Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість

Стосовно придбання товарів у межах Співтовариства базу оподаткування визначають на основі тих самих елементів, які використовують відповідно до глави 2 для визначення бази оподаткування для постачання тих самих товарів у межах території відповідної держави-члена. У випадку операцій, що їх вважають придбанням у межах Співтовариства товарів, зазначених у статтях 21 і 22, базою оподаткування повинна бути ціна купівлі товарів чи подібних товарів або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначена на момент постачання.

1. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб забезпечити включення до бази оподаткування акцизного збору, який сплатила або повинна сплатити особа, що здійснює придбання у межах Співтовариства підакцизного продукту, відповідно до пункту (a) першого параграфа статті 78.

2. Якщо після здійснення придбання товарів у межах Співтовариства особа, що придбала товари, отримує відшкодування акцизного збору, сплаченого в державі-члені, в якій почалося пересилання чи перевезення товарів, база оподаткування повинна бути відповідним чином зменшена в державі-члені, на території якої було здійснено придбання.

Стосовно імпортування товарів базою оподаткування повинна бути митна вартість, визначена відповідно до чинних положень Співтовариства.

1. База оподаткування повинна включати такі елементи, якщо їх ще не включено:

(a) податки, мита, збори та інші обов’язкові платежі, які підлягають сплаті за межами держави-члена імпортування, а також ті, які підлягають сплаті на підставі імпорту, окрім ПДВ, що підлягає утриманню;

(b) супутні витрати, такі як витрати на сплату комісії, пакування, перевезення та страхування, понесені до прибуття до першого місця призначення на території держави-члена імпортування, а також витрати, обумовлені перевезенням до іншого місця призначення в межах Співтовариства, якщо таке інше місце відоме на момент настання події, що призводить до виникнення податкового зобов’язання.

2. Для цілей пункту (b) параграфа 1 "перше місце призначення" означає місце, зазначене у вантажній накладній чи в будь-якому іншому документі, за яким здійснюють імпортування товарів до держави-члена імпортування. Якщо таке місце не зазначено, то першим місцем призначення вважають місце першого передання вантажу в державі-члені імпортування.

База оподаткування не включає такі елементи:

(a) зниження ціни у вигляді знижки за дострокову оплату;

(b) знижки та часткові повернення коштів, надані замовникові та отримані ним під час імпортування.

Якщо товари, тимчасово експортовані зі Співтовариства, реімпортують після ремонту, оброблення, адаптації, модернізації чи перероблення за межами Співтовариства, держави-члени повинні вживати заходів для забезпечення дії щодо таких товарів того самого режиму оподаткування ПДВ, який застосовували б щодо них у разі здійснення ремонту, оброблення, адаптації, модернізації чи перероблення на їхній території.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року не використали можливість застосування зниженої ставки згідно зі статтею 98, можуть передбачити, щоб база оподаткування стосовно імпортування витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, як визначено в пунктах (2), (3) і (4) статті 311(1), дорівнювала частині суми, визначеної відповідно до статей 85, 86 та 87.

Частину, зазначену в першому параграфі, визначають у такий спосіб, щоб ПДВ, що підлягає сплаті під час імпортування, дорівнював принаймні 5 % суми, визначеної відповідно до статей 85, 86 та 87.

1. У випадку скасування, відмови або повної чи часткової несплати, або в разі зниження ціни після здійснення постачання, база оподаткування повинна бути відповідним чином зменшена згідно з умовами, які повинні визначати держави-члени.

2. У випадку повної або часткової несплати держави-члени можуть відступати від параграфа 1.

1. Якщо елементи, які використовують для визначення бази оподаткування імпорту, виражені у валюті, іншій ніж валюта держави-члена, в якій відбувається визначення вартості, обмінний курс визначають згідно з положеннями Співтовариства щодо розрахування вартості для митних цілей.

2. Якщо елементи, які використовують для визначення бази оподаткування операції, іншої ніж операція із імпортування товарів, виражені у валюті, іншій ніж валюта держави-члена, в якій відбувається визначення вартості, застосовним обмінним курсом повинен бути останній курс продажу, зареєстрований на момент виникнення податкового зобов’язання з ПДВ на найрепрезентативнішому валютному ринку чи ринках відповідних держав-членів, або курс, визначений із покликанням на такий ринок чи такі ринки відповідно до правил, встановлених у цій державі-члені.

Держави-члени повинні натомість прийняти використання останнього обмінного курсу, опублікованого Європейським центральним банком на момент виникнення податкового зобов’язання з ПДВ. Конвертацію валют, інших ніж євро, слід здійснювати з використанням обмінного курсу євро для кожної валюти. Держави-члени можуть вимагати, щоб оподатковувана особа повідомляла їх про використання цієї можливості.

Однак, держави-члени можуть використовувати для деяких операцій, зазначених у першому підпараграфі, або для деяких категорій оподатковуваних осіб обмінний курс, визначений згідно з чинними положеннями Співтовариства щодо розрахування вартості для митних цілей.

Стосовно витрат на пакувальний матеріал, що підлягає поверненню, держава-член може вжити один із таких заходів:

(a) виключити його з розрахування бази оподаткування та вжити необхідних заходів для забезпечення коригування цієї суми в разі неповернення пакувального матеріалу;

(b) включити його до розрахування бази оподаткування та вжити необхідних заходів для забезпечення коригування цієї суми в разі фактичного повернення пакувального матеріалу.

До операцій, що підлягають оподаткуванню, застосовують ставку, чинну на момент події, що призводить до виникнення податкового зобов’язання.

Однак, у зазначених нижче ситуаціях застосовують ставку, чинну на момент виникнення податкового зобов’язання з ПДВ:

(a) у випадках, зазначених у статтях 65 та 66;

(b) у випадку придбання товарів у межах Співтовариства;

(c) у випадках, пов’язаних із імпортуванням товарів, зазначених у другому підпараграфі статті 71(1) та статті 71(2).

1. Ставкою, застосовною до придбання товарів у межах Співтовариства повинна бути ставка, яку застосовують до постачання подібних товарів у межах території відповідної держави-члена.

2. З урахуванням можливості застосування згідно зі статтею 103(1) зниженої ставки на імпортування витворів мистецтва, предметів колекціонування чи антикваріату, ставкою, застосовною до імпортування товарів, повинна бути ставка, яку застосовують до постачання подібних товарів у межах території держави-члена.

У разі зміни ставок держави-члени можуть, у випадках, зазначених у статтях 65 та 66, вносити корективи для врахування ставки, застосовної на момент постачання товарів або послуг.

Держави-члени можуть також ухвалювати всі необхідні перехідні заходи.

Держави-члени застосовують стандартну ставку ПДВ, яку кожна держава-член повинна встановлювати як відсоток від бази оподаткування, і яка повинна бути однаковою як для постачання товарів, так і для постачання послуг.

Стандартна ставка не може бути нижчою 15 %.

1. Держави-члени можуть застосовувати одну або дві знижені ставки.

2. Знижені ставки застосовують лише до постачання товарів або послуг, що належать до категорій, встановлених у додатку III.

Знижені ставки не застосовуються до послуг, які постачають електронними засобами, за винятком послуг, що підпадають під дію пункту (6) додатка III.

3. Під час застосування до категорій товарів знижених ставок, передбачених у параграфі 1, держави-члени можуть використовувати Комбіновану номенклатуру для того, щоб точно визначити охоплення відповідної категорії.

1. Знижені ставки слід встановлювати як відсоток від бази оподаткування, який не може бути нижчим за 5 %.

2. Кожну знижену ставку встановлюють таким чином, щоб сума ПДВ, отримана внаслідок її застосування, давала можливість звичайного віднесення на зменшення податкового зобов’язання в повному обсязі суми ПДВ, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання згідно зі статтями 167-171 та статтями 173-177.

3. Як відступ від параграфів 1 і 2 цієї статті та на додаток до ставок, зазначених у параграфі 1 статті 98, держави-члени, що станом на 1 січня 2017 року відповідно до права Союзу застосовували знижені ставки, нижчі за мінімальну ставку, встановлену в цій статті, або надавали звільнення від оподаткування, що передбачали віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, щодо постачання певних товарів, зазначених у пункті (6) додатка III, можуть також застосовувати такий самий режим оподаткування ПДВ до такого постачання, що його здійснюють електронними засобами, зазначений у пункті (6) додатка III.

На підставі звіту Комісії Рада, починаючи з 1994 року, повинна переглядати сферу застосування знижених ставок раз на два роки.

Відповідно до статті 93 Договору Рада може ухвалювати рішення про внесення змін до списку товарів і послуг, встановленого у додатку III.

До 30 червня 2007 року Комісія повинна надати Європейському Парламенту і Раді загальний звіт з оцінкою впливу застосування знижених ставок до послуг, які постачають на місцевому ринку, включно з ресторанними послугами, зокрема з точки зору створення робочих місць, економічного зростання та належного функціонування внутрішнього ринку на основі дослідження, проведеного незалежним економічним експертним центром.

Після консультації з Комітетом із ПДВ кожна держава-член може застосовувати знижену ставку до постачання природного газу, електроенергії або централізованого опалення.

1. Держави-члени можуть передбачити, щоб знижену ставку або одну зі знижених ставок, які вони застосовують відповідно до статей 98 та 99, також застосовували до імпортування витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, як визначено у пунктах (2), (3) та (4) статті 311(1).

2. Якщо Держави-члени використовують можливість, передбачену в параграфі 1, вони також можуть застосовувати знижену ставку до таких операцій:

(a) постачання витворів мистецтва особою, що їх створила, або її правонаступниками;

(b) постачання витворів мистецтва на нерегулярній основі оподатковуваною особою, іншою ніж оподатковуваний дилер, якщо витвори мистецтва було імпортовано власне оподатковуваною особою або якщо їх постачання оподатковуваній особі здійснила особа, що їх створила, або її правонаступники, або якщо вони надали їй право на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ у повному обсязі.

Австрія може застосовувати в громадах Юнггольц та Міттельберг (Малий Вальзерталь) другу стандартну ставку, що є нижчою за відповідну ставку, яку застосовують на решті території Австрії, але не меншою 15 %.

Кіпр може застосовувати одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до постачання зрідженого нафтового газу в балонах.

1. Португалія може застосовувати одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до зборів за проїзд через мости в районі Лісабона.

2. У випадку операцій, які здійснюють в автономних регіонах Азорських островів та острова Мадейра, а також прямого імпортування до зазначених регіонів Португалія може застосовувати ставки, нижчі за ті, які застосовують на материковій території.

До впровадження остаточних заходів, зазначених у статті 402, застосовують положення, викладені у цій главі.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1991 року надавали звільнення від оподаткування з правом на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, або застосовували знижені ставки, нижчі за мінімальну ставку, встановлену в статті 99, можуть і надалі надавати такі звільнення чи застосовувати такі знижені ставки.

Звільнення від оподаткування та знижені ставки, зазначені у першому параграфі, повинні відповідати законодавству Співтовариства та повинні бути ухвалені з чітко визначених соціальних причин та на користь кінцевого споживача.

З урахуванням умов, викладених у другому параграфі статті 110, звільнення від оподаткування, що передбачають віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, можуть застосовувати надалі у таких випадках:

(a) Фінляндія - стосовно постачання газет і періодичних видань, які продають за передплатою, а також друку публікацій, які поширюють серед членів корпорацій для суспільного блага;

(b) Швеція - стосовно постачання газет, включаючи радіогазети та касетні газети, для осіб з вадами зору, фармацевтичних продуктів, які постачають до лікарень або продають за рецептом, а також виробництва періодичних видань неприбуткових організацій або надання інших пов’язаних послуг.

(c) Мальта - стосовно постачання харчових продуктів для споживання людиною та фармацевтичних препаратів.

Якщо в Ірландії положення статті 110 призведуть до спотворення конкуренції у сфері постачання енергоносіїв для цілей опалення та освітлення, Ірландія може, на спеціальний запит, отримати дозвіл Комісії на застосування зниженої ставки до такого постачання відповідно до статей 98 та 99.

У випадку, зазначеному в першому параграфі, Ірландія повинна подати Комісії запит разом із усією необхідною інформацією. Якщо Комісія не ухвалила рішення протягом трьох місяців з дати отримання запиту, вважають, що Ірландія отримала дозвіл на застосування запропонованих знижених ставок.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1991 року згідно із законодавством Співтовариства надавали звільнення від оподаткування, що передбачали віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, або застосовували знижені ставки, нижчі за мінімальну ставку, встановлену в статті 99, стосовно товарів і послуг, інших ніж визначені в додатку III, можуть застосовувати знижену ставку або одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до постачання таких товарів або надання таких послуг.

1. Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року були зобов’язані підвищити свою стандартну ставку, яка була чинною станом на 1 січня 1991 року, більш ніж на 2 %, можуть застосовувати знижену ставку, нижчу за мінімальну, встановлену в статті 99, до постачання товарів і послуг, що належать до категорій, встановлених у додатку III.

Держави-члени, зазначені в першому підпараграфі, також можуть застосовувати таку ставку до дитячого одягу, дитячого взуття та житла.

2. Держави-члени не можуть на підставі параграфа 1 впроваджувати звільнення від оподаткування, що передбачають віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1991 року застосовували знижену ставку до дитячого одягу, дитячого взуття або житла, можуть і надалі застосовувати таку ставку до постачання таких товарів або таких послуг.

2. Австрія може застосовувати одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до надання нерухомості в оренду для житлових цілей, якщо така ставка не нижча за 10 %.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1991 року застосовували знижену ставку до постачання товарів або послуг, інших ніж ті, що зазначені в додатку III, можуть застосовувати знижену ставку або одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до постачання цих товарів або послуг, якщо така ставка не нижча за 12 %.

Перший параграф не застосовують до постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, визначених в пунктах (1)-(4) статті 311(1), які оподатковують ПДВ згідно з маржинальною схемою, передбаченою у статтях 312-325, або положеннями для продажу з публічних торгів.

Для цілей застосування статті 118 Австрія може застосовувати знижену ставку до вин, виготовлених виробниками-фермерами на сільськогосподарських угіддях, за умови, що така ставка не нижча за 12 %.

У департаментах Лесбос, Хіос, Самос, Додеканес та Кіклади, а також на островах Тасос, Північні Споради, Самотракія та Скірос Греція може застосовувати ставки, до 30 % нижчі за відповідні ставки, які застосовують в материковій Греції.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року вважали роботу за договором постачанням товарів, можуть застосовувати до виконання робіт за договором ставку, застосовну до товарів, отриманих після виконання робіт за договором.

Для цілей застосування першого параграфа "виконання робіт за договором" означає передання підрядником своєму замовникові рухомого майна, виготовленого або змонтованого підрядником із матеріалів чи предметів, наданих йому замовником із такою метою, незалежно від того, чи забезпечив підрядник будь-яку частину використаних матеріалів.

Держави-члени можуть застосовувати знижену ставку до постачання живих рослин та інших продуктів квітникарства, включно з цибулинами, коренями тощо, зрізаних квітів та декоративного листя, а також деревини на дрова.

Чеська Республіка може до 31 грудня 2010 року продовжувати застосовувати знижену ставку, не меншу за 5 %, до постачання будівельних робіт у сфері житла, яке не надають в рамках соціальної політики, за винятком будівельних матеріалів.

1. Кіпр може до 31 грудня 2010 року, продовжувати надавати звільнення від оподаткування, що передбачає віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, стосовно постачання фармацевтичних і харчових продуктів, призначених для споживання людиною, за винятком морозива, фруктового льоду, замороженого йогурту, льоду з води й подібних продуктів, а також солоних харчових продуктів (картопляних чіпсів/паличок, виробів з листкового тіста і подібних продуктів, упакованих для споживання людиною, що не потребують подальшого приготування).

1. Польща може до 31 грудня 2010 року надавати звільнення від оподаткування, що передбачає віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, стосовно постачання деяких книжок та фахових періодичних видань.

3. Польща може до 31 грудня 2010 року продовжувати застосовувати знижену ставку, не меншу за 3 %, до постачання харчових продуктів, зазначених у пункті (1) додатка III.

4. Польща може до 31 грудня 2010 року продовжувати застосовувати знижену ставку, не меншу за 7 %, до постачання послуг, які не надають в рамках соціальної політики, в сфері будівництва, реконструкції та перебудови житла, за винятком будівельних матеріалів, а також до постачання, до першого заселення, житлових будинків або частин житлових будинків, як зазначено у статті 12(1)(a).

2. Словенія може до 31 грудня 2010 року продовжувати застосовувати знижену ставку, не меншу за 5 %, до постачання будівельних і ремонтних робіт, а також робіт з технічного обслуговування у сфері житла, яке не надають в рамках соціальної політики, за винятком будівельних матеріалів.

1. Держави-члени можуть вживати один з таких заходів:

(a) застосовувати знижену ставку для постачання медичних виробів для діагностування COVID-19 in vitro та послуг, тісно пов’язаних з такими виробами;

(b) надавати звільнення від оподаткування, що передбачає віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, стосовно постачання медичних виробів для діагностування COVID-19 in vitro та послуг, тісно пов’язаних з такими виробами.

Лише медичні вироби для діагностування COVID-19 in vitro, що відповідають застосовним вимогам, встановленим у Директиві Європейського Парламенту і Ради 98/79/ЄЕС (- 1) або Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/74 (- 2), а також іншому застосовному законодавству Союзу є прийнятними для заходів, передбачених першим під параграфом.

2. Держави-члени можуть надавати звільнення від оподаткування, що передбачає віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, стосовно постачання вакцин від COVID-19 та послуг, тісно пов’язаних з такими вакцинами.

Лише вакцини від COVID-19, дозволені Комісією або державою-членом, є прийнятними для звільнення від оподаткування, передбаченого першим підпараграфом.

3. Ця стаття застосовується з 31 грудня 2022 року.

Звільнення від оподаткування, передбачені у главах 2-9, застосовують без обмеження інших положень Співтовариства та відповідно до умов, які держави-члени повинні встановлювати для цілей забезпечення правильного й прямого застосування таких звільнень та запобігання будь-яким можливим ухиленням, уникненням чи зловживанням.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання публічними поштовими службами послуг, інших ніж послуги пасажирських перевезень та телекомунікаційні послуги, а також постачання пов’язаних з ними товарів;

(b) лікарняний і медичний догляд та тісно пов’язані з ним види діяльності, здійснювані органами, що регулюються публічним правом, або, за соціальних умов, порівнюваних із тими, які є застосовними до органів, що регулюються публічним правом - лікарнями, медичними або діагностичними центрами та іншими належним чином визнаними закладами подібного характеру;

(c) надання медичної допомоги у рамках здійснення професійної медичної та парамедичної діяльності, як визначено у відповідній державі-члені;

(d) постачання людських органів, крові та молока;

(e) постачання послуг зубними техніками в рамках їхньої професійної діяльності, а також постачання зубних протезів стоматологами та зубними техніками;

(f) постачання послуг незалежними групами осіб, що провадять діяльність, звільнену від ПДВ, або діяльність, стосовно якої вони не є оподатковуваними особами, для надання їхнім членам послуг, безпосередньо необхідних для проведення такої діяльності, якщо такі групи вимагають від своїх членів лише точного відшкодування їхньої частки спільних витрат, та за умови, що таке звільнення від оподаткування навряд чи призведе до спотворення конкуренції;

(g) постачання послуг та товарів, тісно пов’язаних із соціальним забезпеченням та соціальним захистом, включно з тими, які постачають будинки для людей похилого віку, органи, що регулюються публічним правом, або інші органи, визнані відповідною державою-членом такими, що працюють в інтересах соціального добробуту;

(h) постачання послуг та товарів, тісно пов’язаних із захистом дітей та молоді органами, що регулюються публічним правом, або іншими організаціями, визнаними відповідною державою-членом такими, що працюють в інтересах соціального добробуту;

(i) надання освітніх послуг для дітей або молоді, освітніх послуг у школах або університетах, професійного навчання або професійної перепідготовки, включаючи постачання тісно пов’язаних з ними послуг і товарів органами, що регулюються публічним правом, які мають такі завдання, або іншими організаціями, визнаними відповідною державою-членом такими, що мають подібні цілі;

(j) приватна навчальна діяльність учителів, що охоплює програму шкільної або вищої освіти;

(k) надання персоналу релігійними або філософськими установами для цілей діяльності, зазначеної у пунктах (b), (g), (h) та (i), а також для цілей духовного добробуту;

(l) постачання послуг та постачання тісно пов’язаних з ними товарів неприбутковими організаціями для цілей політичного, профспілкового, релігійного, патріотичного, філософського, філантропічного або громадянського характеру їхнім членам у їхніх спільних інтересах в обмін на передплату, встановлену відповідно до їхніх правил, за умови, що таке звільнення від оподаткування навряд чи призведе до спотворення конкуренції;

(m) постачання деяких послуг, тісно пов’язаних зі спортом або фізичним вихованням, неприбутковими організаціями особам, що беруть участь у спортивній діяльності чи у фізичному вихованні;

(n) постачання деяких культурних послуг та товарів, тісно пов’язаних із ними, органами, що регулюються публічним правом, або іншими органами у сфері культури, визнаними відповідною державою-членом;

(o) постачання послуг і товарів організаціями, діяльність яких звільнена від оподаткування згідно з пунктами (b), (g), (h), (i), (1), (m) та (n), у зв’язку із організацією заходів із залучення коштів лише для їхніх власних потреб, за умови, що таке звільнення навряд чи призведе до спотворення конкуренції;

(p) постачання відповідним чином уповноваженими органами послуг з перевезення для хворих або травмованих осіб за допомогою спеціально призначених для цієї мети транспортних засобів;

(q) діяльність, інша ніж діяльність комерційного характеру, здійснювана суспільними органами радіомовлення та телевізійного мовлення.

2. Для цілей пункту (o) параграфа 1 держави-члени можуть впроваджувати будь-які необхідні обмеження, зокрема стосовно кількості заходів або суми надходжень, що дають право на звільнення від оподаткування.

Держави-члени можуть передбачити, щоб до надання кожного зі звільнень від оподаткування, передбачених пунктами (b), (g), (h), (i), (1), (m) та (n) статті 132(1) органам, іншим ніж органи, що регулюються публічним правом, в кожному конкретному випадку застосовувалася одна або декілька таких умов:

(a) відповідні органи не повинні мати на меті систематичне отримання прибутку, а будь-які надлишки, що виникають, не повинні підлягати розподілу, а повинні направлятися для продовження надання послуг чи покращення їх надання;

(b) управління такими органами та їх адміністрування повинне здійснюватися в основному на добровільних засадах особами, що не мають прямого або опосередкованого інтересу ані самі, ані через посередників, в результатах відповідної діяльності;

(c) такі органи повинні встановлювати ціни, затверджені органами публічної влади, або ціни, що не перевищують таких затверджених цін, або, стосовно послуг, що не підлягають затвердженню - ціни, нижчі від тих, що встановлені за подібні послуги комерційними підприємствами, які є платниками ПДВ;

(d) звільнення від оподаткування не повинні призводити до спотворення конкуренції на шкоду комерційним підприємствам, що є платниками ПДВ.

Держави-члени, що, згідно з додатком Е до Директиви 77/388/ЄЕС, станом на 1 січня 1989 року, справляли ПДВ з операцій, зазначених у статті 132(1)(m) та (n), можуть також застосовувати умови, передбачені у пункті (d) першого параграфа цієї статті, в разі надання звільнення для такого постачання товарів або послуг органами, що регулюються публічним правом.

Постачання товарів або послуг не підлягає звільненню від оподаткування, як передбачено у пунктах (b), (g), (h), (i), (1), (m) та (n) статті 132(1) в таких випадках:

(a) якщо таке постачання не є суттєвим для здійснення операцій, що підлягають звільненню від оподаткування;

(b) якщо основною метою постачання є отримання додаткового доходу для відповідного органу шляхом здійснення операцій, що створюють пряму конкуренцію операціям комерційних підприємств, які є платниками ПДВ.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) операції страхування та перестрахування, включаючи пов’язані з ними послуги, які надають страхові брокери та страхові агенти;

(b) надання кредиту і посередництво щодо надання кредиту, а також управління кредитом особою, що його надає;

(c) посередництво щодо кредитних гарантій чи гарантій при наданні грошових коштів або укладення будь-яких угод щодо них, а також управління кредитними гарантіями особою, що надає кредит;

(d) операції, включаючи посередництво, пов’язані з депозитними та поточними рахунками, платежами, переказами, боргами, чеками та іншими обіговими інструментами, але за винятком стягнення боргів;

(e) операції, включаючи посередництво, пов’язані з валютою, банкнотами і монетами, які використовують як законний платіжний засіб, окрім предметів колекціонування, тобто золотих, срібних та інших металевих монет і банкнот, які зазвичай не використовують як законний платіжний засіб, або нумізматичних монет;

(f) операції, включаючи посередництво, але не управління чи відповідальне зберігання, з акціями, частками в компаніях або асоціаціях, борговими та іншими цінними паперами, але за виключенням правоустановчих документів на товари, а також прав або цінних паперів, зазначених статті 15(2);

(g) управління спеціальними інвестиційними фондами, визначеними державами-членами;

(h) постачання за номінальною вартістю поштових марок, дійсних для використання в поштовому обігу на відповідній території, фіскальних марок та інших подібних марок;

(i) парі, лотереї та інші форми грального бізнесу, на умовах і з урахуванням обмежень, встановлених кожною державою-членом;

(j) постачання будівлі або її частин, а також землі, на якій вона розташована, інше ніж постачання, зазначене у пункті (a) статті 12(1);

(k) постачання незабудованої землі, інше ніж постачання землі під забудову, як зазначено в пункті (b) статті 12(1);

(l) надання нерухомого майна в лізинг або в оренду.

2. Звільнення від оподаткування, передбачене в пункті (1) параграфа 1, не охоплює:

(a) надання послуг розміщення, як визначено у законодавстві держав-членів, у готельному секторі або в секторах із подібною функцією, включаючи надання послуг розміщення на базах відпочинку чи в місцях, облаштованих під кемпінги;

(b) надання в оренду приміщень і майданчиків для паркування транспортних засобів;

(c) надання в оренду стаціонарного обладнання та машин;

(d) найм сейфів.

Держави-члени можуть застосовувати додаткові винятки з обсягу звільнення від оподаткування, зазначеного в пункті (1) параграфа 1.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання товарів, які використовують лише для цілей діяльності, звільненої від оподаткування згідно зі статтями 132, 135, 371, 375, 376 та 377, статтею 378(2), статтею 379(2) та статтями 380-390c, якщо такі товари не дають підстав для віднесення на зменшення податкового зобов’язання;

(b) постачання товарів, на момент придбання або застосування яких ПДВ не підлягав віднесенню на зменшення податкового зобов’язання згідно зі статтею 176.

Якщо вважають, що оподатковувана особа отримала та постачила товари відповідно до статті 14а(2), держави-члени звільняють від оподаткування постачання цих товарів такій оподаткованій особі.

1. Держави-члени можуть надавати оподатковуваним особам право обирати спосіб оподаткування стосовно таких операцій:

(a) фінансових операцій, зазначених у пунктах (b)-(g) статті 135(1);

(b) постачання будівлі або її частин, а також земельної ділянки, на якій вона розташована, інше ніж постачання, зазначене у пункті (a) статті 12(1);

(c) постачання незабудованої землі, інше ніж постачання землі під забудову, зазначене в пункті (b) статті 12(1);

(d) надання нерухомого майна в лізинг або в оренду.

2. Держави-члени повинні встановлювати детальні правила, що регулюють реалізацію можливості вибору, передбаченої в параграфі 1.

Держави-члени можуть обмежувати обсяг такого права вибору.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування постачання товарів, пересланих чи перевезених до місця призначення за межами їхньої території, але в межах Співтовариства, продавцем або особою, що здійснює придбання товарів, чи в їхніх інтересах, якщо виконані такі умови:

(a) товари постачають іншій оподатковуваній особі або неоподатковуваній юридичній особі, що діє як така, в державі-члені, іншій ніж та, в якій розпочинається пересилання або перевезення товарів;

(b) оподатковувана особа або неоподатковувана юридична особа, якій здійснюють постачання, ідентифікована для цілей ПДВ в державі-члені, іншій ніж та, в якій розпочинається відправлення або перевезення товарів, та вказала цей ідентифікаційний номер платника ПДВ постачальнику.

1a. Виключання, передбачені в параграфі 1, не застосовують, якщо постачальник не виконав зобов’язання, передбачені в статтях 262 та 263, щодо надання зведеного звіту або якщо поданий ним зведений звіт не містить точної інформації щодо цього постачання, як вимагається відповідно до статті 264, крім випадків, коли постачальник може задовільним для компетентних органів чином виправдати таке невиконання.

2. Додатково до постачання товарів, зазначеного у параграфі 1, держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання нових транспортних засобів, пересланих чи перевезених покупцеві до місця призначення за межами їхньої відповідної території, але в межах Співтовариства, продавцем або покупцем, чи за їх дорученням, для оподатковуваних осіб або неоподатковуваних юридичних осіб, придбання якими товарів у межах Співтовариства не оподатковують ПДВ згідно зі статтею 3(1), або для будь-якої іншої неоподатковуваної особи;

(b) постачання підакцизних продуктів, які пересилають чи перевозять до місця призначення за межами їхньої відповідної території, але в межах Співтовариства покупцеві продавцем або покупцем чи в їхніх інтересах для оподатковуваних осіб або неоподатковуваних юридичних осіб, чиї придбання у межах Співтовариства товарів, інших ніж підакцизні продукти, не оподатковують ПДВ згідно зі статтею 3(1), якщо такі продукти було переслано або перевезено відповідно до статті 7(4) та (5) або статті 16 Директиви 92/12/ЄЕС ;

(c) постачання товарів, яке полягає в переданні до іншої держави-члена, і яке отримало б право на звільнення від оподаткування згідно з параграфом 1 та пунктами (a) і (b), якби здійснювалося в інтересах іншої оподатковуваної особи.

1. Звільнення від оподаткування, передбачене у статті 138(1), не застосовують до постачання товарів, яке здійснюють оподатковувані особи, що підпадають під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292.

Так само це звільнення не застосовують до постачання товарів оподатковуваним особам або неоподатковуваним юридичним особам, придбання товарів якими у межах Співтовариства не підлягають оподаткуванню ПДВ згідно зі статтею 3(1).

2. Звільнення від оподаткування, передбачене у статті 138(2)(b), не застосовують до постачання підакцизних продуктів оподатковуваним особам, що підпадають під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292.

3. Звільнення від оподаткування, передбачене в статті 138(1) та (2)(b) і (c), не застосовують до постачання товарів, які підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з маржинальною схемою, передбаченою у статтях 312-325 або за спеціальними положеннями щодо продажу з публічних торгів.

Звільнення від оподаткування, передбачене у статті 138(1) та (2)(c), не застосовують до постачання вживаних транспортних засобів, визначених у статті 327(3), які підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з перехідними положеннями для вживаних транспортних засобів.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) придбання у межах Співтовариства товарів, постачання яких оподатковуваними особами за будь-яких обставин було б звільнене від оподаткування на їхній відповідній території;

(b) придбання у межах Співтовариства товарів, імпортування яких за будь-яких обставин було би звільнене від оподаткування згідно з пунктами (a), (b) і (c), а також пунктами (e)-(l) статті 143(1);

(c) придбання товарів у межах Співтовариства, за якого, згідно зі статтями 170 та 171, особа, що здійснює придбання товарів, за будь-яких обставин мала б право на повне відшкодування ПДВ згідно зі статтею 2(l)(b).

Кожна держава-член повинна вжити спеціальних заходів для забезпечення того, щоб зобов’язання з ПДВ не нараховували в разі придбання товарів у межах Співтовариства на її території, здійснюване відповідно до статті 40, якщо виконані такі умови:

(a) придбання товарів здійснює оподатковувана особа, що не має осідку у відповідній державі-члені, але ідентифікована для цілей ПДВ в іншій державі-члені;

(b) придбання товарів здійснює для цілей подальшого постачання цих товарів у відповідній державі-члені оподатковувана особа, зазначена у пункті (a);

(c) товари, придбані в такий спосіб оподатковуваною особою, зазначеною у пункті (a), безпосередньо пересилають чи перевозять з держави-члена, іншої ніж та, в якій вона ідентифікована для цілей ПДВ, особі, якій вона повинна здійснити подальше постачання;

(d) особа, якій повинне бути здійснене подальше постачання, є іншою оподатковуваною особою або неоподатковуваною юридичною особою, ідентифікованою для цілей ПДВ у відповідній державі-члені;

(e) особу, зазначену в пункті (d), було призначено, згідно зі статтею 197, особою, відповідальною за сплату ПДВ, що підлягає сплаті за постачання, здійснюване оподатковуваною особою, що не має осідку в державі-члені, в якій податок підлягає сплаті.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування постачання послуг з перевезення товарів у межах Співтовариства на острови, що становлять автономні регіони Азорських островів та острова Мадейра, та з цих островів, а також постачання послуг з перевезення товарів між цими островами.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) остаточне імпортування товарів, постачання яких оподатковуваною особою за будь-яких обставин було б звільнене від оподаткування на їхній відповідній території;

(b) остаточне імпортування товарів, що регулюється Директивами Ради 69/169/ЄЕС (- 3), 83/181/ЄЕС (- 4) та 2006/79/ЄС (- 5);

(c) остаточне імпортування товарів, що перебувають у вільному обігу, з третьої території, що становить частину митної території Співтовариства, які б мали право на звільнення від оподаткування згідно з пунктом (b), якби їх імпортували в розумінні першого параграфа статті 30;

(ca) імпортування товарів за умови, що ПДВ декларують за спеціальною схемою відповідно до глави 6, секції 4 розділу XII, та що індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ для застосування спеціальної схеми постачальника або посередника, що діє в його інтересах, присвоєний згідно зі статтею 369q, було надано компетентному митному підрозділу держави-члена імпортування щонайпізніше на момент подання імпортної декларації;

(d) імпортування товарів, які пересилають або перевозять з третьої території або третьої країни до держави-члена, іншої ніж та, в якій закінчується пересилання або перевезення товарів, якщо постачання таких товарів імпортером, призначеним або визнаним відповідальним за сплату ПДВ згідно зі статтею 201, звільняється від ПДВ згідно зі статтею 138;

(e) реімпорт товарів особою, що їх експортувала, у стані, в якому вони були експортовані, якщо такі товари звільнено від митних зборів;

(f) імпортування товарів, звільнених від митних зборів згідно з дипломатичними та консульськими домовленостями;

(fa) імпортування товарів Європейським Співтовариством, Європейським Співтовариством з атомної енергії, Європейським центральним банком або Європейським інвестиційним банком чи органами, створеними Співтовариствами, до яких застосовують Протокол від 8 квітня 1965 року про привілеї та імунітети Європейських Співтовариств, в межах та згідно з умовами цього Протоколу та угод про його імплементацію або угод про штаб-квартири, якщо це не призводить до спотворення конкуренції;

(fb) імпортування товарів Комісією або агенцією чи органом, заснованими відповідно до законодавства Союзу, якщо Комісія або така агенція чи орган імпортує такі товари на виконання завдань, покладених на них відповідно до законодавства Союзу для реагування та пандемію COVID-19, за виключенням випадків, коли імпортовані товари використовуються, відразу або на пізнішу дату, для цілей подальшого постачання за винагороду Комісією або такою агенцією чи органом;

(g) імпортування товарів міжнародними організаціями, іншими ніж зазначені у пункті (fa), визнаними як такі органами публічної влади держави-члена ведення діяльності, або членами таких організацій, у межах та згідно з умовами, встановленими міжнародними конвенціями про створення таких організацій або угодами стосовно їхніх штаб-квартир;

(h) імпортування товарів до держав-членів, що є сторонами Північноатлантичного Договору, збройними силами інших держав, що є сторонами цього Договору, для використання такими збройними силами чи цивільним персоналом, який їх супроводжує, або для постачання до їхніх буфетів чи їдальнь, якщо такі збройні сили беруть участь у спільних оборонних діях;

(i) імпортування товарів збройними силами Великої Британії, що базуються на острові Кіпр згідно з Угодою про утворення Республіки Кіпр від 16 серпня 1960 року, призначених для використання такими збройними силами чи цивільним персоналом, який їх супроводжує, або для постачання до їхніх буфетів чи їдальнь;

(j) імпортування улову до портів морськими риболовними підприємствами без оброблення або після оброблення задля консервування, для цілей реалізації, але перед постачанням;

(k) імпортування золота центральними банками;

(l) імпортування газу через систему постачання природного газу або будь-яку мережу, з’єднану з такою системою або відведену від судна, що перевозить газ до системи постачання природного газу або будь-яку трубопровідну мережу, ввіз електроенергії або теплової чи охолоджувальної енергії через опалювальні або охолоджувальні мережі;

2. Звільнення від оподаткування, передбачене в параграфі 1(d), застосовують у випадках, коли після імпортування товарів відбувається постачання товарів, звільнених від оподаткування згідно зі статтею 138(1) та (2)(c), лише якщо на момент імпортування імпортер надав компетентним органам держави-члена імпорту принаймні таку інформацію:

(a) свій ідентифікаційний номер платника ПДВ, виданий у державі-члені імпортування, або ідентифікаційний номер платника ПДВ його податкового представника, зобов’язаного сплачувати ПДВ, виданий у державі-члені імпортування;

(b) ідентифікаційний номер платника ПДВ замовника, якому постачають товари відповідно до статті 138(1), виданий в іншій державі-члені, або його власний ідентифікаційний номер платника ПДВ, виданий у державі-члені, в якій закінчується пересилання або перевезення товарів, якщо товари підлягають переданню відповідно до статті 138(2)(c);

(c) докази того, що ввезені товари призначено для перевезення або пересилання з держави-члена імпортування до іншої держави-члена.

Однак, держави-члени можуть передбачити, щоб докази, зазначені в пункті (c), потрібно було пред’являти компетентним органам лише на їх вимогу.

3. Якщо умови звільнення від оподаткування, встановлені в параграфі 1, пункті (fb), більше не застосовуються, Комісія або агенція чи відповідний орган інформують державу-члена, у якій застосовувалося звільнення від оподаткування, а імпортування таких товарів підлягає оподаткуванню ПДВ відповідно до умов, застосовних на той момент.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування постачання послуг, пов’язаних із імпортуванням товарів, якщо вартість таких послуг включають до бази оподаткування відповідно до статті 86(1)(b).

1. Комісія повинна, за доцільності, якнайшвидше надати Раді пропозиції, розроблені для розмежування обсягу звільнень від оподаткування, передбачених у статтях 143 і 144, та встановити детальні правила їх імплементації.

2. До набуття чинності правилами, зазначеними у параграфі 1, держави-члени можуть дотримуватись своїх чинних національних положень.

Держави-члени можуть адаптувати свої національні положення для мінімізації спотворень конкуренції та, зокрема, запобігання неоподаткуванню або подвійному оподаткуванню в межах Співтовариства.

Держави-члени можуть використовувати будь-які адміністративні процедури, які вони вважають найдоцільнішими для забезпечення звільнення від оподаткування.

3. Держави-члени повинні нотифікувати Комісії, яка відповідно повинна інформувати інші держави-члени, положення чинного національного законодавства, якщо вони ще не були нотифіковані, а також положення, які вони ухвалюють згідно з параграфом 2.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції: