Директива 2006/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ (виправлене видання)

3.5. Механізми підтримки ліквідності

55. Положення підпунктів з 56 по 59 застосовуються для потреб визначення вартості ризикової уражуваності позиції сек'юритизації без рейтингу у формі певних типів механізмів підтримки ліквідності.

3.5.1. Механізми підтримки ліквідності, які доступні виключно у випадку загального падіння ринку

56. Конвертаційний коефіцієнт у 20% може застосовуватися до номінальної суми механізму підтримки ліквідності, який може формуватися виключно у випадку загального падіння та який відповідає умовам щодо "придатного механізму підтримки ліквідності", встановленим у підпункті 13.

3.5.2. Механізми авансування грошовими коштами

57. Конвертаційний коефіцієнт у 0% може застосовуватися до номінальної суми механізму підтримки ліквідності, який відповідає умовам, встановленим у підпункті 15.

3.5.3. Виключний режим дій, якщо не може бути обчислений показник Kirb

58. Якщо для кредитної установи немає практичного сенсу обчислювати суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для сек'юритизованих ризикових уражуваностей так, якби вони не були сек'юритизовані, кредитній установі може, на виключній основі та за умови отримання згоди від компетентних органів, бути тимчасово дозволено застосовувати метод, встановлений у підпункті 59, для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для позицій сек'юритизації без рейтингу у формі механізму підтримки ліквідності, який відповідає умовам щодо "придатного механізму підтримки ліквідності", встановленим у підпункті 13 або тим, які встановлені у підпункті 56.

59. Найвищий показник ризику, який застосовувався б згідно статей з 78 по 83 до будь-яких сек'юритизованих ризикових уражуваностей, якби вони не були сек'юритизовані, може застосовуватися до позиції сек'юритизації, представленої механізмом підтримки ліквідності. Для визначення вартості ризикової уражуваності позиції, конвертаційний коефіцієнт у 50% може застосовуватися до номінальної суми механізму підтримки ліквідності, якщо механізм має первинний термін погашення один рік або менше. Якщо механізм підтримки ліквідності відповідає умовам підпункту 56, може застосовуватися конвертаційний коефіцієнт у 20%. У інших відпадках застосовується конвертаційний коефіцієнт на рівні 100%.

3.6. Визнання зменшення кредитного ризику по відношенню до позицій сек'юритизації

3.6.1. Субсидований кредитний захист

60. Придатний субсидований захист обмежується захистом, який є придатним для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, згідно підпунктів з 78 по 83, як встановлено у статтях з 90 по 93, а визнання підпадає під дію узгодженості з відповідними мінімальними вимогами, як встановлено у згаданих статтях.

3.6.1. Несубсидований кредитний захист

61. Постачальники придатного несубсидованого кредитного захисту та несубсидованого захисту обмежені тими видами захисту, які є придатними згідно статей з 90 по 93, а визнання підпадає під дію узгодженості з відповідними мінімальними вимогами, як встановлено у згаданих статтях.

3.6.3. Обчислення вимог до капіталу для позицій сек'юритизації зі зменшенням кредитного ризику

Метод на основі рейтингів

62. У разі, якщо суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, обчислюються за використання Методу на основі рейтингів, вартість ризикової уражуваності та/або суми ризикової уражуваностей, зваженої за ризиком, для позиції сек'юритизації, по відношенню до якої був придбаний кредитний захист, може модифікуватися відповідно до положень додатка VIII, як вони подають заявку на обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, згідно статей з 78 по 83.

Метод наглядової формули - повний кредитний захист

63. У разі, якщо суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, обчислюються за допомогою Методу наглядової формули, кредитна установа визначає "ефективний показник ризику" позиції. Вона здійснює таку операцію шляхом розділення суми ризикової уражуваності, зважену за ризиком, позиції на вартість ризикової уражуваності позиції, та перемножуючи результат на 100.

Метод наглядової формули - частковий захист

66. Якщо зменшення кредитного ризику охоплює "перший збиток" або збиток на пропорційній основі по позиції сек'юритизації, кредитна установа може застосовувати підпункти з 63 по 65.

3.7. Додаткові вимоги до капіталу для сек'юритизацій відновлювальних ризикових уражуваностей з положеннями про ранню амортизацію

68. На додаток до сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, обчислених по відношенню до її позицій сек'юритизації, кредитна установа-ініціатор повинна обчислювати суму ризикової уражуваності, зважену за ризиком, відповідно до методології, встановленої у підпунктах з 16 по 33, якщо вона продає відновлювальні ризикові уражуваності до сек'юритизації, яка містить положення про ранню амортизацію.

69. Для потреб підпункту 68, підпунктів 70 та 71 замінюють підпункти 19 та 20.

70. Для потреб цих положень, "відсоток ініціаторів" є сумою:

(a) вартості ризикової уражуваності згаданої умовної частини пулу невикористаних сум, проданих до сек'юритизації, кількісне співвідношення якої стосовно сукупного пулу, проданого до структури, визначає кількісне співвідношення грошових потоків, сформованих основною сумою, платежами по відсотках та іншими асоційованими сумами, які не доступні для здійснення платежів на користь тих, які мають позиції сек'юритизації у сек'юритизації;

плюс

(b) вартості ризикової уражуваності згаданої умовної частини пулу невикористаних сум кредитних ліній, невикористані суми яких були продані до сек'юритизації, кількісне співвідношення яких стосовно сукупної суми таких невикористаних сум є таким самим, як кількісне співвідношення вартості ризикової уражуваності у підпункті (a) до вартості ризикової уражуваності пулу невикористаних сум, проданих до сек'юритизації.

Для такого оцінювання, відсоток ініціатора може не бути субординованим по відношенню до відсотка інвесторів.

"Відсоток інвесторів" означає вартість ризикової уражуваності умовної частини пулу невикористаних рахунків, які не відносяться до підпункту (a), плюс вартість ризикової уражуваності такої частини пулу невикористаних рахунків кредитних ліній, невикористані лінії яких були продані до сек'юритизації, не відносячись до меж підпункту (b).

71. Ризикова уражуваність кредитної установи-ініціатора, пов'язана з її правами по відношенню до такої частки відсотка ініціатора, описаної у підпункті 70(a), не вважається позицією сек'юритизації, проте вважається такою, що є пропорційною ризиковій уражуваності з боку сек'юритизованих невикористаних сум так, якби вони не були сек'юритизовані у сумі, яка дорівнює тій, яка описана у підпункті 70(a). Кредитна установа-ініціатор також вважається такою, що має пропорційну ризикову уражуваність з боку невикористаних сум кредитних ліній, невикористані суми якої були продані у сек'юритизацію, у сумі, яка дорівнює тій, що описана у підпункті 70(b).

3.8. Зменшення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком

72. Сума ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, позиції сек'юритизації, якій призначено показник ризику на рівні 1250%, може бути зменшена на суму, помножену на 12.5, будь-яких корегувань вартості, здійснених кредитною установою по відношенню до сек'юритизованих ризикових уражуваностей. До меж, у яких враховуються корегування вартості для цієї потреби, вони не враховуються для потреб обчислення, вказаного у підпункті 36 частини 1 додатка VII.

73. Сума ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, позиції сек'юритизації може бути зменшена на суму, помножену на 12.5, будь-яких корегувань вартості, здійснених кредитною установою по відношенню до позиції.

74. Як передбачено частиною 2 статті 66 щодо позиції сек'юритизації, по відношенню до якої застосовується показник ризику на рівні 1250%, кредитні установи можуть, у якості альтернативи щодо включення позиції до їх обчислень сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, відраховувати з власних коштів вартість ризикової уражуваності позиції.

75. Для потреб підпункту 74:

(a) вартість ризикової уражуваності позиції може отримуватися з сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, враховуючи будь-які зменшення, здійснені відповідно до підпунктів 72 та 73;

(b) обчислення вартості ризикової уражуваності може відображати придатний субсидований захист у спосіб, який відповідає методології, передбаченій у підпунктах з 60 по 67; та

(c) у разі, якщо використовується Метод наглядової формули для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та L <= KIRBR та (L + T) > KIRBR, позиція може розглядатися як дві позиції з L, який дорівнює KIRBR для більш вищих позицій.

76. У разі, якщо кредитна установа використовує альтернативний метод, вказаний у підпункті 74, сума, помножена на 12,5, вирахувана відповідно до згаданого підпункту, для потреб підпункту 45, віднімається від суми, визначеної у підпункті 45, як максимальна сума ризикової уражуваності, зважена за ризиком, яку потрібно обчислювати кредитними установами, які там вказані.

1. ВИМОГА ДО КАПІТАЛУ

1. Згідно Підходу на основі базового індикатора, вимога до капіталу для операційного ризику дорівнює 15% від відповідного індикатора, зазначеного у підпунктах з 2 по 9.

2. РЕЛЕВАНТНИЙ ІНДИКАТОР

2. Релевантний індикатор - це середній показник за три роки суми доходу від нетто-відсотків або доходу не від нетто-відсотків.

3. Трирічний середній показник обчислюється на основі останніх трьох дванадцятимісячних спостережень у кінці фінансового року. Якщо перевірені показники є недоступними, можуть використовуватися бізнес-оцінки.

4. Якщо для будь-якого подібного спостереження сума доходу від нетто-відсотків або доходу не від нетто-відсотків є негативною або дорівнює нулю, цей показник не враховується в обчисленні трирічного середнього показника. Релевантний показник обчислюється як сума позитивних показників, поділена на кількість позитивних показників.

2.1. Кредитні установи, що підпадають під дію Директиви 86/635/ЄЕС

5. На основі облікових категорій для рахунку прибутку та рахунку збитку кредитних установ згідно статті 27 Директиви 86/635/ЄЕС, релевантний індикатор виражений як сума елементів, перелічених у таблиці 1. Кожний елемент включається до суми з його позитивним та негативним знаком (плюс та мінус).

6. Ці елементи можуть потребувати корегування для відображення характеристик, зазначених у підпунктах 7 та 8.

Таблиця 1

2.1.1. Кваліфікаційні вимоги

7. Індикатор обчислюється до вирахування будь-яких положень або операційних видатків. Операційні видатки включають платежі, сплачені за послуги аутсорсингу, надані третіми сторонами, які не є материнською або дочірньою компанією кредитної установи або дочірньою компанією материнської структури, яка є також материнською компанією кредитної установи. Видатки на аутсорсинг послуг, наданих третіми сторонами, можуть зменшувати релевантний індикатор, якщо видатки йдуть з боку компанії, яка є об'єктом нагляду на підставі, або який є еквівалентний, цієї Директиви.

8. Наступні елементи не застосовуються у обчисленні релевантного індикатора:

(a) Реалізовані прибутки/збитки від продажу статей, які не входять до торгової книги;

(b) Прибуток від надзвичайних або спеціальних статей;

(c) Прибуток, який походить від страхування.

Якщо переоцінювання торгових статей є частиною звіту про прибутки та збитки, переоцінювання може включатися. За умови застосування частини 2 статті 36 Директиви 86/635/ЄЕС, оцінювання,

внесене до суми прибутків та збитків, повинне включатися.

2.2. Кредитні установи, що підлягають дії іншої облікової концепції

9. Якщо кредитні установи підпадають під дію облікової концепції, яка відрізняється від тієї, що встановлена Директивою 86/635/ЄЕС, вони повинні обчислювати релевантний індикатор на основі даних, які найкраще відображають визначення, встановлене у підпунктах з 2 по 8.

1. ВИМОГА ДО КАПІТАЛУ

1. Згідно Стандартизованого підходу, вимога до капіталу для операційного ризику дорівнює середній сумі за три роки релевантних показників, зважених за ризиком, обчислених за кожний рік по усіх бізнес-спеціалізаціях, зазначених у таблиці 2. По кожному року, негативна вимога до капіталу у одній бізнес-лінії, яка походить від негативного релевантного індикатора, може буди віднесена до сукупності. Однак, якщо агреговане нарахування на капітал по усіх бізнес-спеціалізаціях у межах окремо взятого року є негативним, тоді введення до середньої суми для такого року дорівнює нулю.

2. Трирічний середній показник обчислюється на основі останніх трьох дванадцятимісячних спостережень у кінці фінансового року. Якщо перевірені показники є недоступними, можуть використовуватися бізнес-оцінки.

Таблиця 2

3. Компетентні органи можуть дозволити кредитній установі обчислювати її вимогу до капіталу для операційного ризику, використовуючи альтернативний стандартизований підхід, як встановлено у підпунктах з 5 по 11.

2. ПРИНЦИПИ ВІДНЕСЕННЯ БІЗНЕС-СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

4. Кредитні установи повинні розвивати та документувати спеціальні методики та критерії для внесення відповідного індикатора для поточних бізнес-спеціалізацій та видів діяльності до стандартизованої концепції. Критерії повинні переглядатися та корегуватися відповідно до різних умов для нових видів діяльності та ризиків, а також для нових видів діяльності та ризиків, які піддаються змінам. Принципи внесення бізнес-спеціалізацій є наступними:

(a) усі види діяльності повинні відноситись до бізнес-спеціалізацій у взаємно виключаючий або спільно всебічний спосіб;

(b) будь-який вид діяльності, який не може бути віднесений до складу бізнес-спеціалізації, проте який репрезентує допоміжну функцію до діяльності, яку включено до складу, повинен бути розподілений до бізнес-спеціалізації, яку він підтримує. Якщо більше ніж одна бізнес-спеціалізація підтримується за допомогою допоміжного виду діяльності, повинні застосовуватися критерії об'єктивного віднесення;

(c) якщо певний вид діяльності не може бути віднесений до окремої бізнес-спеціалізації, тоді повинна використовуватися бізнес-спеціалізація, яка має найвищий відсоток;

(d) кредитні установи повинні використовувати внутрішні методи ціноутворення для розподілу релевантного індикатора серед бізнес-спеціалізацій. Витрати по одній бізнес-спеціалізації, які можуть бути віднесені до іншої бізнес-спеціалізації, можуть бути повторно розподілені до бізнес-спеціалізації, до якої вони відносяться, наприклад шляхом застосування режиму на основі внутрішніх трансферних витрат між двома бізнес-спеціалізаціями;

(e) віднесення видів діяльності до бізнес-ліній для потреб капіталу щодо операційного ризику повинне відповідати категоріям, які використовуються для кредитних та ринкових ризиків;

(f) вище керівництво відповідає за методику віднесення згідно контролю над керівними органами кредитної установи; та

(g) процес віднесення до бізнес-спеціалізацій повинен піддаватися незалежному перегляду.

3. АЛЬТЕРНАТИВНІ ІНДИКАТОРИ ДЛЯ ОКРЕМИХ БІЗНЕС-СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ

3.1. Модальності

5. Компетентні органи можуть дозволити кредитній установі використовувати альтернативний релевантний індикатор для бізнес-спеціалізацій: роздрібний банкінг та комерційний банкінг.

6. Для цих бізнес-спеціалізацій релевантний індикатор - це нормований індикатор прибутку, який дорівнює трирічному середньому показнику сукупної номінальної суми позик та авансів, помноженому на 0,035.

7. Для таких бізнес-спеціалізацій, як роздрібний та/або комерційний банкінг, позики та аванси складаються із сукупних невикористаних сум у відповідних кредитних портфелях. Для бізнес-спеціалізації "комерційний банкінг" також включаються утримувані цінні папери, які не входять до торгової книги.

3.2. Умови

8. Дозвіл на використання альтернативних релевантних індикаторів підпадає під дію умов, встановлених у підпунктах з 9 по 11.

3.2.1. Загальна умова

9. Кредитна установа дотримується кваліфікаційних критеріїв, встановлених у підпункті 12.

3.2.2. Специфічні умови для роздрібного та комерційного банкінгу

10. Кредитна установа проводить активну діяльність по роздрібному та/або комерційному банкінгу, яка складає принаймні 90% від її прибутку.

11. Кредитна установа здатна продемонструвати перед компетентними органами, що значний відсоток її діяльності по роздрібному та/або комерційному банкінгу містить позики, асоційовані з високим PD, а також що альтернативний стандартизований підхід забезпечує більш ефективний базис для оцінювання операційного ризику.

4. КВАЛІФІКАЦІЙНІ КРИТЕРІЇ

12. Кредитні установи повинні дотримуватися кваліфікаційних критеріїв, які перелічені нижче, на додаток до загальних стандартів управління ризиком, встановлених у статті 22 та додатку V. Задоволення цих критеріїв визначається шляхом урахування обсягу та масштабу діяльності кредитної установи, а також принципу пропорційності.

(a) Кредитні установи мають документально обґрунтоване оцінювання та систему управління операційним ризиком з чіткими обов'язками, призначеними для цієї системи. Вони визначають їх ризикові уражуваності з боку операційного ризику та фіксують відповідні дані щодо операційного ризику, включаючи дані про значні втрати. Ця система підпадає під дію незалежного огляду.

(b) Система оцінювання операційного ризику повинна щільно інтегруватися до процесів управління ризиком кредитної установи. Її вихідні дані повинні бути складовою частиною процесу моніторингу та контролю профайлу операційного ризику кредитної установи.

(c) Кредитні установи впроваджують систему звітування перед керівництвом, за допомогою якої надаються звіти про операційний ризик для відповідних посадових осіб у межах кредитної установи. Кредитні установи мають у розпорядженні процедури для ужиття необхідних заходів щодо інформації в межах керівних звітів.

1. КВАЛІФІКАЦІЙНІ КРИТЕРІЇ

1. Для отримання статусу придатності щодо застосування Підходу на основі розширеного обчислювання, кредитні установи повинні задовольняти компетентні органи у сенсі того, що вони відповідають кваліфікаційним критеріям, викладеним нижче, на додаток до загальних стандартів управління ризиком статті 22 та додатка V.

1.1. Кількісні стандарти

2. Внутрішня система вимірювання операційного ризику кредитної установи щільно інтегрована до її щоденних процесів оцінювання ризику.

3. Кредитна установа повинна мати у складі незалежну функціональну структуру з управління ризиком для операційного ризику.

4. Повинно здійснюватися регулярне звітування щодо операційних ризикових уражуваностей та практики виникнення збитку. Кредитна установа має у розпорядженні процедури для вжиття відповідного колекційного заходу.

5. Система управління ризиком кредитної установи повинна бути належним чином задокументована. Кредитна установа має процедури для забезпечення узгодженості та методики для режиму дій щодо неузгодженості.

6. Процеси управління операційним ризиком та системи оцінювання підлягають регулярним оглядам, які здійснюються внутрішніми та/або зовнішніми аудиторами.

7. Затвердження системи оцінювання операційного ризику компетентними органами включає наступні елементи:

(a) здійснення перевірки, що внутрішні системи затвердження функціонують задовільно;

(b) надання доказів, що інформаційні потоки та процеси, пов'язані з системою оцінювання ризику, є прозорими та чіткими.

1.2. Кількісні стандарти

1.2. Процес

8. Кредитні установи обчислюють свої вимоги до капіталу, який складається і з очікуваного збитку, і з неочікуваного збитку, допоки вони не зможуть продемонструвати, що очікуваний збиток є адекватним чином зафіксований у їх внутрішніх бізнес-методиках. Вимірювання операційного ризику повинно фіксувати потенційні критичні події з низькою вірогідність, досягаючи стандарту надійності, порівнюваного з 99,9% довірчим інтервалом за однорічний період.

9. Система вимірювання операційного ризику кредитної установи повинна мати певні ключові елементи для дотримання стандарту надійності, встановленого у підпункті 8. Ці елементи повинні включати використання внутрішніх даних, зовнішніх даних, аналіз сценаріїв та фактори, які відображають бізнес-середовище, та внутрішні системи контролю, як встановлено у підпунктах з 13 по 24. Кредитна установа повинна мати належним чином задокументований підхід щодо оцінювання використання цих чотирьох елементів у її системі вимірювання сукупного операційного ризику.

10. Система вимірювання ризику фіксує основні рушійні показники ризику, які впливають на форму області значних відхилень оцінок ризику.

11. Кореляції втрат від операційного ризику по окремих оцінках операційного ризику можуть визнаватися лише у разі, якщо кредитні установи можуть продемонструвати до задоволення компетентних органів, що їх системи для вимірювання кореляцій є надійними, цілісно впровадженими, та враховують невизначеність, яка охоплює будь-які подібні оцінки кореляції, зокрема, у стресові періоди. Кредитна установа повинна оцінювати її кореляційні припущення за використання кількісних та якісних методів.

12. Система вимірювання ризику є внутрішньо погодженою та уникає множинного урахування якісного оцінювання або методів зменшення ризику, визнаних в інших зонах концепції придатності капіталу.

1.2.2. Внутрішні дані

13. Отримані зовнішні операційні показники ризику грунтуються на мінімальному періоді історичного спостереження у п'ять років. Якщо кредитна установа початкове спрямовується на застосування Підходу на основі розширеного обчислювання, прийнятним є трирічний період історичного спостереження.

14. Кредитні установи повинні бути здатними відносити їх історичні внутрішні дані щодо збитків до бізнес-спеціалізацій, визначених у частині 1, та до видів подій, які визначені у частині 5, та для надання цих даних компетентним органам на вимогу. Повинні документуватися об'єктивні дані для віднесення збитків до визначених бізнес-спеціалізацій та видів подій. Втрати по операційному ризику, які пов'язані з кредитним ризиком та були історично включені до внутрішніх баз даних кредитного ризику повинні вноситись до баз даних операційного ризику та ідентифікуватися окремо. Такі збитки не підлягатимуть нарахуванню по операційному ризику до тих пір, поки вони продовжуватимуть розглядатися як кредитний ризик для потреб обчислення мінімальних вимог до капіталу. Втрати по операційному ризику, які пов'язані з ринковими ризиками, включаються до сфери застосування вимоги до капіталу для операційного ризику.

15. Внутрішні дані щодо ризику кредитної установи повинні бути всебічними у тому сенсі, що вони фіксують усі значні види діяльності та ризикові уражуваності з усіх підсистем та географічних зон. Кредитні установи повинні мати змогу обґрунтувати те, що будь-які виключені види діяльності та ризикові уражуваності, як індивідуально, так і у сукупності, не матимуть значного впливу на оцінки сукупного збитку. Повинні визначатися відповідні мінімальні порогові показники збитку для збору внутрішніх даних щодо збитку.

16. Окрім інформації щодо суми валового збитку, кредитні установи збирають інформацію про дані події, будь-які повернення сум валового збитку, а також деяку описову інформацію про рушійні показники або наслідки події збитку.

17. Визначаються спеціальні критерії для встановлення даних про збиток, які виникають в результаті події у централізованій функціональній структурі або певної діяльності, яка охоплює більше ніж одну бізнес-спеціалізацію, а також в результаті пов'язаних з цим подій у часі.

18. Кредитні установи повинні мати задокументовані процеси оцінювання поточної відповідності історичних даних про збитки, включаючи ті ситуації, в яких можуть застосовуватися висновкові перекриття, масштабування, або інші корегування до того ступеня, у якому вони можуть бути використані, та в залежності від того, кому дозволено приймати такі рішення.

1.2.3. Зовнішні дані

19. Система вимірювання операційного ризику кредитної установи застосовує надійні зовнішні дані, зокрема, коли є причина вважати, що кредитна установа піддається впливу нерегулярних, проте вже потенційно значних, збитків. Кредитна установа повинна мати у розпорядженні систематичний процес для визначення ситуацій, для яких повинні використовуватися зовнішні дані, та методології для інкорпорування даних до її системи вимірювання. Умови та методики щодо використання зовнішніх даних повинні регулярно переглядатися, документуватися та піддаватися дії періодичного незалежного огляду.

1.2.4. Аналіз сценаріїв

20. Кредитна установа використовує аналіз сценаріїв експертного висновку у сукупності з зовнішніми даними для оцінювання її ризикової уражуваності з боку подій з високим рівнем серйозності. З часом такі оцінювання повинні затверджуватися та повторно оцінюватися шляхом порівняння з поточною практикою виникнення збитку для забезпечення їх обґрунтованості.

1.2.5. Бізнесове середовище та фактори внутрішнього контролю

21. Методологія оцінювання загального внутрішнього сукупного ризику кредитної установи повинна фіксувати ключове бізнесове середовище та фактори внутрішнього контролю, які можуть змінювати її профайл операційних ризиків.

22. Вибір кожного фактору потребує обґрунтування у якості важливого рушійного чинника ризику на основі досвіду та при залученні експертного висновку щодо уражених бізнесових зон.

23. Чутливість оцінок ризику до змін щодо факторів та відповідне зважування різних факторів потребує належного обґрунтування. На додаток до змін, які фіксуються, щодо ризику з огляду на покращення заходів контролю ризику, система повинна також охоплювати потенційні збільшення ризику з огляду на більшу складність діяльності або збільшення обсягу діяльності.

24. Ця система повинна бути задокументована та підлягати незалежному огляду в межах кредитної установи та з боку компетентних органів. З часом процес та вихідні дані повинні затверджуватися та повторно оцінюватися шляхом порівняння з поточною практикою виникнення збитків та відповідними зовнішніми даними.

2. ВПЛИВ СТРАХУВАННЯ ТА ІНШІ МЕХАНІЗМИ ПЕРЕНОСУ РИЗИКУ

25. Кредитні установи здатні визнавати вплив страхування, який підпадає під дію умов, встановлених у підпунктах з 26 по 29, та інші механізми переносу ризику у разі, якщо кредитна установа може продемонструвати до задоволення компетентних органів, що досягнуто значного ефекту зменшення ризику.

26. Постачальнику дозволено забезпечувати страхування або перестрахування та постачальник має мінімальний рейтинг здатності до сплати вимог, який присвоюється придатною ECAI, яка була визначена компетентним органом такою, що асоціюється зі ступенем 3 кредитної якості або вище згідно правил щодо вимірювання ризику ризикових уражуваностей з боку кредитних установ згідно статей із 78 по 83.

27. Страхування та концепція страхування кредитних установ відповідають наступним умовам:

(a) страховий поліс повинен мати початковий термін дії, не менший ніж один рік. Для-полісів з остаточним терміном дії, який є меншим ніж один рік, кредитна установа повинна здійснити відповідні обмеження, які відображають спадний остаточний термін полісу, до повного 100% обмеження для полісів з остаточним терміном на рівні 90 днів або менше;

(b) страховий поліс має 90-денний мінімальний термін сповіщення щодо скасування контракту;

(c) страховий поліс не має винятків або обмежень, спричинених наглядовими діями, або, у разі збанкрутілої кредитної установи, який захищає кредитну установу, яка призначена для управління збанкрутілою установою, або кредитну установу-ліквідатора від покриття понесених втрат або зазнаних збитків кредитної установи, за виключенням випадків, які стосуються подій, що мають місце після ініціації розгляду питання щодо призначення установи, яка керуватиме майном банкрута, або процедур ліквідації щодо кредитної установи; за умови, якщо страховий поліс може виключити будь-які штрафи, пеню, або штрафні збитки, які виникли в результаті дії компетентних органів;

(d) обчислення зменшення ризику повинні відображати страхове покриття у спосіб, який є прозорим у своєму взаємозв'язку з, та відповідним до чинної вірогідності або наслідку збитку, який використовується у визначенні капіталу на покриття операційного ризику;

(e) страхування надається установою третьої сторони. У випадку страхування через філії та дочірні компанії, ризикова ураженість повинна покладатися на незалежну структуру третьої сторони, наприклад, шляхом перестрахування, яка відповідає критеріям придатності; та

(f) концепція щодо визнання страхування є належним чином обґрунтована та задокументована.

28. Методологія визнання страхування фіксує наступні елементи шляхом дисконтів та обмежень обсягу визнання страхування:

(a) остаточний термін дії страхового полісу, у разі, якщо він менший ніж один рік, як вказано вище;

(b) терміни анулювання полісу, у разі, якщо вони менші ніж один рік;

(c) невизначеність щодо платежів, а також неузгодження у покритті страхових полісів.

29. Капітальне послаблення, яке виникає в результаті визнання страхування, не перевищує 20% від вимоги до капіталу для операційного ризику до визнання методик зменшення ризику.

3. ЗАЯВКА НА ВИКОРИСТАННЯ ПІДХОДУ НА ОСНОВІ РОЗШИРЕНОГО ОБЧИСЛЮВАННЯ НА ГРУПОВІЙ ОСНОВІ

30. Якщо материнська кредитна установа ЄС, її дочірні компанії або дочірні компанії материнської фінансової холдингової компанії ЄС мають намір використовувати Підхід на основі розширеного обчислювання, заявка включатиме опис методології для розподілу капіталу покриття операційного ризику серед різних установ групи.

31. Заява включає статтю про те, чи наявна та яким чином може відбувається диверсифікація ефектів, які будуть розкладатися у системі вимірювання ризику.

1. ВИКОРИСТАННЯ ПІДХОДУ НА ОСНОВІ РОЗШИРЕНОГО ОБЧИСЛЮВАННЯ У ПОЄДНАННІ З ІНШИМИ ПІДХОДАМИ

3. Кредитна установа може використовувати Підхід на основі розширеного обчислювання у поєднанні з Підходом на основі базового індикатора або Стандартизованим підходом за умови дотримання наступних умов:

(a) зафіксовані усі операційні ризики кредитної установи. Компетентний орган є задоволеним методологією охоплення різних видів діяльності, географічних зон, юридичних структур або інших відповідних підрозділів, які визначені на внутрішній основі;

(b) дотримано усіх кваліфікаційних критеріїв, встановлених у частинах 2 та 3, для частини діяльності, охопленої Стандартизованим підходом та Підходом на основі розширеного обчислювання відповідно.

4. Компетентний орган на індивідуальній основі може поставити наступні додаткові умови:

(a) на момент імплементації Підходу на основі розширеного обчислювання, значна частка операційних ризиків кредитної установи вже зафіксована за допомогою Підходу на основі розширеного обчислювання; та

(b) кредитна установа бере на себе зобов'язання розгорнути Підхід на основі розширеного обчислювання по усій значній частці її операції в межах графіка, узгодженого з її компетентними органами.

2. КОМБІНОВАНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПІДХОДУ НА ОСНОВІ БАЗОВОГО ІНДИКАТОРА ТА СТАНДАРТИЗОВАНОГО ПІДХОДУ

3. Кредитна установа може використовувати комбінацію Підходу на основі базового індикатора та Стандартизованого підходу лише за виключних обставин, таких як недавнє придбання нового бізнесу, який може потребувати перехідного періоду для розгортання Стандартизованого підходу.

4. Комбіноване використання Підходу на основі базового індикатора та Стандартизованого підходу обумовлюється зобов'язанням кредитної установи розгорнути Стандартизований підхід в межах графіка, узгодженого з компетентними органами.