Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

цінні папери, емітовані центральними органами виконавчої влади інших країн, що мають рейтинг не нижче АА-, підтверджений Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг Moody's Investors Service та Fitch IBCA;

зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;

валюта та банківські метали до отримання за купленими опціонними контрактами з метою хеджування;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

кредити, що надані органам державної влади;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за кредитами, що надані органам державної влади;

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування;

кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;

депозити овернайт та інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;

кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;

боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами, що рефінансуються Національним банком;

валюта та банківські метали до отримання за операціями спот з банком -контрагентом, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

г) IV група активів зі ступенем ризику 35 відсотків:

іпотечні кредити, що надані фізичним особам та включаються до складу іпотечного покриття, яке відповідає вимогам законодавства України, за іпотечними облігаціями, емітованими фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам, за умови наявності документального підтвердження спроможності позичальника погашати борг грошовими коштами, джерела походження яких не пов’язані із заставою, уключаючи нараховані доходи за такими кредитами, строк сплати яких згідно з договором не минув;

ґ) V група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

гарантійні депозити в інших банках (покриті);

зобов'язання з кредитування, які надані банкам;

валюта та банківські метали до отримання за форвардними та ф'ючерсними контрактами;

активи до одержання;

валюта та банківські метали до отримання за операціями спот з банком-контрагентом, що не належить до інвестиційного класу;

кредити овернайт, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;

витрати майбутніх періодів, які хеджовані;

іпотечні кредити, що надані фізичним особам у національній валюті та повністю забезпечені заставою нерухомого майна житлового призначення, яке належить позичальнику на праві власності та є вільним від будь-яких обмежень речових прав на нерухоме майно;

іпотечні облігації, емітовані фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

д) VI група активів із ступенем ризику 100 відсотків:

короткострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;

довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

кредити, що надані суб'єктам господарювання;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

кредити, які надані фізичним особам;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами;

запаси матеріальних цінностей;

основні засоби;

активи з права користування, базовими активами яких є матеріальні активи;

інші активи банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

непокриті акредитиви;

цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;

інші зобов'язання, що надані клієнтам;

нараховані доходи за активами, що віднесені до цієї групи активів, у тому числі строк сплати яких згідно з договором минув;

заборгованість за активами, у тому числі за нарахованими доходами за ними, що визначені у підпунктах "а" - "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, строк сплати за якою згідно з договором минув.

1.4. Сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами розраховується на звітну дату в гривневому еквіваленті в такій послідовності:

визначається відкрита валютна позиція банку (довга або коротка) за кожною іноземною валютою та банківським металом. До розрахунку валютної позиції включається сума балансової вартості придбаних облігацій внутрішніх державних позик з індексованою вартістю, які оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, зменшена на розмір нарахованого купонного доходу, за кодом тієї валюти, відповідно до змін курсу якої здійснюється індексація їх номінальної вартості. До розрахунку валютної позиції не включаються активи, на які зменшується регулятивний капітал банку відповідно до глави 1 розділу II цієї Інструкції;

визначаються окремо сума довгих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах та сума коротких валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

визначається сума відкритої валютної позиції в усіх банківських металах;

визначається більша сума довгих або коротких відкритих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

до більшої суми (довгої або короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх іноземних валютах додається сума відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах (без урахування знаку). Отримане значення є сукупною сумою відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

1.5. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не менше ніж 10 відсотків.

Для банків, що розпочинають банківську діяльність, цей норматив має становити:

протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

надалі - не менше 10 відсотків.

1. Норматив достатності основного капіталу (Н3) визначається як співвідношення основного капіталу до суми активів та позабалансових зобов'язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику (далі - загальний обсяг ризику).

2. Основний капітал визначається відповідно до пункту 1.3 з урахуванням підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

Загальний обсяг ризику визначається відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 глави 1 цього розділу.

3. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 7 відсотків.

1. Банк формує буфери капіталу, а саме: буфер запасу (консервації) капіталу, контрциклічний буфер.

Банк формує буфери капіталу понад нормативне значення нормативу достатності основного капіталу (Н3).

2. Буфер запасу (консервації) капіталу розраховується від загального обсягу ризику.

Банк формує буфер запасу (консервації) капіталу починаючи з:

01 січня 2020 року - у розмірі 0,625 відсотка;

01 січня 2021 року - у розмірі 1,25 відсотка;

01 січня 2022 року - у розмірі 1,875 відсотка;

01 січня 2023 року - у розмірі 2,5 відсотка.

3. Контрциклічний буфер капіталу розраховується від загального обсягу ризику в розмірі 0 - 2,5 відсотка.

Розмір контрциклічного буфера капіталу встановлюється за рішенням Правління Національного банку в разі значної кредитної активності банків із урахуванням ризиків, пов'язаних із надмірним зростанням кредитування. Зазначена інформація завчасно розміщується на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку та має містити відомості, зокрема щодо розміру буфера, дати запровадження буфера в установленому розмірі.

1.1. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

1.2. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: короткострокової ліквідності (Н6) та коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRВВ) та в іноземній валюті (LCRIВ).

1.3. Під час розрахунку нормативу та короткострокової ліквідності (Н6) необтяжені облігації внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком України, та боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у тому числі придбані за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів ліквідності) з переходом права власності на такі цінні папери, уключаються до активів без урахування строку до погашення.

У разі включення до розрахунку нормативу та короткострокової ліквідності (Н6) зазначених необтяжених цінних паперів, придбаних за операціями репо з переходом права власності на цінні папери, до розрахунку не включаються відповідні суми наданих кредитів за цими операціями.

1.4. Під час розрахунку нормативу та короткострокової ліквідності (Н6) банк має право зменшувати зобов'язання за наданими банком гарантіями, акредитивами, акцептами та авалями на суму коштів у розрахунках, які є грошовим забезпеченням (покриттям) за цими зобов'язаннями, за умови одночасного дотримання таких вимог:

безперечного контролю та доступу банку до грошового забезпечення;

право банку здійснити договірне списання коштів з рахунку, на якому обліковується грошове забезпечення, у разі невиконання контрагентом зобов'язань перед банком;

розміщення грошового забезпечення на строк не менший, ніж строк цих зобов'язань (без права дострокового вилучення).

1. Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення активів до зобов'язань з кінцевим строком погашення до одного року.

Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов'язань протягом одного року.

Норматив короткострокової ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів:

за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків;

за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків.

2. До активів банку з кінцевим строком погашення до одного року під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку (без урахування коштів обов'язкових резервів банку в Національному банку);

строкові вклади (депозити), що розміщені в Національному банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам (за мінусом коштів, що розміщені в банках, які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або в яких призначена тимчасова адміністрація, або які зареєстровані в офшорних зонах), над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів), інших банків та кредитів, що отримані від інших банків;

кредити, що надані суб'єктам господарювання, органам державної влади, органам місцевого самоврядування та фізичним особам (без урахування заборгованості, строк сплати якої згідно з договором минув);

боргові цінні папери, інвестиції в асоційовані і дочірні компанії, які утримуються з метою продажу, за умови, що зазначені цінні папери є необтяженими та/або строк сплати заборгованості за якими згідно з договором не минув та/або проти емітента таких цінних паперів не порушено справу про банкрутство;

безвідкличні безумовні зобов'язання з кредитування, що отримані від банків, які мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "ВВВ-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній) Fitch IBCA та Moody's Investors Service, у сумі, що обліковується не менше трьох місяців поспіль до дати розрахунку нормативу.

Під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності активи банку з кінцевим строком погашення до одного року зменшуються на суму сформованих під них резервів, уцінки, очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів.

3. До зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до одного року під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:

кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку;

строкові вклади (депозити) Національного банку;

кредити, що отримані від Національного банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам;

кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій;

кошти клієнтів банку;

кошти Державного бюджету України та інших фондів України;

цінні папери власного боргу, емітовані банком;

заборгованість за кредитами, що отримані від Національного банку, строк сплати якої згідно з договором минув;

заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;

заборгованість за кредитами, що отримані від інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;

кредиторська заборгованість з придбання активів;

субординований борг банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;

зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

4. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 60 відсотків.

1. Коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень ліквідності для покриття чистого очікуваного відпливу грошових коштів протягом 30 календарних днів з урахуванням стрес-сценарію (далі - чистий очікуваний відплив грошових коштів).

2. Банк розраховує коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) щодня як співвідношення високоякісних ліквідних активів до чистого очікуваного відпливу грошових коштів.

Банк відносить до високоякісних ліквідних активів активи, що відповідають характеристикам та вимогам, установленим Національним банком.

Банк розраховує чистий очікуваний відплив грошових коштів як різницю сукупних очікуваних відпливів і сукупних очікуваних надходжень грошових коштів. Сукупні очікувані надходження приймаються в розмірі не більше ніж 75 відсотків сукупних очікуваних відпливів.

Банк визначає очікувані відпливи та очікувані надходження грошових коштів із застосуванням коефіцієнтів очікуваних відпливів та очікуваних надходжень, установлених Національним банком на основі стрес-сценарію.

3. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR), установленої Національним банком.

4. Нормативні значення коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB) мають бути не менші ніж:

80 відсотків для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та 50 відсотків для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) в іноземній валюті (LCRIB) - починаючи з 31 грудня 2018 року;

90 відсотків - починаючи з 01 червня 2019 року;

100 відсотків - починаючи з 01 грудня 2019 року.

1. До активних операцій, що пов’язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування [надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу, будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою сумою (відстрочення платежу), розстрочення платежу за продані банком активи] або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів), а також операції з придбання цінних паперів, дебіторська заборгованість, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи.

2. Національний банк з метою зменшення банківських ризиків установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

3. Банк зобов’язаний мати ефективну політику та процедури для своєчасного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за кредитним ризиком з урахуванням ризику концентрації, які відповідають вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань організації системи управління ризиками.

4. Банк зобов’язаний мати порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами для забезпечення належного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за операціями з пов’язаними з банком особами, для запобігання тому, щоб зацікавлена особа (пов’язана із банком особа, в інтересах якої здійснюється операція, або особа, через яку особа, в інтересах якої здійснюється операція, є пов’язаною з банком) не була залучена до процесу надання коштів та контролю за операцією.

Банк визначає пов’язаних із банком осіб згідно зі статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами затверджується радою банку та має включати:

1) процедури ідентифікації, визначення та оцінки операцій з пов’язаними з банком особами;

2) порядок погодження радою або правлінням банку здійснення операцій з пов’язаними з банком особами та списання заборгованості пов’язаних із банком осіб у розмірах, що перевищують визначені банком обсяги чи створюють інші ризики, визначені банком, до моменту здійснення такої операції/списання заборгованості;

3) перелік операцій банку з пов’язаними з банком особами, які підлягають погодженню радою банку;

4) ліміти на здійснення операцій з пов’язаними з банком особами;

5) порядок недопущення членів ради та правління банку, що мають конфлікт інтересів, до участі в процесі погодження здійснення або управління операціями з пов’язаними з банком особами;

6) порядок контролю та моніторингу за операціями з пов’язаними з банком особами;

7) порядок інформування правління та ради банку про операції з пов’язаними особами у випадках відхилення від встановленого порядку, процедур, лімітів, здійснення операції з пов’язаною з банком особою, якщо характер такої операції є новим для банку, затримки платежів з боку пов’язаної з банком особи.

Порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами може містити інші положення, процедури додатково до встановлених у пункті 4 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

5. Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов’язань перед пов’язаною з банком особою; придбання активів пов’язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов’язаною з банком особою.

Банку забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов’язаними з банком особами, до яких належать також операції з розміщення коштів в іншому банку для кредитування цим банком пов’язаних із банком осіб.

6. Банку забороняється для придбання власних цінних паперів прямо чи опосередковано надавати кредити будь-якій особі.

7. Банк має право за попереднім дозволом Національного банку, який надається уповноваженою посадовою особою Національного банку, використовувати цінні папери власної емісії для забезпечення кредитів у розмірі до 20 відсотків загальної суми внеску акціонера (учасника) до статутного капіталу банку за умови дотримання банком усіх економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом шести місяців поспіль. Дозвіл на використання банком ощадних сертифікатів власної емісії для забезпечення кредитів не потрібен.

8. Банк має право надавати бланкові кредити за умови додержання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції або за умови виконання банком погоджених Національним банком програми капіталізації/плану реструктуризації, включаючи складені за результатами оцінки стійкості, а також плану заходів щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог законодавства щодо операцій з пов’язаними з банком особами.

9. Під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) та нормативу великих кредитних ризиків (Н8) два або більше контрагенти вважаються одним контрагентом (групою пов’язаних контрагентів) і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б одного з таких критеріїв:

1) відносини контролю:

один з контрагентів здійснює контроль над іншим (іншими) контрагентом (контрагентами);

контрагенти мають спільного контролера;

2) економічна залежність: якщо один з контрагентів матиме фінансові проблеми з фінансуванням або виконанням зобов’язань, то інший(і) контрагент(и) внаслідок цього також найімовірніше буде(уть) мати проблеми з фінансуванням або виконанням зобов’язань.

Банк зобов’язаний забезпечити належну оцінку характеру відносин між контрагентами, їх структури власності, використовуючи критерії, визначені пунктом 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, з метою визначення груп пов’язаних контрагентів.

10. Термін "контроль" під час визначення групи пов’язаних контрагентів на основі критерію відносин контролю застосовується в значенні, визначеному Законом України "Про банки і банківську діяльність", нормативно-правовим актом Національного банку щодо порядку реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів.

11. Під час визначення груп пов’язаних контрагентів банк ураховує такі ознаки, які свідчать про економічну залежність:

1) контрагенти мають спільне джерело погашення кредиту та не мають інших джерел доходів, з яких можна повністю погасити кредит;

2) один контрагент повністю або частково гарантує (поручається за) виконання зобов’язань іншого контрагента (інших контрагентів) перед банком та настання гарантійного випадку може призвести до невиконання цим контрагентом своїх зобов’язань;

3) 50% або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента (контрагентів) становлять операції з іншим контрагентом, якого не можна швидко замінити;

4) два чи більше контрагентів залежать від одного джерела отримання 50 і більше відсотків фінансування, яке не може бути швидко замінене (крім контрагентів, в яких основним джерелом фінансування є кошти державного або місцевого бюджету або фінансової установи, уключаючи міжнародну).

12. Під час визначення груп пов’язаних контрагентів банк враховує ознаки, які можуть свідчити про економічну залежність, уключаючи такі:

1) контрагент (контрагенти) використовує (використовують) кредитні кошти, що отримані від банку, для надання прямо або опосередковано позики/в користування іншому контрагенту або іншій фізичній чи юридичній особі;

2) заставодавцем за зобов’язаннями контрагентів є одна й та сама особа, та/або особи, пов’язані між собою відносинами контролю;

3) 50% або більше дебіторської заборгованості або зобов’язань одного контрагента за останній звітний рік, що складають суттєву частину балансу, стосується іншого контрагента та/або групи юридичних осіб, пов’язаних з контрагентом відносинами контролю.

Банк самостійно визначає суттєвість показника на підставі судження, яке ґрунтується на аналізі показників контрагента та їх співставності з показниками підприємств з аналогічним основним видом економічної діяльності, розміром активів;

4) сума оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків одного контрагента, відкритих у банку, за операціями з іншим контрагентом за рік перевищує 50% загальної суми оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків відповідно за цей рік;

5) 50% або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента становлять операції з групою юридичних осіб, пов’язаних з контрагентом відносинами контролю, яких не можна швидко замінити;

6) контрагенти мають у спільному використанні інформаційно-телекомунікаційні системи та/або розроблені однією з них, разом адмініструють чи управляють ними;

7) контрагенти мають спільну або дуже близькі адреси місцезнаходження та/або спільну адресу мережі Інтернет (найменування веб-сайта/доменне ім’я/посилання на веб-сайт) (далі - електронна адреса) або електронну адресу, що є складовою електронної адреси, або включає повне/часткове найменування електронної адреси іншого контрагента та/або спільну бренд-платформу (схоже комерційне найменування та/або знак для товарів і послуг та/або будь-які інші позначення, за яким товари та послуги особи відрізняються від товарів та послуг інших юридичних осіб, що дає змогу вирізнити юридичну особу з-поміж інших та зіставляти діяльність цієї особи з діяльністю іншої юридичної особи).

13. Ознаки для визначення груп пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, визначені в пунктах 11 та 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, є мінімальними.

Банк має право використовувати й інші ознаки, які можуть свідчити про наявність економічної залежності між окремими контрагентами, на підставі накопиченого досвіду та професійного судження.

14. Два або більше контрагентів - фізичних осіб уважаються групою пов’язаних контрагентів, якщо:

1) один контрагент є поручителем/заставодавцем за зобов’язаннями іншого (інших) контрагента (контрагентів);

2) заставодавцем за зобов’язаннями контрагентів є одна й та сама юридична/фізична особа або особи, пов’язані між собою відносинами контролю;

3) контрагенти є асоційованими особами в значенні, наведеному в статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів - фізичних осіб, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо одного контрагента перевищує 2 млн грн.

15. Банк зобов’язаний визнавати наявність зв’язків між контрагентами та визнавати групу пов’язаних контрагентів під час визнання активу в бухгалтерському обліку, крім випадку, визначеного в абзаці другому пункту 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, та в подальшому забезпечувати відстежування змін, що є підставою для визначення групи пов’язаних контрагентів, з метою актуалізації визнаних груп пов’язаних контрагентів, не рідше одного разу на рік.

Банк має право визначати групу пов’язаних контрагентів під час прийняття рішення про надання кредиту, якщо період від дати прийняття рішення до дати визнання активу не перевищує три місяці.

Підставою для визначення/невизначення групи пов’язаних контрагентів має бути задокументоване обґрунтоване рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

16. Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо контрагента (групи пов’язаних контрагентів, визначених за критерієм відносин контролю відповідно до пункту 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції) становить два і більше відсотків регулятивного капіталу банку, який визначається на дату прийняття/актуалізації рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

17. Банк не визначає групу пов’язаних контрагентів, якщо:

1) контрагенти є суб’єктами господарювання державного/комунального сектору економіки;

2) контрагенти контролюються суб’єктом господарювання державного сектору економіки та не пов’язані між собою економічною залежністю;

3) суб’єкти господарювання, включаючи суб’єктів природних монополій, пов’язані економічною залежністю внаслідок діяльності у сфері, що належить до природної монополії згідно із Законом України "Про природні монополії".

Суб’єктами господарювання державного сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка в статутному капіталі яких перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Суб’єктами господарювання комунального сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

18. Національний банк під час здійснення банківського нагляду має право вимагати від банку визначити групу пов’язаних контрагентів, якщо відносини між контрагентами банку відповідають критеріям та ознакам, визначеним у пунктах 9, 11, 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції та з урахуванням вимог пунктів 14, 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

19. Банк включає до розрахунку нормативів кредитного ризику активні операції за балансовою вартістю без урахування сум дисконтів (крім очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів)/премій, а також нарахованих доходів, на які зменшується прибуток поточного року/основний капітал банку згідно з вимогами підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

20. Банк не розраховує нормативи кредитного ризику за:

1) активами за операціями з Національним банком;

2) борговими цінними паперами органів державної влади;

3) активами за операціями з Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією;

4) цінними паперами, емітованими центральними органами виконавчої влади інших країн, що мають рейтинг, не нижче АА-, підтверджений Standard&Poor’s, або аналогічний рейтинг Moody’s Investors Service та Fitch IBCA.

21. Банк має право виключати із загального обсягу кредитного ризику суму необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком, та боргових цінних паперів, емітованих Національним банком, придбаних за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів кредитного ризику) з переходом права власності на такі цінні папери.

22. Банк має право під час розрахунку нормативів кредитного ризику зменшувати зобов’язання за наданими банком гарантіями, акредитивами, акцептами та авалями на суму коштів у розрахунках, які є грошовим забезпеченням (покриттям) за цими зобов’язаннями, за умови одночасного дотримання вимог, визначених абзацами другим - четвертим пункту 1.4 глави 1 розділу V цієї Інструкції.

23. Банк, який у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, виконує погоджені Національним банком програму капіталізації/план реструктуризації, уключаючи складені за результатами оцінки стійкості, а також план заходів щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог законодавства щодо операцій з пов’язаними з банком особами, під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику згідно з вимогами пункту 2.5 глави 2, пункту 3.7 глави 3, пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції.

2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

2.2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Якщо один контрагент входить одночасно до складу кількох груп пов’язаних контрагентів, то сума всіх вимог банку до контрагента та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента/пов’язаної з банком особи, враховується за кожною групою пов’язаних контрагентів.

За контрагентом, який є пов’язаною з банком особою, та групою пов’язаних контрагентів, що складається лише з пов’язаних з банком осіб, розрахунок нормативу Н7 не здійснюється.

Банк включає до розрахунку нормативу Н7 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

2.3. До вимог банку щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

2.4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов’язаних контрагентів, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

Банк включає до розрахунку нормативу Н7 надані фінансові зобов’язання із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF), визначених Положенням № 351.