Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій

7.2.2. Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи навчання, то підприємства, установи, організації, які отримали виконавчий документ, повертають його не пізніш як у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стягнення періодичних платежів за виконавчими документами. У разі неподання зазначених відомостей з неповажних причин винних у цьому посадових осіб може бути притягнуто до відповідальності, передбаченої статтею 88 Закону.

7.2.3. Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

7.2.4. Виконавчі документи за місцем виконання зберігаються в сейфах, вогнетривких шафах.

7.2.5. Порядок стягнення суми боргу, розмір відрахування визначаються державним виконавцем у розпорядженні, що направляється разом з виконавчим документом, про що в копії повідомляється стягувачеві.

Якщо боржник отримує декілька видів доходів, то дублікати виконавчих документів направляються із розпорядженнями державного виконавця до бухгалтерій підприємств, установ, організацій для звернення стягнення на заробітну плату боржника. У разі направлення декількох виконавчих документів до бухгалтерії одного підприємства, установи, організації державний виконавець щодо кожного виконавчого документа направляє розпорядження.

7.2.6. Самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахування адміністрації підприємств, установ, організацій не мають права.

7.2.7. При поверненні виконавчих документів у зв'язку із звільненням боржника з роботи у відповідних графах виконавчого документа робиться запис про утримання суми боргу, а в разі стягнення періодичних платежів - про час їх утримання та розмір заробітної плати за останні три місяці. Цей запис завіряється підписами відповідальних осіб та скріплюється печаткою. У супровідному листі до виконавчого документа адміністрація зазначає нове місце роботи чи навчання боржника, його місце проживання, якщо вони відомі. Копія супровідного листа направляється стягувачу до відома.

7.2.8. Передача виконавчого документа сторонам (третім особам) на руки забороняється.

7.3. Звернення стягнення на інші доходи боржника

7.3.1. Зазначені в підрозділах 7.1 та 7.2 цієї Інструкції правила стягнення поширюються і на випадки звернення стягнення на:

доходи, отримані фізичною особою, яка є суб'єктом підприємницької діяльності;

доходи за працю в колективному сільськогосподарському (фермерському) господарстві;

авторську винагороду за твори літератури, науки або мистецтва, премії, що присуджуються за видатні досягнення в галузі науки, літератури і мистецтва, винагороду за відкриття, винахід, на який видано авторське свідоцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналізаторську пропозицію;

суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

7.3.2. Для встановлення таких доходів державний виконавець за заявою стягувача, боржника робить запити у відповідні органи.

7.3.3. На допомогу по державному соціальному страхуванню, виплачувану в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, і допомогу в зв'язку з безробіттям стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника.

7.3.4. Стягнення не може бути звернено на виплати, визначені у статті 73 Закону.

7.4. Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника

7.4.1. Відрахування із заробітної плати та інших видів доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.

Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю та статтею 70 Закону. Цією самою статтею Закону встановлюються обмеження розміру відрахувань із стипендії, пенсії та інших доходів боржника.

7.4.2. Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком суду відбуває покарання без позбавлення волі, провадиться з усієї суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком.

7.4.3. Із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також з осіб, які перебувають у наркологічних відділеннях психіатричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, відрахування провадяться з усієї заробітної плати без урахування відрахувань на витрати щодо їх утримання в цих закладах.

7.5. Порядок виконання рішень про стягнення аліментів

7.5.1. У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд якщо боржник не працює і не одержує доходів стягнення звертається на майно боржника.

7.5.2. Розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості в твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, то заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості з аліментів і повідомити про нього стягувача і боржника.

7.5.3. З осіб, зобов'язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.

З осіб, які працюють за контрактами в іноземних державах і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.

7.5.4. За наявності спору питання про розмір заборгованості з аліментів вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому законом.

7.5.5. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.

7.5.6. Якщо вжитими заходами місце проживання та місце роботи боржника не будуть встановлені, то державний виконавець зобов'язаний порушити перед судом питання про розшук боржника через органи внутрішніх справ. Необгрунтоване пересилання виконавчих листів для оголошення розшуку не допускається.

7.5.7. Повернення виконавчого документа стягувачеві в зв'язку з невстановленням місця роботи чи проживання боржника не допускається.

7.5.8. Особи, що виявили бажання сплачувати аліменти добровільно, можуть звернутися до адміністрації за місцем роботи, за місцем отримання пенсії, стипендії тощо з письмовою заявою про утримання з їх заробітку аліментів та передачі їх стягувачеві. Адміністрація підприємства, установи, організації тощо зобов'язана проводити за такою заявою утримання аліментів у тому самому порядку, як і за виконавчим листом.

Заяви про утримання аліментів, а також про зміну їх розміру або припинення утримання аліментів, що надійшли від осіб, які виявили бажання сплачувати їх добровільно, зберігаються адміністрацією в порядку, установленому для зберігання виконавчих документів, і за втрату такої заяви винна посадова особа несе відповідальність.

За невиконання вищезазначених обов'язків на винних посадових осіб може бути накладено штраф згідно із законом.

7.5.9. Адміністрація підприємства, установи, організації тощо на підставі письмової заяви платника аліментів або виконавчого листа зобов'язана щомісяця утримувати аліменти із заробітної плати, пенсії, стипендії і інших сум і перераховувати їх не пізніше ніж у 3-денний термін з дня виплати заробітної плати, пенсії, стипендії, інших сум особі, зазначеній в заяві чи виконавчому листі.

7.5.10. Стягнення аліментів провадиться із суми заробітку платника аліментів після утримання з нього обов'язкових податків. Перерахування їх стягувачем проводиться за рахунок боржника.

При утриманні аліментів за місцем роботи боржника суми їх не можуть бути меншими від присудженого рішенням суду розміру та одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину. У цьому випадку із заробітної плати (доходу) не може бути утримано більше 70 відсотків.

Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного терміну, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим документом, пред'явленим до виконання, утримання аліментів не провадилося у зв'язку з розшуком боржника, то стягнення аліментів має провадитись за весь період незалежно від установленого трирічного терміну та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти.

Якщо за рішенням суду з відповідача слід стягувати аліменти на утримання трьох і більше дітей, а також заборгованість з аліментів за минулий час, то державний виконавець дає вказівку про стягнення 50% із заробітку боржника для забезпечення поточних платежів. Заборгованість за минулий час у таких випадках може бути погашена шляхом звернення стягнення на майно боржника.

Після закінчення передбаченого законом строку для стягнення аліментів власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, який провадив стягнення, повертає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби з відміткою щодо повного перерахування стягувачу утриманих сум аліментів. У разі, якщо утримані суми аліментів стягувачу не перераховані, державний виконавець письмово повідомляє стягувача про розмір заборгованості та роз'яснює йому права, установлені частиною першою статті 86 Закону.

7.5.11. Звільнення від сплати аліментів та питання про розмір заборгованості з них вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому діючим законодавством.

7.5.12. Платник аліментів повинен негайно повідомити державному виконавцю про зміну місця роботи чи проживання, а також про інші доходи.

У разі неповідомлення з неповажної причини зазначених відомостей на винних у цьому посадових осіб і громадян, у тому числі й на платника аліментів, може бути накладено штраф згідно зі статтею 88 Закону.

7.6. Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна

7.6.1. Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу провадиться після закінчення наданого засудженому судом строку державним виконавцем в порядку, визначеному цією Інструкцією.

7.6.2. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого, у тому числі його частка в спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках, на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

7.6.3. При виконанні конфіскації майна засудженого за вироком суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо виконавчий лист відповідає вимогам статті 19 Закону, з доданням до нього копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, яке підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а при потребі й копії постанови про накладення арешту на майно.

При виконанні конфіскації майна за постановами суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо постанова суду відповідає вимогам статті 19 Закону, з доданням до неї протоколу вилучення майна, яке підлягає конфіскації.

7.6.4. У разі невідповідності виконавчого документа статті 19 Закону або відсутності одного з вищеперелічених документів державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

7.6.5. Для виявлення майна, яке підлягає конфіскації, державний виконавець негайно надсилає запити до органів державної податкової інспекції, банків та інших кредитних установ, органів ДАІ, БТІ, нотаріату тощо та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його прописки, проживання, місцезнаходженням майна.

7.6.6. У процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і накладає арешт не тільки на майно, яке було включене раніше в протокол опису і арешту майна, складений органами слідства, а й інше виявлене майно, що підлягає опису, про що складається акт опису і арешту майна з указівкою попередньої оцінки майна.

Не підлягає конфіскації і не включається до акта опису й арешту майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення.

7.6.7. Установивши розтрату відчуження, підміну переданого на зберігання майна, державний виконавець складає про це акт.

У такому разі державний виконавець негайно готує подання про вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності і надсилає його до правоохоронних органів. До подання додаються копії акта про відсутність майна, вироку суду та протоколу опису й арешту майна органами попереднього слідства. Такі дії провадяться також у випадку, коли майно, що підлягає конфіскації, було виявлено і арештовано державним виконавцем.

Указане виконавче провадження державний виконавець тримає на контролі до вирішення питання по суті.

7.6.8. Частка майна засудженого в спільній власності з іншими особами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.

7.6.9. При виконанні вироку суду про конфіскацію вилученого в засудженого майна виконання провадиться в загальному порядку. При виконанні конфіскації вилучених у засудженого коштів та цінностей, що зберігаються в ФІНО органів попереднього слідства, державний виконавець направляє до ФІНО копію виконавчого листа з розпорядженням (додаток 34). Таке виконавче провадження вважається закінченим за наявності підтвердження з ФІНО про виконання розпорядження державного виконавця. Виконавчий лист з відміткою про виконання повертається до суду, що його видав.

7.6.10. За наявності декількох виконавчих документів про стягнення коштів чи ін. щодо одного боржника, майно якого за рішенням суду підлягає конфіскації, реалізується в порядку, встановленому цією Інструкцією. У цьому разі розподіл суми, що надійшла після реалізації, встановлюється відповідно до статті 43 Закону та пункту 5.1.2 цієї Інструкції, а також з урахуванням установленої статтею 44 Закону черговості задоволення вимог стягувачів.

7.6.11. Під час виконання рішення суду про конфіскацію майна, вилученого митними органами, державний виконавець протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження проводить опис та арешт майна, що підлягає конфіскації, попередивши про це митний орган не пізніше ніж за п'ять днів про час проведення такої дії.

7.6.12. Акт опису та арешту майна складається державним виконавцем у присутності понятих за участю представника митного органу.

7.6.13. Подальші дії державного виконавця щодо розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду, здійснюються відповідно до Закону та цієї Інструкції.

7.6.15. Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі і повертає його відповідному суду.

8.1. Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх учинення

8.1.1. Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх учинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

8.1.2. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону, і призначає новий строк виконання.

Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, установленому частиною другою статті 87 Закону.

8.1.3. Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 Закону, після чого виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ (додаток 23).

8.2. Виконання рішення про поновлення на роботі

8.2.1. Виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

8.2.2. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону.

Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання посадовою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про притягнення її до відповідальності, передбаченої статтею 382 Кримінального кодексу України.

8.2.3. Після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

8.3. Виконання рішень про відібрання дитини

8.3.1. Під час виконання рішень про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії з обов'язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування, а при потребі - представників органів та установ освіти, медичних працівників.

8.3.2. У разі потреби державний виконавець може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.

8.3.3. При неможливості з'ясування місцезнаходження боржника, дитини або обох державний виконавець звертається з поданням до суду про розшук дитини або боржника. У разі перешкоди з боку боржника щодо виконання державний виконавець вирішує питання про застосування до нього штрафних санкцій.

8.3.4. При виконанні рішень про відібрання дитини забороняється застосовувати до дитини заходи фізичного впливу.

8.4. Порядок виконання рішень про виселення боржника

8.4.1. Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи, яка виселяється, її майна, домашніх тварин та в забороні даній особі користуватися звільненим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають лише особи, які визначені у виконавчому документі.

8.4.2. Щодо справ про виселення державний виконавець надає боржнику термін для добровільного виконання (до 15 днів).

8.4.3. Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання виконавчого документа.

8.4.4. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ, з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржникові. Державний виконавець у разі потреби забезпечує в установлений термін зберігання майна боржника протягом строку, що не перевищує трьох років, з покладенням зазначених витрат на боржника. Після завершення трирічного строку невитребуване майно реалізується в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна.

8.4.5. Якщо виконання здійснюється за відсутності осіб, що виселяються, то державний виконавець зобов'язаний провести разом з описом майна його оцінку. Описане майно передається на відповідальне зберігання особі, яка державним виконавцем призначена зберігачем майна.

Передане на зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після сплати боржником витрат на його збереження. Якщо боржник відмовляється сплатити витрати на зберігання майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.

8.4.6. Про виконання рішення державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні.

8.4.7. Якщо особі, яка виселяється, має бути надано інше житлове приміщення, то державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого житлового приміщення державний виконавець складає про це акт і звертається до суду з поданням про визначення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом цього питання виконавчі дії не провадяться. У разі виникнення обставин, які перешкоджають виконанню рішення або його унеможливлюють, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження і звертається до суду з поданням про роз'яснення подальшого порядку виконання або про відстрочку виконання.

Якщо особа самостійно вселилася в приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у цьому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

8.5. Виконання рішення про вселення стягувача

8.5.1. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача в приміщення, указане у виконавчому документі, та його проживання (перебування) у ньому.

8.5.2. Після одержання виконавчого документа про вселення стягувача державний виконавець установлює строк для добровільного його виконання боржником.

У разі добровільного виконання рішення про вселення стягувач і боржник підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа.

У разі невиконання виконавчого документа про вселення у добровільному порядку вселення здійснюється примусово державним виконавцем.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.

8.5.3. У разі, якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, до нього застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону, та вселення здійснюється у присутності понятих із залученням працівників органів внутрішніх справ.

8.5.4. Про виконання рішення державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні цього рішення.

8.5.5. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача в приміщенні, у яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження.

У цьому разі державний виконавець має право повторно провести примусове вселення стягувача та застосувати до боржника подвійні штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону.

Якщо стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження з документами, що підтверджують перешкоди в проживанні (акти житлових органів, органів внутрішніх справ та ін.), то державний виконавець, перевіряючи підстави для відновлення, може зажадати додаткові документи або провести вихід за місцем виконання рішення, про що складає відповідний акт.

8.5.6. У разі наявності підстав для відновлення виконавчого провадження державним виконавцем виноситься постанова про відновлення виконавчого провадження, яка затверджується начальником органу державної виконавчої служби (додаток 15), а до боржника застосовуються штрафні санкції.

8.5.7. У разі відсутності підстав для проведення повторного примусового вселення державним виконавцем також виноситься постанова, яка затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням усіх мотивів відмови у відновленні виконавчого провадження.

8.5.8. Зазначені постанови можуть бути оскаржені до суду в 10-денний термін.

8.5.9. Відновлення виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем один раз не пізніше 10 днів з моменту закінчення виконавчого провадження. Тому при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження про примусове вселення державний виконавець роз'яснює стягувачу його право звернутися з заявою про відновлення виконавчого провадження протягом 10 днів з моменту отримання ним постанови про закінчення виконавчого провадження.

Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не проводиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в цьому випадку вирішується в судовому порядку.

8.6. Виконання рішення про примусовий обмін

8.6.1. Державний виконавець, одержавши виконавчий документ про примусовий обмін, установлює строк для добровільного його виконання боржником.

8.6.2. У разі невиконання рішення про примусовий обмін у добровільному порядку державний виконавець здійснює його примусове виконання відповідно до вимог підрозділів 8.4 та 8.5 цієї Інструкції.

8.6.3. Про виконання рішення про примусовий обмін державний виконавець складає акт, який підписується стягувачем і боржником (додаток 5).

8.7. Загальні умови виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян

8.7.1. Державний виконавець розпочинає виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян за заявою передбаченого законом легалізуючого органу на підставі виконавчого документа про примусовий розпуск даного об'єднання громадян. Легалізуючий орган подає цю заяву до державної виконавчої служби після офіційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації про набрання чинності рішенням щодо заборони діяльності об'єднання громадян.

8.7.2. Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та надає боржнику строк для добровільного виконання.

8.7.3. Державний виконавець повинен зажадати від керівників або засновників об'єднання громадян оригінали свідоцтва про державну реєстрацію та Статуту об'єднання громадян, документи органів внутрішніх справ, які підтверджують знищення печаток та штампів, дані від банківських установ про закриття рахунків, акт з податкової адміністрації про здавання звітності керівним органом об'єднання тощо.

У разі невиконання з боку об'єднання громадян зазначених вимог державний виконавець сам уживає заходів до виконання (вилучає свідоцтво, статут, печатку, штамп; свідоцтво та статут передаються легалізуючому органу, печатка та штамп - до органів внутрішніх справ тощо).

8.7.4. Про виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян державний виконавець складає акт, який підписують державний виконавець і представник легалізуючого органу. Копії акта надсилаються до суду, який видав виконавчий документ, та легалізуючому органу.

9.1. При виконанні передбачених статтею 3 Закону рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, у тому числі яким володіють спільно з іншими особами, застосовуються положення Закону та цієї Інструкції.

9.2. Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів визначається відповідними міжнародними договорами, Законом та іншими законами України.

Клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду розглядається компетентним судом і після винесення ухвали про визнання та прийняття до виконання рішення іноземного суду на території України виписується виконавчий лист, що і є основою для провадження виконавчих дій.

Основою для виконання рішення іноземного арбітражу є наказ господарського суду та ухвала компетентного суду України про визнання та виконання рішення іноземного арбітражу на території України.

Рішення Міжнародного комерційного господарського суду при Торгово-промисловій палаті України є виконавчим документом, якщо примусове виконання цього рішення повинно проводитись на території України. Виконання вказаного рішення проводиться на підставі заяви зацікавленої особи, яка адресується відповідному органу державної виконавчої служби.

Виконавчий документ, виданий в установленому порядку на підставі рішення іноземного суду чи арбітражу, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання відповідним рішенням законної сили.

10.1. На дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби з виконання рішення або на відмову в здійсненні вказаних дій у встановлені Законом строки стягувач чи боржник можуть подати скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до суду за місцезнаходженням районного (міського), районного в місті органу державної виконавчої служби або до іншого суду згідно з чинним законодавством.

Скарга у процесі виконавчого провадження з виконання судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги щодо виконання інших рішень подаються до суду за місцезнаходженням відповідного органу державної виконавчої служби, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби регіональних управлінь юстиції, які подаються до апеляційного суду за місцезнаходженням відповідного органу державної виконавчої служби.

Скарга у процесі виконавчого провадження подається у письмовій формі та повинна включати:

назву органу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;

точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли скарга подається представником;

реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);

зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яка порушена;

виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.

Скарга, подана у процесі виконавчого провадження до начальника органу державної виконавчої служби, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги (додаток 20), яка у 10-денний строк може бути оскаржена у вищому органі державної виконавчої служби або в суді. У постанові начальник органу державної виконавчої служби дає вказівки державному виконавцю про хід подальшого виконання виконавчого документа. Скарги, подані без додержання вимог, викладених в абзацах третьому - дев'ятому цього пункту, розглядаються начальником органу державної виконавчої служби в порядку, установленому Законом України "Про звернення громадян".

10.2. У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена у начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду в 10-денний строк (додаток 24).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому самому порядку накладає штраф на боржника в подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

За наявності підстав, передбачених статтями 34, 35 Закону державний виконавець вирішує питання про зупинення виконавчого провадження (додаток 10).

10.3. За порушення вимог Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (додаток 24).

У разі наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення (додаток 5) і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення боржника або винної особи до кримінальної відповідальності.

11.1. Порядок приймання державним виконавцем коштів

11.1.1. Державні виконавці в процесі виконання рішення можуть особисто за квитанційною книжкою приймати кошти від боржників (додаток 30).

Приймання державними виконавцями коштів у вказаних випадках проводиться тільки за квитанцією встановленої форми.

11.1.2. При прийманні готівки заповнюється квитанція (додаток 30-1) у двох примірниках, що позначені однією серією та номером. Примірники квитанцій підписуються особисто державним виконавцем.

Перший примірник квитанції з позначкою "Примірник 1" залишається у квитанційній книжці державного виконавця. Другий примірник квитанції з позначкою "Примірник 2" видається платнику під його розписку на першому примірнику квитанції.

Жодні виправлення, перекреслення сум, дат або прізвищ платників у квитанціях не допускаються. Два примірники неправильно заповненої квитанції анулюються шляхом написання на них чорнилом "зіпсовано" та залишаються в квитанційній книжці для обліку.

11.1.3. Державним виконавцям забороняється отримувати гроші без виписування та видачі квитанції встановленої форми за будь-якими розписками на виконавчих документах, касовими ордерами установ і т.ін.

11.1.4. Отримані за квитанційними книжками суми повинні бути здані державним виконавцем на відповідний депозитний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня після їх отримання.

Суми, що сплачені в дохід держави у строк, установлений для добровільного виконання, перераховуються до Державного бюджету України або місцевих бюджетів без зарахування на рахунок з обліку депозитних сум.

Суми, які стягнуті на користь держави після винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відсутності витрат на виконання, перераховуються до Державного бюджету України або місцевих бюджетів без зарахування на рахунок з обліку депозитних сум у порядку, установленому Державним казначейством України, а виконавчий збір - на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби.

11.1.5. До першого примірника квитанції (додаток 30-1) з позначкою "Примірник 1", що залишається у квитанційній книжці, вклеюється відповідна квитанція (ощадбанку чи банку) про отримання коштів. У виконавчому провадженні робиться відмітка про прийняття коштів із зазначенням дати заповнення та номера квитанції.

11.1.6. Забороняється державним виконавцям проводити видачу та переказ стягнутих ними сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби.

11.1.7. При зарахуванні коштів на депозитний рахунок державний виконавець негайно складає розпорядження чи розрахунок за правилами, викладеними в підрозділі 11.2 цієї Інструкції.

11.1.8. Квитанційні книжки видаються в регіональних управліннях юстиції начальникам органів державної виконавчої служби відповідно до потреб. Квитанційна книжка видається державному виконавцю особою, відповідальною за зберігання, видачу та облік бланків, під його розписку у книзі обліку витрачання бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження.

11.1.9. Кожна закінчена квитанційна книжка здається державним виконавцем особі, відповідальній за зберігання, видачу та облік бланків під розписку у відповідній графі книги обліку витрачання бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження.

Закінчені квитанційні книжки зберігаються в архіві відповідного органу державної виконавчої служби за правилами зберігання документів суворої звітності.

11.1.10. Правильність ведення квитанційних книжок та своєчасність унесення сум державним виконавцем перевіряються начальником відповідного органу державної виконавчої служби щомісячно.

11.1.11. Нова квитанційна книжка видається державному виконавцю лише після перевірки начальником відповідного органу державної виконавчої служби правильності та повноти внесення стягнутих державним виконавцем коштів на депозитний рахунок державної виконавчої служби. Це проводиться шляхом підрахувань стягнутих державним виконавцем коштів за корінцями квитанційної книжки та звірення цієї суми з сумою, внесеною ним на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби, за відповідними квитанціями про отримання коштів, з випискою органу Державного казначейства та записами в книзі обліку депозитних сум.

11.1.12. При здачі справ державний виконавець здає начальнику органу державної виконавчої служби незакінчену квитанційну книжку та квитанції банку про зарахування коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.

11.2. Порядок обліку та виплати депозитних сум

11.2.1. Міністерство юстиції України, регіональні управління юстиції мають реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України для зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам. Розрахунки зі стягувачами з даних рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі.

Для контролю і перевірки стану реєстраційного рахунку і визначення належності коштів ведеться звітність за депозитними сумами державної виконавчої служби.

11.2.2. В органі державної виконавчої служби заводиться книга обліку депозитних сум (додаток 31) строком на один рік. У книзі обліку депозитних сум записуються всі суми, які рахуються на день їх відкриття в залишку на спеціальному реєстраційному рахунку з обліку депозитних сум.

Книга обліку депозитних сум повинна бути пронумерована, прошнурована та скріплена печаткою регіонального управління юстиції.

Допускається ведення книги обліку депозитних сум автоматизованим (комп'ютерним) способом. При автоматизованій (комп'ютерній) формі обліку запис здійснюється шляхом прямого введення обов'язкового складу реквізитів, який установлений для книги обліку депозитних сум. Склад обов'язкових реквізитів (графи 5, 8) у разі потреби може бути доповнений.

У цьому випадку процедура ведення книги полягає у щомісячному (до п'ятого числа) роздрукуванні облікових даних і включенні їх до відповідної справи за номенклатурою.

Роздрукована книга до десятого числа повинна бути пронумерована, прошнурована та скріплена печаткою регіонального управління юстиції.

11.2.3. Розпорядчим документом начальника органу державної виконавчої служби визначається особа, відповідальна за ведення книги обліку депозитних сум, яка здійснює підготовку розрахункових документів про перерахування коштів, а також ведення необхідних нарядів банківських документів та розпоряджень державних виконавців.

Особа, відповідальна за ведення книги обліку депозитних сум, щомісячно розшифровує суми, що залишились на перше число кожного місяця.

У книзі обліку депозитних сум залишки переносяться в графу "залишок коштів на початок місяця".

Нумерація за порядком перенесеного залишку на початок місяця починається з порядкового номера "один".

Після виведення підсумку за залишками на перше число кожного місяця особа, що веде депозитний рахунок, засвідчує записи своїм підписом.

Не допускається наявність незаповнених граф.

Нумерація за порядком надходження коштів протягом місяця починається з порядкового номера "один" після підпису особи, що здійснює ведення книги обліку депозитних сум.

Перенесення залишків на кожний новий місяць здійснюється з нового аркуша.

11.2.4. Книга обліку депозитних сум не менше одного разу на місяць перевіряється начальником органу державної виконавчої служби шляхом підрахунку та звірення сум, що надійшли та перераховані, з випискою із спеціального реєстраційного рахунку з обліку депозитних сум, у результаті чого залишок на перше число кожного місяця повинен відповідати залишку депозитних сум на рахунку.

Після перевірки залишку депозитних сум на кінець звітного періоду (залишок коштів на перше число місяця та суми, які надійшли протягом місяця) начальник органу державної виконавчої служби до п'ятого числа місяця робить напис "перевірено" та підтверджує цей напис своїм підписом, скріплює печаткою органу державної виконавчої служби із зазначенням дати перевірки.