Спільне зберігання в одній секції з каучуком чи автомобільною гумою, а також ЛЗР та ГР будь-яких інших товарів і матеріалів, незалежно від однорідності застосування вогнегасних речовин, не дозволяється.
12.1.12 До всіх будівель і споруд матеріальних складів і баз загального призначення на території енергопідприємства має бути забезпечений вільний доступ.
На відкритих майданчиках ширина між штабелями для зберігання різних речовин, матеріалів та обладнання має бути не менше 5 м, а також мають бути передбачені проїзди для пожежних машин.
12.1.13 З території, що прилягає до складу, необхідно регулярно прибирати сміття, тару, опале листя та інші горючі відходи.
12.1.14 Зберігання вантажів, тари та вантажних механізмів на рампах складів не дозволяється. Матеріали, розвантажені на рампу, до кінця роботи складу мають бути прибрані.
12.1.15 У разі застосування безстелажного способу зберігання матеріали повинні укладатися у штабелі. Проти дверних отворів необхідно залишати проходи, які дорівнюють ширині дверей, але не менше 1 м. Якщо склад понад 10 м завширшки, посеред нього влаштовується поздовжній прохід не менше 2 м завширшки. Ширина проходів між штабелями має бути не менше 1 м.
Ширину проходів та місця штабельного зберігання необхідно позначити обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно.
Відстань між стінами та штабелями повинна бути не менше 0,8 м.
12.1.16 Складські приміщення (відсіки), розташовані в підвальних або цокольних поверхах, повинні мати не менше двох виходів або один вихід і вікно для евакуації людей безпосередньо на перший поверх, а також люки чи вікна розміром 0,9 м х 1,2 м з приямками (для випускання диму в разі пожежі), які влаштовуються відповідно до вимог будівельних норм.
При неможливості влаштування вікон дозволяється обладнання цих приміщень спеціальною системою димовидалення.
12.1.17 У складах конторські та побутові приміщення мають бути відділені протипожежними перегородками 1-го типу (EI 45) та перекриттями 3-го типу (REI 45) (без отворів) і мати самостійний вихід назовні.
Дозволяється розміщувати у складських приміщеннях робочі місця комірників (обліковців, відбракувальників, товарознавців) з огородженням їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки 1,8 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей та матеріальних цінностей.
12.1.18 Стелажі у складських приміщеннях повинні бути, як правило, металеві або дерев'яні, оброблені вогнезахисними речовинами.
12.1.19 Опалювання складських і конторських приміщень має бути, як правило, централізоване. Забороняється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень.
Використання опалювальних електронагрівальних приладів допускається лише у приміщеннях для обслуговуючого персоналу складів (конторських, побутових), відділених від складських приміщень протипожежними перегородками та перекриттями.
Для опалення цих приміщень можуть застосовуватись масляні радіатори та нагрівальні електропанелі з закритими нагрівальними елементами зі справним електрозахистом та терморегулятором.
12.1.20 Не дозволяється складування різних матеріалів та обладнання на відстані менше 1 м від опалювальних приладів.
Відстань між світильниками та горючими матеріалами, які зберігаються, повинна бути не менше 0,5 м. Світильники необхідно обладнати захисними скляними ковпаками.
12.1.21 Вимикальні прилади для зняття напруги у складських приміщеннях (автомат, рубильник) повинні бути поза приміщенням складу на негорючій стіні, а для горючих і важкогорючих будівель складів - на відокремленій опорі.
12.1.22 При зберіганні в складських приміщеннях великої кількості товарно-матеріальних цінностей площу складських приміщень треба обмежити до 1500 кв.м протипожежними стінами 1-го типу (REI 150), в яких не дозволяється влаштування прорізів.
12.1.23 Забороняється прокладання через складські приміщення транзитних комунікацій.
12.1.24 Горючі конструкції будівель та навісів складів необхідно обробити вогнезахисними речовинами.
12.1.25 Перед закриттям складу відповідальна особа повинна обійти усі приміщення, відключити електромережу й замкнути склад та здати під охорону. Результати огляду записати в журнал (додаток 4).
12.1.26 З зовнішнього боку воріт (дверей) повинна прикріплятись інформаційна картка заходів безпеки зі знаками безпеки.
12.1.27 На території й у складських приміщеннях на помітних місцях установлюються заборонні й попереджувальні знаки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.
12.1.28 У складських приміщеннях не дозволяється:
зберігання продукції навалом та впритул до приладів опалення;
стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів;
експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів, установлення з цією метою штепсельних розеток;
улаштування чергового освітлення; установлення прожекторів зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів;
зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окисниками, горючими газами, ЛЗР та ГР;
зберігання кислот у місцях, де можливе їх стикання з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження (для нейтралізації випадково розлитих кислот місця їх зберігання необхідно забезпечувати готовими розчинами крейди, вапна або соди);
зберігання рослинних масел разом з іншими будь-якими горючими матеріалами;
застосування транспорту з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників;
в'їзд локомотивів безпосередньо до складських приміщень категорій А, Б, В;
палити, використовувати відкритий вогонь.
12.1.29 Автоматичне пожежогасіння, пожежну та охоронну сигналізацію у складських приміщеннях слід улаштовувати згідно з Переліком будівель, приміщень і споруд підприємств, що підлягають обладнанню установками протипожежної автоматики (додаток 6), і журналом обліку технічного обслуговування і ремонту установок пожежної автоматики і сигналізації (додаток 7).
Об'єкти, які не ввійшли в цей перелік, підлягають оснащенню АПГ і АПС відповідно до вимог законодавства.
Якщо приміщення підлягають обладнанню охоронною сигналізацією, то їх необхідно обладнувати поєднаною охоронно-пожежною сигналізацією.
Вибір заходів пожежогасіння (вода, піна, газ, порошок) визначається технологічними нормами і техніко-економічними обґрунтуваннями.
12.2 Склади балонів з газом
12.2.1 Балони з газами можуть зберігатися у спеціальних складах або на майданчиках, захищених від дії опадів та сонячного проміння (за винятком отруйних газів).
12.2.2 Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні бути одноповерховими, з покриттям, яке легко скидається, без горищних приміщень.
Покриття підлоги та рамп складів має бути виготовлене з матеріалів, що не утворюють іскор під час удару.
Для захисту від прямої дії сонячного проміння на балони шибки віконних отворів складу слід зафарбовувати білою фарбою або обладнувати сонцезахисними пристроями.
12.2.3 При зберіганні балонів на відкритих майданчиках споруди, які захищають їх від дії опадів та сонячного проміння, зводять з негорючих матеріалів.
12.2.4 Балони з горючими газами мають зберігатися окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окисниками, а також від токсичних газів. Зовнішня поверхня балонів має бути пофарбована в установлений для певного газу колір.
12.2.5 Під час зберігання і транспортування балонів із киснем не можна допускати попадання на них жиру та контактування арматури з промасленими матеріалами.
У разі перекантовування балонів з киснем вручну забороняється братися за вентилі.
12.2.6 Балони, в яких виявлено витікання газу, треба негайно прибрати зі складу в безпечне місце.
12.2.7 Приміщення для зберігання горючих газів необхідно облаштовувати газовими аналізаторами, а за їх відсутності адміністрація об'єкта повинна встановити порядок відбору та контролю проб повітря.
12.2.8 Балони з горючими газами, що мають башмаки, повинні зберігатися у вертикальному положенні в спеціальних гніздах, клітках та інших пристроях, що унеможливлюють їх падіння.
Балони, які не мають башмаків, слід зберігати в горизонтальному положенні на дерев'яних рамах чи стелажах. Висота штабеля у цьому разі не повинна перевищувати 1,5 м, а всі вентилі мають бути закриті запобіжними ковпаками і повернені в один бік.
При укладанні балонів у штабелі між рядами необхідно встановити прокладки, які запобігають розкочуванню балонів та дотику їх між собою.
12.2.9 Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні мати постійно працюючу примусову вентиляцію, що гарантує безпечні концентрації газів.
У цих складах дозволяється лише водяне, парове низького тиску або повітряне опалення.
На дверях (воротах) складів балонів з газами необхідно вивішувати таблички з визначенням вогнегасної речовини, яку дозволяється застосовувати під час пожежі.
Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, що зберігаються на складах, порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів.
12.2.10 Не дозволяється:
зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів, обладнання, предметів у складах балонів з газами;
транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків та нагвинчених на штуцери заглушок;
зберігання балонів з пошкодженим корпусом (ум'ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також з простроченим терміном періодичного огляду;
зберігання балонів з горючими газами та окисниками у приміщеннях, які не є спеціальними складами для балонів;
допускати удари балонів між собою під час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу;
розміщення в одному відсіку складу більше 500 балонів з горючими або отруйними газами, 1 тис. балонів з негорючими та неотруйними газами; зберігання в будівлі складу більше 3 тис. балонів (у перерахунку на 40-літрові);
допуск у склад балонів з горючими газами осіб у взутті, підбитому металевими цвяхами або підковами;
перевищення встановлених норм заповнення балонів стисненими, зрідженими або розчинними газами (норма заповнення та методи її контролю повинні зазначатися в інструкції).
12.3 Склади хімічних речовин
12.3.1 Обслуговуючий персонал повинен знати про пожежну небезпеку, правила безпечного зберігання і особливості гасіння хімічних речовин та реактивів.
12.3.2 На складах має бути розроблений план розміщення хімічних речовин із зазначенням їх найхарактерніших властивостей: "Вогненебезпечні", "Отруйні", "Хімічно активні" тощо.
12.3.3 Зберігання хімічних речовин може здійснюватися в закритих сухих приміщеннях або під навісами у тарі залежно від фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей продукції та кліматичних умов.
Під навісом дозволяється зберігання лише тих хімічних речовин, які від вологого повітря чи води не розкладаються, не розігріваються і не спалахують.
12.3.4 Сильнодіючі отруйні речовини (далі - СДОР) дозволяється зберігати лише суворо відповідно до існуючих для них спеціальних правил.
12.3.5 Будівлі складів хімічних речовин мають бути не нижче II ступеня вогнестійкості. З урахуванням однорідності фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей речовин, що зберігаються, склади повинні розбиватися на окремі приміщення (відсіки), ізольовані одне від одного протипожежними перегородками 1-го типу (EI 45).
12.3.6 Хімікати у дрібній (невеликій) тарі необхідно зберігати на стелажах відкритого типу або у шафах, а у великій тарі (упаковці) - штабелями. Щоб уникнути перевантажень, на стелажах необхідно встановлювати максимально допустиму кількість (або масу) вантажних місць, що дозволяється для одночасного зберігання.
12.3.7 Стелажі, на яких зберігаються хімічні речовини та матеріали, повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів і розміщуватись від нагрівальних приладів на відстані не менше 1 м.
12.3.8 Тара з хімічними речовинами, яка надходить на склад, не повинна мати пошкоджень герметичності та інших ознак несправності. У випадку виявлення пошкоджень тара повинна негайно видалятися зі складу.
На кожній тарі (упаковці) з хімічною речовиною повинен бути напис або бірка з її назвою та означенням характерних властивостей (окисник, пальне, самозаймисте тощо).
12.3.9 Сулії з рідкими хімічними речовинами дозволяється зберігати лише обриштованими дерев'яними планками або у плетених кошиках.
12.3.10 Для вантажно-розвантажувальних робіт слід застосовувати устаткування залежно від пожежовибухонебезпечності продукції.
12.3.11 Підлога в приміщеннях для зберігання рідких хімічних речовин у тарі повинна мати ухили для стікання випадково розлитої рідини до спеціальних приймачів.
У складах кислот повинні бути нейтралізуючі речовини (сода, крейда чи вапно).
12.3.12 У приміщеннях, де зберігаються хімічні речовини, які можуть під час пожежі плавитися, необхідно передбачати пристрої, які обмежують вільне розтікання розплаву (бортики, пороги з пандусами тощо).
12.3.13 Металеві порошки, здатні до самозаймання (алюмінієвий, цинковий, магнієвий, нікелевий, фосфор тощо), повинні зберігатися в окремих відсіках у герметично закритій тарі. У цих відсіках зберігання інших горючих матеріалів забороняється.
12.3.14 Пляшки, бочки, барабани з хімікатами встановлюються на відкритих майданчиках групами, не більше 100 шт. у кожній, з розривом між групами не менше 1 м. У кожній групі повинна зберігатися продукція лише певного виду, на що вказують відповідні написи. Майданчики необхідно добре утрамбовувати та огороджувати бар'єрами. Пляшки з реактивами на відкритих майданчиках мають бути захищені від дії сонячного проміння.
12.3.15 Під час зберігання азотної та сірчаної кислот треба вжити заходів до недопущення стикання їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.
Концентровану азотну кислоту не дозволяється розливати у скляні сулії.
12.3.16 Речовини, які бурхливо реагують з водою (карбіди, лужні метали, перекис барію, гідрат натрію та інші), повинні розміщуватися в сухих, добре вентильованих одноповерхових приміщеннях з легким дахом. Усередині цих приміщень не допускається встановлення водяних, парових і каналізаційних труб. Дахи та стіни не повинні пропускати атмосферні опади, приміщення повинні бути захищені від попадання ґрунтових вод.
12.3.17 Лужні метали слід зберігати в ізольованих відсіках (секціях), що розміщуються в торці складської будівлі, у металевих банках або контейнерах під шаром захисного середовища (інертних газів, мінеральних масел, гасу, парафіну).
При зберіганні в одній секції складу різних лужних металів кожен із них має розміщатися на окремому стелажі.
12.3.18 У відсіках, суміжних з відсіками, де розташовані лужні метали, дозволяється зберігати лише негорючі хімічні речовини.
12.3.19 Барабани з металевим натрієм слід укладати з таким розрахунком, щоб у ширину було не більше двох, у довжину - восьми та у висоту - чотирьох барабанів.
12.3.20 Окиснювальні хімікати (хромпік, хромовий ангідрид, перманганат калію, хром, селітра та інші окисники) повинні зберігатися в окремих секціях складів. Зберігати ці речовини з іншими горючими речовинами забороняється.
12.3.21 Сажу, графіти, подрібнені та порошкові полімери слід зберігати в окремих закритих, сухих складах або в секціях складів, захищених від попадання атмосферних опадів та ґрунтових вод.
12.3.22 Під час зберігання подрібнених та порошкових полімерних матеріалів у прогумованих та поліетиленових мішках верхня джгутова упаковка повинна зніматися.
12.3.23 Карбід кальцію слід зберігати в сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Рівень підлоги приміщення має бути на 0,2 м вище планувальної позначки прилеглої території. Забороняється розташовувати склади для зберігання карбіду кальцію в підвальних приміщеннях та низьких місцях, що затоплюються.
12.3.24 Барабани з карбідом кальцію можуть зберігатися на складах як у горизонтальному, так і у вертикальному положеннях. У механізованих складах дозволяється зберігання барабанів з карбідом кальцію у три яруси при вертикальному зберіганні, а за відсутності механізації - не більше трьох ярусів при горизонтальному зберіганні та не більше двох ярусів при вертикальному. Між ярусами барабанів повинні бути укладені дошки завтовшки 40-50 мм.
Ширина проходів між укладеними у штабелі барабанами з карбідом кальцію повинна бути не менше 1,5 м.
12.3.25 Аміачну селітру слід зберігати в окремих, не нижче II ступеня вогнестійкості, безгорищних одноповерхових будівлях, у штабелях не більше 2 м заввишки.
В окремих випадках дозволяється в сільськогосподарських підприємствах зберігання селітри в загальному складі мінеральних добрив за умови, що приміщення (відсік) для її зберігання розташовуватиметься біля торцевої стіни й відділятиметься від іншої частини складу протипожежною стіною без отворів. При цьому вся будівля складу повинна бути не нижче II ступеня вогнестійкості.
Кожний склад (відсік) площею понад 300 кв.м повинен мати не менше двох самостійних виходів.
В одному складі дозволяється зберігання не більше 3,5 тис.т селітри, а у відсіку - 1,2 тис.т.
12.3.26 У складських приміщеннях для зберігання аміачної селітри не повинно бути приямків, лотків, каналів та інших заглиблень.
12.3.27 Сулії з кислотами можуть установлюватися на стелажах не більше ніж у два яруси за висотою або зберігатися на підлозі групами не більше 100 шт. у кожній по два чи чотири ряди, розділені бортиком не менше 0,15 м заввишки.
12.3.28 Не дозволяється:
проводити у складах роботи, не пов'язані зі зберіганням хімічних речовин;
входити персоналу у вогкому (вологому) одязі та взутті до складських приміщень, де зберігаються лужні метали та інші речовини, що вступають у реакцію з водою;
застосовувати для закривання сулій з кислотою пробки з органічних матеріалів (дерева, тканини, соломи тощо);
укладати тару з натрієм на стелажах заввишки менше ніж 0,2 м від рівня підлоги.
12.4 Склад лісопиломатеріалів
12.4.1 Склади лісоматеріалів місткістю понад 10 тис.куб.м повинні відповідати вимогам норм проектування складів лісових матеріалів.
12.4.2 На складах лісоматеріалів місткістю до 10 тис.куб.м повинні бути опрацьовані й погоджені з органами державного пожежного нагляду плани розміщення штабелів із визначенням відстаней до сусідніх об'єктів, протипожежних розривів та проїздів всередині складів, граничного об'єму матеріалів, що зберігаються.
12.4.3 Лісоматеріали слід зберігати в штабелях, а дрова можуть зберігатися як у штабелях, так і в купах.
12.4.4 Під час зберігання пиломатеріалів на відкритих майданчиках підприємств висота штабелів не повинна перевищувати 8 м, а штабелів круглого лісу - 3 м. Ширина та довжина штабеля пиломатеріалів визначаються довжиною дошки (бруска). Кількість штабелів у групі не повинна бути більше 12. Відстань між штабелями у групі - 2 м, між групами - 35 м. Ширина штабеля круглого лісу не повинна перевищувати довжину колоди, а довжина штабеля - 100 м.
12.4.5 На одній ділянці для зберігання дров дозволяється розміщувати їх не більше 1,5 тис.куб.м з відстанню між дільницями не менше 6 м.
12.4.6 Відстань від штабелів, навісів та закритих складів лісопиломатеріалів до пожежних гідрантів повинна бути не менше 8 м.
12.4.7 Перед формуванням штабелів підштабельні місця мають бути очищені від трав'яного покриву, горючого сміття та відходів. У разі значного нашарування відходів основу під штабелем необхідно покривати шаром піску, землі або гравію завтовшки не менше 0,15 м.
12.4.8 На кожний склад повинен бути розроблений план організації гасіння пожежі з визначенням заходів щодо розбирання штабелів, куп трісок тощо, а також з урахуванням залучення працівників підприємства та техніки. План щорічно перед початком весняно-літнього пожежонебезпечного періоду повинен практично відпрацьовуватися з усіма робочими змінами підприємства із залученням відповідних підрозділів пожежної охорони.
12.4.9 Крім первинних засобів пожежогасіння, на складах слід обладнувати пункти (пости) з запасом протипожежного інвентарю в кількості, яка визначається оперативними планами пожежогасіння.
12.4.10 Лебідки з двигунами внутрішнього згоряння слід розміщувати на відстані не менше 15 м від штабелів круглого лісу. Площа навколо лебідки повинна бути вільною від шматкових відходів та кори. Паливо для заправки двигунів дозволяється зберігати в кількості не більше однієї бочки на відстані не менше 10 м від лебідки та 20 м від найближчого штабеля.
12.4.11 Коли укладаються і розбираються штабелі пиломатеріалів, транспортні пакети необхідно встановлювати лише з одного боку проїзду, при цьому проїжджа частина, яка залишається, повинна бути не менше 4 м завширшки. Загальний об'єм неукладених у штабелі пиломатеріалів не повинен перевищувати їх добового надходження на склад.
12.4.12 Перебирання і встановлення пакетів на випадок тимчасового припинення роботи механізмів, зберігання інвентарних дахів та прокладного матеріалу повинно здійснюватися на спеціальних майданчиках.
12.4.13 Обгортання пакетів з лісопиломатеріалами водонепроникним папером (за відсутності цієї операції в єдиному технологічному процесі) повинно проводитись на спеціально відведених майданчиках.
Використаний водонепроникний папір, його обривки та обрізки необхідно збирати в контейнери з негорючих матеріалів, місця встановлення яких узгоджуються з пожежною охороною.
12.4.14 При зберіганні лісопиломатеріалів у будівлях ширина проходу між штабелями та частинами стін будівлі, що виступають, має бути не менше 0,8 м.
Коли застосовуються механізовані методи укладання, висота штабелів пиломатеріалів усередині складу не повинна перевищувати 4 м.
Коли укладаються пиломатеріали різноманітних порід, сортів та розмірів усередині складів на стелажах, вони повинні бути віддалені від стін не менше ніж на 1 м.
12.4.15 Підлога закритих складів та майданчиків під навісами повинна бути виготовлена з негорючого матеріалу.
12.4.16 Тріски дозволяється зберігати в закритих складах, бункерах та на відкритих майданчиках, основа яких має бути з негорючого матеріалу.
12.4.17 Будівлі, в яких розміщені електродвигуни конвеєрів подавання трісок, повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості.
12.4.18 Для спостереження за температурою нагрівання трісок усередині бурту необхідно передбачати спеціальні колодязі з електричними датчиками.
12.4.19 Склади лісопиломатеріалів та дров повинні мати огорожі.
12.4.20 Територію складу, що прилягає до штабелів, і розриви між останніми в жарку суху погоду слід щодня зрошувати водою.
12.5 Архівосховища
12.5.1 Приміщення сховищ повинні відділятися від приміщень іншого призначення протипожежними перегородками 1-го типу (EI 45) та перекриттями 3-го типу (REI 45) або розміщатися в окремих будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості.
12.5.2 Площа приміщення (відсіку) сховища між протипожежними перегородками не повинна перевищувати 600 кв.м. 3 кожного відсіку слід влаштовувати не менше двох виходів. Якщо площа відсіку менше 70 кв.м, дозволяється мати один евакуаційний вихід.
12.5.3 У приміщеннях сховищ, каталогів та описів двері мають бути протипожежними 2-го типу (EI 30).
12.5.4 За відсутності в приміщеннях архівосховищ вікон необхідно влаштовувати в них спеціальні системи димовидалення.
12.5.5 Стелажі у сховищах повинні виготовлятися, як правило, з негорючих матеріалів. В окремих випадках для невеликих архівів за погодженням з органами державного пожежного нагляду дозволяється влаштування дерев'яних стелажів, просочених вогнезахисними речовинами.
12.5.6 Поздовжні проходи між стелажами, а також між стелажем та стіною повинні бути не менше 0,8 м завширшки. Головний прохід має бути не менше 1,2 м, а прохід між торцями стелажів та стіною - не менше 0,45 м завширшки.
12.5.7 У приміщеннях архівосховищ забороняється влаштовувати побутові кімнати та інші підсобні приміщення.
12.6 Будівлі (приміщення) для електронно- обчислювальних машин. Обчислювальні центри
12.6.1 Над та під залами електронно-обчислювальних машин (далі - ЕОМ), а також у суміжних з ними приміщеннях не дозволяється розташування приміщень категорій А і Б за вибухопожежною небезпекою. Приміщення категорії В повинні відділятися від залів ЕОМ протипожежними стінами.
12.6.2 Сховища інформації, приміщення для зберігання магнітних стрічок та пакетів магнітних дисків слід розташовувати в обособлених приміщеннях, обладнаних негорючими стелажами й шафами. Зберігати магнітні стрічки на стелажах необхідно в металевих касетах.
12.6.3 Фальшпідлога у приміщеннях ЕОМ повинна бути виготовлена з негорючих матеріалів (або важкогорючих з межею вогнестійкості не менше EI 30). Простір під нею слід розділяти негорючими діафрагмами на відсіки площею не більше 250 кв.м. Діафрагми повинні мати межу вогнестійкості не менше EI 45. У місцях перетину з діафрагмами комунікації слід прокладати у спеціальних обоймах, а зазори зашпаровувати негорючими матеріалами.
Звукопоглинальне облицювання стін та стель цих приміщень слід виготовляти з негорючих або важкогорючих матеріалів.
12.6.4 Для промивання деталей необхідно застосовувати негорючі мийні препарати. Промивання чарунок та інших знімних пристроїв горючими рідинами дозволяється лише у спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.
При потребі проведення дрібного ремонту або технічного обслуговування ЕОМ безпосередньо в машинному залі та неможливості застосування негорючих речовин для миття дозволяється мати в залі не більше 0,5 л ЛЗР у тарі, що не б'ється та щільно закривається.
12.6.5 Приміщення, у яких розташовуються персональні ЕОМ та дисплейні зали (де влаштування систем автоматичного пожежогасіння не обов'язкове), слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 кв.м площі приміщення з урахуванням граничнодопустимої концентрації вогнегасної речовини.
12.6.6 Персональні комп'ютери після закінчення роботи на них повинні відключатися від мережі.
12.6.7 Не рідше одного разу на квартал необхідно очищати від пилу агрегати та вузли, кабельні канали та простір між підлогами.
12.6.8 Не дозволяється:
розміщати машинні зали ЕОМ у підвалах;
проводити роботи з ремонту вузлів (блоків) ЕОМ безпосередньо в машинному залі;
зберігати постійно в залах ЕОМ магнітні стрічки, дискети та інші носії інформації, запасні блоки й деталі (зберігатися там можуть лише носії інформації, необхідні для поточної роботи);
залишати без нагляду ввімкнену в мережу електронну апаратуру, яка використовується для випробування та контролю ЕОМ.
12.7 Транспортні підприємства, автогаражі
12.7.1 Транспорт у приміщеннях, під навісами або на спеціальних майданчиках повинен розміщатися відповідно до вимог будівельних норм та норм технологічного проектування таких підприємств.
12.7.2 Для приміщень та майданчиків зі зберіганням понад 25 одиниць транспорту необхідно розробляти спеціальний план розміщення транспортних засобів з описанням черговості та порядку евакуації в разі виникнення пожежі.
План передбачає чергування персоналу в нічний час, вихідні та святкові (неробочі) дні, а також визначає порядок зберігання ключів запалювання з розрахунком на те, щоб черговий міг скористатися ними при необхідності евакуації транспорту.
12.7.3 Місця зберігання транспорту (крім індивідуального) повинні бути забезпечені буксирними тросами та штангами з розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.
12.7.4 Над приміщеннями, де розташовані гаражі, не допускається розташовувати приміщення з масовим перебуванням людей.
Приміщення для обслуговування автомобілів (за винятком приміщень для миття й прибирання) слід відділяти протипожежними стінами (перегородками) від приміщень для зберігання автомобілів.
Під горючими (дерев'яними) навісами дозволяється зберігати не більше 20 машин.
12.7.5 У приміщеннях, під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається транспорт, не дозволяється:
установлювати транспортні засоби в кількості, яка перевищує норму, порушувати план їх розміщення, зменшувати відстань між ними, а також від них до конструктивних елементів будівель (споруд);
захаращувати виїзні ворота й проїзди;
проводити ковальські, термічні, зварювальні, малярні й деревооздоблювальні роботи, а також промивання деталей з використанням ЛЗР та ГР (ці роботи повинні здійснюватися у відповідних майстернях підприємства);
тримати транспортні засоби з відкритими горловинами паливних баків, а також за наявності витікання пального та масла;
заправляти транспортні засоби пальним та зливати з них пальне (ці роботи повинні виконуватися на заправному пункті);
зберігати тару з-під пального, а також пальне й мастила, за винятком пального в баках та газу в балонах, змонтованих на автомобілях;
підзаряджати акумулятори безпосередньо на транспортних засобах;
підігрівати двигуни відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами тощо), користуватися відкритими джерелами вогню для освітлення;
установлювати на загальних стоянках транспортні засоби для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;
залишати у транспортних засобах промаслені матеріали для обтирання та спецодяг після закінчення роботи;
залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;
ставити на зберігання транспорт з несправною електропроводкою та з увімкненим вимикачем "маси" (де такий є), з несправною пневматичною системою гальмування;
подавати у разі несправної паливної системи бензин у карбюратор безпосередньо з резервуара через шланг або в інший спосіб;
допускати накопичення на двигуні та його картері бруду й мастил.
12.7.6 Виходи з оглядових канав не повинні перекриватися транспортними засобами. Після закінчення роботи оглядові канави повинні очищатися від промасленого ганчір'я, розлитих ЛЗР та ГР.
Забороняється влаштування оглядових канав та погребів у гаражах для зберігання автомобілів на газовому паливі.
12.7.7 Кожен автомобіль повинен мати справний вуглекислотний чи порошковий вогнегасник. Автобуси й вантажні автомобілі, призначені для перевезення людей та спеціально обладнані для цієї мети, повинні бути укомплектовані двома вогнегасниками: один має бути в кабіні водія, другий - у пасажирському салоні автобуса або в кузові автомобіля.
12.7.8 Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР та ГР, повинні зберігатися в одноповерхових будівлях, ізольованих від інших приміщень протипожежними стінами 2-го типу (REI 60), або на спеціально відведених для цієї мети відкритих майданчиках.
Автомобілі-цистерни і спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля, не менше двох вогнегасників, покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в них повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.
12.7.9 У приміщеннях для ремонту та в підсобних приміщеннях не дозволяється здійснювати капітальний та середній ремонт транспорту з баками, наповненими пальним (газобалонних автомобілів - коли заповнені газом балони), та картерами, заповненими маслом.
Під час ремонту бензобаків необхідно попередньо промити їх гарячою водою або розчином каустичної соди, продути парою, просушити гарячим повітрям до повного видалення залишків ЛЗР. Очищення слід здійснювати на відкритому повітрі або у вентильованому приміщенні, а зварювання чи паяння - з відкритими отворами бензобаків та заповненням резервуара водою. Для миття і знежирювання устаткування, виробів, кріпильних та інших деталей тощо повинні застосовуватися, як правило, негорючі мийні засоби, а також ультразвукові та інші безпечні в пожежному відношенні установки чи способи. Застосування для миття та знежирювання ЛЗР та ГР дозволяється лише в тих випадках, коли існуючі негорючі речовини й безпечні методи не забезпечують необхідної за технологією чистоти обробки деталей.
12.7.10 Не дозволяється експлуатація газобалонних автомобілів з несправною газовою апаратурою та за наявності витікання газу через нещільні з'єднання, а також в'їзд (зберігання) автомобілів у приміщення, якщо газова апаратура несправна.
12.7.11 Під час проведення ремонту, пов'язаного з виконанням зварювальних та фарбувальних робіт (уключаючи штучне сушіння), газовий балон повинен бути знятий з автомобіля і продутий.
12.7.12 Вимоги пожежної безпеки до об'єктів (транспортних засобів) автомобільного, залізничного, повітряного, річкового та морського транспортів мають встановлюватися відповідними галузевими правилами пожежної безпеки.
12.8 Лазні сухого жару (сауни)
12.8.1 Можливість розміщення лазень сухого жару (далі - сауни) у будівлях різного призначення визначається, виходячи з вимог будівельних норм.
12.8.2 При влаштуванні вбудованих саун необхідно:
відділяти приміщення лазень від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу;
улаштувати один евакуаційний вихід з приміщень безпосередньо назовні;
обладнати парильне відділення піччю заводського виготовлення з автоматичним захистом та відключенням, яке робить неможливою роботу печі більше 8 годин на добу;
улаштувати в парильному відділенні перфоровані сухотруби, підключені до внутрішнього протипожежного водогону, з можливістю ручного пуску від пристроїв, установлюваних за межами парильного відділення;
передбачати місткість парильного відділення не більше ніж на 10 місць.
12.8.3 У парильному відділенні піч має бути встановлена на основі з негорючих матеріалів. Відстань від печі до дерев'яної обшивки поверхонь конструкцій повинна бути не менше 1 м.
Стелю над піччю слід захищати від дії високої температури металевим листом по шару негорючого теплоізоляційного матеріалу з розмірами, що на 0,5 м перевищують розміри печі (у плані).
12.8.4 У верхній зоні парильного відділення, а також на найближчих до печі-кам'янки кромках дерев'яної оздоби слід установлювати датчики температури, зблоковані з пристроєм (терморегулятором), який відключає електроенергію від електронагрівників у разі підвищення температури до 110 град.С.
12.8.5 Електричні проводи, що використовуються для підключення печі до електромережі, а також світильники та електроарматура повинні розраховуватися на умови експлуатації у середовищі з підвищеною температурою. Підключення тенів до електромережі має здійснюватися за межами парильного відділення.
12.8.6 Канал припливу свіжого повітря під піччю слід систематично очищати від пилу та інших сторонніх предметів.
12.8.7 При виявленні несправностей в устаткуванні або появи ознак горіння (диму, запаху горілого, обвуглювання дерев'яного обличкування) слід негайно повідомити про це адміністрацію.
12.8.8 Витяжний повітровід з парильного відділення має бути відокремленим і виводиться безпосередньо назовні.
12.8.9 У приміщеннях саун забороняється:
експлуатувати піч з відключеним або несправним терморегулятором;
користуватися електронагрівальними побутовими приладами поза спеціально обладнаними місцями;
залишати без нагляду включений в електромережу електронагрівник печі.
13. ЕНЕРГЕТИЧНІ УСТАНОВКИ
13.1 Машинні зали
13.1.1 Основні будівельні конструкції будівель машинних залів повинні виконуватися з негорючих матеріалів.
13.1.2 У покриттях головних корпусів електростанцій належить застосовувати тільки негорючий або важкогорючий утеплювач. Виконання гідроізоляційного килима покрівлі допускається виконувати з горючих матеріалів.
Товщина захисного шару гравію повинна бути 10 мм, на покритті з застосуванням металевого профільованого настилу (при нахилі покрівлі до 12,5%) і на покрівлях, заповнених водою, - 20 мм.
Пустоти ребер профільованого настилу заповнюються на довжину 250 мм негорючим матеріалом (мінеральною ватою тощо) у місцях прилягання настилу до стін, деформаційних швів, стінок ліхтарів, а також з кожного боку гребеня покрівлі і розжолобка.
13.1.3 На зовнішнє пожежогасіння електромашинних залів з несучими сталевими конструкціями і огороджувальними конструкціями покриттів із сталевих профільованих листів з горючим або полімерним утеплювачем витрати води необхідно приймати на 10 л/с більше передбачених відповідним розділом будівельних норм.
Для цих будівель у місцях розміщення зовнішніх пожежних сходів передбачати стояки-сухотруби діаметром 80 мм, обладнані пожежними з'єднувальними головками на верхньому і на нижньому кінцях стояка.
13.1.4 У фундаментах турбогенераторів і синхронних компенсаторів не повинно бути замкнутих просторів, в яких можливе накопичення водню. При наявності об'ємів, обмежених будівельними конструкціями (балки, ригелі та ін.), в яких можливе накопичення водню, з найбільш високих точок цих об'ємів повинен бути забезпечений вільний вихід водню на поверхню шляхом закладання труб або іншими конструктивними рішеннями.
13.1.5 У покриттях машинних залів головних корпусів теплових електростанцій, в місцях найвищих відміток слід передбачати світлоаераційні ліхтарі і дефлектори. Діаметр внутрішнього отвору дефлекторів повинен бути не менше 300 мм.
13.1.6 У будівлях головних корпусів електростанцій не допускається розміщувати виробництва категорії А, Б і В, якщо вони не пов'язані безпосередньо з основним технологічним процесом виробництва.
13.1.7 Не допускається в стінах будівель електростанцій передбачати віконні і вентиляційні прорізи в місцях установлення маслонаповнених трансформаторів, розташованих на відстані менше 10 м від стіни і ближче 5 м від контуру проекції трансформатора на цю стіну.
13.1.8 Облицювання горючими полімерними матеріалами поверхні будівельних конструкцій у приміщеннях головних, центральних, блокових щитів керування (ГЩК, ЦЩК, БЩК) та інших приміщень щитів керування не допускається.
13.1.9 У зовнішніх стінах котельних відділень електростанцій, які працюють на твердому, рідкому чи газоподібному паливі, повинні передбачатись віконні прорізи або легкоскидні конструкції площею не менше 30% площі найбільшої стіни. Використання армованого скла, склоблоків і склопрофіліту для цих вікон не допускається.
Маса легкоскидних конструкцій не повинна бути більше 70 кг/кв.м.
13.1.10 Зовнішні сталеві пожежні сходи належить передбачати на фасадах головних корпусів електростанцій на відстані не менше 20 м від місць розміщення трансформаторів або іншого електротехнічного обладнання, яке перебуває під високою напругою.
13.1.11 Для кабельних трас у будівлях з кількістю силових кабелів 10 і більше та контрольних - 50 і більше, розташованих на висоті 2,5 м і вище від основних відміток обслуговування, необхідно передбачати площадки з негорючих матеріалів.
13.1.12 Не допускається розміщення приміщень для зберігання масла над кабельними спорудами, акумуляторними і щитовими приміщеннями, а також під ними.
13.1.13 У місцях проходження трубопроводів для аварійного скидання пари через покрівлю будівель від горючих і важкогорючих матеріалів покрівлі до зовнішньої поверхні цих трубопроводів повинні бути виконані переділки із негорючих матеріалів не менше 0,5 м.
13.1.14 Ущільнення отворів у будівельних конструкціях навкруги труб, вентиляційних коробів та інших технологічних комунікацій необхідно виконувати негорючими матеріалами з урахуванням забезпечення меж вогнестійкості, рівних нормативній межі вогнестійкості будівельних конструкцій, через які проходять ці комунікації.
13.1.15 У машинних залах кількість горючих речовин і матеріалів повинна бути зведена до мінімуму, необхідного для технологічного процесу.
13.1.16 В електромашинних приміщеннях не допускається розміщувати обладнання (особливо маслонаповнене), яке не належить до технології цих приміщень.
13.1.17 Прокладання транзитних трубопроводів з горючими і легкозаймистими рідинами та газами через машинне відділення не допускається.
13.1.18 Гарячі трубопроводи повинні мати теплову негорючу ізоляцію.
Теплова ізоляція основних трубопроводів при температурі теплоносія вище 100 град.С на ділянках поверхні, яка розміщена близько біля маслопроводів, мазутопроводів, проти їх фланцевих з'єднань, близько кабельних ліній, повинна мати металеві та інші водонепрохідні негорючі покриття.
13.1.19 До генераторів і синхронних компенсаторів з повітряним охолодженням необхідно передбачати підвід води від пожежних кранів через пожежні рукави. Пожежні крани і шафи для зберігання пожежних рукавів належить розташовувати поблизу генераторів, на основній відмітці обслуговування, в безпечному при пожежі місці.
13.1.20 Машинні зали повинні експлуатуватись згідно з вимогами ПТЕ та цих Правил. У них повинен дотримуватися протипожежний режим, який установлений місцевою інструкцією з пожежної безпеки.
13.1.21 Машинні зали повинні бути обладнані автоматичними системами охолодження ферм покриття.
13.1.22 Освітлювальна та силова електромережа машинного залу повинна відповідати вимогам ПУЕ.
13.1.23 Первинні засоби пожежогасіння розташовуються в машинному залі на освітлених легкодоступних місцях, але не перекриваючи проходів і проїздів.
13.1.24 Забороняється перекривати доступ до первинних засобів пожежогасіння та пожежних кранів.
13.1.25 Первинні засоби пожежогасіння передаються оперативним персоналом зміни в повному комплекті, про що надається запис в оперативному журналі.
13.1.26 Виконання всіх видів вогневих робіт в машинному залі проводиться відповідно до розділу 15 цих Правил.
13.1.27 У машинному залі розлиті горючі та змащувальні рідини необхідно негайно прибрати і підлогу витерти насухо.
13.1.28 Сміття, демонтовані деталі та інше, що загромаджують проходи та проїзди, необхідно в кінці зміни прибрати і вивезти у спеціально відведені місця.
13.1.29 Промаслені ганчірки повинні зберігатись у спеціальних металевих ящиках об'ємом не більше 0,5 куб.м з написом "Для ганчір'я", які встановлюються на основних відмітках обслуговування. Указані ящики повинні періодично очищатись, їх вміст слід вивозити з машинного залу у спеціально відведені місця.
13.1.30 При виникненні пожежі в машинному залі або на допоміжному обладнанні, яка загрожує нагріву несучих металевих конструкцій покриття, повинні бути вжиті заходи з їх охолодження з дотриманням вимог безпеки персоналу. Указані заходи передбачаються в плані гасіння пожежі.
13.2 Паротурбінні установки
13.2.1 Пуск у роботу паротурбінних установок дозволяється тільки після закінчення усіх робіт, прибирання робочих місць, закриття усіх нарядів, огляду обладнання оперативним персоналом.
13.2.2 Перед пуском паротурбінної установки оперативний персонал зобов'язаний перевірити, крім готовності основного та допоміжного обладнання, також готовність засобів пожежного захисту, наявність і справність кожухів та ізоляції гарячих поверхонь.
13.2.3 При експлуатації турбоагрегатів не допускається попадання масла на гарячі поверхні, в підвальні приміщення та на кабельні траси. Для цього повинні передбачатись заходи проти фонтанування масла на напірних маслопроводах, а саме:
застосування сталевої запірної арматури замість чавунної;
установлення фланців фасонного типу (з шипом і пазом);
окожушування фланцевих з'єднань і запірної арматури;
закриття металевими коробами маслопроводів, що проходять біля нагрітих поверхонь паропроводів.
Указані короби виготовляються згідно з вимогами заводів-виробників турбін і повинні мати ухил для стоку масла в аварійну ємність через трубу діаметром не менше 75 мм. Перевірка зливних пристроїв указаних коробів проводиться заповненням їх водою після монтажу, а також у період капітальних ремонтів турбін зі складанням відповідного акта.
13.2.4 Забороняється (за винятком аварійних ситуацій) для збору масла з ущільнень і сальників, що протікають, підкладати ганчірки, а також використовувати тимчасові лотки, металеві листи та деки.
У разі неможливості негайно усунути протікання масла і при незначній його величині розпорядженням начальника цеху встановлюється постійний нагляд за місцями протікання, а масло, що витікає, витирається насухо.
При наявності значних протікань необхідно аварійно зупинити обладнання і вивести в ремонт.
13.2.5 У разі попадання масла на теплоізоляцію гарячих поверхонь вони повинні бути очищені гарячою водою або парою, а якщо це не допомагає, при глибокому просоченні масла в теплоізоляцію, цю ділянку необхідно замінити.
13.2.6 Не рідше ніж 1 раз на 6 місяців повинен проводитись огляд теплоізоляції паропроводів. Виявлені пошкодження поверхні теплоізоляції заносяться в журнал дефектів і усуваються для попередження самозагорання масла, що туди попало.
13.2.7. Маслобаки турбін повинні бути обладнані аварійними зливами масла. Приводи засувок аварійного зливу масла пломбуються, і на них повинен бути напис "Аварійний злив масла".
13.2.8 Маслобаки турбін необхідно обладнати стаціонарними установками пожежогасіння з дистанційним запуском, який розміщується у безпечному при пожежі місці.
13.2.9 Кнопки дистанційного пуску та ручні приводи систем пожежогасіння та охолодження маслобаків мають бути пофарбовані в червоний колір і мати написи "Відкривати при пожежі" й табличку "Маслобак N...".
13.2.10 Турбоагрегат повинен бути негайно зупинений при:
- сильних витоках масла з загрозою його займання;
- займанні промасленої ізоляції на агрегаті;виникненні пожежі в машинному залі, яка загрожує безпеці обслуговуючому персоналу і робить неможливою подальшу експлуатацію обладнання.
13.3 Генератори і синхронні компенсатори
13.3.1 Для витіснення водню з генератора свічки безпеки повинні бути виведені над дахом машинного залу.
13.3.2 Електроосвітлювальна арматура біля постів водневого охолодження, оглядових люків масляної системи, термопар, які вимірюють температуру масла, повинна бути в вибухобезпечному виконанні.
13.3.3 Для перевірки безпеки експлуатації газомасляної системи агрегатів з водневим охолодженням проводиться хімічний контроль згідно з ПТЕ і місцевими інструкціями.
13.3.4 Витіснення водню з системи охолодження генератора або синхронного компенсатора проводиться суворо відповідно до місцевої інструкції.
13.3.5 Обслуговуючий персонал зобов'язаний постійно контролювати герметичність замкнутих систем з воднем, підтримувати в справному стані оглядові пристрої маслосистем і видалення водню з агрегатів.
13.3.6 При наявності в корпусі генератора (синхронного компенсатора) водню при усіх режимах роботи повинні забезпечуватися безперервне подання масла на ущільнення для попередження утворення вибухонебезпечної концентрації водню у суміші з повітрям і можливості її займання, а також робота вакуумного насоса або ежектора.
13.3.7 У разі ремонтів необхідно вживати заходи щодо попередження попадання водню в корпус генератора (синхронного компенсатора) шляхом утворення видимого розриву на трубопроводі подання водню або на запірній арматурі на газовому посту.
13.3.8 Аварійне витіснення водню з корпусу машин проводиться, крім випадків, передбачених ПТЕ, при:
припиненні безперервного подання масла на ущільнення;
порушенні ущільнень;
ненормальній вібрації маслосистеми;
появі іскор, диму та вогню на обладнанні.
13.3.9 У всіх випадках аварійної зупинки машин з водневим охолодженням необхідно:
зняти навантаження і почати зупинку агрегата;
відкрити запірну арматуру для випуску водню в повітря;
подати інертний газ у корпус машини, не дочекавшись зупинки агрегата і зниження тиску водню;
від'єднати від газового поста трубопровід подавання водню для створення видимого розриву;
підготувати до дії засоби пожежогасіння.
13.3.10 Справність установок і трубопроводів системи подавання водню або інертних газів у корпус генератора (синхронного компенсатора) від централізованих газових установок електростанції чи підстанції повинна періодично контролюватися. Виявлені дефекти необхідно усувати в найкоротші строки.
Газощільність системи централізованого подавання водню чи інертного газу повинна підтримуватись у технічному стані, який забезпечує добове витікання газу не більше 5% від загального об'єму цієї системи.
13.3.11 Пристрої для пожежогасіння генераторів та синхронних компенсаторів з повітряним охолодженням повинні бути в постійній готовності до дії та забезпечувати змогу швидкого подання води в генератор або компенсатор.
13.3.12 Обмотки турбогенератора (синхронного компенсатора) з повітряним охолодженням або гідрогенератора, які загорілися, персонал може гасити через спеціальні оглядові й технологічні лючки за допомогою пересувних засобів пожежогасіння (вогнегасників та пожежних стволів) після відключення генератора від мережі та із використанням індивідуальних захисних засобів від ураження електричним струмом (заземлення пожежних стволів, діелектричні боти та рукавиці).