Поряд з кабінетом бажано облаштувати місце очікування для пацієнтів з необхідною кількістю стільців, столиком з інформаційною літературою з питань профілактики ВІЛ/СНІДу. При запрошенні пацієнта до кабінету необхідно забезпечити конфіденційність щодо особистості пацієнта та звернення його за послугами ДКТ (не оголошувати П.І.Б. або інші відомості, за якими можна було б ідентифікувати цю особу іншими особами, що очікують консультування).
У державному та комунальному ЗОЗ бажано, щоб кабінет розміщувався поруч із маніпуляційним кабінетом.
5.2.3. Облаштування мобільних пунктів консультування.
Для забезпечення доступу важкодоступних груп (СІН, ПКС, сільського населення) до послуг ДКТ можуть створюватись мобільні пункти та мобільні амбулаторії.
Перед- та післятестове консультування в таких пунктах може проводитись у будь-якому місці, безпечному як для консультанта, так і для пацієнта, з урахуванням вимог конфіденційності.
При організації роботи мобільних пунктів мають бути забезпечені умови щодо забезпечення конфіденційності для того, щоб послуги консультування не були стигматизуючими для осіб, що звертаються за ними.
Оснащення мобільного пункту та мобільної амбулаторії здійснюється відповідно до Табеля матеріально-технічного оснащення мобільного пункту консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію, гепатити В і С, інфекції, що передаються статевим шляхом, та Табеля матеріально-технічного оснащення мобільної амбулаторії консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію, гепатити В і С, інфекції, що передаються статевим шляхом.
( Пункт 5.2 розділу 5 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я N 114 від 14.02.2012 )
5.3. Вимоги до консультантів
5.3.1. Проводити перед- та післятестове консультування мають право медичні працівники (лікарі та медичні сестри), психологи, соціальні працівники, представники ОГ, що працюють у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу (включаючи групи ЛЖВ), які пройшли спеціальну підготовку.
Протягом часу, необхідного для спеціальної підготовки достатньої кількості консультантів, консультування можуть проводити особи, які добре обізнані з цим Порядком та забезпечують виконання усіх його вимог.
5.3.2. Підготовка консультантів здійснюється:
5.3.2.1. Відповідно до цього Порядку (додаток 2 до Порядку).
5.3.2.2. Навчальними закладами, які мають кваліфікованих викладачів, навчальні програми з ДКТ та здійснюють підготовку медичних працівників, психологів, соціальних працівників за умови включення в навчальні програми курсу з ВІЛ-інфекції з основами ДКТ.
5.3.2.3. Проектами міжнародної технічної допомоги, які діють на підставі меморандумів про взаєморозуміння та співпрацю у сфері охорони здоров'я:
між урядами країн;
між окремими міжнародними і національними організаціями чи проектами міжнародної технічної допомоги та МОЗ України.
5.3.2.4. Шляхом постійного методичного керівництва та супервізії послуг консультантів кваліфікованими спеціалістами.
5.3.3. Основні принципи роботи консультантів
------------------------------------------------------------------
|1. Принцип |Кожну людину потрібно сприймати такою, якою |
|"розуміння замість |вона є, і надавати їй можливість для |
|засудження" |виявлення як позитивних, так і негативних |
|(гуманізму) |власних відчуттів, не засуджуючи їх, а |
| |приймаючи до сумісного усвідомлення |
|-------------------+--------------------------------------------|
|2. Принцип |Кожна людина має право на самовизначення |
|"добровільності |того, яка допомога їй потрібна та яку вона |
|замість контролю" |хоче приймати |
|-------------------+--------------------------------------------|
|3. Принцип |Кожна людина має право на повагу та |
|"конфіденційності |збереження у таємниці обставин свого |
|інформації особи, |особистого життя. Використання і поширення |
|що звернулась за |інформації про особисте життя фізичної особи|
|консультацією" |без її згоди не допускаються |
|-------------------+--------------------------------------------|
|4. Принцип "щирих |Взаємовідносини пацієнта і консультанта |
|та довірливих |мають бути відкритими, чесними, довірливими.|
|взаємовідносин |Професіонал не дозволяє собі робити нічого |
|пацієнта та |такого, что суперечить інтересам пацієнта |
|консультанта" | |
|-------------------+--------------------------------------------|
|5. Принцип "тісного|Захист та допомога кожному пацієнту можуть |
|спілкування з |бути забезпечені тільки у співпраці з його |
|родиною пацієнта" |родиною. Кожна родина, яка має проблеми з |
| |ВІЛ-інфекцією, може розраховувати на надання|
| |дієвої психо-соціальної підтримки, щоб таким|
| |чином усунути існуючі проблеми та попередити|
| |появу інших |
|-------------------+--------------------------------------------|
|6. Принцип |Кожна людина, якій надається допомога, не |
|"допомоги для |повинна бути безпорадною та залежною, а, |
|самодопомоги |навпаки, має здійснювати активні самостійні |
|(активність замість|дії з вирішення своїх життєвих проблем. |
|пасивності)" |Консультант повинен надавати пацієнту |
| |можливості для самостійної побудови свого |
| |життя |
|-------------------+--------------------------------------------|
|7. Принцип |Будь-яка допомога повинна розглядатись у |
|"комплексної |сукупному контексті проблемних життєвих |
|допомоги" |обставин і тому здійснюватись у співпраці з |
| |усіма зацікавленими соціальними установами, |
| |організаціями та агентами |
------------------------------------------------------------------
5.3.4. Для якісного та ефективного виконання своїх обов'язків консультант повинен:
5.3.4.1. Володіти:
достатнім запасом сучасної інформації про ВІЛ-інфекцію, її клінічні прояви та бути обізнаним з новітніми розробками з діагностики та лікування СНІДу;
практичними уміннями та навичками консультування (активне слухання, з'ясування без засудження стверджень пацієнта, сприяння прийняттю рішень, спроможність переконання, організація та участь у рольових іграх тощо);
навичками саморегуляції, нейтралізації стресового навантаження, психоемоційного виснаження.
5.3.4.2. Вміти:
встановлювати позитивні стосунки з пацієнтом, що базуються на основі довіри, розуміти почуття пацієнта, його проблеми з урахуванням індивідуально-психологічних, вікових, статевих та соціальних особливостей пацієнтів;
відділяти та переборювати свої особисті почуття, ставлення і упередження від консультаційних взаємостосунків;
сприяти обізнаності пацієнта та через оцінку власного ризику інфікування сприяти його рішенню щодо зниження цього ризику;
використовувати зрозумілу для пацієнта мову;
розпізнавати найбільш поширені психосоціальні та клінічні ускладнення, що пов'язані з інфікуванням ВІЛ: підвищену тривожність, депресію, нав'язливі ідеї, схильність до самогубства, потребу та пошук можливості помсти тощо;
тактовно та доброзичливо контактувати з колом осіб, різних за фахом, освітою та способом життя.
Крім того, при проведенні групового консультування (інформування) консультант повинен вміти справлятись зі складними ситуаціями, що можуть виникнути у групі:
вміти спілкуватись із занадто категоричними, домінуючими членами групи;
залучати до роботи тихих, сором'язливих, однак все ж уважних учасників;
дозволяти всім учасникам висловити свою думку;
вміти поводитись з людьми, які дають вихід своїм емоціям в групі;
бути неупередженим та сприйнятливим до будь-яких переконань (релігійних, культурних, медичних тощо) членів групи;
утримуватись від "читання лекцій" групі, дозволяти її учасникам в процесі спілкування дізнатися щось нове з досвіду інших членів групи;
поводитись як один з учасників, а не як вчитель у класі.
5.3.4.3. Знати:
про особливості (спосіб) життя ВІЛ-позитивних осіб, осіб з груп підвищеного ризику інфікування та вміти тактовно обговорювати з ними інтимні питання, пов'язані з ризиком інфікування, в тому числі фактори мотивації щодо небезпечних моделей поведінки;
про служби та організації, які надають підтримку ЛЖВ та особам з груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.
5.3.4.4. Постійно самостійно удосконалювати рівень знань та навичок, брати участь у спеціальних конференціях, тренінгах, семінарах, при можливості - в обговореннях клінічних випадків.
Не перевищувати свої повноваження під час консультування, не надавати інформацію та рекомендації, які перевищують рівень підготовки та компетентності консультанта. У разі відсутності необхідних знань - рекомендувати відповідного фахівця.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
щодо умінь та навичок поведінки консультанта при проведенні перед- та післятестового консультування
------------------------------------------------------------------
| УМІННЯ КОНСУЛЬТУВАННЯ | НАВИЧКИ КОНСУЛЬТУВАННЯ |
|-------------------------------------+--------------------------|
|1. Уміння встановлення позитивних |Навички вербального |
|стосунків з пацієнтом: |спілкування: |
|- створення умов, що забезпечують | |
|комфорт, можливість усамітнення і |1. Співчувати та розуміти |
|конфіденційність; |ситуацію пацієнта, |
|- зацікавленість і співчуття, |визнавати його почуття, |
|здатність реагувати на емоційний стан|приймати слова, вирази і |
| пацієнта, можливу нервовість |жестикуляції, які він |
|та розгубленість; |застосовує; |
|- неупереджене ставлення, активне | |
|вислуховування (вербальне і | |
|невербальне), емоційне тепло та |2. Поважати погляди |
|підтримка |пацієнта, переконання і |
| |традиції, навіть якщо вони|
|2. Уміння отримати інформацію: |не збігаються з власними; |
|- правильне використання "закритих" | |
|та "відкритих" питань; |3. Запитувати, уточнювати |
|- мовчання та активне вислуховування |та переказувати те, що |
|для надання змоги пацієнту |сказав пацієнт, з |
|виговоритися; |використанням інших слів |
|- уточнення сподівань пацієнта |та виразів, для з'ясування|
| |ним власних ресурсів та |
|3. Уміння надати пацієнту необхідну |спільного з консультантом |
|інформацію: |пошуку позитивних рішень; |
|- спроможність чітко і ясно доносити | |
|інформацію про ВІЛ-інфекцію/СНІД; |4. Повторювати інформацію,|
|- повторення і підкреслення важливої |яка через емоційний шок чи|
|інформації, перевірка розуміння або |відмову не була почута або|
|нерозуміння пацієнтом наданої |сприйнята; |
|інформації та її узагальнення | |
| |5. Підсумовувати важливі |
|4. Уміння справлятися зі складними |моменти із бесіди для |
|ситуаціями, що виникають під час |зосередження уваги на |
|консультування: |нових прийнятих рішеннях. |
|- проведення розмови на інтимні теми | |
|з урахуванням культурних |Навички невербального |
|особливостей, рівня освіти, |спілкування з пацієнтом: |
|релігійних та інших переконань | |
|пацієнта; |1. Розмовляти подібним до |
|- розпізнавання та взяття до уваги |нього тоном голосу та у |
|типових психоемоційних реакцій |схожому темпі; |
|пацієнта на повідомлення про діагноз | |
|(емоційний шок, думки/відчуття щодо |2. Дивитися в очі; |
|суїциду, заперечення, озлобленість та| |
|інші); |3. Проявляти увагу виразом|
|- заспокоєння пацієнта та пом'якшення|обличчя, позою та жестами;|
|його емоційних реакцій, залучення за | |
|його згодою (якщо це доречно або |4. Підтримувати належну |
|потрібно) до консультування іншого |відстань; |
|спеціаліста; | |
|- сприйняття мовних особливостей |5. Користуватись для |
|пацієнта і вміння до них адаптуватися|зменшення напруження |
| |доречним гумором та |
|5. Уміння проводити рольові ігри з |жестикуляцією |
|пацієнтом (щодо інформування партнера| |
|про позитивний результат тесту, | |
|пропагування безпечного сексу тощо) | |
------------------------------------------------------------------
5.3.5. Консультант повинен знати та ефективно уникати типових помилок при консультуванні
------------------------------------------------------------------
| ТИПОВІ ПОМИЛКИ | ЗАСОБИ УНИКНЕННЯ ПОМИЛОК |
|-------------------------------+--------------------------------|
|Обмеження щодо проявів та |Заохочення пацієнта до |
|висловлення пацієнтом своїх |спонтанного висловлення своїх |
|почуттів та потреб |почуттів та потреб |
|-------------------------------+--------------------------------|
|Осудження, читання моралі та |Сприйняття його таким, яким він |
|повчання пацієнта |є |
|-------------------------------+--------------------------------|
|Навішування ярликів |З'ясування мотивів, страхів та |
| |тривог пацієнта |
|-------------------------------+--------------------------------|
|Безпідставні заспокоювання та |Поважний розгляд проблеми |
|оптимізм, недооцінка складності|пацієнта, з'ясування причин його|
|розуміння проблеми пацієнтом |страхів та тривог, допомога в їх|
| |опануванні |
|-------------------------------+--------------------------------|
|Неприйняття почуттів пацієнта, |Мотивація пацієнта до прийняття |
|надання поспішних порад |самостійних рішень |
|-------------------------------+--------------------------------|
|Звинувачувальний тон |З'ясування життєвих обставин, |
|консультування, використання |проблем та побоювань пацієнта |
|запитання "Чому?" | |
|-------------------------------+--------------------------------|
|Заохочення залежності пацієнта |Посилення власних спроможностей |
|від консультанта, посилення |пацієнта |
|потреби в присутності | |
|консультанта та його | |
|керівництві | |
|-------------------------------+--------------------------------|
|Схиляння пацієнта до нової |Заохочення та мотивування |
|поведінки за допомогою |пацієнта щодо визначення дій, |
|лестощів, компліментів або |які є можливими для виконання |
|обману |плану зменшення ризику |
| |інфікування |
------------------------------------------------------------------
5.4. Попередження емоційного виснаження консультантів
Спілкування з пацієнтами та їх близькими, повідомлення діагнозу супроводжується стресовим перевантаженням та емоційним виснаженням консультантів (емоційне "вигорання"). Для його запобігання необхідно чергувати консультування з іншими видами діяльності, опановувати навичками психоемоційної саморегуляції.
Нехтування засобами перестороги емоційного виснаження може призводити до втрати працездатності, погіршення якості і ефективності консультативної роботи.
Основні причини, прояви та ознаки емоційного виснаження
------------------------------------------------------------------
| ПРИЧИНИ ВИСНАЖЕННЯ | ОЗНАКИ | ПРОЯВИ |
|----------------------+----------------------+------------------|
|гостра або хронічна |психічне та фізичне |підвищена |
|фрустрація - |виснаження; |агресивність, |
|психологічний стан |перенесення власних |роздратованість; |
|консультанта, |негативних емоцій на |депресивність, |
|пов'язаний із |оточуючих, підвищена |байдужість до |
|неможливістю долати |конфліктність; |навколишніх подій;|
|перешкоди; |хронічна емоційна |неспроможність |
|труднощі у роботі, |втома, байдужість, |нормально |
|перевантаження роботою|зниження інтересу до |виконувати |
|/ справами тощо; |роботи; |службові обов'язки|
|гострий або хронічний |почуття особистої | |
|психологічний стрес; |безпорадності і | |
|міжособистісний або |неспроможності, поява | |
|внутрішньоособистісний|незавершених справ, | |
|конфлікт, пов'язаний з|які весь час | |
|професійною діяльністю|відкладаються; | |
|чи особистим життям |виникнення почуття | |
| |неуспішності, | |
| |небажання працювати; | |
| |формальний підхід до | |
| |виконання обов'язків, | |
| |бажання змінити | |
| |роботу; | |
| |сумнів у суспільній та| |
| |особистій користі від | |
| |власної роботи, її | |
| |ефективності | |
------------------------------------------------------------------
Засоби попередження та усунення емоційного виснаження консультанта:
Індивідуальні:
засвоєння техніки саморегуляції (аутогенного тренування, медитативної чи дихальної психотехніки, точкового самомасажу та ін.);
опрацювання техніки ефективного фізичного і емоційного відновлення (фізична активність, фізіотерапевтичні процедури).
Групові:
обговорення із супервізором або довіреними колегами труднощів, що виникли, аналіз проблемних та складних випадків, надання підтримки один одному за принципом "рівний-рівному" та відпрацювання конкретних шляхів подолання цих труднощів;
визначення за допомогою підготовленого консультанта/головного спостерігача ознак "виснаження", їх причин та вирішення цієї проблеми якомога раніше та конструктивніше;
використання методів групової роботи з метою пошуку за допомогою колег нових, більш ефективних вариантів власної поведінки, емоційного реагування та стосунків з колегами, ставлення до роботи та до себе.
5.5. Система взаємодії
З метою забезпечення максимального доступу населення до послуг ДКТ, в тому числі для представників груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ, доцільне укладання угод про співпрацю між територіальним центром з профілактики та боротьби зі СНІДом, іншими державними чи комунальними закладами охорони здоров'я та ОГ, іншими установами, організаціями і закладами, що працюють у даній сфері і мають відповідних фахівців для надання послуг консультування.
Співпраця державних, комунальних ЗОЗ і організацій, ОГ, релігійних та інших об'єднань, які працюють у сфері ВІЛ-інфекції/СНІДу та їх профілактики, надають послуги людям, що живуть з ВІЛ, забезпечить раціональне використання існуючих ресурсів для надання послуг ДКТ. Необхідно забезпечити постійне інформування населення про перелік цих організацій та обсяг послуг, що ними надаються. Відповідальними за збір та розповсюдження цієї інформації є регіональні центри з профілактики та боротьби зі СНІДом.
У разі, якщо передтестове консультування проводиться в установах, закладах та організаціях, інших ніж державні та комунальні ЗОЗ, ОГ та пацієнт виявляє бажання пройти тестування, консультант направляє пацієнта на проходження тесту на ВІЛ в територіальну поліклініку, центр з профілактики та боротьби зі СНІДом або в інший державний або комунальний медичний заклад, де може бути проведене зазначене тестування.
Система взаємодії вищезазначених суб'єктів повинна забезпечити в залежності від потреб пацієнта можливість консультування з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу, репродуктивного здоров'я, ІПСШ, обстеження на туберкульоз, інші опортуністичні інфекції, ІПСШ, отримання медичної, психологічної, соціальної, юридичної, інших видів допомоги та проходження тесту на ВІЛ.
Всі пункти, де надаються послуги з перед- та післятестового консультування, повинні мати друковані матеріали з перевіреною сучасною інформацією про можливість отримання додаткових консультацій та інших послуг. Ці матеріали необхідно надати пацієнту під час консультування з урахуванням його індивідуальних потреб, при можливості поінформувати щодо їх безоплатності або вартості таких послуг.
Консультант повинен з'ясувати можливі перешкоди при зверненні до відповідних служб.
Консультанту потрібно запросити пацієнта на повторні консультації, зокрема, для з'ясування ефективності його звернень до служб, куди він був направлений.
Для забезпечення моніторингу ефективності консультування в усіх закладах або організаціях, що надають послуги з ДКТ, зацікавленим сторонам доцільно проводити аналіз подальших звернень в ЗОЗ для обстеження на ВІЛ-інфекцію, а також в соціальні, психологічні, юридичні служби для отримання допомоги та підтримки.
Порядок обміну інформацією щодо наявних ресурсів для організації та проведення консультування різних груп населення у зв'язку з проходженням тесту на ВІЛ може бути визначений рішенням координаційної ради з питань профілактики і боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом при обласній, міській, районній державних адміністраціях.
Для моніторингу ефективності системи взаємодії необхідно вести журнал реєстрації добровільного перед- та післятестового консультування у зв'язку з тестуванням на ВІЛ-інфекцію (форма первинної облікової документації N 503/о) і відміткою про здійснені візити та їх результати.
5.6. Перед- та післятестове консультування в установах, організаціях та закладах, крім державних та комунальних закладів охорони здоров'я, та в об'єднаннях громадян
Консультування з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу може здійснюватися за будь-якої ситуації, коли має або може мати місце бесіда щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу, у тому числі за межами лікувально-профілактичних закладів.
Лише інтеграція зусиль різних державних установ, організацій та закладів і ОГ дозволить покращити послуги з перед- та післятестового консультування, зробити їх доступними та ефективними для різних верств населення, у тому числі для осіб з груп підвищеного ризику інфікування (СІН, ПКС тощо).
Послуги з консультування перед- та після тесту на ВІЛ-інфекцію можуть надаватись консультантами як державних та комунальних ЗОЗ, так і державних немедичних закладів (центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, працівниками освіти тощо), медичних закладів інших форм власності, представниками релігійних громад та ОГ, які надають послуги у сфері ВІЛ-інфекції/СНІДу, релігійних громад, що надають підтримку людям, які живуть з ВІЛ/СНІДом, групами взаємопідтримки людей з позитивним ВІЛ-статусом (за згодою). Проводити консультування перед- та після тесту на ВІЛ можуть лише консультанти, які пройшли спеціальну підготовку відповідно до вимог цього Порядку.
Згідно з чинним законодавством України право проведення медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції та видачі офіційних висновків про його результати надається лише державним і комунальним закладам охорони здоров'я, що мають відповідно обладнані спеціальні лабораторії, акредитовані у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Медичний огляд на ВІЛ-інфекцію проводиться шляхом забору крові або інших біологічних рідин, що направляються до спеціальної лабораторії діагностики СНІД. Особі, в якої за даними цього обстеження виявлено ВІЛ-інфекцію, повідомляється про це працівником державного або комунального закладу охорони здоров'я з урахуванням вимог щодо конфіденційності зазначеної інформації.
Передтестове консультування можуть здійснювати як працівники державних і комунальних установ, організацій та закладів, так і працівники установ, організацій та закладів інших форм власності, представники ОГ з урахуванням вимог цього Порядку, з мотивуванням пацієнта на проходження тесту на ВІЛ-інфекцію та направленням його для тестування до державних і комунальних закладів охорони здоров'я.
Після первинного післятестового консультування, проведеного у державному або комунальному закладі охорони здоров'я, пацієнт може за власним бажанням звернутись до інших установ, організацій та закладів, ОГ для проходження подальшого післятестового консультування.
Для забезпечення ефективної співпраці державних та неурядових організацій і закладів доцільно укладати між ними угоди про співпрацю з надання послуг ДКТ з визначенням переліку послуг, що можуть надаватися пацієнтам в межах договору та взаємних зобов'язань організацій та закладів щодо здійснення цієї роботи.
ПЕРЕЛІК
організацій та закладів, в яких можуть надаватись послуги ДКТ
------------------------------------------------------------------
|ОРГАНІЗА-| ПОСЛУГИ ДКТ | ІНШІ ПОСЛУГИ |
| ЦІЇ | | |
|---------+-----------------------------------+------------------|
|Центри |Консультування з питань |Проведення |
|соціаль- |ВІЛ-інфекції/ СНІДу; |консультацій із |
|них служб|популяризація ДКТ; |залученням |
|для |мотивування пацієнтів до |психолога, юриста,|
|сім'ї, |проходження ДКТ; |соціального |
|дітей та |передтестове консультування; |працівника, |
|молоді |інформування пацієнта про |лікарів; |
| |можливість проходження тесту на ВІЛ|видача |
| |у державних та комунальних ЗОЗ; |інформаційних |
| |надання пацієнту інформації щодо |матеріалів; |
| |установ, організацій, закладів та |видача |
| |ОГ, де можна отримати медичну, |презервативів, |
| |психологічну, соціальну допомогу та|обмін шприців (при|
| |підтримку в залежності від їх |наявності) для |
| |потреб; |споживачів |
| |в окремих випадках (при активному |ін'єкційних |
| |зверненні пацієнтів) - підтримуюче |наркотиків, |
| |післятестове консультування після |залучення їх до |
| |первинного післятестового |профілактичних |
| |консультування у державних та |програм зменшення |
| |комунальних ЗОЗ |шкоди, що діють в |
| | |регіоні; |
| | |проведення |
| | |тренінгів |
|---------+-----------------------------------+------------------|
|Працівни-|Консультування з питань |Видача |
|ки |ВІЛ-інфекції/СНІДу; |інформаційних |
|закладів |популяризація ДКТ; |матеріалів |
|освіти |мотивування пацієнтів до | |
| |проходження ДКТ; | |
| |інформування пацієнта про | |
| |можливість проходження тесту на ВІЛ| |
| |у державних та комунальних ЗОЗ; | |
| |надання пацієнту інформації щодо | |
| |установ, організацій, закладів та | |
| |ОГ, де можна отримати медичну, | |
| |психологічну, соціальну допомогу та| |
| |підтримку в залежності від їх | |
| |потреб; | |
| |в окремих випадках (при активному | |
| |зверненні пацієнтів) - підтримуюче | |
| |післятестове консультування після | |
| |первинного післятестового | |
| |консультування у державних та | |
| |комунальних ЗОЗ | |
|---------+-----------------------------------+------------------|
|ОГ, що |Популяризація ДКТ; |Проведення |
|працюють |мотивування пацієнтів до |консультацій із |
|з СІН, |проходження ДКТ; |залученням |
|ПКС, |консультування з питань |психолога, юриста,|
|групи |ВІЛ-інфекції/СНІДу; |соціального |
|підтримки|передтестове консультування у |працівника, |
|ЛЖВ, |зв'язку з тестом на ВІЛ; |лікарів; |
|релігійні|інформування пацієнта про |видача |
|громади |можливість проходження тесту на ВІЛ|інформаційних |
|тощо |у державних та комунальних ЗОЗ; |матеріалів; |
| |надання пацієнту інформації щодо |видача |
| |установ, організацій, закладів та |дезинфікуючих |
| |ОГ, де можна отримати медичну, |засобів, |
| |психологічну, соціальну допомогу та|презервативів; |
| |підтримку в залежності від їх |обмін шприців (при|
| |потреб; |наявності) для |
| |в окремих випадках (при активному |споживачів |
| |зверненні пацієнтів) - підтримуюче |ін'єкційних |
| |післятестове консультування після |наркотиків, |
| |первинного після тестового |залучення їх до |
| |консультування у державних та |профілактичних |
| |комунальних ЗОЗ |програм зменшення |
| | |шкоди, що діють в |
| | |регіоні; |
| | |надання |
| | |психологічної |
| | |підтримки за |
| | |принципом "рівний |
| | |- рівному", |
| | |допомоги у |
| | |розробці та |
| | |здійсненні |
| | |особистого плану |
| | |зниження ризику |
| | |інфікування, якщо |
| | |пацієнт |
| | |відноситься до |
| | |групи підвищеного |
| | |ризику інфікування|
| | |ВІЛ; |
| | |проведення |
| | |тренінгів |
|---------+-----------------------------------+------------------|
|Медичні |Популяризація ДКТ; |Проведення |
|заклади |консультування з питань |консультацій |
|інших, |ВІЛ-інфекції/СНІДу; |лікарями та, при |
|ніж |мотивування пацієнтів до |наявності в штаті,|
|державна |проходження ДКТ; |залучення |
|та |передтестове консультування у |психолога, юриста |
|комуналь-|зв'язку з тестом на ВІЛ; |тощо, видача |
|на форм |інформування пацієнта про |інформаційних |
|власності|можливість проходження тесту на ВІЛ|матеріалів |
| |у державних та комунальних ЗОЗ; | |
| |в залежності від потреб пацієнта | |
| |інформування його щодо існування | |
| |інших служб для отримання медичної,| |
| |психологічної, соціальної підтримки| |
| |та допомоги; | |
| |в окремих випадках (при активному | |
| |зверненні пацієнтів) - підтримуюче | |
| |післятестове консультування після | |
| |первинного післятестового | |
| |консультування у державних та | |
| |комунальних ЗОЗ | |
------------------------------------------------------------------
6. Супервізія, моніторинг та оцінка ДКТ
Супервізія має забезпечувати удосконалення знань та навичок консультанта шляхом здійснення керівництва, надання методичної допомоги та підтримки консультанта для надання консультаційних послуг високої якості та поліпшення менеджменту служб ДКТ.
Супервізор виконує ключову роль в реалізації послуг ДКТ, виявляє і аналізує проблеми, з якими стикаються консультанти, і надає рекомендації щодо їх вирішення.
На рівні країни супервізія проводиться спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України, Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом, провідних науково-дослідних інститутів та центрів за участю представників об'єднань громадян, в тому числі міжнародних (за згодою).
Виконання обов'язків регіональних супервізорів покладається наказом регіонального управління охорони здоров'я на найбільш досвідчених фахівців у розрізі окремих служб (центри з профілактики та боротьби зі СНІДом, акушерсько-гінекологічна, педіатрична, інфекційна, наркологічна, дерматовенерологічна, трансфузіологічна, протитуберкульозна та інші служби).
У кожному ЗОЗ наказом головного лікаря виконання обов'язків супервізорів покладається на фахівців, які підготовлені з питань ДКТ відповідно до вимог цього Порядку.
Функціональні обов'язки супервізора включають два аспекти:
забезпечення контролю якості консультування (суворе дотримання вимог цього Порядку) та організація професійного розвитку консультантів, удосконалення навичок консультування;
операційний контроль за наданням консультаційних послуг.
Забезпечення супервізором якості консультування і навчання консультантів
Завдання: Забезпечення якості консультування і навчання консультантів.
Мета: Забезпечити суворе дотримання Порядку консультування, оцінити навички та сильні сторони консультанта, забезпечити можливості для вирішення проблем й удосконалення навичок, забезпечити консультанту підтримку і керівництво.
Механізм (інструмент): Систематичне проведення таких заходів, як конференції та наради з обговорення питань і проблем ДКТ, розгляду конкретних складних ситуацій при час ДКТ, оцінка планів зниження ризику пацієнтів, оцінка задоволеності пацієнтів, забезпечення навчання консультантів.
Завданнями супервізора є проведення:
1. Оперативного аналізу. Оперативний аналіз поділяється на два типи - один присвячений питанням якості консультування та ведення пацієнтів, другий - адміністративним та організаційним питанням (розширення спектру послуг, збір даних, графіки роботи тощо);
2. Конференцій, нарад з питань та проблем ДКТ. Темами щоквартальних конференцій можуть бути обговорення теоретичних і практичних питань діяльності служб ДКТ, обговорення та розгляд конкретних випадків без персоніфікації. Супервізор зобов'язаний гарантувати дотримання конфіденційності;
3. Огляду планів зміни ризикованої поведінки пацієнтів. Це повинно бути однією з тем нарад або конференцій;
4. Спостереження проведення консультування. Спостереження консультації надає супервізору повне розуміння проблем, з якими стикається консультант, та можливість оцінити його навички.
Супервізор повинен отримати згоду консультанта та пацієнта на проведення спостереження. Консультант повинен пояснити пацієнту мету присутності спостерігача (супервізора), запевнити його, що конфіденційність інформації буде забезпечена, та що спостерігач свою увагу зосередить на консультанті, а не на питаннях, що цікавлять пацієнта.
Супервізор не повинен розмовляти під час консультування, крім подяки пацієнту за його розуміння необхідності спостереження. Супервізор повинен бути присутнім під час усього консультування. Якщо присутність супервізора під час консультування небажана, то допомогти вирішити цю проблему можуть деякі альтернативні методи. До них належать магнітофонний/ відеозапис консультації, "підставні пацієнти", рольові ігри. Супервізор повинен забезпечити конструктивний та направлений на формування навичок консультування зворотній зв'язок консультанту на день проведення спостереження;
5. Організації навчання. Супервізор разом з адміністратором (керівником закладу, пункту/ центру) визначають перелік осіб, які підлягають навчанню з питань консультування та тестування;
6. Оцінки задоволеності пацієнтів. Для цього використовується механізм зворотного зв'язку від осіб, які отримали послуги ДКТ.
З проханням про заповнення форми дослідження чи надання інтерв'ю повинен звертатись не консультант, а незалежний співробітник пункту/ центру консультування (при соціологічних дослідженнях). Негайний зворотній зв'язок від пацієнтів можна отримати, використовуючи спеціальні "скриньки для пропозицій" пацієнтів, при проведенні індивідуальних опитувань породіль у пологових стаціонарах, хворих в наркологічних стаціонарах тощо, які отримали послуги ДКТ.
Для забезпечення супервізором операційного менеджменту якості діяльності служб ДКТ необхідно здійснювати моніторинг виконання консультантами таких заходів, як забезпечення відповідності консультаційних послуг цьому Порядку, гарантії збереження конфіденційності даних, а також шляхом аналізу доступності послуг ДКТ, потоку та охоплення пацієнтів (відвідання), аналізу взаємодії з іншими закладами та її ефективності.
Супервізор повинен отримати підтвердження про ознайомлення усіх консультантів пункту/ центру ДКТ з чинним законодавством України стосовно організації та проведення ДКТ, умовами збереження конфіденційних даних та доступу до них (розділ 5.1 цього Порядку).
Для оцінки стану послуг ДКТ необхідно здійснювати аналіз:
1. Наданих послуг. Щоквартально супервізором аналізуються демографія пацієнтів, їх кількість, типи консультування, надані послуги, направлення до інших служб та результати тестів. Результати аналізу цих даних можуть вплинути на час роботи, потік пацієнтів, призначення консультантів, інші штатні та організаційні рішення;
2. Робочого графіку консультантів, потоку і охоплення пацієнтів (кількість відвідувань). З метою оцінки потенціалу та результативності роботи консультантів ДКТ супервізор періодично повинен аналізувати графіки їх роботи, потік та охоплення пацієнтів. Аналіз потоку пацієнтів (АПП) необхідно проводити протягом усього робочого дня пункту/центру. Кожний пацієнт під час процесу дослідження, незважаючи на те, які послуги йому потрібні, вважається учасником АПП. Консультанти повинні бути підготовлені до АПП за день до проведення. В процесі АПП визначається час, витрачений пацієнтом на реєстрацію, процедуру консультування, враховуючи тип консультування (групове, індивідуальне, парою), тривалість консультування після позитивного та негативного результатів тесту, час очікування, число відвідувачів на одного консультанта (при консультуванні груповому, індивідуальному, парою), загальний час, витрачений на обслуговування одного відвідувача. Потім визначається середній діапазон часу для вищенаведених моментів.
Головним пріоритетом для супервізорів та консультантів цього розділу менеджменту повинно бути забезпечення постійного доступу пацієнтів до послуг ДКТ у зручний для них час.
Відповідно до отриманих результатів супервізії, керівник пункту/центру повинен забезпечити необхідну кількість консультантів. Супервізор повинен координувати зайнятість консультантів на таких заходах, як діяльність за межами пункту, зустрічі, тренінги та будь-які спеціальні функціональні обов'язки крім послуг ДКТ;
3. Системи взаємодії. Проводиться одночасно з аналізом наданих послуг для оцінки сформованої мережі підтримуючих організацій для проведення необхідного додаткового консультування, профілактичної допомоги та інших послуг залежно від потреб пацієнта;
4. Системи звітності. Для моніторингу та оцінки служб ДКТ використовується база даних, аналізуються потоки інформації, періодичність збору даних та звітності в кожному пункті/центрі, у кожному районі, області та на національному рівні. Проводиться одночасно з аналізом наданих послуг на міському, обласному, регіональному рівні та рівні країни з направленням інформаційних листів керівникам закладів, установ та організацій, що надають послуги ДКТ.
Система моніторингу і оцінки (МіО) служб ДКТ є частиною національної системи моніторингу та оцінки заходів у відповідь на епідемію ВІЛ/СНІДу.
Метою проведення МіО служби ДКТ є оцінка ефективності послуг у зниженні ризику зараження ВІЛ та зміни сексуальної поведінки, допомоги ВІЛ-інфікованим у сприйнятті свого ВІЛ-позитивного статусу та отриманні необхідних послуг.
Моніторинг означає регулярне відслідковування ключових елементів поточної діяльності служб ДКТ.
Оцінка передбачає проведення епізодичного вивчення змін, які можна пояснити втручанням з боку служб ДКТ, та характеризує якісні результати діяльності цієї служби.
МіО на рівні регіонів проводять обласні центри з профілактики та боротьби зі СНІДом (в Автономній республіці Крим - республіканський центр профілактики та боротьби зі СНІДом), на рівні країни - Український центр профілактики та боротьби зі СНІДом МОЗ України. МіО послуг ДКТ може проводитись також проектами технічної допомоги. Узагальнені матеріали МіО розміщуються на сайті МОЗ України.