Кримінальний кодекс України

Контроль за поведінкою засуджених, щодо яких виконання вироку до позбавлення волі відстрочено, здійснюється органами внутрішніх справ, а щодо неповнолітніх - також і комісіями в справах неповнолітніх при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів відповідно до законодавства України.

Якщо засуджений, щодо якого виконання вироку до позбавлення волі відстрочено, не виконує покладені на нього судом обов'язки або допускає порушення громадського порядку чи трудової дисципліни, що потягли за собою застосування заходів адміністративного стягнення або заходів дисциплінарного чи громадського впливу, або ухиляється від сплати штрафу, то за поданням органу внутрішніх справ, комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або трудового колективу, на який покладено обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи, суд може винести ухвалу про скасування відстрочки виконання вироку до позбавлення волі і про направлення засудженого для відбування позбавлення волі, призначеного вироком.

По скінченні строку відстрочки виконання вироку суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, залежно від ставлення до праці або навчання засудженого, його поведінки протягом встановленого судом строку відстрочки виконання вироку виносить ухвалу про звільнення засудженого від покарання або про направлення засудженого для відбування позбавлення волі, призначеного вироком.

У разі вчинення засудженим у період відстрочки виконання вироку нового злочину суд приєднує до нового покарання раніше призначене за правилами, передбаченими статтею 43 цього Кодексу.

Засудженим жінкам, які завагітніли або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більш як п'ять років за тяжкі злочини, суд за поданням адміністрації виправно-трудової установи, погодженим з прокурором, може відстрочити відбування покарання. Термін відстрочки визначається судом в межах строку, на який за чинним законодавством жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, родами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Відстрочка відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на сумісне з нею проживання, чи яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

Контроль за поведінкою жінок, щодо яких відбування покарання відстрочено, здійснюється органами внутрішніх справ за місцем проживання.

Якщо засуджена, щодо якої відбування покарання відстрочено, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, допускає порушення громадського порядку, за що письмово більше двох разів попереджувалася, суд за поданням органу внутрішніх справ може прийняти рішення про скасування відстрочки відбування покарання і про направлення засудженої до відповідної установи для відбування покарання, призначеного за вироком.

Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд за поданням органу, який здійснює контроль за засудженою, залежно від її поведінки протягом встановленої судом відстрочки відбування покарання може прийняти рішення про звільнення засудженої від відбування покарання або про заміну його більш м'яким покаранням або про направлення засудженої до відповідної установи для відбування покарання, призначеного за вироком.

У разі відновлення відбування покарання, призначеного за вироком, суд може повністю або частково зарахувати час відстрочки до строку відбування покарання.

Якщо в період відстрочки відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтею 43 цього Кодексу.

Попереднє ув'язнення зараховується судом до строку покарання при засудженні до позбавлення волі і направлення в дисциплінарний батальйон день за день, при засудженні до виправних робіт - день за три дні.

При засудженні до інших мір покарання суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити від нього засудженого.

Час перебування під вартою особи, умовно засудженої до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці зараховується до строку призначеного вироком суду покарання з розрахунку день за день.

Особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минули такі строки:

1) один рік з дня вчинення будь-якого з злочинів, передбачених статтями 106 і 125 частина 1, або злочину, за який згідно з законом може бути призначено покарання не більш суворе, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон;

2) три роки з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше двох років, (крім злочинів, передбачених статтями, які вказані в пункті 1 цієї статті);

3) п'ять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше п'яти років;

4) десять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком на п'ять років.

Перебіг давності переривається, якщо до скінчення зазначених у законі строків особа вчинить новий злочин, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк більше двох років. Обчислення давності в цьому разі починається з моменту вчинення нового злочину.

Перебіг давності зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин, скриється від слідства або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною. При цьому особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо від часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила злочин, за який згідно з законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає можливим застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і замінюється позбавленням волі на певний строк.

Обвинувальний вирок не виконується, якщо його не було виконано в такі строки, рахуючи з дня набрання вироком законної сили:

1) один рік - при засудженні до покарання не більш суворого, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон;

2) три роки - при засудженні до позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п'ять років - при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років;

4) десять років - при засудженні до більш суворого покарання, ніж позбавлення волі строком на п'ять років.

Перебіг давності переривається, якщо засуджений ухилиться від відбуття покарання або вчинить до скінчення строків новий злочин, за який судом призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше одного року. Обчислення давності в разі вчинення нового злочину починається з моменту його вчинення, а в разі ухилення від відбуття покарання - з моменту з'явлення для відбуття покарання або з моменту затримання засудженого, що переховувався. При цьому обвинувальний вирок не може бути виконано, якщо від часу його винесення минуло п'ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.

Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає можливим застосувати давність, довічне позбавлення волі замінюється позбавленням волі на певний строк.

Особу, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило характер суспільно небезпечного або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Особу, яка вчинила злочин, може бути за вироком суду звільнено від покарання, коли буде визнано, що в силу наступної бездоганної поведінки і чесного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Особу, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, який не являє великої суспільної небезпеки, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що її виправлення і перевиховання можливе без застосування кримінального покарання. В цьому разі відповідно до законодавства України може бути прийнято одне з таких рішень:

1) про притягнення особи до адміністративної відповідальності;

2) про передачу матеріалів справи на розгляд товариського суду;

3) про застосування примусових заходів виховного характеру;

4) про передачу особи на поруки громадській організації або трудовому колективу.

Звільнення від кримінальної відповідальності з притягненням до адміністративної відповідальності допускається лише в справах про злочини, за які законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше одного року або інше більш м'яке покарання.

Звільнення від кримінальної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду допускається лише в разі, якщо особа вчинила діяння, що містить ознаки злочину, вперше.

Звільнення від кримінальної відповідальності із передачею особи на поруки допускається, якщо вона щиро розкаялась у вчиненому діянні, що містить ознаки злочину, і від громадської організації або трудового колективу надійшло клопотання про передачу їм цієї особи на поруки. Не може бути передано на поруки особу, яка вдруге вчинила умисне діяння, що містить ознаки злочину, або раніше передавалася на поруки.

Особа, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, і передана на поруки, може бути притягнута до кримінальної відповідальності за це діяння, якщо вона протягом року не виправдала довір'я трудового колективу, порушила своє обіцяння виправитись і не підкоряється правилам співжиття або залишила роботу з метою ухилитись від громадського впливу і якщо, у зв'язку з цим, є рішення громадської організації чи трудового колективу про відмову від поручительства.

До осіб, засуджених до позбавлення волі, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, виправних робіт або направлення в дисциплінарний батальйон, а також до осіб, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці відповідно до статті 52-2 цього Кодексу, крім осіб, перелічених у статті 52-1 цього Кодексу, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.

Умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано до засудженого лише в тому разі, коли він зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням застосовуються судом за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, а щодо осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, - також і за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за місцем роботи засудженого. Щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням застосовуються за поданням командування дисциплінарного батальйону.

Умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано після фактичного відбуття засудженим не менше половини призначеного строку покарання.

До осіб:

1) засуджених за умисний злочин до позбавлення волі на строк понад три роки;

2) що раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинили умисний злочин, за який їх засуджено до позбавлення волі;

3) що вчинили під час відбування покарання у місцях позбавлення волі умисний злочин, за який їх засуджено до позбавлення волі, - умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано після фактичного відбуття не менше двох третин призначеного строку покарання.

До осіб, засуджених за виготовлення або збут підроблених грошей цінних паперів чи білетів державних лотерей при обтяжуючих обставинах (стаття 79 частина 2); розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах (стаття 86-1), крім вчиненого шляхом розбою; вимагательство державного, колективного або індивідуального майна, вчинене при обтяжуючих обставинах (стаття 86-2 частини 2 і 3, стаття 144 частини 2 і 3); згвалтування, вчинене групою осіб, або згвалтування неповнолітньої (стаття 117 частина 3); зловживання владою або посадовим становищем, перевищення влади або посадових повноважень, одержання хабара, посередництво в хабарництві або дачу хабара при обтяжуючих обставинах (статті 165 частина 2, 166 частини 2 і 3, 168, 169 частина 2 і 170 частина 2); незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах, крім поєднаного з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчиненого організованою групою чи особливо небезпечним рецидивістом (стаття 215-3 частини 2 і 3); розкрадання радіоактивних матеріалів (стаття 228-3); незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи збут наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229-1 частини 2 і 3); розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах, крім вчиненого особливо небезпечним рецидивістом або шляхом розбійного нападу, або у особливо великих розмірах (стаття 229-2 частина 2); організація або держання дому для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229-4 частина 2); використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів при обтяжуючих обставинах (стаття 229-12 частина 2); незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229-15 частини 2 і 3); розкрадання, незаконні виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж іншим особам обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229-17 частини 2 і 3); розкрадання прекурсорів при обтяжуючих обставинах (стаття 229-19 частини 2 і 3); незаконні виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання прекурсорів при обтяжуючих обставинах (стаття 229-20 частини 2 і 3), зловживання військової посадової особи владою чи посадовим становищем, перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень, бездіяльність військової влади при обтяжуючих обставинах (статті 254 пункти "б" і "в", 254-2 пункти "б", "в" і "г", 254-3 пункти "б" і "в"), -

умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано після фактичного відбуття не менше трьох чвертей призначеного строку покарання. При умовно-достроковому звільненні від покарання або заміні покарання більш м'яким покаранням засудженого може бути звільнено також від додаткових покарань у вигляді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

При заміні невідбутої частини позбавлення волі виправними роботами вони призначаються в межах строків, установлених законом для цих видів покарання, і не повинні перевищувати невідбутого строку позбавлення волі.

Застосовуючи умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, суд може покласти на певний трудовий колектив, за його згодою, обов'язок по нагляду за умовно-достроково звільненим протягом невідбутої частини призначеного судом строку покарання чи за особою, якій невідбуту частину покарання замінено більш м'яким покаранням, і проведенню з ними виховної роботи.

В разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення, протягом невідбутої частини покарання нового злочину, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтею 43 цього Кодексу.

Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовуються:

1) до особливо небезпечного рецидивіста;

2) до особи, засудженої за особливо небезпечні злочини проти держави (статті 56-60, 62, 63, 63-1);

3) до осіб, засуджених за бандитизм (стаття 69); дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ (стаття 69-1); розбій з метою заволодіння державним, колективним майном або індивідуальним майном громадян при обтяжуючих обставинах (статті 86 частина 2, 142 частини 2 і 3); розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах (стаття 86-1), вчинене шляхом розбою; умисне вбивство (статті 93, 94, 96, 234 пункт "в"), крім убивства при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання; умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (статті 101 частини 2 і 3, 189-4 частина 2); незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) при обтяжуючих обставинах (стаття 115-2 частина 2); згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само згвалтування малолітньої (стаття 117 частина 4); захоплення заложників (стаття 123-1); торгівля людьми (стаття 124-1); створення не передбачених законодавством воєнізованих формувань чи груп (стаття 187-6); посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (стаття 190-1); особливо злісне хуліганство (стаття 206 частина 3); незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинене організованою групою чи особливо небезпечним рецидивістом (стаття 215-3 частина 3); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 217-2); блокування транспортних комунікацій (стаття 217-3 частина 3); розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин шляхом розбійного нападу (стаття 223 частина 2); розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин шляхом розбійного нападу, а так само розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин у особливо великих розмірах (стаття 229-2 частина 3); розкрадання прекурсорів з метою збуту, а так само їх збут, вчинені шляхом розбійного нападу чи в особливо великих розмірах (стаття 229-19 частина 3);

4) до особи, якій покарання у вигляді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії;

5) до особи, яка раніше більш як два рази засуджувалася до позбавлення волі за умисні злочини, якщо судимість за попередній злочин не знято або не погашено у встановленому законом порядку;

6) до особи, яка раніше звільнялася з місць позбавлення волі до повного відбуття призначеного судом строку покарання умовно-достроково або умовно з обов'язковим залученням до праці і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання або обов'язкового строку роботи.

До повнолітніх працездатних осіб, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, за винятком засуджених, які відбувають покарання в колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, а також у колоніях-поселеннях, якщо дальше виправлення і перевиховання таких осіб можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ними нагляду, може бути застосовано умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці в місцях, що визначаються органами, які відають виконанням вироку.

Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці може бути застосовано:

1) до осіб, засуджених на строк до десяти років включно, після фактичного відбуття ними не менше третини призначеного строку покарання;

2) до осіб, засуджених на строк понад десять років, після фактичного відбуття ними не менше половини призначеного строку покарання;

3) до осіб, засуджених за злочини, перелічені в частині 6 статті 52 цього Кодексу, після фактичного відбуття ними не менше двох третин призначеного строку покарання.

Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці застосовується судом за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів при наявності зобов'язання засудженого зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довести своє виправлення.

Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці не застосовується:

1) до осіб, перелічених у пунктах 2 і 3 частини 3 статті 25-1 цього Кодексу;

2) до осіб, перелічених у статті 52-1 цього Кодексу;

3) до осіб, які систематично чи злісно порушують вимоги режиму відбування покарання.

Якщо умовно звільнений ухиляється від роботи або систематично чи злісно порушує трудову дисципліну, громадський порядок або встановлені для нього правила проживання, він направляється за ухвалою суду для відбування позбавлення волі, призначеного вироком. При цьому час ухилення від роботи не зараховується, а час, протягом якого умовно звільнений працював, може бути зарахований судом частково або повністю до строку відбування покарання з розрахунку день за день.

Якщо умовно звільнений вчинив протягом обов'язкового строку роботи новий злочин, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтею 43 цього Кодексу.

До осіб, засуджених до позбавлення волі або виправних робіт за злочини, вчинені у віці до вісімнадцяти років, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.

Умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано до засудженого за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, лише в тому разі, якщо він зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням застосовуються судом за місцем відбуття покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, і комісії в справах неповнолітніх або спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття не менше третини призначеного строку покарання.

До осіб:

1) засуджених до позбавлення волі на строк не нижче п'яти років за умисний злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років;

2) які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинили у віці до вісімнадцяти років умисний злочин, за який вони засуджені до позбавлення волі;

3) які вчинили у віці до вісімнадцяти років під час відбування покарання в місцях позбавлення волі умисний злочин, за який вони засуждені до позбавлення волі, -

умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано після фактичного відбуття не менше половини призначеного строку покарання.

До осіб:

1) які раніше були засуджені до позбавлення волі за умисний злочин, до яких було застосовано умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, якщо ці особи до досягнення вісімнадцятирічного віку і до закінчення невідбутого строку покарання знову вчинили умисний злочин, за який вони засуджені до позбавлення волі;

2) засуджених за вчинений у віці до вісімнадцяти років злочин: бандитизм (стаття 69); розбій з метою заволодіння державним, колективним майном або індивідуальним майном громадян при обтяжуючих обставинах (статті 86 частина 2 і 142 частини 2 та 3); умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (стаття 93); згвалтування, вчинене групою осіб, або згвалтування неповнолітньої, або згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само згвалтування малолітньої (стаття 117 частини 3 і 4); захоплення заложників (стаття 123-1); торгівля людьми (стаття 124-1); створення не передбачених законодавством воєнізованих формувань чи груп (стаття 187-6); посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (стаття 190-1); особливо злісне хуліганство (стаття 206 частина 3); незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинене організованою групою чи особливо небезпечним рецидивістом (стаття 215-3 частина 3); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 217-2); блокування транспортних комунікацій (стаття 217-3 частина 3); розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин шляхом розбійного нападу (стаття 223 частина 2); розкрадання радіоактивних матеріалів (стаття 228-3), -

умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано після фактичного відбуття не менше двох третин призначеного строку покарання.

При заміні невідбутої частини позбавлення волі виправними роботами вони призначаються у межах строків, встановлених законом для цього виду покарання, і не повинні перевищувати невідбутий строк позбавлення волі.

Застосовуючи умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, суд може покласти на певний трудовий колектив чи особу, за їх згодою, обов'язок по нагляду за умовно-достроково звільненим протягом невідбутої частини призначеного судом строку покарання або за особою, якій невідбуту частину покарання замінено більш м'яким покаранням, і проведенню з нею виховної роботи.

В разі вчинення особою, до якої у віці до вісімнадцяти років було застосовано умовно-дострокове звільнення, протягом невідбутої частини покарання нового злочину, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтею 43 цього Кодексу.

Звільнення засудженого від відбування покарання, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання в порядку амністії та помилування, може застосовуватись тільки судом у випадках і в порядку, зазначених у законі.

Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає звільненню від призначеного судом покарання.

Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нововиданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.

Такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, звільнені від покарання в силу статей 49 і 50 цього Кодексу;

1-1) особи, які звільнені від відбування покарання або відбули покарання за діяння, караність яких законом усунена;

2) особи, які відбули покарання в дисциплінарному батальйоні або достроково звільнені з нього, а також військовослужбовці, що відбули покарання у вигляді тримання на гауптвахті взамін виправних робіт;

2-1)

3) особи, умовно засуджені, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку умовне засудження щодо цих осіб не буде скасовано з інших підстав, передбачених законом;

3-1) особи, умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, якщо вони протягом строку обов'язкового залучення до праці не вчинять нового злочину або не будуть направлені в місця позбавлення волі для відбування покарання за підставами, передбаченими законом;

3-2) особи, засуджені до позбавлення волі з застосуванням статті 46-1 цього Кодексу, якщо вони протягом строку відстрочки виконання вироку не вчинять нового злочину і відносно них у встановленому порядку вирок не буде виконано;

4) особи, засуджені до громадської догани, штрафу, позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю або виправних робіт, якщо протягом одного року з дня відбуття покарання вони не вчинять нового злочину;

5) особи, засуджені до позбавлення волі на строк не більше трьох років, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад три роки, але не більше шести років, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад шість років, але не більше десяти років, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі на строк більше десяти років, і особливо небезпечні рецидивісти, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину і якщо при цьому судом буде встановлено, що засуджений виправився і немає потреби вважати його таким, що має судимість.

При обчисленні строків погашення судимості не враховується додаткова міра покарання у вигляді позбавлення батьківських прав.

Якщо особа у встановленому законом порядку була достроково звільнена від покарання, то строк погашення судимості обчислюється, виходячи з фактично відбутого покарання з моменту звільнення від відбування покарання (основного і додаткового). В разі, якщо невідбуту частину позбавлення волі замінено більш м'яким покаранням, строки погашення судимості обчислюються, виходячи з відбутого строку позбавлення волі, з моменту відбуття більш м'якого покарання (основного і додаткового).

Якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку, що погашає судимість, переривається. Строк погашення судимості по першому злочину обчислюється заново після фактичного відбуття покарання (основного і додаткового) за останній злочин. У цих випадках особа вважається судимою за обидва злочини до закінчення строку погашення судимості за найбільш тяжкий з них.

Якщо засуджений до позбавлення волі після відбуття ним покарання зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довів своє виправлення, то за клопотанням громадських організацій або трудового колективу суд може зняти з нього судимість до скінчення зазначених у цій статті строків.

Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній недоторканності, обороноздатності або державній безпеці України: перехід на бік ворога у воєнний час або в бойовій обстановці, шпигунство, подання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників не вчинив ніяких дій і добровільно заявив органам влади України про свій зв'язок з ними.

Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а так само змова про вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а так само розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років або штрафом до ста мінімальних розмірів заробітної плати.

Дії, передбачені частиною 2 цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попереднім зговором групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну чи військову таємницю, вчинені іноземним громадянином або особою без громадянства на шкоду інтересам України, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Передача або збирання за завданням іноземної розвідки відомостей,що не становлять державної чи військової таємниці, для використання їх на шкоду інтересам України, вчинені іноземним громадянином або особою без громадянства, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією майна.

Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, але добровільно припинила злочинну діяльність і повідомила органам влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено нанесення шкоди інтересам України.

Посягання на життя Президента України, Голови, заступника Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Уряду України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України, Генерального прокурора України, вчинене у зв'язку з їх державною діяльністю, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна чи без такої або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна чи без такої.

Посягання на життя представника іноземної держави, вчинене з метою спричинити міжнародні ускладнення, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна чи без такої або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна чи без такої.

Вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів чи інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а так само вчинення з тією ж метою масових отруєнь, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.

Дія або бездіяльність, спрямована до підриву промисловості, транспорту, сільського господарства, грошової системи, торгівлі або інших галузей народного господарства, а так само діяльності державних органів чи громадських організацій з метою ослаблення Радянської держави, якщо це діяння вчинено шляхом використання державних чи громадських підприємств, установ, організацій або шляхом протидіяння їх нормальній роботі, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна і з засланням на строк до п'яти років чи без такого.

Умисні дії, вчинені з метою зміни території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а так само публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

Ті ж дії, якщо вони вчинені представником влади, або за попереднім зговором групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Публічні заклики до зради Батьківщини, вчинення терористичного акту або диверсії -

караються позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом у розмірі до двох тисяч карбованців.

Публічні заклики до агресивної війни або розв'язування воєнного конфлікту -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років або виправними роботами на строк до двох років.

Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або у насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади, або порушення територіальної цілісності, а так само використання найманців -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою отримання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.