Цивільний кодекс Української РСР

С т а т т я 444. Шкода, заподіяна в стані необхідної

оборони

Не підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна в стані необхідноїоборони, якщо при цьому не були перевищені її межі.

С т а т т я 445. Відповідальність за шкоду, заподіяну у

стані крайньої необхідності

Шкода, заподіяна у стані крайньої необхідності, повинна бутивідшкодована особою, яка її заподіяла.

Враховуючи обставини, при яких була заподіяна така шкода, судможе покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, вінтересах якої діяла особа, яка заподіяла шкоду, або звільнити відвідшкодування шкоди повністю чи частково як цю третю особу, так ітого, хто заподіяв шкоду.

С т а т т я 446. Відповідальність за шкоду, заподіяну

неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти

років

За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцятироків, відповідають його батьки (усиновителі) або опікун, якщо недоведуть, що шкода сталася не з їх вини.

Якщо неповнолітній, який не досяг п'ятнадцяти років, заподієшкоду в той час, коли він перебував під наглядом учбового,виховального або лікувального закладу, вони несуть майновувідповідальність за шкоду, якщо не доведуть, що шкода виникла не зїх вини.

С т а т т я 447. Відповідальність за шкоду, заподіяну

неповнолітнім віком від п'ятнадцяти до

вісімнадцяти років

Неповнолітній віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти роківвідповідає за заподіяну ним шкоду на загальних підставах (статті440, 445, 450 цього Кодексу).

У випадках, коли у неповнолітнього віком від п'ятнадцяти довісімнадцяти років немає майна або заробітку, достатнього длявідшкодування заподіяної ним шкоди, шкода у відповідній частиніповинна бути відшкодована його батьками (усиновителями) абопіклувальником, якщо вони не доведуть, що шкода сталася не з їхвини. Цей їх обов'язок припиняється по досягненні тим, хтозаподіяв шкоду, повноліття, а також в разі, коли у нього додосягнення повноліття з'явиться майно або заробіток, достатній длявідшкодування шкоди.

С т а т т я 448. Відповідальність за шкоду, заподіяну

громадянином, визнаним недієздатним

За шкоду, заподіяну громадянином, визнаним недієздатним(стаття 16 цього Кодексу), відповідає його опікун або організація,які зобов'язані здійснювати за ним нагляд, якщо не доведуть, щошкода виникла не з їх вини.

С т а т т я 449. Відповідальність за шкоду, заподіяну

громадянином, нездатним розуміти значення

своїх дій

Дієздатний громадянин, що заподіяв шкоду в такому стані, коливін не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, невідповідає за заподіяну ним шкоду. Проте він не звільняється відвідповідальності, якщо сам приведе себе в такий стан вживаннямалкоголю чи наркотиків або іншим способом.

С т а т т я 450. Відповідальність за шкоду, заподіяну

джерелом підвищеної небезпеки

Організації і громадяни, діяльність яких пов'язана зпідвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації,промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.),зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеноїнебезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідокнепереборної сили або умислу потерпілого.

С т а т т я 451. Відповідальність за шкоду, спільно

заподіяну кількома особами

Особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарнувідповідальність перед потерпілим.

С т а т т я 452. Право регресу до винної особи

Особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, маєправо зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірівиплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановленозаконом.

Батьки (усиновителі), опікун або піклувальник, а такожорганізації, зазначені в статтях 446 і 448 цього Кодексу, яківідшкодували шкоду, заподіяну неповнолітнім або особою, визнаноюнедієздатною, не мають права регресу до цих осіб.

С т а т т я 453. Способи відшкодування шкоди

Присуджуючи відшкодування шкоди, суд, арбітраж аботретейський суд відповідно до обставин справи зобов'язує особу,відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ тогож роду і якості, виправити пошкоджену річ і таке інше) абоповністю відшкодувати заподіяні збитки.

С т а т т я 454. Врахування вини потерпілого і майнового

стану особи, яка заподіяла шкоду

Якщо груба необережність самого потерпілого сприялавиникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня винипотерпілого (а при вині заподіювача шкоди - і залежно від ступеняйого вини) розмір відшкодування, якщо інше не передбачено закономСоюзу РСР, повинен бути зменшений або у відшкодуванні шкодиповинно бути відмовлено.

Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяноїгромадянином, залежно від його майнового стану.(із змінами, внесеними Указом ПВР N 1736-08 від 5.06.73)

С т а т т я 455. Відшкодування шкоди в разі ушкодження

здоров'я

В разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'яорганізація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язанівідшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втратиабо зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати,викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування,сторонній догляд тощо).

С т а т т я 456. Відповідальність за ушкодження здоров'я і

смерть громадянина, пов'язаних з

виконанням ним трудових обов'язків

У разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодженняздоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків,організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язанівідшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток,а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам, якіперебували на утриманні померлого) одноразову допомогу вустановленому законом порядку. При цьому пенсії та інші доходи,одержувані працівником, не враховуються.

В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди маютьнепрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого абомали на день його смерті право на одержання від нього утримання, атакож дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) неповнолітнім дітям - до досягнення шістнадцятирічноговіку, а учням - вісімнадцятирічного віку;

2) жінкам, старшим п'ятдесяти п'яти років, і чоловікам,старшим шістдесяти років, - довічно;

3) інвалідам - на строк інвалідності;

4) одному з батьків або подружжя померлого незалежно від вікуі працездатності, якщо він не працює і здійснює догляд за дітьми,братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли восьмироків, - до досягнення ними восьмирічного віку.

Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я

громадянина, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків,

затверджуються Кабінетом Міністрів України.

(із змінами, внесеними Законом N 3128-12 від 22.04.93)

С т а т т я 457. Відповідальність за ушкодження здоров'я і

смерть громадянина, за якого той, хто

заподіяв шкоду, не зобов'язаний сплачувати

страхові внески

Якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я заподіяноорганізацією або громадянином, не зобов'язаними сплачувати запотерпілого внески по державному соціальному страхуванню, цяорганізація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкодуза правилами статей 440, 441, 450 цього Кодексу у частині, щоперевищує суму одержуваної ним допомоги або призначеної йому післяушкодження його здоров'я і фактично одержуваної ним пенсії.

В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди маютьособи, зазначені в частині другій статті 456 цього Кодексу, настроки, зазначені у частині третій тієї ж статті.

С т а т т я 458. ( Стаття 458 виключена на підставі Закону

N 3128-12 від 22.04.93 )

Відшкодування шкоди, зв'язаної з ушкодженням

здоров'я громадянина, якому не призначені

допомога або пенсія

Якщо громадянинові, який підлягає державному соціальномустрахуванню, не призначені допомога або пенсія в зв'язку ззаподіяним йому каліцтвом або іншим ушкодженням його здоров'я, тоорганізація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду,зобов'язані відшкодувати понесену ним шкоду у повному обсязі(стаття 455 цього Кодексу).

С т а т т я 459. Відшкодування витрат на поховання

В разі смерті потерпілого витрати на похованнявідшкодовуються особі, яка понесла ці витрати, організацією абогромадянином, відповідальними за шкоду, пов'язану з смертюпотерпілого.

С т а т т я 459-1. Відшкодування витрат на стаціонарне

лікування потерпілого від злочину

Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарнелікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадкузавдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або встані сильного душевного хвилювання, що раптом виникло внаслідокпротизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого,підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розміріфактичних витрат.

У разі заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого неповнолітніми,зазначеними у статтях 446 і 447 цього Кодексу, витрати на йогостаціонарне лікування відшкодовуються особами, які за закономнесуть за неповнолітніх матеріальну відповідальність.

Стягнені кошти зараховуються залежно від джерела фінансуваннязакладу охорони здоров'я, який поніс витрати, до відповідногобюджету (державного, Республіки Крим, місцевого чи регіональногосамоврядування) або на користь юридичної особи, якій належитьвідомчий заклад охорони здоров"я.

Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорониздоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а такожзарахування стягнених коштів до відповідного бюджету та їхцільового використання визначається Кабінетом Міністрів України.(Кодекс доповнений статтею згідно з Законом N 3132-12 від22.04.93)

С т а т т я 460. Регресні вимоги

Організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду,зобов'язані за регресною вимогою органу державного соціальногострахування чи Пенсійного фонду України відшкодувати суми допомогиабо пенсій, що виплачені особам, зазначеним у статтях 456 і 457цього Кодексу.

У випадках зменшення розміру відшкодування шкоди (стаття 454цього Кодексу) відповідно зменшується і розмір відшкодування зарегресною вимогою.

С т а т т я 461. Відповідальність за ушкодження здоров'я і

смерть громадянина, який не підлягає

соціальному страхуванню

В разі ушкодження здоров'я громадянина, який не підлягаєдержавному соціальному страхуванню, організація або громадянин,відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані відшкодуватипотерпілому витрати, пов'язані з відновленням його здоров'я, атакож шкоду, викликану втратою або зменшенням його працездатності,в розмірі, обчислюваному стосовно до заробітної плати (заробітку)відповідної категорії робітників і службовців, якщо інше непередбачено законом.

В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди, щообчислюється у встановленому вище порядку, мають громадяни,зазначені в частині другій статті 456 цього Кодексу на строки,зазначені у частині третій тієї ж статті.(із змінами, внесеними Законом N 3128-12 від 22.04.93)

С т а т т я 462. Відшкодування шкоди при ушкодженні

здоров'я неповнолітнього

В разі ушкодження здоров'я неповнолітнього, який не досягп'ятнадцяти років (учні вісімнадцяти років) і не має заробітку начас заподіяння шкоди, організація або громадянин, відповідальні зашкоду, зобов'язані відшкодувати необхідні витрати, пов'язані зушкодженням здоров'я потерпілого (лікування, протезування,сторонній догляд тощо).

По досягненні потерпілим п'ятнадцяти років (учнями -вісімнадцяти років) організація або громадянин, відповідальні зашкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому також шкоду, зв'язануз втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розмірусередньої заробітної плати (заробітку) некваліфікованого робітникав даній місцевості.

Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітній, який недосяг п'ятнадцяти років, мав заробіток, то шкода повинна бутивідшкодована йому виходячи з розміру його заробітку, але не нижченіж з мінімальної заробітної плати (заробітку) некваліфікованогопрацівника в даній місцевості.

Після початку трудової діяльності відповідно до одержаноїпотерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшеннявідшкодування за шкоду, пов'язану з зменшенням його працездатностівнаслідок ушкодження здоров'я, виходячи з розміру винагородипрацівника його кваліфікації.(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 463. Зміна розміру відшкодування за вимогою

потерпілого в разі зміни стану його

працездатності

Потерпілий, який частково втратив працездатність, вправі вбудь-який час зажадати від організації або громадянина,відповідальних за заподіяне йому каліцтво або інше ушкодження йогоздоров'я, відповідного збільшення відшкодування, якщо йогопрацездатність в дальшому зменшилась в зв'язку з заподіянимушкодженням здоров'я порівняно з тією, яка залишилась у нього намомент вирішення питання про відшкодування шкоди, або колизменшився розмір пенсії, що він одержує в порядку державногосоціального страхування.

С т а т т я 464. Зміна розміру відшкодування на вимогу

осіб, що заподіяли шкоду

Організація або громадянин, які відшкодовують шкоду,пов'язану з зменшенням працездатності потерпілого внаслідокзаподіяння йому каліцтва або іншого ушкодження його здоров'я,вправі в будь-який час зажадати відповідного зменшення розмірувідшкодування, що сплачується ними, якщо працездатністьпотерпілого збільшилась в порівнянні з тією, яка у ньогозалишалась на момент вирішення питання про відшкодування йомушкоди, або коли розмір пенсії, одержуваної ним в порядкудержавного соціального страхування, збільшиться.

С т а т т я 465. Строки виплати відшкодування

Відшкодування за шкоду, пов'язану з зменшенням працездатностіпотерпілого, а також за шкоду, пов'язану з смертю, провадитьсящомісячними платежами.

С т а т т я 466. Відшкодування шкоди в разі припинення

юридичної особи, зобов'язаної до

відшкодування

В разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячнихплатежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї в зв'язку ззаподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я чи заподіяннямсмерті, покладається на правонаступників юридичної особи.

При ліквідації юридичної особи без правонаступника належніпотерпілому або особам, зазначеним у частині другій статті 456цього Кодексу, платежі повинні бути капіталізовані за правиламидержавного страхування і внесені його органам для виплати їх урозмірі і строки, зазначені у відповідному рішенні провідшкодування шкоди.

В разі ліквідації юридичної особи позови про відшкодуванняшкоди, заподіяної ликвідованою юридичною особою, зв'язані зушкодженням здоров'я чи смертю громадянина, пред'являються довищестоящої організації або до організації, зазначеної в рішенніпро ліквідацію юридичної особи.

Вимога про збільшення або зменшення розміру одержуваногопотерпілим відшкодування шкоди на підставах, передбачених устаттях 463 і 464 цього Кодексу, пред'являється до правонаступникаабо відповідно до організацій, зазначених у частині третій цієїстатті, або відповідно правонаступником юридичної особи чиорганізаціями, зазначеними в частині третій цієї статті, якіпровадять відшкодування за заподіяну шкоду.

Глава 41.

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК РЯТУВАННЯ

СОЦІАЛІСТИЧНОГО МАЙНА

С т а т т я 467. Відшкодування шкоди, зазнаної при

рятуванні соціалістичного майна

Шкода, якої зазнав громадянин при рятуванні соціалістичногомайна від небезпеки, що йому загрожувала, повинна бутивідшкодована тією організацією, майно якої рятував потерпілий.

С т а т т я 468. Порядок відшкодування шкоди, зазнаної

при рятуванні соціалістичного майна

Відшкодування шкоди, зазнаної громадянином при рятуваннісоціалістичного майна, провадиться у безспірних випадках зарішенням керівного органу організації, майно якої рятувавпотерпілий, а при наявності спору - за рішенням суду.

До відшкодування цієї шкоди застосовуються відповідно правилачастини четвертої статті 78, частини першої статті 440, статей451, 453, 455, частин другої і третьої статті 456, статей 457,461-466 цього Кодексу.(із змінами, внесеними Законом N 3128-12 від 22.04.93)

Глава 42.

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК ПРИДБАННЯ

АБО ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА ЗА РАХУНОК КОШТІВ ІНШОЇ ОСОБИ БЕЗ

ДОСТАТНІХ ПІДСТАВ

С т а т т я 469. Зобов'язання повернути безпідставно

придбане або безпідставно збережене майно

Особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи бездостатньої підстави, встановленої законом або договором,зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбаномайно, згодом відпала.

В разі неможливості повернути безпідставно придбане майно внатурі повинна бути відшкодована його вартість, що визначається намомент придбання.

Особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана такожповернути або відшкодувати всі доходи, які вона мала або повиннабула мати з цього майна з того часу, коли вона дізналася абоповинна була дізнатися про безпідставність одержання майна. Зсвого боку ця особа має право вимагати відшкодування зроблених неюнеобхідних витрат на майно з того часу, з якого вона зобов'язанаповернути доходи.

Ці правила поширюються на випадок збереження майна за рахунокіншої особи без достатніх підстав, встановлених законом абодоговором.

С т а т т я 470. Стягнення безпідставно придбаного майна в

доход держави

Майно, придбане за рахунок іншої особи не за угодою, авнаслідок інших дій, вчинених з метою, яка завідомо суперечитьінтересам соціалістичної держави і суспільства, якщо воно непідлягає конфіскації, стягується в доход держави.

Особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана такожповернути або відшкодувати всі доходи, що вона мала або повиннабула мати з безпідставно придбаного майна.

С т а т т я 471. Майно, що не підлягає витребуванню

Не підлягає витребуванню як безпідставно придбане:

1) майно, передане на виконання зобов'язання до настаннястроку виконання;

2) майно, передане на виконання зобов'язання по закінченністроку позовної давності у випадках, коли таке виконаннядопускається статтею 82 цього Кодексу;

3) сплачена зайво або на підставі, що згодом відпала,авторська винагорода або винагорода за відкриття, винахід,раціоналізаторську пропозицію і промисловий зразок, якщо виплатапроведена організацією добровільно при відсутності рахунковоїпомилки з її боку і недобросовісності з боку одержувача.(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

Р О З Д І Л IV.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Стаття 472. Законодавство України про авторське право і суміжні права

Законодавством України охороняються особисті (немайнові) імайнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані ізстворенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва(авторське право), і права виконавців, виробників фонограм таорганізацій мовлення (суміжні права).

Відносини, що складаються у зв'язку із створенням івикористанням об'єктів авторського права і суміжних прав,регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права"та іншими законодавчими актами України.

С т а т т я 473. ( Стаття 473 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 04.02.94 )

Твори, випущені в світ

Твір вважається випущеним у світ (опублікованим), якщо вінвиданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий порадіо чи телебаченню або будь-яким іншим способом повідомленийневизначеному колу осіб.

Не вважається випуском твору в світ (опублікуванням)інформація про твір з викладенням його змісту, а у випадках,передбачених постановами Ради Міністрів Української РСР, такожрозмноження твору на правах рукопису.

С т а т т я 474. ( Стаття 474 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 04.02.94 )

Авторське право на твори, випущені в світ

на території СРСР і за кордоном

Авторське право на твір, уперше випущений в світ на територіїСРСР або не випущений в світ, але такий, що знаходиться натериторії СРСР у будь-якій об'єктивній формі, визнається заавтором і його спадкоємцями незалежно від їх громадянства, а такожза іншими правонаступниками автора.

Авторське право визнається також за громадянами УкраїнськоїРСР і інших союзних республік, твори яких уперше випущено в світабо знаходиться в будь-якій об'єктивній формі на територіїіноземної держави, а так само за їх правонаступниками.

За іншими особами авторське право на твір, уперше випущений всвіт або такий, що знаходиться в будь-якій об'єктивній формі натериторії іноземної держави, визнається відповідно до міжнароднихдоговорів СРСР. У цих випадках факт випуску твору в світ натериторії іноземної держави визначається згідно з положеннямивідповідного міжнародного договору.

За іноземними правонаступниками авторів - громадянУкраїнської РСР і інших союзних республік авторське правовизнається на території Української РСР у випадках передачі їмцього права в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР.

С т а т т я 475. ( Стаття 475 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 04.02.94 )

Права автора

Авторові належить право:

1) на опублікування, відтворення і розповсюдження свого творувсіма дозволеними законом способами під своїм ім'ям, під умовнимім'ям (псевдонім) або без позначення імені (анонімно);

2) на недоторканність твору;

3) на одержання винагороди за використання твору іншимиособами, крім випадків, зазначених у законі.

Ставки авторської винагороди встановлюються Радою МіністрівУкраїнської РСР, крім випадків, коли вони встановлюютьсязаконодавством Союзу РСР.

При відсутності затверджених ставок авторської винагородирозмір винагороди авторові за використання його твору визначаєтьсяза угодою сторін.

Порядок передачі автором - громадянином Української РСР абоіншої союзної республіки права на використання його твору натериторії іноземної держави встановлюється законодавством СоюзуРСР.

С т а т т я 476. ( Стаття 476 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 04.02.94 )

Охорона недоторканності творів і імені

автора при його житті

При виданні, публічному виконанні або іншому використаннітвору забороняється без згоди автора вносити будь-які зміни як всамий твір, так і в його назву і позначення імені автора.

Забороняється також без згоди автора супроводжувати твір прийого виданні ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментаріямиі будь-якими поясненнями.

Згода автора, дана при укладенні авторського договору, неможе бути відкликана в односторонньому порядку.

С т а т т я 477. ( Стаття 477 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 04.02.94 )

Охорона авторських прав на твори, випущені

під псевдонімом або анонімно

Майнові та особисті права автора твору, випущеного підпсевдонімом або анонімно, поки автор не доведе до загальноговідома своє дійсне ім'я, охороняються організацією, на якупокладено охорону прав авторів.

С т а т т я 478. ( Стаття 478 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 04.02.94 )

Охорона недоторканності твору після смерті

автора

Автор вправі в тому ж порядку, в якому призначаєтьсявиконавець заповіту (стаття 546 цього Кодексу), вказати особу, наяку він покладає охорону недоторканності свого твору після своєїсмерті. Ця особа здійснює свої права довічно.

При відсутності таких вказівок охорона недоторканності творупісля смерті автора здійснюється його спадкоємцями, а такожорганізаціями, на які покладено охорону авторських прав. Ціорганізації здійснюють охорону недоторканності творів також, якщоспадкоємців немає або їх авторське право припинилось (статті 494 і495 цього Кодексу).

С т а т т я 479. ( Стаття 479 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 04.02.94 )

Співавторство

Авторське право на твір, створений спільною працею двох абобільше осіб (колективний твір), належить співавторам спільнонезалежно від того, становить такий твір одно нерозривне ціле чискладається з частин, кожна з яких має також і самостійнезначення.

Кожний з співавторів зберігає своє авторське право настворену ним частину колективного твору, яка має самостійнезначення.

Частина колективного твору також визнається такою, що маєсамостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно відінших частин цього твору.

Відносини між співавторами можуть бути визначені їх угодою.При відсутності такої угоди авторське право на колективний твірздійснюється всіма співавторами спільно, а винагородарозподіляється між ними в порядку, передбаченому законодавствомСоюзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.

С т а т т я 480. ( Стаття 480 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 04.02.94 )

Авторське право юридичних осіб

За юридичними особами авторське право визнається у випадках імежах, встановлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

С т а т т я 481. ( Стаття 481 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 04.02.94 )

Авторське право на твір, створений в

порядку виконання службового завдання

Авторові твору, створеного в порядку виконання службовогозавдання в науковій або іншій організації, належить авторськеправо на цей твір.

Порядок використання організацією такого твору і випадкивиплати винагороди авторові встановлюються законодавством СоюзуРСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.

С т а т т я 482. ( Стаття 482 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 04.02.94 )

Авторське право організації на періодичні

і інші видання

Організаціям, що випускають у світ самостійно або черезбудь-яке видавництво наукові збірники, енциклопедичні словники,журнали або інші періодичні видання, належить авторське право наці видання в цілому.

Авторам творів, включених у такі видання, належить авторськеправо на їх твори.

С т а т т я 483. ( Стаття 483 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 04.02.94 )

Авторське право на кінофільми, радіо- і

телевізійні передачі

Авторське право на кінофільм або телевізійний фільм належитьпідприємству, яке здійснило його зйомку.

Авторське право на любительський кінофільм належить йогоавторові (або співавторам).

Авторові сценарія, композиторові, режисеру-постановникові,головному операторові, художнику-постановникові і авторам іншихтворів, які увійшли складовою частиною в кінофільм або втелевізійний фільм, належить авторське право кожному на свій твір.

Авторське право на радіо- і телевізійні передачі належитьрадіотелевізійним організаціям, що передають їх, а на твори,включені в ці передачі, - їх авторам.

С т а т т я 484. ( Стаття 484 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Авторське право укладачів збірників

Авторське право на збірники творів, що не є об'єктом чийогосьавторського права, як-то закони, судові рішення, інші офіціальнідокументи, твори народної творчості, автори яких невідомі,стародавні акти і пам'ятки, а також інші твори, що не охороняютьсяавторським правом, належить укладачам збірників, якщо вони піддаливключений до збірника матеріал самостійній обробці абосистематизації.

Таке ж право належить громадянам, які самостійно обробилиокремі твори того ж роду.

Визнання авторських прав у зазначених вище випадках неперешкоджає іншим громадянам видавати ці твори в самостійнійобробці або систематизації.

Укладач збірника, який обробив або систематизував включені узбірник твори, що є об'єктом чийогось авторського права,користується авторським правом на збірник при умові додержанняправ авторів цих творів.

С т а т т я 485. ( Стаття 485 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Використання твору автора іншими особами

Використання твору автора (в тому числі переклад на іншумову) іншими особами допускається не інакше, як на підставідоговору з автором або його правонаступниками, крім випадків,зазначених у законі.(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)

С т а т т я 486. ( Стаття 486 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Переклад твору на іншу мову

Переклад твору на іншу мову з метою випуску в світдопускається не інакше, як за згодою автора або йогоправонаступників.

Компетентні органи СРСР можуть у порядку, встановлюваномузаконодавством Союзу РСР, дозволити переклад твору на іншу мову івипуск цього перекладу в світ з додержанням у відповідних випадкахумов міжнародних договорів СРСР.(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)

С т а т т я 487. ( Стаття 487 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Авторське право перекладача

Перекладачеві належить авторське право на виконаний нимпереклад.(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)

С т а т т я 488. ( Стаття 488 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Право автора на винагороду за

використання його твору в перекладі на

іншу мову

Автор оригіналу має право на винагороду за використання творув перекладі на іншу мову, крім випадків, зазначених у законі.(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)

С т а т т я 489. ( Стаття 489 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Використання твору без згоди автора і без

сплати авторської винагороди

Допускається без згоди автора і без сплати авторськоївинагороди, але з обов'язковим зазначенням прізвища автора, твірякого використано, і джерела запозичення:

1) використання чужого виданого твору для створення нового,творчо самостійного твору, крім переробки розповідного твору вдраматичний або в сценарій і навпаки, а також переробкидраматичного твору в сценарій і навпаки;

2) відтворення в наукових і критичних працях, учбових іполітико-освітніх виданнях окремих виданих творів науки,літератури і мистецтва та уривків з них; при цьому відтворення увигляді цитат допускається у межах, обумовлених метою видання, авідтворення в іншому вигляді, в тому числі в збірниках,допускається в обсязі, що не перевищує в цілому одного авторськогоаркуша з творів одного автора;

3) інформація в періодичній пресі, кіно, по радіо ітелебаченню про випущені в світ твори літератури, науки імистецтва, в тому числі у вигляді анотацій, рефератів, оглядів і вінших документально-інформаційних формах;

4) відтворення в кіно, по радіо і телебаченню публічновиголошених промов, доповідей, а також випущених у світ творівлітератури, науки і мистецтва. Відтворенням вважається такожтранслювання по радіо і телебаченню творів, що публічновиконуються, безпосередньо з місць їх виконання;

5) відтворення в газетах публічно виголошених промов,доповідей, а також випущених у світ творів літератури, науки імистецтва в оригіналі і перекладі;

6) відтворення будь-яким способом, крім механічно-контактногокопіювання, творів образотворчого мистецтва, які знаходяться умісцях, відкритих для вільного відвідування, за винятком виставокі музеїв;

7) репродукування друкованих творів у наукових, навчальних таосвітніх цілях без одержання прибутків;

8) видання рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих випущених усвіт творів.

С т а т т я 490. ( Стаття 490 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Використання твору без згоди автора з

виплатою авторської винагороди

Допускається без згоди автора, але з зазначенням йогопрізвища і з виплатою авторської винагороди:

1) публічне виконання випущених у світ творів; проте, якщоплата з відвідувачів не береться, автор має право на винагородулише у випадках, встановлених Радою Міністрів Української РСР;

2) запис з метою публічного відтворення або розповсюдженнявипущених у світ творів на плівку, пластинку, магнітну стрічку абоінший пристрій, за винятком використання творів у кіно, по радіоабо телебаченню (пункт 4 статті 489 цього Кодексу);

3) використання композитором виданих літературних творів длястворення музичних творів з текстом. В цих випадках винагородасплачується організацією, що використовує такий твір;

4) використання випущених у світ творів образотворчогомистецтва, а також фотографічних творів у промислових виробах; уцих випадках зазначення прізвища автора не обов'язкове.

С т а т т я 491. ( Стаття 491 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Використання твору для особистої потреби

Допускається без згоди автора і без виплати авторськоївинагороди відтворення або інше використання чужого випущеного всвіт твору з метою особистої потреби.

С т а т т я 492. ( Стаття 492 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Авторське право особи, яка використала чужий

твір для створення нового

Особі, яка використала чужий твір для створення нового твору(пункт перший статті 489 цього Кодексу), належить авторське правона створений нею твір.

Це право не перешкоджає іншим особам використати той же твірдля створення свого твору.

С т а т т я 493. ( Стаття 493 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Строк дії авторського права

Авторське право діє протягом усього життя автора і 25 роківпісля його смерті, рахуючи з 1 січня року, який настає за рокомсмерті автора.

С т а т т я 494. ( Стаття 494 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Спадкування авторського права

Авторське право переходить у спадщину. Не переходить успадщину право автора на ім'я і право на недоторканність твору.

Після смерті автора охорона імені автора і недоторканностітвору здійснюється у відповідності з положеннями статей 476, 477та 478 цього Кодексу.

С т а т т я 495. ( Стаття 495 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Строк дії і спадкування авторського права

на колективний твір

Авторське право на колективний твір діє протягом усього життякожного з авторів і переходить у спадщину.

Спадкоємці кожного з співавторів користуються авторськимправом протягом 25 років, рахуючи з 1 січня року, який настає зароком смерті автора.

С т а т т я 496. ( Стаття 496 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Строк дії авторського права, що належить

організаціям

Авторське право організації діє безстроково. В разі їїреорганізації авторське право, що належить їй, переходить до їїправонаступника, а в разі ліквідації - до держави.

С т а т т я 497. ( Стаття 497 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Захист авторського права

В разі використання чужого твору без договору з автором абойого правонаступниками (стаття 485 цього Кодексу), недодержанняумов використання твору без згоди автора (статті 489 і 490 цьогоКодексу), а також в разі порушення недоторканності твору (стаття476 цього Кодексу) або інших особистих немайнових прав автора,автор, а після його смерті - спадкоємці та інші особи, зазначені встатті 478 цього Кодексу, вправі вимагати поновлення порушенихправ (внесення відповідних виправлень, публікації в пресі абоіншим способом при допущені порушення), або заборони випускутвору в світ, або припинення його розповсюдження.

Якщо рішення суду, що зобов'язує виконати певні дії, невиконано, суд вправі накласти на порушника штраф, що стягується накористь держави. Сплата штрафу не звільняє порушника від обов'язкувиконати передбачену рішенням суду дію.

Якщо порушенням авторських прав автору або йогоправонаступникам заподіяно збитки (стаття 203 цього Кодексу), то,незалежно від вимог, зазначених вище, автор або йогоправонаступники вправі вимагати відшкодування збитків.

С т а т т я 498. ( Стаття 498 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Викуп авторського права державою

Авторське право на видання, публічне виконання та іншевикористання твору може бути примусово викуплене державою у автораабо його спадкоємців за особливою у кожному окремому випадкупостановою Ради Міністрів Української РСР.

Порядок і умови використання твору, авторське право на якевикуплено, встановлюються Радою Міністрів Української РСР.

С т а т т я 499. ( Стаття 499 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Оголошення твору надбанням держави

Твір, на який строк авторського права закінчився, може бутиоголошений надбанням держави постановою Ради Міністрів УкраїнськоїРСР. Порядок і умови використання творів, оголошених надбаннямдержави, встановлюються Радою Міністрів Української РСР.

В тому ж порядку може бути оголошено монополією держави правоперекладу на українську мову творів, випущених у світ на іноземнихмовах як в Українській РСР, так і за її межами.

С т а т т я 500. ( Стаття 500 виключена на підставі Закону

N 3942-12 від 4.02.94 )

Авторський договір і його типи

З метою використання твору автор або його правонаступниквправі укласти з відповідною організацією авторський договір.

Авторські договори можуть бути двох типів:

авторський договір про передачу твору для використання;

авторський ліцензійний договір.

За авторським договором про передачу твору для використанняавтор або його правонаступник передає чи то автор зобов'язуєтьсястворити і в установлений договором строк передати твірорганізації для використання обумовленим за договором способом, аорганізація зобов'язується здійснити або почати це використання вустановлений договором строк (стаття 507 цього Кодексу), а такожсплатити авторові або його правонаступнику винагороду, крімвипадків, зазначених у законі.