Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

Банк має право визначати групу пов’язаних контрагентів під час прийняття рішення про надання кредиту, якщо період від дати прийняття рішення до дати визнання активу не перевищує три місяці.

Підставою для визначення/невизначення групи пов’язаних контрагентів має бути задокументоване обґрунтоване рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

16. Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо контрагента (групи пов’язаних контрагентів, визначених за критерієм відносин контролю відповідно до пункту 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції) становить два і більше відсотків регулятивного капіталу банку, який визначається на дату прийняття/актуалізації рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

17. Банк не визначає групу пов’язаних контрагентів, якщо:

1) контрагенти є суб’єктами господарювання державного/комунального сектору економіки;

2) контрагенти контролюються суб’єктом господарювання державного сектору економіки та не пов’язані між собою економічною залежністю;

3) суб’єкти господарювання, включаючи суб’єктів природних монополій, пов’язані економічною залежністю внаслідок діяльності у сфері, що належить до природної монополії згідно із Законом України "Про природні монополії" .

Суб’єктами господарювання державного сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка в статутному капіталі яких перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Суб’єктами господарювання комунального сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

18. Національний банк під час здійснення банківського нагляду має право вимагати від банку визначити групу пов’язаних контрагентів, якщо відносини між контрагентами банку відповідають критеріям та ознакам, визначеним у пунктах 9, 11, 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції та з урахуванням вимог пунктів 14, 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

19. Банк включає до розрахунку нормативів кредитного ризику активні операції за балансовою вартістю без урахування сум дисконтів (крім очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів)/премій, а також нарахованих доходів, на які зменшується прибуток поточного року/основний капітал банку згідно з вимогами підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

20. Банк не розраховує нормативи кредитного ризику за:

1) активами за операціями з Національним банком;

2) борговими цінними паперами органів державної влади;

3) активами за операціями з Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією;

4) цінними паперами, емітованими центральними органами виконавчої влади інших країн, що мають рейтинг, не нижче АА-, підтверджений Standard&Poor’s, або аналогічний рейтинг Moody’s Investors Service та Fitch IBCA.

21. Банк має право виключати із загального обсягу кредитного ризику суму необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком, та боргових цінних паперів, емітованих Національним банком, придбаних за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів кредитного ризику) з переходом права власності на такі цінні папери.

22. Банк має право під час розрахунку нормативів кредитного ризику зменшувати зобов’язання за наданими банком гарантіями, акредитивами, акцептами та авалями на суму коштів у розрахунках, які є грошовим забезпеченням (покриттям) за цими зобов’язаннями, за умови одночасного дотримання вимог, визначених абзацами другим - четвертим пункту 1.4 глави 1 розділу V цієї Інструкції.

23. Банк, який у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, виконує погоджені Національним банком програму капіталізації/план реструктуризації, уключаючи складені за результатами оцінки стійкості, а також план заходів щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог законодавства щодо операцій з пов’язаними з банком особами, під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику згідно з вимогами пункту 2.5 глави 2, пункту 3.7 глави 3, пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції.

2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

2.2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Якщо один контрагент входить одночасно до складу кількох груп пов’язаних контрагентів, то сума всіх вимог банку до контрагента та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента/пов’язаної з банком особи, враховується за кожною групою пов’язаних контрагентів.

За контрагентом, який є пов’язаною з банком особою, та групою пов’язаних контрагентів, що складається лише з пов’язаних з банком осіб, розрахунок нормативу Н7 не здійснюється.

Банк включає до розрахунку нормативу Н7 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

2.3. До вимог банку щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

2.4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов’язаних контрагентів, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

Банк включає до розрахунку нормативу Н7 надані фінансові зобов’язання із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF), визначених Положенням № 351.

2.5. Банк під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н7) з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції, у вигляді:

1) гарантій/безвідкличних резервних акредитивів:

Кабінету Міністрів України, наданих відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України;

урядів країн, що мають рейтинг, не нижче АА-, підтверджений Standard&Poor’s, або аналогічний рейтинг Moody’s Investors Service та Fitch IBCA;

міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Європейський інвестиційний банк, Європейський інвестиційний фонд);

банку, що має кредитний рейтинг, не нижче АА-, підтверджений Standard&Poor’s, або аналогічний рейтинг Moody’s Investors Service або Fitch IBCA;

банку-гаранта, який є його материнською компанією або учасником міжнародної групи, до якої входить банк, за умови, що банк-гарант має інвестиційний кредитний рейтинг згідно з міжнародною шкалою, підтверджений Standard&Poor's, або аналогічний рейтинг Moody's Investors Service або Fitch IBCA.

Оригінал гарантії, що поданий особами, зазначеними в абзацах третьому - п’ятому підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, має бути нотаріально засвідчений за місцем його видачі, перекладений на українську мову та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Оригінал гарантії може бути також засвідчений у посольстві відповідної держави в Україні та легалізований у Міністерстві закордонних справ України. Переклад зобов’язання у вигляді електронного документа (резервні акредитиви) має засвідчуватися нотаріально або банком-заявником. Зобов’язання має відповідати міжнародним документам щодо зобов’язань такого типу, а саме:

уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів або іншим міжнародним документам, розробленим Міжнародною торговельною палатою (далі - МТП), які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими МТП, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цією Інструкцією, і що не суперечать законодавству України;

уніфікованим правилам для гарантій та іншим міжнародним документам, що регулюють питання здійснення операцій за гарантіями/контргарантіями, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цією Інструкцією, і що не суперечать законодавству України.

Гарантія є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов:

банк-кредитор має право вимоги до гаранта;

чітко визначена сума гарантії;

гарантія є безвідкличною та безумовною, тобто немає умов, які дадуть змогу гаранту в односторонньому порядку припинити дію гарантії або збільшити вартість гарантії внаслідок погіршення кредитоспроможності боржника, або зменшити строк дії гарантії, або не сплатити коштів за гарантією в повній чи частковій сумі;

банк-кредитор у разі невиконання боржником зобов’язань, забезпечених гарантією, має право вимагати від гаранта сплатити кошти за гарантією та не має зобов’язань щодо вжиття заходів для погашення боржником боргу;

2) грошового покриття, розміщеного в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови забезпечення безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором, з урахуванням ризику від зміни курсів іноземних валют;

3) державних цінних паперів, боргових цінних паперів Національного банку, придбаних за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю цінних паперів з одночасним зобов’язанням контрагента викупити цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

4) цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України або гарантованих Кабінетом Міністрів України;

5) цінних паперів, емітованих Національним банком;

6) облігацій міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїми установчими актами, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України;

7) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти боржника чи майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором.

Грошове покриття у вигляді застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти контрагента/майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі, має бути надано у валюті, що відповідає валюті кредитної операції/вкладень у боргові цінні папери або іншій вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами).

Договір про заставу майна/майнових прав, визначених у підпунктах 2-8 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, має передбачати право банку на позасудове звернення стягнення на предмет застави з наступного робочого дня за днем, коли не відбулося погашення боргу за кредитом у термін, передбачений договором, у сумі, що підлягає сплаті;

8) банківських металів, що перебувають на зберіганні в банку-кредиторі, чи майнових прав на банківські метали, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до зазначеного предмета застави в разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором.

2.6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 2.5 цієї глави, банк зобов'язаний:

відобразити інформацію в відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

2.7. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

2.8. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

3.1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.

3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків щодо контрагентів, груп пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб до регулятивного капіталу банку.

Якщо один клієнт банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів/пов'язаних з банком осіб, то під час розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума всіх вимог банку до цього клієнта та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього клієнта, ураховується один раз.

3.4. До вимог банку щодо контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

Банк включає до розрахунку нормативу Н8 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

3.5. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо контрагента, групи пов’язаних контрагентів, пов’язаних з банком осіб, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

Банк включає до розрахунку нормативу Н8 надані фінансові зобов’язання із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF), визначених Положенням № 351.

3.6. Рішення кредитного комітету банку про можливість здійснення з контрагентом/позичальником активних операцій у розмірі 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пунктах 3.4, 3.5 цієї глави, щодо контрагента) має бути затверджене правлінням та/або радою банку.

3.7. Банк під час розрахунку нормативу Н8 має право зменшувати суми всіх великих кредитних ризиків на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н8), визначеного в пункті 2.5 глави 2 та пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції.

3.8. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

3.9. Банк зобов’язаний надавати інформацію до Національного банку про всі великі кредитні ризики відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, які регламентують правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку.

3.10. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (далі - норматив Н9) установлюється для обмеження ризику операцій з пов'язаними з банком особами, зменшення негативного впливу операцій з пов'язаними з банком особами на діяльність банку.

2. Норматив Н9 визначається як співвідношення сукупної суми всіх вимог банку до пов’язаних з банком осіб та суми всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних із банком осіб, до загального розміру капіталу 1-го та 2-го рівнів, зменшеного на балансову вартість активів, зазначених у підпунктах "а" - "е" пункту 1.8 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

3. До вимог банку щодо пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) депозити, які розміщені в інших банках;

2) надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

3) факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

4) акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

5) дебіторська заборгованість;

6) кошти банків у розрахунках.

Банк включає до розрахунку нормативу Н9 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних із банком осіб, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

Банк включає до розрахунку нормативу Н9 надані фінансові зобов’язання із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF), визначених Положенням № 351.

5. Банк під час розрахунку нормативу Н9 має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н9) з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції, у вигляді:

1) гарантій/безвідкличних резервних акредитивів:

Кабінету Міністрів України, наданих відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України;

міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Європейський інвестиційний банк, Європейський інвестиційний фонд), які відповідають вимогам, визначеним в абзацах шостому - тринадцятому підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції;

2) державних цінних паперів, боргових цінних паперів Національного банку, придбаних за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю цінних паперів із одночасним зобов’язанням контрагента викупити цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

3) цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України або гарантованих Кабінетом Міністрів України;

4) цінних паперів, емітованих Національним банком;

5) облігацій міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїми установчими актами, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України.

6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, банк зобов'язаний відобразити інформацію у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу Н9.

7. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

8. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 25 відсотків.

9. Банк у день виникнення перевищення нормативного значення нормативу Н9 враховує розмір такого перевищення під час розрахунку регулятивного капіталу згідно з пунктом 1.8 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

1. Банк під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає принципам прийнятності забезпечення, визначеним Положенням № 351.

2. Банк уключає вартість застави, яка є забезпеченням за двома (або більше) активами, уключаючи вартість застави за договорами наступної застави, якщо першочергове право вимоги на предмет застави як заставодержателю належить банку, у частині, пропорційній розміру заборгованості за кожним активом.

3. Банк не має права зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення, якщо:

1) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в пункті 2.5 глави 2, пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, банк визнає непрацюючим понад 90 днів поспіль (крім кредитів, зазначених у підпунктах 2 та 3 пункту 3 глави 5 розділу VI цієї Інструкції);

2) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в підпункті 1 пункту 2.5 глави 2 та підпункті 1 пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, наданий боржнику, щодо зобов’язань якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення такої реструктуризації, так і після її завершення, банк визнає непрацюючим понад 365 днів поспіль;

3) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в підпункті 1 пункту 2.5 глави 2 та підпункті 1 пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, наданий боржнику, щодо зобов’язань якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, банки-нерезиденти, іноземні державні експортні кредитні агенції, міжнародні фінансові організації, утримувачі облігацій, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення такої реструктуризації, так і після її завершення, банк визнає непрацюючим понад 1095 днів поспіль;

4) прострочення погашення боргу за кредитом, за яким забезпечення надано банку заставодавцем, який є пов’язаною з банком особою відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" , становить більше ніж 30 календарних днів;

5) прострочення погашення боргу за кредитом, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 2, 7, 8 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, становить більше ніж сім календарних днів.

1.1. Національний банк здійснює контроль за інвестиціями банку з придбання банком корпоративних прав (акцій, паїв, часток) в обмін на кошти або майно з метою отримання доходу/прибутку або права на участь в управлінні юридичною особою, у тому числі за прямими інвестиціями.

Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, паї, частки), емітовані такою юридичною особою.

1.2. Банк, регулятивний капітал якого відповідає вимогам пунктів 2.1, 2.2 глави 2 розділу II цієї Інструкції, має право здійснити інвестицію без письмового дозволу, якщо:

а) інвестиція у фінансову установу становить у сукупності не більше ніж 1 відсоток статутного капіталу банку;

б) інвестиція здійснюється до статутного капіталу бюро кредитних історій, що має ліцензію національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

1.3. Банк здійснює інвестицію на підставі письмового дозволу Національного банку, який надається в порядку, установленому цією главою:

а) у фінансову установу в обсязі більше 1 відсотка статутного капіталу банку;

б) в юридичну особу в обсязі 20 і більше відсотків її статутного капіталу та/або голосів (крім інвестицій у фінансову установу в обсязі менше 1 відсотка статутного капіталу банку).

1.4. Банк має право здійснити інвестицію (у тому числі у фінансову установу в обсязі, що перевищує 1 відсоток статутного капіталу банку) за умови одночасного дотримання таких спеціальних вимог:

а) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;

б) розмір регулятивного капіталу банку відповідає вимогам пунктів 2.1, 2.2 глави 2 розділу II цієї Інструкції та здійснення інвестиції не приведе до порушення цих вимог;

в) банк не є об’єктом застосування заходів впливу (в частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій);

г) виконання протягом останніх шести місяців економічних нормативів та вимог щодо порядку формування обов'язкових резервів;

ґ) наявність прибутку за даними балансу банку протягом останніх шести місяців.

1.5. Банк має право здійснити інвестицію в рамках процедури фінансової реструктуризації як комплексу заходів із реструктуризації заборгованості боржника під час процедури добровільної фінансової реструктуризації або процедури досудової санації, що здійснюються на умовах та в порядку, установлених законодавством України та/або міжнародною практикою, за умови одночасного дотримання таких спеціальних вимог:

1) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;

2) розмір регулятивного капіталу банку відповідає вимогам глави 2 розділу II цієї Інструкції або банк виконує програму капіталізації та здійснення інвестиції не приведе до порушення банком вимог глави 2 розділу II цієї Інструкції або невиконання програми капіталізації у визначені в ній строки;

3) банк не є об'єктом застосування заходів впливу (у частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій).

1.6. Банк має протягом трьох робочих днів надіслати письмове повідомлення структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку про здійснення інвестиції згідно з пунктами 1.2 - 1.5 глави 1 розділу VII цієї Інструкції.

Банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна відповідальність її власників.

1.7. Банк для отримання письмового дозволу подає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, такі документи:

клопотання банку про видачу письмового дозволу за підписом голови правління банку;

обґрунтування мети і розміру очікуваного ефекту від інвестицій;

інформацію щодо дотримання банком установлених нормативів та спеціальних вимог для отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення інвестиції.

Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, протягом 20 робочих днів із дня отримання всіх документів перевіряє дотримання банком вимог, визначених пунктами 1.4, 1.5 глави 1 розділу VII цієї Інструкції.

1.8. Національний банк приймає рішення про відмову банку в наданні письмового дозволу на здійснення інвестиції, якщо дійде висновку, що зазначена операція матиме негативний вплив на фінансовий стан банку та/або створюватиме загрозу безпеці коштів вкладників та інших кредиторів банку.

Рішення Національного банку про надання дозволу/відмову в наданні дозволу приймається уповноваженою посадовою особою Національного банку, про що банку повідомляється листом не пізніше п'ятого робочого дня з дня прийняття відповідного рішення.

У разі прийняття Національним банком рішення про відмову у наданні дозволу в листі зазначаються підстави для відмови.

1.9. Порушення порядку отримання письмового дозволу на здійснення інвестиції є підставою для застосування до банку адекватних заходів впливу.

1.10. Національний банк з метою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного зі здійсненням банками інвестицій та операцій із цінними паперами, установлює такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

1.11. До розрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:

а) у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;

б) у зв’язку з інвестицією, яка здійснюється в статутний капітал банку - учасника банківської групи, визнаної Національним банком, до складу якої входить цей банк;

в) за договором про андеррайтинг та знаходяться у власності банку не більше одного року;

г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Про невключення відповідних сум до розрахунку нормативів інвестування банки зобов’язані повідомляти Національний банк до 10 числа місяця, наступного за звітним, а також мають подавати план реалізації одержаних цінних паперів у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та відповідного документального підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом.

Банк зобов'язаний здійснити дії згідно з пунктами 1.3-1.6 цієї глави, якщо протягом року з моменту придбання акцій та інших цінних паперів у зв'язку з реалізацією права заставодержателя або за договором про андеррайтинг він не здійснив відчуження таких цінних паперів.

1.12. Банк-правонаступник під час розрахунку нормативів інвестування збільшує статутний капітал на суму зареєстрованого статутного капіталу банку, що реорганізовується, з наступного дня після підписання передавального акта/розподільчого балансу банками - учасниками реорганізації.

2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи.

2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до статутного капіталу банку.

2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;

вкладення в асоційовані та дочірні установи.

2.4. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності.

3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до статутного капіталу банку.

3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

3.4. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.