімії, промисловості будівельних матеріалів;
докорінне поліпшення властивостей існуючих та створення нових матеріалів і технологій їх обробки з урахуванням вітчизняної сировинної бази України з метою зниження метало- та енергоємності, підвищення конкурентоспроможності продукції;
створення ефективної, екологічно безпечної малотоннажної хімії, розроблення широкої гами нових матеріалів хімічного виробництва для забезпечення структурної перебудови хімічної промисловості.
7. У реалізації науково-технічних програм з метою розв'язання проблем паливно-енергетичного комплексу:
завершити розроблення стратегічних напрямів розвитку паливно-енергетичного комплексу, орієнтованих не тільки на найближчу перспективу, а й на перші десятиліття майбутнього віку;
забезпечити впровадження у виробництво нового енергозберігаючого обладнання, в тому числі високоефективних освітлювальних ламп, нових зразків електроприводів на основі сучасної силової електроніки тощо;
провести комплекс прикладних досліджень, спрямованих на підвищення ефективності енергетичних підприємств, застосування високоефективних технологій спалювання вітчизняних енергоносіїв, економію палива та енергії;
розробити апаратуру і обладнання для практичного використання нетрадиційних джерел енергії, насамперед геотермальної та енергії вітру;
розробити нові системи охолодження турбогенераторів потужністю 100 - 300 МВт, які забезпечують підвищення ефективності експлуатації електростанцій (Рівненська АЕС, Бурштинська ДРЕС);
впровадити в геологічних підприємствах нові методи виявлення перспективних територій для проведення геолого-розвідувальних робіт;
розробити технології та обладнання для підвищення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, забезпечення їх безаварійної експлуатації, зменшення впливу на навколишнє природне середовище.
8. Реалізація науково-технічних програм у галузі агропромислового комплексу дасть змогу:
створити систему насінництва картоплі для півдня України на базі біотехнологічних методів, нові високоврожайні сорти твердої пшениці і сої, здатні підвищити врожайність майже вдвічі в умовах зрошування;
впровадити малозатратне льонарство у відповідних областях України;
впровадити у виробництво вітчизняні аналоги високоефективних пестицидів нового покоління;
розробити нові технології переробки, пакування і збереження харчових продуктів.
9. В інтересах машинобудівного комплексу дослідження будуть спрямовані на:
підвищення надійності та довговічності машин та конструкцій;
створення конкурентоспроможних транспортних двигунів внутрішнього згоряння;
розроблення технологій та зразків високонадійних інтегральних схем високого ступеня інтеграції та систем наноелектроніки;
розроблення високоефективних систем зв'язку на основі радіотехнічних, волоконно-оптичних, лазерних та супутникових інформаційних каналів;
створення і освоєння виробів електроніки, сучасних приладів та обладнання, конкурентоздатних на світовому ринку, зокрема комбінованого багатофункціонального "електронного комбайну", електронних мікроскопів, таймерних комп'ютерних систем, систем комп'ютерного управління технологічними процесами;
розроблення автоматичних засобів неруйнівного контролю та діагностики продукції.
10. Розробити і впровадити в медичну практику нові лікувальні препарати та технології, нове устаткування і прилади, зокрема:
унікальне обладнання для лазерних хірургічних операцій на працюючому серці;
технології діагностики та лікування молочної залози, інших онкозахворювань у жінок, які дадуть змогу вчетверо підвищити виявлення цих хвороб на ранніх стадіях;
апаратуру для проведення безкровних операцій з використанням плазмової, лазерної та кріохірургії;
томографічну гама-камеру як засіб високоефективної діагностики багатьох патологій;
нові матеріали, насамперед для протезування у стоматології, хірургії кінцівок, серцево-судинній хірургії тощо.
11. Завершити роботу з підготовки до впровадження на цілому ряді підприємств технологій:
очищення викидів, в тому числі відходів гальванічного виробництва, пестицидів тощо;
переробки масових масштабних відходів виробництва;
видобутку, переробки та спалювання шахтного метану;
комплексної переробки полімінеральних руд.
12. Продовжити роботу над розробленням і впровадженням у виробництво "технологій спеціального призначення", спрямованих на розв'язання критично важливих проблем під час створення і модернізації систем озброєння та військової техніки, авіа- і ракетно-космічної техніки тощо.
13. Розпочати реалізацію в 1996 році програми державної підтримки міжнародного співробітництва в сфері високих та критичних технологій. Забезпечити подальший розвиток традиційної співпраці наукових установ і вчених України з Міжнародним науковим фондом, Міжнародною асоціацією сприяння зв'язкам з вченими нових незалежних держав колишнього Радянського Союзу (INTAS), Українським науково-технологічним центром та іншими міжнародними організаціями. Підготувати правову базу для формування спільного науково-технологічного простору держав-учасниць СНД.
II. ПОГЛИБЛЕННЯ РЕФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
1. Основні макроекономічні орієнтири
Кабінет Міністрів України вживатиме рішучих дій для закріплення позитивних результатів здійснення політики макроекономічної стабілізації, що забезпечуватиме насамперед істотне підвищення самоорганізації товаровиробників, зростання дієвості економічних регуляторів, збільшення обсягів інвестицій та відновлення на цій основі економічного зростання.
Для цього у 1997 році передбачається:
стабілізувати обсяги валового внутрішнього продукту (ВВП), сформувати оптимальну структуру його використання;
утримувати бюджетний дефіцит у межах до 5 відсотків ВВП;
скоротити поточні державні витрати;
знизити інфляцію до 25 відсотків на рік, зменшити на цій основі відсоткову ставку за кредит;
знизити перерозподіл ВВП через зведений бюджет до 42,4 відсотка;
забезпечувати оптимальний рівень зайнятості населення.
Головними важелями досягнення цих орієнтирів поряд з активною структурною політикою будуть: збалансована бюджетна політика, зменшення податкового тиску та реформування податкової системи, активна інвестиційна, грошово-кредитна та валютна політика, легалізація некримінальної "тіньової" економіки, ефективна соціальна та конкурентна політика, експортоорієнтована зовнішньоекономічна діяльність.
2. Забезпечення збалансованості бюджету, подальшого реформування бюджетних відносин
Проблеми бюджету, які в останні роки значно загострилися, віддзеркалюють реальну соціально-економічну ситуацію і стали центральним економічним питанням. Скорочення реальних доходів бюджетів усіх рівнів, зниження платіжної дисципліни вкрай ускладнило ситуацію із забезпеченням їх збалансованості та фінансуванням запланованих заходів. Водночас постійне посилення соціального навантаження на бюджет, здійснення багатьма керівниками бюджетних установ і організацій витрат у значно більших розмірах, ніж передбачено бюджетними призначеннями, негативно позначається на розрахунках в народному господарстві і стало одним із головних чинників загострення кризи платежів.
За станом на 1 вересня 1996 р. загальна заборгованість бюджетних установ перевищила 3,9 млрд. гривень, у тому числі у заробітній платі - 1,1 млрд. гривень, за опалення - 0,9 млрд. гривень.
Подальше функціонування галузей бюджетної сфери за рахунок скорочення видатків без здійснення радикальних заходів щодо удосконалення мережі бюджетних установ, їх структури та зменшення контингенту, що обслуговується бюджетними установами, практично неможливе. Видатки 1997 року тільки на фінансування закладів та установ соціально-культурної сфери (освіта, культура, охорона здоров'я), обчислені відповідно до законодавства, становлять 22,5 млрд. гривень (за заявками міністерств і відомств - 25,9 млрд. гривень), або 73,7 відсотка доходів бюджетів без урахування цільових бюджетних фондів (Пенсійного фонду, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, інших загальнодержавних фондів).
Головними напрямами політики Кабінету Міністрів України у фінансово-бюджетній сфері на 1997 та наступні роки будуть:
формування проектів бюджету на підставі реального визначення його доходної частини, а видатків - у межах наявних фінансових ресурсів;
оптимізація рівня бюджетного дефіциту та розширення джерел доходної частини бюджету за рахунок упорядкування та скасування більшості податкових пільг, розширення кола платників податків, здійснення заходів щодо розвитку інфраструктури фондового ринку, реалізації програми продажу цінних паперів на внутрішньому та зовнішньому ринках;
сприяння процесам макроекономічної стабілізації та структурної перебудови економіки, реалізації інвестиційної політики за рахунок залучення коштів підприємств, населення та іноземних інвестицій;
забезпечення фінансовими ресурсами соціального захисту населення та функціонування соціально-культурної сфери на гарантованому державою рівні, оптимізація її мережі з одночасним посиленням контролю за дотриманням фінансової дисципліни, цільовим і ефективним використанням державних коштів;
реформування податкової системи в напрямі її спрощення та зниження податкового тиску, виконання нею регулюючої функції при збереженні доходної бази бюджету;
здійснення комплексу заходів щодо повноти і своєчасності надходження всіх видів державних доходів, страхових внесків до Пенсійного фонду та інших державних цільових фондів.
З метою розв'язання зазначених проблем Кабінет Міністрів України передбачає:
1. Скоротити дефіцит державного бюджету у 1997 році до рівня, що не перевищує 5 відсотків ВВП.
Впорядкувати режим запозичень коштів у вигляді облігацій внутрішніх державних позик, забезпечити зменшення вартості їх обслуговування, продовження термінів позичок, створити умови для доступу на внутрішній ринок державних цінних паперів максимального кола інвесторів, в тому числі нерезидентів та громадян України.
Запровадити випуск середньострокових та довгострокових державних цінних паперів для юридичних і фізичних осіб.
2. З метою надійного забезпечення бюджетними асигнуваннями утримання державних та комунальних закладів освіти, охорони здоров'я, культури, проведення наукових досліджень розробити і здійснити заходи щодо структурної перебудови галузей соціально-культурної сфери, оптимізації її мережі виходячи з необхідності:
забезпечення повного завантаження дитячих дошкільних і лікувальних закладів, наповненості класів у загальноосвітніх школах;
врахування реального попиту на вищу і професійно-технічну освіту в межах, необхідних для кадрового забезпечення економіки в умовах ринкових відносин з урахуванням підготовки кадрів на комерційній основі;
впорядкування системи матеріального забезпечення студентів;
інвентаризації наявної мережі наукових установ, скорочення неефективно працюючих закладів або їх переорієнтації та перепрофілювання;
приведення чисельності і штатів установ і організацій у відповідність із затвердженими у бюджетах призначеннями;
розширення сфери платних послуг, що надаються закладами соціально-культурної сфери понад мінімально гарантований державою рівень;
оптимізації та нормування кількості пільг, що надаються окремим категоріям населення.
3. Запровадити обов'язкове затвердження кошторисів бюджетних установ керівниками вищестоящих органів; упорядкувати доплати, надбавки, премії, виплати за роботу за сумісництвом; привести штатні посади у бюджетних установах у відповідність з бюджетними можливостями.
4. Встановити нормативи у сфері охорони здоров'я на одного жителя; запровадити плату за лікування з іноземних громадян; впорядкувати перелік ліків, які імпортуються за бюджетні кошти, за наявності вітчизняного їх виробництва; затвердити перелік окремих видів платних медичних послуг.
5. Запровадити часткову плату за користування матеріально-технічною базою у вищих навчальних закладах; переглянути навчальні плани та збільшити кількість студентів з розрахунку на одного викладача; запровадити госпрозрахункові принципи діяльності підготовчих відділень та груп подовженого дня; запровадити безплатне харчування учнів I - IV класів загальноосвітніх шкіл для дітей із малозабезпечених сімей, а також часткову плату за користування підручниками в загальноосвітніх школах; упорядкувати виплату стипендій студентам.
6. Установити персональну відповідальність керівників міністерств, відомств, інших органів виконавчої влади за приведення у 1997 році наявної мережі бюджетних установ та контингентів, що ними обслуговуються, у відповідність з показниками бюджету.
7. Розробити механізм реструктуризації боргу бюджетних установ і організацій за використані енергоресурси та надані підприємствами і організаціями товари (роботи, послуги).
8. Видатки на фінансування галузей економіки спрямовувати на пріоритетні напрями структурної перебудови, насамперед на розвиток агропромислового, паливно-енергетичного комплексів та реалізацію визначеного кола комплексних цільових та науково-технічних програм, заходів щодо реструктуризації підприємств.
Здійснювати державну підтримку вугледобувних підприємств та сільськогосподарських товаровиробників, зокрема тих, що виробляють тваринницьку продукцію.
9. Забезпечити у 1997 році фінансування програм, що мають пріоритетне загальнодержавне значення. Державну підтримку окремих підприємств здійснювати з обов'язковим моніторингом отриманого ефекту від вкладених коштів.
10. Здійснити у 1997 - 1998 роках у межах наявних бюджетних коштів передачу об'єктів соціальної сфери, що перебувають на балансі підприємств і організацій, у відання місцевих органів влади.
11. Фінансування капітальних вкладень за рахунок бюджету обмежувати переліком найважливіших об'єктів. Збільшити обсяги фінансування на зазначені цілі підприємств передусім за рахунок амортизаційних відрахувань і прибутку, що залишається в їх розпорядженні, а також за рахунок залучення коштів населення.
12. Продовжити роботу, спрямовану на забезпечення відносного скорочення витрат бюджету на утримання органів влади шляхом оптимізації їх структури і функцій, розмежування повноважень між центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
З цією метою здійснювати подальше укрупнення міністерств і відомств із переорієнтацією їхньої діяльності на функціональний принцип. Визначити перелік підприємств, які передаються із сфери управління міністерств (відомств) у підпорядкування місцевих державних адміністрацій.
13. Видатки на національну оборону визначати відповідно до заходів розбудови Збройних Сил та положень Воєнної доктрини. Для цього розробити ряд законодавчих актів, зокрема стосовно оборонного бюджету, державної програми будівництва і розвитку Збройних Сил України, програми виробництва озброєння і військової техніки. Вдосконалювати форми і методи фінансування потреб оборони та соціального захисту військовослужбовців.
Провести оптимізацію видатків на правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави за рахунок удосконалення структури правоохоронних органів. Внести відповідні зміни до законодавства України.
14. Взаємовідносини між державним бюджетом та іншими ланками бюджетної системи грунтуватимуться на чіткому розподілі функцій, повноважень і відповідальності центральних та місцевих органів влади.
15. Вдосконалювати процес надання централізованої допомоги окремим адміністративно-територіальним одиницям шляхом:
запровадження нормативно-розрахункових методів надання регіональним бюджетам централізованої підтримки, застосування дольового методу фінансування видатків, що мають загальнодержавне значення;
поступового скорочення загальної кількості адміністративно-територіальних утворень, що отримують допомогу з державного бюджету, за рахунок удосконалення механізму розподілу загальнодержавних податків і зборів;
більш об'єктивної оцінки потреб територій в бюджетних ресурсах на основі диференційованих соціальних і бюджетних нормативів.
Здійснити заходи щодо створення і реалізації більш ефективної системи міжбюджетного регулювання, яка передбачає стабільність у формуванні доходної частини місцевих бюджетів, з урахуванням повноважень органів місцевого самоврядування та делегованих їм функцій органів виконавчої влади. З цією метою забезпечити стабільність нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів до місцевих бюджетів, внести відповідні пропозиції до Верховної Ради України щодо змін до законодавства про бюджетну систему, затвердження правил складання і виконання бюджетів, порядку та умов надання дотацій і субвенцій з бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України. Неухильно дотримуватися вимог щодо своєчасності і повноти розрахунків між державним і місцевими бюджетами.
16. Посилити контроль за дотриманням бюджетної дисципліни, цільовим і ефективним витрачанням бюджетних коштів, для чого розробити і затвердити умови казначейського виконання Державного бюджету України, завершити формування органів Державного казначейства та забезпечити їх належною матеріально-технічною базою. Встановити щомісячне та подекадне прогнозування надходжень до державного бюджету, касове планування бюджетних доходів та видатків, на цій основі запровадити лімітування витрат для всіх бюджетних установ, що фінансуються з державного бюджету, з включенням до їх кошторисів усіх джерел надходжень.