забезпечення доступності правосуддя;
удосконалення судочинства, створення законодавчих гарантій реалізації права особи на справедливий судовий розгляд справ протягом розумного строку відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ( 995_004 );
удосконалення процедури формування корпусу професійних суддів;
підвищення ефективності суддівського самоврядування;
гарантованого та належного бюджетного фінансування судової влади;
забезпечення неухильного виконання рішень судів;
забезпечення розвитку інституту третейських судів та процедури медіації (примирення).
Уряд визнає, що вдосконалення судочинства в Україні потребує:
у частині доступності правосуддя та вдосконалення його процесуальних засад:
удосконалення системи судів, подолання їх багатоланковості, в тому числі реорганізації господарських судів у спеціалізовані суди з розгляду комерційних спорів;
завершення створення повноцінної системи адміністративного судочинства;
запровадження інституту суду присяжних;
запровадження інституту виборних мирових суддів;
оптимізації процедур апеляційного перегляду та касаційного оскарження з метою забезпечення сталості судових рішень судів першої інстанції;
зменшення навантаження на суддів, оптимізації кількості судів та чисельності суддів, підвищення ролі у зазначених питаннях органів суддівського самоврядування;
забезпечення захисту права особи на досудове провадження, розгляд справи судовим органом або виконавче провадження протягом розумного строку;
надання безоплатної правової допомоги для забезпечення реалізації права на захист від обвинувачення, а також соціально незахищеним категоріям громадян та звільнення їх від сплати судового збору;
підвищення рівня поінформованості учасників судового процесу та громадян про організацію та діяльність судів, розміщення на порталі "Судова влада України" в Єдиному державному реєстрі судових рішень усіх судових рішень, що набрали законної сили;
продовження процесу кодифікації цивільно-правового
законодавства шляхом інкорпорації Господарського кодексу України
( 436-15 ) та окремих норм Земельного кодексу України ( 2768-14 )
в Цивільний кодекс України ( 435-15 );
розроблення проектів Кодексу комерційного судочинства України та нової редакції Кримінального процесуального кодексу України та Закону України "Про адміністративні процедури";
трансформації наказового провадження у функцію нотаріату;
створення та впровадження системи ювенальної юстиції;
у частині вдосконалення процедури формування корпусу професійних суддів та дисциплінарної відповідальності суддів:
удосконалення механізму переатестації усіх суддів і перевірки відповідності їх доходів і витрат майновому стану, здійснення позачергової переатестації суддів у 2008 році відповідно до закону;
забезпечення прозорої процедури призначення на конкурсних засадах та обрання суддів з перевіркою рівня знання законодавства шляхом складання кваліфікаційного іспиту у формі тестування;
прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів рішення про рекомендацію суддів на посади за результатами іспиту, а також співбесіди, психологічного тестування, медичного обстеження та інших відомостей про кандидата;
запровадження відбору на конкурсних засадах суддів, що претендують на зайняття посади в суді вищого рівня;
запровадження спеціальної підготовки кандидатів на посади суддів, що призначаються вперше, в Академії суддів України;
застосування положень про обрання (призначення) на адміністративні посади голів та заступників голів місцевих судів органами суддівського самоврядування, обмеження повноважень голів зазначених судів та розширення повноважень органів суддівського самоврядування;
вивчення питання доцільності переходу до обрання суддів місцевих судів громадою;
розширення законом переліку підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, з встановленням, зокрема, відповідальності суддів за порушення строків розгляду справи, систематичне чи грубе порушення суддівської етики, умисне та грубе порушення норм матеріального або процесуального права, порушення таємниці нарадчої кімнати тощо;
удосконалення системи дисциплінарної відповідальності суддів, у тому числі шляхом запровадження інституту дисциплінарних інспекторів, що діятимуть на постійній основі;
у частині належного бюджетного фінансування судової влади та забезпечення виконання рішень судів:
запровадження стандартів фінансового забезпечення судів, зокрема виходячи з розрахунків необхідних капітальних видатків;
перегляду системи оплати праці суддів, їх соціального та матеріально-побутового забезпечення;
припинення практики нагородження суддів за виконання ними службових обов'язків;
удосконалення системи і порядку виконання судових рішень з метою забезпечення невідворотності їх виконання.
Виконання зазначених завдань потребує внесення відповідних змін до Законів України, які регламентують діяльність судів та суддів, зокрема "Про статус суддів" ( 2862-12 ), "Про судоустрій України" ( 3018-14 ), "Про адвокатуру" ( 2887-12 ), "Про нотаріат" ( 3425-12 ), "Про Вищу раду юстиції" ( 22/98-ВР ), "Про судову експертизу" ( 4038-12 ) та розроблення проекту Закону України "Про державну судову адміністрацію".
Проведення реформи суміжних з правосуддям інститутів, зокрема прокуратури, адвокатури, системи виконання судових рішень, нотаріату, а також приведення діяльності правоохоронних органів у відповідність з європейськими стандартами з посиленням функції громадського контролю, скасування функцій загального нагляду прокуратури, введення прокуратури в систему органів юстиції.
Попереднє (досудове) розслідування кримінальних справ повинно бути відокремлене від діяльності та повноважень прокуратури. Пріоритетом у діяльності правоохоронних органів буде не безпека можновладців, а безпека кожного громадянина.
Виходячи з таких позицій Уряд зобов'язується:
розробити з урахуванням положень нової редакції Конституції України проект нової редакції Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 );
визначити Мін'юст спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно;
розробити проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень";
запровадити в системі органів юстиції єдиний реєстр фізичних осіб (у тому числі громадян України);
утворити спеціальний орган з розслідування особливо важливих справ, у тому числі з питань корупції, передавши йому функції розслідування кримінальних справ, що на даний час належать прокуратурі та СБУ, за певними категоріями підслідності. Функції за іншими категоріями підслідності передати органам внутрішніх справ з одночасним переглядом категорій підслідності, які сьогодні належать до компетенції МВС. З цією метою Уряд зобов'язується розробити проект Закону України про спеціальний орган з розслідування особливо важливих справ, законопроекти щодо внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ), Законів України "Про міліцію" ( 565-12 ), "Про Службу безпеки України" ( 2229-12 ), "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 );
підвищити відповідальність за порушення законодавства з безпеки дорожнього руху та розробити правовий механізм невідворотності покарання за порушення Правил дорожнього руху ( 1306-2001-п, 306а-2001-п ).
2.4. ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ
Корупція є основною загрозою соціально-економічному розвитку суспільства. Вона не лише основна причина бідності країни, але і перешкода для її подолання. Корупція може загрожувати існуванню нації, оскільки корупційні дії та їх наслідки можуть позначитися на житті наступних поколінь.
На високий рівень корупції в Україні впливають такі фактори:
непрозорість діяльності і непідзвітність органів державної влади;
відсутність політичної волі щодо боротьби з корупцією, неучасть у цій боротьбі правоохоронних структур і органів національної безпеки держави;
надзвичайна розгалуженість дозвільно-регуляторної системи;
надмірний вплив окремих олігархічних груп на прийняття державних рішень і кадрові призначення;
низький рівень забезпечення захисту прав власності;
недотримання законодавства у сфері боротьби з корупцією, Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), а також недосконалість законодавства з цих питань у цілому;
недосконалість системи судів;
відсутність системності в роботі з виявлення корупції в органах державної влади;
відсутність публічного контролю за доходами та видатками вищих посадових осіб держави.
Робота Уряду у цій сфері буде спрямована на забезпечення максимальної прозорості діяльності органів державної влади. Політичний діяч, державний службовець, який працює в органах державної влади, повинен розуміти, що його діяльність і певною мірою приватне життя стануть публічними. Для цього необхідно здійснити такі політичні, економічні, правові, соціальні, ідеологічні, правоохоронні та міжнародні заходи:
формування політичної волі усіх гілок влади щодо боротьби з корупцією;
посилення кримінальної відповідальності за хабарництво;
надання парламентській опозиції контрольних функцій за дохідною та видатковою частиною бюджетів;
проведення антикорупційної експертизи актів законодавства та з метою ліквідації підґрунтя для корупції скасування або внесення до них змін;
реалізація рекомендацій Групи країн по боротьбі з корупцією Ради Європи (GRECO);
перегляд (з метою скасування) платних послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (включаючи реєстрацію, сертифікацію, експертизу, видачу дозволів і довідок, надання повноважень);
створення електронної системи інформування населення (місцевих громад) про місцеві бюджети (кошти, об'єкти, відповідальні за виконання, дата виконання);
проведення загальної стандартизації та уніфікації законодавства з урахуванням досвіду розвинених держав та країн, що досягли успіху в боротьбі з організованою злочинністю і корупцією. Ратифікація міжнародних антикорупційних актів та приведення у відповідність з ними законодавства з питань протидії корупції;
утворення спеціальної моніторингової комісії із залученням до її роботи експертів та представників громадських організацій для аналізу всіх проектів законів та інших нормативно-правових актів на предмет виникнення корупційних ризиків у разі набрання ними чинності;
забезпечення оприлюднення інформації про використані кошти державного та місцевих бюджетів;
запровадження проведення аукціонів з продажу державного майна і землі, відкритих тендерів під час державних закупівель;
запровадження механізму конкурсного добору на посади керівників національних акціонерних компаній, державних підприємств та акціонерних товариств, контрольний пакет акцій у статутному фонді яких належить державі;
посилення механізму захисту суб'єктів господарювання від неправомірного втручання у їх діяльність правоохоронних, податкових та контролюючих органів;
удосконалення системи добору, навчання та професійної підготовки кадрів правоохоронних органів з питань боротьби з корупцією;
підвищення рівня соціального захисту, матеріального і житлового забезпечення працівників правоохоронних органів та суддів; забезпечення особистої безпеки таких осіб та членів їх сімей;
створення при органах державної влади, у тому числі при правоохоронних органах, вищих і загальноосвітніх навчальних закладах телефонної "гарячої лінії" з метою надання громадянам можливості телефонувати та інформувати про факти корупції, тиску та вимагання;
створення умов для здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади, зокрема утворення громадських рад при всіх органах державної влади незалежно від їх доступу до фінансових ресурсів і обсягів витрачання коштів;
викорінення проявів корупції, фінансових правопорушень та інших зловживань під час здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;
посилення персональної відповідальності членів тендерних комітетів за допущені порушення та зловживання у сфері державних закупівель, аж до звільнення їх з державної служби.
Уряд зобов'язується проводити рішучу боротьбу з корупцією. Це передбачає здійснення таких правових заходів:
відокремлення бізнесу від влади;
сприяння прийняттю "антикорупційного пакета" законів України, внесеного до Верховної Ради України Президентом України, зокрема таких:
Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо відповідальності за корупційні правопорушення);
Про засади запобігання та протидії корупції;
Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень;
розроблення проектів Законів України "Про декларування доходів фізичними особами", "Про державний контроль в Україні", "Про державний фінансовий контроль за декларуванням доходів і їх витрачанням особами, уповноваженими на виконання функцій держави, членами їх сімей та близькими родичами" та інших з метою викорінення проявів корупції в діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб.
Необхідно також подолати ознаки корупційних діянь, які породжують тіньову економіку, що негативно позначається на надходженні коштів до бюджету, інвестиційному кліматі держави, стані виконання соціальних ініціатив та на рівні соціального захисту найманих працівників.
Для цього передбачається:
знизити податкове навантаження на підприємства і населення з одночасним підвищенням відповідальність за несплату податків;
ліквідувати складні і непрозорі схеми оподаткування, непотрібні і неефективні адміністративні та регулятивні функції держави, що спричиняють ухилення від оподаткування; припинити надмірне втручання влади у справи бізнесу, забезпечити функціонування дієвої системи відшкодування матеріальних і моральних збитків, завданих суб'єктам господарювання внаслідок некомпетентності окремих працівників органів державної влади.
Протидія корупції потребує не тільки зусиль держави, а і суспільної ініціативи, що передбачає:
забезпечення здійснення ефективного фінансового контролю, зокрема шляхом запровадження обов'язкового проведення незалежного аудиту фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, інших форм розкриття інформації про їх діяльність;
ініціювання програм правової освіти з питань подолання корупції;
збільшення обсягів розміщення відповідної реклами в засобах масової інформації;
проведення та опублікування результатів щорічних соціологічних опитувань щодо наявності корупції в державі.
З цією метою Уряд зобов'язується:
розробити проекти та забезпечити реалізацію Національної стратегії та плану дій щодо протидії корупції;
розробити проект Кодексу поведінки державних службовців та забезпечити дотримання його вимог посадовими особами органів виконавчої влади та державними службовцями;
забезпечити ефективну взаємодію правоохоронних органів, органів, що здійснюють державний нагляд, контроль та координацію у сфері державних закупівель, Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель та Тендерної палати України з питань виявлення зловживань під час здійснення процедур закупівель.
2.5. СУЧАСНІ ЗБРОЙНІ СИЛИ
Метою реформування та розвитку Збройних Сил є підвищення рівня обороноздатності держави та відновлення у суспільстві поваги до захисника Вітчизни. Стратегічними пріоритетами реформування та розвитку Збройних Сил Уряд вважає:
підтримку Збройних Сил у стані постійної бойової та мобілізаційної готовності; наближення їх за складом, системою управління, комплектуванням, рівнем навчання, підготовки та оснащення озброєнням і військовою технікою до стандартів збройних сил держав - членів НАТО;
завершення повного переходу до формування Збройних Сил на контрактній основі в міру створення для цього відповідних організаційно-фінансових умов;
упровадження служби у військовому резерві;
створення якісно інших сучасних складових частин сектору безпеки, зокрема Воєнної організації держави, державних невійськових структур, оборонно-промислового комплексу, які мають забезпечувати адекватне реагування на загрози національній безпеці у воєнній сфері;
створення умов для формування, підготовки, ефективного використання особового складу Збройних Сил. Задоволення потреб кожної особистості, розвитку в неї стійкої мотивації до військової служби та можливості реалізації свого потенціалу під час її проходження;
оснащення Збройних Сил новітніми зразками і модернізацію наявних систем (комплексів) озброєння та військової техніки, удосконалення організації виконання державного оборонного замовлення і проведення наукових досліджень;
забезпечення інтеграції України до європейської та євроатлантичної систем колективної безпеки, взаємовигідна співпраця з міжнародними організаціями;
запровадження ефективного механізму демократичного цивільного контролю за станом реформування і розвитку Збройних Сил та перебудовою сектору безпеки в цілому;
посилення соціальних гарантій військовослужбовцям у сфері житлового та грошового забезпечення, а також адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку;
посилення військово-патріотичного виховання населення.
Для реалізації зазначених пріоритетів Уряд зобов'язується:
забезпечити мобілізацію ресурсів для створення боєздатних Збройних Сил, удосконалення оборонних технологій;
розробити законодавчі акти, спрямовані на забезпечення розвитку Збройних Сил та звільнення від виконання не властивих їм функцій;
здійснити в повному обсязі заходи щодо співробітництва з НАТО;
забезпечити державне фінансування Збройних Сил відповідно до Державної програми розвитку Збройних Сил України;
забезпечити створення, виробництво та закупівлю озброєння і військової техніки як основи переоснащення Збройних Сил, розвитку вітчизняного оборонного комплексу;
розробити проекти законодавчих актів, спрямованих на продовження участі України у військовому та військово-технічному співробітництві з іноземними державами;
усунути диспропорцію між грошовим забезпеченням військовослужбовців і заробітною платою державних службовців Збройних Сил та інших військових формувань, передбачити виділення відповідних коштів у державному бюджеті;
запровадити механізм кредитування житла для
військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань з
метою ліквідації черги на житло, передбачити виділення відповідних
коштів у державному бюджеті;
передбачити у проектах державного бюджету виділення коштів для створення фонду службового житла (для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань);
забезпечити дотримання вимог екологічної безпеки під час закриття або зміни форми власності колишніх військових промислових підприємств і об'єктів та передачі військових об'єктів у господарське користування.
III. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНА НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
Основними стратегічними орієнтирами економічної політики Уряд вважає:
економічне стимулювання створення конкурентоспроможних виробництву промисловості України, трансферу технологій та інноваційної діяльності;
забезпечення зростання доходів та збільшення частки оплати праці у структурі собівартості на основі зростання продуктивності праці;
забезпечення створення умов для реалізації людського потенціалу нації відповідно до європейських стандартів;
орієнтацію соціальної стратегії на примноження людського капіталу шляхом розвитку науки та освіти, культури, охорони здоров'я;
зміцнення інституту власності як основи ринкової системи господарства;
всебічну підтримку підприємництва як основної рушійної сили соціально-економічного розвитку;
розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки;
побудову сучасної конкурентоспроможної економіки на основі інноваційної та інвестиційної діяльності, заохочення спрямування фінансових, технологічних та організаційних ресурсів на інноваційні цілі;
прийняття програми пріоритетних напрямів інноваційної політики держави строком на 10-15 років;
сприяння розвитку науки та впровадженню інновацій як основного елемента структурних перетворень і забезпечення конкурентоспроможності економіки на світовому ринку;
удосконалення нормативно-правової бази щодо державного сприяння захисту прав інтелектуальної власності суб'єктів господарювання України за кордоном;
застосування сучасних підходів до бюджетного планування та виконання бюджетів, використання стимулюючої ролі бюджетної і податкової політики;
забезпечення цінової стабільності та подальшої розбудови фінансового сектору економіки;
підвищення ефективності управління корпоративними правами держави та державними підприємствами;
встановлення оптимального співвідношення форм власності та організаційних моделей господарювання;
детінізацію економіки та легалізацію капіталів некримінального походження;
проведення на замовлення Кабінету Міністрів України фінансового аудиту за міжнародними стандартами всіх національних акціонерних компаній, державних підприємств та підприємств з контрольною часткою акцій держави;
впровадження визнаних у світі принципів розкриття інформації підприємствами і фінансовими установами щодо їх діяльності, зокрема з метою відстеження перехресних прав власності та інших зв'язків між ними;
залучення ресурсного потенціалу регіонів, забезпечення розвитку їх науково-технічного та інноваційного потенціалу, подолання депресивності територій, створення умов для формування в кожному регіоні високотехнологічного господарського комплексу, в тому числі на кластерній основі.
3.1. СОЦІАЛЬНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПРІОРИТЕТИ
АНТИІНФЛЯЦИЙНА ПОЛІТИКА ТА УДОСКОНАЛЕННЯ
ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ
Низький рівень інфляції є однією з ключових передумов макроекономічної стабільності. Стабільність та передбачуваність динаміки інфляції сприятиме не лише стабілізації купівельної спроможності населення, насамперед малозабезпечених громадян, а і зниженню відсоткових ставок та залученню інвестицій.
Ефективність антиінфляційної політики значною мірою залежить від узгодженості дій Кабінету Міністрів України та Національного банку України, виконавчої та законодавчої гілок влади і переорієнтації використання обмежувальних монетарних заходів на ринкові методи управління сукупними пропозицією і пропонуванням, пріоритетного подолання немонетарних чинників інфляції.
Завданнями Кабінету Міністрів України та Національного банку України є укладення Меморандуму між Кабінетом Міністрів України та Національним банком України щодо узгодження дій у сфері економічної, грошово-кредитної та валютної політики.
Завданнями Кабінету Міністрів України є:
запровадження активного моніторингу добросовісності конкуренції на внутрішньому ринку та оперативне запобігання проявам монопольної поведінки як українських товаровиробників, так і компаній-імпортерів;
розроблення та здійснення (з метою зменшення собівартості продукції шляхом скорочення числа посередницьких ланок та спрощення доступу виробників на вітчизняний ринок) комплексу заходів щодо поліпшення інфраструктурного забезпечення ринків, сприяння розвитку системи оптової торгівлі та товарних біржових ринків;
вжиття заходів до посилення державного та громадського контролю за якістю послуг житлово-комунального господарства, розроблення порядку диверсифікації надавачів таких послуг та забезпечення конкуренції у цій сфері;
запровадження (з метою забезпечення захисту від непередбачуваних цінових коливань) укладення довгострокових контрактів і формування державних товарних резервів для інтервенцій на проблемних ринках соціально значущих товарів (м'яса, цукру, зерна і нафтопродуктів).
Уряд зобов'язується забезпечити:
розроблення проекту нової редакції Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ), в якому встановлюватимуться обмеження прямого втручання держави у ціноутворення, визначатимуться критерії та умови припустимого адміністративного регулювання ціноутворення на обмежений перелік соціально та економічно значущих товарів і послуг;
розроблення проектів законів про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням наявних обмежень; недопущення прийняття законодавчих актів, відповідно до яких збільшується сума бюджетних видатків понад норму, передбачену Декларацією цілей та завдань бюджету на наступний бюджетний період.
Успіх проведення державної антиінфляційної політики безпосередньо пов'язаний з підвищенням ефективності управління грошовою пропозицією, коректним вибором цільових орієнтирів монетарної та курсової політики.
Уряд визнає, що завданнями Кабінету Міністрів України та Національного банку України є:
зменшення питомої ваги готівки у грошовій масі за рахунок поширення безготівкових розрахунків населення;
розвиток систем довгострокового інвестиційного кредитування із застосуванням механізмів інвестиційного кредитування, а також впровадження диференційованих регуляторних вимог до комерційних банків, які здійснюють таке кредитування;
стимулювання розвитку іпотечного кредитування шляхом удосконалення нормативної бази з його регулювання та спеціальних механізмів довгострокового рефінансування іпотечних кредитів;
удосконалення інструментів страхування валютних ризиків та валютного контролю з метою запобігання спекулятивним валютним атакам, посилення ринкових засад процесу курсоутворення, формування відповідного біржового ринку;
зв'язування надлишкової ліквідності шляхом випуску Національним банком України цінних паперів з привабливим рівнем прибутковості;
регулярне звітування та публічне роз'яснення Національним банком України рішень у сфері монетарної та валютної політики;
створення інформаційної бази для здійснення моніторингу та звітування про обсяг, строк та напрям валютних операцій, що проводяться суб'єктами валютно-фінансових відносин, насамперед фінансовими посередниками;
удосконалення державного регулювання діяльності бюро кредитних історій.
Уряд зобов'язується забезпечити розроблення проекту Закону України "Про інвестиційні банки".
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ
Бюджетна політика повинна бути узгоджена з цілями довгострокового економічного зростання. Необхідно запровадити сучасні підходи та принципи адміністрування державних видатків, що спрямовані на підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів та перетворення бюджетної політики на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку в умовах ринкової економіки.
Завданнями Кабінету Міністрів України є:
практичне запровадження системи середньострокового бюджетного планування та розроблення бюджетних планів на середньострокову перспективу з чіткими фіскальними та видатковими орієнтирами, перехід в управлінні бюджетними видатками до бюджетування, орієнтованого на результати в рамках середньострокового бюджетного планування;
розроблення механізму та запровадження адресної соціальної допомоги на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі (строк - 2009 рік), а також запровадження адресної соціальної допомоги населенню у транспортній сфері (строк - 2011 рік);
розроблення та здійснення заходів щодо підвищення ефективності бюджетних інвестицій, зокрема складення середньострокових бюджетних програм з реалізації бюджетних інвестицій;
концентрація капітальних видатків бюджету на створенні інформаційно-комунікаційної, транспортної та комунальної інфраструктури як складових частин сприятливого інвестиційного та підприємницького середовища;
удосконалення процедур державних закупівель, в тому числі в частині уточнення критеріїв оцінки тендерних пропозицій, та застосування сучасних інформаційних технологій з метою підвищення рівня оперативності та об'єктивності державних закупівель;
розроблення та здійснення заходів щодо децентралізації міжбюджетних відносин з урахуванням унітарної форми державного устрою України та трирівневої системи адміністративно-територіального устрою;
забезпечення регіонів необхідними ресурсами для соціального розвитку;
проведення інвентаризації передбачених законами зобов'язань держави;
утримання на економічно безпечному рівні боргового навантаження, продовження здійснення заходів щодо оптимізації структури державного боргу з метою зниження вартості його обслуговування.
Уряд зобов'язується забезпечити:
надання адресної соціальної допомоги шляхом розроблення проектів відповідних законів;
розроблення проектів законів про внесення змін до:
Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ), спрямованих на децентралізацію міжбюджетних відносин;
законів України за підсумками проведення інвентаризації фінансових зобов'язань держави;
дотримання принципу неприпустимості внесення змін до законодавчих актів щодо системи оподаткування, які набирають чинності в поточному бюджетному році та передбачають підвищення або зміну принципів нарахування податкового навантаження.
Завданнями Кабінету Міністрів України є:
розроблення пропозицій щодо реструктуризації видаткової частини бюджету шляхом раціоналізації витрат на загальнодержавні функції управління, виконання соціальних програм; збільшення державних видатків, спрямованих на економічний розвиток, зокрема реалізацію проектів енергозбереження;
розроблення пропозицій щодо збільшення ресурсної частини бюджету (зокрема, за рахунок надходжень від приватизації) в обсягах, які відповідають збільшенню бюджетних видатків, спрямованих на економічний розвиток.
ЗДІЙСНЕННЯ ПОДАТКОВОЇ РЕФОРМИ
Реформування податкової системи України є тривалим процесом і потребує послідовності та наступності економічної політики. Це вимагає затвердження Стратегії реформування податкової системи України та формування на її основі законодавства, що забезпечить:
поступове зниження рівня податкового навантаження;
підвищення рівномірності його розподілу;
розширення бази оподаткування;
мінімізацію податкових пільг;
уніфікацію норм податкового законодавства;
розроблення чітких, предметних, обмежених у часі та просторі податкових інструментів стимулювання економічної діяльності;
встановлення рівноправних відносин між платниками податків та фіскальними органами;
удосконалення системи адміністрування податків і зборів та реформування функцій і структури Державної податкової адміністрації відповідно до світових вимог та стандартів;
усунення суб'єктивізму під час адміністрування податку на додану вартість та декриміналізацію процесів його відшкодування, проведення економічного аналізу переваг та недоліків податку на додану вартість і податку на споживання (продаж) з метою вибору більш ефективного як для платників податку, так і для держави;
внесення змін до податкового законодавства з метою створення стабільних і достатніх джерел фінансового задоволення потреб органів місцевого самоврядування.
Стабільна та раціональна податкова політика стане запорукою відновлення довіри бізнесу до влади, важливим фактором детінізації виробничо-комерційної діяльності та економічним інструментом боротьби з корупцією.
Завданнями Кабінету Міністрів України є:
розроблення та затвердження Стратегії реформування податкової системи України;
підготовка пропозицій щодо внесення змін до податкового законодавства, які передбачатимуть розширення бази оподаткування та більш справедливий розподіл податкового навантаження шляхом впровадження податку на нерухомість після введення єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно;
здійснення адаптації елементів податкового законодавства України до норм законодавства Європейського Союзу;
удосконалення правил адміністрування спрощеного
оподаткування, які дадуть змогу запобігти зловживанням у цій сфері
та водночас спростять умови провадження діяльності добросовісними
представниками малого бізнесу;
запровадження загального єдиного соціального внеску, який передбачає поступове зниження рівня оподаткування фонду оплати праці;
удосконалення системи рентних платежів за використання природних ресурсів, видобуток корисних копалин, використання джерел енергії та збору за забруднення навколишнього природного середовища;
розширення прав місцевих органів виконавчої влади у сфері податкового стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності шляхом диференціації ставок місцевих податків і зборів;
розмежування повноважень державних органів у сфері податкового адміністрування; упорядкування правил і процедур проведення податкових перевірок, скасування та заміна кримінальної відповідальності за незначні порушення податкового законодавства адміністративною із компенсацією завданої шкоди та сплатою адміністративних штрафів після визначення критеріїв таких правопорушень;
спрощення системи бухгалтерського обліку та звітності, гармонізація правил податкового обліку з правилами бухгалтерського обліку, наближення бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів;
підвищення стимулюючої ролі амортизації в оновленні основних фондів; розроблення проекту Закону України "Про амортизацію";
впровадження автоматизованої системи подання податкової звітності в електронному вигляді.
Уряд зобов'язується забезпечити:
розроблення згідно із Стратегією реформування податкової системи України законопроектів щодо внесення змін до законодавства з питань оподаткування прибутку підприємств, доданої вартості, доходів фізичних осіб, місцевих податків та зборів, спрощеної системи оподаткування;
розроблення проекту Закону України "Про єдиний соціальний внесок";
підготовку пропозицій стосовно внесення змін до податкового законодавства в частині розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади щодо регулювання податкового навантаження та податкового стимулювання.
Уряд зобов'язується завершити розроблення проекту Податкового кодексу України з урахуванням результатів широкого громадського обговорення, фахового аналізу та передбаченням положень про те, що його норми набирають чинності відповідно до Стратегії реформування податкової системи України. Прийняття цього акта забезпечить створення єдиного правового поля діяльності суб'єктів господарювання та умов для подальшої інтеграції України до світової спільноти, адаптації елементів податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу і норм СОТ.
АКТИВІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ ТА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
З метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств необхідна суттєва активізація інвестиційної діяльності. Для цього здійснюватимуться заходи економічної політики, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату, заохочення інвестицій за рахунок коштів підприємств та населення.
Завданнями Кабінету Міністрів України є:
реалізація конкурентоспроможного на внутрішньому та зовнішньому ринку виробничого потенціалу;
перебудова системи державного управління промисловою політикою та розбудова ринкової інфраструктури;
спрямування державних інвестиційних ресурсів лише на визначені пріоритетні галузі економіки;
розроблення концепції щодо державно-приватного партнерства в Україні;
фіскальне стимулювання політики реінвестування доходів;
створення нормативно-правової бази для заохочення вкладення довгострокових фінансових інвестицій;
удосконалення режиму реєстрації іноземних інвестицій;
залучення коштів Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського інвестиційного банку та інших міжнародних фінансових організацій для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів в Україні;
сприяння укладенню угод про розподіл продукції;
запровадження прозорих схем концесійної діяльності;
сприяння створенню інститутів спільного інвестування - корпоративних та пайових інвестиційних фондів;
формування системи стимулів інвестиційної діяльності підприємств та інвестиційного кредитування з боку комерційних банків, а також стимулів інноваційної діяльності;
розроблення нормативно-правової бази спільного
(консорціумного) кредитування великих інвестиційних проектів;
збільшення інвестиційної складової у видатках Державного бюджету України на відповідний рік та спрямування цих коштів, зокрема на умовах державно-приватного партнерства;
розбудова національної депозитарної системи, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери, забезпечення запровадження механізму гарантованих розрахунків за угодами;
впровадження нормативно-методичного забезпечення захисту прав дрібних інвесторів під час емісії інвестиційних цінних паперів;
забезпечення законодавчого врегулювання здійснення емісії боргових цінних паперів на муніципальному рівні із здійсненням контролю за цільовим спрямуванням коштів на реалізацію цілей розвитку;
розширення системи обов'язкового страхування з визначенням чітких гарантій відповідальності страхових компаній та механізмів спрямування їх коштів на інвестиційні цілі;
розвиток програм довгострокового кредитування громадян на потреби підвищення енергетичної економічності житла, здобуття освіти, будівництво житла тощо;
спрощення дозвільно-погоджувальної системи у сфері містобудування;
дотримання збалансованого співвідношення вартості комунальних послуг з розміром доходів населення, забезпечення оплати тільки реально спожитих ресурсів та наданих послуг;
забезпечення розвитку інноваційних структур - технопарків, технополісів, технологічних інкубаторів, венчурних фірм та інших форм об'єднання зусиль науки, освіти, виробництва і фінансового капіталу;
подання до Верховної Ради України законопроектів щодо:
приведення умов діяльності спеціальних (вільних) економічних зон в Україні у відповідність з вимогами СОТ та положеннями Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур ( 995_643 ) (м. Кіото, 1999 рік);
залучення інвестицій для реалізації інвестиційних та інноваційних проектів на умовах укладення кредитних договорів між Україною та іншими державами;
створення організаційно-правових засад для формування ефективної логістичної мережі міжнародного та національного рівня на основі державно-приватного партнерства;
утворення інститутів трансферу технологій з
науково-технічного сектору в промисловість, формування
інфраструктури інноваційної взаємодії для розвитку кооперативних