Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

2.6. Рішення про проведення банком операцій з одним контрагентом/позичальником у розмірі, що перевищує 25 відсотків регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пункті 2.3 цієї глави, щодо цього контрагента), має прийматися правлінням та/або радою банку.

2.7. У день виникнення перевищення за кредитом над установленим значенням нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) та виключення його з розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) банк зобов'язаний:

включити відповідну інформацію до форми звітності N 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції";

надіслати електронною поштою письмове повідомлення відповідному територіальному управлінню (структурному підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) із зазначенням інформації про документи, що підтверджують надання забезпеченого грошовим покриттям (депозитом чи депозитним сертифікатом) або безумовним забезпеченням кредиту, які передбачені пунктом 2.5 цієї глави.

2.8. У разі пролонгації кредитної угоди для підтвердження наявності грошового покриття (або безумовного забезпечення) за пролонгованим кредитом та права банку не включати суму такого кредиту до розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) банк зобов'язаний здійснити заходи відповідно до вимог пункту 2.7 цієї глави.

Територіальне управління Національного банку відповідно до законодавства України має здійснювати контроль щодо наявності відповідних документів стосовно підстав виключення сум кредитів (вкладень в боргові цінні папери), забезпечених грошовим покриттям (або безумовним зобов'язанням), з розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

Якщо за результатами перевірки встановлені факти невиконання банком на дату надання кредиту (його пролонгації) хоча б однієї з умов, зазначених у пунктах 2.5 - 2.7 цієї глави, чи у зв'язку з невідповідністю перелічених у цих пунктах документів, то банк зобов'язаний відкоригувати розрахунок нормативу максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7) з дати виключення ним із загального обсягу кредитного ризику відповідної суми кредиту та подати до Національного банку змінену форму звітності N 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції" за відповідні періоди (місяці).

У цьому разі за допущені порушення до банку мають застосовуватися жорсткі заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

2.9. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу провідного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

2.10. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

2.11. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) (без підстав, визначених у пунктах 2.5-2.7 цієї глави), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

Якщо за результатами інспекційної перевірки (або на підставі статистичної звітності банку) установлені факти невиконання банком вимог підпункту "г" пункту 1.7 розділу II цієї Інструкції, то він має відкоригувати (зменшити) регулятивний капітал на розмір перевищення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), починаючи з наступного дня після дати виявлення такого порушення.

У разі невиконання вимог цієї глави Національний банк має застосовувати до банку та керівників банку заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

3.1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.

3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Якщо один контрагент банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів, то при розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума наданого кредиту контрагента, що входить до складу кількох груп, враховується один раз.

3.4. До вимог банку до контрагента або пов'язаних контрагентів уключаються:

а) щодо банків контрагентів:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам;

прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

заборгованість за кредитами;

прострочена заборгованість за кредитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, борговими цінними паперами органів державної влади та місцевого самоврядування, небанківських фінансових установ, нефінансових підприємств у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні капітали інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).

3.5. До позабалансових зобов'язань, що надані банком, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

3.6. Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвердженим його правлінням (радою).

3.7. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

3.8. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:

якщо перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,

якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

3.9. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

4.1. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

4.2. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера (або групи пов'язаних інсайдерів) перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку.

4.3. До зобов'язань одного інсайдера перед банком уключаються:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами;

прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими й сумнівними до погашення нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком.

4.4. До позабалансових зобов'язань перед банком уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

4.5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

4.6. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків.

4.7. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

Якщо за результатами інспекційної перевірки (або на підставі статистичної звітності банку) установлені факти невиконання банком вимог підпункту "ґ" пункту 1.7 розділу II цієї Інструкції, то він має відкоригувати (зменшити) регулятивний капітал на розмір перевищення нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), починаючи з наступного дня після дати виявлення такого порушення.

У разі невиконання вимог цієї глави Національний банк має застосовувати до банку та керівників банку заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

5.1. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

5.2. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку.

5.3. До зобов'язань інсайдерів перед банком уключаються:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами;

прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком.

5.4. До позабалансових зобов'язань, що видані банком інсайдерам, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

5.5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту що надана безпосередньо цим банком.

5.6. Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 відсотків.

1.1. З метою забезпечення контролю за інвестиціями банків, у тому числі за прямими інвестиціями, Національний банк установлює нормативи інвестування.

Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, паї, частки), емітовані такою юридичною особою.

1.2. Банк, регулятивний капітал якого становить 120 млн. гривень і більше, має право здійснити інвестицію без письмового дозволу, якщо:

а) інвестиція у фінансову установу становить у сукупності не більше ніж 1 відсоток статутного капіталу банку;

б) інвестиція здійснюється до статутного капіталу бюро кредитних історій, що має ліцензію національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

1.3. Банк здійснює інвестицію на підставі письмового дозволу Національного банку, який надається в порядку, установленому цією главою:

а) у фінансову установу в обсязі більше 1 відсотка статутного капіталу банку;

б) в юридичну особу в обсязі 20 і більше відсотків її статутного капіталу та/або голосів (крім інвестицій у фінансову установу в обсязі менше 1 відсотка статутного капіталу банку).

1.4. Банк має право здійснити інвестицію в статутний капітал юридичної особи (у тому числі у фінансову установу в обсязі, що перевищує 1 відсоток статутного капіталу банку) за умови одночасного дотримання таких спеціальних вимог:

а) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;

б) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж 240 млн. гривень;

в) банк не є об’єктом застосування заходів впливу (в частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій);

г) виконання протягом останніх шести місяців економічних нормативів та нормативу обов’язкового резервування коштів;

ґ) наявність прибутку за даними балансу банку протягом останніх шести місяців.

1.5. Банк має протягом трьох робочих днів надіслати письмове повідомлення територіальному управлінню Національного банку (структурному підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) про здійснення інвестиції згідно з пунктами 1.2 - 1.4 цієї глави.

Банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна відповідальність її власників.

1.6. Банк для отримання письмового дозволу подає до структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку (територіального управління), такі документи:

клопотання банку про видачу письмового дозволу за підписом голови правління банку;

обґрунтування мети і розміру очікуваного ефекту від інвестицій;

інформацію щодо дотримання банком установлених нормативів та спеціальних вимог для отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення інвестиції.

Структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком (територіальне управління Національного банку), протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів та за умови додержання вимог, що визначені в пункті 1.4 цієї глави, подає до Комісії Національного банку при територіальному управлінні (Комісії Національного банку) свій висновок і пропозиції для прийняття рішення про надання дозволу на здійснення інвестиції.

1.7. Комісія Національного банку (Комісія Національного банку при територіальному управлінні) відмовляє банку в наданні письмового дозволу на здійснення інвестиції, якщо дійде висновку, що зазначена операція матиме негативний вплив на фінансовий стан банку та/або створюватиме загрозу безпеці коштів вкладників та інших кредиторів банку.

Інформація про надання дозволу/відмову у наданні дозволу повідомляється листом Національного банку не пізніше п’ятого робочого дня з дня прийняття відповідного рішення.

У разі прийняття Національним банком рішення про відмову у наданні дозволу в листі зазначаються підстави для відмови.

1.8. Порушення порядку отримання письмового дозволу на здійснення інвестиції є підставою для застосування до банку адекватних заходів впливу.

1.9. Національний банк з метою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного зі здійсненням банками інвестицій та операцій із цінними паперами, установлює такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

1.10. До розрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:

а) у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;

б) у зв’язку з інвестицією, яка здійснюється в статутний капітал банку - учасника банківської групи;

в) за договором про андеррайтинг та знаходяться у власності банку не більше одного року;

г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Про невключення відповідних сум до розрахунку нормативів інвестування банки зобов’язані повідомляти Національний банк до 10 числа місяця, наступного за звітним, а також мають подавати план реалізації одержаних цінних паперів у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та відповідного документального підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом.

2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи.

2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до статутного капіталу банку.

2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені установою;

вкладення в асоційовані та дочірні установи.

2.4. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності.

3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до статутного капіталу банку.

3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, небанківськими фінансовими установами та іншими емітентами;

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

3.4. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

1.1. Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку довірчого управління, якщо обсяг операцій за договорами довірчого управління становить 100 і більше відсотків сукупних активів банку.

1.2. Спеціалізовані банки у зв’язку із концентрацією ризиків зобов’язані дотримуватися спеціальних значень економічних нормативів.

1.3. Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) у розмірі:

не більше ніж 20 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів не більше ніж 10 відсотків від активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв на покриття збитків (далі - відповідна група активів);

не більше ніж 15 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 10 до 20 відсотків від відповідної групи активів;

не більше ніж 10 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 20 до 30 відсотків від відповідної групи активів;

не більше ніж 5 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів більше ніж 30 відсотків від відповідної групи активів або якщо формування резервів під активні операції здійснено не в повному обсязі;

нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), - не більше ніж 2 відсотки;

норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) - у розмірі:

не більше ніж 20 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів менше ніж 7 відсотків від відповідної групи активів;

не більше ніж 10 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 7 до 10 відсотків від відповідної групи активів.

Якщо обсяг негативно класифікованих активів банку становить більше 10 відсотків від відповідної групи активів, то банк не має права збільшувати обсяг операцій з інсайдерами банку (забороняється укладати нові договори або продовжувати строк діючих з такими особами) до часу зниження обсягу негативно класифікованих активів нижче ніж 10 відсотків.

1.4. Для спеціалізованих банків довірчого управління установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

нормативу (коефіцієнту) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) - не менше ніж 18 відсотків;

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 40 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 15 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), - не більше ніж 2 відсотки.

1.5. Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків установлюються такі самі, як для універсальних банків.

1.6. Національний банк залежно від виду спеціалізації банку, рівня його капіталу може висувати до нього додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цього банку.

1.7. До зобов’язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

поточні рахунки фізичних осіб;

кошти в розрахунках фізичних осіб;

кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

короткострокові депозити фізичних осіб;

довгострокові депозити фізичних осіб;

нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком (тільки у частині іменних ощадних сертифікатів);

нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком (тільки в частині іменних ощадних сертифікатів).

1.8. Розмір залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками (крім спеціалізованих ощадних банків) не може становити більше ніж 5 відсотків капіталу банку.

1.9. Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб для всіх новостворених банків має становити:

протягом першого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 50 відсотків;

протягом другого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 100 відсотків.

Надалі, якщо банк має високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує його прибуткову діяльність, основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх, то він може залучати вклади фізичних осіб без цих обмежень.

1.10. Недотримання банками встановлених спеціальних значень економічних нормативів є підставою для вжиття Національним банком відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

2.1. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку та зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків з урахуванням вимог цієї глави, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

2.2. Банки зобов’язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку без урахування розрахунків між відокремленими підрозділами банку.

2.3. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюються таким чином:

а) територіальне управління Національного банку (відповідний структурний підрозділ центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

Якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку досягне 45 відсотків і більше, то банк має надіслати до територіального управління Національного банку (відповідного структурного підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) обґрунтовані пояснення щодо причин, унаслідок яких утворилося таке співвідношення, та про намір набути статус спеціалізованого ощадного банку;

б) якщо на певну дату співвідношення за розрахунками банку становитиме більше ніж 50 відсотків пасивів, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу.

в) якщо через 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме 50 і менше відсотків, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо за 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме більше ніж 50 відсотків, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу;

г) якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 50 відсотків і менше, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме більше 50 відсотків, то банк має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків протягом наступних 360 днів.

2.4. Спеціалізовані ощадні банки мають дотримуватися нормативів кредитного ризику в такому порядку:

за новими угодами, що укладаються банком із дня застосування економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, - у розмірі, що встановлений для спеціалізованих ощадних банків;

за кредитами та іншими вкладеннями, які розміщені до дня застосування економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, - у розмірі, що встановлений для універсальних банків, у разі пролонгації угод за цими кредитами та вкладеннями - у розмірі, що встановлений для спеціалізованих ощадних банків.

3.1. Банки зобов’язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за операціями довірчого управління до середньоарифметичних залишків сукупних активів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку.

Банк зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися в порядку, визначеному цією главою, спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих банків довірчого управління, якщо визначене співвідношення досягне 100 і більше відсотків сукупних активів банку.

До операцій довірчого управління належать операції, що обліковуються за позабалансовими рахунками групи 978 "Активні рахунки довірчого управління".

3.2. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюється таким чином:

а) якщо на певну дату співвідношення за розрахунками банку становитиме 100 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;

б) якщо через 180 календарних днів із дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення за цей період становитиме менше 100 відсотків сукупних активів банку, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо за 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення за цей період становитиме 100 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;

в) якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме менше 100 відсотків сукупних активів банку, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 100 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;

г) територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

3.3. Спеціалізовані банки довірчого управління мають дотримуватися нормативів кредитного ризику в такому порядку:

за новими угодами, що укладаються банком з дня застосування економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, - у розмірі, що встановлений для спеціалізованих банків довірчого управління;

за кредитами та іншими вкладеннями, які розміщені до дня застосування економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, - у розмірі, що встановлений для універсальних банків, у разі пролонгації угод за цими кредитами та вкладеннями - у розмірі, що встановлений для спеціалізованих банків довірчого управління.

1.1. Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється відповідними територіальними управліннями та підрозділами центрального апарату банківського нагляду Національного банку на постійній основі.

1.2. Розрахунок економічних нормативів банки (юридичні особи) проводять на підставі щоденних балансів і додаткових даних.

При цьому звітними є дані про дотримання економічних нормативів, що розраховані:

а) за щоденними розрахунками:

нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), миттєвої ліквідності (Н4);

б) за формулою середньозваженої величини (за місяць):

нормативи співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3), співвідношення регулятивного капіталу до зобов’язань (Н3-1), інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12);