Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість

Якщо товари пересилаються або перевозяться постачальником чи замовником, чи третьою стороною, то місцем поставки вважається місце, в якому перебувають товари під час початку пересилання або перевезення товарів замовникові.

Водночас, якщо пересилання або перевезення товарів розпочинається на третій території або в третій країні, то як місце поставки імпортером, визначеним або визнаним за Статтею 201 платником ПДВ, так і місце будь-якої подальшої поставки вважаються такими, що знаходяться в межах Держави-члена, в яку імпортуються товари.

1. На відступ від Статті 32, місцем поставки товарів, що пересилаються або перевозяться постачальником із іншої Держави-члена, ніж та, в якій завершуються пересилання або перевезення товарів, або за його дорученням, вважається місце, в якому товари перебувають під час завершення пересилання або перевезення товарів замовникові, в разі дотримання таких умов:

(a) поставка товарів здійснюється для платника податку чи юридичної особи, котра не є платником податку, чиї придбання товарів у межах Співтовариства не оподатковуються ПДВ згідно з частиною 1 Статті 3, або для будь-якої іншої особи, що не є платником податку;

(b) товари, що постачаються, не є ні новими транспортними засобами, ні товарами, що постачаються після монтажу або встановлення, з дослідним пуском чи без нього, постачальником або за його дорученням.

2. Якщо товари пересилаються або перевозяться з третьої території або третьої країни та імпортуються постачальником у Державу-члена іншу, ніж та, в якій завершується пересилання або перевезення товарів замовникові, то такі товари вважаються такими, що були переслані або перевезені з Держави-члена, до якої їх було імпортовано.

1. У разі дотримання викладених нижче умов Стаття 33 не застосовується до поставки товарів, котрі всі пересилаються або перевозяться постачальником до однієї й тієї самої Держави-члена, якщо ця Держава-член є тієї Державою-членом, у якій завершуються пересилання або перевезення товарів:

(a) товари, що постачаються, не є підакцизними продуктами;

(b) сукупна вартість без урахування ПДВ таких поставок, що здійснюються на умовах, передбачених Статтею 33, в межах такої Держави-члена не перевищує в жодному календарному році суми в 100 000 євро або еквівалентної суми в національній валюті;

(c) сукупна вартість без урахування ПДВ товарів, що постачаються, крім підакцизних продуктів, на умовах, передбачених Статтею 33, в межах такої Держави-члена не перевищувала в попередньому календарному році суми в 100 000 євро або еквівалентної суми в національній валюті.

2. Держава-член, на території якої перебувають товари під час завершення їхнього пересилання або перевезення замовникові, можуть обмежувати поріг, передбачений частиною 1, сумою в 35 000 євро або еквівалентною сумою в національній валюті, якщо така Держава-член побоюється, що поріг у 100 000 євро може суттєво викривити конкуренцію.

Держави-члени, котрі використовують можливість, надану першим пунктом, вживають необхідних заходів до відповідного інформування компетентних державних органів у Державі-члені, в котрій розпочинається пересилання або перевезення.

3. Комісія за першої нагоди надасть Раді звіт про застосування спеціального порогу в 35 000 євро, передбаченого в частині 2 в супроводі, за потреби, відповідних пропозицій.

4. Держава-член, на території якої перебувають товари на час початку їхнього пересилання або перевезення, надають тим платникам податку, котрі здійснюють поставку товарів, що підпадають під частину 1, право на визначення місця поставки згідно зі Статтею 33.

Відповідні Держави-члени визначають докладні правила використання можливості, передбаченої в першому пункті, котрі в будь-якому разі мають охоплювати період тривалістю в два календарних роки.

Статті 33 та 34 не застосовуються до поставки вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, що визначені в підпунктах (1)-(4) Статті 311(1) й до поставки вживаних транспортних засобів, визначених у Статті 327(3), котрі оподатковуються ПДВ згідно з відповідними спеціальними положеннями.

Якщо товари, котрі пересилаються або перевозяться постачальником, замовником, чи третьою стороною, встановлюються або монтуються з пробним пуском чи без нього постачальником або за його дорученням, то місцем поставки вважається місце, в якому здійснюється встановлення чи монтаж товарів.

Якщо встановлення або монтаж здійснюються в іншій Державі-члені, ніж держава постачальника, то Держава-член, на чиїй території відбувається встановлення або монтаж, вживає заходів, необхідних для уникнення подвійного оподаткування в такій Державі-члені.

1. Якщо поставка товарів здійснюється на борту суден, літальних апаратів або потягів на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах Співтовариства, то місцем поставки вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу.

2. У цілях частини 1 "ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах Співтовариства" вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами Співтовариства між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу.

"Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу" - це перший за графіком пункт посадки пасажирів у межах Співтовариства, за необхідності, після зупинки за межами Співтовариства.

"Пункт прибуття пасажирського транспортного засобу" - це останній за графіком пункт висадки у межах Співтовариства пасажирів, що сіли у Співтоваристві, за необхідності, перед зупинкою за межами Співтовариства.

У випадку поїздки туди й назад плече повернення вважається окремою транспортною операцією.

3. Комісія, за першої нагоди, подасть Раді звіт, що супроводжуватиметься, за потреби, відповідними пропозиціями щодо місця оподаткування поставки товарів, призначених для споживання на борту, та поставки послуг, включаючи ресторанні послуги, пасажирам на борту суден, літальних апаратів або потягів.

До схвалення пропозицій, про які йдеться в першому пункті, Держави-члени можуть звільнити або надалі звільняти від оподаткування, з можливістю віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, операції з поставки товарів для споживання на борту, для яких місце оподаткування визначається згідно з частиною 1.

1. У випадку поставки газу через газорозподільну систему або електроенергії платникові податку-перепродавцю місцем поставки вважається місце реєстрації платника податку-перепродавця як суб'єкта підприємницької діяльності чи фіксоване місце здійснення підприємницької діяльності, до якого здійснюється поставка послуг, або, за відсутності такого місця реєстрації чи здійснення підприємницької діяльності, місце постійного або звичайного проживання.

2. У цілях частини 1 "платник податку-перепродавець" - це платник податку, чиєю основною діяльністю у зв'язку з закупівлею газу або електроенергії є перепродаж зазначених продуктів, а власним споживанням цих продуктів можна знехтувати.

У випадку поставки газу через газорозподільну систему або електроенергії, якщо така поставка не підпадає під дію Статті 38, місцем поставки вважається місце фактичного використання та споживання товарів замовником.

Якщо замовник фактично не споживає газ або електроенергію повністю або частково, то неспожиті товари вважаються такими, що були використані й спожиті в місці, в котрому замовник зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності або має місце здійснення підприємницької діяльності, до якого постачаються товари. За відсутності такого місця реєстрації або місця здійснення підприємницької діяльності, вважається, що замовник використав і спожив товари за місцем постійного чи звичайного проживання.

Місцем придбання товарів у межах Співтовариства вважається те місце, в якому завершується пересилання або перевезення товарів особі, що їх набуває.

Без обмеження положень Статті 40, вважається, що місце придбання товарів у межах Співтовариства, зазначене у Статті 2(1)(b)(i) розташоване на території тієї Держави-члена, котра надала ідентифікаційний номер ПДВ, під яким особа, котра придбала товари, здійснила зазначене придбання, якщо особа, котра придбала товари, доведе, що ПДВ було стягнуто з зазначеного придбання згідно зі Статтею 40.

Якщо ПДВ стягується з придбання згідно з першою частиною, а потім застосовується, згідно зі Статтею 40, до придбання в Державі-члені, в котрій завершується пересилання або перевезення товарів, то база оподаткування відповідно зменшується в тій Державі-члені, котра надала ідентифікаційний номер ПДВ, під яким особа, котра придбала товари, здійснила зазначене придбання.

Перша частина Статті 41 не застосовується, та вважається, що ПДВ був застосований до придбання товарів у межах Співтовариства згідно зі Статтею 40, якщо виконуються такі умови:

(a) особа, котра придбала товари, довела, що вона здійснила придбання в межах Співтовариства в цілях подальшої поставки в межах території Держави-члена, визначеної згідно зі Статтею 40, для чого сторону, котрій здійснюється поставка, було визначено згідно зі Статтею 197 як відповідальну за сплату ПДВ;

(b) особа, яка придбала товари, виконала обов'язки, передбачені Статтею 65 в тому, що стосується подання зведеного звіту.

Місцем поставки послуг вважається місце реєстрації постачальника як суб'єкта підприємницької діяльності чи місце здійснення підприємницької діяльності, до якого здійснюється поставка послуги, або, за відсутності такого місця реєстрації або місця здійснення підприємницької діяльності, місце постійного або звичайного проживання.

Місцем поставки послуг посередником, що діє від імені й за дорученням іншої особи, окрім зазначених у Статтях 50 і 54, та у Статті 56(1), вважається місце здійснення поставки за базовою операцією згідно з цією Директивою.

Водночас, якщо замовник послуг, котрі постачаються посередником, ідентифікований у цілях ПДВ в іншій Державі-члені, ніж та, в межах якої здійснюється зазначена операція, то місцем поставки послуг посередником вважається місце в межах території тієї Держави-члена, котра надала замовникові ідентифікаційний номер ПДВ, під яким йому було надано послугу.

Місцем поставки послуг, пов'язаних із нерухомим майном, включаючи послуги агентів та експертів з нерухомості, й послуги з підготовки та координації будівельних робіт на кшталт послуг архітекторів та фірм, які здійснюють нагляд на будівельному майданчику, є місце розташування майна.

Місцем поставки перевезень, окрім перевезення товарів у межах Співтовариства, є місце, в якому відбувається транспортування пропорційно до пройдених відстаней.

Місцем поставки послуги з транспортування товарів у межах Співтовариства є місце відправлення транспорту.

Водночас, якщо транспортування товарів у межах Співтовариства здійснюється замовникам, ідентифікованим у цілях ПДВ в іншій Державі-члені, ніж та, з якої відправляється транспорт, то місцем поставки послуг посередником вважається місце в межах території тієї Держави-члена, котра надала замовникові ідентифікаційний номер ПДВ, під яким йому було надано послугу.

"Транспортування товарів у межах Співтовариства" - це будь-яке транспортування товарів, при якому місце відправлення та місце прибуття розташовані на територіях двох різних Держав-членів.

"Місце відправлення" - це місце, в якому фактично розпочинається транспортування товарів, незалежно від відстаней, пройдених до місця, в якому перебувають товари.

"Місце призначення" - це місце, в якому фактично завершується транспортування товарів.

Транспортування товарів, при якому місце відправлення та місце прибуття розташовані на території однієї Держави-члена, вважається транспортуванням товарів у межах Співтовариства, якщо таке транспортування безпосередньо пов'язане з транспортуванням товарів, при якому місце відправлення й місце прибуття розташовані на територіях двох різних Держав-членів.

Місцем поставки послуг посередником, що діє від імені й за дорученням іншої особи, якщо посередник бере участь у транспортуванні товарів у межах Співтовариства, вважається місце відправлення транспорту. Водночас, якщо замовник послуг, котрі постачаються посередником, ідентифікований у цілях ПДВ в іншій Державі-члені, ніж та, з якої відправляється транспорт, то місцем поставки послуг посередником вважається місце на території тієї Держави-члена, котра надала замовникові ідентифікаційний номер ПДВ, під яким йому було надано послугу.

Держави-члени можуть не стягувати ПДВ з тієї частини транспортування товарів у межах Співтовариства, що відбувається у водах, котрі не входять до складу території Співтовариства.

Місцем поставки зазначених нижче послуг є місце, в якому ці послуги фізично надаються:

(a) культурна, мистецька, спортивна, наукова, освітня, розважальна або подібна діяльність, включаючи діяльність організаторів такої діяльності та, за потреби, допоміжні послуги;

(b) допоміжні транспортні послуги на зразок завантаження, розвантаження, перевалки й подібна діяльність;

(c) оцінка рухомого матеріального майна або робота з таким майном.

На відступ від Статті 52(b), місцем поставки послуг, що передбачають здійснення допоміжної діяльності при транспортуванні у межах Співтовариства товарів, котрі поставляються замовникам, ідентифікованим у цілях ПДВ в іншій Державі-члені, ніж та, в якій фізично здійснюється зазначена діяльність, вважається місце в межах території тієї Держави-члена, котра надала замовникові ідентифікаційний номер ПДВ, під яким йому було надано послугу.

Місцем поставки послуг посередником, що діє від імені й за дорученням іншої особи, якщо посередник бере участь у постачанні послуг, які складаються з допоміжної діяльності при транспортуванні товарів у межах Співтовариства, вважається місце фізичного здійснення допоміжної діяльності.

Водночас, якщо замовник послуг, котрі поставляються посередником, ідентифікований у цілях ПДВ в іншій Державі-члені, ніж та, в межах якої фізично здійснюється допоміжна діяльність, то місцем поставки послуг посередником вважається місце в межах території тієї Держави-члена, котра надала замовникові ідентифікаційний номер ПДВ, під яким йому було надано послугу.

На відступ від Статті 52(c), місцем поставки послуг, що передбачають оцінку рухомого матеріального майна або виконання робіт із таким майном, котрі поставляються замовникам, ідентифікованим у цілях ПДВ в іншій Державі-члені, ніж та, в якій фізично надаються зазначені послуги, вважається місце в межах території тієї Держави-члена, котра надала замовникові ідентифікаційний номер ПДВ, під яким йому було надано послугу.

Відступ, зазначений у першій частині цієї статті, застосовується лише тоді, коли товари пересилаються або перевозяться з Держави-члена, в якій було фізично надано зазначені послуги.

1. Місцем поставки зазначених нижче послуг замовникам, зареєстрованим за межами Співтовариства, або платникам податку, зареєстрованим у Співтоваристві, але не в тій країні, в якій зареєстровано постачальника, вважається місце, в якому замовник зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності або має місце здійснення підприємницької діяльності, до якого постачається послуга, або, за відсутності такого місця, місце постійного або звичайного проживання:

(a) передання та надання авторських прав, патентів, ліцензій знаків для товарів та послуг, і подібних прав;

(b) рекламні послуги;

(c) послуги консультантів, інженерів, консалтингових бюро, адвокатів, бухгалтерів, та інші подібні послуги, а також обробка даних і надання інформації;

(d) зобов'язання утриматися від здійснення або використання, повністю або частково, підприємницької діяльності чи права, про які йдеться в цій частині;

(e) банківські, фінансові та страхові операції, включаючи операції перестрахування, за винятком надання сейфів в оренду;

(f) постачання персоналу;

(g) надання в оренду рухомого матеріального майна, за винятком усіх транспортних засобів;

(h) надання доступу до газорозподільних систем й систем розподілу електроенергії, а також транспортування й передавання газу та електроенергії через такі системи, й надання інших послуг, безпосередньо з ними пов'язаних;

(i) телекомунікаційні послуги;

(j) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

(k) послуги, що поставляються в електронній формі, на кшталт зазначених у Додатку II;

(l) поставка послуг посередниками, що діють від імені й за дорученням інших осіб, якщо такі посередники беруть участь у постачанні послуг, зазначених у цій частині.

2. Якщо постачальник послуги та замовник спілкуються електронною поштою, це саме по собі не означає, що надана послуга є послугою, поставленою в електронній формі, у цілях підпункту (k) частини 1.

3. Підпункти (j) та (k) частини 1 та частина 2 застосовуються до 31 грудня 2006 року.

1. Якщо послуги, зазначені в підпункті (k) Статті 56(1) поставляються особам, що не є платниками податку та зареєстровані в Державі-члені, або постійно чи звичайно мешкають у Державі-члені, платником податку, який зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності за межами Співтовариства або має там постійне місце здійснення підприємницької діяльності, з якого постачається послуга, або, за відсутності такого місця реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи постійного місця здійснення підприємницької діяльності, має місце постійного або звичайного проживання за межами Співтовариства, то місцем поставки є місце, в якому зареєстровано особу, що не є платником податку, або місце її постійного чи звичайного проживання.

2. Частина 1 цієї статті застосовується до 31 грудня 2006 року.

Для уникнення подвійного оподаткування, неоподаткування або викривлення конкуренції Держави-члени можуть у зв'язку з поставкою послуг, зазначених у Статті 56(1), та наданням в оренду транспортних засобів:

(a) вважати місце поставки будь-яких або всіх таких послуг, якщо воно розташоване на їхній території, таким, що знаходиться за межами Співтовариства, якщо фактичне користування й володіння цими послугами має місце за межами Співтовариства;

(b) вважати місце поставки будь-яких або всіх таких послуг, якщо воно розташоване за межами Співтовариства, таким, що знаходиться на їхній території, якщо фактичне користування й володіння цими послугами має місце на їхній території. Водночас, це положення не стосується послуг, зазначених у пункті (k) Статті 56(1), якщо ці послуги надаються особам, що не є платниками податку.

1. Держави-члени застосовують Статтю 58(b) до телекомунікаційних послуг, що постачаються особам, котрі не є платниками податку, що зареєстровані в Державі-члені, або постійно чи звичайно мешкають у Державі-члені, платником податку, який зареєструвався як суб'єкт підприємницької діяльності за межами Співтовариства або має там постійне місце здійснення підприємницької діяльності, з якого постачається послуга, або, за відсутності такого місця реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи постійного місця здійснення підприємницької діяльності, має місце постійного або звичайного проживання за межами Співтовариства.

2. До 31 грудня 2006 року Держави-члени застосовують Статтю 58(b) до послуг радіомовлення та телевізійного мовлення відповідно до підпункту (j) Статті 56(1), що постачаються особам, що не є платниками податку, які зареєстровані в Державі-члені, або постійно чи звичайно мешкають у Державі-члені, платником податку, яка зареєструвалася як суб'єкт підприємницької діяльності за межами Співтовариства або має там постійне місце здійснення підприємницької діяльності, з якого постачається послуга, або, за відсутності такого місця реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи постійного місця здійснення підприємницької діяльності, має місце постійного або звичайного проживання за межами Співтовариства.

Місцем імпорту товарів є Держава-член, на чиїй території товари перебувають після ввезення до Співтовариства.

На відступ від Статті 60, якщо після ввезення до Співтовариства товари, не випущені у вільний обіг, проходять оформлення за одним із режимів чи однією з ситуацій, передбачених Статтею 156, або згідно з положеннями про тимчасове ввезення з повним звільненням від імпортного мита, або згідно з положеннями про зовнішній транзит, то місцем імпорту таких товарів є Держава-член, на чиїй території товари виходять з-під таких режимів або ситуацій.

Подібним чином, якщо після ввезення до Співтовариства товари, що перебувають у вільному обсягу, розміщуються в один із режимів чи одну з ситуацій, передбачених Статтею 276 та 277, то місцем імпорту є Держава-член, на чиїй території товари виходять з-під таких режимів або ситуацій.

У цілях цієї Директиви:

(1) "факт виникнення податкового зобов'язання" - це подія, в силу якої виконуються юридичні умови, потрібні для того, щоб нарахування ПДВ стало необхідним;

(2) "Податкове зобов'язання з ПДВ" виникає тоді, коли податковий орган отримує право за законом, у певний момент, вимагати податку від особи, відповідальної за його сплату, навіть якщо строк платежу може бути відкладений.

Факт виникнення податкового зобов'язання має місце, а податкове зобов'язання з ПДВ виникає тоді, коли відбувається поставка товарів або послуг.

1. Якщо поставка товарів, окрім надання товарів в оренду на певний строк чи продажу товарів з відстроченням платежу, що передбачені в підпункті (b) Статті 14(2), або поставка послуг створюють підстави для послідовних виписок з рахунку чи послідовних платежів, то вони вважаються такими, що закінчуються після завершення періодів, яких стосуються такі виписки з рахунку або платежі.

2. Держави-члени можуть встановлювати, в певних випадках, що постійне постачання товарами або послугами протягом певного строку має вважатися таким, що закінчується принаймні через певні інтервали протягом одного року.

Якщо платіж має бути здійснений на рахунок до поставки товарів або послуг, то податкове зобов'язання з ПДВ виникає після надходження платежу на отриману суму.

На відступ від Статей 63, 64 та 65, Держави-члени можуть встановлювати, що податкове зобов'язання з ПДВ виникає в один із зазначених нижче моментів за певними операціями або для певних категорій платників податку:

(a) не пізніше моменту виставлення рахунку;

(b) не пізніше моменту отримання платежу;

(c) якщо рахунок не виставляється чи виставляється в пізніший термін, то протягом певного строку від дати факту виникнення податкового зобов'язання.

1. Якщо, згідно з умовами, викладеними у Статті 138, товари, які пересилаються чи перевозяться в іншу Державу-члена, ніж та, в котрій розпочинається пересилання або перевезення товарів, постачаються зі звільненням від ПДВ або якщо товари передаються зі звільненням від ПДВ в іншу Державу-члена платником податку в цілях своєї власної підприємницької діяльності, то податкове зобов'язання з ПДВ виникає в 15-й день місяця, що настає після місяця, в якому мав місце факт виникнення податкового зобов'язання.

2. На відступ від частини 1, податкове зобов'язання виникає після виставлення рахунку, передбаченого Статтею 220, якщо такий рахунок виставляється до 15-го дня місяця, що настає після місяця, в якому відбулася подія для нарахування.

Факт виникнення податкового зобов'язання має місце при здійсненні придбання товарів у межах Співтовариства.

Придбання товарів у межах Співтовариства вважається таким, що відбувається, коли поставка подібних товарів вважається таким, що відбувається в межах території відповідної Держави-члена.

1. У випадку придбання товарів у межах Співтовариства, податкове зобов'язання з ПДВ виникає на 15-й день місяця, що настає після місяця, в якому мав місце факт виникнення податкового зобов'язання.

2. На відступ від частини 1, податкове зобов'язання з ПДВ виникає після виставлення рахунку, передбаченого Статтею 220, якщо такий рахунок виставляється до 15-го дня місяця, що настає після місяця, в якому мав місце факт виникнення податкового зобов'язання.

Факт виникнення податкового зобов'язання має місце, а податкове зобов'язання з ПДВ виникає тоді, коли відбувається імпорт товарів.

1. Якщо після ввезення до Співтовариства товари проходять оформлення за одним із режимів чи однією з ситуацій, передбачених Статтями 156, 276 та 277 або згідно з положеннями про тимчасове ввезення з повним звільненням від імпортного мита, або згідно з положеннями про зовнішній транзит, то факт виникнення податкового зобов'язання має місце і податкове зобов'язання з ПДВ виникає тоді, коли товари виходять з-під таких режимів або ситуацій.

Водночас, якщо імпортовані товари обкладаються митом, сільськогосподарськими зборами або платежами еквівалентного характеру, передбаченими спільною політикою, то факт виникнення податкового зобов'язання має місце і податкове зобов'язання з ПДВ виникає тоді, коли відбувається подія для нарахування таких мит і виникає необхідність нарахування таких мит.

2. Якщо імпортовані товари не підпадають ні під яке з мит, передбачених у другому пункті частини 1, Держави-члени застосовують чинні положення, що регулюють мито, для визначення моменту настання факту виникнення податкового зобов'язання й моменту виникнення податкового зобов'язання з ПДВ.

У цілях цієї Директиви, "ринкова вартість" - це повна сума, котру мав би сплатити замовник для отримання відповідних товарів або послуг у відповідний час на тому самому етапі збуту, на якому відбувається поставка товарів або послуг, в умовах вільної конкуренції незалежному постачальникові в межах території Держави-члена, в якій поставка оподатковується.

Якщо неможливо визначити порівнювану поставку товарів або послуг, то "ринкова вартість" означає таке:

(1) у випадку товарів - суму, що є не меншою від купівельної ціни товарів або подібних товарів, або, за відсутності купівельної ціни, собівартість, визначена станом на час поставки;

(2) у випадку послуг - сума, що є не меншою, ніж повна собівартість надання послуги для платника податку.

У випадку поставок товарів або послуг, що не зазначені у Статтях 74-77, до складу бази оподаткування включається все, що становить винагороду, отриману чи очікувану до отримання постачальником в обмін на поставку від замовника або третьої сторони, включаючи субсидії, напряму пов'язані з ціною поставки.

Якщо платник податку застосовує товари, що входять до складу активів його підприємницької діяльності, чи розпоряджається ними, або якщо товари утримуються платником податку чи його правонаступниками в разі припинення ним підприємницької діяльності, що підлягає оподаткуванню, згідно з положеннями Статей 16 та 18, то базою оподаткування є купівельна ціна товарів чи подібних товарів, або, за відсутності купівельної ціни, собівартість визначена станом на час застосування, розпорядження або утримання.

У зв'язку з поставкою послуг згідно з положеннями Статті 26, якщо товари входять до складу активів суб'єкта підприємницької діяльності, використовуються в приватних цілях, або послуги надаються безоплатно, базою оподаткування є повна собівартість надання послуг для платника податку.

У тому, що стосується поставки товарів, яка складається з їхнього передання в іншу Державу-члена, базою оподаткування є купівельна ціна товарів або подібних товарів, або, за відсутності купівельної ціни, собівартість, визначена станом на час передання.

У зв'язку з поставкою платником податку послуг у цілях власної підприємницької діяльності, згідно з положеннями Статті 27, базою оподаткування є ринкова вартість наданої послуги.

До бази оподаткування включаються такі чинники:

(a) податки, мита, збори та обов'язкові платежі за винятком самого ПДВ;

(b) побічні витрати на кшталт витрат на сплату комісійних, пакування, перевезення та страхування, за які постачальник виставляє замовникові рахунок.

У цілях підпункту (b) першої частини Держави-члени можуть вважати витрати, які регулюються окремою угодою, побічними витратами.

До бази оподаткування не включаються такі чинники:

(a) знижки з ціни у вигляді дисконту за дострокову оплату;

(b) дисконти та знижки, надані замовникові та отримані ним під час поставки;

(c) суми, отримані платником податку від замовника, на кшталт погашення витрат, здійснених від імені й за дорученням замовника, та проведених по рахунках до з'ясування в бухгалтерській звітності.

Платник податку має надати підтвердження фактичної суми витрат, зазначених у підпункті (c) першої частини, й не може відносити на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, що міг бути нарахований.

1. Для запобігання ухиленню від оподаткування або уникненню оподаткування Держави-члени можуть у будь-якому з зазначених нижче випадків вживати заходів до забезпечення відповідності бази оподаткування ринковій вартості в разі поставки товарів або послуг із використанням родинних або інших тісних особистих зв'язків, відносин управління, власності, членства, фінансових або юридичних зв'язків, визначених Державою-членом:

(a) якщо винагорода є нижчою від ринкової ціни, а отримувач поставки не має повного права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання за Статтями 167-171 та Статтями 173-177;

(b) якщо винагорода є нижчою від ринкової ціни, а постачальник не має повного права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання за Статтями 167-171 та Статтями 173-177, а поставка підлягає звільненню згідно зі Статтями 132, 135, 136, 371, 375, 376, 377, 378(2), 379(2) або Статтями 380-390;

(c) якщо винагорода є вищою від ринкової ціни, а постачальник не має повного права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання за Статтями 167-171 та Статтями 173-177.

У цілях першого пункту до складу юридичних зв'язків можуть включатися стосунки між працедавцем та найманим працівником або членом родини працівника, або іншими тісно пов'язаними особами.

2. У разі використання Державами-членами можливостей, передбачених у частині 1, вони можуть обмежувати категорії постачальників або отримувачів, до яких застосовуються зазначені заходи.

3. Держави-члени повідомляють Комітет з ПДВ про національні законодавчі заходи, вжиті згідно з частиною 1 у тому обсязі, в якому вони не є заходами, дозволеними Радою до 13 серпня 2006 року згідно з частинами (1)-(4) Статті 27 Директиви 77/388/ЄЕС, і які тривають згідно з частиною 1 цієї Статті.

Держави-члени, котрі станом на 1 січня 1993 року не скористалися з можливості застосування зниженої ставки, наданої Статтею 98, можуть, якщо вони скористаються з можливості, наданої Статтею 89, установити, що у зв'язку з поставкою витворів мистецтва, зазначених у Статті 103(2) база оподаткування має дорівнювати частці суми, визначеної згідно зі Статтями 73, 74, 76, 78 та 79.

Частка, про яку йдеться в першій частині, визначається так, щоб ПДВ, який належить до сплати, дорівнював принаймні 5% суми, визначеної згідно зі Статтями 73, 74, 76, 78 та 79.

Держави-члени можуть установлювати, що у зв'язку з поставкою товарів і послуг база оподаткування має включати в себе вартість звільненого від оподаткування інвестиційного золота згідно з положеннями Статті 346, котре було надане замовником для використання як основи для обробки й котре, внаслідок цього, втрачає свій статус інвестиційного золота, звільненого від ПДВ, при поставці таких товарів і послуг. При цьому має використовуватися ринкова вартість інвестиційного золота станом на час поставки цих товарів і послуг.

У зв'язку з придбанням товарів у межах Співтовариства база оподаткування визначається на основі тих самих чинників, що використовувалися згідно з Главою 1 для визначення бази оподаткування за поставкою таких самих товарів у межах території відповідної Держави-члена. У випадку операцій, що вважаються придбанням товарів у межах Співтовариства, передбаченим у Статтях 21 та 22, базою оподаткування є купівельна ціна товарів або подібних товарів, або, за відсутності купівельної ціни, собівартість, визначена станом на час поставки.

1. Держави-члени вживають необхідних заходів до забезпечення того, щоб акцизний збір, який належить до сплати або був сплачений особою, котра здійснює придбання всередині підакцизного продукту, включався до складу бази оподаткування згідно з підпунктом (a) першої частини Статті 78.

2. Якщо після здійснення придбання товарів у межах Співтовариства особа, що придбала товари отримує відшкодування акцизного збору, сплаченого в Державі-члені, в котрій розпочалося пересилання чи перевезення товарів, то база оподаткування має бути відповідно зменшена в тій Державі-члені, на чиїй території було здійснено придбання.

У зв'язку з імпортом товарів базою оподаткування є митна вартість, визначена згідно з чинними положеннями актів Співтовариства.

1. До бази оподаткування включаються такі чинники, якщо їх до неї ще не включено:

(a) податки, мита, збори та обов'язкові платежі, які належать до сплати за межами Держави-члена імпорту, та ті, що належать до сплати з причини імпорту, за винятком ПДВ, що нараховується;

(b) побічні витрати на кшталт витрат на сплату комісійних, пакування, перевезення та страхування, за які постачальник виставляє замовникові рахунок, понесені до першого місця призначення на території Держави-члена імпорту, а також ті з них, що обумовлені перевезенням до іншого місця призначення в межах Співтовариства, якщо таке інше місце стає відомим при настанні факту виникнення податкового зобов'язання.

2. У цілях підпункту (b) частини 1, "першим місцем призначення" є місце, зазначене у вантажній накладній чи в будь-якому іншому документі, за яким здійснюється імпорт товарів у Державу-член імпорту. Якщо таке місце не зазначене, то першим місцем призначення вважається місце першого передання вантажу в Державі-члені імпорту.

До бази оподаткування не включаються такі чинники:

(a) знижки з ціни у вигляді дисконту за дострокову оплату;

(b) дисконти та знижки, надані замовникові та отримані ним під час імпорту.

Якщо товари, тимчасово вивезені зі Співтовариства, знов ввозяться після ремонту, обробки, адаптації, модернізації чи переробки за межами Співтовариства, Держави-члени вживають заходів до забезпечення дії по відношенню до цих товарів такого самого режиму оподаткування ПДВ, що той, котрий застосовувався б до них у разі здійснення ремонту, обробки, адаптації, модернізації чи переробки в межах їхньої території.

Держави-члени, котрі станом на 1 січня 1993 року не скористалися з можливості застосування зниженої ставки, наданої Статтею 98, можуть установити, що у зв'язку з поставкою витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, визначених у пунктах (2), (3) та (4) Статті 311(1), база оподаткування має дорівнювати частці суми, визначеної згідно зі Статтями 85, 86 та 87.

Частка, про яку йдеться в першій частині, визначається так, щоб ПДВ, який належить до сплати під час імпорту, дорівнював принаймні 5% суми, визначеної згідно зі Статтями 85, 86 та 87.

1. У випадку скасування, відмови, повної або часткової несплати, або в разі зниження ціни після здійснення поставки, база оподаткування відповідним чином знижується на умовах, що визначаються Державами-членами.

2. У випадку повної або часткової несплати Держави-члени можуть відступити від частини 1.

1. Якщо чинники, які використовуються для визначення бази оподаткування імпорту, деноміновані в іншій валюті, ніж валюта Держави-члена, в якій здійснюється стягнення, то курс обміну валют визначається згідно з положеннями актів Співтовариства про розрахунок вартості в митних цілях.

2. Якщо чинники, які використовуються для визначення бази оподаткування за операцією іншою, ніж імпорт, деноміновані в іншій валюті, ніж валюта Держави-члена, в якій здійснюється стягнення, то чинний курс обміну валют визначається за останнім курсом продажу, зареєстрованим у момент виникнення податкового зобов'язання з ПДВ, на найрепрезентативнішому валютному ринку чи ринках відповідних Держав-членів, або за курсом, визначеним із посиланням на такий або такі ринки за правилами, встановленими зазначеною Державою-членом.

Водночас, Держави-члени можуть використовувати для деяких операцій, передбачених у першому пункті, або для деяких категорій платників податку курси обміну валют, визначені згідно з положеннями чинних актів Співтовариства про розрахунок вартості в митних цілях.

Що стосується витрат на пакувальний матеріал, що підлягає поверненню, Держава-член може вжити один із таких заходів:

(a) виключити їх зі складу бази оподаткування та вжити заходів, необхідних для забезпечення коригування зазначеної суми в разі неповернення пакувального матеріалу;

(b) включити їх до складу бази оподаткування та вжити заходів, необхідних для забезпечення коригування зазначеної суми в разі повернення пакувального матеріалу.

До операцій, що підлягають оподаткуванню, застосовується ставка, чинна на момент факту виникнення податкового зобов'язання.

Водночас, у зазначених нижче ситуаціях застосовується ставка, чинна на момент виникнення податкового зобов'язання з ПДВ:

(a) у випадках, передбачених Статтями 65 та 66;

(b) у випадку придбання товарів у межах Співтовариства;

(c) у випадках, пов'язаних із імпортом товарів та зазначених у другому пункті Статті 71(1) та Статті 71(2).

1. До придбання товарів у межах Співтовариства застосовується та ставка, що застосовувалася б до поставки подібних товарів у межах території відповідної Держави-члена.

2. З урахуванням можливості застосування зниженої ставки за Статтею 103(1) до імпорту витворів мистецтва, предметів колекціонування чи антикваріату, до імпорту товарів застосовується ставка, що застосовувалася б до поставки подібних товарів у межах території Держави-члена.

У разі зміни ставок Держави-члени можуть вносити корективи у випадках, передбачених Статтями 65 та 66, для врахування ставки, що була чинною на момент поставки товарів або послуг.

Держави-члени можуть також вживати всіх необхідних перехідних заходів.

Держави-члени застосовують стандартну ставку ПДВ, котра визначається кожною Державою-членом як процентна частка бази оподаткування й має бути однаковою для поставки товарів і поставки послуг.

1. З 1 січня 2006 року до 31 грудня 2010 року стандартна ставка не може бути меншою від 15%.

2. Рада ухвалює рішення згідно зі Статтею 93 Договору про рівень стандартної ставки, що застосовуватиметься після 31 грудня 2010 року.

1. Держави-члени можуть застосовувати одну або дві знижених ставки.

2. Знижені ставки застосовуються лише до поставки товарів або послуг за категоріями, визначеними в Додатку III.

Знижені ставки не застосовуються до послуг, зазначених у пункті (k) Статті 56(1).

3. При застосуванні знижених ставок, передбачених частиною 1, до категорій товарів Держави-члени можуть використовувати Комбіновану Номенклатуру для точного визначення відповідної категорії.

1. Знижені ставки встановлюються як процентна частка бази оподаткування котра не може бути нижчою від 5%.

2. Кожна знижена ставка встановлюється таким чином, щоб сума ПДВ, отримана внаслідок її застосування, забезпечувала можливість нормального віднесення на зменшення податкового зобов'язання в повному обсязі суми ПДВ, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання за Статтями 167-171 та Статтями 173-177.

На підставі звіту Комісії Рада, починаючи з 1994 року, переглядає обсяг застосування знижених ставок раз на два роки.

Згідно зі Статтею 93 Договору Рада може ухвалити рішення про внесення змін до переліку товарів і послуг, поданого в Додатку III.

Не пізніше 30 червня 2007 року Комісія подасть Європейському Парламентові та Раді загальний звіт про оцінку впливу застосування знижених ставок до послуг, що постачаються на місцевому ринку, включаючи ресторанні послуги, зокрема, з точки зору утворення робочих місць, економічного зростання й належної роботи внутрішнього ринку на основі дослідження, проведеного незалежним економічним експертним центром.

Держави-члени можуть застосовувати знижену ставку до поставки природного газу, електроенергії або централізованого теплопостачання, якщо внаслідок цього не виникає ризик викривлення конкуренції.

Будь-яка Держава-член, що має намір застосовувати знижену ставку згідно з першою частиною, має відповідно проінформувати Комісію до вжиття таких заходів. Комісія ухвалює рішення про те, чи існує ризик викривлення конкуренції. Якщо Комісія не ухвалить зазначене рішення протягом трьох місяців після отримання інформації, то вважається, що ризику викривлення конкуренції немає.

1. Держави-члени можуть установити, що знижена ставка чи одна зі знижених ставок, які застосовуються ними згідно зі Статтями 98 та 99, має також застосовуватися до імпорту витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, визначених у пунктах (2), (3) та (4) Статті 311(1).

2. Якщо Держави-члени скористаються з можливості, наданої частиною 1, вони також можуть застосовувати знижену ставку до таких операцій:

(a) поставка витворів мистецтва їхнім автором чи його правонаступниками;

(b) поставка витворів мистецтва на нерегулярній основі платником податку, що не є платником податку-перепродавцем, якщо витвори мистецтва були імпортовані самим платником податку або якщо вони були поставлені йому їхнім автором чи його правонаступниками, або якщо вони надають йому право на віднесення ПДВ на зменшення податкового зобов'язання.

Австрія може застосовувати в громадах Юнґгольц та Міттельберґ (Малий Вальзерталь) другу стандартну ставку, що є нижчою за відповідну ставку, яка застосовується на решті території Австрії, але не меншою від 15%.

У випадку операцій, що проводяться в автономних регіонах Азорських островів та острову Мадейра, та у випадку прямого імпорту в зазначені регіони Португалія може застосовувати нижчі ставки, ніж ті, що застосовуються на материковій території.

Рада, шляхом одностайного схвалення поданої Комісією пропозиції, може дозволити Державам-членам застосовувати до 31 грудня 2010 року знижені ставки, передбачені Статтею 98, до послуг згідно з Додатком IV.

Знижені ставки можуть застосовуватися до послуг не більш ніж із двох категорій, зазначених у Додатку IV.

У виняткових випадках Державі-членові може бути дозволено застосовувати знижені ставки до послуг із трьох таких категорій.

Послуги, зазначені у Статті 106, мають відповідати таким умовам:

(a) вони мають бути трудомісткими;

(b) вони мають в основному надаватися кінцевим споживачам;

(c) вони повинні мати переважно місцевий характер і не вести до ймовірного викривлення конкуренції.

Крім того, має існувати тісний зв'язок між зниженням цін, обумовленим зниженням ставки, та передбачуваним зростанням попиту та зайнятості. Застосування зниженої ставки не повинне ставити під загрозу безперебійну роботу внутрішнього ринку.