Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

4.4. До позабалансових зобов'язань перед банком уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

сумнівні гарантії та поручительства;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

4.5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

4.6. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків.

5.1. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

5.2. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та капіталу банку.

5.3. До зобов'язань інсайдерів перед банком уключаються:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами;

сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).

5.4. До позабалансових зобов'язань, що видані банком інсайдерам, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

сумнівні гарантії та поручительства;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

5.5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту що надана безпосередньо цим банком.

5.6. Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 40 відсотків.

1.1. З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме за прямими інвестиціями, Національний банк установлює нормативи інвестування.

Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Банки мають право здійснювати прямі інвестиції (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку, що надається згідно з правилами, установленими відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

1.2. Банки мають право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку, якщо:

інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку;

юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;

регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим цією Інструкцією, та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку.

Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників.

1.3. З метою обмеження інвестиційного ризику, пов'язаного із здійсненням інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвестора, Національний банк установив такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

1.4. До розрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:

а) у зв'язку з реалізацією права заставодержателя, та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;

б) з метою створення фінансової холдингової групи, за умови, що емітентом придбаних акцій є інший банк;

в) у результаті андеррайтингу, за умови, що придбані цінні папери перебувають у власності банку не більше одного року;

г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Про невключення відповідних сум до розрахунку нормативів інвестування банки зобов'язані повідомляти Національний банк одночасно з поданням форм звітності щодо розрахунку цих економічних нормативів, а також мають подавати план реалізації одержаних цінних паперів у зв'язку з реалізацією права заставодержателя та відповідного документального підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом.

2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.

2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку.

2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та на інвестиції, що випущені установою;

вкладення в асоційовані та дочірні установи.

2.4. При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції.

2.5. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.

3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками та фінансовими установами й іншими емітентами;

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

3.4. При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції.

3.5. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

1.1. Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті, пов'язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виникають у зв'язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов'язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.

1.2. З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).

1.3. При розрахунку нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції уповноважений банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів13.

13 Наприклад, для розрахунку нормативів розпорядження валютною позицією за 3-тє число звітного місяця приймається розмір регулятивного капіталу, що розрахований за даними балансу за станом за 1-ше число цього місяця.

1.4. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноваженим банком розраховуються за формою N 540 "Звіт про відкриті валютні позиції", що наведені в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління Національного банку від 12.12.97 N 436, зі змінами.

1.5. Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти.

1.6. На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);

інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів і навпаки).

1.7. У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:

купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;

купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповноважених фінансових установ, а також від нерезидентів;

купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями. Операції з продажу готівкової іноземної валюти в касі банку та в пунктах обміну іноземної валюти, що не пов'язані з виконанням вищезазначених зобов'язань, можуть здійснюватися лише в межах суми іноземної валюти, купленої касою банку та пунктом обміну іноземної валюти;

купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;

залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);

з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання здійснюється з відповідного рахунку витрат);

за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат;

з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.

1.8. Уповноважений банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком та/або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.

1.9. Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на внутрішньому та зовнішньому грошово-кредитних ринках визначає особливості щодо окремих напрямів діяльності уповноважених банків, які пов'язані зі здійсненням операцій на міжбанківському валютному ринку України.

1.10. У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі обмеження ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) та ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2) Департамент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку можуть уносити певні обмеження щодо регулювання окремих активних операцій із валютними цінностями уповноважених банків, що пов'язані з питаннями курсоутворення національної валюти та створення чіткішого й прозорішого механізму контролю за валютними операціями окремих банків.

1.11. У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції з метою запобігання порушенням при застосуванні Національним банком вимог чинного законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль Департамент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування можуть вносити пропозиції щодо встановлення лімітів довгої/короткої відкритої валютної позиції у вільно конвертованій та неконвертованій валюті за погодженням з органами банківського нагляду на розгляд і затвердження Правлінням Національного банку або Комісією Національного банку.

2.1. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку.

2.2. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

2.3. За кожною іноземною валютою обчислюється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою (розрахунок проводиться за звітну дату).

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами).

2.4. Для банків, статутний капітал яких сплачено у вільно конвертованій валюті та внаслідок чого виникає порушення нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті, установлюється, що частина (або вся сума) статутного капіталу банку не враховується до розрахунку нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому депозитному рахунку в Національному банку (лише та частина, що призводить до порушення цього нормативу).

Обсяг валюти на окремому депозитному рахунку в Національному банку для розрахунку нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції визначається уповноваженими банками самостійно. При цьому банки здійснюють розрахунок нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції з вирахуванням суми коштів, які розміщуються на окремому депозитному рахунку в Національному банку.

Для відкриття окремого рахунку уповноваженим банкам потрібно використовувати кореспондентські рахунки Національного банку за кордоном, інформація про які доводиться до банків окремо.

В уповноваженому банку кошти, що розміщуються в депозит, повинні обліковуватися на балансовому рахунку 1212 "Короткострокові депозити в Національному банку України".

Мінімальна сума депозиту, ставки за депозитом, термін розміщення депозиту та інші умови визначаються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Депозитні угоди про розміщення в Національному банку частини коштів статутного капіталу потрібно укладати з Національним банком через Департамент валютного регулювання за допомогою дилінгового обладнання Reuters або шляхом письмового оформлення відповідних документів, з подальшим обміном підтвердженнями по SWIFT або ключованими телексними повідомленнями про списання та зарахування валютних коштів.

У разі розірвання угоди про відкриття окремого рахунку, укладеної між уповноваженим банком і Національним банком, банк повинен повідомити про це Департамент валютного регулювання.

2.5. Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 35 відсотків.

При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більше ніж 30 відсотків;

загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) має бути не більше ніж 5 відсотків.

1.1. Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу, пов'язаного з іпотекою, інвестиційною діяльністю, кліринговою діяльністю, а також статусу ощадного банку, - якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

1.2. Спеціалізованим банкам та уповноваженим банкам, що спеціалізуються на здійсненні однієї чи декількох банківських операцій, залучають кошти фізичних осіб для довгострокового кредитування будівництва житла, у зв'язку із концентрацією ризиків установлюються спеціальні (підвищені) значення економічних нормативів для забезпечення більш високого, порівняно з універсальними банками, рівня адекватності регулятивного та основного капіталу, рівня ліквідності та запобігання надмірному перекладанню банками ризиків на своїх кредиторів (вкладників).

1.3. Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 5 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), - не більше ніж 2 відсотки;

нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), - не більше ніж 20 відсотків.

1.4. Для спеціалізованих іпотечних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 5 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), - не більше ніж 2 відсотки;

нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), - не більше ніж 20 відсотків;

1.5. Для спеціалізованих розрахункових (клірингових) банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

нормативу адекватності основного капіталу (Н3) - не менше ніж 12 відсотків;

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 90 відсотків;

нормативу великих кредитних ризиків (Н8) - не більше ніж 100 відсотків;

нормативу загальної суми інвестування (Н12) - не більше ніж 10 відсотків;

залучення вкладів фізичних осіб має бути не більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку.

1.6. Для спеціалізованих інвестиційних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

нормативу адекватності основного капіталу (Н3) - не менше ніж 12 відсотків;

нормативу загальної суми інвестування (Н12) - не більше ніж 90 відсотків;

залучення вкладів фізичних осіб має бути не більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку.

1.7. Для уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) - не менше ніж 35 відсотків від суми залучених коштів фізичних осіб та одночасно не менше ніж 5 млн. євро;

нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 18 відсотків;

нормативу адекватності основного капіталу (Н3) - не менше ніж 12 відсотків;

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків.

1.8. Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, установлюються такі самі, як для універсальних банків.

1.9. Залежно від виду спеціалізації вищезазначених спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, рівня капіталу банку Національний банк може висувати до них додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цих банків.

1.10. Залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками (крім спеціалізованих ощадних банків) не може становити більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку.

До зобов'язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

поточні рахунки фізичних осіб;

кошти фізичних осіб у довірчому управлінні;

кошти в розрахунках фізичних осіб;

кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

короткострокові депозити фізичних осіб;

довгострокові депозити фізичних осіб;

нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком (тільки у частині іменних ощадних сертифікатів);

нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком (тільки в частині іменних ощадних сертифікатів).

Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб недокапіталізованих банків не повинен становити більше 100% регулятивного капіталу банку.

Для значно недокапіталізованих і критично недокапіталізованих банків забороняється додаткове залучення вкладів фізичних осіб або продовження дії угод з фізичними особами до часу досягнення такими банками рівня не нижче достатньо капіталізованих банків.

1.11. Недотримання банками встановлених спеціальних значень економічних нормативів є підставою для вжиття Національним банком відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

1.1. Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється відповідними територіальними управліннями та підрозділами центрального апарату банківського нагляду Національного банку щодня та щомісяця на постійній основі.

1.2. Розрахунок економічних нормативів банки (юридичні особи) проводять на підставі щоденних балансів. При цьому звітними вважаються економічні нормативи, що розраховані:

а) за щоденними розрахунками:

нормативи максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

б) за формулою середньоарифметичної величини (за місяць):

нормативи адекватності регулятивного капіталу (Н2), адекватності основного капіталу (Н3), ліквідності (Н4, Н5, Н6), інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12), норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13).

2.1. Банки та банківські об'єднання (материнський банк/центральний кооперативний банк) зобов'язані складати консолідовану фінансову звітність згідно з Інструкцією про консолідацію фінансової звітності банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 05.10.2001 N 422 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.11.2001 за N 968/6159 (далі - Інструкція про консолідацію).

2.2. З метою встановлення характеру впливу учасників консолідованої групи на фінансовий стан материнського банку/центрального кооперативного банку, вкладень материнського банку/центрального кооперативного банку в капітали інших юридичних осіб та операцій з цими юридичними особами, можливості впливати на діяльність учасників консолідованої групи, а також з метою визначення загальної величини ризику та капіталу банківської та консолідованої групи материнський банк/центральний кооперативний банк зобов'язаний розраховувати економічні нормативи на підставі консолідованої фінансової звітності. Про стан дотримання економічних нормативів материнський банк/центральний кооперативний банк подає консолідовану статистичну звітність згідно з вимогами цієї глави та додатка.

2.3. Нагляд на підставі консолідованої фінансової та статистичної звітностей застосовується до всіх консолідованих груп.

2.4. Для материнського банку/центрального кооперативного банку встановлюються такі економічні нормативи, розраховані на підставі консолідованої фінансової звітності:

регулятивний капітал банку - Н1к;

адекватність регулятивного капіталу - Н2к;

максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента - Н7к;

великі кредитні ризики - Н8к;

максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру - Н9к;

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою - Н11к;

загальна сума інвестування - Н12к.

2.5. Розрахунок економічних нормативів на підставі консолідованої фінансової звітності здійснюється з урахуванням порядку, встановленого цією Інструкцією.

Якщо до консолідованої групи входять небанківські установи та підприємства, то норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2к) розраховується з урахуванням даних перехідної таблиці за статтями балансу підприємства (додаток до цієї Інструкції).

2.6. Значення економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності, встановлюються на рівні значень економічних нормативів відповідно до цієї Інструкції (крім нормативу максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7)) та глави 5 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 N 275 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 за N 730/5921, у частині мінімального розміру регулятивного капіталу.

Значення нормативу максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7), розрахованого материнським банком/центральним кооперативним банком на підставі консолідованої фінансової звітності, не має перевищувати 20% регулятивного капіталу консолідованої групи.

Материнський банк/центральний кооперативний банк зобов'язаний дотримуватися економічних нормативів, зазначених у пунктах 2.4-2.6 цієї глави, що розраховуються ним за даними консолідованої фінансової звітності.

2.7. При розрахунку регулятивного капіталу банку на індивідуальній основі материнський банк/центральний кооперативний банк, який підлягає нагляду на консолідованій основі, не повинен враховувати свої капіталовкладення в інші установи, що включені до консолідованої групи.

2.8. Якщо материнський банк/центральний кооперативний банк не включає дочірню установу до консолідованої фінансової звітності в одному з випадків відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 1.5 глави 1 розділу I Інструкції про консолідацію, банки зобов'язані за запитом Національного банку надавати потрібну інформацію про діяльність дочірньої установи (її власників), яка може сприяти нагляду за цією дочірньою установою.

2.9. Якщо материнський банк/центральний кооперативний банк і будь-яка з його дочірніх установ здійснюють свою діяльність на території всієї України, то підрозділи банківського нагляду територіальних управлінь Національного банку, на території яких розташовані ці дочірні установи, повинні передавати один одному (за запитом інших підрозділів банківського нагляду територіальних управлінь Національного банку) інформацію про діяльність цих дочірніх установ для здійснення нагляду на консолідованій основі.

2.10. Материнський банк/центральний кооперативний банк за запитом підрозділів банківського нагляду територіального управління Національного банку (або структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за материнським банком) має надавати інформацію про всі його дочірні установи, які розташовані за межами України.

2.11. Генеральний департамент банківського нагляду має право вимагати та перевіряти звітність афілійованих з банком осіб, дочірніх установ, інших учасників консолідованої групи з метою визначення їх впливу на діяльність і стан банку, а також будь-якого власника істотної участі банку, якщо вважає, що він негативно впливає на банк.

2.12. Генеральний департамент банківського нагляду має право вимагати і отримувати потрібну інформацію від банків та від їх споріднених осіб незалежно від виду їх діяльності, якщо вважає, що ці особи мають суттєве значення з точки зору фінансового стану банку або оцінки ризиків банку.

2.13. Материнський банк/центральний кооперативний банк та інші учасники консолідованої групи зобов'язані надавати уповноваженим працівникам Національного банку повну інформацію, що потрібна для виконання ними наглядових функцій щодо їх діяльності та перевірки достовірності отриманих консолідованої фінансової та статистичної звітностей.

2.14. Банківський нагляд на підставі консолідованої фінансової звітності здійснюють територіальні управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку.

Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням учасників консолідованих груп використовує інформацію, яка отримується від територіального управління Національного банку (структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку.

2.15. Материнський банк/центральний кооперативний банк за своїм місцезнаходженням подає до територіального управління Національного банку (структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) звітність про дотримання економічних нормативів на підставі консолідованої фінансової звітності у строк до 25 квітня року, наступного за звітним.

2.16. Материнський банк/центральний кооперативний банк подає консолідований звіт з питань банківського нагляду, що включає таке:

розрахунок економічних нормативів на підставі консолідованої фінансової звітності (щорічно);

консолідований звіт про склад учасників консолідованої групи (щокварталу).

2.17. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку здійснює аналіз на підставі консолідованої фінансової звітності з метою нагляду.

Відповідальність за подання консолідованої фінансової та статистичної звітностей несуть керівники материнського банку/центрального кооперативного банку.

Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку щокварталу інформує відповідні територіальні управління Національного банку про склад учасників консолідованих груп регіону. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням цих учасників консолідованих груп під час здійснення нагляду за їх діяльністю (якщо учасниками консолідованої групи є банки) враховують цю інформацію та визначають вплив учасників консолідованої групи на материнський банк/центральний кооперативний банк.

За банками - учасниками консолідованої групи нагляд здійснюється на індивідуальній основі територіальними управліннями Національного банку (структурним підрозділом центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за їх місцезнаходженням.

Якщо банк є учасником фінансової холдингової групи, материнською компанією якої є фінансова установа (небанківська), то територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням такого банку має перевіряти, чи здійснює нагляд за такою групою уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг на підставі консолідованої фінансової звітності.

2.18. Для забезпечення нагляду за діяльністю материнського банку/центрального кооперативного банку на підставі консолідованої фінансової звітності відповідні територіальні управління Національного банку мають проводити таку роботу:

порівнювати значення величини власних коштів (чистих активів), розрахованих на підставі індивідуальної звітності материнського банку/центрального кооперативного банку, та консолідованої фінансової звітності;

порівнювати значення економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності, із відповідними значеннями, розрахованими материнським банком/центральним кооперативним банком на підставі індивідуальної звітності;

визначати розмір (рівень) впливу операцій, які були виключені під час складання консолідованої фінансової звітності, на показники економічних нормативів материнського банку/центрального кооперативного банку порівняно з його індивідуальною звітністю;

визначати склад учасників консолідованої групи.

2.19. Висновок територіального управління Національного банку щодо діяльності материнського банку/центрального кооперативного банку подається до Генерального департаменту банківського нагляду в строк до 25 квітня року, наступного за звітним, та має містити:

дані про балансові та позабалансові активи і зобов'язання, прибутки і збитки із супровідними поясненнями та розшифрування балансових і позабалансових позицій і резервів, які включені до капіталу;

оцінку дотримання економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності;

інформацію про великі сумарні обсяги наданих кредитів, класифікацію кредитів та формування резервів під активні операції;

інформацію про факти застосування заходів впливу до материнського банку/центрального кооперативного банку.

2.20. Учасники консолідованої групи зобов'язані мати внутрішні контрольні механізми, адміністративні та єдині облікові процедури, які дають можливість у будь-який час провести перевірку відповідності діяльності банків вимогам законодавства.

2.21. У разі порушення економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності, заходи впливу застосовуються до материнського банку/центрального кооперативного банку відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

3.1. Розрахунок середньозваженої величини здійснюється за формулою

3.2. Розрахунок середньолінійного відхилення здійснюється за формулою

а) для нормативів Н2, Н3, Н4, Н5, Н6:

б) для нормативів Н11, Н12, Н13:

Розрахунок середньозваженої величини за нормативами ризику загальної відкритої валютної позиції банку (Н13), у тому числі довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2), здійснюється за ті дні, за які банк відкривав довгу/коротку валютну позицію.

3.4. Заходи впливу за порушення банками економічних нормативів застосовуються згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

3.5. Алгоритм розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків розробляється та затверджується окремою постановою Правління Національного банку.

4.1. Форми звітності банків поділяються на щоденні, щомісячні та квартальні.

4.2. До щоденних форм звітності належать:

форма 1Д-КБ "Баланс комерційного банку";

форма "Звіт про структуру активів та пасивів за строками";

форма "Звіт про відкриті валютні позиції";

форма "Інформація щодо обсягу валюти, яка знаходиться на окремому депозитному рахунку в Національному банку для розрахунку значень відкритої валютної позиції".

Разом із щоденним балансом (форма 1Д-КБ) надається відповідна інформація за спеціальним файлом 26 для розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) та за спеціальним файлом 42 - для розрахунку таких економічних нормативів, як:

максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

великі кредитні ризики (Н8);

максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11);

4.3. До щомісячних форм звітності належать:

форма 1-КБ "Баланс комерційного банку" (щомісячна);

форма "Балансовий звіт комерційного банку";

форма "Звіт про дотримання економічних нормативів";

форма "Звіт про дотримання нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції";

форма "Звіт про кредитний портфель";

форма "Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності";

форма "Звіт про залишки за депозитами";

форма "Звіт про списану безнадійну заборгованість";

форма "Розрахунок резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків";

форма "Інформація про формування комерційним банком резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості";

форма "Інформація про включення субординованого боргу в розрахунок регулятивного капіталу банку";

форма "Розрахунок резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами";

форма "Розрахунок резерву під прострочені нараховані доходи за активними операціями банків";

форма "Звіт про 20 найбільших кредиторів банку".

4.4. До квартальних форм звітності належить:

форма звітності "Інформація про вклади фізичних осіб у комерційних банках".

4.5. Порядок складання та подання щоденних і щомісячних форм банківської звітності наведено в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 12.12.97 N 436, зі змінами.

4.6. Усі форми звітності, крім форм "Звіт про дотримання економічних нормативів", "Звіт про дотримання нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції", передаються електронною поштою.

4.7. Щоденна форма звітності "Звіт про відкриті валютні позиції" розраховується на підставі даних файла 01.

Щоденна форма звітності "Інформація щодо обсягу валюти, яка знаходиться на окремому депозитному рахунку в Національному банку для розрахунку значень відкритої валютної позиції" подається банками - юридичними особами відповідним територіальним управлінням Національного банку в установлений ними термін, а територіальними управліннями Національного банку - Генеральному департаменту банківського нагляду - до 16-ї години щодня.

4.8. Щомісячні форми звітності "Звіт про кредитний портфель", "Звіт про залишки за депозитами" подаються банками - юридичними особами відповідним територіальним управлінням Національного банку до 10-го числа місяця, наступного за звітним, а територіальними управліннями - Генеральному департаменту банківського нагляду до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Щомісячна форма звітності "Інформація про формування комерційним банком резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості" подається комерційними банками - юридичними особами відповідним територіальним управлінням Національного банку до 10-го числа місяця, наступного за звітним, а територіальними управліннями - Генеральному департаменту банківського нагляду - до 12-го числа місяця, наступного за звітним.

Щомісячна форма "Балансовий звіт комерційного банку" подається банками - юридичними особами в обласному розрізі територіальним управлінням Національного банку в установлений ними термін, а територіальними управліннями Національного банку - Департаменту бухгалтерського обліку через Центральну розрахункову палату 10-го числа після звітного періоду.

Щомісячні форми звітності "Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності", "Звіт про списану безнадійну заборгованість", "Розрахунок резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків" та "Розрахунок резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами" подаються банками - юридичними особами територіальним управлінням Національного банку в установлений ними термін, а територіальними управліннями Національного банку - Генеральному департаменту банківського нагляду до 10-го числа місяця, наступного за звітним періодом.

Щомісячна форма звітності "Інформація про включення субординованого боргу в розрахунок капіталу банку" подається банками - юридичними особами відповідним територіальним управлінням Національного банку до 12-ї години в перший робочий день після звітного періоду, а територіальними управліннями - Генеральному департаменту банківського нагляду до 16-ї години в перший робочий день після звітного періоду.

Щомісячна форма звітності "Звіт про дотримання економічних нормативів", форма "Звіт про дотримання нормативів відкритої (довгої/короткої) валютної позиції" та форма 1-КБ "Баланс комерційного банку" (щомісячна), що засвідчені підписами керівників та відбитком печатки, подаються банками - юридичними особами (у двох примірниках) відповідним територіальним управлінням Національного банку до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

4.9. Квартальна форма звітності "Інформація про вклади фізичних осіб в комерційних банках" подається банками - юридичними особами відповідним територіальним управлінням Національного банку до 10-го числа першого місяця поточного кварталу, а територіальними управліннями - Генеральному департаменту банківського нагляду до 15-го числа першого місяця поточного кварталу.

4.10. Територіальні управління Національного банку після перевірки щомісячних звітних даних банків - юридичних осіб за формами "Звіт про дотримання економічних нормативів", "Звіт про дотримання нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції, 1-КБ "Баланс комерційного банку" (щомісячна) протягом п'яти робочих днів (не пізніше 15-го числа) місяця, наступного за звітним, подають їх Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку.

4.11. Результати економічного аналізу діяльності кожного банку та висновки щодо його діяльності щомісяця подаються територіальними управліннями Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

4.12. Висновок щодо діяльності банку має містити:

загальну оцінку фінансового стану банку;

оцінку дотримання банком економічних нормативів і розмір регулятивного капіталу;

інформацію територіального управління Національного банку про застосування заходів впливу до банків за порушення банківського законодавства;

відомості про суми нарахованих, стягнених або нестягнених штрафів;

основні відомості про проведені перевірки діяльності банку.

(1) Залишки за кодом рядка 162 не зважуються на ризик та одночасно відраховуються із активів, що зважуються на відповідні коефіцієнти ризику.

(2) Залишки за кодом рядка 032 не зважуються на ризик та одночасно відраховуються із активів, що зважуються на відповідні коефіцієнти ризику.

(3) Стаття 9 консолідованого балансу заповнюється окремо за основними засобами та нематеріальними активами.