Земельний кодекс України. Закон від 25.10.2001 №2768-III

Верховна Рада України Кодекс України, Закон, Кодекс від 25.10.2001 №2768-III
Увага! Не остання редакція від 20.06.2007. Внесення змін (закон від 27.04.2007 N 997-V /997-16/)
Реквізити

Видавник: Верховна Рада України

Тип Кодекс України, Закон, Кодекс

Дата 25.10.2001

Номер 2768-III

Статус Діє

Редакції
21.02.2020 внесення змін (закон від 29.10.2019 N 233-IX /233-20/) 13.02.2020 внесення змін (закон від 14.01.2020 N 440-IX /440-20/) 16.01.2020 внесення змін (закон від 05.12.2019 N 340-IX /340-20/) 29.12.2019 внесення змін (закон від 19.12.2019 N 402-IX /402-20/) 01.01.2020 внесення змін (закон від 04.12.2019 N 329-IX /329-20/) 01.01.2020 внесення змін (закон від 29.10.2019 N 232-IX /232-20/) 17.11.2019 внесення змін (закон від 31.10.2019 N 264-IX /264-20/) 20.10.2019 внесення змін (закон від 03.10.2019 N 155-IX /155-20/) 17.10.2019 внесення змін (закон від 20.09.2019 N 132-IX /132-20/) 09.08.2019 внесення змін (закон від 06.06.2019 N 2745-VIII /2745-19/) 07.02.2019 внесення змін (закон від 20.12.2018 N 2666-VIII /2666-19/) 01.01.2019 внесення змін (закон від 23.11.2018 N 2628-VIII /2628-19/) 01.01.2019 внесення змін (закон від 10.07.2018 N 2498-VIII /2498-19/) 04.11.2018 внесення змін (закон від 02.10.2018 N 2581-VIII /2581-19/) 12.10.2018 внесення змін (закон від 20.03.2018 N 2354-VIII /2354-19/) 01.04.2018 внесення змін (закон від 01.03.2018 N 2314-VIII /2314-19/) 07.03.2018 внесення змін (закон від 18.01.2018 N 2269-VIII /2269-19/) 31.12.2017 внесення змін (закон від 07.12.2017 N 2236-VIII /2236-19/) 18.12.2017 внесення змін (закон від 23.05.2017 N 2059-VIII /2059-19/) 28.09.2017 внесення змін (закон від 05.09.2017 N 2145-VIII /2145-19/) 04.06.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1983-VIII /1983-19/) 16.04.2017 внесення змін (закон від 14.03.2017 N 1923-VIII /1923-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 06.12.2016 N 1774-VIII /1774-19/) 02.11.2016 внесення змін (закон від 06.10.2016 N 1669-VIII /1669-19/) 19.10.2016 внесення змін (закон від 20.09.2016 N 1533-VIII /1533-19/) 19.10.2016 внесення змін (закон від 20.09.2016 N 1532-VIII /1532-19/) 05.10.2016 внесення змін (закон від 02.06.2016 N 1404-VIII /1404-19/) 04.08.2016 внесення змін (закон від 14.07.2016 N 1472-VIII /1472-19/) 03.04.2016 внесення змін (закон від 18.02.2016 N 1012-VIII /1012-19/) 01.03.2016 внесення змін (закон від 10.12.2015 N 888-VIII /888-19/) 29.12.2015 внесення змін (закон від 08.12.2015 N 862-VIII /862-19/) 20.12.2015 внесення змін (закон від 24.11.2015 N 818-VIII /818-19/) 09.12.2015 внесення змін (закон від 10.11.2015 N 767-VIII /767-19/) 01.07.2015 внесення змін (закон від 14.05.2015 N 417-VIII /417-19/) 27.06.2015 внесення змін (закон від 02.06.2015 N 497-VIII /497-19/) 28.06.2015 внесення змін (закон від 02.03.2015 N 222-VIII /222-19/) 06.06.2015 внесення змін (закон від 14.05.2015 N 418-VIII /418-19/) 06.06.2015 внесення змін (закон від 12.05.2015 N 388-VIII /388-19/) 05.04.2015 внесення змін (закон від 12.02.2015 N 191-VIII /191-19/) 12.03.2015 внесення змін (закон від 11.02.2015 N 180-VIII /180-19/) 06.09.2014 внесення змін (закон від 01.07.2014 N 1556-VII /1556-18/) 13.08.2014 внесення змін (закон від 17.04.2014 N 1223-VII /1223-18/) 09.07.2014 внесення змін (закон від 17.06.2014 N 1507-VII /1507-18/) 05.12.2013 внесення змін (закон від 24.10.2013 N 661-VII /661-18/) 09.11.2013 внесення змін (закон від 10.10.2013 N 639-VII /639-18/) 11.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 406-VII /406-18/) 04.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 402-VII /402-18/) 27.07.2013 внесення змін (закон від 02.07.2013 N 365-VII /365-18/) 27.07.2013 внесення змін (закон від 02.07.2013 N 366-VII /366-18/) 01.07.2013 внесення змін (закон від 18.09.2012 N 5293-VI /5293-17/) 13.06.2013 внесення змін (закон від 17.05.2012 N 4709-VI /4709-17/) 05.01.2013 внесення змін (закон від 20.11.2012 N 5496-VI /5496-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 06.09.2012 N 5245-VI /5245-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 07.07.2011 N 3613-VI /3613-17/) 20.12.2012 внесення змін (закон від 20.11.2012 N 5494-VI /5494-17/) 09.12.2012 внесення змін (закон від 16.10.2012 N 5462-VI /5462-17/) 06.12.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5395-VI /5395-17/) 03.12.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5394-VI /5394-17/) 07.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5406-VI /5406-17/) 05.09.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5070-VI /5070-17/) 04.09.2012 внесення змін (закон від 21.06.2012 N 5018-VI /5018-17/) 19.08.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5077-VI /5077-17/) 08.08.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5059-VI /5059-17/) 05.08.2012 внесення змін (закон від 21.06.2012 N 5003-VI /5003-17/) 06.05.2012 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4226-VI /4226-17/) 08.04.2012 внесення змін (закон від 15.03.2012 N 4539-VI /4539-17/) 22.03.2012 внесення змін (закон від 23.02.2012 N 4442-VI /4442-17/) 21.03.2012 внесення змін (закон від 23.02.2012 N 4444-VI /4444-17/) 01.01.2002 Набрання чинності 13.01.2012 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4215-VI /4215-17/) 13.01.2012 внесення змін (закон від 20.12.2011 N 4188-VI /4188-17/) 30.12.2011 внесення змін (закон від 20.12.2011 N 4174-VI /4174-17/) 05.10.2011 внесення змін (закон від 08.07.2011 N 3687-VI /3687-17/) 07.08.2011 внесення змін (закон від 07.07.2011 N 3613-VI /3613-17/) 17.07.2011 внесення змін (закон від 16.06.2011 N 3521-VI /3521-17/) 17.07.2011 внесення змін (закон від 16.06.2011 N 3523-VI /3523-17/) 07.05.2011 внесення змін (закон від 07.04.2011 N 3205-VI /3205-17/) 09.04.2011 внесення змін (закон від 03.03.2011 N 3123-VI /3123-17/) 01.04.2010 тлумачення (решение від 01.04.2010 N 10-рп/2010 /v010p710-10/) 05.02.2011 внесення змін (закон від 14.01.2011 N 2949-VI /2949-17/) 30.11.2010 внесення змін (решение від 30.11.2010 N 22-рп/2010 /v022p710-10/) 18.01.2011 внесення змін (закон від 23.12.2010 N 2880-VI /2880-17/) 15.01.2011 внесення змін (закон від 22.12.2010 N 2850-VI /2850-17/) 05.01.2011 внесення змін (закон від 02.12.2010 N 2740-VI /2740-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 23.12.2010 N 2856-VI /2856-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 08.07.2010 N 2471-VI /2471-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 08.07.2010 N 2457-VI /2457-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 13.05.2010 N 2182-VI /2182-17/) 30.10.2010 внесення змін (закон від 01.07.2010 N 2404-VI /2404-17/) 12.10.2010 внесення змін (закон від 09.09.2010 N 2518-VI /2518-17/) 17.08.2010 внесення змін (закон від 09.07.2010 N 2480-VI /2480-17/) 31.07.2010 внесення змін (закон від 04.06.2009 N 1443-VI /1443-17/) 23.07.2010 внесення змін (закон від 29.06.2010 N 2367-VI /2367-17/) 30.04.2010 внесення змін (закон від 27.04.2010 N 2154-VI /2154-17/) 16.03.2010 внесення змін (закон від 11.02.2010 N 1878-VI /1878-17/) 02.02.2010 внесення змін (закон від 19.01.2010 N 1783-VI /1783-17/) 01.01.2010 внесення змін (закон від 05.11.2009 N 1702-VI /1702-17/) 01.01.2010 внесення змін (закон від 25.06.2009 N 1561-VI /1561-17/) 15.12.2009 внесення змін (закон від 17.11.2009 N 1559-VI /1559-17/) 10.12.2009 внесення змін (закон від 05.11.2009 N 1702-VI /1702-17/) 08.12.2009 внесення змін (закон від 05.11.2009 N 1708-VI /1708-17/) 08.12.2009 внесення змін (закон від 05.11.2009 N 1704-VI /1704-17/) 22.09.2005 визнання неконституційними окремих положень (решение від 22.09.2005 N 5-рп/2005 /v005p710-05/) 02.07.2009 внесення змін (закон від 04.06.2009 N 1442-VI /1442-17/) 01.07.2009 внесення змін (закон від 05.06.2009 N 1474-VI /1474-17/) 01.05.2009 внесення змін (закон від 05.03.2009 N 1066-VI /1066-17/) 03.02.2009 внесення змін (закон від 15.01.2009 N 875-VI /875-17/) 22.05.2008 визнання неконституційними окремих положень (решение від 22.05.2008 N 10-рп/2008 /v010p710-08/) 14.01.2009 внесення змін (закон від 25.12.2008 N 800-VI /800-17/) 14.10.2008 внесення змін (закон від 16.09.2008 N 509-VI /509-17/) 04.06.2008 внесення змін (закон від 03.06.2008 N 309-VI /309-17/) 01.01.2008 внесення змін (закон від 28.12.2007 N 107-VI /107-17/) 20.06.2007 внесення змін (закон від 27.04.2007 N 997-V /997-16/) 13.01.2007 внесення змін (закон від 19.12.2006 N 490-V /490-16/) 01.01.2007 внесення змін (закон від 19.12.2006 N 489-V /489-16/) 31.03.2006 внесення змін (закон від 08.02.2006 N 3404-IV /3404-15/) 02.03.2006 внесення змін (закон від 09.02.2006 N 3415-IV /3415-15/) 01.01.2006 внесення змін (закон від 20.12.2005 N 3235-IV /3235-15/) 11.01.2005 внесення змін (закон від 14.12.2004 N 2229-IV /2229-15/) 30.12.2004 внесення змін (закон від 20.04.2004 N 1694-IV /1694-15/) 07.12.2004 внесення змін (закон від 06.10.2004 N 2059-IV /2059-15/) 04.06.2004 внесення змін (закон від 12.05.2004 N 1709-IV /1709-15/) 27.04.2004 внесення змін (закон від 18.03.2004 N 1626-IV /1626-15/) 01.01.2004 внесення змін (закон від 27.11.2003 N 1344-IV /1344-15/) 01.01.2004 внесення змін (закон від 05.06.2003 N 898-IV /898-15/) 15.10.2003 внесення змін (закон від 11.09.2003 N 1158-IV /1158-15/) 06.08.2003 внесення змін (закон від 11.07.2003 N 1119-IV /1119-15/) 31.07.2003 внесення змін (закон від 10.07.2003 N 1103-IV /1103-15/) 11.06.2003 внесення змін (закон від 15.05.2003 N 762-IV /762-15/) 26.04.2003 внесення змін (закон від 03.04.2003 N 675-IV /675-15/) 01.01.2002 внесення змін (закон від 20.12.2001 N 2905-III /2905-14/) 25.10.2001 прийняття
Документ підготовлено в системі iplex
Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру
Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:
а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;
б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;
в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.
Стаття 196. Складові частини державного земельного кадастру
Державний земельний кадастр включає:
а) кадастрове зонування;
б) кадастрові зйомки;
в) бонітування ґрунтів;
г) економічну оцінку земель;
ґ) грошову оцінку земельних ділянок;
д) державну реєстрацію земельних ділянок;
е) облік кількості та якості земель.
Стаття 197. Кадастрове зонування
Кадастрове зонування включає встановлення:
а) місця розташування обмежень щодо використання земель;
б) меж кадастрових зон та кварталів;
в) меж оціночних районів та зон;
г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).
Стаття 198. Кадастрові зйомки
1. Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
2. Кадастрова зйомка включає:
а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
ґ) виготовлення кадастрового плану.
Стаття 199. Бонітування ґрунтів
1. Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.
2. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність.
Стаття 200. Економічна оцінка земель
1. Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.
2. Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення.
3. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.
Стаття 201. Грошова оцінка земельних ділянок
1. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.
2. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.
3. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
4. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
5. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок
1. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.
2. Державний реєстр земель складається з двох частин:
а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;
б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Стаття 203. Облік кількості та якості земель
1. Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.
2. Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.
Стаття 204. Порядок ведення державного земельного кадастру
1. Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
2. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.
Глава 35
Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель
Стаття 205. Зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
1. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель включає:
а) надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та регіональними програмами використання і охорони земель;
б) виділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини;
в) звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами;
г) компенсацію з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини.
Стаття 206. Плата за землю
1. Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
2. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Глава 36
Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
2. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
3. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.
4. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
5. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
1. Від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду.
2. Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва
( Дію частини першої статті 209 зупинено на 2002 рік в частині спрямування коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, Автономній Республіці Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським радам згідно із Законом N 2905-III від 20.12.2001 )
1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах:
Автономній Республіці Крим, обласним радам - 25 відсотків;
районним радам - 15 відсотків;
міським, сільським, селищним радам - 60 відсотків, міським радам Києва та Севастополя - 100 відсотків.
2. Кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.
Розділ VIII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Глава 37
Відповідальність за порушення земельного законодавства
Стаття 210. Недійсність угод щодо земельних ділянок
Угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.
( Стаття 210 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V від 27.04.2007 )
Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства
1. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:
а) укладення угод з порушенням земельного законодавства;
б) самовільне зайняття земельних ділянок;
в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;
г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;
ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;
д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;
е) знищення межових знаків;
є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;
ж) непроведення рекультивації порушених земель;
з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;
и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;
і) самовільне відхилення від проектів землеустрою;
ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;
й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.
2. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.
Стаття 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок
1. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
2. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
3. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2002 року.
2. Визнати таким, що втратив чинність, Земельний кодекс України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 10, ст. 98; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 25, ст. 354; 1993 р., N 10, ст. 79, N 26, ст. 276; 1999 р., N 18, ст. 138; 2000 р., N 39, ст. 333).
3. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк після опублікування цього Кодексу:
а) підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України та Президенту України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів, що випливають із цього Кодексу;
б) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом;
в) розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Кодексом, у тому числі проекти законів про землеустрій, про державний земельний кадастр, про оцінку земель, про охорону земель, про розмежування земель права державної та комунальної власності, про державний земельний (іпотечний) банк, про ринок землі, про визначення правових засад вилучення земель права приватної власності тощо;
г) забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади України нормативно-правових актів, передбачених цим Кодексом, а також перегляд і скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу;
ґ) вжити заходів щодо забезпечення потреб вчителів, лікарів, інших працівників соціальної сфери, що проживають у сільській місцевості, а також громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та евакуйовані із зони відчуження, переселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, які проживають у сільській місцевості, у земельних ділянках для ведення особистого селянського господарства і садівництва у межах норм безплатної приватизації, а також для городництва і сінокосіння за рахунок земель запасу та резервного фонду;
д) вирішити питання в установленому порядку про введення посад інженерів-землевпорядників у штати сільських, селищних рад та організацію державних відділів (управлінь) земельних ресурсів у міських радах;
е) визначити потреби наукових установ та навчальних закладів у земельних ділянках для проведення наукових досліджень, вирощування елітного насіннєвого матеріалу, потреб племінного поголів'я худоби у кормах, здійснення навчального процесу і вирішити питання щодо земель наукових установ та навчальних закладів, які можуть бути передані для іншого використання;
є) розробити та затвердити методику експертної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.
5. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Кодексом.
6. Кабінету Міністрів України створити Державний земельний (іпотечний) банк з відповідною інфраструктурою та запровадити державну реєстрацію прав на землю відповідно до статті 202 цього Кодексу.
Розділ X
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.
2. Клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.
3. У випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.
4. Матеріали погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) земель, щодо яких на момент введення в дію цього Кодексу не прийнято відповідних рішень, підлягають розгляду відповідно до цього Кодексу.
5. Право на проведення розвідувальних робіт на земельних ділянках за дозволами, одержаними до введення в дію цього Кодексу, зберігається до закінчення строку, обумовленого дозволами.
( Положення пункту 6 розділу X втрачають чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2005 від 22.09.2005 )
6. Громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
( Абзац перший пункту 6 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом N 2059-IV від 06.10.2004 )
При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.
7. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
8. Сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.
Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
( Пункт 8 розділу X доповнено абзацом згідно із Законом N 675-IV від 03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1694-IV від 20.04.2004 )
При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.
( Пункт 8 розділу X доповнено абзацом згідно із Законом N 675-IV від 03.04.2003 )
9. Громадяни - власники земельних часток (паїв) можуть виділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним масивом.
10. Рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.
Кабінет Міністрів України здійснює:
а) визначення меж земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать до сфери управління Президента України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Генеральної прокуратури України, центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук, інших державних наукових установ та організацій;
( Підпункт "а" абзацу другого пункту 10 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003 )
б) визначення меж земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації визначають межі земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління районних державних адміністрацій.
11. Витрати, пов'язані із розмежуванням земель державної та комунальної власності, здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів.
12. До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
( Пункт 12 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законами N 3235-IV від 20.12.2005, N 489-V від19.12.2006 )
13. На період до 1 січня 2015 року громадяни і юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом.
( Пункт 13 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом N 2059-IV від 06.10.2004 )
14. До 1 січня 2008 року забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.
( Пункт 14 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом N 2059-IV від 06.10.2004; в редакції Закону N 490-V від 19.12.2006 )
15. До 1 січня 2008 року не допускається:
а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується з 1 січня 2008 року за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
( Пункт 15 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законами N 2059-IV від 06.10.2004, N 3415-IV від09.02.2006; в редакції Закону N 490-V від 19.12.2006 )
16. Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.
17. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 25 жовтня 2001 року
N 2768-III
ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Розділ I
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Глава 1
Основні положення
Стаття 1. Земля - основне національне багатство
1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
2. Право власності на землю гарантується.
3. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Стаття 2. Земельні відносини
1. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
2. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
3. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Стаття 3. Регулювання земельних відносин
1. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
2. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Стаття 4. Земельне законодавство та його завдання
1. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.
2. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Стаття 5. Принципи земельного законодавства
Земельне законодавство базується на таких принципах:

Новини від Дт-Кт «Дебету-Кредиту» – тепер у Viber!