Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість

(2) "ціна купівлі" - це все, що становить винагороду в цілях підпункту (1), що отримується або належить до отримання з платника податку-перепродавця його постачальником.

1. У тому, що стосується поставки вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату платниками податку-перепродавцями, Держави-члени застосовують спеціальну схему оподаткування маржинального прибутку, отриманого платником податку-перепродавцем, відповідно до положень цієї Підсекції.

2. До впровадження остаточних заходів, передбачених Статтею 402, зазначена в частині 1 цієї Статті схема не застосовується до поставки нових транспортних засобів, що здійснюється на умовах, викладених у підпункті (a) частини 2 та в частині 1 Статті 138.

Маржинальна схема застосовується до поставки платником податку-перепродавцем вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, якщо ці предмети були поставлені йому в межах Співтовариства однією з зазначених нижче осіб:

(a) особою, що не є платником податку;

(b) іншим платником податку, в частині звільнення поставки товарів таким платником податку від оподаткування за Статтею 136;

(c) іншим платником податку, в частині застосування до поставок товарів таким іншим платником-податку звільнення малих підприємств від оподаткування згідно зі Статтями 282-292, якщо йдеться про засоби виробництва;

(d) іншим платником податку-перепродавцем, якщо ПДВ був справлений з поставки товарів таким іншим платником податку-перепродавцем за цією маржинальною схемою.

Базою оподаткування у зв'язку з поставкою товарів, про які йдеться у Статті 314, є маржинальний прибуток, отриманий платником-податку перепродавцем, мінус сума ПДВ на маржинальний прибуток.

Маржинальний прибуток платника податку-перепродавця дорівнює різниці між ціною продажу, яку справляє платник податку-перепродавець за товари, й ціною купівлі.

1. Держави-члени надають платникам податку-перепродавцям можливість обрання маржинальної схеми для таких операцій:

(a) поставки витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, що були імпортовані самим платником податку-перепродавцем;

(b) поставки витворів мистецтва, поставлених платникові податку-перепродавцеві їхніми авторами чи їхніми правонаступниками;

(c) поставки витворів мистецтва платникові податку-перепродавцеві платником податку, що не є платником податку-перепродавцем, якщо до цієї поставки була застосована знижена ставка згідно зі Статтею 103.

2. Держави-члени визначають докладні правила використання можливості, передбаченої в частині 1, котре в будь-якому разі має охоплювати період тривалістю не менше двох календарних років.

Якщо платник податку-перепродавець користується можливістю, передбаченою Статтею 316, то база оподаткування визначається згідно зі Статтею 315.

У тому, що стосується поставки витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, що були імпортовані самим платником податку-перепродавцем, то ціна купівлі, що береться до розрахунку маржинального прибутку, має дорівнювати базі оподаткування імпорту, визначеній згідно зі Статтями 85-89, плюс ПДВ, що належить до сплати або був сплачений на імпорт.

1. Для спрощення порядку справляння податку й після консультацій із Комітетом з ПДВ, Держави-члени можуть установити, що для певних операцій або певних категорій платників податку-перепродавців база оподаткування в разі поставки товарів, що підпадають під маржинальну схему, має визначатися для кожного податкового періоду, протягом якого платник податку-перепродавець має подавати декларацію ПДВ, передбачену Статтею 250.

Якщо така норма встановлюється згідно з першим пунктом, то базою оподаткування при поставці товарів, до яких застосовується така сама ставка ПДВ, є сукупний маржинальний прибуток, отриманий платником податку-перепродавцем, мінус сума ПДВ з такої маржі.

2. Сукупний маржинальний прибуток дорівнює різниці між такими двома сумами:

(a) сукупною вартістю поставок товарів, що підпадають під маржинальну схему, здійснених платником податку перепродавцем протягом податкового періоду, охопленого декларацією, тобто сукупною сумою цін продажу;

(b) сукупною вартістю закупівель товарів, зазначених у Статті 314, здійснених платником податку-перепродавцем протягом податкового періоду, охопленого декларацією, тобто сукупною сумою цін купівлі.

3. Держави-члени вживають необхідних заходів до забезпечення того, щоб платники податку-перепродавці, зазначені в частині 1, не отримували невиправданих переваг і не зазнавали невиправданої шкоди.

Платник податку-перепродавець може застосовувати звичайний режим ПДВ до будь-яких поставок, що підпадають під маржинальну схему.

1. Якщо платник податку-перепродавець застосовує звичайний режим ПДВ до поставки витвору мистецтва, предмету колекціонування або антикваріату, що був імпортований ним самим, він має право віднести на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, що належить до сплати, ПДВ, що належить до сплати або був сплачений під час імпорту.

Якщо платник податку-перепродавець застосовує звичайний режим ПДВ до поставки витвору мистецтва, поставленого йому автором витвору або його правонаступниками, чи платником податку, що не є платником податку-перепродавцем, то він має право віднести на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, що належить до сплати, ПДВ, що належить до сплати або був сплачений у зв'язку з поставкою йому витвору мистецтва.

2. Право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання виникає тоді, коли виникає податкове зобов'язання з ПДВ, належного за поставку, стосовно якої платник податку-перепродавець зробив вибір на користь застосування звичайного режиму ПДВ.

У разі поставки вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування чи антикваріату, що підпадають під маржинальну схему, на умовах, наведених у Статтях 146, 147, 148 або 151, така поставка звільняється від оподаткування.

У тому обсязі, в якому товари використовуються в цілях поставки, що здійснюється ним і підпадає під маржинальну схему, платник податку-перепродавець не може відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, який належить до сплати, такі суми:

(a) ПДВ, що належить до сплати або був сплачений при поставці витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, що були імпортовані самим платником податку-перепродавцем;

(b) ПДВ, що належить до сплати або був сплачений по витворах мистецтва, що постачалися або постачатимуться йому автором або правонаступниками автора;

(c) ПДВ, що належить до сплати або був сплачений по витворах мистецтва, що постачалися або постачатимуться йому платником податку, котрий не є платником податку-перепродавцем.

Платники податку не можуть відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, який належить до сплати, ПДВ, що належить до сплати або був сплачений по товарах, котрі постачалися чи постачатимуться йому платником податку-перепродавцем, якщо поставка таких товарів платником податку-перепродавцем здійснюється за маржинальною схемою.

Якщо платник податку-перепродавець застосовує як звичайний режим ПДВ, так і маржинальну схему, він має вести окремий облік операцій, що підпадають під кожний із цих режимів, за правилами, встановленими Державами-членами.

Платник податку-перепродавець не може зазначати окремо у виставлених ним рахунках ПДВ за поставки товарів, до яких він застосовує маржинальну схему.

Держави-члени, котрі станом на 31 грудня 1992 року застосовували інші спеціальні податкові режими, ніж маржинальна схема, для поставки платниками податку-перепродавцями вживаних транспортних засобів, можуть до впровадження остаточних заходів, передбачених Статтею 402, і надалі застосовувати такі режими, якщо вони відповідають або приведені у відповідність умовам, викладеним у цій Підсекції.

Данії надається право впровадити податкові режими, передбачені частиною першою.

1. Зазначені нижче перехідні положення застосовуються до поставки вживаних транспортних засобів, здійсненої платниками податку-перепродавцями за маржинальною схемою.

2. Ці перехідні положення не застосовується до поставки нових транспортних засобів, що здійснюється на умовах, викладених у підпункті (a) частини 2 та в частині 1 Статті 138.

3. У цілях частини 1, "вживаними транспортними засобами" вважаються наземні транспортні засоби, судна та літальні апарати, зазначені в підпункті (a) Статті 2(2), якщо вони є вживаними товарами, котрі не відповідають критеріям, установленим для нових транспортних засобів.

ПДВ, що належить до сплати за кожну поставку, зазначену у Статті 327, дорівнює сумі ПДВ, що належала б до сплати, якби така поставка здійснювалася за звичайним режимом ПДВ, мінус сума ПДВ, що вважається включеною платником податку-перепродавцем до ціни купівлі транспортного засобу.

ПДВ, що вважається включеним платником податку-перепродавцем у ціну купівлі транспортного засобу, розраховується за такою методикою:

(a) ціною купівлі, що береться до розрахунку, є ціна купівлі згідно з підпунктом (2) Статті 312;

(b) вважається, що до ціни купівлі, сплаченої платником податку-перепродавцем, включений ПДВ, що належав би до сплати, якби постачальник платника податку-перепродавця застосовував до поставки звичайний режим ПДВ;

(c) ставкою, що приймається до розрахунку, є ставка, чинна згідно зі Статтею 93 в Державі-члені, на території якої вважається розташованим місце поставки платникові податку-перепродавцю, визначене згідно зі Статтями 31 та 32.

ПДВ, що належить до сплати за кожну поставку транспортного засобу, зазначену у Статті 327(1), визначений відповідно до Статті 328, не може бути меншим від суми ПДВ, що належала б до сплати, якби така поставка здійснювалася за маржинальною схемою. Держави-члени можуть вимагати, щоб маржа становила не менше 10% ціни продажу згідно з визначенням підпункту (1) Статті 312, якщо поставка здійснюється за маржинальною схемою.

Платники податку не можуть відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, який належить до сплати, ПДВ, що належить до сплати або був сплачений по вживаних транспортних засобах, котрі постачалися йому платником податку-перепродавцем, якщо поставка таких товарів платником податку-перепродавцем здійснюється зі сплатою ПДВ відповідно до цих перехідних положень.

Платник податку-перепродавець не може зазначати окремо у виставлених ним рахунках ПДВ за поставки товарів, до яких він застосовує ці перехідні положення.

1. Держави-члени, відповідно до положень цієї Секції, можуть застосовувати спеціальні положення щодо оподаткування маржинального прибутку, отриманого організатором продажу з публічних торгів у зв'язку з поставкою вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату таким організатором, що діє від власного імені й за дорученням осіб, зазначених у Статті 334, на підставі договору, що передбачає сплату комісії з продажу цих товарів з публічних торгів.

2. Положення, наведені в частині 1, не застосовується до поставки нових транспортних засобів, що здійснюється на умовах, викладених у підпункті (a) частини 2 та в частині 1 Статті 138.

Ці спеціальні положення застосовуються до поставок, які здійснюються організатором продажу з публічних торгів, який діє від власного імені за дорученням однієї з таких осіб:

(a) особи, що не є платником податку;

(b) іншого платника податку, якщо поставка товарів, котра здійснюється таким платником податку за договором, що передбачає сплату комісії з продажу, звільнена від податку за Статтею 136;

(c) іншого платника податку, якщо до поставки товарів таким іншим платником податку за договором, що передбачає сплату комісії за продаж, застосовується звільнення малих підприємств від оподаткування згідно зі Статтями 282-292, якщо йдеться про засоби виробництва;

(d) платника податку-перепродавця, якщо поставка товарів, котра здійснюється таким платником податку-перепродавцем за договором, що передбачає сплату комісії з продажу, передбачає сплату ПДВ за маржинальною схемою.

Поставка товарів платникові податку, що є організатором продажу з публічних торгів, вважається такою, що відбувається в місці здійснення продажу таких товарів з публічних торгів.

Базою оподаткування у зв'язку з кожною поставкою товарів, про які йдеться в цій Секції, є сукупна сума рахунків, виставлених згідно зі Статтею 339 покупцеві організатором продажу з публічних торгів, мінус таке:

(a) чиста сума, що була сплачена або належить до сплати організатором продажу з публічних торгів своєму принципалові, визначена згідно зі Статтею 337;

(b) сума ПДВ, що належить до сплати організатором продажу з публічних торгів, у зв'язку зі здійсненою ним поставкою.

Чиста сума, що була сплачена або належить до сплати організатором продажу з публічних торгів своєму принципалові, дорівнює різниці між аукціонною ціною товарів та сумою комісії, отриманої організатором продажу з публічних торгів чи належною йому від принципала за договором, що передбачає сплату комісії за продаж.

Організатори продажу з публічних торгів, котрі постачають товари згідно з умовами, викладеними у Статтях 333 та 334, мають зазначати у своєму обліку, на рахунках до з'ясування, таке:

(a) суми, отримані або належні від покупця товарів;

(b) суми, повернуті або належні до повернення продавцеві товарів.

Суми, зазначені в частині першій, мають бути належно підтверджені.

Організатор продажу з публічних торгів виставляє покупцеві рахунок із детальним зазначенням:

(a) аукціонної ціни товарів;

(b) податків, мит, зборів та обов'язкових платежів;

(c) побічних витрат на кшталт витрат на сплату комісійних, пакування, перевезення та страхування, за які організатор виставляє покупцеві товарів рахунок.

Рахунок, виставлений організатором продажу з публічних торгів, не повинен містити ПДВ окремим рядком.

1. Організатор продажу з публічних торгів, якому були передані товари згідно з договором, що передбачає сплату комісії за продаж з публічних торгів, має надати своєму принципалові звіт.

У звіті, наданому організатором продажу з публічних торгів, має бути окремо зазначена сума операції, тобто аукціонна ціна товарів мінус та сума комісії, отриманої організатором продажу з публічних торгів чи належною йому від принципала.

2. Звіт, складений згідно з частиною 1, слугує рахунком, що має бути наданий принципалом, якщо він є платником податку, організаторові продажу з публічних торгів згідно зі Статтею 220.

Держави-члени, що застосовують положення, викладені в цій Секції, застосовують ці положення також до поставок вживаних транспортних засобів, визначених у Статті 327(3), які здійснюються організатором продажу з публічних торгів, що діє від власного імені за договором, котрий передбачає сплату комісії за продаж таких товарів з публічних торгів, за дорученням платника податку-перепродавця, якщо такі поставки з боку такого платника податку-перепродавця оподатковувалися б ПДВ згідно з перехідними положеннями для вживаних транспортних засобів.

Держави-члени можуть вживати заходів щодо права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання для забезпечення того, щоб платники податку-перепродавці, до яких застосовуються спеціальні положення, викладені в Секції 2, не мали невиправданих переваг або не зазнавали невиправданої шкоди.

Рада, шляхом одностайного схвалення поданої Комісією пропозиції, може дозволити будь-які Державі-членові впровадити спеціальні заходи з боротьби проти ухилення від оподаткування, за якими ПДВ, що належить до сплати за маржинальною схемою, не може бути меншим від суми ПДВ, що належала б до сплати, якби маржинальний прибуток дорівнював певній відсотковій частці ціни продажу.

Відсоткова частка ціни продажу фіксується з огляду на звичайний маржинальний прибуток, що його отримують суб'єкти підприємницької діяльності у відповідному секторі.

1. У цілях цієї Директиви та з урахуванням інших норм Співтовариства термін "інвестиційне золото" означає:

(1) золото у вигляді зливку чи пластин вагою, прийнятою на ринках зливків, 995-ї або вищої проби, незалежно від того, чи воно представлене цінними паперами;

(2) золоті монети 900-ї або вищої проби, відкарбовані після 1800 року, що є або були законним засобом платежу в країні свого походження, й зазвичай продаються за ціною, котра не перевищує ринкову вартість золота, що міститься в монетах, більш ніж на 80%.

2. Держави-члени можуть виключати з під цієї спеціальної схеми малі зливки або пластини вагою 1 г або менше.

3. У цілях цієї Директиви монети, зазначені в підпункті (2) частини 1, не вважаються такими, що продаються в нумізматичних цілях.

Починаючи з 1999 року, кожна Держава-член повідомляє Комісію до 1 липня кожного року про монети, які відповідають критеріям, викладеним у підпункті (2) Статті 344(1), та знаходяться в обігу в такій Державі-члені. Комісія до 1 грудня кожного року оприлюднює вичерпний перелік таких монет у серії "C" Офіційного вісника Європейського Союзу. Монети, включені до оприлюдненого переліку, вважаються такими, що відповідають зазначеним критеріям протягом року, на який оприлюднюється зазначений перелік.

Держави-члени звільняють від ПДВ поставку, придбання в межах Співтовариства й імпорт інвестиційного золота, включаючи інвестиційне золото у вигляді сертифікатів алокованого або неалокованого золота, чи золота на золотих рахунках, включаючи, зокрема, позики золотом та свопи з використанням права власності або права вимоги на інвестиційне золото, а також операцій з інвестиційним золотом з використанням ф'ючерсних та форвардних договорів, що ведуть до передання права власності або права вимоги на інвестиційне золото.

Держави-члени звільняють послуги агентів, які діють від імені та за дорученням іншої особи, від оподаткування, якщо вони беруть участь у постачанні інвестиційного золота своєму принципалові.

Держави-члени надають платникам податку, котрі видобувають інвестиційне золото чи перетворюють золото на інвестиційне золото, право зробити вибір на користь оподаткування поставок інвестиційного золота іншому платникові податку, котрі в іншому випадку були б звільнені від оподаткування за Статтею 346.

1. Держави-члени можуть дозволяти платникам податку, котрі під час своєї підприємницької діяльності зазвичай постачають золото в промислових цілях, робити вибір на користь оподаткування поставок золотих зливків чи пластин, зазначених у підпункті (1) частини 1 Статті 344, іншому платникові податку, котрі в іншому випадку були б звільнені від оподаткування за Статтею 346.

2. Держави-члени можуть обмежити обсяг права на таку можливість, передбаченого частиною 1.

Якщо постачальник скористався з права на оподаткування, передбаченого Статтями 348 та 349, Держави-члени надають агентові можливість оподаткування послуг, зазначених у Статті 347.

Держави-члени визначають докладні правила використання можливостей, передбачених цією Секцією, й відповідно інформують Комісію.

Кожна Держава-член, після консультацій із Комітетом з ПДВ, може оподатковувати ПДВ конкретні операції, пов'язані з інвестиційним золотом, що відбуваються в такій Державі-члені між платниками податку, що є учасниками ринку золотих зливків, регульованого відповідною Державою-членом, або між таким платником податку й іншим платником податку, котрий не є учасником такого ринку. Водночас, Держава-член не може оподатковувати ПДВ поставки, які здійснюються згідно з умовами, передбаченими Статтею 138 або встановленими для експорту інвестиційного золота.

Держави-члени, котрі згідно зі Статтею 352 оподатковують операції між платниками податку, що є учасниками регульованого ринку золотих зливків, надають дозвіл на призупинення справляння податку та звільняють платників податку від дотримання вимог до обліку в тому, що стосується ПДВ.

Якщо подальша поставка інвестиційного золота підлягає звільненню від оподаткування згідно з цією Главою, то платник податку має право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання;

(a) ПДВ, належного чи сплаченого у зв'язку з інвестиційним золотом, поставленим йому особою, що скористалася з можливості, передбаченої Статтями 348 та 349, чи поставленим йому згідно з Секцією 4;

(b) ПДВ, належного або сплаченого у зв'язку з поставкою йому або у зв'язку з придбанням ним у межах Співтовариства чи здійсненим ним імпортом золота, котре не є інвестиційним золотом, що потім було перетворене ним або за його дорученням на інвестиційне золото;

(c) ПДВ, належного або сплаченого у зв'язку з наданими йому послугами, що полягають у зміні форми, ваги чи проби золота, включаючи інвестиційне золото.

Платники податку, котрі виробляють інвестиційне золото чи перетворюють золото на інвестиційне золото, мають право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, належного або сплаченого ними у зв'язку з постачанням, придбанням у межах Співтовариства чи імпортом товарів або послуг, пов'язаних із виробництвом або перетворенням такого золота так, ніби подальша поставка золота, звільненого від оподаткування за Статтею 346, оподатковується.

1. Держави-члени забезпечують ведення торгівцями інвестиційним золотом, як мінімум, обліку всіх суттєвих операцій з інвестиційним золотом і зберігання документів, що дозволяють ідентифікувати замовників за такими операціями. Торгівці зберігають відомості, передбачені першим пунктом протягом принаймні п'яти років.

2. Держави-члени можуть приймати еквівалентні зобов'язання, передбачені заходами, впровадженими згідно з іншим законодавством Співтовариства, на зразок Директиви 2005/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 жовтня 2005 року про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей і фінансування терористичної діяльності(11), як такі, що відповідають вимогам частини 1.

(11) OB L 309, 25.11.2005, С. 15.

3. Держави-члени можуть установлювати суворіші вимоги, зокрема в тому, що стосується ведення спеціальної реєстрації чи спеціального обліку.

Ця Глава застосовується до 31 грудня 2006 року.

У цілях цієї Глави та з урахуванням інших норм Співтовариства застосовуються такі визначення:

(1) "платник податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності" - платник податку, який не заснував свою підприємницьку діяльність на території Співтовариства й не має в ньому фіксованого місця здійснення підприємницької діяльності, та не підлягає ідентифікації за Статтею 214 з інших міркувань;

(2) "електронні послуги" та "послуги, що постачаються в електронній формі" - це послуги, зазначені в пункті (k) Статті 56(1);

(3) "Держава-член ідентифікації" - це Держава-член, з якою платник податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, зв'язується в разі початку своєї діяльності як платника податку на території Співтовариства згідно з положеннями цієї Глави;

(4) "Держава-член споживання" - це Держава-член, у якій, як вважається згідно зі Статтею 57, відбувається поставка електронних послуг;

(5) "Декларація ПДВ" - це звіт, що містить інформацію, необхідну для визначення суми ПДВ, належної до сплати в кожній Державі-члені.

Держави-члени дозволяють будь-якому платникові податку, котрий не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, що постачає електронні послуги особі, що не є платником податку, котра є резидентом у Державі-члені чи має в Державі-члені місце постійного або звичайного проживання, користуватися цією спеціальною схемою. Ця схема застосовується до всіх електронних послуг, що постачаються у Співтоваристві.

Платник податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, заявляє Державі-членові ідентифікації про початок або припинення своєї діяльності як платника податку, або зміну характеру цієї діяльності у спосіб, що більше не задовольняє умовам використання цієї спеціальної схеми. Він подає таку інформацію електронними засобами.

1. Інформація, що її має подати Державі-членові ідентифікації платник податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, починаючи діяльність, що підлягає оподаткуванню, включає в себе такі відомості:

(a) ім'я;

(b) поштову адресу;

(c) електронні адреси, включаючи сайти;

(d) національний податковий номер, якщо такий є;

(e) заяву про те, що такий платник податку не є ідентифікованим у Співтоваристві в цілях ПДВ.

2. Платник податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, повідомляє Державу-члена ідентифікації про всі зміни в наданих відомостях.

Держава-член ідентифікації надає платникові податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, індивідуальний ідентифікаційний номер ПДВ й повідомляє йому цей номер електронними засобами. На основі інформації, використаної для такої ідентифікації, Держави-члени споживання можуть вдаватися до використання власних ідентифікаційних систем.

Держава-член ідентифікації вилучає платника податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, з ідентифікаційного реєстру в таких випадках;

(a) якщо вона повідомить Державу-члена про те, що вона більше не постачає послуги в електронній формі;

(b) якщо можна з інших підстав вважати, що її діяльність, котра підлягає оподаткуванню, припинилась;

(c) якщо вона більше не відповідає умовам, передбаченим для використання цієї спеціальної схеми;

(d) якщо вона регулярно не дотримується правил, передбачених для цієї спеціальної схеми.

Платник податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, подає електронними засобами Державі-членові ідентифікації декларацію ПДВ за кожний календарний квартал незалежно від того, чи здійснювалися поставки послуг в електронній формі. Декларація ПДВ подається протягом 20 днів від кінця податкового періоду, якого стосується декларація.

У декларації ПДВ зазначається ідентифікаційний номер і, в розрізі Держав-членів споживання, в яких ПДВ належить до сплати, сукупна вартість наданих в електронній формі послуг без урахування ПДВ, що постачалися протягом податкового періоду, й сукупна сума відповідного ПДВ. У декларації мають також бути зазначені чинні ставки ПДВ й сукупна сума ПДВ, що належить до сплати.

1. Декларація ПДВ подається в євро.

Держави-члени, що не перейшли на євро, можуть вимагати подання декларації ПДВ у своїх національних валютах. Якщо поставка здійснювалася в інших валютах, то платник податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, використовує для заповнення декларації ПДВ курс обміну, чинний в останній день податкового періоду.

2. Конвертація здійснюється шляхом застосування курсів обміну, оприлюднених Європейським центральним банком на відповідний день, або, за відсутності публікації за такий день, станом на наступний день публікації.

Платник податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, сплачує ПДВ, під час подання декларації ПДВ.

Платіж здійснюється на банківський рахунок в євро, визначений Державою-членом ідентифікації. Держави-члени, що не перейшли на євро, можуть вимагати здійснення платежу на банківський рахунок у своїх національних валютах.

Платник податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, який використовує цю спеціальну схему, не може відносити ПДВ на зменшення податкового зобов'язання згідно зі Статтею 168 цієї Директиви. Незважаючи на положення Статті 1(1) Директиви 86/560/ЄЕС, зазначеному платникові податку виплачується відшкодування згідно з зазначеною Директивою. До відшкодувань, що стосуються електронних послуг, які охоплені цією спеціальною схемою, не застосовуються частини 2 та 3 Статті 2, й частина 2 Статті 4 Директиви 86/560/ЄЕС.

1. Платник податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, веде облік операцій, що підпадають під цю спеціальну схему. Відповідні облікові записи мають бути достатньо докладними для того, щоб надати податковим органам Держави-члена споживання перевірити правильність декларації ПДВ.

2. Записи, згадані в частині 1, надаються в електронній формі на вимогу Держави-члена ідентифікації та Держави-члена споживання.

Ці записи мають зберігатися протягом десяти років від кінця року, протягом якого було проведено операцію.

Держави-члени, котрі станом на 1 січня 1978 року оподатковували операції, зазначені в Частині A Додатку X, можуть і надалі оподатковувати такі операції.

Держави-члени, котрі станом на 1 січня 1978 року звільняли від оподаткування операції, зазначені в Частині B Додатку X, можуть і надалі звільняти від оподаткування ці операції на умовах, чинних у Державі-члені станом на зазначену дату.

Держави-члени, котрі станом на 1 січня 1978 року застосовували положення, що відступали від принципу негайного віднесення на зменшення податкового зобов'язання, передбаченого частиною першою Статті 179, можуть і надалі застосовувати такі положення.

Держави-члени, котрі станом на 1 січня 1978 року застосовували положення, що відступали від Статті 28 або від підпункту (c) частини першої Статті 79, можуть і надалі застосовувати такі положення.

На відступ від Статей 169 та 309, Держави-члени, котрі станом на 1 січня 1978 року звільняли від оподаткування послуги турагентів, зазначені у Статті 309, без можливості віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, можуть і надалі звільняти від оподаткування ці послуги. Цей відступ застосовується також до турагентів, що діють від імені та за дорученням подорожнього.

Греція може й надалі звільняти від оподаткування операції, зазначені в підпунктах (2), (8), (9), (11) та (12) Частини B Додатку X, на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом 1 січня 1987 року.

Іспанія може й надалі звільняти від оподаткування поставку послуг, наданих авторами, зазначені в підпункті (2) Частини B Додатку X, та операції, зазначені в підпунктах (11) та (12) Частини B Додатку X, на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом 1 січня 1993 року.

Португалія може й надалі звільняти від оподаткування операції, зазначені в підпунктах (2), (4), (7), (9), (10) та (13) Частини B Додатку X, на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом 1 січня 1989 року.

1. Австрія може й надалі оподатковувати операції, зазначені в підпункті (2) Частини A Додатку X.

2. Доти, доки аналогічні звільнення застосовуються в будь-яких інших Державах-членах, що були членами Співтовариства станом на 31 грудня 1994 року, Австрія може й надалі звільняти від оподаткування зазначені нижче операції на умовах, що були чинними в такій Державі-члені станом на дату її вступу:

(a) операції, зазначені в підпунктах (5) та (9) Частини B Додатку X;

(b) з можливістю віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, всі складові міжнародних пасажирських перевезень повітряним, морським або внутрішнім водним транспортом, окрім пасажирських перевезень на Боденському озері.

1. Фінляндія може й надалі оподатковувати операції, зазначені в підпункті (2) Частини A Додатку X доти, доки аналогічні операції оподатковуються в будь-яких інших Державах-членах, що були членами Співтовариства станом на 31 грудня 1994 року.

2. Фінляндія може й надалі звільняти від оподаткування поставку послуг, наданих авторами, митцями та акторами, зазначені в підпункті (2) Частини B Додатку X, та операції, зазначені в підпунктах (5), (9) та (10) Частини B Додатку X, на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом на дату її вступу, доти, доки такі самі звільнення застосовуються в будь-якій із Держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 31 грудня 1994 року.

Швеція може й надалі звільняти від оподаткування поставку послуг, наданих авторами, митцями та акторами, зазначені в підпункті (2) Частини B Додатку X, та операції, зазначені в підпунктах (1), (9) та (10) Частини B Додатку X, на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом на дату її вступу, доти, доки такі самі звільнення застосовуються в будь-якій із Держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 31 грудня 1994 року.

Чеська Республіка може й надалі звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, зазначені в підпункті (10) Частини B Додатку X, на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом на дату її вступу, доти, доки такі самі звільнення застосовуються в будь-якій із Держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.

Естонія може й надалі звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, зазначені в підпункті (10) Частини B Додатку X, на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом на дату її вступу, доти, доки такі самі звільнення застосовуються в будь-якій із Держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.

Кіпр може й надалі звільняти від оподаткування зазначені нижче операції на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом на дату її вступу:

(a) поставка земель забудови, передбачене підпунктом (9) Частини B Додатку X, до 31 грудня 2007 року;

(b) міжнародні пасажирські перевезення, зазначені в підпункті (10) Частини B Додатку X, доти, доки таке саме звільнення застосовується в будь-якій із Держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.

Доти, доки аналогічні звільнення застосовуються в будь-яких інших Державах-членах, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року, Латвія може й надалі звільняти від оподаткування зазначені нижче операції на умовах, що були чинними в такій Державі-члені станом на дату її вступу:

(a) поставку послуг, наданих авторами, митцями та акторами, зазначені в підпункті (2) Частини B Додатку X;

(b) міжнародні пасажирські перевезення, зазначені в підпункті (10) Частини B Додатку X.

Литва може й надалі звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, зазначені в підпункті (10) Частини B Додатку X, на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом на дату її вступу, доти, доки такі самі звільнення застосовуються в будь-якій із Держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.

Угорщина може й надалі звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, зазначені в підпункті (10) Частини B Додатку X, на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом на дату її вступу, доти, доки такі самі звільнення застосовуються в будь-якій із Держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.

Доти, доки аналогічні звільнення застосовуються в будь-яких інших Державах-членах, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року, Мальта може й надалі звільняти від оподаткування зазначені нижче операції на умовах, що були чинними в такій Державі-члені станом на дату її вступу:

(a) без можливості віднесення ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, на зменшення податкового зобов'язання, постачання води органом, що регулюється публічним правом, як зазначено в підпункті (8) Частини B Додатку X;

(b) без можливості віднесення ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, на зменшення податкового зобов'язання, поставка будівель та земель забудови, що зазначені в підпункті (9) Частини B Додатку X;

(c) без можливості віднесення ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, на зменшення податкового зобов'язання, внутрішні пасажирські перевезення, міжнародні пасажирські перевезення та внутрішні міжострівні морські пасажирські перевезення, зазначені в підпункті (10) Частини B Додатку X.

Польща може й надалі звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, зазначені в підпункті (10) Частини B Додатку X, на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом на дату її вступу, доти, доки такі самі звільнення застосовуються в будь-якій із Держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.

Словенія може й надалі звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, зазначені в підпункті (10) Частини B Додатку X, на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом на дату її вступу, доти, доки такі самі звільнення застосовуються в будь-якій із Держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.

Словаччина може й надалі звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, зазначені в підпункті (10) Частини B Додатку X, на умовах, що були чинними в цій Державі-члені станом на дату її вступу, доти, доки такі самі звільнення застосовуються в будь-якій із Держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.

Держави-члени, котрі звільняють від оподаткування операції, зазначені у Статтях 371, 375, 376 або 377, Статті 378(2), Статті 379(2) або Статтях 380-390, можуть надавати платникам податку право на оподаткування таких операцій.

Держави-члени можуть установити, що у випадку поставки будівель або земель забудови, придбаних для перепродажу платником податку, для якої ПДВ на купівлю не підлягав віднесенню на зменшення податкового зобов'язання, базою оподаткування є різниця між ціною продажу та ціною купівлі.

1. Маючи на меті спрощення переходу до остаточних заходів, передбачених у Статті 402, Рада, на підставі звіту Комісії, вивчить ситуацію щодо відступів, передбачених у Секціях 1 і 2 та, діючи згідно зі Статтею 93 Договору, ухвалить рішення про доцільність скасування будь-яких або всіх відступів, зазначених там.

2. На підставі остаточних заходів пасажирські перевезення оподатковуються в Державі-члені відправлення у стосунку до тієї частини подорожі, що відбувається в межах Співтовариства, згідно з докладними правилами, що мають бути встановлені Радою, котра діятиме згідно зі Статтею 93 Договору.

Держави-члени, котрі станом на 1 січня 1977 року застосовували спеціальні заходи щодо спрощення порядку справляння ПДВ або запобігання певним формам ухилення від оподаткування чи уникнення оподаткування, можуть зберегти їх, якщо вони надали відповідне повідомлення Комісії до 1 січня 1978 року, а такі заходи зі спрощення відповідають критерієві, наведеному в другому підпункті Статті 395(1).

1. Рада, шляхом одностайного схвалення поданої Комісією пропозиції, може дозволити будь-якій Державі-членові впровадити спеціальні заходи на відступ від положень цієї Директиви для спрощення порядку справляння ПДВ або запобігання певним формам ухилення від оподаткування чи уникнення оподаткування.

Заходи, спрямовані на спрощення порядку справляння ПДВ, можуть справляти лише несуттєвий вплив на сукупну суму податкових надходжень Держави-члена, що збираються на етапі кінцевого споживання.

2. Держава-член, що бажає впровадити захід, передбачений частиною 1, надсилає відповідну заяву Комісії й надає їй усю необхідну інформацію. Якщо Комісія вважає, що в неї немає всієї необхідної інформації, вона зв'язується з відповідною Державою-членом протягом двох місяців від отримання заяви й зазначає, яка саме додаткова інформація їй потрібна.

Після отримання Комісією всієї інформації, яку вона вважає за необхідну для оцінки запиту, вона протягом одного місяця надає відповідне повідомлення Державі-членові, що звернулася з заявою, та передає її запит мовою оригіналу іншим Державам-членам.

3. Упродовж трьох місяців від надання повідомлення, передбаченого другим пунктом частини 2, Комісія подає Раді або відповідну пропозицію, або, якщо вона заперечує проти заявленого відступу, повідомлення із викладенням своїх заперечень.

4. Процедура, описана в частинах 2 та 3, має в будь-якому разі бути завершена впродовж восьми місяців від отримання Комісією заяви.

1. Рада, шляхом одностайного схвалення поданої Комісією пропозиції, може дозволити будь-якій Державі-членові укласти з третьою країною або міжнародною організацією угоду, що може містити відступи від цієї Директиви.

2. Держава-член, що бажає укласти угоду, передбачену частиною 1, надсилає відповідну заяву Комісії й надає їй усю необхідну інформацію. Якщо Комісія вважає, що в неї немає всієї необхідної інформації, вона зв'язується з відповідною Державою-членом протягом двох місяців від отримання заяви й зазначає, яка саме додаткова інформація їй потрібна.

Після отримання Комісією всієї інформації, яку вона вважає за необхідну для оцінки запиту, вона протягом одного місяця надає відповідне повідомлення Державі-членові, що звернулася з заявою, та передає її запит мовою оригіналу іншим Державам-членам.

3. Упродовж трьох місяців від надання повідомлення, передбаченого другим пунктом частини 2, Комісія подає Раді або відповідну пропозицію, або, якщо вона заперечує проти заявленого відступу, повідомлення із викладенням своїх заперечень.

4. Процедура, описана в частинах 2 та 3, має в будь-якому разі бути завершена впродовж восьми місяців від отримання Комісією заяви.

Рада, шляхом одностайного схвалення поданої Комісією пропозиції, впроваджує заходи, необхідні для впровадження цієї Директиви.

1. Утворюється консультативний комітет з податку на додану вартість, що надалі йменується "Комітет з ПДВ".

2. Комітет з ПДВ складається з представників Держав-членів та Комісії.

Головою Комітету є представник Комісії.

Секретарські послуги для Комітету надаються Комісією.

3. Комітет з ПДВ ухвалює власний регламент.

4. Окрім пунктів, що є предметом консультацій за цією Директивою, Комітет з ПДВ вивчає питання, підняті його головою, за власною ініціативою або на прохання представника Держави-члена, що стосується застосування норм Співтовариства з питань ПДВ.

З урахуванням обмежень, накладених будь-якими іншими конкретними положеннями, еквіваленти сум євро в національній валюті, передбачені цією Директивою, визначаються за курсом конвертації в євро, чинним станом на 1 січня 1999 року. Держави-члени, котрі вступили до Європейського Союзу після зазначеної дати й не перейшли на євро як на єдину валюту, використовують курс євро, чинний станом на дату їхнього вступу.