У будь-якому разі, виробник не зобов'язаний очікувати, що користувачі не будуть брати до уваги правомірність умов використання його продукту.
2.8. ГЕОГРАФІЧНІ ЗАСТОСУВАННЯ (ДЕРЖАВИ ЄЕП ЄАВТ, ЗАМОРСЬКІ КРАЇНИ ТА ТЕРИТОРІЇ, ТУРЕЧЧИНА)
- Гармонізаційне законодавство Союзу застосовується до держав-членів Європейського Союзу і до деяких Європейських територій мірою, необхідною для виконання домовленостей, передбачених у Договорі про приєднання відповідних держав-членів. - Угоду про Європейський економічний простір укладено між Європейським Союзом та Ісландією, Ліхтенштейном і Норвегією. Угода розширює внутрішній ринок, щоб включити ці три країни ЄАВТ, загально відомі, як держави ЄЕП ЄАВТ. - Угода про Митний союз між Європейським Союзом і Туреччиною має на меті забезпечити вільний рух продуктів між Європейським Союзом і Туреччиною через скасування контролю за імпортом щодо таких продуктів на кордоні між Європейським Союзом і Туреччиною.
2.8.1. ДЕРЖАВИ-ЧЛЕНИ І ЗАМОРСЬКІ КРАЇНИ ТА ТЕРИТОРІЇ
Метою гармонізаційного законодавства Союзу, що стосується товарів, ухваленого згідно зі статтями 114 та 115 ДФЄС, є створення і функціонування внутрішнього ринку для товарів. Відповідно, гармонізаційне законодавство Союзу не може бути відокремлене від положень Договору, які стосуються вільного руху товарів, і територіальна сфера застосування гармонізаційного законодавства Союзу повинна збігатися з територіальною сферою застосування статей 30 та 34-36 ДФЄС.
Згідно зі статтею 355 ДФЄС та згідно зі статтею 52 Договору про Європейський Союз (ДЄС), Договір і, відповідно, гармонізаційне законодавство Союзу застосовуються до всіх держав-членів Європейського Союзу. Згідно зі статтею 355(4) ДФЄС воно також застосовується до Гваделупи, Французької Гвіани, Мартиніки, Реюньйона, Сен-Мартена, Азорських островів, Мадейри та Канарських островів. Більше того, Договір та гармонізаційне законодавство щодо продуктів, ухвалене на основі статей 114 та 115 ДФЄС, застосовується до певних Європейських територій мірою, необхідною для виконання домовленостей, викладених у відповідному Договорі про приєднання (-83).
__________
(-83) У Великобританії - це Нормандські острови та Острів Мен.
Однак, воно не застосовується ані до Фарерських островів, Гренландії, Акротірі і Декелії, ані до тих заморських країн та територій, що мають особливі відносини зі Сполученим королівством Великобританії та Північної Ірландії, таких як Гібралтар. Гармонізаційне законодавство Союзу не застосовується до таких заморських країн та територій як: Нова Каледонія та залежні території, Французька Полінезія, Французькі Південні та Антарктичні території, острови Уолліс і Футуна, Сен-П'єр і Мікелон, Сен-Бартелемі, Аруба, Кюрасао, Сінт-Мартен, Карибські Нідерланди (Бонайре, Саба і Сінт Естатіус), Ангілья, Кайманові острови, Фолклендські острови, Південна Джорджія і Південні Сандвічеві острови, Монтсеррат, Піткерн, острів Святої Олени та залежні території, Британська антарктична територія, Британська територія в Індійському океані, острови Теркс і Кайкос, Британські Віргінські острови та Бермуди.
2.8.2. ДЕРЖАВИ ЄЕП ЄАВТ
2.8.2.1. Основні елементи Угоди про Європейський економічний простір
Угода про Європейський економічний простір, чинна з 1 січня 1994 року, охоплює все гармонізаційне законодавство Союзу, до якого застосовується ця Настанова. Таким чином, гармонізаційне законодавство Союзу, охоплене цією Настановою, також застосовується до так званих держав ЄЕП ЄАВТ: Ісландії, Ліхтенштейну та Норвегії.
Мета Угоди про ЄЕП полягає у встановленні динамічного та однорідного Європейського економічного простору на основі спільних правил і рівних умов конкуренції.
Права, що надаються державам-членам або їхнім державним органам, підприємствам чи окремим особам, та обов'язки, що покладаються на них по відношенню один до одного відповідно до Угоди про ЄЕП, розуміються як такі, що надані так само і державам ЄЕП ЄАВТ або покладені на них. Це забезпечує те, що на держави ЄЕП ЄАВТ та на їхніх суб'єктів господарювання поширюються ті ж права й обов'язки, що й на їхніх партнерів у Союзі. Наприклад, директиви "нового підходу" та інше гармонізаційне законодавство Союзу імплементують і застосовують у державах ЄЕП ЄАВТ у такий самий спосіб, як у державах-членах, хоча положення щодо запобіжних заходів змінено. Тому всі рекомендації, застосовні до держав-членів відповідно до цієї Настанови, застосовуються також і до держав ЄЕП ЄАВТ.
Для цілей Угоди про ЄЕП покликання на Співтовариство (тепер Союз) чи на спільний ринок в актах ЄС/ЄЕП розуміються як покликання на території договірних сторін. Відповідно, продукт вводиться в обіг не лише на ринку Союзу, але й на ринку ЄЕП (тобто, на національних ринках держав-членів та Ісландії, Ліхтенштейну й Норвегії).
До Угоди про ЄЕП шляхом рішень спільного комітету ЄЕП постійно вносяться зміни, що випливають зі змін у відповідному законодавстві Союзу. Для забезпечення та підтримування однакового тлумачення та застосування Угоди були створені Суд ЄАВТ та Наглядовий орган ЄАВТ.
Угода про ЄЕП забезпечує тісну співпрацю між Комісією та адміністраціями держав ЄЕП ЄАВТ. Комісія намагається отримати неформальні поради від експертів з цих держав так само, як вона звертається за порадами до експертів з держав-членів. Налагоджено тісну співпрацю між Комісією і комітетами, які допомагають у її роботі. Рада ЄЕП збирається раз на два роки, а Спільний Парламентський комітет ЄЕП та Консультативний комітет ЄЕП - регулярно.
2.8.2.2. Запобіжна процедура
Наглядовий орган ЄАВТ є відповідальним за розгляд повідомлень від держав ЄЕП ЄАВТ про застосування положення щодо запобіжних заходів. Орган консультується з усіма дотичними сторонами та обмінюється інформацією з Комісією щодо провадження в справі. Орган передає свої рішення державам ЄЕП ЄАВТ та Комісії для подальших дій. Якщо держава ЄЕП ЄАВТ не виконує рішення, Наглядовий орган може ініціювати процедуру розгляду порушення.
У випадках, коли держава-член застосовує положення щодо запобіжних заходів, передбачено консультації між Комісією та Наглядовим органом. Комісія повідомляє своє рішення Наглядовому органу ЄАВТ, який направляє його до держав ЄЕП ЄАВТ для подальших дій. Якщо держава ЄЕП ЄАВТ не виконує рішення, Наглядовий орган може ініціювати процедуру розгляду порушення.
2.8.3. МОНАКО, САН-МАРИНО ТА АНДОРРА
Двосторонній торгівлі продуктами між Європейським Союзом і Монако, Сан-Марино та Андоррою сприяють угоди про митний союз: Монако має митний союз із Францією та є частиною митної території ЄС; у той же час і Сан-Марино, і Андорра мають угоду про митний союз з ЄС.
Однак, для того, щоб бути введеними в обіг на ринку Союзу, продукти з цих країн повинні відповідати законодавству Європейського Союзу (-84).
__________
(-84) Щодо детальнішої інформації, див. Робочий документ персоналу Комісії про перешкоди для доступу Андорри, Монако і Сан-Марино на внутрішній ринок ЄС і співпрацю в інших сферах (SWD(2012) 388 final), доступний за адресою: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=SWD:2012:0388:FIN:EN:PDF
2.8.4. ТУРЕЧЧИНА
Туреччина і Європейський Союз створили Митний союз у 1995 році (Рішення 1/95 Ради Асоціації ЄС-Туреччина, 96/142/ЄС). Рішення про Митний Союз охоплює торгівлю промисловими продуктами і переробленими сільськогосподарськими продуктами між Туреччиною і ЄС та передбачає приведення Туреччиною свого законодавства у відповідність до всіх законодавчих актів Європейського Союзу щодо продуктів. Угода спрямована на забезпечення вільного руху промислових продуктів між Європейським Союзом і Туреччиною через скасування контролю за імпортом щодо таких продуктів на кордоні між Європейським Союзом і Туреччиною.
Статті 5-7 рішення передбачають скасування заходів, що мають такий же ефект, що й мита, між Європейським Союзом і Туреччиною, відображаючи статті 34 - 36 ДФЄС. Згідно зі статтею 66 згаданого рішення його статті 5-7, для цілей їх імплементування і застосування до продуктів, охоплених Рішенням про Митний союз, повинні тлумачитись згідно з відповідним прецедентним правом Суду, у першу чергу зі справою Cassis de Dijon щодо взаємного визнання.
Як наслідок, у секторах, у яких Туреччина привела своє законодавство у відповідність до законодавства ЄС, до продукту, що законно виготовлений та/або реалізується в Туреччині, необхідно ставитись як до однакового з продуктом, що законно виготовлений та/або реалізується в ЄС, і він не повинен бути предметом контролю за імпортом. Таке ж міркування застосовується в негармонізованих секторах, у яких Туреччина привела своє законодавство у відповідність до статей 34 - 36 ДФЄС.
Рішення також вимагає, щоб Туреччина прийняла законодавство Європейського Союзу щодо продуктів та інфраструктури якості, особливо щодо вимог маркування знаком CE, нотифікованих органів, ринкового нагляду, акредитації, стандартизації, метрології та взаємного визнання у негармонізованій сфері.
Ще одне рішення (Рішення № 2/97 Ради Асоціації ЄС-Туреччина), підписане в 1997 році, установлює перелік правових документів Союзу, у тому числі частину законодавства щодо промислових продуктів, пов'язаних з усуненням технічних бар'єрів у торгівлі, а також умов і механізмів, що регулюють їх імплементування Туреччиною. Додаток I до згаданого рішення гарантує, що, коли Туреччина ухвалить законодавство, викладене в додатку II до рішення, у ЄС і Туреччині будуть застосовуватись однакові правила і процедури щодо продуктів, які підпадають під сферу регулювання законодавства, зазначеного в додатку II до рішення. Проте багато законодавчих документів, зазначених у додатку II, були поступово замінені новими директивами і регламентами Союзу.
У 2006 році Рада Асоціації ЄС-Туреччина ухвалила нове рішення (1/2006), що передбачає призначення турецьких нотифікованих органів і визнання протоколів випробувань і сертифікатів, виданих цими органами в Туреччині. Сторони підписали заяви, які підтверджують, що законодавство Туреччини є рівнозначним законодавству ЄС стосовно низки директив та регламентів "нового підходу".
У негармонізованій сфері права й обов'язки суб'єктів господарювання, що постачають продукти на ринок ЄС із Туреччини, були встановлені в пояснювальному повідомленні Комісії щодо "сприяння доступу продуктів на ринки інших держав-членів: практичне застосування взаємного визнання" (-85).
Турецьке агентство з акредитації (TURKAK) є членом Європейської кооперації з акредитації (EA) і підписало низку угод з EA про взаємне визнання. Сертифікати, видані турецькими органами з оцінювання відповідності, акредитованими TURKAK, повинні вважатися рівноцінними тим, що були видані органами з оцінювання відповідності, заснованими в ЄС і акредитованими національними органами з акредитації ЄС.
У сфері стандартизації Європейський комітет стандартизації (CEN) і Європейський комітет стандартизації в електротехніці (CENELEC) надали статус повноправного членства Турецькому інституту стандартів (TSE) 1 січня 2012 року.
2.9. ПЕРЕХІДНІ ПЕРІОДИ У ВИПАДКУ НОВИХ АБО ПЕРЕГЛЯНУТИХ ПРАВИЛ ЄС
У випадку нового або переглянутого законодавства суб 'єктам господарювання може бути надано додатковий час для адаптування до нових правил, який називається перехідним періодом, і який відповідає проміжку часу між набранням чинності новим правилом і моментом початку його застосування.
Перехідний період означає, що існуючі правила щодо продуктів залишаються застосовними, незважаючи на те, що вже було ухвалено нові правила. Перехідний період може бути запроваджений законодавцем у випадку, коли правила ЄС щодо продуктів переглядаються, або вони замінюють національні правила.
Метою перехідного періоду є дозволити виробникам та нотифікованим органам поступово пристосуватися до процедур оцінювання відповідності та до суттєвих або інших правових вимог, установлених новим або переглянутим актом законодавства і, таким чином, запобігти ризику зупинки виробництва. Крім того, виробникам, імпортерам та розповсюджувачам потрібно дати час на реалізацію будь-яких прав, яких вони набули відповідно до будь-яких раніше існуючих національних правил або правил ЄС, наприклад, щоб розпродати свої запаси продуктів, виготовлених згідно з раніше існуючими правилами. Нарешті, перехідний період передбачає додатковий час для перегляду й ухвалення гармонізованих стандартів, хоча це й не є передумовою для застосування гармонізаційного законодавства Союзу.
Кожний акт гармонізаційного законодавства Союзу, що передбачає перехідний період, установлює дату, з якої чинна система "заморожується". Як правило, це є дата, коли такий акт законодавства набирає чинності, але іноді це є дата ухвалення акта законодавства.
Після перехідного періоду продукти, виготовлені до або під час цього періоду відповідно до законодавства, що повинно бути скасоване, більше не можуть вводитися в обіг. Необхідно дозволити надавати на ринку або вводити в експлуатацію продукт, який був введений в обіг до закінчення перехідного періоду. (-86). Тим не менш, конкретний акт гармонізаційного законодавства Союзу може забороняти надання на ринку таких продуктів, якщо це вважається необхідним з міркувань безпеки або для інших цілей законодавства.
__________
(-85) ОВ С 265, 04.11.2003, с. 2.
(-86) Наприклад, такий продукт все одно може законно продаватися після завершення перехідного періоду, якщо продукт зберігається на складах розповсюджувачів, тобто продукт уже був введений в обіг і відбувся перехід права власності на нього.
Оскільки Директива про обладнання, яке працює під тиском, не встановлює жодних часових обмежень на введення в експлуатацію, продукти, охоплені цією директивою, можуть вводитися в експлуатацію в будь-який час без дотримання додаткових умов відповідно до цієї директиви. Щодо введення в обіг і введення в експлуатацію, див. секції 2.3 та 2.5.
Продукти, які не були введені в обіг до завершення періоду транспозиції акта ЄС у національне законодавство, можуть вводитися в обіг або в експлуатацію лише за умови їхньої повної відповідності положенням нового законодавства (-87).
Відповідно до загального правила, знак CE вказує на те, що продукти, які підпадають під сферу регулювання одного або декількох актів гармонізаційного законодавства Союзу, що передбачають нанесення такого знаку, відповідають положенням усіх цих застосовних актів законодавства. Однак, якщо один або більше актів законодавства дозволяє виробникові протягом перехідного періоду визначати, які механізми застосувати, знак CE означає відповідність лише тим правовим вимогам, які застосовувалися виробником. Відтак, протягом перехідного періоду знак CE не обов'язково вказує на те, що продукт відповідає всім застосовним актам законодавства, які передбачають нанесення цього знака. Інформація щодо всіх актів гармонізаційного законодавства Союзу, застосованих виробником, повинна наводитися в декларації про відповідність вимогам ЄС (-88).
2.10. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ВІДПОВІДНІСТЬ ВИМОГАМ ЄС ЯК РЕЗУЛЬТАТ ПРИВЕДЕННЯ У ВІДПОВІДНІСТЬ ДО РІШЕННЯ № 768/2008/ЄС
Гармонізаційне законодавство Союзу не обов'язково передбачає перехідне рішення щодо інформації, яку необхідно включати до декларації про відповідність вимогам ЄС, коли існуюче законодавство замінюється новим. Це має місце у випадку директив, які було змінено з метою приведення у відповідність до референтних положень Рішення № 768/2008/ЄС (-89). Суттєві вимоги в більшості з цих директив не змінюються, і не існує перехідного періоду для покликання на старі або нові директиви. До того ж, у належних випадках, у приведених у відповідність директивах зазначається, що сертифікати, видані згідно зі старою директивою залишаються дійсними згідно з новою директивою. З дня набуття ними чинності декларація про відповідність вимогам ЄС повинна включати покликання на нові директиви, щоб введені в обіг продукти вважалися такими, що відповідають вимогам.
Гармонізаційне законодавство Союзу в більшості випадків визначає обов'язковий мінімальний зміст декларації про відповідність вимогам ЄС, але, як правило, додаткова корисна інформація є загально прийнятою. Виробники можуть скористуватися цією гнучкістю і почати використовувати новий зразок структури, наведений у додатках до приведених у відповідність директив, ще до початку їх застосування. У випадках, коли продукти відповідають вимогам як старої, так і нової директив, суб'єкти господарювання можуть покликатися на такі дві директиви в декларації про відповідність вимогам ЄС (на стару і приведену у відповідність директиви), указуючи відповідні строки застосування для кожної з директив. Наприклад, у випадку продукту, що підпадає під сферу регулювання Директиви 2014/30/ЄС, декларація про відповідність вимогам ЄС могла б містити таке твердження:
"Об'єкт декларації, описаний вище, відповідає застосовному гармонізаційному законодавству Союзу: Директива 2004/108/ЄС (до 19 квітня 2016 року) і Директива 2014/30/ЄС (з 20 квітня 2016 року)."
3. УЧАСНИКИ ЛАНЦЮГА ПОСТАЧАННЯ ПРОДУКТІВ ТА ЇХНІ ОБОВ'ЯЗКИ
У гармонізаційному законодавстві Союзу виробника, уповноваженого представника, імпортера та розповсюджувача визначено як "суб'єкти господарювання" (-90).
__________
Виробник наносить знак CE і складає декларацію про відповідність вимогам ЄС.
(-89) У лютому 2014 року було ухвалено "Пакет приведення у відповідність", що складається з восьми директив. Директиви з пакету приведення у відповідність почнуть застосовуватися 20 квітня 2016 року, і їхні суттєві вимоги не змінюються. Він містить Директиву 2014/35/ЄС (Низьконапружне обладнання); Директиву 2014/30/ЄС (Електромагнітна сумісність); Директиву 2014/34/ЄС (Обладнання для роботи у вибухонебезпечних середовищах); Директиву 2014/33/ЄС (Ліфти); Директиву 2014/29/ЄС (Прості посудини, що працюють під тиском); Директиву 2014/32/ЄС (Засоби вимірювальної техніки); Директиву 2014/31/ЄС (Неавтоматичні зважувальні інструменти); Директиву 2014/28/ЄС (Вибухові матеріали цивільного призначення). Директиву 2013/29/ЄС (Піротехнічні вироби) також було приведено у відповідність до Рішення № 768/2008/ЄС, і вона почала застосовуватись 1 липня 2015 року.
(-90) Див. статтю R1(7) додатка I до Рішення № 768/2008/ЄС.
3.1. ВИРОБНИК
- Виробник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка виготовляє продукт або замовляє проектування чи виготовлення продукту та вводить його в обіг під своїм власним найменуванням або торговельною маркою. - Виробник несе відповідальність за оцінювання відповідності продукту, та на нього покладається низка обов'язків, у тому числі вимоги щодо простежуваності. - Під час введення продукту в обіг на території Союзу виробник має однакові обов'язки незалежно від того, чи він заснований за межами Європейського Союзу чи у державі-члені. - Виробник зобов'язаний співпрацювати з компетентними національними органами, відповідальними за ринковий нагляд, якщо продукт становить ризик або не відповідає вимогам.
Виробник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка виготовляє продукт або замовляє проектування чи виготовлення продукту та вводить його в обіг під своїм власним найменуванням або торговельною маркою (-91). Це означення містить дві сукупні умови: особа повинна виготовляти (або замовляти виготовлення) і вводити продукт в обіг під своїм найменуванням або торговельною маркою. Таким чином, якщо продукт продається під найменуванням або торговельною маркою іншої особи, саме ця особа вважатиметься виробником.
Обов'язки виробника покладаються також на будь-яку фізичну або юридичну особу, яка складає, упаковує, обробляє або маркує готові продукти і вводить їх в обіг під своїм найменуванням або торговельною маркою. Крім того, відповідальність виробника покладають на будь-яку особу, яка змінює цільове призначення продукту таким чином, що інші суттєві або інші правові вимоги стають застосовними, або яка істотно модифікує чи перебудовує продукт (таким чином створюючи новий продукт) з метою введення його в обіг або введення в експлуатацію у тих випадках, коли гармонізаційне законодавство Союзу, що застосовується до продукту, передбачає в межах сфери своєї дії введення в експлуатацію (-92).
Виробник може самостійно проектувати та виготовляти продукт. Альтернативно він може замовляти проектування, виготовлення, складання, упаковування, оброблення або маркування продукту з метою введення його в обіг на ринку під своїм найменуванням або торговельною маркою та виступити таким чином виробником (-93). У разі залучення субпідрядників виробник зобов'язаний здійснювати загальний контроль за продуктом і забезпечувати отримання ним усієї інформації, необхідної для виконання своїх обов'язків згідно з відповідним гармонізаційним актом Союзу. Виробник, який залучає субпідрядників до провадження частини або всієї своєї діяльності, за жодних обставин не може звільнити себе від своїх обов'язків і передати їх, наприклад, уповноваженому представнику, розповсюджувачу, користувачу або субпідряднику.
Виробник несе остаточну відповідальність за відповідність продукту застосовному гармонізаційному законодавству Союзу, незалежно від того, чи він проектував та виготовляв продукт самостійно, чи вважається виробником, оскільки продукт було введено в обіг під його найменуванням або торговельною маркою.
Таким чином, коли продукт передають виробникові для вжиття подальших заходів, таких як складання, упаковування, оброблення або маркування, під час введення продукту в обіг він несе особисту та остаточну відповідальність за забезпечення відповідності продукту застосовному законодавству і повинен бути в змозі це зробити.
Виробник відповідає за проектування та виготовлення продукту згідно з суттєвими або іншими правовими вимогами, встановленими відповідним гармонізаційним законодавством Союзу, а також за здійснення оцінювання відповідності згідно з процедурою (процедурами), встановленою (встановленими) гармонізаційним законодавством Союзу (-94).
__________
(-91) Див. статтю R1(3) додатка I до Рішення № 768/2008/ЄС.
(-92) Див. статтю R6 додатка I до Рішення № 768/2008/ЄС.
(-93) Таких виробників часто називають "власниками власного бренду" або "власниками власної торговельної марки".
(-94) У Директиві 95/16/ЄС щодо ліфтів використовується поняття монтажника, щоб покласти обов'язки на особу, яка забезпечує функціонування продукту та підготовлює його до використання. Роль монтажника поєднує в собі елементи виробництва та введення в експлуатацію та вважається фундаментальною для отримання кінцевого продукту.
Виробник зобов'язаний розуміти як проектування, так і конструювання продукту, щоб бути в змозі взяти на себе відповідальність за відповідність продукту всім положеннями відповідного гармонізаційного законодавства Союзу. Це стосується рівною мірою ситуацій, коли виробник самостійно проектує, виготовляє, упаковує та маркує продукт, та ситуацій, коли деякі або всі з цих операцій виконує субпідрядник. Виробник повинен мати належну інформацію для підтвердження відповідності продукту у своєму розпорядженні.
У зв'язку з цим суб'єкт господарювання, що вводить продукт в обіг під своїм найменуванням або торговельною маркою, автоматично стає виробником для цілей гармонізаційного законодавства Союзу. Таким чином він бере на себе повну відповідальність за оцінювання відповідності (проектування та виробництво) продукту, навіть якщо насправді таке оцінювання здійснила інша особа. Крім того, він повинен мати усі документи та сертифікати, необхідні для того, щоб підтвердити відповідність продукту, і вони не обов'язково повинні бути видані на його ім'я.
У Директиві 95/16/ЄС щодо ліфтів визначено монтажника ліфта як "фізичну або юридичну особу, яка бере на себе відповідальність за проектування, виготовлення, монтаж та введення в обіг ліфта та яка наносить знак CE і складає декларацію про відповідність вимогам ЄС". Отже, монтажник - це особа, яка бере на себе обов'язки, які в контексті іншого гармонізаційного законодавства Союзу зазвичай покладаються на виробника.
Гармонізаційне законодавство Союзу не вимагає, щоб виробник був заснований у Європейському Союзі. Таким чином, під час введення продукту в обіг на території Союзу виробник має однакові обов'язки незалежно від того, чи він заснований за межами Європейського Союзу чи у державі-члені.
Зазвичай під час введення продукту в обіг виробник повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб процес виготовлення гарантував відповідність продуктів (-95), зокрема:
1. здійснити застосовне оцінювання відповідності або замовити його здійснення відповідно до процедури (процедур), встановленої (встановлених) у відповідному гармонізаційному законодавстві Союзу. Залежно від гармонізаційного акта Союзу, від виробника можуть вимагати надання продукту третій стороні (зазвичай нотифікованому органу) для здійснення оцінювання відповідності або для схвалення системи якості нотифікованим органом. У будь-якому разі виробник несе повну відповідальність за відповідність продукту;
2. скласти необхідну технічну документацію;
3. скласти декларацію про відповідність вимогам ЄС;
4. супроводжувати продукт інструкціями та інформацією щодо його безпечності (-96) (-97), як того вимагає застосовне гармонізаційне законодавство Союзу (-98), мовою, яку легко розуміють споживачі та інші кінцеві користувачі, як передбачено у відповідній державі-члені (-99). Якщо інше не зазначено у конкретному законодавстві, необхідно надати інструкцію та інформацію щодо безпечності (-100) незалежно від того, чи продукт призначено для споживачів чи для інших кінцевих користувачів. Вона повинна містити усю необхідну інформацію для безпечного використання продукту, щоб споживач мав можливість складати, монтувати, вводити в експлуатацію, зберігати, обслуговувати продукт та розпоряджатися ним. Інструкції щодо складання або монтажу повинні містити перелік необхідних складових частин і спеціальних навичок або інструментів. Інструкції щодо введення в експлуатацію повинні містити інформацію про обмеження у використанні, необхідність засобів індивідуального захисту, обслуговування та чищення або ремонту. Саме виробник визначає ту належну інформацію, яку повинні містити інструкції та інформація щодо безпечності для певного продукту. Виробники не повинні обмежуватися лише тим, що вони вважають використанням за призначенням продукту, та повинні ставити себе на місце пересічного користувача конкретного продукту, а також передбачати, яким чином вони розумно могли б використовувати продукт. Крім того, інструмент, спроектований та призначений для використання лише професіоналами, в кінцевому підсумку може також використовуватися особами, які не є професіоналами; у проекті та супровідних інструкціях цю можливість необхідно враховувати;
__________
(-95) Стаття R2(1) Рішення № 768/2008/ЄС
(-96) Використання символів згідно з міжнародними стандартами може бути альтернативою письмовому викладу.
(-97) У деяких конкретних випадках, де кілька ідентичних продуктів упаковано у комплект та призначено виробником для продажу разом кінцевому користувачу або для продажу у пакованні для одного застосування (наприклад, монтажне обладнання), достатньо, щоб таку одиницю відвантаження супроводжував один набір інструкцій. Проте якщо комплект розібрано і різні ідентичні продукти продаються окремо, суб'єкт господарювання, який розбирає комплект та надає на ринку окремі продукти, повинен упевнитися, що набір інструкцій та інформація щодо безпечності супроводжує кожний окремий продукт.
(-98) Не все гармонізаційне законодавство Союзу вимагає наявності й інструкцій, й інформації щодо безпечності, оскільки не все гармонізаційне законодавство Союзу стосується безпечності.
(-99) Виробник, імпортер та розповсюджувач зобов'язані забезпечити, щоб продукт супроводжували інструкції мовою, яку можуть легко зрозуміти споживачі та інші кінцеві користувачі, як передбачено відповідною державою-членом. Кожний суб'єкт господарювання, який надає продукт на ринку держави-члена, повинен забезпечити наявність інформації усіма мовами, що вимагаються.
(-100) Якщо інше не зазначено у конкретному законодавстві, за необхідності надання інформації щодо безпечності у паперовій формі надання всього набору інструкцій у паперовій формі не вимагається, їх можна надати в електронному або іншому форматі для збереження даних. Проте паперова форма повинна завжди бути доступна безкоштовно для споживачів, які звертаються з відповідним запитом.
5. виконувати такі вимоги щодо простежуваності:
- зберігати технічну документацію і декларацію про відповідність вимогам ЄС протягом 10 років після введення продукту в обіг (-101) або протягом періоду, зазначеного у відповідному гармонізаційному акті Союзу;
- забезпечити наявність на продуктові номера типу, партії або серії чи іншого елемента, що дозволяє ідентифікувати його;
- зазначити такі три елементи: свої (1) ПІБ/найменування, (2) зареєстроване комерційне найменування або зареєстровану торговельну марку і (3) єдину поштову адресу для зв'язку - на продуктові (-102) або, якщо це неможливо через розмір або фізичні характеристики продукту (-103), на його пакованні (-104) та/або у супровідній документації (-105) (-106) (-107). Єдиний контактний пункт необов'язково повинен бути розташований у державі-члені, у якій продукт надається на ринку;
6. наносити знак відповідності (знак CE та у відповідних випадках інші знаки (-108)) відповідно до застосовного законодавства;
7. забезпечити наявність процедур для дотримання відповідності серійного виробництва. Необхідно належним чином враховувати зміни у проекті або характеристиках продукту, а також зміни у гармонізованих стандартах чи у технічних специфікаціях, покликаючись на які заявляють про відповідність продукту. Те, які дії повинен вчинити виробник, залежить від характеру змін у гармонізованих стандартах або інших технічних специфікаціях, зокрема, чи ці зміни істотно впливають на сферу застосування суттєвих або інших правових вимог або чи стосуються вони відповідного продукту. Для цього може бути необхідно, наприклад, оновити декларацію про відповідність вимогам ЄС, внести зміни до проекту продукту, встановити зв'язок з нотифікованим органом (-109) тощо;
8. За необхідності сертифікувати продукт та/або систему якості.
Відповідно до деяких гармонізаційних актів Союзу від виробника можуть вимагати проведення випробувань вибірки у кінці ланцюга виробництва або вже реалізованих продуктів з метою забезпечення додаткового захисту для споживачів або інших кінцевих користувачів (-110) (-111).
Виробники, які вважають або мають підстави вважати, що продукт, який вони ввели в обіг, не відповідає застосовному гармонізаційному законодавству Союзу, зобов'язані негайно вжити коригувальних заходів, необхідних для приведення такого продукту у відповідність, вилучення або відкликання його, залежно від ситуації. Крім того, якщо виробники мають підстави вважати, що продукт становить ризик для здоров'я, безпеки, довкілля або будь-якого іншого публічного інтересу, що знаходиться під охороною застосовного законодавства (-112), вони зобов'язані негайно проінформувати про це компетентні національні органи держав-членів, на ринках яких вони надають продукт, надавши детальну інформацію, зокрема щодо невідповідності та вжитих коригувальних заходів. Комісія надає інформаційно-технічний інструмент "Комерційна прикладна програма для цілей Директиви щодо загальної безпечності продуктів" (GPSD Business Application) для полегшення реалізації практичних аспектів цього обов'язку (-113).
__________
(-101) Слід розуміти як останню одиницю моделі продукту, який вводять в обіг.
(-102) Щодо Директив про медичні вироби виробник повинен вказати місце провадження господарської діяльності.
(-103) Здійснення такого з естетичних міркувань не передбачено.
(-104) Зауважте, що деяке гармонізаційне законодавство Союзу виключає можливість використання паковання для виконання цієї вимоги (наприклад, Директива щодо простих посудин, що працюють під тиском)
(-105) За бажанням виробник може додати посилання на веб-сайт. Веб-сайт - це додаткова інформація, але його не достатньо, щоб замінити адресу. Зазвичай адреса складається з назви вулиці та номера будинку або поштової скриньки та її номера, а також поштового індексу й назви міста, але деякі країни можуть відступати від цієї моделі.
(-106) Див. гармонізаційне законодавство Союзу щодо низьковольтного обладнання, іграшок, машин, неавтоматичних зважувальних інструментів, активних імплантованих медичних виробів, газових приладів, медичних виробів, обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах, прогулянкових суден, ліфтів, обладнання, що працює під тиском, медичних виробів для діагностики in vitro, а також радіообладнання та телекомунікаційного термінального обладнання. Крім того, згідно з Директивою щодо медичних виробів для діагностики in vitro виробник, який вводить такі вироби в обіг на території Союзу під своїм найменуванням, зобов'язаний зареєструватися у державі-члені за місцем провадження господарської діяльності.
(-107) Детальнішу інформацію про вимоги до найменування та адреси див. у пункті 4.2.2.1.
(-108) Наприклад, знак маркування обладнання та захисних систем, призначених для використання у вибухонебезпечних середовищах (ATEX), ідентифікатор класу відповідно до Директиви про радіообладнання та телекомунікаційного термінального обладнання або додатковий знак метрологічного маркування для неавтоматичних зважувальних приладів та засобів вимірювальної техніки.
(-109) Про обов'язки щодо надання інформації у разі наявності сертифікатів про експертизу ЄС-типу див. додаток II до Рішення № 768/2008/ЄС, Модуль B, пункт 7 .
(-110) Наприклад, Директиви щодо простих посудин, що працюють під тиском, та щодо обладнання і захисних систем, призначених для використання у вибухонебезпечних середовищах.
(-111) Таке випробування вибірки необхідно проводити, коли це є доцільним, з урахуванням ризиків, які може становити продукт, з точки зору охорони здоров'я та безпеки споживачів (див. статтю R2.4 Рішення № 768/2008/ЄС).
(-112) Прийнятний рівень ризику для продукту визначено у суттєвих вимогах, викладених у застосовному гармонізаційному законодавстві Союзу. Таким чином, виробники зобов'язані проінформувати компетентний орган, якщо вони вважають або мають підстави вважати, що продукт не відповідає застосовним суттєвим вимогам.
(-113) https://webgate.ec.europa.eu/gpsd-ba/index.do
У відповідь на обґрунтований запит (-114) виробник повинен надати компетентному національному органу всю інформацію та документацію, необхідну для підтвердження відповідності продукту, мовою, яку цей орган може легко зрозуміти Виробники зобов'язані співпрацювати з органом, за його запитом, у межах вжиття будь-яких заходів для усунення ризиків, що становлять введенні ними в обіг продукти. У відповідь на запит органів ринкового нагляду виробники зобов'язані ідентифікувати будь-якого суб'єкта господарювання, якому вони постачили продукт. Вони повинні бути в змозі надавати цю інформацію протягом 10 років після постачення продукту.
Ідея полягає в тому, що національний орган може прийняти мову, яку він розуміє і яка відрізняється від національної мови (національних мов). Обрана мова є предметом обговорення з органом і може бути третьою мовою, якщо це погодив орган.
У разі надходження обґрунтованого запиту виробникові достатньо надати частину технічної документації, яка стосується заявленої невідповідності і є належною для встановлення того, чи виробник розглядав це питання. Отже, будь-який запит на переклад технічної документації повинен обмежуватися перекладом цих частин документації. У запиті може зазначатися крайній термін для отримання запитуваних документів залежно від гармонізаційного законодавства Союзу, під дію якого підпадає продукт. Якщо національний орган обґрунтує нагальність наявністю безпосереднього серйозного ризику, може бути встановлено коротший строк.
Якщо гармонізаційне законодавство Союзу охоплює введення в експлуатацію, фізична або юридична особа, яка вводить продукт в експлуатацію, має такі самі обов'язки, що й виробник, який вводить продукт в обіг. Вона зобов'язана забезпечити відповідність продукту гармонізаційному законодавству Союзу та гарантувати, що належні процедури оцінювання відповідності проведено (-115).
Навіть більше, особа, яка вводить в обіг продукти секонд-хенду з третьої країни або будь-який продукт, який не було спроектовано чи виготовлено для ринку Союзу, зобов'язана взяти на себе функції виробника.
Нарешті, якщо імпортер або розповсюджувач модифікує продукт таким чином, що це впливає на відповідність застосовним вимогам, або постачає його під своїм найменуванням, то він вважається його виробником і зобов'язаний взяти на себе всі обов'язки, покладені на виробника (-116). Відповідно, він зобов'язаний забезпечити відповідність продукту гармонізаційному законодавству Союзу та гарантувати, що належні процедури оцінювання відповідності проведено (-117).
3.2. УПОВНОВАЖЕНИЙ ПРЕДСТАВНИК
Незалежно від того, чи заснований виробник в ЄС, чи ні, він може призначити уповноваженого представника в Союзі діяти від його імені у межах виконання певних завдань.
Незалежно від того, чи заснований виробник в ЄС, чи ні, він може призначити уповноваженого представника в Союзі діяти від його імені у межах виконання певних завдань, передбачених застосовним гармонізаційним законодавством Союзу (-118). Виробник, заснований за межами Європейського Союзу, не зобов'язаний мати уповноваженого представника (-119).
__________
(-114) Обґрунтований запит не обов'язково означає офіційне рішення органу. Відповідно до параграфу 2 статті 19(1) Регламенту (ЄС) № 765/2008 "органи ринкового нагляду можуть вимагати від суб'єктів господарювання надання такої документації та інформації, яку вони вважають необхідною для провадження своєї діяльності". Для обґрунтування запиту органу ринкового нагляду достатньо пояснити контекст, у межах якого подається запит на інформацію (наприклад, інспектування конкретних характеристик продуктів, вибіркові перевірки тощо).
(-115) Це не застосовується до продуктів, які охоплено гармонізаційним законодавством Союзу щодо іграшок, низьковольтного обладнання, вибухових речовин цивільного призначення та холодильного обладнання, оскільки дія цих директив поширюється лише на надання продуктів на ринку. Крім того, це не застосовується до прогулянкових суден, побудованих для власних потреб, за умови, що їх не вводитимуть в обіг протягом п'яти років після будівництва, або до суден, спроектованих до 1950 року.
(-116) Стаття R6 додатка I до Рішення № 768/2008/ЄС.
(-117) Крім того, згідно з Директивами щодо машин та ліфтів обов'язки щодо процедур оцінювання відповідності покладаються на будь-яку особу, що вводить продукт в обіг, якщо ані виробник, ані уповноважений представник або монтажник ліфта не виконує ці обов'язки.
(-118) Зауважте, що не все гармонізаційне законодавство Союзу передбачає призначення уповноваженого представника.
(-119) Як виняток, відповідно до Директив про медичні вироби та медичні вироби для діагностики in vitro виробник повинен призначити особу, яку засновано у Союзі та яка нестиме відповідальність за реалізацію медичних виробів, якщо його місце провадження господарської діяльності не зареєстровано у державі-члені і він вводить в обіг вироби на території Союзу під своїм найменуванням.
Для цілей гармонізаційного законодавства Союзу уповноважений представник повинен бути заснований на території Союзу, щоб мати можливість діяти від імені виробника. Торговельних представників виробника (наприклад, уповноважені розповсюджувачі або агенти) не можна плутати з уповноваженим представником у межах значення гармонізаційного законодавства Союзу.
Делегування завдань виробником уповноваженому представнику необхідно здійснювати явно та у письмовій формі, зокрема визначаючи зміст та межі завдань представника. Завдання, які можуть бути делеговані уповноваженому представникові відповідно до гармонізаційного законодавства Союзу, мають адміністративний характер. Таким чином, виробник не може делегувати ані вжиття заходів, необхідних для забезпечення того, щоб процес виготовлення гарантував відповідність продуктів, ані складання технічної документації, якщо не передбачено інше. Крім того, уповноважений представник не може модифікувати продукт за власною ініціативою з метою приведення його у відповідність до застосовного гармонізаційного законодавства Союзу.
Якщо виробник призначає уповноваженого представника, компетенція уповноваженого представника повинна щонайменше дозволяти виконувати такі завдання:
- надавати декларацію про відповідність вимогам ЄС та технічну документацію у розпорядження національних органів ринкового нагляду та співпрацювати з ними на їхній запит,
- на обґрунтований запит компетентного національного органу надавати такому органу всю інформацію та документацію, необхідну для підтвердження відповідності продукту,
- співпрацювати з компетентними національними органами, на їхній запит, щодо вжиття будь-яких заходів для усунення ризиків, спричинених продуктами, що входять до сфери їхньої компетенції.
Залежно від процедури оцінювання відповідності та відповідного гармонізаційного акта Союзу, уповноваженого представника можна, наприклад, призначити для виконання таких завдань:
- нанесення на продукт знака CE (та інших знаків у відповідних випадках) і номера нотифікованого органу;
- складання та підписання декларації про відповідність вимогам ЄС.
Уповноваженим представником, призначеним виробником, може бути імпортер або розповсюджувач у межах значення гармонізаційного законодавства Союзу; у такому разі він також зобов'язаний виконувати обов'язки імпортера або розповсюджувача (-120).
3.3. ІМПОРТЕР
- Імпортер - це заснована у Союзі фізична або юридична особа, яка вводить продукт з третьої країни в обіг на території ЄС. - Його обов'язки ґрунтуються на обов'язках виробника.
Імпортер - це заснований у Союзі суб'єкт господарювання, який вводить продукт з третьої країни в обіг на території Союзу. Відповідно до гармонізаційного законодавства Союзу він має важливі і чітко визначені обов'язки (-121) (-122). Значною мірою, вони ґрунтуються на виді обов'язків, які покладають на виробника, що знаходиться в ЄС.
__________
(-120) Щодо обов'язків імпортера див. секцію 3.3.
(-121) Для цілей цієї Настанови імпортовані продукти - це продукти, які виготовлено в третіх країнах і вводять в обіг на території Союзу. Продукти, виготовлені в одній державі-члені і введені в обіг в іншій державі-члені, не вважаються "імпортованими", оскільки операція здійснюється на внутрішньому ринку Союзу.
(-122) Імпортером необов'язково є особа, яка перевозить продукт, але може бути особа, від імені якої провадиться така логістична діяльність.
Імпортер зобов'язаний гарантувати, що виробник правильно виконав свої обов'язки. Імпортер - це не просто перепродавець продуктів: він відіграє ключову роль у гарантуванні відповідності імпортованих продуктів.
Імпортер - це будь-яка фізична або юридична особа, яка вводить продукт з третьої країни в обіг на території ЄС. Зазвичай перед введенням продукту в обіг імпортер зобов'язаний гарантувати:
1. що виробник провів належні процедури оцінювання відповідності. Якщо він має будь-які сумніви щодо відповідності продукту, він повинен утриматися від введення його в обіг. Якщо продукт вже введено в обіг, він повинен вжити коригувальних заходів. (-123) В обох випадках може виникнути необхідність звернутися до виробника для прояснення будь-якого сумніву щодо відповідності продукту.
2. що виробник склав технічну документацію, наніс належний знак відповідності (наприклад, знак CE), виконав свої зобов'язання щодо простежуваності та супроводив, за необхідності, продукт інструкціями та інформацією щодо безпечності мовою, яку легко розуміють споживачі та інші кінцеві користувачі, як передбачено у відповідній державі-члені. (-124)
Мета цих обов'язків - переконатися, що імпортери усвідомлюють свій обов'язок щодо введення в обіг лише продуктів, що відповідають вимогам (-125). Вони не передбачають необхідності для імпортерів систематично вдаватися до проведення додаткових процедур контролю або випробування (третьою стороною), але і не перешкоджають їм проводити такі.
Імпортер також повинен:
- Зазначити три такі елементи: свої (1) ПІБ/найменування, (2) зареєстроване комерційне найменування або зареєстровану торговельну марку та (3) адресу, за якою з ним можна зв'язатися - на продуктові або, якщо це неможливо через розмір або фізичні характеристики продукту або через те, що паковання необхідно відкривати, на його пакованні та/або (-126) у супровідній документації (-127). Разом з цим він не повинен погіршувати видимість інформації щодо безпечності, надрукованої на продуктові або у супровідних документах.
- Забезпечити, щоб під час перебування продукту під його відповідальністю умови зберігання та транспортування не ставили під загрозу відповідність продукту вимогам, встановленим у застосовному законодавстві.
- Зберігати копію декларації про відповідність вимогам ЄС протягом 10 років після введення продукту в обіг (-128) або протягом періоду, зазначеного у відповідному гармонізаційному акті Союзу.
- Забезпечити надання технічної документації компетентному національному органу на його запит (-129). Імпортер повинен співпрацювати з таким органом і на обґрунтований запит (-130) надати йому всю інформацію та документацію, необхідну для підтвердження відповідності продукту, мовою, яку легко може зрозуміти такий орган. Ідея полягає в тому, що національний орган може прийняти мову, яку він розуміє і яка відрізняється від національної мови (національних мов). Обрана мова є предметом обговорення з органом і може бути третьою мовою, якщо на це погодився орган.
__________
(-123) Див. главу щодо ринкового нагляду.
(-124) Не все гармонізаційне законодавство Союзу вимагає наявності й інструкцій, й інформації щодо безпечності, оскільки не все гармонізаційне законодавство Союзу стосується безпечності.
(-125) У світлі цих обов'язків належною практикою для імпортерів зазвичай вважається: покликатися на застосовне законодавство ЄС у договорі зі своїм постачальником (згадавши обов'язки виробника за законодавством Союзу); забезпечувати наявність у нього доступу до технічного файлу, або гарантувати, що виробник підписав зобов'язання надати технічну документацію на вимогу органів ринкового нагляду.
(-126) Залежить від застосовного гармонізаційного законодавства Союзу.
(-127) Зауважте, що у деякому секторальному гармонізаційному законодавстві Союзу передбачено жорсткіші вимоги.
(-128) Слід розуміти як останню введену в обіг одиницю моделі продукту.
(-129) Імпортери не зобов'язані мати копію технічної документації, але вони повинні забезпечити її надання відповідним органам на їхній запит. Навіть за відсутності чітко визначеного обов'язку імпортеру рекомендовано вимагати від виробника офіційне письмове запевнення того, що документи надаватимуть на запит наглядового органу.
(-130) Обґрунтований запит не обов'язково означає офіційне рішення органу. Відповідно до параграфу 2 статті 19(1) Регламенту (ЄС) № 765/2008 "органи ринкового нагляду можуть вимагати від суб'єктів господарювання надання такої документації та інформації, яку вони вважають необхідною для провадження своєї діяльності". Для обґрунтування запиту органу ринкового нагляду достатньо пояснити контекст, у межах якого подається запит на інформацію (наприклад, інспектування конкретних характеристик продуктів, вибіркові перевірки тощо).
- У разі надходження обґрунтованого запиту імпортеру достатньо надати частину технічної документації, яка стосується заявленої невідповідності і яка є необхідною для виявлення того, чи виробник розглядав це питання. Отже, будь-який запит на переклад технічної документації повинен обмежуватися перекладом цих частин документації.
- На запит органів ринкового нагляду імпортер повинен ідентифікувати будь-якого суб'єкта господарювання, який постачив йому і якому він постачив продукт. Він повинен бути в змозі надавати цю інформацію протягом 10 років після постачення йому продукту і протягом 10 років після постачення продукту ним.
Крім того, відповідно до деяких гармонізаційних актів Союзу від імпортера, як і від виробника, можуть вимагати провести або замовити проведення випробувань вибірки продуктів, які вже введено в обіг (-131).
Так само імпортери, які мають підстави вважати, що продукт, який вони ввели в обіг, не відповідає застосовному гармонізаційному законодавству Союзу, зобов'язані негайно вжити коригувальних заходів, необхідних для приведення такого продукту у відповідність, вилучення або відкликання його, залежно від ситуації. Крім того, якщо продукт становить ризик, імпортери повинні негайно проінформувати про це компетентні національні органи.
Імпортер не потребує ані уповноваження від виробника, ані преференційних відносин з виробником як уповноважений представник. Однак для виконання своїх обов'язків імпортер повинен забезпечити встановлення контактів з виробником (наприклад, з метою надання технічної документації органові, від якого надійшов запит).
Імпортер може висловити бажання виконувати адміністративні завдання від імені виробника. У такому разі виробник повинен у відкритій формі призначити його уповноваженим представником.
3.4. РОЗПОВСЮДЖУВАЧ
- Розповсюджувач - це відмінна від виробника та імпортера фізична або юридична особа в ланцюзі постачання, яка надає продукт на ринку. - Розповсюджувачі мають конкретні обов'язки і відіграють ключову роль в контексті ринкового нагляду.
Разом з виробниками та імпортерами розповсюджувачі є третьою категорією суб'єктів господарювання, які мають конкретні обов'язки. Розповсюджувач - це відмінна від виробника та імпортера фізична або юридична особа в ланцюзі постачання, яка надає продукт на ринку.
Роздрібні торгівці, гуртові торгівці та інші розповсюджувачі в ланцюзі постачання не зобов'язані мати преференційні відносин з виробником, як уповноважений представник. Розповсюджувач отримує продукт для подальшого розповсюдження або від виробника, або від імпортера, або від іншого розповсюджувача.
Розповсюджувач зобов'язаний діяти з належною обачністю (-132) щодо застосовних вимог (-133). Він повинен знати, наприклад, на яких продуктах повинен бути знак CE, яка інформація повинна супроводжувати продукт (наприклад, декларація про відповідність вимогам ЄС), які існують мовні вимоги до марковання, інструкцій користувача або інших супровідних документів, і що вважається чіткою ознакою невідповідності продукту вимогам. Розповсюджувачі зобов'язані підтвердити національним органам ринкового нагляду, що вони діяли з належною обачністю, і гарантувати, що виробник, або його уповноважений представник, або особа, яка надала їм продукт, вжили заходів, яких вимагає застосовне гармонізаційне законодавством Союзу, як це зазначено в обов'язках розповсюджувачів.
__________