Про затвердження Правил безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів

Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів (далі - Правила), що додаються.

2. З уведенням у дію Правил уважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила безопасности при эксплуатации магистральных нефтепроводов", затверджені Міністерством нафтової промисловості СРСР 07.12.85.

3. Наказ увести в дію з 1 лютого 2008 року.

4. Начальнику управління організації державного нагляду за промисловою безпекою на виробництвах і об'єктах підвищеної небезпеки Морозову В.М. у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. у встановленому порядку внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника голови Держгірпромнагляду Долматова О.І.

Дія Правил безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів (далі - Правила) поширюється на всіх суб'єктів господарювання (далі - підприємства), робота яких пов'язана з експлуатацією, ремонтом та реконструкцією об'єктів магістральних нафтопроводів (далі - МН).

Правила встановлюють вимоги безпеки при виконанні робіт з експлуатації, ремонту та реконструкції основних об'єктів і споруд магістральних нафтопроводів та об'єктів, що забезпечують їх діяльність, а також при проведенні аварійно-відновлювальних робіт на них.

Вимоги Правил є обов'язковими для всіх працівників підприємств, пов'язаних з експлуатацією, ремонтом та реконструкцією об'єктів магістральних нафтопроводів, у межах покладених на них завдань та функціональних обов'язків.

У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

аварійна ситуація - стан об'єкта магістрального нафтопроводу, що характеризується порушенням меж та/або умов безпечної експлуатації, але не перейшов в аварію, при якому всі несприятливі впливи джерел небезпеки на персонал, населення та навколишнє середовище тримаються у допустимих межах за допомогою відповідних технічних засобів, передбачених проектом;

аварійно-відновлювальний пункт - структурний підрозділ нафтоперекачувальної станції (далі - НПС) (лінійної виробничо-диспетчерської станції /далі - ЛВДС/, районного нафтопровідного управління /далі - РНУ/, управління магістральних нафтопроводів), призначений для виконання комплексу робіт з експлуатації об'єктів лінійної частини нафтопроводів та проведення аварійно-відновлювальних робіт на них;

аварійно-відновлювальні роботи - комплекс робіт з ліквідації наслідків аварій, що виникли, та із запобігання аваріям та аварійним ситуаціям;

відмова - подія, що призводить до тимчасової втрати дієздатності виробничого об'єкта;

внутрішній контроль - діяльність служб або органів з перевірки дотримання норм і правил;

дозвіл - документ, що посвідчує право на здійснення робіт;

експертиза - спеціальні дослідження на відповідність вимогам нормативно-правових актів з наданням відповідного висновку;

експлуатація магістрального нафтопроводу - це комплекс організаційно-технічних заходів та сукупність технологічних процесів приймання, перекачування, здавання нафти, технічного обслуговування, діагностики і ремонту об'єктів магістрального нафтопроводу;

заборона - установлена актами законодавства, нормативними документами або рішенням відповідних керівників неможливість виконання певних дій, робіт, операцій;

засоби колективного захисту працівників - засоби, що використовуються для запобігання або зменшення впливу на працівників небезпечних та шкідливих виробничих факторів та застосовуються для одночасного захисту двох або більше людей;

зупинка аварійна - припинення роботи об'єкта, устаткування, механізмів у разі виникнення аварійної ситуації;

ізоляція нафтопроводу - метод пасивного захисту зовнішньої поверхні труб нафтопроводу від корозії за допомогою ізоляційних матеріалів;

капітальний ремонт - комплекс ремонтних робіт, що виконується для відновлення якісних та експлуатаційних параметрів, відновлення ресурсу об'єкта із заміною або відновленням його складових, уключаючи базові;

контроль - перевірка відповідності об'єкта встановленим вимогам;

ліквідація наслідків аварії - комплекс організаційно-технічних заходів щодо приведення аварійного об'єкта до нормативного рівня безпеки і дієздатності;

магістральний нафтопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюється транспортування нафти споживачам. Основними об'єктами магістрального нафтопроводу є лінійна частина, головна і проміжні нафтоперекачувальні станції, бази приймання і відвантажування нафти, пункти підігрівання нафти, станції змішування нафти;

морський нафтовий термінал - виробничий комплекс, який призначений: а) для приймання нафти з танкерів та подальшого транспортування її споживачам; б) для перевалки транспортної нафти в напрямку "трубопровід-резервуар-танкер";

нафта - корисна копалина, що є сумішшю вуглеводнів та розчинених у них компонентів, яка перебуває у рідкому стані за стандартних умов (тиску 760 мм рт.ст. і температури 20 град.С) і є товарною продукцією. Для нафти з високою температурою застигання нестандартна температура перекачування може бути вище 50 град.С (Закон України "Про нафту і газ";

нафта з підвищеним умістом сірководню - це сира нафта, у груповому складі якої сірководень міститься у кількостях, достатніх (з урахуванням інтенсивності виділення) для утворення на території об'єктів магістральних нафтопроводів загазованих зон з концентрацією сірководню, що перевищує граничнодопустимі санітарні норми;

нафтоперекачувальна станція - комплекс споруд та обладнання, що здійснюють і забезпечують процес транспортування нафти магістральними нафтопроводами;

нафтотранспортна система - сукупність взаємозв'язаних магістральних нафтопроводів, призначених для забезпечення нафтою споживачів;

об'єкт магістрального нафтопроводу - виробничий комплекс, що є невід'ємною складовою магістрального нафтопроводу та забезпечує його безпечну і надійну експлуатацію;

перехід - перетин магістральними нафтопроводами природних та штучних перешкод;

підрозділ - виробничий структурний підрозділ підприємства (РНУ, НПС, ЛВДС, бази виробничого обслуговування (далі - БВО), інші виробництва);

поточний ремонт - вид планового ремонту, під час якого проводиться заміна чи відновлення окремих зношених деталей, регулювання механізмів, які забезпечують експлуатацію устаткування до чергового ремонту;

пункт підігрівання нафти магістрального нафтопроводу - комплекс споруд і устаткування, що забезпечує підігрівання нафти, яка перекачується по магістральному нафтопроводу, з метою зниження її в'язкості;

ремонт - комплекс операцій для відновлення справного стану чи працездатності об'єкта та відновлення ресурсів об'єкта та його складових частин;

технічне діагностування - визначення технічного стану об'єкта із заданою точністю. Завданнями технічного діагностування є: контроль технічного стану; пошук та контроль динаміки розвитку дефектів; прогнозування технічного стану;

технічне обслуговування магістрального нафтопроводу - комплекс операцій з підтримання нормативного технічного стану магістрального нафтопроводу;

технічний стан об'єкта - стан об'єкта протягом певного терміну та певних умов його експлуатації, який характеризується значеннями відповідних параметрів, установлених технічною документацією на об'єкт.

Крім термінів, наведених вище, вживаються терміни в значенні, що наведені в Законі України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", а саме: "аварія", "потенційно небезпечний об'єкт", "декларація безпеки", "ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки", "небезпечна речовина".

Скорочення, що вживаються у тексті цих Правил, мають такі значення:

1.1. Діяльність підприємств, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів магістральних нафтопроводів, здійснюється відповідно до ліцензії і підлягає обов'язковій сертифікації згідно з вимогами статті 13 Закону України "Про трубопровідний транспорт".

1.2. Підприємство, яке має намір експлуатувати магістральний нафтопровід, повинно отримати відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 (далі - НПАОП 0.00-4.05-03), дозвіл Держгірпромнагляду на початок виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

1.3. До потенційно небезпечних об'єктів магістральних нафтопроводів, які підлягають ідентифікації згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 N 956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки", належать:

- дільниці лінійної частини однойменних магістральних нафтопроводів між лінійною запірною арматурою;

- нафтоперекачувальні станції з резервуарними парками;

- основні та резервні нитки переходів магістральних нафтопроводів через руслову та заплавну частини водних перепон (між вимикаючою арматурою на протилежних берегах).

1.4. У розрахунках порогової маси нафти слід використовувати параметри проектних режимів експлуатації магістральних нафтопроводів, технологічного обладнання НПС та проектну ємність резервуарних парків.

1.5. З метою мінімізації ризиків виникнення промислових аварій та дотримання нормативного рівня промислової безпеки і охорони праці підприємства магістральних нафтопроводів повинні забезпечити функціонування систем управління охороною праці.

1.6. На об'єктах магістральних нафтопроводів повинні бути розроблені ПЛАС відповідно до Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України (далі - Держнаглядохоронпраці) від 17.06.99 N 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99), та інструкції з охорони праці для професій та видів робіт відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98).

1.7. Роботи, які визначені НПАОП 0.00-4.05-03, виконуються за нарядом-допуском на виконання робіт підвищеної небезпеки (додаток 1). Вимоги безпеки при проведенні газонебезпечних та вогневих робіт наведені в главі 7 розділу IV цих Правил.

2.1. До робіт на об'єктах магістральних нафтопроводів допускаються особи, які відповідно до вимог Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.94 N 263/121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.95 за N 18/554, Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом МОЗ України від 31.03.94 N 46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385, Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом МОЗ України від 29.12.93 N 256, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260, які пройшли попередній медичний та первинний профілактичний наркологічний огляди і не мають протипоказань для роботи за спеціальністю.

2.2. Організація і порядок навчання, проведення інструктажів, перевірки знань і допуску персоналу до самостійної роботи повинні відповідати вимогам Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05), Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС України) від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003), Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації, затвердженого наказом МНС України від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1147/8468 (далі - НАПБ Б.06.001-2003). Не дозволяється допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці і пожежної безпеки в установленому порядку.

2.3. До керівництва роботами на об'єктах магістральних нафтопроводів допускаються особи, що мають відповідну освіту і пройшли в установленому порядку перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки.

2.4. Працівники, робота яких передбачає суміщення професій, повинні мати відповідну кваліфікацію та бути допущені в установленому порядку до самостійної роботи з основної професії і професії, яка суміщається.

3.1. Засоби колективного та індивідуального захисту працівників на підприємстві повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89 "ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация" (далі - ГОСТ 12.4.011-89).

3.2. Працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов'язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих температурних умовах, залежно від умов роботи і прийнятої технології виробництва повинні бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту, а також мийними та знешкоджувальними засобами відповідно до законодавства.

3.3. Порядок забезпечення працівників необхідними для трудового процесу спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також порядок їх утримання і зберігання встановлюються Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 29.10.96 N 170, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (далі - НПАОП 0.00-4.26-96).

3.4. Під час виконання роботи працівники зобов'язані користуватись виданими їм спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

3.5. Роботодавець при видачі працівникам засобів індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) повинен проводити навчання і перевірку знань працівників щодо правил користування і способів перевірки придатності ЗІЗ (якщо це передбачено інструкцією підприємства-виробника).

3.6. Роботодавець зобов'язаний забезпечити випробування і перевірку придатності ЗІЗ у встановлені терміни (якщо це передбачено інструкцією підприємства-виробника), своєчасну заміну ЗІЗ та їх комплектуючих. Після перевірки на ЗІЗ наноситься клеймо з терміном наступного випробування.

3.7. Персонал, що працює на об'єктах з можливим підвищенням концентрацій вуглеводнів, сірководню та інших шкідливих газів і парів понад граничнодопустимі, які встановлені ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), повинен мати фільтрувальні, ізолювальні протигази або дихальні апарати.

3.8. Марка фільтрувального протигаза повинна відповідати характеру газовиділень згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

3.9. Фільтрувальні протигази слід застосовувати при роботах на відкритих, добре провітрюваних площадках, коли фільтри гарантують поглинання токсичних парів і газів, об'ємна частка яких у повітрі не перевищує 0,5%, а вміст кисню в повітрі в об'ємних частках не нижче 18% відповідно до інструкцій щодо їх застосування, технічного паспорта підприємства-виробника.

3.10. Справність протигаза перевіряють періодично, за графіком, затвердженим головним інженером виробничого підрозділу, але не рідше одного разу на три місяці. Щоразу, до й після застосування, працівник повинен перевірити протигаз на герметичність відповідно до інструкції з експлуатації, яку слід зберігати на робочому місці.

Результати перевірки записують у журнал обліку відпрацьовування протигазів.

3.11. Повітрозабірні патрубки шлангових протигазів при роботі необхідно розташовувати за напрямком вітру в зоні чистого повітря. За відсутності примусової подачі повітря за допомогою вентилятора довжина шланга не повинна перевищувати 10 м. Шланг не повинен мати різких перегинів і защемлень.

3.12. На кожному газо- і вибухонебезпечному об'єкті повинен бути запас протигазів відповідних марок у разі аварії.

Число протигазів різних розмірів у запасі повинно бути не менше максимальної чисельності працівників у зміну.

3.13. Запасні протигази у разі аварії необхідно зберігати в опломбованому ящику. Цілісність пломб слід перевіряти при прийманні й здаванні старшому по зміні. Наявність і стан запасних протигазів необхідно перевіряти не рідше одного разу на місяць відповідно до графіка, затвердженого головним інженером виробничого підрозділу.

Не дозволяється замикати ящики з протигазами на замки.

3.14. Придатність та міцність запобіжного пояса перевіряє спеціально призначений для цієї мети спеціаліст відповідно до ГОСТ 12.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия" (далі - ГОСТ 12.4.089-86) згідно з технічними умовами із занесенням результатів у журнал.

3.15. Запобіжні пояси при експлуатації необхідно періодично, не рідше одного разу на 6 місяців, випробовувати статичним навантаженням 4000 Н (400 кгс) відповідно до ГОСТ 12.4.089-86.

Результати випробування оформляють актом.

3.16. Для безпечного виконання робіт на електроустановках, коли місце роботи розміщене на відстані, яка не дозволяє закріпитись стропом запобіжного пояса за конструкцією обладнання, необхідно застосовувати додатковий засіб страхування - страхувальний канат.

Для страхування необхідно застосовувати бавовняний страхувальний канат діаметром не менше 15 мм та довжиною до 10 м або канат із капронового плетеного фала.

Страхувальні канати необхідно оснащувати карабінами.

Розривна статична напруга такого каната повинна бути не менше 7000 Н (700 кгс).

3.17. Установлений в робоче положення страхувальний канат перед початком експлуатації, а також під час експлуатації не рідше одного разу на 6 місяців, необхідно випробовувати статичним навантаженням і всередині просвіту - вантажем масою 4000 Н (400 кгс). При цьому для випробування повинні застосовуватись гнучкі канати або стальний стрижень.

3.18. Запобіжні пояси й страхувальні канати необхідно оглядати щоразу до й після їх застосування.

Крім того, зовнішній огляд пояса проводить відповідальний керівник роботи не рідше одного разу на 10 днів, а майстер - перед кожним застосуванням. Кожний пояс і канат повинні мати інвентарний номер.

3.19. Для захисту очей від ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, пилу, часток твердих матеріалів, що відлітають, працівники повинні застосовувати захисні окуляри, що відповідають вимогам охорони праці з урахуванням небезпечних чинників, притаманних певним видам робіт.

3.20. При електрозварювальних роботах слід застосовувати захисні щитки й маски зі світлофільтрами.

3.21. При роботах, пов'язаних з можливим травмуванням голови, необхідно застосовувати захисні каски з підшоломниками.

3.22. В умовах підвищеного шуму слід застосовувати засоби індивідуального захисту органів слуху.

4.1. Розміщення об'єктів магістральних нафтопроводів, планування їх території та об'ємно-планувальні рішення повинні здійснюватись згідно з вимогами будівельних, санітарних норм і правил, норм технологічного проектування, галузевих стандартів та цих Правил, а також повинні враховувати оцінку впливу на безпеку об'єктів, які мають загальнодержавне значення (ядерні установки, об'єкти для поводження з радіоактивними відходами), у тому числі під час виникнення аварійних ситуацій.

На території НПС не допускається наявність природних заглиблень, виїмок, низин або влаштування відкритих траншей, котлованів, у яких можливе скупчення вибухонебезпечних парів і газів.

4.2. Об'єкти МН і місця перебування персоналу на їх території обладнуються системами місцевого оповіщення про аварійну ситуацію, а станційні споруди - також пристроями приймання радіосигналів державного проводового мовлення.

Робочі місця, де персонал перебуває постійно, обладнуються телефонним (радіотелефонним) зв'язком.

4.3. Територія підприємства повинна бути огороджена згідно з проектом і мати не менше двох виїздів. Огорожа повинна постійно підтримуватися у справному стані. Біля входу (в'їзду) на територію об'єкта і по периметру огорожі повинні бути знаки безпеки і попереджувальні написи.

4.4. Виробничі підрозділи підприємств, що експлуатують об'єкти магістральних нафтопроводів, повинні мати масштабні плани всіх комунікацій на проммайданчиках з точними прив'язками і надійними реперами. У разі зміни конфігурації комунікацій чи спорудження нових зміни та доповнення вносяться до планів у 10-денний строк.

4.5. Місця перетину нафтопроводами доріг, водних перешкод, ярів, залізничних колій, кути поворотів, технологічні вузли нафтопроводів позначаються на місцевості знаками з попереджувальними написами та вносяться до ПЛАС.

Дільниці трубопроводів у місцях перетину з автошляхами і залізницями повинні бути укладені в захисні кожухи зі сталевих труб, обладнані відповідно до вимог СНиП 2.05.06-85 "Магистральные трубопроводы" (далі - СНиП 2.05.06-85).

4.6. Відстань між спорудами повинна відповідати вимогам СНиП II-89-80 "Генеральные планы промышленных предприятий" (далі - СНиП II-89-80), СНиП 2.05.06-85, відповідним санітарним і протипожежним нормам.

4.7. Улаштування виробничих будівель і споруд повинно відповідати вимогам проекту, СНиП 2.09.02-85* "Производственные здания" (далі - СНиП 2.09.02-85*), СНиП 2.09.03-85 "Сооружения промышленных предприятий" (далі - СНиП 2.09.03-85), СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87), інших нормативно-технічних документів та цих Правил.

4.8. Структурні підрозділи підприємств магістральних нафтопроводів, що експлуатують виробничі об'єкти на відчуженій території, повинні мати плани комунікацій інших підприємств, що експлуатують комунікації на цій території.

4.9. Перепланування виробничих приміщень проводиться з обов'язковим узгодженням з автором проекту. Проект перепланування не повинен допускати зниження межі вогнестійкості будівельних конструкцій і погіршення умов евакуації людей у разі можливих аварійних ситуацій.

4.10. Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря виробничих, адміністративних, побутових будинків та приміщень повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91).

Класифікація приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою згідно з НАПБ Б.07.005-86 "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности. ОНТП 24-86", затвердженим МВС СРСР 27.02.86 (далі - НАПБ Б.07.005-86), та "Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", затвердженими наказом Мінпраці України від 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), визначається проектом та відповідними спеціалістами підприємства. На вході до складських і виробничих приміщень повинні бути вивішені таблички з позначенням категорії приміщення щодо вибухопожежної і пожежної небезпеки.

4.11. Поводження з відходами повинно відповідати Закону України "Про відходи". Відходи, сміття, металобрухт повинні своєчасно прибиратись і накопичуватись на спеціально відведених площадках. Їх вивезення з території повинно проводитись регулярно спеціальним транспортом.

4.12. Санітарно-гігієнічні вимоги до температури, вологості, інтенсивності теплового випромінювання, швидкості руху повітря, ГДК шкідливих речовин у повітрі в межах робочої зони виробничих приміщень і відкритих площадок, температури поверхонь повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 та Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99). Робочою зоною вважається простір, обмежений за висотою 2 м над рівнем підлоги або площадки, на якому розміщені місця постійного чи тимчасового перебування працівників.

4.13. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83) та Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).

4.14. Рівень вібрації повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.012-90) та Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99).

Рівень вібрації слід вимірювати безпосередньо на робочих місцях або в найбільш характерних точках робочої зони при оптимальних режимах робіт машин і устаткування.

4.15. При експлуатації шумо- та вібронебезпечного обладнання необхідно контролювати стан засобів зниження рівня шуму і вібрації та своєчасно вживати заходів щодо підтримання їх нормативної ефективності.

4.16. Для вибухонебезпечного технологічного устаткування, що в процесі експлуатації піддається вібрації, слід передбачати засоби ефективного віброзахисту.

4.17. Небезпечні зони на території підприємства слід позначати знаками та фарбуванням відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

4.18. У місцях можливого скупчення горючих парів та газів на території проїзд транспорту не допускається та встановлюються відповідні знаки безпеки.

4.19. В'їзні (виїзні) ворота повинні легко відчинятися.

4.20. Вхід сторонніх осіб на територію допускається тільки з дозволу керівництва і в супроводі спеціально призначеної особи з числа експлуатаційного персоналу.

4.21. Місця розташування первинних засобів пожежогасіння, проїзди та підходи до них у темний час доби повинні освітлюватися.

Штучне освітлення виконується відповідно до вимог "Правил устройства электроустановок", затверджених наказом Міненерго СРСР від 01.01.85 (далі - ПУЕ), НПАОП 40.1-1.32-01, будівельних норм і правил, установлених нормативно-технічними документами.

4.22. У виробничих приміщеннях повинно передбачатись аварійне освітлення згідно зі СНиП 2.09.02-85* та вимогами чинного законодавства.

Світильники робочого та аварійного освітлення повинні мати незалежні джерела живлення. Замість стаціонарного аварійного освітлення допускається застосування переносних світильників.

4.23. Заміри рівня освітленості слід проводити перед уведенням об'єкта в експлуатацію та після реконструкції приміщень і систем освітлення.

4.24. На території підприємства повинні бути проїзди для руху транспорту і пішохідні доріжки з твердим покриттям, які своєчасно очищаються від бруду, снігу і льоду.

4.25. Заглиблені резервуари, колодязі, люки повинні бути закриті врівень з прилеглою поверхнею, а під час проведення ремонтних робіт повинні бути огороджені і освітлюватись у темну пору доби відповідно до НПАОП 45.2-7.02-80 "Техника безопасности в строительстве (СНиП III-4-80*)", затвердженого постановою Держбуду СРСР від 09.06.80 N 82.

На території площадок, що не охороняються, підземні споруди повинні бути замкнені. Ключі від замків повинні бути в експлуатаційного персоналу.

4.26. Не допускається розміщення побутових, допоміжних, адміністративних приміщень у прибудовах до будівель і споруд з вибухопожежонебезпечними виробництвами та в межах ненормованого зближення з ними.

Не допускається розміщення в межах проммайданчиків закладів соціально-побутового призначення та будь-яких виробництв і організацій, що не мають безпосереднього відношення до функціонування підприємства магістральних нафтопроводів.

4.27. Внутрішньооб'єктові автодороги повинні відповідати вимогам СНиП 2.05.07-91 "Промышленный транспорт" та інших нормативно-технічних документів.

4.28. Рух транспорту на об'єкті повинен бути організований за схемою маршрутів руху транспортних та пішохідних потоків з указаними на ній поворотами, зупинками, виїздами, переходами тощо. Схема маршрутів руху повинна бути вивішена в місцях стоянки автотранспорту, перед в'їздами на територію підприємства та в інших необхідних місцях.

Транспорт при в'їзді на територію вибухопожежонебезпечних об'єктів повинен бути обладнаний іскрогасниками.

4.29. Територія об'єкта повинна бути обладнана дорожніми знаками, покажчиками швидкості руху транспорту у відповідності до вимог ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування" і знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76.

4.30. Виробничі приміщення з персоналом, що постійно працює, повинні мати не менше двох входів (виходів), розташованих з протилежних боків приміщення. Вікна і двері приміщення повинні відкриватися назовні. Підлога повинна бути з вогнестійких матеріалів.

4.31. Автоматичне пожежогасіння і пожежну сигналізацію в будівлях слід передбачати згідно з Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими МНС України 19.10.2004 за N 126, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А 01.001-2004), та Переліком однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженим наказом МНС України від 22.08.2005 N 161, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270 (далі - НАПБ Б.06.004-2005).

4.32. Куріння на підприємстві дозволяється лише в спеціально відведених місцях за узгодженням з пожежною охороною. Ці місця повинні бути обладнані урнами і місткостями з водою, а також написами "Місце для куріння".

4.33. Розташування технологічного обладнання повинно забезпечувати його зручне, безпечне обслуговування та ремонт. Відстані між обладнанням та відстані від обладнання до стін повинні відповідати галузевим нормам технологічного проектування.

4.34. Об'єкти, для обслуговування яких потрібний підйом працівника на висоту до 0,5 м, обладнуються східцями, а на висоту понад 0,5 м - сходами з поручнями.

4.35. Маршові сходи повинні мати ухил не більше 60 град., ширина сходинок повинна бути не менше 0,7 м, для сходинок для переносу вантажів - не менше 1 м. Відстань між сходинками за висотою повинна бути не більше 0,25 м. Східці повинні мати ухил усередину 2-5 град. З обох боків сходинки повинні мати бічні планки чи бортову обшивку висотою не менше 0,10 м, що унеможливлює прослизання ніг людини. Сходи повинні бути з обох боків обладнані поручнями заввишки не нижче 1,0 м по вертикалі від передньої грані сходинок, з подовжніми планками через 0,4 м і стійками через 2 м.

Для резервуарів кут нахилу маршових сходів становить не більше 45 град. відносно горизонтальної площини, а висота поручнів не нижче 1,1 м.

Сходи тунельного типу повинні бути металевими завширшки не менше 0,6 м і мати охоронні дуги радіусом 0,35-0,40 м, скріплені між собою смугами. Дуги розташовуються на відстані не більше 0,8 м одна від одної. Відстань від найвіддаленішої точки дуги до сходинок повинна бути в межах 0,7-0,8 м.

Сходи необхідно обладнувати проміжними площадками, установленими на відстані не більше 6 м по вертикалі одна від одної.

Відстань між сходинками сходів тунельного типу і сходів-драбин повинна бути не більше 0,35 м.

4.36. Робочі площадки на висоті повинні мати настил, виконаний з металевих листів, з поверхнею, яка унеможливлює ковзання, або дощок завтовшки не менше 40 мм, поручні заввишки не нижче 1,0 м з поздовжніми планками, розташованими на відстані не більше 0,4 м одна від одної, і борт заввишки не менше 0,10 м, що утворює з настилом зазор не більше 0,01 м, для стікання рідини.

4.37. Роботи, пов'язані з імовірністю падіння працівників з висоти, повинні проводитись із застосуванням запобіжних поясів і захисних касок, які відповідають вимогам ГОСТ 12.4.089-86 та ГОСТ 12.4.128-83 "ССБТ. Каски защитные. Общие технические требования и методы испытаний". Роботами на висоті вважаються роботи, під час виконання яких працівник перебуває на висоті понад 1,3 м від поверхні ґрунту, перекриттів або робочого настилу, на відстані до 2 м від неогороджених перепадів.

4.38. Захисні огородження повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.062-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные" (далі - ГОСТ 12.2.062-81).

4.39. Побутові приміщення і приміщення для відпочинку повинні відповідати СНиП 2.09.04-87.

4.40. Засоби аварійної сигналізації і контролю стану повітряного середовища повинні перебувати у справному стані, а їх працездатність перевірятись не менше одного разу на місяць.

4.41. На території об'єктів виділяється постійне місце (площадка) для проведення поточних робіт з електрозварювання і газорізання металу за умови:

а) дотримання правил безпечного виконання таких робіт та прийняття необхідних заходів з пожежної безпеки;

б) огородження місця проведення робіт - для запобігання травмуванню робітників іскрами та окалинами, що розлітаються, а також для захисту їх від випромінювання, що виділяється при зварюванні;

в) ретельного очищення зварювальних деталей зовні та зсередини від окалини, пилу, ГР та ЛЗР, а їх поверхонь - від задирок;

г) наявності засобів пожежогасіння на місці проведення зварювальних робіт.

Місце, де будуть виконуватись вогневі роботи, необхідно звільнити від горючих речовин та матеріалів в залежності від висоти місця зварювання над рівнем підлоги або прилеглої території в радіусі, зазначеному в табл. 1.

4.42. Газонебезпечні і пожежонебезпечні місця повинні бути нанесені на плани виробничих площадок, а перелік цих місць повинен бути затверджений керівництвом підприємства.

4.43. Під час виконання робіт на території НПС та при виконанні робіт підвищеної небезпеки в охоронних зонах магістральних нафтопроводів працівники зобов'язані використовувати захисні каски.

5.1. Устаткування, інструменти, контрольно-вимірювальні прилади повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.003-91), технічній документації та інструкціям підприємств-виробників.

5.2. Технологічні системи, їх окремі елементи, устаткування повинні бути оснащені необхідними засобами регулювання і блокування, що забезпечують їх безпечну експлуатацію.

5.3. Для вибухонебезпечних технологічних процесів повинні передбачатись автоматичні системи регулювання і протиаварійного захисту, що запобігають утворенню вибухонебезпечного середовища та іншим аварійним ситуаціям при відхиленні від передбачених регламентом граничнодопустимих параметрів у всіх режимах роботи і забезпечують безпечну зупинку чи переведення процесу в безпечний режим.

5.4. На вантажопідіймальних машинах і механізмах вказуються реєстраційні номери, дата наступного технічного огляду і вантажопідіймальність відповідно до вимог чинного законодавства.

На посудинах, що працюють під тиском, парових котлах вказуються реєстраційні номери, дати наступних зовнішнього та внутрішнього огляду, гідравлічного випробування і дозволений тиск відповідно до вимог чинного законодавства.

5.5. Технологічне устаткування повинне встановлюватись на фундаментах, споруджених відповідно до проекту.

5.6. Не дозволяється експлуатація технологічного устаткування, що не відповідає вимогам безпеки.

5.7. Зміни в конструкцію технологічного устаткування можуть уноситись лише за узгодженням з виробником устаткування.

5.8. Елементи технологічного устаткування, що можуть призвести до травмування працівників, та поверхні огороджувальних і захисних пристроїв повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

5.9. Під час пуску в роботу або зупинки устаткування (апаратів, ділянок трубопроводів тощо) повинні передбачатись заходи щодо запобігання утворенню в технологічній системі вибухонебезпечних сумішей (продувка інертним газом, контроль ефективності продувки та ін.), а також гідравлічних пробок.

5.10. На металевих частинах устаткування, що можуть опинитися під напругою, повинні бути конструктивно передбачені видимі елементи для з'єднання із захисним заземленням згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 та ПУЕ. Поруч з цим елементом зображується символ "Заземлення".

5.11. Ланцюгові та пасові передачі, відкриті частини устаткування, що рухаються і обертаються, джерела випромінювання тощо, які можуть бути причиною травмування або шкідливого впливу на персонал, повинні огороджуватись або екрануватись відповідно до ГОСТ 12.2.003-91 та ГОСТ 12.2.062-81. Таке устаткування оснащується системами блокування з пусковими пристроями, що виключають його пуск в роботу при відсутньому чи відкритому огородженні. Відповідна вимога встановлюється технічними завданнями на розробку і виготовлення устаткування.

Огородження повинно бути швидкознімним і зручним для монтажу.

Конструкція і кріплення огородження повинні унеможливлювати контакт працівників з елементом, що відгороджується.

5.12. Температура зовнішніх поверхонь устаткування і кожухів теплоізоляційних покриттів не повинна перевищувати температури самозаймання найбільш вибухопожежонебезпечного продукту, а в місцях можливого дотику до них повинна виключити можливість опіків відповідно до ДСН 3.3.6.042-99.

5.13. Запірні, відсічні й запобіжні пристрої, що встановлюються на нагнітальному і всмоктувальному трубопроводах насоса чи компресора, повинні бути максимально наближені до насоса (компресора) і перебувати у зручній і безпечній для обслуговування зоні.

5.14. На запірній арматурі (засувках, кранах), що встановлюється на трубопроводах, повинні бути покажчики положень "Відкрито" і "Закрито".

Запірна арматура, розміщена в колодязях, камерах або траншеях (лотках), повинна мати зручні приводи, які дають змогу керувати нею без спускання обслуговуючого персоналу в колодязь або траншею (лоток).

5.15. На нагнітальному трубопроводі відцентрових насосів, якщо інше не передбачено проектом, повинно бути передбачено встановлення зворотного клапана чи іншого пристрою для запобігання переміщенню речовин, що транспортуються, у зворотному напрямку і, за потребою, запобіжного клапана.

5.16. Стаціонарні насоси, що використовуються для перекачування ЛЗР і ГР, у разі відсутності постійного контролю їх роботи з боку обслуговуючого персоналу повинні оснащуватися засобами попереджувальної сигналізації про порушення параметрів роботи, що впливають на безпеку.

5.17. Тимчасові трубопроводи після їх монтажу, ремонту із застосуванням зварювання повинні бути опресовані фактичним робочим тиском протягом не менше 5 хв.

5.18. Лебідки, крани та інші вантажопідіймальні механізми повинні відповідати вимогам чинного законодавства та технічної документації підприємств-виробників.

5.19. У вибухонебезпечних зонах і при виконанні газонебезпечних робіт слід застосовувати іскробезпечний інструмент.

5.20. Робочий інструмент необхідно зберігати в інструментальній шафі, переносному ящику чи сумці. Для гострого інструменту застосовують спеціальні футляри.

Інструмент повинен бути справний, правильно загострений і відповідати умовам роботи.

5.21. При роботі слід використовувати гайкові ключі, розміри яких відповідають розмірам гайок; на робочих площинах ключів не повинно бути збитих скосів, а на ручках - задирок.

Не дозволяється відкручувати і закручувати гайки, закладаючи між ними та ключем металеві пластини, а також нарощувати ручку ключа за допомогою іншого ключа чи обрізка труби.

5.22. При роботах з ударним інструментом та в інших випадках, коли можливе відлітання осколків, слід застосовувати засоби індивідуального захисту - окуляри, каски, маски, а для захисту оточення від осколків - установлювати захисні ширми. Аналогічні захисні засоби для захисту очей необхідно застосовувати при роботі з дротом, пружинами тощо.

5.23. При роботі на висоті інструмент слід прив'язувати і переносити в спеціальних сумках. Інструмент, який застосовується при роботі в котловані чи траншеї, необхідно класти не ближче ніж 0,5 м від країв. Подавати інструмент на висоту необхідно за допомогою мотузки без його підкидання. Не дозволяється класти інструмент на поручні огороджень, на неогороджені краї площадок, котлованів, люків, колодязів або місткостей.

5.24. Експлуатацію устаткування, механізмів, інструменту слід проводити за технічною документацією підприємства-виробника.

5.25. Не допускається експлуатація виробничого устаткування підвищеної небезпеки з відпрацьованим граничним терміном експлуатації без проведення технічних оглядів, випробувань та експертного обстеження (технічного діагностування) відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 (далі - НПАОП 0.00-6.18-04).

5.26. Ремонт устаткування проводиться після відключення його від електричної мережі та джерел тиску, зупинки та блокування рухомих частин. На пусковому пристрої обов'язково вивішується плакат: "Не вмикати - працюють люди!".

6.1. Електроустановки та електроустаткування об'єктів МН повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 та ПУЕ, а їх технічне обслуговування, монтаж та ремонт повинні здійснюватись відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), НАПБ А.01.001-2004, Правил пожежної безпеки при експлуатації магістральних нафтопроводів України, затверджених наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України (далі - Держнафтогазпрому) від 18.08.97 N 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.10.97 за N 496/2300 (далі - НАПБ В.01.021-97/510), діючих стандартів, СНиП, інших нормативних документів, а також з урахуванням вимог інструкцій виробників з монтажу, експлуатації та ремонту електроустановок та електроустаткування.

6.2. Експлуатація електроустановок у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах повинна виконуватись відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01, НПАОП 40.1-1.21-98, НАПБ А.01.001-2004, НАПБ В.01.021-97/510.

6.3. Електроустаткування за своїм типом та виконанням повинно відповідати класу вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон згідно з розділами 4, 5 НПАОП 40.1-1.32-01, характеристикам навколишнього середовища, категорії і групи вибухонебезпечних сумішей.

6.4. Електроустаткування, яке не має маркування вибухозахисту, або імпортне електроустаткування, яке не отримало в установленому порядку документ про вибухозахист, до експлуатації у вибухонебезпечних зонах не допускається.

6.5. Усі несправності в електромережах і електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, наддопустиме нагрівання ізоляції кабелів і проводів, відмову автоматичних систем керування і релейного захисту тощо повинні негайно усуватись.

6.6. У всіх приміщеннях (незалежно від їх призначення) по закінченні робіт електроустановки повинні вимикатись.

Електроустановки, які на вимогу технології повинні працювати цілодобово, підключаються окремими лініями до розподільних щитів, що мають апарати захисту.