Про затвердження клінічних протоколів санаторно-курортного лікування дітей в санаторно-курортних закладах України

Прояви: більш виразні рухові порушення, а також порушення чуттєвої та вегетативної функцій нерву.

Відновлення функцій не завжди повне, може продовжуватися на протязі багатьох місяців, іноді рік та більше.

3) нейротмезіс - розрив нерву з перетином аксону та оболонок.

Прояви: повна утрата перелічених функцій нерву. Через 2-3 тижні після розриву нервового стовбура на центральному кінці образується травматична неврома.

Прогноз відновлення функцій несприятливий.

Обов'язкові лабораторні дослідження

- Загальний аналіз крові (1 раз у 10 днів)

- Реакція Васермана (RW),

- Цукор крові

- Загальний аналіз сечі

- Біохімічні дослідження крові (загальний білок, білкові фракції, сечовина, ферменти крові)

Обов'язкові інструментальні дослідження

- рентгенологічне дослідження хребта та кінцівок - за показаннями

- електронейроміографія (ЕНМГ) - за показаннями

- КТ хребта та спинного мозку (за показаннями)

Додаткові інструментальні та лабораторні дослідження, консультації спеціалістів проводяться залежно від супутніх захворювань і тяжкості основного захворювання.

Консультації фахівців: лікаря-ортопеда (за показаннями)

4. Санаторно-курортне лікування*

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - відновлення або покращення функції нерва.

Дієта: вільна (при діабетичній невропатії - N 9).

Санаторний режим: II-IV

Кліматотерапія: загальна (аеротерапія, геліотерапія, талассотерапія).

Руховий режим: лікувальна фізкультура та руховий режим підбираються індивідуально - в залежності від характеру та локалізиції ураження, поширеності та тяжкості рухових порушень, загального стану хворого:

- вправи з посилкою вольових імпульсів до уражених м'язів, які поєднуються з активними рухами у симетричних здорових м'язах з чиненням до них опору;

- пасивна лікувальна гімнастика - при повній відсутності рухів в уражених м'язах;

- активна лікувальна гімнастика з полегшенням - з поступовим зростанням дозування, чергується з вправами на розтягування м'язів, дихальними вправами;

- активна лікувальна гімнастика з обтяженням - з поступовим зростанням дозування, чергується з вправами на розтягування м'язів, дихальними вправами;

- активна лікувальна гімнастика з гімнастичними снарядами;

- розвиток практичних навичок;

- прогулянки на свіжому повітрі з дозованою ходьбою.

За показаннями - лікування положенням за допомогою підтримуючих пов'язок, шин, лонгет (з метою створення середньофізіологічного положення кінцівок). Вони знімаються для проведення ЛФК та масажу.

Протипоказані як сильне перерозтяження паретичних чи паралізованих м'язів, так і повне розслаблення, укорочення, які призводять до розвитку інтерстиціального фіброзу та стійких контрактур.

Масаж: класичний по загальноприйнятій методиці (назначається при відсутністі больового синдрому та набряків ураженої кінцівки); при невральному міодистрофічному синдромі класичний масаж доповнюється рефлекторно-точковим масажем, який включає основні класичні прийоми: погладжування, розтирання, розминання та вібрацію. Тривалість масажу у ділянці локальної болючості підбирається індивідуально: у середньому від 20 секунд до 2-3 хвилин у кожній точці. Сила впливу та тривалість процедури поступово збільшуються від процедури до процедури (в середньому тривалість процедури не перевищує 20 хвилин). В залежності від переносимості кожної процедури, стану хворого крапковий масаж проводять щоденно або через 1-2 дні. На курс лікування призначається від 10 до 15-20 процедур.

Бальнеотерапія: включається у курс лікування у період регресу симптомів у підгострій стадії процесу та стадії неповної ремісії захворювання у хворих з рефлекторно-нейром'язовими проявами остеохондрозу хребта і травматично-компресійними нейропатіями. Вибір бальнеопроцедур різного фізико-хімічного складу повинен базуватися на використанні його основного ефекту. У зв'язку з цим необхідно враховувати стадію патологічного процесу та виразність клінічних симптомів (біль, контрактура, чуттеві та вегетативно-судинні та трофічні порушення), а також супутні соматичні захворювання.

- Радонові ванни: оказують найбільш виразний болезаспокійливий ефект, а також позитивний вплив на периферійний кровообіг, стан нервово-м'язового апарату. Застосовують природні та приготовані радонові води з концентрацією радону у ванні 1,5-3 кБк/л; T води 36-37 град.С; тривалість процедури від 10 до 15 хвилин; через день; на курс лікування 10-15 процедур.

- Скипідарні ванни: оказують гарний болезаспокійливий дефект, релаксуючий, покращують периферійну гемодинаміку. Використовується біла скипидарна емульсія у кількості 30 мл на 200 мл води, T води 37-38 град.С; тривалість процедури від 10 до 15 хвилин; на курс лікування 10-15 процедур, які проводяться через день або 2 дні підряд з перервою на 3-й день.

- Сірководневі ванни: оказують рефлекторно-резорбтивну дію на різні органи та системи, особливо чуттєві до сірководню периферійні нервові структури. Концентрація сірководню - 50-100-150 мг/л; T води 35-37 град.С; тривалість процедури від 8 до 12 хвилин; на курс лікування 12-14 процедур, які проводяться 2 дні підряд з перервою на 3-й день.

Пелоїдотерапія - включається у курс лікування у період регресу симптомів у підгострій стадії процесу та стадії неповної ремісії захворювання у хворих з рефлекторно-нейром'язовими проявами остеохондрозу хребта і травматично-компресійними нейропатіями, при відсутності набряку тканин. Лікувальна грязь накладається на уражені ділянки, або на уражені кінцівки та відповідний сегмент спинного мозку; T грязі 38-40 град.С; тривалість процедури від 15 до 30 хвилин, на курс 10-15 процедур.

Апаратна фізіотерапія:

- СМС (при відсутності М-відгуку при проведенні електродіагностики): роздвоєний електрод площиною по 100 кв.см фіксують паравертебрально на шийно-грудному відділі хребта при ураженні верхніх кінцівок та плечового поясу та на нижньогрудному - поперековому відділі хребта при ураженні нижніх кінцівок. Електрод площиною 150-200 кв.см - розташовують на передній чи задній поверхні передплічь чи гомілок, в залежності від ураження згинальної чи розгинальної групи м'язів. Режим змінний, III ((ПН) та IV (ПЧ) рід роботи, частота модуляцій 30-100 Гц в залежності від ступеню ураження нервово- м'язового апарату, глибина модуляцій 75-100%, сила струму 8-20 мА, тривалість процедури по 5-7 хвилин кожним родом робіт. Курс лікування - 12-15 процедур, щоденно.

- Ультрафонофорез лідази або гідрокортизону: використовуються портативні ультразвукові апарати; один чи два флакони лідази по 64 ОД розчиняють у 1-2 мл 1% розчину новокаїну; суміш за допомогою шприца наносять краплями на зону проекції компресії нервового ствола і розтирають по шкірі, потім наносять невеликий шар вазелинової олії або 1% гідрокортизонова мазь наноситься тонким шаром на шкіру у ділянці впливу та після процедури залишається на шкірі; ультразвуковий випромінювач площиною 4 кв.см, методика контактно-лабільна; режим імпульсний, з тривалістю імпульсів 4-10 мс; інтенсивність 0,1-0,8 Вт/кв.см в залежності від зони дії та стадії захворювання; тривалість дії на поле 5 хвилин; загальна тривалість процедури - до 15 хвилин; на курс лікування 10-15 процедур, щоденно.

- Високоінтенсивна імпульсна магнітотерапія (ВІМТ) (апарати АМИТ-01, АВИМП): магнитна індукція 150 мТл на зони ураження (дистальні відділи верхніх та нижніх кінцівок) контактно, лабільно або стабільно; тривалість процедури 5-15 хвилин, щоденно. Курс лікування - 10-12 процедур.

- Лазеротерапія: використовують лазерне опромінювання червоного 0,63 мкм та інфрачервоного 0,78 мкм діапазону, доза на проекцію ураженої ділянки 1-3 Дж на кв.см, щоденно, на курс 14-15 процедур.

- Електростимуляція паретичних м'язів: проводиться після електродіагностики (при значному болевому синдромі назначається по мірі його зникнення): малий електрод розташовують на електрорухальній ділянці ураженого нерва або м'яза, інший електрод площиною 200 кв.см розташовують паравертебрально в зоні відповідних сегментів спинного мозку; при двополюсній методиці 2 електрода площиною 4 кв.см розташовують та фіксують перший - на електрорухальній ділянці нерва, а другий - у місці переходу м'яза у сухожилля. Частота впливу варіює від 10 до 0,5 Гц, тривалість імпульсів - від 1000 до 10 мс, перерва між імпульсами у 2-6 разів більш тривала, ніж самий імпульс (чим важче ураження нерву, тим меншими повинні бути частота подразнення та тривалість імпульсу, і тим довшими інтервали між імпульсами); найчастіше застосовують експоненціальну форму імпульсів; електростимуляція кожного м'яза проводисться впродовж 2-8 хвилин, при стомленні м'язу надається відпочинок впродовж 2-3 хвилин; курс лікування до 20-25 процедур.

Термін санаторно-курортного лікування: 24 дні.

Критерії якості лікування: зменшення або повна ліквідація патологічної симптоматики (больового синдрому, чуттєвих порушень) при виконанні спеціальних тестів на провокування цих симптомів - при тунельних синдромах; покращення чи повне відновлення показників стимуляційної електроміографії; покращення чи відновлення рухової активності; повне відновлення соціально-побутової активності.

Протипоказання: загальні протипоказання для санаторно-курортного лікування, гострий період захворювання, різкі порушення у руховій сфері (паралічі, що перешкоджають самостійному пересуванню) та значні розлади функції тазових органів (крім хворих, які направлені у санаторії для лікування травм та хвороб хребта та спинного мозку), наявність м'язових атрофій, що потребує хірургічної корекції.

Можливі побічні дії та ускладнення - відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.

1. Шифр по МКХ-10: G61-G64.

2. Назва захворювання - Поліневропатії та інші ураження периферичної нервової системи

Класифікація: G61 - Запальна поліневропатія:

G61.0 - Синдром Гійєна-Барре - гострий (після-) інфекційний поліневрит

G61.1 - Сироваткова невропатія

G61.8 - Інші запальні поліневропатії

G62 - Інші поліневропатії:

G62.0 - Медикаментозна поліневропатія

G62.1 - Алкогольна поліневропатія

G62.2 - Поліневропатія, спричинена іншими токсичними речовинами

G62.8 - Променева поліневропатія

G63 - Поліневропатія при хворобах, класифікованих в інших рубриках:

G63.0 - Поліневропатія при інфекційних та паразитарних хворобах, класифікованих в інших рубриках

G63.1 - Поліневропатія при новоутвореннях

G63.2 - Діабетична поліневропатія

G63.3 - Поліневропатія при інших ендокринних хворобах та порушеннях обміну речовин

G63.4 - Поліневропатія при недостатності харчування

G63.5 - Поліневропатія при системних ураженнях сполучної тканини

G63.6 - Поліневропатія при інших кістково-м'язових ураженнях

G64 - Інші розлади периферичної нервової системи

Полінейропатії мають спільний патогенетично обгрунтований підхід до діагностики та лікування, у зв'язку з чим вищеперелічені захворювання об'єднані у єдиний протокол.

3. Діагностика на санаторному етапі*

Основні клінічні критерії: порушення чутливості за полінейритичним типом (симетричні множинні дистальні) та рухові порушення (парези за периферійним типом у дистальних відділах кінцівок)

Обов'язкові лабораторні дослідження

- загальний аналіз крові (при відхиленні від норми дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)

- реакція Васермана (RW)

- цукор крові (повторюють у динамиці за показаннями)

- загальний аналіз сечі

Додаткові інструментальні і лабораторні дослідження проводяться залежно від супутніх захворювань і тяжкості основного захворювання:

- Біохімічні дослідження крові (загальний білок, білкові фракції, сечовина, гострофазові показники, печінкові проби, коагулограма, ліпідограма) - за показаннями, з урахуванням етіології захворювання

- Електроміографія (ЕМГ) - за показаннями

Консультації фахівців на предмет визначення спеціальних методик обстеження та лікування (ортопед, лікар ЛФК та інші) проводяться за показаннями на початку лікування, з урахуванням етіології захворювання

4. Санаторно-курортне лікування*

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - покращення чутливості за полінейритичним типом, покращення загального стану, поліпшення або компенсація рухових та трофічних розладів, соціальна адаптація та зниження ступеню інвалідізації.

Дієта: вільна (при діабетичній поліневропатії - обмеження цукру).

Санаторний режим: II-IV

Кліматотерапія: загальна (аеротерапія, геліотерапія, талассотерапія), в залежності від загального стану хворого.

Руховий режим: лікувальна фізкультура та руховий режим підбираються індивідуально - в залежності від характеру та локалізиції ураження, поширеності та тяжкості рухових порушень, загального стану хворого:

- вправи з посилкою вольових імпульсів до уражених м'язів, які поєднуються з активними рухами у симетричних здорових м'язах з чиненням до них опору;

- пасивна лікувальна гімнастика - при повній відсутності рухів в уражених м'язах;

- активна лікувальна гімнастика з полегшенням - з поступовим зростанням дозування, чергується з вправами на розтягування м'язів, дихальними вправами;

- активна лікувальна гімнастика з обтяженням - з поступовим зростанням дозування, чергується з вправами на розтягування м'язів, дихальними вправами;

- активна лікувальна гімнастика з гімнастичними снарядами;

- розвиток практичних навичок;

- прогулянки на свіжому повітрі з дозованою ходьбою.

За показаннями - лікування положенням за допомогою підтримуючих пов'язок, шин, лонгет (з метою створення середньофізіологічного положення кінцівок). Вони знімаються для проведення ЛФК та масажу.

Протипоказані як сильне перерозтяження паретичних чи паралізованих м'язів, так і повне розслаблення, укорочення, які призводять до розвитку інтерстиціального фіброзу та стійких контрактур.

Масаж: класичний стимулюючий по загальноприйнятій методиці (назначається при відсутністі больового синдрому та набряків уражених кінцівок, коли на перший план виступають симптоми нервово-м'язового та вегетативного випадіння); доповнюється рефлекторно-точковим масажем, який включає основні класичні прийоми: погладжування, розтирання, розминання та вібрацію, а також лінійним масажем кінцівок в центрострімкому напрямі з використанням тонізуючих прийомів. Сила впливу та тривалість процедури поступово збільшуються від процедури до процедури (в середньому тривалість процедури не перевищує 20 хвилин). В залежності від переносимості кожної процедури, стану хворого масаж проводять щоденно або через 1-2 дні. На курс лікування призначається від 10 до 15-20 процедур.

Бальнеотерапія: Вибір бальнеопроцедур різного фізико-хімічного складу повинен базуватися на використанні його основного ефекту. У зв'язку з цим необхідно враховувати стадію патологічного процесу та виразність клінічних симптомів (біль, контрактура, чуттеві та вегетативно-судинні та трофічні порушення), а також супутні соматичні захворювання.

- Радонові ванни: оказують найбільш виразний болезаспокійливий ефект, а також позитивний вплив на периферійний кровообіг, стан нервово-м'язового апарату. Застосовують природні та приготовані радонові води з концентрацією радону у ванні 1,5-3 кБк/л; T води 36-37 град.С; тривалість процедури від 10 до 15 хвилин; через день; на курс лікування 10-15 процедур.

- Скипідарні ванни: оказують гарний болезаспокійливий ефект, релаксуючий, розсмоктувальну дію, покращують периферійну гемодинаміку. Використовується біла або жовта скипидарна емульсія. Склад білої скипидарної емульсії: 500 мл дистильованої води, мила дитячого 30 г, саліцилової кислоти 1 г, спирту камфорного 30 мл, скипидару живичного 500 мл. Склад жовтої емульсії: води дистильованої 200 мл, олії касторової 300 г, гідрату окису калія чи натрія 40 г, кислоти олеїнової 225 мл, скипидару живичного 750 мл. Кількість емульсії на одну ванну (200 л) - 20-60 мл. На першу ванну витрачається 20 мл, на кожну наступну - на 5-10 мл більше. T ванни 36-39 град.С; тривалість процедури від 10 до 15 хвилин; на курс лікування 10-15 процедур, які проводяться через добу.

- Сульфідні ванни: оказують рефлекторно-резорбтивну дію на різні органи та системи, особливо чуттєві до сірководню периферійні нервові структури. Досягається седативний ефект, стимулюється виведення з організму продуктів розпаду, зниження рівня цукру в крові, активація обмінних процесів. Концентрація сірководню - 50-100-150 мг/л (1,5; 3; 4,5 ммоль/л); t води 34-38 град.С; тривалість процедури від 5 до 15 хвилин; на курс лікування 10-12 ванн, які проводяться 2 дні підряд з перервою на 3-й день, або через добу. Сульфідні ванни застосовуються у вигляді полу- та загальних ванн.

Пелоїдотерапія - включається у курс лікування у стадії неповної ремісії захворювання, при відсутності набряку тканин. Лікувальна грязь накладається на відповідні сегментарні зони та на кінцівки, або тільки на кінцівки у вигляді високих рукавичок, брюк, шкарпеток; t грязі 40-44 град.С; тривалість перших процедур 10-15 хвилин, при гарній переносимості їх збільшують до 20-30 хвилин, на курс 10-15 процедур, через добу.

Апаратна фізіотерапія:

- СМС на дистальні відділи кінцівок та відповідний сегмент хребта: роздвоєний електрод площиною по 100 кв.см фіксують паравертебрально на шийно-грудному відділі хребта або на нижньогрудному - поперековому відділі хребта. Другий електрод площиною 150-200 кв.см - розташовують на дистальних відділах кінцівок. Режим змінний, III (ПН) та IV (ПЧ) рід роботи, частота модуляцій 30-100 Гц в залежності від ступеню ураження нервовом'язового апарату, глибина модуляцій 75-100% , сила струму 8-20 мА, тривалість процедури по 5-7 хвилин кожним родом робіт. Курс лікування - 12-15 процедур, щоденно.

- Електрофорез новокаїну по методиці Вермеля: електрод площиною 300 кв.см розташовують в міжлопатковій зоні та з'єднують з катодом; другий роздвоєний електрод площиною по 150 кв.см розташовують на ікроножних м'язах та з'єднюють з анодом; прокладку під анодом змочують 1-5% розчином новокаїну; щільність струму 0,1 мА/кв.см. Тривалість процедури 15-30 хвилин. Курс лікування - 10-15 процедур, щоденно.

- Ультрафонофорез лідази або гідрокортизону: використовуються портативні ультразвукові апарати, з озвучуванням спочатку паравертебральної зони проекції шийних та поперекових симпатичних вузлів, в подальшому - дистальних відділів кінцівок; один чи два флакони лідази по 64 ОД розчиняють у 1-2 мл 1% розчину новокаїну; суміш за допомогою шприца наносять краплями на зону проекції ураження і розтирають по шкірі, потім наносять невеликий шар вазелинової олії або 1% гідрокортизонова мазь наноситься тонким шаром на шкіру у ділянці впливу та після процедури залишається на шкірі; ульразвуковий випромінювач площиною 4 кв.см, методика контактно-лабільна; режим імпульсний, з тривалістю імпульсів 4-10 мс; інтенсивність 0,2 Вт/кв.см; тривалість дії на поле 3-5 хвилин; потім на дистальні відділи кінцівок у безперервному режимі, інтенсивність 0,4-0,6 Вт/кв.см з тривалістю дії на поле 5 хвилин; на курс лікування 10-15 процедур, щоденно.

- Високоінтенсивна імпульсна магнітотерапія (ВІМТ) (апарати АМИТ-01, АВИМП): магнитна індукція 150 мТл на зони ураження (дистальні відділи верхніх та нижніх кінцівок) контактно, лабільно або стабільно; тривалість процедури 5-15 хвилин, щоденно. Курс лікування - 10-12 процедур.

- Лазеротерапія: використовують лазерне опромінювання червоного 0,63 мкм та інфрочервоного 0,78 мкм діапазону, доза на проекцію ураженої ділянки 1-3 Дж на кв.см, щоденно, на курс 14-15 процедур.

- Електростимуляція паретичних м'язів: проводиться після електродіагностики (при значному болевому синдромі назначається по мірі його зникнення): малий електрод розташовують на електрорухальній ділянці ураженого нерва або м'яза, інший електрод площиною 200 кв.см розташовують паравертебрально в зоні відповідних сегментів спинного мозку; при двополюсній методиці 2 електрода площиною 4 кв.см розташовують та фіксують перший - на електрорухальній ділянці нерва, а другий - у місці переходу м'яза у сухожилля. Перше поле: локтьовий розгинач пальців - загальний розгинач пальців. Друге поле: малогомілковий нерв - передній великогомілковий м'яз. Третє поле: малогомілковий нерв - довгий малогомілковий м'яз. Четверте поле: передній великогомілковий м'яз - короткий розгинач пальців. В залежності від ураження певних груп м'язів проводиться їх електростимуляція. Частота впливу варіює від 10 до 0,5 Гц, тривалість імпульсів - від 1000 до 10 мс, перерва між імпульсами у 2-6 разів більш тривала, ніж самий імпульс (чим важче ураження нерву, тим меншими повинні бути частота подразнення та тривалість імпульсу, і тим довшими інтервали між імпульсами); найчастіше застосовують експоненціальну форму імпульсів; електростимуляція кожного м'яза проводисться впродовж 2-8 хвилин, при стомленні м'язу надається відпочинок впродовж 2-3 хвилин; курс лікування до 20-25 процедур.

Термін санаторно-курортного лікування: 24 дні.

Критерії якості лікування: зменшення або повна ліквідація патологічної симптоматики (больового синдрому, чуттєвих порушень); покращення чи повне відновлення показників стимуляційної електроміографії; покращення чи відновлення рухової активності; соціальна адаптація та зниження ступеню інвалідізації.

Протипоказання: загальні протипоказання для санаторно-курортного лікування, гострий період захворювання та 3-4 місяця після нього, різкі порушення у рухальній сфері (паралічі, що перешкоджають самостійному пересуванню) та значні розлади функції тазових органів (крім хворих, які направлені у санаторії для лікування травм та хвороб хребта та спинного мозку), наявність м'язових атрофій, що потребує хірургічної корекції.

Можливі побічні дії та ускладнення - відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.

1. Шифр по МКХ-10: G83.2.

P.14. За локалізацією ушкодження розрізняють:

2. Діагностика на санаторному етапі*

Основні клінічні критерії: порушення чутливості та рухові порушення (парези за периферійним типом) верхньої кінцівки, спричинені акушерською травмою, м'язові атрофії та контрактури верхньої кінцівки.

Обов'язкові лабораторні дослідження

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі.

Додаткові інструментальні і лабораторні дослідження проводяться залежно від супутніх захворювань і тяжкості основного захворювання:

- електроміографія;

- реовазографія судин верхньої кінцівки.

Консультації фахівців на предмет визначення спеціальних методик обстеження та лікування (ортопед) проводяться за показаннями на початку лікування

3. Санаторно-курортне лікування*

Дієта: N 15

Санаторний режим: I-II.

Кліматотерапія: I-II режим.

Руховий режим: лікувальна фізкультура та руховий режим - в залежності від локалізації ураження, тяжкості рухових порушень, загального стану хворого.

Масаж: класичний стимулюючий, рефлекторно-точковий масаж. Курс лікування 10-12 процедур.

Бальнеотерапія: хлоридні натрієві, морські, сульфідні, йодобромні ванни (T води 36-37 град.С, 10 хвилин, через день). Курс лікування 10 процедур.

Пелоїдотерапія: лікувальна грязь T 38-40 град.С, 10-15 хвилин, накладається на уражену ділянку і сегменти спинного мозку., N 10 процедур на курс.

Теплотерапія: парафіно- озокеритові аплікації t 45-48 град.С, N 10 процедур на курс.

Апаратна фізіотерапія:

- Електростимуляція в'ялопаретичніх м'язів синусоїдальними модульованими струмами, тривалістю 5-10 хвилин, N 10-12 процедур на курс;

- Електрофорез (0,5-1% розчину новокаїну, 0,05% прозерину) на паретичну кінцівку, тривалістю 5-10 хвилин, N 10-12 процедур на курс.

Додатково:

Гідрокінезотерапія (T води 28-30 град.С, 15-20 хвилин, через день), N 10 процедур на курс.

Термін санаторно-курортного лікування: 24-36 днів.

Критерії якості лікування: зменшення парестезій, вегетативно-судинних порушень, покращення рухової активності; соціальна адаптація та зниження ступеню інвалідізації.

Можливі побічні дії та ускладнення - відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.

1. Шифр по МКХ-10: F98.0

2. Назва захворювання: неорганічний енурез.

3. Діагностика на санаторному етапі

Основні клінічні критерії: анамнез захворювання, дизурічні розлади.

Лабораторні дослідження:

Обов'язкові:

загальний аналіз крові;

загальний аналіз сечі.

Інструментальні дослідження:

Додаткові: ультразвукове дослідження нирок

Консультації: за показаннями.

4. Санаторно-курортне лікування*

Санаторний режим: I-II;

Дієта: N 15 з обмеженням гострих страв та спецій;

Кліматотерапія: I-II режим

Руховий режим:

ранкова гігієнічна гімнастика,

лікувальна гімнастика

лікувальна дозована ходьба,

теренкур.

Масаж.

Бальнеотерапія:

Пелоїдотерапія. Грязьові аплікації ("рейтузи"), температурою грязі 38-40 град.С, тривалістю 10-15 хв, через день, на курс 8-10 процедур.

Теплолікування. Парафіно-озокерітові "рейтузи", температурою 40-45 град.С, тривалістю 15-20 хв, щодня, N 8-10 процедур.

Апаратна фізіотерапія.

- електрофорез 0,1% розчину прозерину, 0,1% атропіну, 0,5% папаверину, 0,03% платифіліну на ділянку сечового міхура, 10-15 хв, кожен день, 10-12 процедур;

ультразвук на ділянку сечового міхура, частота 880 кГц, інтенсивність 0,1-0,4 вт/кв.см, режим променевий, 3-5 хв, щодня, 10-12 процедур на курс;

д'арсонвалізація промежини та стегон, області крижів, 3-6 хв, щодня, на курс 10-12 процедур;

ультрафіолетове опромінювання області крижів, 1-2 біодоза, через день, на курс 2-4 процедури;

електростимуляція сечового міхура СМТ-невипрямлений режим, II рід роботи, глибина модуляцій 50-75-100%, частота 10-30 Гц, тривалість процедур 6-8 хв, на курс 10-12 процедур;

електросон терапія, частота імпульсів 10-20 Гц, сила струму до легкого почуття, тривалістю 20-30-40 хв, щодня або два дні підряд з перервою на 3 день, на курс 8-10 процедур;

голкорефлексотерапія;

психотерапія.

Термін санаторно-курортного лікування 24 дні.

Крітерії якості лікування: припинення мимовільного сечовипускання, зменшення клінічних симптомів захворювання.

Можливі побічні дії та ускладнення - відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.

Шіфр по МКХ-10: N03

Назва захворювання: хронічний гломерулонефрит, період повної клініко-лабораторної ремісії без порушень функції нирок.

Класифікація (наказ МОЗ України від 31.08.2004 N 436):

Форми: нефротична, змішана, гематурична.

Активність ниркового процесу: період загострення, період часткової ремісії, період повної клініко-лабораторної ремісії.

Стан ниркових функцій: без порушення функції нирок, з порушенням функції нирок, хронічна ниркова недостатність.

3. Діагностика на санаторному етапі

Основні клінічні критерії: може протікати без виразних симптомів. Зрідка турбує біль в попереку, втомлюваність, артралгії, зрідка дізурія.

- Обов'язкові лабораторні дослідження:

аналіз крові клінічний;

загальний аналіз сечі;

Додаткові лабораторні дослідження:

аналіз сечі за Нечипоренком, Зимницьким;

бактеріологічні дослідження сечі за призначенням;

аналіз крові біохімічний - визначення загального білку крові, холестерину, протеїнограма.

Обов'язкові інструментальні дослідження:

контроль артеріального тиску;

ультразвукове дослідження сечової системи.

Додаткові інструментальні дослідження: електрокардіографія (за необхідністю).

Консультації фахівців - отоларинголога, окуліста, уролога, гінеколога проводять за необхідністю.

4. Санаторно-курортне лікування (на кліматичних курортах, у теплий період)*

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - зменшення клінічних симптомів захворювання: біль в крижах, порушення сечовідділення, загальнозміцнюючий ефект.

Санаторний режим: I-II

Дієта (відповідно до pH сечі): 6 або 14, або дієта N 15 з обмеженням гострих страв та спецій, алергенів.

Кліматотерапія: I-II режим - аеротерапія, повітряні, сонячні ванни, морські купання - метод комплексного впливу сприяє загальнозмічнюючому ефекту, поліпшенню процесів обміну, кровообігу та дихання, регуляторних функцій організму.

Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна фізкультура (групова), теренкур або лікувальна ходьба. Заборонено: волейбол, футбол, баскетбол.

Водолікування:

- при нефротичній формі гломерулонейрита - ванни сидячі або загальні хлоридні натрієві (20 г/л), перлинні, морські, температурою води 37-38 град.С, через день; всього 8-10 ванн.

- світлотеплова ванна для тулуба, 10-15 хв 1 раз на день, щодня, курс до 8-10 процедур.

Апаратна фізіотерапія: за необхідністю лікування хронічних осередків інфекції.

Психологічна реабілітація.

Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.

Критерії якості лікування: повна клініко-лабораторна ремісія, підвищення якості життя.

Можливі побічні дії та ускладнення - відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.

1. Шифр по МКХ-10: N11.0

2. Назва захворювання: необструктивний хронічний пієлонефрит, період повної клініко-лабораторної ремісії без порушення функції нирок.

Класифікація пієлонефриту (наказ МОЗ України від 03.11.2008 N 627

клінічна форма: необструктивний, обструктивний;

характер процесу: гострий, хронічний (хвилеподібний, латентний);

активність: активна стадія (I, II, III ступінь), часткова клініко-лабораторна ремісія, повна клініко-лабораторна ремісія;

стадія: інфільтративна, склеротична;

стан функції нирок: без порушення функції нирок, з порушенням функції нирок, хронічна ниркова недостатність.

В класифікації виділяють дві клінічні форми ПН - обструктивну та необструктивну. Необструктивний ПН виникає в незмінених до того нирках і сечових шляхах, а обструктивний - на тлі попередньо змінених нирок або сечових шляхів. В основі хронічного ПН лежить специфічне імунне запалення з деструкцією та посиленим синтезом колагенових волокон, утворенням рубців у тканині нирок. Хронічний ПН має хвилеподібний і латентний перебіг. Для хвилеподібного перебігу ПН характерні періоди загострення з маніфестними клінічними симптомами. Латентний перебіг ПН характеризується тільки сечовим синдромом різного ступеню виразності.

3. Діагностика на санаторному етапі

Основні клінічні критерії: зрідка біль у животі, попереку, стомлюваність, головні болі, дизурія.

Обов'язкові лабораторні дослідження:

аналіз крові клінічний;

загальний аналіз сечі;

аналіз сечі за Нечипоренком.

Додаткові лабораторні дослідження:

біохімічний аналіз крові з визначенням рівня креатиніну, сечовини;

бактеріологічні: посів сечі на визначення мікрофлори та її чутливості до антибіотиків - за показаннями.

аналіз сечі за Зимницьким;

мазок із піхви (для дівчат) за показаннями.

Обов'язкові інструментальні дослідження:

контроль артеріального тиску;

ультразвукове дослідження сечової системи - за показаннями 1 раз на 6-12 місяців.

Консультації фахівців - проводяться за призначенням: гінеколог, уролог, отоларинголог та ін.

4. Санаторно-курортне лікування (курорти із сухим та теплим кліматом)*:

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - зменшення клінічних симптомів захворювання, поліпшення діурезу, загальнозміцнюючий ефект.

Санаторний режим: I-II

Дієта: відповідно до pH сечі дієта: 6 або 14, або дієта N 15 з обмеженням гострих страв та спецій.

Кліматотерапія - один із основних методів лікування. Під впливом теплого та сухого повітря кліматопроцедур - формування загальнозміцнюючого ефекту, поліпшення функції нирок внаслідок посилення віддачі води екстраренальним шляхом, рефлекторне поліпшення кровообігу. Призначають по I-II режиму аеротерапію, повітряні, сонячні ванни, морські купання.

Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна фізкультура (групова), теренкур або лікувальна ходьба, ближній туризм, екскурсії.

Мінеральні води питні - один з основних методів санаторно-курортного лікування. Рекомендовано вуглекислі гідрокарбонатно- сульфатно-натрієво-кальцієві малої мінералізації або гідрокарбонатно-кальцієві-магнієві води. Це мінеральні води "Нафтуся", "Лужанська", "Планета", "Полтава", Поляна Купіль. Режим дозування: 5 мл/кг маси тіла - разова доза, тричі перед їжею, четвертий раз - на ніч з урахуванням добового ритму роботи нирок. Методика призначення питної води залежить від кислотоутворюючої функції шлунку.

Бальнеолікування (при наявності стійкої ремісії сприяє поліпшенню геодинаміки, процесів обміну, загальнозміцнюючому ефекту):

мінеральні ванни або хлоридні натрієви (10 г/л-20 г/л), або на звичайній воді загальні або сидячі, 5-10 хвилин, T води 37-38 град.С, щодня або через день, курс N 8-10, під контролем за самопочуттям.

Теплолікування

грязьові ілові аплікації (38-40 град.С) на поперекову область, 8-10 хв, через день, курс 8-10 процедур;

озокеритові аплікації на поперекову область, температура озокериту 40-45 град.С, 20-25 хв, щодня або через день, курс 8-10 процедур.

Пелоїдотерапію протипоказано хворим на хронічний калькульозний пієлонефрит у загостренні основного або супутніх захворювань, макрогематурії. Озокеритотерапія - більш щадний метод лікування.

Апаратна фізіотерапія:

- при наявності хронічних осередків інфекції верхніх дихальних шляхів, шлунку, печінки за загальними методиками для дітей з урахуванням віку.

Для лікування хронічного пієлонефриту апаратна фізіотерапія призначається в окремих випадках:

- ампліпульстерапія (СМС - терапія) області нирок. Розташування електродів: роздвоєний електрод розміщають в місті проекції нирки, другий електрод 20 кв.см в епігастральній області, струм перемінний - 3-4 рід, частота 80 Гц, глибина модуляції 50%, сила струму до відчуття помірної вібрації, тривалість процедури 5-7 хв кожного струму, щодня. Всього 6-10 процедур. Призначають для підвищення тонусу сечових шляхів при гіпотонії та атонії, посилення діурезу, зменшення запального процесу при хронічному необструктивному пієлонефриті у фазі ремісії, нефрогенній гіпертензії.

- ультразвукова терапія області проекції нирок, режим імпульсний - 4 мс, контакт прямий, методика жвава, інтенсивність 0,2-0,4 Вт/кв.см, по 3 хв на кожне поле, щодня або через день. Курс 8-10 процедур. Призначають у фазі латентного запального процесу. Протипоказання: полікістоз, гідронефроз, структури сечоводу, сечокам'яна хвороба.

Психологічна реабілітація.

Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.

Критерії якості лікування: зникнення або зменшення болю в поперековій області, покращення загального стану за основними клінічними та лабораторними показниками.

Протипоказання: хронічний пієлонефрит у фазі активного запалення, наявність ознак декомпенсації нирок (олігурія, підвищений залишковий азот); полікістоз нирок, декомпенсований гідронефроз.

Можливі побічні дії та ускладнення - відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.

1. Шифр по МКХ-10: N30

Назва захворювання: хронічний цистит, період ремісії без ниркової недостатності.

Класифікація:

Клінічна класифікація грунтується на глибині запального ураження слизової оболонки:

- катаральний;

- гранулярний;

- бульозний;

- геморагічний.

Залежно від перебігу розрізняють гострий і хронічний.

2. Діагностика

Основні клінічні критерії: біль в області сечового міхура, уретри, відчуття пекучості в уретрі, порушення сечовідділення.

Обов'язкові лабораторні дослідження:

загальний аналіз крові;

загальний аналіз сечі.

Додаткові лабораторні дослідження:

аналіз сечі (проба 3-х склянок) та за Нечипоренко;

бактеріологічні: посів сечі на визначення мікрофлори;

мазок з піхви у дівчат (за необхідністю).

Інструментальні дослідження:

контроль артеріального тиску;

ультразвукове дослідження сечового міхура.

Консультації фахівців - уролога, гінеколога, оторіноларинголога проводяться за призначенням.

Санаторно-курортне лікування*

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - протизапальний, спазмолітичний, трофостимулюючий ефект сечового міхура при хронічному процесі.

Санаторний режим: I-II

Дієта (відповідно до pH сечі): 6 або 14, або дієта N 15 з обмеженням гострих страв та спецій.

Кліматотерапія: I-II режими, аеротерапія, повітряні, сонячні ванни, морські купання.

Руховий режим:

- ранкова гігієнічна гімнастика,

- лікувальна фізкультура (групова),

- лікувальна ходьба - щадний режим.

Питне лікування мінеральної води сприяє поліпшенню уродинаміки та pH сечі. Призначають мінеральну воду гідрокарбонатно-сульфатно-натрієву-кальцієву малої мінералізації (типу Слав'яновська, Смирновська), разова доза 2-3 мл/кг маси тіла, добова доза дітям 7-8 років 100-150 мл, 9-12 років 150-200 мл, 13-18 років 200-250 мл, за 45-60 хвилин до прийому їжі, курс 10-14 днів.

Теплолікування - для поліпшення м'язового тонусу та кровообігу сечового міхура:

Грязьові аплікації (38-40 град.С) на область сечового міхура або по типу боягузів, 10-15 хв, через день. Курс N 8 процедур.

Парафіно-озокеритові аплікації "боягузи" (40-45 град.С), 15-20 хв, щодня або через день, N 8-10.

Теплолікування призначають при відсутності протипоказань.

Апаратна фізіотерапія:

При катаральному циститі - ультратонотерапія області сечового міхура, 3-5 хвилин на процедуру, щодня, N 8-10.

При гранулярному та бульозному циститі - електрофорез 2% кальція хлориду (+) або лидази 32-64 од. (+), 1% цинку сульфату (+) області сечового міхура, 10-15 хвилин, щодня, N 8-10. При бульозному циститі електрофорез !% фурадоніну на область сечового міхура, 10-15 хвилин, щодня, N 8-10.

При гранулярному циститі:

- мікрохвильова терапія: СМХ-терапія на область сечового міхура, потужність проміння 4-8 Вт, 8-10 хвилин, щодня, N 8,

- або мікрохвильова терапія (ДМХ-терапія). Випромінювач апарату розташовують в області проекції сечового міхура. Доза слабко теплова (6-8 Вт), тривалість 8-10 хв щодня. Курс 3-4 процедури;

- або діадінамотерапія області сечового міхура і крижів. Електроди розташовують в області сечового міхура і крижів. Струм - двотактний хвильовий з довгими періодами по 4-6 хв, щодня, курс N 4-5 процедур.

Для поліпшення кровообігу, м'язового тонусу сечового міхура - інфрачервона лазерна терапія на область сечового міхура. Частота 80 Гц, 5 хвилин на поле, щодня, N 6-8.

Рефлексотерапія: E36, Gi4, Gi11, J22, J4, J3, T1, T3, T14, T20.

Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.

Критерії якості лікування: відсутність клінічних проявів; поліпшення або нормалізація лабораторних даних в сечі.

Протипоказання: специфічний інфекційний цистит в гострій і підгострій стадіях (туберкульоз, сифіліс, гонорея і ін.), поліпозний, язва, виразні порушення сечовипускання, злоякісні пухлини.

Можливі побічні дії та ускладнення - відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.

1. Шифр по МКХ-10: N31

Назва захворювання: нейрогенна дисфункція сечової системи.

Класифікація (Наказ МОЗ України від 29.12.2003 р. N 624):

Серед нейром'язевих дисфункцій сечового міхура існують 2 групи:

неорганічного походження, які виникають внаслідок порушення контролю з боку нервової системи за функцією сечового міхура та сфінктера уретри при повному збереженні цілісності її центрального та переферичного відділів і при відсутності анатомічних обструкцій нижніх сечових шляхів;

спинальний сечовий міхур, який викликаний вродженими (менінгомієцелє) або травматичними ураженнями термінального відділу спинного мозку.

Виділяють дві основні клінічні форми нейром'язевих дисфункцій, характерні для обох зазначених груп:

гіперрефлекторний (спастичний) сечовий міхур;

гіпорефлекторний (гіпотонічний) сечовий міхур.

2. Діагностика на санаторному етапі

Загальні клінічні симптоми нейром'язевих дисфункцій сечового міхура, при наявності яких слід проводити інструментальні методи обстеження: