• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України ( Форми N 377, 377-А, 377-і, 377-К)

Національний банк України  | Постанова, Форма, Інструкція від 12.12.2002 № 502 | Документ не діє
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Національний банк України
  • Тип: Постанова, Форма, Інструкція
  • Дата: 12.12.2002
  • Номер: 502
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Національний банк України
  • Тип: Постанова, Форма, Інструкція
  • Дата: 12.12.2002
  • Номер: 502
  • Статус: Документ не діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
12.12.2002 N 502
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
14 січня 2003 р.
за N 21/7342
Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 54 від 12.02.2003 N 232 від 04.06.2003 N 569 від 22.12.2003 N 571 від 23.12.2003 N 173 від 21.04.2004 N 462 від 29.09.2004 )
Відповідно до вимог статей 5, 6, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також статей 7, 44 Закону України "Про Національний банк України", з метою приведення у відповідність до чинного законодавства, уникнення множинності та вдосконалення нормативно-правових актів Національного банку України з питань забезпечення ефективної роботи уповноважених банків та уповноважених фінансових установ під час здійснення валютно-обмінних операцій на готівковому сегменті міжбанківського валютного ринку України Правління Національного банку України
ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити:
Інструкцію про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України (додається);
( Абзац другий пункту 1 втратив чинність на підставі Постанови Національного банку N 54 від 12.02.2003 )
2. Департаменту валютного регулювання (С.О. Яременко) довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України для керівництва та використання в роботі.
3. Визнати такими, що втратили чинність:
додатки N 83 (Положення про пункти обміну іноземної валюти) та N 92 і 93 (реєстри проданої та купленої іноземної валюти) (із змінами) до Інструкції N 1 "З організації емісійно-касової роботи в установах банків України", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 07.07.94 N 129;
інструктивний лист від 25.05.93 N 19029/936 "Про порядок укладення агентських угод між уповноваженими банками і юридичними особами щодо відкриття обмінного пункту";
Правила здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою уповноваженими банками, затверджені постановою Правління Національного банку України від 25.03.96 N 68;
Порядок здійснення обміну купюр іноземної валюти, затверджений постановою Правління Національного банку України від 29.03.96 N 79.
4. Дозволити уповноваженим банкам та уповноваженим фінансовим установам під час здійснення валютно-обмінних операцій у пунктах обміну іноземної валюти, у тому числі тих, що відкриті на підставі укладених агентських угод з іншими юридичними особами, використовувати квитанції за формою N 377-А старого зразка до строку, установленого в пункті 5 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 N 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій".
( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 569 від 22.12.2003 )
5. Уповноваженим банкам та уповноваженим фінансовим установам самостійно замовити виготовлення квитанцій за формою N 377-А та довідок за формами N 377, 06 нового зразка відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку", а також Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказами Міністерства фінансів України від 25.11.93 N 98, Служби безпеки України від 15.11.93 N 118, Міністерства внутрішніх справ України від 24.11.93 N 740 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14.01.94 за N 8/217.
Формат і фарби цих бланків суворого обліку мають відповідати формату і фарбам квитанцій за формою N 377-А та довідок за формою N 377 старого зразка.
6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови П.М. Сенища.
7. Постанова набирає чинності через 60 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Голова В.С.Стельмах
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку
України
12.12.2002 N 502
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
14 січня 2003 р.
за N 21/7342
ІНСТРУКЦІЯ
про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України
Ця Інструкція розроблена згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93, Законами України "Про Національний банк України" та "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 18.03.99 N 127 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18.03.99 за N 171/3464, і встановлює для уповноважених банків та уповноважених фінансових установ порядок відкриття та організації роботи пунктів обміну іноземної валюти на території України, здійснення валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і платіжними документами, що виражені в іноземній валюті.
( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
Глава 1. Загальні положення
1.1. Терміни, що застосовуються в цій Інструкції, мають таке значення:
валютні цінності - валюта України, іноземна валюта, платіжні документи, що виражені в іноземній валюті;
валюта України (гривня) - грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;
іноземна валюта - іноземні грошові знаки у формі банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;
операція сторно - операція з повернення клієнту відповідної суми коштів у національній або іноземній валюті в разі його звернення з відмовою від валютно-обмінної операції не пізніше 15 хвилин після проведення такої операції;
( Пункт 1.1 глави 1 доповнено терміном згідно з Постановою Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
платіжні документи, що виражені в іноземній валюті, - іменні чеки, що виражені в іноземній валюті (далі - іменні чеки), дорожні чеки, що виражені в іноземній валюті (далі - дорожні чеки);
уповноважений банк - будь-який банк, офіційно зареєстрований на території України, що має банківську ліцензію та отримав письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів, та його філії, які мають право здійснювати банківські операції з валютними цінностями згідно з внутрішньобанківським положенням про філію та за умови видачі банком - юридичною особою дозволу на здійснення визначених банківських операцій (далі - банк);
уповноважена фінансова установа - юридична особа, яка не є банком і відповідно до законодавства України надає одну чи кілька фінансових послуг та внесена до відповідного реєстру і має генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, а також її філії, які мають право здійснювати операції з валютними цінностями згідно з положенням цієї юридичної особи про філію та за умови видачі їй фінансовою установою - юридичною особою дозволу на здійснення визначених у цьому дозволі операцій з валютними цінностями, погодженого територіальним управлінням Національного банку України (далі - фінансова установа);
агент - юридична особа-резидент, що уклала агентську угоду з банком (фінансовою установою) згідно із законодавством України про здійснення від імені банку (фінансової установи) та за рахунок коштів банку (фінансової установи) валютно-обмінних операцій, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 1.2 цієї глави, з іноземною валютою через пункти обміну іноземної валюти;
власний операційний зал банку - це всі приміщення, що належать банку на правах власності або оренди, у яких згідно із законодавством України здійснюються будь-які банківські операції в межах ліцензії та письмового дозволу на виконання окремих операцій, виданих Національним банком України;
власний операційний зал фінансової установи - це всі приміщення, що належать фінансовій установі на правах власності або оренди, у яких згідно із законодавством України здійснюються будь-які операції з валютними цінностями в межах генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Національним банком України;
пункт обміну іноземної валюти банку (фінансової установи) - це складова частина власного операційного залу банку (фінансової установи), де здійснюються валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорожніми чеками для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів з дотриманням вимог цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів Національного банку України (далі - пункт обміну валюти банку (фінансової установи));
пункт обміну іноземної валюти, що працює на підставі агентської угоди, - це складова частина власного операційного залу банку (фінансової установи) або приміщення, що на правах власності або оренди належить агенту, у якому юридична особа-резидент, що уклала агентську угоду з банком (фінансовою установою) згідно з законодавством України, здійснює валютно-обмінні операції з іноземною валютою для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів (далі - пункт обміну валюти агента). Якщо вимоги цієї Інструкції стосуються як пунктів обміну валюти банку (фінансової установи), так і пунктів обміну валюти агента, то в тексті застосовується таке поняття, як пункт обміну валюти;
касир пункту обміну валюти - штатний працівник банку (фінансової установи) або агента, основним місцем роботи якого згідно з трудовим договором є банк (фінансова установа) або агент;
крос-курс - співвідношення між двома валютами, яке визначається на підставі їх курсу щодо третьої валюти.
1.2. До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (далі - валютно-обмінні операції) належать:
купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;
продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;
зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;
купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;
конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;
прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.
Глава 2. Відкриття та порядок реєстрації
пунктів обміну валюти
2.1. Під час організації діяльності, пов'язаної із здійсненням валютно-обмінних операцій, банки (фінансові установи) керуються Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України (затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2000 N 520 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.02.2001 за N 152/5343), цією Інструкцією та іншими законодавчими й нормативно-правовими актами.
( Пункт 2.1 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
2.2. Відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-обмінних операцій, у тому числі на підставі укладених з юридичними особами-резидентами агентських угод, погоджених відповідним територіальним управлінням Національного банку України (далі - територіальне управління), у порядку, установленому пунктом 2.7 цієї Інструкції, мають право:
банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями;
фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.
2.3. Відкриття пунктів обміну валюти банком (фінансовою установою) дозволяється лише на території того територіального управління, на території якого розташований цей банк (фінансова установа).
2.4. Банки (фінансові установи) реєструють у територіальному управлінні пункти обміну валюти за умови дотримання вимог цієї Інструкції щодо кваліфікації касирів, забезпечення цих пунктів засобами для визначення справжності банкнот і дорожніх чеків та наявності реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО).
( Пункт 2.4 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
2.5. Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в територіальному управлінні та реєстрації РРО у податковому органі згідно з наказом по банку (фінансовій установі).
У наказі про відкриття пункту обміну валюти зазначаються його місцезнаходження, прізвище, ім'я, по батькові касирів, перелік операцій, які здійснюються в пункті обміну валюти. Крім того, призначається посадова особа банку (фінансової установи), на яку покладається керівництво і контроль за діяльністю пункту обміну валюти (далі - керівник, що відповідає за роботу пунктів обміну валюти), та визначається перелік осіб, яким дозволяється входити до приміщення пункту обміну валюти.
У наказі по банку (фінансовій установі) про відкриття пункту обміну валюти можуть бути встановлені інші вимоги щодо порядку та умов роботи пункту обміну валюти з боку керівника банку (фінансової установи), що не суперечать цій Інструкції, іншим нормативно-правовим актам.
2.6. Банк (фінансова установа) протягом трьох робочих днів з дати укладення угоди з агентом подає нотаріально засвідчену копію цієї угоди на погодження до територіального управління.
До копії угоди додаються:
заява про погодження агентської угоди;
нотаріально засвідчена копія установчих документів агента.
2.7. Територіальне управління протягом 14 робочих днів з дати надходження нотаріально засвідченої копії угоди з агентом та відповідних документів розглядає їх і приймає рішення про погодження або відмову в погодженні цієї угоди.
Підставою для відмови в погодженні угоди з агентом може бути:
відсутність одного з документів, передбачених пунктом 2.6 цієї глави;
невідповідність положень угоди вимогам законодавства України;
порушення агентом банківського та/або валютного законодавства протягом останніх 6 місяців, які передують дню звернення.
( Абзац шостий пункту 2.7 виключено на підставі Постанови Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
Територіальне управління на своєму бланку видає банку (фінансовій установі) висновок про погодження або відмову в погодженні угоди з агентом.
2.8. Банки (фінансові установи) для реєстрації пунктів обміну валюти подають до територіального управління:
а) заяву про відкриття пункту обміну валюти;
б) інформацію банку (фінансової установи) про:
стаж роботи касирів та дані про їх освіту відповідно до кваліфікаційних вимог (додаток 11);
наявність одного або кількох технічних засобів для визначення справжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків, рекомендований перелік яких наведений у додатку 1;
( Абзац третій підпункту "б" пункту 2.8 в редакції Постанови Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
наявність довідників для визначення справжності банкнот і довідкових матеріалів для визначення справжності дорожніх чеків;
наявність РРО;
забезпечення сейфом для зберігання валютних цінностей і бланків суворого обліку;
в) копію документа, який дає право на розміщення пункту обміну валюти в певному місці (власність, оренда);
г) копію висновку територіального управління про погодження агентської угоди, укладеної банком (фінансовою установою) з агентом, якщо пункт обміну валюти банку (фінансової установи) працюватиме на підставі агентської угоди;
ґ) інформацію про відповідність приміщення пункту обміну валюти вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо технічного стану та організації охорони.
2.9. Територіальне управління протягом 14 робочих днів з дати надходження поданих банком (фінансовою установою) документів розглядає їх та приймає рішення про реєстрацію пункту обміну валюти або про відмову в його реєстрації.
2.10. Підставами для відмови в реєстрації пункту обміну валюти можуть бути:
відсутність одного з документів, передбачених пунктом 2.8 цієї глави;
невідповідність вимогам підпункту "б" пункту 2.8 цієї глави;
відмова в погодженні територіальним управлінням агентської угоди між банком (фінансовою установою) та агентом;
надання банком (фінансовою установою) недостовірної інформації;
порушення банком (фінансовою установою) протягом останніх 6 місяців, що передують поданню звернення, чинного законодавства щодо здійснення валютно-обмінних операцій.
2.11. Територіальне управління реєструє пункт обміну валюти в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти і після цього видає банку (фінансовій установі) на бланку управління довідку про реєстрацію пункту обміну валюти за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції.
2.12. Після реєстрації пункту обміну валюти в територіальному управлінні банк (фінансова установа), агент мають зареєструвати РРО, який передбачається використовувати в пункті обміну валюти, у податковому органі за місцем розташування цього пункту.
2.13. У разі систематичного (два і більше разів) порушення пунктом обміну валюти порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України протягом календарного року або виявлення факту проведення валютно-обмінних операцій без відображення їх у РРО та звітних документах довідка про реєстрацію пункту обміну валюти підлягає відкликанню територіальним управлінням.
( Абзац перший пункту 2.13 в редакції Постанови Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
Якщо за звітною інформацією банку (фінансової установи) про обсяги операцій з купівлі-продажу іноземних валют у пунктах обміну валюти агентів середньомісячний обсяг цих операцій протягом трьох місяців становить менше ніж 100 тис. грн., то керівник відповідного територіального управління приймає рішення про здійснення позапланових перевірок діяльності таких пунктів обміну валюти. У разі виявлення за результатами перевірки факту проведення валютно-обмінних операцій без відображення їх у РРО та звітних документах вживає заходів згідно з цією Інструкцією.
( Абзац перший пункту 2.13 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
У разі прийняття територіальним управлінням рішення про відкликання довідки про реєстрацію відповідного пункту обміну валюти банк (фінансова установа) має в триденний строк після отримання цього рішення повернути довідку про реєстрацію пункту обміну валюти до територіального управління, яке робить відповідну відмітку в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти.
2.14. У разі прийняття Національним банком України рішення про припинення дії письмового дозволу на здійснення банком валютно-обмінних операцій чи відкликання банківської ліцензії або про відкликання генеральної ліцензії фінансової установи на здійснення операцій з валютними цінностями банк (фінансова установа) має в триденний строк після отримання цього рішення повернути довідки про реєстрацію пунктів обміну валюти до територіального управління, яке робить відповідну відмітку в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти.
2.15. У разі прийняття банком (фінансовою установою) рішення про припинення роботи пункту обміну валюти банк (фінансова установа) має в триденний строк після прийняття цього рішення повернути довідку про реєстрацію пункту обміну валюти разом із заявою про припинення роботи пункту обміну валюти до територіального управління, яке робить відповідну відмітку в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти.
Глава 3. Установлення курсу гривні до іноземних валют
3.1. Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні в касі банку (фінансової установи), у пунктах обміну валюти, уключаючи і пункти обміну валюти агентів, установлюються банком (фінансовою установою) щоденно до початку робочого дня згідно з наказом по банку (фінансовій установі) за підписом керівника банку (фінансової установи) або окремим розпорядженням керівника, що відповідає за роботу як власних пунктів обміну валюти, так і пунктів обміну валюти агентів, якому відповідно до наказу по банку (фінансовій установі) надане право встановлювати ці курси.
Наказ (розпорядження) про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют за гривні має бути скріплений печаткою банку (фінансової установи).
У наказі (розпорядженні) про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют за гривні в касі банку (фінансової установи), у пунктах обміну валюти мають зазначатися дата, час, з якого діють установлені курси, значення курсів купівлі та продажу іноземних валют за гривні, місцезнаходження і реєстраційний номер пункту обміну валюти банку (фінансової установи) та пункту обміну валюти агента у відповідному територіальному управлінні.
Наказ (розпорядження) про зміну курсів купівлі та продажу іноземних валют має бути оформлений згідно з вимогами другого та третього абзаців цього пункту.
3.2. У касі банку (фінансової установи) та в пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами, у тому числі в пунктах обміну валюти агентів в один і той самий робочий день, можуть бути встановлені різні значення курсів купівлі та продажу іноземних валют.
У пункті обміну валюти, у якому працюють одночасно кілька касирів, не може встановлюватися кілька різних значень курсів купівлі та продажу іноземних валют.
3.3. Банк (фінансова установа) протягом робочого дня може змінювати значення курсів купівлі та продажу іноземних валют у касі з обов'язковим оформленням кожного зміненого значення курсів купівлі та продажу відповідним наказом (розпорядженням), у якому обов'язково зазначається час зміни курсів.
3.4. Банк (фінансова установа) один раз протягом робочого дня може змінювати курси купівлі та продажу іноземних валют, що були встановлені на початок робочого дня як у власних пунктах обміну валюти, так і в пунктах обміну валюти агентів, лише за умови зміни касирів і тільки до 20-ї години.
Курс купівлі та продажу іноземних валют не може відхилятися більше ніж на 2,0 процента від установленого Національним банком України офіційного курсу гривні до іноземних валют 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129 (зі змінами) (далі - Класифікатор іноземних валют).
( Пункт 3.4 глави 3 в редакції Постанов Національного банку N 571 від 23.12.2003, N 462 від 29.09.2004 )
Глава 4. Організація роботи, пов'язаної з
проведенням валютно-обмінних операцій
4.1. Валютно-обмінні операції для фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) здійснюються касами банків (фінансових установ) і пунктами обміну валюти згідно з порядком, установленим цією Інструкцією.
4.2. Тарифи комісійної винагороди під час здійснення операцій з купівлі-продажу дорожніх чеків, конвертації готівкової іноземної валюти, прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків установлюються згідно з наказом по банку (фінансовій установі). Сума комісійної винагороди під час здійснення операцій з купівлі-продажу дорожніх чеків, конвертації готівкової іноземної валюти, прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків (у разі встановлення її в іноземній валюті та сплати в гривнях) визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, що встановлюється Національним банком України.
4.3. Каси банків (фінансових установ) можуть здійснювати всі або деякі валютно-обмінні операції згідно з переліком, зазначеним у пункті 1.2 цієї Інструкції.
4.4. Пункти обміну валюти банків (фінансових установ) можуть здійснювати всі або деякі операції, зазначені в абзацах другому - шостому пункту 1.2 цієї Інструкції.
4.5. Пункти обміну валюти агентів можуть здійснювати лише ті операції, що зазначені в абзацах другому - четвертому пункту 1.2 цієї Інструкції.
4.6. У касах банків (фінансових установ) у доступному для огляду клієнтами місці розміщується така інформація:
копія наказу (розпорядження) по банку (фінансовій установі) про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют;
перелік операцій, які здійснює ця каса;
повідомлення українською та іноземними мовами щодо можливості здійснення фізичними особами-нерезидентами зворотного обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови пред'явлення ними довідки за формою N 377;
витяг з наказу про встановлення тарифів комісійної винагороди за операціями, які здійснює ця каса, що засвідчується підписом керівника банку (фінансової установи) та скріплюється печаткою банку (фінансової установи);
повідомлення про ознаки платіжності та зношення банкнот іноземної валюти, які приймаються банками (фінансовими установами) і пунктами обміну валюти на території України (додаток 14).
( Пункт 4.6 доповнено абзацом згідно з Постановою НБУ N 173 від 21.04.2004 )
4.7. У пункті обміну валюти в доступному для огляду клієнтами місці розміщується така інформація:
назва банку (фінансової установи), який відкрив пункт обміну валюти, а також назва агента, якщо пункт обміну валюти працює на підставі агентської угоди;
копія наказу (розпорядження) по банку (фінансовій установі) про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют;
перелік операцій, які здійснює цей пункт обміну валюти;
повідомлення про обов'язковість здійснення касиром будь-якої операції, зазначеної в переліку операцій, які проводить цей пункт обміну валюти, а також операцій з повернення клієнту відповідної суми коштів у національній або іноземній валюті в разі його звернення з відмовою від валютно-обмінної операції не пізніше 15 хвилин після проведення такої операції;
( Пункт 4.7 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
зразок квитанції (довідки) про здійснену валютно-обмінну операцію з повідомленням про потребу її отримання фізичною особою";
( Пункт 4.7 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
повідомлення українською та іноземними мовами щодо можливості здійснення фізичними особами-нерезидентами зворотного обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови пред'явлення ними довідки за формою N 377;
витяг з наказу про встановлення тарифів комісійної винагороди за операціями, які здійснює цей пункт обміну валюти, що засвідчується підписом керівника банку (фінансової установи) та скріплюється печаткою банку (фінансової установи);
режим роботи пункту обміну валюти;
телефон керівника, що відповідає за роботу пункту обміну валюти;
повідомлення про ознаки платіжності та зношення банкнот іноземної валюти, які приймаються банками (фінансовими установами) і пунктами обміну валюти на території України (додаток 14).
( Пункт 4.7 доповнено абзацом згідно з Постановою НБУ N 173 від 21.04.2004 )
4.8. Режим роботи пункту обміну валюти встановлює банк (фінансова установа). У прикордонних зонах, аеропортах, на залізничних, морських та річкових вокзалах пункти обміну валюти мають функціонувати не менше 21 години на добу. Тривалість режиму роботи пунктів обміну валюти, розташованих в інших місцях, установлює банк (фінансова установа) за погодженням з адміністрацією підприємства, установи або органу державної влади, на території яких вони відкриті.
4.9. У пункті обміну валюти в наявності мають бути такі документи:
копія довідки про реєстрацію пункту обміну валюти в територіальному управлінні, скріплена печаткою банку (фінансової установи);
витяг з наказу банку (фінансової установи) про відкриття пункту обміну валюти, який має бути засвідчений підписом керівника банку (фінансової установи) та скріплений печаткою банку (фінансової установи);
торговий патент згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності";
журнал обліку валютно-обмінних операцій у разі виходу з ладу РРО (додаток 12).
( Абзац п'ятий пункту 4.9 в редакції Постанови Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
4.10. Касир пункту обміну валюти повинен мати на робочому місці документ, що засвідчує його особу (службове посвідчення), штамп пункту обміну валюти, на якому мають бути такі реквізити: назва "Пункт обміну валюти", назва банку (фінансової установи), назва агента банку (якщо пункт обміну валюти працює на підставі агентської угоди з банком), реєстраційний номер у територіальному управлінні, місцезнаходження пункту обміну валюти. Штамп видається банком (фінансовою установою) касиру пункту обміну валюти під розпис.
4.11. У разі потреби (хвороба касира та з інших поважних причин) касир пункту обміну валюти має право передати іншому касиру, який має право працювати в цьому пункті обміну валюти відповідно до наказу про його відкриття, валютні цінності, бланки суворого обліку та штамп пункту обміну за відповідним актом. Цей акт разом з іншими звітними документами в кінці робочого дня вкладається в інкасаторську сумку касира, який передав валютні цінності та бланки суворого обліку.
Якщо касир пункту обміну валюти за будь-яких обставин фізично не може передати іншому касиру або інкасатору валютні цінності та інші цінності, то в пункті обміну валюти за наказом керівника банку (фінансової установи) терміново проводиться ревізія валютних та інших цінностей з обов'язковим їх передаванням у касу банку (фінансової установи) особами, які здійснили ревізію, на підставі відповідного акта.
Забороняється доручати виконання службових обов'язків касира пункту обміну валюти іншим особам, які не визначені як касири в наказі по банку (фінансовій установі).
4.12. Касир під час здійснення валютно-обмінних операцій має перевіряти справжність і наявність ознак платіжності пред'явлених банкнот іноземних держав та дорожніх чеків.
Робочі місця касирів, які здійснюють валютно-обмінні операції, мають бути обладнані приладами для контролю за справжністю та для визначення ознак платіжності банкнот іноземної валюти і дорожніх чеків, відповідними нормативно-правовими актами, довідниками та інформацією щодо банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, основних елементів їх захисту, про терміни обміну банкнот іноземної валюти, що вилучаються з обігу банками-емітентами.
( Абзац другий пункту 4.12 в редакції Постанови НБУ N 173 від 21.04.2004 )
4.13. Касир пункту обміну валюти має зберігати наявні цінності в сейфі. Під час обідньої перерви або тимчасової відсутності в приміщенні пункту обміну касир має опломбувати сейф з цінностями особистим пломбіром.
4.14. Банкам (фінансовим установам) забороняється встановлювати обмеження щодо номіналу та року емісії банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, з якою здійснюються валютно-обмінні операції, крім тих, що встановлюються Національним банком України.
Касири банків (фінансових установ) і пунктів обміну валюти зобов'язані приймати платіжні банкноти іноземної валюти з незначними ознаками зношення, наведеними в додатку 14 до цієї Інструкції. Банкноти іноземної валюти, що не відповідають цим ознакам зношеності, приймаються банками (фінансовими установами) на інкасо.
( Пункт 4.14 доповнено абзацом згідно з Постановою НБУ N 173 від 21.04.2004 )
Банкноти іноземної валюти, що викликали сумнів касира щодо їх справжності, уключаючи банкноти з ознаками підроблення, банки (фінансові установи) вилучають і передають на дослідження в порядку, установленому главою 5 розділу III Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 N 337 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 за N 768/8089.
( Пункт 4.14 доповнено абзацом згідно з Постановою НБУ N 173 від 21.04.2004 )
4.15. З метою організації безперебійної роботи пунктів обміну валюти як власних, так і пунктів обміну валюти агентів, банк (фінансова установа) самостійно встановлює для них розмір авансу в готівковій іноземній валюті й готівкових гривнях і до початку робочого дня, уключаючи вихідні і святкові дні, забезпечує власні пункти обміну валюти та пункти обміну валюти агентів коштами відповідно до встановлених обсягів, а також забезпечує ці пункти обміну валюти бланками суворого обліку - довідками та квитанціями про здійснення валютно-обмінних операцій за формами N 377, 377-А, 06, реєстрами (журналами-реєстрами) для обліку за кожним видом операцій, що здійснюють ці пункти обміну валюти.
( Абзац перший пункту 4.15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
Порядок забезпечення цінностями пунктів обміну валюти, що працюють на підставі укладених з банками (фінансовими установами) агентських угод, порядок підкріплення та інкасації (перевезення) коштів і умови видачі банком (фінансовою установою) коштів під відповідальність касирів цих пунктів визначаються в агентських угодах банків (фінансових установ) з юридичними особами.
( Пункт 4.15 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
Порядок переміщення і передавання готівки та цінностей під відповідальність працівників банку (фінансової установи) визначається внутрішнім положенням (інструкцією) банку (фінансової установи) щодо здійснення касових операцій".
( Пункт 4.15 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
Сумки з авансами для кожного касира пункту обміну валюти на вихідні і святкові дні формуються окремо на кожен день роботи або за рішенням керівника банку (фінансової установи) на ці дні формується одна сумка.
4.16. Протягом робочого дня пункти обміну валюти здійснюють операції за рахунок коштів отриманого від банку (фінансової установи) авансу в іноземній валюті та в гривнях, а також за рахунок купленої іноземної валюти та отриманих гривень.
( Абзац другий пункту 4.16 виключено на підставі Постанови Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
4.17. Банки (фінансові установи) зобов'язані забезпечувати підкріплення та інкасацію коштів власних пунктів обміну валюти та пунктів обміну валюти агентів.
4.18. Не допускається зберігання в пунктах обміну валюти банків (фінансових установ) готівкової іноземної валюти, гривень та дорожніх чеків у неробочий час, якщо їх приміщення не відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо технічного стану та організації охорони.
Банк (фінансова установа) має встановлювати максимальну суму залишків іноземної валюти та гривень у касах пунктів обміну валюти банку (фінансової установи) у неробочий час в обсязі, що має забезпечити роботу цих пунктів протягом робочого дня. Залишки валютних цінностей, що перевищують установлену максимальну суму, підлягають інкасації, яку проводять банки (фінансові установи).
4.19. Пункти обміну валюти банку (фінансової установи) під час роботи у вихідні й святкові дні можуть перевищувати встановлену максимальну суму залишків іноземної валюти та гривень у касі за умови обов'язкової інкасації валютних цінностей, що перевищують установлену максимальну суму, не пізніше наступного робочого дня банку (фінансової установи).
Якщо пункти обміну валюти працюють цілодобово, то закінченням робочого дня вважається початок операційного дня банку (фінансової установи).
4.20. Зберігання валютних цінностей у пунктах обміну валюти агентів у неробочий час не допускається.
4.21. Не допускається відмова касира пункту обміну валюти в здійсненні будь-якої операції, зазначеної в переліку операцій, які проводить цей пункт обміну валюти, за наявності відповідних коштів для цього, а також операції сторно.
( Пункт 4.21 в редакції Постанови Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
4.22. Входити до приміщення пункту обміну валюти дозволяється лише особам, визначеним у наказі про відкриття пункту обміну валюти, та представникам органів, уповноважених здійснювати перевірку пунктів обміну валюти згідно з чинним законодавством України.
4.23. Керівник, що відповідає за роботу пунктів обміну валюти як власних, так і пунктів обміну валюти агентів, забезпечує вивчення касирами правил здійснення валютно-обмінних операцій з використанням РРО, а також контроль за технічним обслуговуванням РРО відповідними службами.
На період виходу з ладу РРО або в разі тимчасового відключення електроенергії облік валютно-обмінних операцій здійснюється вручну не більше 72 годин з веденням реєстрів установленої форми і наданням клієнту бланків суворого обліку за формами 377, 377-А та 06 із занесенням підсумкової інформації про проведені операції без використання РРО до журналу обліку валютно-обмінних операцій у разі виходу з ладу РРО.
Підсумкова інформація про проведені операції без використання РРО заноситься до журналу обліку валютно-обмінних операцій у разі виходу з ладу РРО:
у кінці робочого дня - якщо РРО не функціонував протягом усього робочого дня;
у кінці терміну роботи без використання РРО - якщо РРО не функціонував частину робочого дня.
Служби, що відповідають за ремонт РРО, не пізніше 72 годин після виходу його з ладу зобов'язані усунути дефект і забезпечити його належне функціонування. Якщо в зазначений термін ремонт не може бути виконаний, то в пункті обміну встановлюється резервний РРО та складається акт за підписом керівника, що відповідає за роботу пунктів обміну валюти, і представника сервісної організації. Будь-який заново встановлений РРО має бути зареєстрований у державному податковому органі (так само, як і під час первинної його реєстрації).
( Пункт 4.23 в редакції Постанови Національного банку N 571 від 23.12.2003 )
Глава 5. Оформлення квитанцій та довідок
про здійснення валютно-обмінних операцій
5.1. Під час здійснення валютно-обмінних операцій використовуються такі бланки:
довідка-certificate за формою N 377 (додаток 3);
квитанція за формою N 377-А (додаток 4);
довідка за формою N 06 (додаток 5);
квитанція за формою N 377-і (додаток 6);
квитанція за формою N 377-І (1) ;
квитанція за формою N 377-К (додаток 13).
---------------
(1) Зразок цієї квитанції наведений у додатку 2 до Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2000 N 520 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.02.2001 за N 152/5343. Порядок оформлення квитанції за формою N 377-і наведений у пункті 5.5 цього самого Положення.
Бланки довідок та квитанцій, що зазначені в абзацах другому-четвертому цього пункту, є бланками суворого обліку.
Довідки за формою N 377 та квитанції за формами N 377-А, 377-і, 377-І, 377-К є касовими і розрахунковими документами.
Довідки за формами N 377, N 06, квитанції за формою N 377-А про здійснення валютно-обмінних операцій, N 377-К про здійснення валютно-обмінної операції або операції з купівлі-продажу банківського металу та N 377-і про прийняття на інкасо банкнот іноземних держав виписуються у двох примірниках: перший примірник видається як підтвердження здійснення операції фізичній особі (резиденту або нерезиденту), другий - залишається в документах дня.
Надалі в тексті цієї Інструкції перший примірник довідки або квитанції іменується примірником клієнта, а другий - примірником банку (фінансової установи).
5.2. Довідка за формою N 377 видається пунктом обміну валюти або касою банку (фінансової установи) фізичній особі-нерезиденту як підтвердження проведення операції з купівлі в неї готівкової іноземної валюти і дорожніх чеків за готівкові гривні. Ця довідка дійсна протягом 6 місяців з дати її видачі і надає право здійснення зворотного обміну невикористаних гривень на іноземну валюту.
5.3. Квитанція за формою N 377-А видається:
пунктом обміну валюти банку (фінансової установи) фізичним особамре-зидентам як підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій, визначених в абзацах другому, третьому, п'ятому, шостому пункту 1.2 цієї Інструкції;
пунктом обміну валюти агента фізичним особам-резидентам як підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій, визначених в абзацах другому і третьому пункту 1.2 цієї Інструкції;
пунктом обміну валюти фізичним особам-нерезидентам як підтвердження здійснення зворотного обміну невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту.
5.4. Довідка за формою N 06 видається лише пунктом обміну валюти банку або касою банку за усною заявою фізичної особи-резидента під час продажу цій особі готівкової іноземної валюти 2-ї або 3-ї груп Класифікатора іноземних валют, та дає право на її вивезення з України. Довідка дійсна протягом одного року з дати її видачі.
( Пункт 5.4 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 462 від 29.09.2004 )
5.5. Квитанція за формою N 377-і видається касою банку (фінансової установи) як підтвердження проведення операції з прийняття на інкасо банкнот іноземних держав.
Квитанція за формою N 377-І видається касою банку (фінансової установи) як підтвердження проведення операції з прийняття на інкасо іменних чеків.
5.6. Квитанція за формою N 377-К видається касою банку (фінансової установи) фізичним особам як підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій, визначених в абзацах другому-шостому пункту 1.2 цієї Інструкції.
5.7. Оформлення і видача довідок та квитанцій без здійснення валютно-обмінних операцій або їх невидача під час здійснення зазначених вище операцій забороняються.
5.8. Виправлення в заповненому тексті зазначених вище довідок та квитанцій не допускаються.
Довідка або квитанція вважається недійсною, якщо реквізити каси або пункту обміну валюти, дані про здійснені операції, найменування банку (фінансової установи) або агента, що видав довідку чи квитанцію, не читаються або можливе подвійне читання відомостей на відбитку штампа пункту обміну валюти або каси банку (фінансової установи).
5.9. Плата за оформлення і видачу довідки або квитанції під час здійснення валютно-обмінної операції не стягується.
5.10. Заповнений примірник квитанції або довідки банку (фінансової установи) зберігається в пункті обміну валюти в документах дня і передається до каси банку (фінансової установи) разом з іншими документами дня після закінчення робочого дня.
5.11. Зіпсовані примірники квитанцій та довідок про здійснення валютно-обмінних операцій, що є бланками суворого обліку (примірник клієнта та примірник банку (фінансової установи)), а також роздруковані за допомогою РРО погашаються шляхом написання через усе поле примірника клієнта та примірника банку латинської літери "Z", засвідчуються підписом касира пункту обміну валюти (каси) і повертаються до банку (фінансової установи) після закінчення робочого дня разом з іншими документами дня.
5.12. Перший і другий примірники квитанції за формою N 377-А під час здійснення валютно-обмінних операцій у пункті обміну валюти із застосуванням РРО роздруковуються цими РРО.
Реквізити, зазначені в довідках за формами N 377 та 06, під час здійснення валютно-обмінних операцій у пункті обміну валюти із застосуванням РРО заповнюються як вручну (під копіювальний папір), так і шляхом їх роздрукування в першому та другому примірниках довідки.
У разі виходу РРО з ладу довідки та квитанції за формами N 377, 377-А, 06 заповнюються лише вручну (під копіювальний папір).
Реквізити, зазначені в довідках та квитанціях за формами N 377, 06, 377-і *, 377-І *, 377-К *, під час здійснення валютно-обмінних операцій у касі банку заповнюються як вручну (під копіювальний папір), так і шляхом їх роздрукування в першому та другому примірниках довідки або квитанції з використанням системи автоматизації банку, у тому числі такої, що працює автономно. Крім того, перший та другий примірники квитанцій за формами N 377-і, 377-І, 377-К можуть роздруковуватися з використанням системи автоматизації банку, у тому числі такої, що працює автономно.
---------------
* Якщо ці форми виготовлені поліграфічними підприємствами.
Реквізити, зазначені в довідках та квитанціях за формами N 377, 377-і, 377-I, 377-К, під час здійснення валютно-обмінних операцій у касі фінансової установи заповнюються як вручну (під копіювальний папір), так і шляхом їх роздрукування в першому та другому примірниках довідки або квитанції з використанням системи автоматизації фінансової установи.
( Абзац п'ятий пункту 5.12 в редакції Постанови НБУ N 173 від 21.04.2004 )
Банкам (фінансовим установам) дозволяється відповідно до внутрішнього положення заповнювати потрібну кількість примірників за формою N 377-К для обліку валютно-обмінних операцій.
( Пункт 5.12 доповнено абзацом згідно з Постановою НБУ N 173 від 21.04.2004 )
Якщо квитанції (форми N 377-А, 377-і, 377-К) та довідки (форми N 377, 06) заповнюються вручну (під копіювальний папір), то копіювальний папір кладеться між зворотним боком примірника клієнта і лицьовим боком примірника банку (фінансової установи).
На довідці або квитанції (у примірнику клієнта і примірнику банку (фінансової установи)) усі реквізити мають бути заповнені.
5.13. У довідках та квитанціях під час здійснення відповідних операцій назва валюти проставляється літерним кодом (згідно з кодами валют Класифікатора іноземних валют) .
5.14. У квитанціях за формою N 377-А під час здійснення валютно-обмінних операцій у графі "Назва валюти" проставляється літерний код валюти, у графі "Кількість" - сума валюти цифрами, а в графі "Еквівалент до видачі" - літерний код та сума валюти, що видається клієнту, цифрами.
Під час здійснення операцій, за якими сплачується комісійна винагорода, сума цієї винагороди зазначається під таблицею словами і проставляється літерний код валюти, у якій сплачено комісійну винагороду, а в графі "Комісія в %" проставляється цифрами тариф комісійної винагороди в процентах.
Під час здійснення валютно-обмінних операцій із застосуванням РРО в квитанціях за формою N 377-А проставляється час здійснення операції.
5.15. У квитанціях за формою N 377-К під час здійснення валютно-обмінних операцій у графі "Назва валюти/вид банківського металу" проставляється літерний код валюти, у графі "Сума/маса" - сума валюти цифрами, а в графі "До видачі" - літерний код та сума валюти, що видається клієнту, цифрами.