• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій

Міністерство юстиції України  | Наказ, Інструкція від 15.12.1999 № 74/5 | Документ не діє
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Міністерство юстиції України
  • Тип: Наказ, Інструкція
  • Дата: 15.12.1999
  • Номер: 74/5
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство юстиції України
  • Тип: Наказ, Інструкція
  • Дата: 15.12.1999
  • Номер: 74/5
  • Статус: Документ не діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
( Абзац дев'ятий пункту 4.15.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 43/5 від 20.05.2003, в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )( Пункт 4.15.1 в редакції Наказу Мін'юсту N 2/5 від 09.01.2001 )
4.15.2. Про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій (додаток 35), в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.
Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3).
( Пункт 4.15.2 в редакції Наказу Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
4.15.3. Витрати на проведення виконавчих дій покриваються за рахунок коштів, що надійшли на спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду, а також коштів сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до Закону. Контроль та облік витрат на виконання покладаються на начальника відповідного органу державної виконавчої служби.
( Абзац перший пункту 4.15.3 в редакції Наказу Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )( Абзац другий пункту 4.15.3 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
4.16. Виконавчий збір
4.16.1. У разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3), стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а за невиконання рішення немайнового характеру у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення у тому самому порядку стягується виконавчий збір - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника-громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
( Абзац перший пункту 4.16.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 170/5 від 10.04.2007 )
Виконавчий збір не стягується із страховиків, які здійснюють державне обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особистим страхуванням, та з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавством, а також за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог.
( Пункт 4.16.1 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003 )
4.16.2. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону. При подальших пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
( Пункт 4.16.2 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
4.16.3. Кошти виконавчого збору перераховуються до Державного бюджету України і як фінансування надходять на спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду, відкриті на ім'я Міністерства юстиції України, регіональних управлінь юстиції, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - територіальні управління юстиції) в органах Державного казначейства.
Порядок бухгалтерського обліку депозитних сум, коштів виконавчого провадження та звітності про них та порядок розподілу коштів виконавчого збору визначається Міністерством юстиції України.
( Пункт 4.16.3 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерство юстиції України N 1507/5 від 05.09.2008 )
4.16.4. Постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
( Пункт 4.16.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
4.16.5. У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові органами державної виконавчої служби. Повернення коштів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Постанова про стягнення виконавчого збору може бути скасована за заявою боржника начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якщо боржник оплатить витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, у разі:
прийняття судом відмови стягувача від стягнення;
смерті або оголошення померлим стягувача чи визнання його безвісно відсутнім, або ліквідації стягувача - юридичної особи, якщо виконання вимог стягувача у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, або на письмову вимогу чи заяву стягувача.
Постанова про стягнення виконавчого збору може бути скасована за поданням державного виконавця начальником відповідного органу державної виконавчої служби в разі:
смерті або оголошення померлим боржника, або визнання його безвісно відсутнім чи ліквідації боржника - юридичної особи, якщо виконання обов'язків боржника у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
недостатності майна юридичної особи - боржника, що ліквідовується;
скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
( Пункт 4.16.5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
4.16.6. Про винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про суми виконавчого збору, фактично стягнуті за цією постановою, державним виконавцем робиться відмітка на зворотному боці виконавчого документа. Ці записи при поверненні виконавчого документа або скеруванні його до іншого органу державної виконавчої служби скріпляються підписом начальника відповідного органу державної виконавчої служби та печаткою цього органу. Записи про наступні стягнення сум виконавчого збору або повне його стягнення виконуються відповідними органами державної виконавчої служби, куди виконавчий документ надійшов для подальшого виконання разом з постановою про стягнення виконавчого збору.
За постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі провадження не заводяться, виконавчий збір не береться, постанова приєднується до виконавчого провадження, щодо якого винесено цю постанову. Виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. При виконанні цієї постанови виконавчий збір не береться.
4.17. Винагорода державному виконавцеві
4.17.1. Державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне й законне виконання виконавчого документа, за рахунок стягнутого з боржника виконавчого збору, одержує винагороду в розмірі 2 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру - не більше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Винагорода виплачується із спеціальних реєстраційних рахунків для обліку інших надходжень спеціального фонду, відкритих на ім'я Міністерства юстиції України, регіональних управлінь юстиції, територіальних управлінь юстиції в органах Державного казначейства.
( Пункт 4.17.1 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції N 115/5 від 22.09.2003, N 40/5 від 21.04.2005 )
4.17.2. Начальник органу державної виконавчої служби контролює наявність підстав для виплати винагороди, узагальнює їх щодо кожного державного виконавця та ставить перед начальником відповідного управління юстиції питання про внесення подання про виплату винагороди до вищестоящого управління юстиції або Міністерства юстиції України для фінансування витрат на винагороду. Порядок виплати винагороди державному виконавцю визначається Міністерством юстиції України.
( Пункт 4.17.2 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )( Пункт 4.17.3 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
4.18. Авансування витрат на виконавче провадження
4.18.1. З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено законом.
( Пункт 4.18.1 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
4.18.2. При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю повертається стягувачеві протягом десяти днів з дня проведення розподілу стягнутої з боржника суми, якщо інше не передбачено законом.
( Пункт 4.18.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
4.18.3. Авансові внески для здійснення необхідних витрат на забезпечення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини можуть бути зроблені стягувачем шляхом перерахування цих коштів безпосередньо на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.
( Пункт 4.18.3 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005, N 1332/5 від 24.07.2009 )
4.18.4. Для проведення витрат за рахунок авансових внесків кошти з депозитного рахунку згідно з письмовим розпорядженням державного виконавця перераховуються на спеціальний реєстраційний рахунок для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень, відкриті на ім'я Міністерства юстиції України, регіональних управлінь юстиції в органах Державного казначейства (звітність за ф. 4-2). Витрати за рахунок авансових внесків здійснюються згідно з кошторисами, затвердженими в установленому порядку.
( Інструкцію доповнено пунктом 4.18.4 згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1332/5 від 24.07.2009 )
4.19. Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника
4.19.1. Якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця (додаток 19) протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.
( Пункт 4.19.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
4.19.2. При виконанні зведеного виконавчого провадження, у тому числі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника відкрито в кількох органах державної виконавчої служби, зокрема якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць тощо, можуть утворюватись виконавчі групи. Такі виконавчі групи створюються відповідно до Порядку утворення та функціонування виконавчих груп при органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004 N 37/5, зареєстрованого в Мін'юсті України 17.05.2004 за N 624/9223. Передача матеріалів виконавчого провадження до виконавчої групи здійснюється на підставі Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004 N 38/5, зареєстрованого в Мін'юсті України 17.05.2004 за N 625/9224.
( Пункт 4.19.2 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
4.19.3. При задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого провадження слід керуватися вимогами статті 44 Закону.
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачеві суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку календарного надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.
( Абзац другий пункту 4.19.3 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
Державний виконавець складає розрахунки і проводить виплати, якщо сума стягнених коштів перевищує 5 відсотків належних до виплати стягувачам сум, але не рідше одного разу на місяць.
4.19.4. Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.
4.19.5. Після виконання окремого виконавчого документа виконавче провадження за цим виконавчим документом виводиться із зведеного виконавчого провадження постановою державного виконавця (додаток 19) і виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
5. Звернення стягнення на майно боржника
5.1. Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника
5.1.1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
5.1.2. Готівкові кошти, виявлені в боржника, вилучаються, про що державний виконавець складає акт. Вилучення проводиться за участю понятих, боржника, його представника (для юридичних осіб), представника або членів сім'ї боржника (для фізичних осіб). Акт складається у двох примірниках, перший залишається у виконавчому провадженні, другий - вручається боржнику під розписку в першому примірнику.
Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного робочого дня здається на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби для покриття витрат на проведення виконавчих дій та на покриття боргу за виконавчими документами, а також на повернення авансового внеску, якщо такий мав місце. Кошти, що залишилися після покриття всіх вимог стягувачів, повертаються боржникові. Виконавчий збір перераховується на спеціальний реєстраційний рахунок для обліку інших надходжень спеціального фонду. Суми коштів, необхідних для покриття витрат на проведення виконавчих дій, направляються до спеціального реєстраційного рахунку для обліку інших надходжень спеціального фонду після винесення постанови про стягнення з боржника зазначених витрат.
( Абзац другий пункту 5.1.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
Готівка в іноземній валюті у той самий строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. При цьому державний виконавець зобов'язує банк здійснити продаж і зарахувати кошти від продажу на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби протягом семи днів.
5.1.3. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця (додаток 36).
( Абзац перший пункту 5.1.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 9/5 від 20.02.2002 )
У разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які потрібно звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють виконання рішення. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника.
( Абзац другий пункту 5.1.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 170/5 від 10.04.2007 )
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунку, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
( Пункт 5.1.3 доповнено абзацом третім згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005, із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 170/5 від 10.04.2007 )
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунку, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.
( Пункт 5.1.3 доповнено абзацом четвертим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 170/5 від 10.04.2007 )
5.1.4. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
( Абзац перший пункту 5.1.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
Стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.
Якщо в боржника - фізичної особи достатньо коштів та цінностей для задоволення вимог за виконавчими документами, то стягнення не може бути звернено на інше майно.
5.1.5. Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на види майна та предмети, які визначені в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до Закону), що належать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні.
Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють виконання рішення.
5.2. Порядок звернення стягнення на майно боржника при обчисленні боргу в гривнях або іноземній валюті
( Пункт 5.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 170/5 від 10.04.2007 )
5.2.1. У разі відсутності в боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.
5.2.2. Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні в банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, то державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, достатньому для погашення виконавчого збору, витрат на виконання, боргу, та перерахувати кошти на депозитний рахунок органу.
5.2.3. Якщо такі кошти є в банку або іншій кредитній установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, то державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації. Останні, в свою чергу, зобов'язані протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, достатньому для погашення виконавчого збору, витрат на виконання, боргу та перерахувати кошти на депозитний рахунок відповідного органу спеціального реєстраційного рахунку для обліку інших надходжень спеціального фонду у порядку, встановленому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції.
( Абзац перший пункту 5.2.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
Форма зобов'язання встановлюється за погодженням з Національним банком України.
5.2.4. Розпорядження (додаток 33), за яким відповідно до статті 51 Закону банк або інша кредитна установа зобов'язується продати (перерахувати) іноземну валюту, заповнюється у трьох примірниках з використанням бланків документів виконавчого провадження, що позначені однією серією та номером. Перший примірник з позначкою "Примірник 1" надсилається до банку (кредитної установи), другий примірник з позначкою "Примірник 2" залишається у виконавчому провадженні, третій примірник з позначкою "Примірник 3" надсилається боржнику.
( Пункт 5.2 доповнено пунктом 5.2.4 згідно з Наказом Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.2.5. Звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті здійснюється в порядку, установленому пунктом 5.2 цієї Інструкції.
( Інструкцію доповнено пунктом 5.2.5 згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.3. Звернення стягнення на заставлене майно.
5.3.1. Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України "Про заставу".
5.3.2. У разі, якщо коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачеві на підставі пункту 6 частини першої статті 40 Закону.
5.3.3. Для підтвердження своїх вимог заставодержатель надає державному виконавцю договір застави, кредитний договір або інший договір, який підтверджує основне зобов'язання, документи, які підтверджують виконання боржником зобов'язань перед заставодержателем (платіжне доручення, квитанція тощо про сплату відповідних сум), розрахунки, які підтверджують вимоги заставодержателя, та інші документи на підтвердження таких вимог.
5.3.4. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено в разі:
виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
5.3.5. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
5.3.6. Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, установленому пунктом 5.12 цієї Інструкції.
5.3.7. З коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, компенсуються витрати державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.
5.3.8. Спори, які виникають у виконавчому провадженні щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
5.3.9. Відомості про заставу рухомого майна державний виконавець може отримати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, держателем якого є Міністерство юстиції України, а державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції - його адміністратором згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 N 830 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна".
Інформацію щодо заборони відчуження нерухомого майна можна отримати в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, держателем якого є Міністерство юстиції України, а державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції - його адміністратором згідно з наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 N 31/5 (z0364-99 ) "Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна", зареєстрованим в Мін'юсті України 10.06.99 за N 364/3657.
( Пункт 5.3 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )( Пункт 5.4 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.5. Звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в інших осіб
5.5.1. Державний виконавець на письмову пропозицію боржника або стягувача має право звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Зазначені особи на запит державного виконавця зобов'язані надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться в них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.
Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна боржника, державний виконавець описує це майно в присутності понятих, вилучає його й реалізує у порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцеві в його вилученні, таке майно державний виконавець вилучає у примусовому порядку.
( Абзац третій пункту 5.5.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
Готівкові кошти та майно, що належать боржникові від інших осіб, державний виконавець вилучає у цих осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду.
( Пункт 5.5.1 доповнено абзацом четвертим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
На належні боржнику від інших осіб кошти, що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в установленому Законом та цією Інструкцією порядку.
( Пункт 5.5.1 доповнено абзацом п'ятим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.5.2. За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця на особу, в якої знаходиться майно боржника, може бути накладено стягнення відповідно до статті 88 Закону.
( Пункт 5.5.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.6. Арешт та вилучення майна боржника
5.6.1. Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.
5.6.2. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
( Абзац перший пункту 5.6.2 в редакції із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
( Пункт 5.6.2 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
( Пункт 5.6.2 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
( Пункт 5.6.2 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
( Пункт 5.6.2 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
Арешт застосовується:
для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
( Пункт 5.6.2 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником у начальника відповідного органу державної виконавчої служби або в суді в 10-денний строк.
( Пункт 5.6.2 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.6.3. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
5.6.4. Гроші, у тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису і на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються (перераховуються) на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні папери накладається за правилами, передбаченими Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 року N 1744 "Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери".
5.6.5. Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не обмежують його законних інтересів.
5.6.6. При проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна (додатки 21, 21-1). Перший примірник акта опису й арешту майна (додаток 21) складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, для інших примірників (додаток 21-1) використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження.
( Абзац перший пункту 5.6.6 в редакції Наказу Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
В акті опису і арешту повинні бути вказані:
час і місце складання акта;
назва органу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а також прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця та осіб, що були присутні при складанні акта із зазначенням їх процесуального стану;
назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна частина;
назва стягувача та боржника;
назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);
якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису й опечатуються печаткою відповідного органу державної виконавчої служби;
оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна;
якщо проводилось опечатування предмета - які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;
строк, після закінчення якого майно може бути передане для реалізації;
назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її адреса;
відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну;
зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця.
Якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, то про це також указується в акті опису і арешту майна із зазначенням виду, обсягів і строку обмеження.
При потребі, одночасно з арештом майна в акті повинні бути перелічені предмети, які залишені боржнику, із зазначенням їх вартості, як окремо кожного, так і загальної кількості, а також перелічено інше майно, у тому числі те, яке перебуває у спільній власності боржника з іншими особами і на яке не було накладено арешт.
Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами, які були присутні при накладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті. Акт опису і арешту майна складається в двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а другий - видається боржнику під розписку на першому примірнику, що залишається у державного виконавця.
Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).
При конфіскації майна або при виконанні рішення про передачу майна державі акт опису складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розписку (на першому примірнику) боржнику, представнику державних податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм.
У разі виконання рішень, передбачених статтею 156 Цивільного процесуального кодексу України та статтею 67 Господарського процесуального кодексу України складається акт у трьох примірниках, один з яких разом з виконавчим документом надсилається до суду, перший залишається у виконавчому провадженні, а інший вручається зберігачеві майна або боржнику під розписку (на першому примірнику). У цьому разі виконавче провадження підлягає закінченню.
У разі потреби опису великої кількості майна використовуються додатки до акта опису й арешту майна (додатки 21-2, 21-3), про що робиться відмітка в акті опису й арешту майна. Перший примірник додатка до акта опису й арешту майна (додаток 21-2) складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, інші примірники (додаток 21-3) - з використанням бланків для копій документів виконавчого провадження. При використанні додатка до акта опису й арешту майна у розділі "Описано і накладено арешт на таке майно" акта робиться відмітка із зазначенням серії та номера додатка.
( Пункт 5.6.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
На першому примірнику акта опису й арешту майна/додатка до акта опису й арешту майна зазначаються серії та номери бланків для копій документів виконавчого провадження, що були використані для складання копій цього акта/додатка. На копіях акта опису й арешту майна/додатка до акта опису й арешту майна зазначаються серія та номер першого примірника акта/додатка.
( Пункт 5.6.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
5.6.7. При проведенні опису майна державний виконавець оголошує боржнику про заборону розпоряджатися описаним майном (здійснювати його відчуження), а в разі потреби - про обмеження права користуватися описаним майном. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, потреби користуватися та інших обставин.
Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем виноситься постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додатки 26, 26-1). Перший примірник постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додаток 26) складається з використанням бланків документів виконавчого провадження, для інших примірників (додаток 26-1) використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження. На першому примірнику постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження зазначаються серії та номери бланків для копій документів виконавчого провадження, що були використані для складання копій цієї постанови. На копіях постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження зазначаються серія та номер першого примірника постанови.
( Пункт 5.6.7 доповнено абзацом згідно з Наказом Мін'юсту N 28/5 від 04.05.2001 )
5.6.8. Про накладення арешту на нерухоме майно державний виконавець не пізніше наступного дня надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцезнаходженням нерухомого майна. Про накладення арешту на нерухоме майно, яке заставлено третім особам, останні також повідомляються державним виконавцем. Про накладення арешту на майно, яке підлягає реєстрації (наприклад, автотранспортні засоби тощо), державний виконавець повідомляє відповідні органи, які здійснюють таку реєстрацію.
5.6.9. Відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна. У таких випадках опис майна громадян здійснюється в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності - за участю представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування (при цьому державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржнику). Опис майна боржника - юридичної особи здійснюється у присутності представника боржника.
При наявності рішення суду державний виконавець вправі примусово проникнути до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
( Пункт 5.6.9 доповнено абзацом другим згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
Якщо провести опис майна боржника - юридичної особи за участю його представника неможливо, то державний виконавець може описати майно без його участі. Після проведення такого опису державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржникові.
5.6.10. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
( Пункт 5.6.10 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.6.11. Державний виконавець роз'яснює сторонам та зацікавленим особам, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, що вони мають право оскаржити дії державного виконавця, а також звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
5.6.12. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, установлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту.
( Інструкцію доповнено пунктом 5.6.12 згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.7. Оцінка майна боржника
5.7.1. Державний виконавець проводить оцінку майна боржника, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за врегульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден.
( Абзац перший пункту 5.7.1 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
Державне регулювання цін і тарифів передбачено Законом України "Про ціни і ціноутворення". Зокрема, статтею 9 цього Закону передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг. Крім того, згідно зі статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Кабінетом Міністрів України можуть уводитися методи державного регулювання цін і тарифів.
5.7.2. Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем, останній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості майна. Витрати на призначення експерта несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем.
( Пункт 5.7.2 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.7.3. Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
( Пункт 5.7.3 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.7.4. Державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення.
( Інструкцію доповнено пунктом 5.7.4 згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.8. Зберігання майна, на яке накладено арешт
5.8.1. Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в пункті 5.6.4 цієї Інструкції, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігач), під розписку в акті опису і арешту майна. Копія акта опису і арешту майна видається боржникові та стягувачу, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві.
( Пункт 5.8.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.8.2. Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, має право на одержання за зберігання майна винагороду або прибуток від зберігання майна, розмір яких установлюється за угодою зберігача з державним виконавцем, укладеною відповідно до вимог глави 66 Цивільного кодексу України.
( Пункт 5.8.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.8.3. Порядок і умови зберігання арештованого майна, зазначеного в пункті 5.6.4 цієї Інструкції, визначаються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, а щодо іншого майна - Міністерством юстиції України.
( Пункт 5.8.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 40/5 від 21.04.2005 )
5.8.4. У разі відмови боржника або членів його сім'ї чи представника боржника - юридичної особи прийняти майно на зберігання, відсутності їх при проведенні опису майна, а також за наявності обставин, що не дають змогу передати вказаним особам майно на зберігання, державний виконавець призначає зберігачем описаного майна іншу особу.
5.8.5. Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватися. При потребі державний виконавець може опечатати предмети, включені до акта опису й арешту майна, що передається на зберігання, та заборонити або обмежити право користування майном, якщо особливості цього майна в разі користування можуть призвести до його знищення або зменшення цінності.