Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Про встановлення рамок діяльності Співтовариства в галузі водної політики" від 23 жовтня 2000 року

1.2.6. Процедура встановлення державами-членами хімічних стандартів якості

Розробляючи стандарти якості довкілля стосовно забруднювачів, зазначених у пунктах 1-9 Додатку VIII з метою охорони водної біоти, держави-члени діють відповідно до поданих нижче положень. Стандарти можуть встановлюватися для води, осаду чи біоти.

Де це є можливим, отримуються як актуальні, так і застарілі дані для зазначених нижче таксонів, що є характерними для даного типу водного масиву, а також для будь-яких інших водних таксонів, що для них є дані. "Базовий комплект" таксонів є таким:

- водорості і/або макрофіти

- дафнії або репрезентативні організми для солоних вод

- риба.

Встановлення стандарту якості для солоних вод

Для встановлення максимальної річної середньої концентрації застосовується така процедура:

(i) держави-члени встановлюють належні коефіцієнти безпеки у кожному випадку, що є сумісним з природою і якістю наявних даних і настановами, що даються у розділі 3.3.1 Частини II "Технічне керівництво на підтримку Директиви Комісії 93/67/ЄЕС щодо оцінки ризику для нових зазначених речовин і Регламенту Комісії (ЄС) N 1488/94 щодо оцінки ризику для існуючих речовин", а також коефіцієнти безпеки, зазначені у такій таблиці:

(ii) де є дані щодо стійкості і біоакумуляції, їх слід брати до уваги, виводячи остаточне значення стандарту якості довкілля;

(iii) розроблений таким чином стандарт слід порівняти з будь-якими даними польових досліджень. Коли виявляють аномалії, виведення переглядається, щоб зробити можливим розрахунок більш точного коефіцієнта безпеки;

(iv) розроблений стандарт є об'єктом перегляду на рівних засадах і громадських консультацій, включаючи надання можливості вирахувати більш точний коефіцієнт безпеки.

1.3.Моніторинг екологічного і хімічного стану поверхневих вод

Мережа моніторингу поверхневої води започатковується відповідно до вимог статті 8. Мережа моніторингу розробляється таким чином, щоб вона надавала послідовний і всеохоплюючий огляд екологічного і хімічного стану в межах Кожного басейну ріки і дозволяла класифікувати масиви води у межах п'яти класів згідно нормативних означень у розділі 1.2. Держави-члени надають карту або карти, що показують мережу моніторингу поверхневої води у плані розпоряджання басейном ріки.

На основі визначення характеристик і оцінки впливу виконуваних згідно статті 5 і Додатком II, держави-члени, для кожного періоду, до якого застосовується план розпоряджання басейном ріки, започатковують програму нагляду моніторингу і програму функціонального моніторингу. Держави-члени можуть також у деяких випадках мати потребу започатковувати програми дослідницького моніторингу.

Держави-члени відстежують параметри, що є показниками стану кожної складової якості, що має стосунок до справи. У процесі відбору параметрів біологічних складових якості держави-члени визначають належний таксономічний рівень, що є потрібним для досягнення адекватної вірогідності і точності у класифікації складових якості. В плані подаються оцінки рівня вірогідності і точності результатів, наданих програмами моніторингу:

Проект нагляду-моніторингу

Мета

Держави-члени започатковують програми нагляду-моніторингу, щоб отримати інформацію для:

- доповнення і затвердження процедури оцінювання впливу, детально поданої у Додатку II,

- ефективної і раціональної розробки майбутніх програм моніторингу,

- оцінювання довгострокових змін у природних умовах, і

- оцінювання довгострокових змін, спричинених різними сферами людської діяльності.

Результати такого моніторингу переглядаються і використовуються, у сполученні з процедурою оцінки впливів, описаною у Додатку II, з метою визначити вимоги до програм моніторингу у поточному і наступних планах розпоряджання басейном ріки.

Вибір точок моніторингу

Нагляд-моніторинг робиться стосовно достатньої кількості масивів поверхневої води, щоб забезпечити оцінку загального стану поверхневої води у межах кожного водозбору чи його частин у межах району басейну ріки. Вибираючи ці масиви, держави-члени забезпечують, щоб тоді, коли це є доречним, моніторинг робився у точках, де:

- швидкість потоку води є значною у межах району басейну ріки у цілому; включаючи точки на великих ріках, де площа водозбору є більшою, ніж 2500 кв.км,

- об'єм наявної води є значним у межах району басейну ріки, включаючи великі озера і водосховища,

- значні масиви води перетинають кордон держави-члена,

- місця визначаються за Рішенням про обмін інформацією 77/795/ЄЕС, і

- у таких інших місцях, у яких треба оцінити навантаження забруднень, що переноситься через кордони держав-членів, а також вноситься у морське середовище.

Відбір складових якості

Нагляд-моніторинг робиться для кожного місця моніторингу протягом одного року під час періоду часу, що його охоплює план розпоряджання басейном ріки, стосовно:

- параметрів, що є показниками всіх біологічних складових якості,

- параметрів, що є показниками всіх гідроморфологічних складових якості,

- параметрів, що є показниками всіх головних фізико-хімічних складових якості,

- забруднювачів пріоритетного списку, що викидаються у басейн чи суббасейн ріки, та

- інших забруднювачів, що викидаються у значних кількостях у басейн чи суббасейн ріки,

крім випадків, коди попереднє здійснення нагляду моніторингу показало, що масив, про який іде мова, досяг доброго стану, і немає очевидних даних, отриманих від огляду впливу людської діяльності у Додатку II, що впливи на масив змінилися. У цих випадках, нагляд-моніторинг виконується один раз на кожні три плани розпоряджання басейном ріки.

1.3.2. Проект функціонального моніторингу

Функціональний моніторинг здійснюється, щоб:

- з'ясувати стан масивів, виявлених як такі, щодо яких існує ризик того, що вони перестануть відповідати своїм цілям стосовно довкілля, і

- оцінити будь-які зміни у стані таких масивів, що є наслідками здійснення програм заходів.

До програми можуть бути внесені поправки протягом періоду дії плану розпоряджання басейном ріки у світлі інформації, отриманої як частина вимог Додатку II або як частина цього Додатку, зокрема, дозволити зменшити частоту, коли вплив виявляється незначним або усувається відповідний тиск.

Відбір місць моніторингу

Функціональний моніторинг виконується щодо всіх тих масивів води, які на основі чи оцінки впливу, яка робиться згідно Додатку II, чи нагляду-моніторингу визначаються як такі, що знаходяться на межі ризику перестати задовольняти вимоги, що ставляться перед ними у стосунку до довкілля згідно статті 4 щодо тих масивів води, у які викидаються речовини, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів. Точки моніторингу вибираються для речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, як зазначено у законодавстві, що встановлює відповідний стандарт якості довкілля. У всіх інших випадках, включаючи ті, де фігурують речовини з переліку речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, але немає конкретних інструкцій у такому законодавстві, точки моніторингу вибираються таким чином:

- для масивів, яким загрожують значні тиски від точкових джерел, достатні точки моніторингу в межах кожного масиву з метою оцінити величину та вплив від точкового джерела. Якщо масив піддається цілому ряду впливів від точкових джерел, можуть бути вибрані точки моніторингу для оцінювання величини і впливу цих тисків у цілому,

- для масивів, яким загрожують значні тиски від дифузних джерел, достатні точки моніторингу в межах вибору масивів з метою оцінювання величини та впливу тисків від дифузних джерел. Вибір масивів робиться так, щоб вони були репрезентативними щодо відносних ризиків появи тисків від дифузних джерел і щодо відносних ризиків не досягти доброго стану поверхневої води,

- для масивів, яким загрожує значний гідроморфологічний тиск, точки достатнього моніторингу в межах вибору масивів з метою оцінити величину і вплив гіроморфологічних тисків. Вибір масивів є показником загального впливу гідроморфологічного тиску, дії якого підлягають всі масиви.

Вибір складових якості

Щоб оцінити величину тиску, дії якого підлягають масиви поверхневої води, держави-члени відстежують ті складові якості, що є показниками тисків, дії яких підлягають масив або масиви. Щоб оцінити вплив цих тисків, держави-члени відстежують такі фактори, що мають відношення до справи:

- параметри, що є показниками складової або складових біологічної якості, найбільш чутливих до тисків, дії яких підлягають масиви води,

- всі викинуті речовини, боротьба із забрудненням якими має першочергове значення, та інші забруднювачі, що викидаються у значних кількостях,

- параметри, що є показниками складової гідроморфологічної якості, найбільш чутливого до ідентифікованого тиску.

1.3.3. Проект дослідницького моніторингу

Мета

Дослідницький моніторинг проводиться:

- де невідомою є причина будь-яких виходів за звичні межі,

- де нагляд-моніторинг вказує на те, що цілі, зазначені у статті 4 для масиву води, ймовірно, не будуть досягнуті, і функціональний моніторинг ще не був започаткований для того, щоб з'ясувати, з яких причин масив або масиви води не можуть досягти цілей стосовно довкілля, або

- з'ясувати величину і фактори забруднення внаслідок аварії чи катастрофи,

та інформують керівництво про програму заходів для досягнення цілей, пов'язаних з довкіллям, і особливих заходів, необхідних, щоб усунути наслідки такого забруднення.

1.3.4. Частота моніторингу

Протягом періоду нагляду-моніторингу застосовуються подані нижче частоти моніторингу параметрів, що є показниками фізико-хімічних складових якості, крім випадків, коли більші інтервали є виправданими на основі технічних даних і суджень експертів. Для біологічних чи гідроморфологічних складових якості моніторинг робиться принаймні один раз впродовж періоду нагляду-моніторингу.

Для функціонального моніторингу: необхідна частота моніторингу у стосунку до кожного параметру визначається державами-членами таким чином, щоб можна було отримати достатні дані для надійної оцінки стану відповідної складової якості. Орієнтиром є те, що моніторинг має проводитись з інтервалами, які не перевищують зазначені у таблиці нижче, крім випадків, коли довгі інтервали є виправданими на основі технічних даних і суджень експертів.

Частоти мають вибиратися таким чином, щоб досягти прийнятного рівня вірогідності і точності. Оцінки вірогідності і точності, що їх було досягнуто застосовуваною системою моніторингу, вказуються у плані розпоряджання басейном ріки.

Частоти моніторингу вибираються такими, щоб було враховано змінність параметрів, що виникає внаслідок дії як природних, так і антропогенних чинників. Час виконання моніторингу вибирається таким чином, щоб звести до мінімуму вплив сезонних коливань на результати і таким чином забезпечити, щоб результати відображали зміни у масиві води внаслідок змін, спричинених антропогенним тиском. Здійснюється додатковий моніторинг під час різних сезонів того самого року, коди це необхідно, щоб досягти мети.

1.3.5. Вимоги щодо додаткового моніторингу щодо земель, які підлягають охороні

Зазначені вище необхідні програми моніторингу доповнюються, щоб вони задовольняли таким вимогам:

Точки відведення питної води

Масиви поверхневої води, зазначені у статті 7, які дають більше, ніж 100 куб.м у день (у середньому), вважаються місцями моніторингу і підлягають такому додатковому моніторингу, який може бути необхідним, щоб задовольнити вимоги цієї статті. Такі масиви відстежуються стосовно викидів усіх речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, а також всіх інших речовин, що викидаються у значних кількостях, які можуть впливати на стан масиву води і які контролюються відповідно до положень Директиви про питну воду. Моніторинг здійснюється з такими частотами:

Зони охорони місць проживання і видів

Масиви води, що формують ці зони, включаються у програму функціонального моніторингу, що на неї є посилання вище, де, на основі оцінювання впливу і нагляду-моніторингу, вони визначаються як такі, для яких є загроза, що вони перестануть відповідати своїм цілям стосовно довкілля згідно статті 4. Моніторинг виконується з метою оцінити величину та вплив всіх значних тисків на ці масиви і, де це є необхідним, оцінити зміни у стані таких масивів, спричинені програмами заходів. Моніторинг продовжується до тих пір, поки зони не почнуть задовольняти вимоги стосовно води, зазначені у законодавстві, за яким вони були визначені, і відповідати своїм цілям за статтею 4.

1.3.6. Стандарти для моніторингу складових якості

Методи, що використовуються для моніторингу типових параметрів, відповідають міжнародним стандартам, зазначеним нижче, або таким іншим національним чи міжнародним стандартам, які забезпечать надання даних еквівалентів наукової якості і здатності до порівняння.

1.4.Класифікація та подання інформації про екологічний стан

1.4.1. Порівнянність результатів біологічного моніторингу

(i) Держави-члени започатковують системи моніторингу з метою оцінювання значень біологічних складових якості, зазначених для кожної категорії поверхневої води або для сильно модифікованих і штучних масивів поверхневої води. Застосовуючи процедуру, що подається нижче, до сильно модифікованих чи штучних масивів води, посилання на екологічний стан слід будувати як посилання на екологічний потенціал. Такі системи можуть використовувати окремі види або групи видів, що є репрезентативними стосовно складової якості у цілому.

(ii) Щоб забезпечити порівнянність таких систем моніторингу, результати систем, що їх експлуатує кожна держава-член, виражаються як коефіцієнти екологічної якості для цілей класифікації екологічного стану. Ці коефіцієнти представляють співвідношення між значеннями біологічних параметрів, що спостерігаються стосовно даного масиву поверхневої води, і значеннями цих параметрів за еталонних умов, застосовних до цього масиву. Коефіцієнт виражається як числове значення між нулем і одиницею, причому відмінний екологічний стан представляють значення, близькі до одиниці, а поганий екологічний стан - значення, близькі до нуля.

(iii) Кожна держава-член ділить шкалу коефіцієнтів екологічної якості своєї системи моніторингу для кожної категорії поверхневої води на п'ять класів - від відмінного до поганого екологічного стану, як визначається у Розділі 1.2, наданням числового значення кожній з граничних меж між класами. Значення для граничної межі між класами відмінного і доброго стану і значення для граничної межі між добрим і помірним станом встановлюються виконанням операції інтеркалібрування описаної нижче.

(iv) Комісія полегшує це виконання інтеркалібрування для гарантування того, щоб ці граничні межі між класами були встановлені відповідно до нормативних визначень у Розділі 1.2 і були такими, що їх можна було б порівнювати в межах держав-членів.

(v) Частковим таким виконанням є полегшення Комісією обміну інформації між державами-членами, що призводить до ідентифікації цілого ряду місць у кожному екорегіоні Співтовариства; ці місця утворять мережу інтеркалібрування. Мережа складається з місць, вибраних з ряду типів масивів поверхневої води, присутньої у межах кожного екорегіону. Для кожного вибраного типу поверхневої води мережа складається з, принаймні, двох місць, що відповідають граничній межі між нормативними визначеннями відмінного і доброго станів, і, принаймні, двох місць, що відповідають граничній межі між нормативними визначеннями доброго і помірного станів. Місця вибираються за допомогою суджень експертів, що базуються на спільних перевірках і усій іншій наявній інформації.

(vi) Система моніторингу кожної держави-члена застосовується до тих місць у мережі інтеркалібрування, що належать і екорегіону, і типу масиву поверхневої води, до якого буде застосовуватися система відповідно до вимог цієї Директиви. Результати цього застосування використовуються для того, щоб встановити числові значення для відповідних граничних меж класів у системі моніторингу кожної держави-члена.

(vii) Комісія повинна розробити проект реєстру місць з метою формування мережі інтеркалібрування. Остаточний реєстр місць встановлюється відповідно до регламентованої процедури, зазначеної у частині 2 статті 21.

(viii) Комісія і держави-члени завершують виконання інтеркалібрування в межах 18 місяців від дати публікації остаточного реєстру.

(ix) Результати виконання інтеркалібрування і значення, встановлені для класифікацій систем моніторингу держав-членів відповідно до підпунктів з i) по viii), призначені для зміни несуттєвих елементів цієї Директиви, доповнюючи її, повинні бути ухвалені відповідно до регламентованої процедури контролю, зазначеної у частині 3 статті 21, та повинні бути опубліковані протягом шести місяців після закінчення інтеркалібрування.

1.4.2. Подання результатів моніторингу і класифікації екологічного стану і екологічного потенціалу

(i) Для категорій поверхневої води, класифікація екологічного стану для масиву води репрезентується нижчим із значень результатів біологічного і фізико-хімічного моніторингу для відповідних складових якості, класифікованих за першим стовпчиком таблиці, поданої нижче. Держави-члени надають карту для кожного регіону басейну ріки, що ілюструє класифікацію екологічного стану для кожного масиву води, позначеного кольором згідно другого стовпчика таблиці, поданої нижче з метою відобразити класифікацію екологічного стану масиву води:

(ii) Для сильно модифікованих і штучних масивів води: класифікація екологічного потенціалу для масиву води є представленою меншим із значень результатів біологічного і фізико-хімічного моніторингу для відповідних складових якості, класифікованих відповідно до першого стовпчика таблиці, поданої нижче. Держави-члени надають карту для кожного району басейну ріки, що ілюструє класифікацію екологічного потенціалу для кожного масиву води, позначену кольором стосовно штучних масивів води згідно другого стовпчика таблиці, наведеної нижче, і стосовно сильно модифікованих масивів води згідно третього стовпчика цієї таблиці:

(iii) Держави-члени також вказують, чорною точкою на карті, ті масиви води, де брак здатності досягти доброго стану або доброго екологічного потенціалу спричинюється невідповідністю одному або кільком стандартам якості довкілля, які були встановлені для того масиву води стосовно особливих синтетичних і несинтетичних забруднювачів (відповідно до режиму відповідності, встановленим державою-членом).

1.4.3. Подання результатів моніторингу і класифікація хімічного стану

Коли масив води досягає відповідності усім стандартам якості довкілля, встановленим у Додатку IX, стаття 16, та іншому відповідному законодавству Співтовариства, яке встановлює стандарти якості довкілля, він реєструється як такий, що досягає доброго хімічного стану. Якщо ні, масив реєструється як такий, що не може досягти доброго хімічного стану.

Держави-члени надають карту для кожного району басейну ріки, що ілюструє хімічний стан для кожного масиву води, позначений кольором згідно другого стовпчика таблиці, наведеної нижче, з метою відобразити класифікацію хімічного стану масиву води:

2.1. Кількісний стан ґрунтової води

2.1.1. Параметр класифікації кількісного стану

Режим рівня ґрунтової води

2.1.2. Визначення кількісного стану

2.2. Моніторинг кількісного стану ґрунтової води

2.2.1. Мережа моніторингу рівня ґрунтової води

Мережа моніторингу ґрунтової води встановлюється відповідно до вимог статей 7 і 8. Мережа моніторингу проектується так, щоб забезпечити надійну оцінку кількісного стану всіх масивів ґрунтової води або груп масивів, включаючи оцінку наявних запасів ґрунтової води. Держави-члени надають карту або карти, що показують мережу моніторингу ґрунтової води у плані розпоряджання басейном ріки.

2.2.2. Густота місць моніторингу

Мережа включає достатньо репрезентативні точки моніторингу з метою оцінки рівня ґрунтової води у кожному масиві ґрунтової води або у кожній групі масивів з урахуванням коротко- і довготермінових коливань у поповненні, щоб, зокрема:

- для масивів ґрунтової води, виявлених як такі, які можуть не досягти цілей стосовно довкілля згідно статті 4, забезпечити достатню густоту точок моніторингу з метою оцінювання впливу відведень і викидів на рівні ґрунтової води,

- для масивів ґрунтових вод, у межах яких ґрунтова вода тече через кордон держави-члена, забезпечити достатні точки моніторингу, які надаються для оцінки напряму і швидкості потоку ґрунтової води через кордон держави-члена.

2.2.3. Частота моніторингу

Частота спостережень є достатньою, щоб дозволити оцінити кількісний стан кожного масиву ґрунтової води або груп масивів з урахуванням коротко- і довготермінових коливань у процесі поповнення. Зокрема:

- для масивів ґрунтової води, визначених як такі, що можуть не досягти цілей стосовно довкілля згідно статті 4, забезпечити достатню частоту вимірювання, щоб оцінити вплив відведень і викидів на рівень ґрунтової води,

- для масивів ґрунтової води, у межах яких ґрунтова вода тече через кордон держави-члена, забезпечити достатню частоту вимірювання, щоб оцінити напрям і швидкість потоку ґрунтової води через кордон держави-члена.

2.2.4. Інтерпретація і представлення кількісного стану ґрунтової води

Результати, отримувані з мережі моніторингу для масиву ґрунтової води або груп масивів використовуються для того, щоб оцінювати кількісний стан цього масиву або цих масивів. Згідно пункту 2.5 держави-члени надають карту остаточної оцінки кількісного стану ґрунтової води, що має кольорові позначки відповідно до такого режиму:

Добрий: зелений

Поганий: червоний

2.3. Хімічний стан ґрунтової води

2.3.1. Параметри для визначення хімічного тану ґрунтової води

Провідність

Концентрації забруднювачів

Визначення доброго хімічного стану ґрунтової води

2.4. Моніторинг хімічного стану ґрунтової води

2.4.1. Мережа моніторингу ґрунтової води

Мережа моніторингу ґрунтової води встановлюється відповідно до вимог статей 7 і 8. Мережа моніторингу розробляється так, щоб вона могла забезпечити послідовний і всеохоплюючий огляд хімічного стану ґрунтової води в межах кожного басейну ріки і виявляти присутність довгострокових тенденцій зростання забруднень антропогенного походження.

На основі визначення характеристик і оцінювання впливу, що виконуються відповідно до статті 5 і Додатку II, держави-члени для кожного періоду, до якого застосовується план розпоряджання басейном ріки, започатковують програму нагляду-моніторингу. Результати цієї програми використовуються з метою започаткувати програму функціонального моніторингу для застосування її під час періоду плану, що залишається.

Оцінки рівня вірогідності і точності результатів, що їх надають програми моніторингу, відображаються у плані.

2.4.2. Нагляд-моніторинг

Мета

Нагляд-моніторинг робиться з метою:

- доповнити і затвердити процедуру оцінки впливу,

- надати інформацію для використання її у оцінці довготермінових тенденцій як результату змін природних умов і наслідку антропогенної діяльності.

Вибір місць моніторингу

Вибираються достатні місця моніторингу для:

- масивів, що визначаються як такі, що знаходяться під загрозою, відповідно до визначення характеристик, проведеного відповідно до Додатку II,

- масивів, що перетинають кордон держави-члена.

Вибір параметрів

Такий набір головних параметрів відстежується у всіх вибраних масивах ґрунтової води:

- вміст кисню

- значення рН

- провідність

- нітрат

- амоній

Масиви, що визначаються відповідно до Додатку II як такі, що для них існує значна загроза не досягти доброго стану, також відстежуються щодо тих параметрів, що є показниками дії цих тисків.

Трансграничні масиви води також відстежуються щодо тих параметрів, які мають стосунок до охорони всіх використань, що їх підтримує потік ґрунтової води.

2.4.3. Функціональний моніторинг

Мета

Функціональний моніторинг здійснюється у періоди між програмами нагляду-моніторингу, щоб:

- встановити хімічний стан усіх масивів ґрунтової води або груп масивів, визначених як такі, що знаходяться під загрозою,

- встановити наявність будь-якої довготривалої антропогенної тенденції зростання концентрації будь-якого забруднювача.

Вибір місць контролю моніторингу

Функціональний контроль здійснюється стосовно всіх тих масивів ґрунтової води або груп масивів, які на основі оцінки впливу, виконаної відповідно до Додатку II, і нагляду-моніторингу визначаються як такі, яким загрожує те, то вони не досягнуть цілей згідно статті 4. Вибір місця моніторингу також відображає оцінку того, наскільки дані моніторингу з того чи іншого місця є репрезентативними щодо якості відповідного масиву або масивів ґрунтової води.

Частота моніторингу

Функціональний моніторинг здійснюється у періоди між програмами нагляду-моніторингу з частотою, достатньою для виявлення виливів відповідних тисків, але не рідше ніж один раз на рік.

2.4.4. Виявлення тенденцій у забруднювачах

Держави-члени використовують дані нагляду-моніторингу і функціонального моніторингу у виявленні довгострокових антропогенних тенденцій зростання концентрацій забруднювачів і у зміні таких тенденцій на протилежні. Виявляється базовий рік або період, від якого йде відлік початку виявлення тенденції. Виявлення тенденцій робиться для масиву або, де це є доцільним, груп масивів ґрунтової води. Зміна тенденції на протилежну демонструється статистично, і встановлюється рівень вірогідності такого виявлення.

2.4.5. Інтерпретація і опис хімічного стану ґрунтової води

Під час оцінювання стану результати, отримані в окремих точках моніторингу в межах масиву ґрунтової води, збираються докупи для масиву як єдиного цілого. Без порушення Директив, які мають стосунок до справи, і до того, щоб масив ґрунтової води досяг доброго стану, належить для тих хімічних параметрів, що для них у законодавстві Співтовариства були встановлені стандарти якості довкілля:

- вирахувати середнє значення результатів моніторингу у кожній точці масиву ґрунтової води або груп масивів, і

- використовувати ці середні значення відповідно до статті 17 з метою демонстрації узгодження з добрим хімічним станом ґрунтової води.

Згідно пункту 2.5, держави-члени надають карту хімічного стану ґрунтової води з таким кольоровим кодуванням:

Добрий: зелений

Поганий: червоний

Держави-члени також вказують чорною точкою на карті ті масиви ґрунтової води, що характеризуються значною і сталою тенденцією до зростання концентрацій будь-якого забруднювача, що є наслідком впливу діяльності людини. Зворотній напрям тенденції вказується на карті синьою точкою.

Ці карти включаються до плану розпоряджання басейном ріки.

2.5. Подання інформації про стан ґрунтової води

Держави-члени надають у плані розпоряджання басейном ріки карту, що показує для кожного масиву ґрунтової води або груп масивів ґрунтової води кількісний і хімічний стан цього масиву або групи масивів, позначені кольором відповідно до вимог пунктів 2.2.4 і 2.4.5. Держави-члени можуть не подавати окремі карти відповідно до пунктів 2.2.4 і 2.4.5, але у цьому випадку також роблять позначення відповідно до вимог пункту 2.4.5 на карті, яка є потрібною відповідно до цього пункту, тих масивів, що для них має місце значна і стала тенденція до збільшення концентрації будь-якого забруднювача або будь-яка зміна напряму цієї тенденції на протилежний.

Заходи, необхідні за такими Директивами:

(i) Директива про воду для купання (76/160/ЄЕС);

(ii) Директива про птахів (79/409/ЄЕС)(1);

(iii) Директива про питну воду (80/778/ЄЕС) із змінами, внесеними Директивою ( 98/83/ЄС) ;

(iv) Директива ("SEVESO") про великі аварії (катастрофи) (96/82/ЄС)(2);

(v) Директива про оцінювання впливу на довкілля (85/337/ЄЕС)(3);

(vi) Директива про осад стічних вод (86/278/ЄЕС)(4);

(vii) Директива про переробку міських стоків ( 91/271/ЄЕС) ;

(viii) Директива про речовини для захисту рослин (91/414/ЄЕС);

(ix) Директива про нітрати ( 91/676/ЄЕС) ;

(x) Директива про місця проживання (92/43/ЄЕС)(5);

(xi) Директива про спільне попередження та запобігання забруднення ( 96/61/ЄС) .

(1) OB L 103, 25.4.1979, C. 1.

(2) OB L 10, 14.1.1997, C. 13.

(3) OB L 175, 5.7.1985, C. 40. Директиви зі змінами, внесеними Директивою 97/11/ЄС (OB L 73, 14.3.1997, C. 5).

(4) OB L 181, 8.7.1986, C. 6.

(5) OB L 206, 22.7.1992, C. 7.

Таким є не виключний перелік додаткових заходів, що їх держави-члени у межах кожного регіону басейну ріки можуть вибрати для затвердження як частину програми заходів, необхідних згідно статті 11 (4):

(i) законодавчі документи

(ii) адміністративні документи

(iii) економічні або фінансові документи

(iv) угоди стосовно довкілля, що перебувають на стадії обговорення

(v) засоби контролю за викидами

(vi) кодекси про належні способи дії

(vii) відродження і відновлення вологих земель

(viii) управління відведенням

(ix) заходи управління за потребою, inter alia, сприяння адаптованому сільськогосподарському виробництву, такому, як вирощування культур, що вимагають малої кількості води, у зонах, які уражаються посухами

(x) заходи щодо ефективності повторного використання, inter alia, сприяння водоекономним технологіям у промисловості і водозберігаючим методам зрошення

(xi) будівельні проекти

(xii) заводи-опріснювачі

(xiii) проекти відновлення якості

(xiv) штучне поповнення водоносних шарів

(xv) освітні проекти

(xvi) проекти у галузі дослідження, розвитку і демонстрації

(xvii) інші доречні заходи

А. Плани розпоряджання басейном ріки охоплюють такі складові:

1. Загальний опис характеристик району басейну ріки, необхідних згідно статті 5 і Додатку II. Він повинен включати:

1.1. для поверхневих вод:

- картування екорегіонів і типів масивів поверхневої води у межах басейну ріки,

- виявлення еталонних умов для типів масивів поверхневої води,

- картування місць знаходження і меж масивів води;

1.2. для ґрунтових вод:

- картування місць знаходження і меж масивів ґрунтової води;

2. зведення значних тисків і впливів діяльності людей на стан поверхневої води і ґрунтової води, включаючи:

- оцінювання забруднення від точкових джерел,

- оцінювання забруднення від дифузних джерел, включаючи висновки щодо використання земель,

- оцінювання тисків на кількісний стан води, включаючи відведення,

- аналіз інших впливів діяльності людей на стан води;

3. виявлення і картування зон охорони, як того вимагають стаття 6 і Додаток IV;