Зберігання в одному приміщенні кисневих балонів та балонів з горючими газами, а також карбіду кальцію, фарб, мастил, жирів забороняється.
15.6.6 До місця зварювальних робіт балони з газом доставляються на спеціальних візках, ношах, санчатах.
До порожніх балонів з-під кисню і горючих газів вимоги при транспортуванні такі самі, як і до наповнених.
15.6.7 Під час проведення газозварювальних та газорізальних робіт забороняється:
відігрівати замерзлі ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;
допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними маслами, а також промасленим одягом та шматтям;
переносити балони на плечах та руках;
зберігати й транспортувати балони з газом без нагвинчених на їх горловини запобіжних ковпаків;
працювати від одного водяного затвора двом і більше зварювальникам;
завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або вштовхувати його в горловину апарата за допомогою залізних предметів, а також працювати на карбідному пилові;
здійснювати продування шланга для горючих газів киснем та кисневого шланга горючими газами, а також робити взаємну заміну шлангів під час роботи;
користуватися шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а під час виконання монтажних робіт - 40 м (застосування шлангів довжиною більше 40 м дозволяється у виняткових випадках, з письмового дозволу особи, яка видала наряд-допуск на виконання робіт);
перекручувати, заломлювати чи затискати газопідвідні шланги;
переносити генератор при наявності в газозбірнику ацетилену;
форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом навмисного збільшення тиску газу в них або збільшення одноразового завантаження карбіду кальцію;
використовувати мідний інструмент для розкриття барабанів з карбідом кальцію, а мідь - як припій для паяння ацетиленової апаратури та в тих місцях, де можливе стикання з ацетиленом.
15.6.8 Під час роботи на бензогасорізах робоче місце організовується як і для зварювальних робіт. Особливу увагу слід звертати на запобігання розливанню та правильність зберігання пального, дотримання режиму різання.
15.6.9 Зберігання запасу пального на місці проведення бензогасорізальних робіт дозволяється у кількості не більше змінної потреби. Пальне необхідно зберігати у справній, негорючій, спеціальній тарі, що не б'ється та щільно закривається, на відстані не менше 10 м від місця проведення вогневих робіт.
15.6.10 Бачок для пального повинен бути справним та герметичним. Бачки, не випробувані (щорічно) водою на тиск 1 МПа, які мають витікання горючої суміші та несправний насос чи манометр, до експлуатації не допускаються.
15.6.11 Перед початком робіт необхідно пильно перевіряти справність усієї арматури бензогасоріза, щільність з'єднань шлангів на ніпелях, справність різьби в накидних гайках та головках.
15.6.12 Бачок з пальним повинен бути на відстані не ближче 5 м від балонів з киснем та від джерела відкритого вогню і від робочого місця різальника. При цьому бачок слід розмістити так, щоб на нього не потрапляли полум'я та іскри під час роботи.
15.6.13 При бензогасорізальних роботах забороняється:
проводити різання, якщо тиск повітря у бачку з пальним перевищує робочий тиск кисню в різаку;
перегрівати випарник різака до вишневого кольору, а також підвішувати його вертикально, головкою вгору;
затискати, перекручувати чи заломлювати шланги, які подають кисень або пальне до різака;
використовувати кисневі шланги для підведення бензину чи гасу до різака і навпаки;
використовувати пальне зі сторонніми домішками та водою;
заповнювати бачок пальним більше ніж на 3/4 його об'єму;
розігрівати випарник різака шляхом запалювання налитої на робочому місці ЛЗР та ГР;
перевозити бачок з ЛЗР та ГР разом з кисневим балоном на одному візку.
15.7 Робота з паяльними лампами
15.7.1 Робоче місце в разі проведення робіт з використанням паяльних ламп повинне бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, які містяться на відстані менше 5 м, повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою.
15.7.2 Паяльні лампи необхідно утримувати справними та не менше 1 разу на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу. Крім того, не менше 1 разу на рік повинні проводитись контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском.
15.7.3 Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого робочого тиску.
15.7.4 Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених з цією метою місцях.
15.7.5 Щоб уникнути вибуху паяльної лампи забороняється:
застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш бензину з гасом;
підвищувати тиск у бачку лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий, вказаний у паспорті;
заповнювати лампу пальним більше ніж 3/4 об'єму бачка;
відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку, якщо лампа горить або ще не охолола;
ремонтувати лампу, а також виливати з неї чи заправляти її пальним поблизу відкритого вогню.
15.8 Розігрівання (варіння) бітумів та смол
15.8.1 Розігрівання (варіння) бітумів та смол необхідно здійснювати у спеціальних котлах, котрі мають бути справними і забезпеченими кришками з негорючих матеріалів, які щільно закриваються.
Заповнювати котли дозволяється не більше ніж на 3/4 їх об'єму. Завантажуваний у котел наповнювач має бути сухим.
15.8.2 Щоб уникнути виливання мастики в топку та її загорання, котел необхідно встановлювати похило, так, щоб його край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище протилежного. Топковий отвір котла повинен бути обладнаний відкидним козирком з негорючого матеріалу.
Топки котлів після закінчення роботи необхідно погасити й залити водою.
15.8.3 Місце розігрівання (варіння) бітумів та смол слід обносити валом або бортиком з негорючого матеріалу не менше 0,3 м заввишки.
15.8.4 Місця розігрівання (варіння) бітуму (смол) необхідно забезпечити ящиками із сухим піском ємністю 0,5 куб.м , лопатою та не менше ніж двома вогнегасниками.
15.8.5 Під час роботи пересувних котлів на зрідженому газі газові балони в кількості не більше двох повинні розміщуватися у вентильованих шафах з негорючих матеріалів на відстані не менше 20 м від працюючих котлів.
Шафи слід замикати.
15.8.6 При розміщенні бітумного котла просто неба над ним необхідно встановлювати навіс із негорючих матеріалів.
15.8.7 Котли допускаються встановлювати групами, але не більше трьох.
Відстань між групами котлів - не менше 9 м.
15.8.8 Місце розігрівання (варіння) бітумів (смол) має розміщатися на спеціально відведених майданчиках на відстані:
від будівель та споруд IV, IVа , V ступеня вогнестійкості - не менше ніж 30 м;
від будівель та споруд III, IIIа, IIIб ступеня вогнестійкості - не менше ніж 20 м;
від будівель та споруд I та II ступеня вогнестійкості - не менше ніж 10 м.
15.8.9 Категорично забороняється розміщувати бітумні котли на горючих покрівлях будинків та споруд.
15.8.10 Підігрівати бітумні суміші всередині приміщень слід у бачках з електропідігрівом. Забороняється використовувати для підігрівання прилади з відкритим вогнем.
15.8.11 Постачання горючої бітумної мастики на робочі місця має здійснюватися:
у спеціальних металевих бочках, що мають форму конуса, оберненого широкою частиною донизу, з кришками, які щільно закриваються. Кришки повинні мати запірні пристрої, що не допускають відкривання у разі падіння бачка;
насосом по сталевому трубопроводу, закріпленому на вертикальних ділянках до будівельної конструкції; на горизонтальних ділянках дозволяється подавання мастики через термотривкий шланг, у місці з'єднання шланга зі сталевою трубою повинен надягатися запобіжний футляр завдовжки 0,4-0,5 м (з брезенту або інших щільних матеріалів).
Після наповнення резервуара установки для нанесення мастики повинно бути проведене відкачування мастики з трубопроводу.
15.8.12 Не дозволяється:
залишати котли без нагляду в процесі розігрівання (варіння);
продовжувати топити котли з бітумами (смолами) при появі витікання.
У цьому разі необхідно негайно припинити опалення, очистити котел та відремонтувати або замінити його.
15.9 Фарбувальні роботи
15.9.1 До роботи з горючими речовинами та матеріалами (рулонними, плитковими, епоксидними смолами, мастиками, що містять вогненебезпечні речовини, тощо) допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).
15.9.2 При використанні імпортних речовин і матеріалів необхідно суворо дотримуватися вказівок та інструкцій, що додаються на виконання робіт.
Не дозволяється використовувати речовини та матеріали, які не мають характеристик пожежної небезпеки, а також вказівок або інструкцій з безпечного виконання робіт.
15.9.3 Установки й пристосування для фарбування повинні бути справними і забезпечувати необхідну герметичність обладнання при нормальному тиску і режимі роботи.
15.9.4 Наливання лаків і фарб виконується за допомогою засобів малої механізації. Розлиті фарбувальні матеріали необхідно негайно прибрати.
Ємності з лакофарбувальними матеріалами повинні мати об'єм, що забезпечує змінну потребу. Пусту тару з-під лакофарбувальних матеріалів необхідно прибирати в міру її звільнення та після закінчення зміни.
15.9.5 Фарбувальні роботи, які передбачено проводити у всьому приміщенні, слід починати з найвіддаленішої від основного евакуаційного виходу дільниці.
15.9.6 Забороняється починати фарбувальні роботи, якщо в зоні ближче 20 м виконуються ремонтні роботи з застосуванням відкритого вогню. При потребі проведення фарбування слід вимагати припинення вогненебезпечних робіт.
15.9.7 Необхідно забезпечити вентиляцію зони фарбування або обмежити об'єм разових фарбувальних робіт за зміну, аби санітарні норми повітряного середовища були витримані.
15.9.8 Забороняється проводити фарбувальні роботи, якщо відсутні чи несправні засоби пожежогасіння.
Забороняється фарбування технологічного обладнання під час його гідравлічного випробування, у тому числі в зоні випробування трубопроводів цього обладнання.
15.9.9 При ручному фарбуванні внутрішніх поверхонь великогабаритних виробів (типу цистерн тощо) необхідно передбачати в них не менше двох отворів (люків) з протилежних боків: один для витяжки, другий для усмоктування свіжого повітря. Фарбування слід починати з боку люка для витяжки повітря.
15.9.10 Доступ людей до закритих резервуарів або приміщень одразу ж після закінчення робіт з ґрунтування чи фарбування ГР не дозволяється, про що повинні сповіщати попереджувальні написи (плакати). На відновлення робіт у цих апаратах (приміщеннях) має бути дозвіл керівника робіт.
15.9.11 Приміщення та робочі зони, в яких працюють з горючими речовинами (приготування суміші, нанесення її на вироби), які виділяють вибухонебезпечні пари, мають бути забезпечені природною або примусовою припливно-витяжною вентиляцією. Кратність повітрообміну для безпечного ведення робіт повинна визначатися проектом виконання робіт згідно з розрахунками. У цих приміщеннях не слід виконувати роботи, пов'язані з використанням вогню, або ті, що викликають іскроутворення. Не допускається перебування осіб, які не беруть участі в безпосередньому виконанні робіт.
15.9.12 Внутрішні поверхні стін приміщень для постійних фарбувальних робіт повинні бути облицьовані негорючим матеріалом заввишки не менше 2 м для легкого очищення від забруднень.
Такі приміщення мають бути обладнані самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсосів з фарбувальних камер, ванн занурення, постів ручного фарбування сушильних камер тощо.
Забороняється здійснювати фарбувальні роботи, якщо відключені системи вентиляції. Слід передбачати захисне блокування, яке унеможливлює подавання матеріалів (або стисненого повітря) до розпилювальних пристроїв у разі припинення роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати звукову або світлову сигналізацію, яка сповіщає про припинення їх роботи.
15.9.13 Вентилятори витяжних систем від фарбувальних дільниць фарбувального та сушильного обладнання слід використовувати у вибухобезпечному виконанні.
15.9.14 Фарбувальні та сушильні камери, а також дільниці безкамерного фарбування на ґратах необхідно обладнати автоматичними установками пожежогасіння.
15.10 Будівельно-монтажні роботи
15.10.1 Відповідальними за пожежну безпеку об'єктів, що будуються, реконструюються, технічно переоснащуються, та будівельних майданчиків за своєчасне виконання протипожежних заходів та забезпечення засобами пожежогасіння, організацію пожежної охорони та роботу добровільних протипожежних формувань є керівник робіт від генпідрядної будівельної організації (або особа, яка його заміщає).
Відповідальними за пожежну безпеку окремих ділянок будівництва, наявність та справне утримання засобів пожежогасіння, своєчасне виконання передбачених проектом протипожежних заходів є (призначені наказом) керівники робіт на цих ділянках.
15.10.2 При виконанні робіт субпідрядними організаціями відповідальними за дотримання і виконання заходів пожежної безпеки є керівники робіт цих організацій та керівники окремих дільниць.
Відповідальними за пожежну безпеку побутових, допоміжних та підсобних приміщень є посадові особи, яким підпорядковані вказані приміщення.
15.10.3 Відповідальними за повноту та якість розроблення вимог пожежної безпеки в проектах організації будівництва та виконання робіт є автори-розробники.
15.10.4 При реконструкції, розширенні, технічному переоснащенні та капітальному ремонті об'єктів (приміщень, дільниць тощо) без зупинки технологічного процесу, а також у разі введення в експлуатацію об'єктів чергами відповідальними за забезпечення заходів щодо пожежної безпеки, крім осіб, указаних у пунктах 15.10.1, 15.10.2, є також керівники об'єктів, на території або у приміщеннях яких здійснюються зазначені роботи.
15.10.5 Реконструкція, технічне переоснащення та будівництво об'єктів, що здійснюються іноземними фірмами, повинні відповідати чинним в Україні нормативним актам.
15.10.6 Керівники робіт зобов'язані:
організувати вивчення та забезпечити контроль за виконанням на споруджуваних об'єктах цих Правил, а також протипожежних заходів, проектів організації та виконання робіт працівниками, зайнятими на будівництві;
забезпечити проведення з працівниками на будівництві спеціального навчання, інструктажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки;
установити на об'єктах, що споруджуються, режим паління, проведення вогневих та інших пожежонебезпечних робіт, порядок прибирання, вивезення, утилізації горючих будівельних відходів;
організувати ознайомлення працюючих на будівництві з пожежонебезпекою кожного виду будівельно-монтажних робіт, а також речовин, матеріалів, конструкцій та обладнання, що застосовуються на цих роботах;
згідно з існуючим порядком своєчасно організувати на будівництві пожежну охорону, здійснювати заходи щодо забезпечення об'єктів пожежною технікою та обладнанням, засобами зв'язку, протипожежним водопостачанням, наочною агітацією, знаками пожежної безпеки, а також первинними засобами пожежогасіння;
утримувати в справному стані і постійній готовності засоби пожежогасіння, сигналізації та зв'язку;
не допускати ведення будівельно-монтажних робіт, якщо відсутні протипожежне водопостачання, дороги, під'їзди та зв'язок;
призначати осіб, відповідальних за протипожежний стан окремих ділянок будівництва, справність інженерних протипожежних систем та установок.
15.10.7 Особи, відповідальні за пожежну безпеку окремих ділянок будівництва, зобов'язані:
забезпечити дотримання на підпорядкованих їм ділянках встановленого протипожежного режиму всіма працівниками;
знати пожежну небезпеку своєї ділянки;
своєчасно та якісно виконувати протипожежні заходи, передбачені проектами й цими Правилами;
забезпечити пожежобезпечну експлуатацію приладів опалення, теплогенеруючих установок, електромереж та електроустановок, уживати негайних заходів для усунення виявлених несправностей, які можуть призвести до пожежі;
уживати негайних заходів для усунення виявлених несправностей, які можуть призвести до пожежі;
забезпечити справне утримання та постійну готовність засобів пожежогасіння, навчити працівників правилам застосування вказаних засобів;
щодня після закінчення роботи перевіряти протипожежний стан дільниці, відключення електромережі та обладнання, не допускати перебування працівників та інших осіб, які закінчили роботу, в побутових і допоміжних приміщеннях у вечірній та нічний час.
15.10.8 Розміщення виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд на території будівництва повинно відповідати затвердженому у встановленому порядку будгенплану.
Не дозволяється розміщення споруд на території будівництва з відхиленням від чинних норм, правил та затвердженого генплану.
15.10.9 На кожній тимчасовій будівлі та споруді необхідно вивішувати таблички, на яких зазначено її призначення, інвентарний номер, прізвище особи, відповідальної за її експлуатацію та протипожежний стан.
15.10.10 До всіх споруд, що будуються, та допоміжних споруд, у тому числі й тимчасових місць відкритого зберігання будівельних матеріалів, конструкцій та устаткування має бути забезпечений вільний під'їзд. Улаштування під'їздів та доріг до будівель, що зводяться, необхідно завершити до початку основних будівельних робіт.
15.10.11 Площа, зайнята під відкриті склади горючих матеріалів, а також виробничі, складські та допоміжні будівлі з горючих і важкогорючих матеріалів мають бути очищені від сухої трави, кори та трісок.
15.10.12 Горючі будівельні відходи (обрізки лісоматеріалів, тріски, кора, стружка, опилки та ін.) необхідно щодня прибирати з місць виконання робіт та територій будівництва у спеціально відведені місця.
15.10.13 У разі реконструкції, розширення, технічного переоснащення, капітального ремонту та введення об'єктів у експлуатацію чергами частина, що будується (ремонтується), повинна бути відділена від діючої протипожежними перегородками І типу та перекриттям 3-го типу. При цьому не повинні порушуватися умови безпечної евакуації людей з частин будівель і споруд.
У разі неможливості виконати цей захід власник об'єкта спільно з будівельно-монтажною організацією повинен розробити відповідні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, які мають бути погоджені з органами державного пожежного нагляду.
15.10.14 Для евакуації людей з висотних споруд (димових труб, баштових градирень, гребель, силосних споруд та ін.) необхідно влаштовувати не менше двох сходів з негорючих матеріалів на весь період будівництва.
15.10.15 Виконання робіт всередині будівель і споруд із використанням горючих речовин і матеріалів одночасно з іншими будівельно-монтажними роботами, пов'язаними з використанням відкритого вогню (зварювання тощо), не дозволяється.
15.10.16 При виконанні покрівельних робіт з площею покриття 1 тис.кв.м і більше із використанням горючого чи важкогорючого утеплювача на покрівлі з метою пожежогасіння слід передбачати влаштування тимчасового протипожежного водогону. Відстань між пожежними кранами слід приймати, виходячи з умови подавання в будь-яку точку не менше двох струменів води з витратою 5 л/с кожна.
Усі роботи на покрівлі, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, мають проводитися до початку використання горючих та важкогорючих матеріалів.
15.10.17 Якщо на покрівлі використовуються агрегати для наплавлення рулонних матеріалів, заправку паливом цих агрегатів необхідно здійснювати у спеціальному місці, забезпеченому вогнегасниками та ящиками з піском. Зберігання палива для заправлення агрегатів, а також порожньої тари з-під палива на покрівлі не дозволяється.
15.10.18 Для опалення мобільних (інвентарних) будівель повинні використовуватися парові та водогрійні калорифери, а також ТЕН (теплоелектронагрівники) заводського виготовлення, а для опалення невеликих приміщень (кіоски), пересувних побутових приміщень для будівельників, будинків-вагончиків тощо можуть застосовуватися масляні радіатори та нагрівальні електропанелі типу РБЕ-I, ЕК-2, ЕК-4, ПТ-8-2 та ін. із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор.
15.10.19 Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 град.С.
15.10.20 Сушіння одягу та взуття повинно проводитися у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, будівлях чи спорудах з центральним водяним опаленням або із використанням водяних калориферів.
Улаштування сушарень у тамбурах та інших приміщеннях, розташованих біля виходів із будівель, не дозволяється.
15.10.21 Не дозволяється використання для сушіння та обігрівання приміщень саморобних нагрівальних приладів, жаровень, мангалів, електроприладів з відкритими електронагрівними елементами.
15.10.22 Освітлювальні прожектори на території будівельного майданчика треба встановлювати, як правило, на окремих опорах. Забороняється встановлювати прожектори на покрівлях із горючих матеріалів і на будівлях із полімерними утеплювачами в огороджувальних конструкціях.
15.10.23 Внутрішній протипожежний водогін та автоматичні системи пожежогасіння, передбачені проектом, необхідно монтувати одночасно із зведенням об'єкта. Протипожежний водогін повинен вводитися в дію до початку опоряджувальних робіт, а автоматичні системи пожежогасіння й сигналізації - до моменту пусконалагоджувальних робіт (у кабельних спорудах - до укладення кабелів).
15.10.24 Пожежне депо, передбачене проектом, повинно зводитись у першу чергу будівництва. Використання будівлі депо під інші потреби забороняється.
16. ПРОТИПОЖЕЖНЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ. ЗАСОБИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ
16.1 Протипожежне водопостачання
16.1.1 Енергетичні об'єкти повинні бути забезпечені необхідною кількістю води для пожежогасіння. Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у мережі. Мережі підземного протипожежного водогону на електростанціях та підстанціях слід передбачати стійкими до корозії (напірні пластмасові та ін.).
16.1.2 До протипожежного водопостачання належать водойми (ставки, річки, озера, басейни, канали, градирні, резервуари), насосні станції, мережа трубопроводів на території об'єкта з гідрантами (зовнішній протипожежний водогін), а також мережа трубопроводів у будинках, спорудах з пожежними кранами (внутрішній протипожежний водогін).
16.1.3 Перевірка справності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан, разом з пожежними частинами не менше двох разів на рік (навесні й восени) з випробуванням на тиск та витрату води, оформленням акта з записом у журнал контролю стану системи пожежного водопостачання енергетичного підприємства (додаток 9). Випробування водогону повинно проводитись також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водогону.
16.1.4 До пожежних гідрантів, водойм повинні бути під'їзди з твердим покриттям. При наявності на території об'єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо до них повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12х12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року. Під'їзди повинні бути оснащені покажчиками.
16.1.5 При неможливості безпосереднього забирання води з пожежного резервуара (водойми) слід передбачити приймальні (мокрі)колодязі, з'єднані з резервуаром (водоймою) трубопроводом діаметром не менше 0,2 м. Перед приймальним (мокрим) колодязем на з'єднувальному трубопроводі необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку з виведеним під кришку люка штурвалом.
16.1.6 Витрачений під час гасіння пожежі запас води з резервуарів має бути відновлений у найкоротший термін, але не пізніше як за 24 години. Пожежні резервуари повинні бути захищені від замерзання води.
На підприємствах, що мають водогінні мережі, заповнення пожежних водойм слід здійснювати від існуючої мережі трубопроводами діаметром не менше 77 мм із встановленням на них запірної арматури.
16.1.7 Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду й снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води. Кришки люків рекомендується фарбувати в червоний колір.
16.1.8 Пожежні крани на внутрішніх протипожежних водогонах слід установлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо; їх розміщення не повинне заважати евакуації людей.
Кількість вводів у будівлю, витрати води визначаються згідно з вимогами будівельних норм.
16.1.9 У неопалюваних приміщеннях узимку вода з внутрішнього протипожежного водогону повинна зливатись. При цьому біля кранів повинні бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання відповідно засувки або пуску насоса.
З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити усіх працюючих у приміщенні.
16.1.10 У приміщенні насосної станції повинні бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі слід указувати номер і їх призначення.
Приміщення насосних станцій повинні бути опалюваними, у них не дозволяється зберігати сторонні предмети та устаткування.
Трубопроводи й насоси необхідно фарбувати у червоний колір.
16.1.11 Приміщення пожежних насосних станцій повинні мати телефонний зв'язок.
16.1.12 Електропостачання пожежних насосів повинно бути від двох незалежних джерел живлення. Електрифіковані засувки повинні перевірятися не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця з переведенням на резервне електропостачання і з реєстрацією наслідків у журналі.
16.1.13 На вхідних дверях або біля входу в приміщення насосної станції слід установити напис-табло "Пожежна насосна станція" з освітленням уночі.
16.1.14 Приміщення пожежної насосної станції слід замикати на замок, а місце зберігання ключів вказати написом на дверях.
16.2 Установки виявлення і гасіння пожеж
16.2.1 Установки пожежної сигналізації (далі - УПС) та автоматичні установки пожежогасіння (далі - АУП) повинні бути справними й утримуватись у постійній готовності.
До УПС належать пожежні сповіщувачі, приймальні станції, блоки живлення, з'єднувальні лінії, шлейфи та ін.
До АУП належать джерело водопостачання (піноутворювача або ін.) живильні насоси, трубопроводи (всмоктувальні, подавальні і розподільні), вузли управління, зрошувачі.
Крім перерахованого основного обладнання у схему установок пожежогасіння можуть бути включені бак з водою для заливання живильних насосів, пневмобак для підтримання постійного тиску в мережі установки пожежогасіння, спускні та зворотні клапани, манометри.
Несправності, які впливають на їхню дієздатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачений регламентом термін, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.
Організація, що здійснює технічне обслуговування, монтаж та наладку установок, повинна мати ліцензію на право виконання цих робіт.
Якщо організація веде технічний нагляд за системами пожежної автоматики на власних об'єктах своїми силами, вона повинна мати у своєму складі відповідних кваліфікованих фахівців і матеріально-технічну базу.
16.2.2 На період проведення ремонтних або профілактичних робіт на УПС чи АУП, для яких передбачається їх відключення, адміністрація підприємства зобов'язана вжити заходів щодо забезпечення пожежної безпеки захищуваних приміщень та технологічного устаткування, повідомивши про це пожежну охорону об'єкта (ДПД), якщо вона є.
16.2.3 Шлейфи пожежної сигналізації, лінії управління та зв'язку повинні контролюватися на режим "Готовність" , піддаватися періодичним випробуванням на режим "Тривога" та "Установка спрацювала" згідно з планом-графіком.
16.2.4 У приміщенні, де розташовані прилади станції пожежної сигналізації, має бути визначений порядок дій чергового персоналу на випадок появи сигналів про пожежу або про несправність в УПС або АУП.
Приміщення повинне бути обладнане аварійним, природним та штучним освітленням, телефонним зв'язком та переносним електричним ліхтарем, має бути сухим і добре вентильованим.
16.2.5 Диспетчерські пункти, щити управління, пожежні пости і станції пожежогасіння повинні бути забезпечені схемою пожежної сигналізації та установками пожежогасіння, а також інструкцією з управління установкою (системою) пожежогасіння та про дії щодо оповіщення про аварію або пожежу.
16.2.6 Біля щитів управління установками пожежогасіння повинні бути таблички із зазначенням захищуваних приміщень або технологічного устаткування.
В установках водяного і пінного пожежогасіння на вузлах управління слід також надавати схеми обв'язки, на табличках вказувати типи та кількість зрошувачів у секції, а засувки і крани нумерувати відповідно до схеми обв'язки. Такі ж схеми повинні бути і в насосних АУП.
16.2.7 На об'єкті має бути така документація:
проектна документація та виконавчі креслення на установку;
акт приймання і здавання установки в експлуатацію;
паспорти на устаткування та прилади;
інструкція з експлуатації установки;
акти і протоколи ведення монтажних і налагоджувальних робіт;
плани-графіки технологічного обслуговування і ремонту;
журнал обліку технічного обслуговування і ремонту установок пожежогасіння (додаток 7).
16.2.8 Для якісної експлуатації УПС та АУП на об'єкті наказом або розпорядженням адміністрації повинні бути призначені:
особа, відповідальна за експлуатацію УПС та АУП;
оперативний (черговий) персонал для контролю за справним станом УПС та АУП.
16.3 Засоби пожежогасіння
16.3.1 Кількість та номенклатура основних видів пожежної техніки для захисту об'єктів (пожежних автомобілів, мотопомп, причепів тощо) регламентуються вимогами державних або галузевих стандартів, будівельних норм та інших нормативних актів.
На стадії проектування треба визначати потребу об'єктів у пожежній техніці, у тому числі в первинних засобах пожежогасіння.
16.3.2 Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного обладнання, інвентарю та інструменту для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежених формувань, не дозволяється.
16.3.3 Пересувна пожежна техніка (пожежні автомобілі, мотопомпи, причепи) повинна утримуватись у пожежних депо або спеціально призначених для цієї мети приміщеннях (боксах), температура повітря в яких повинна бути не нижче 10 град.С. Ці приміщення повинні мати освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні для забезпечення нормальних і безпечних умов роботи. Пожежна техніка повинна постійно бути у повній готовності.
16.3.4 Пожежні автомобілі, мотопомпи та причепи, введені в експлуатацію (поставлені на бойове чергування або в резерв), повинні бути у повній готовності до виїзду (застосування) за тривогою, справними, мати повний комплект придатного до застосування пожежно-технічного оснащення, заправлені пальним, мастильними матеріалами, забезпечені запасом вогнегасних речовин.
16.3.5 За кожним пожежним автомобілем, мотопомпою, пристосованою (переобладнаною) для пожежогасіння технікою, слід закріпляти водія (моториста), який пройшов спеціальну підготовку. На пожежні автомобілі та мотопомпи повинні бути визначені бойові обслуги.
Ставлячи зазначену пожежну техніку на бойове чергування, належить організувати цілодобове чергування на ній особового складу (членів ДПД).
На об'єкті повинен бути відпрацьований порядок направлення і прибуття (доставки) техніки на місце пожежі згідно з розкладом виїзду, у тому числі й на поруч розташовані об'єкти житлового сектору. Підприємство, де організовано цілодобове чергування на виїзній пожежній техніці, зобов'язане щоденно інформувати про її боєготовність найближчий підрозділ державної пожежної охорони.
16.3.6 Перед уведенням в експлуатацію (установленням на бойове чергування) пожежні автомобілі, мотопомпи та причепи необхідно піддавати випробуванням на відповідність вимогам нормативно-технічної документації за участю представників пожежної охорони.
16.3.7 Види, періодичність, зміст та технологічна послідовність робіт з технічного обслуговування пожежних автомобілів, мотопомп та причепів повинні відповідати вимогам, установленим в експлуатаційній документації на вироби конкретних типів (марок).
Про перевірку стану агрегатів із запуском двигуна необхідно робити запис у спеціальному журналі, який зберігається у приміщенні, де встановлена ця техніка.
16.3.8 Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, пожежними відрами, лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку за нормами (додаток 10).
Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішними пожежними кранами.
16.3.9 Для позначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати вказівні знаки згідно зі стандартами. Знаки повинні бути розміщені на видних місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як всередині, так і поза приміщеннями.
16.3.10 Для розташування первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємства, як правило, повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).
На пожежних щитах розміщуються ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть використовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.
Пожежні щити та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані в червоний колір та мати перелік всіх засобів пожежогасіння.
16.3.11 На пожежних щитах необхідно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони.
Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу "ПЩ".
Пожежні щити, які встановлені на території, повинні бути опломбовані й мати захист вогнегасників від попадання прямих сонячних променів.
За пожежними щитами слід вести нагляд на предмет дотримання інвентарю, який розміщується на ньому, у справному стані, укомплектованому згідно з описом, своєчасним фарбуванням і заміною після використання вогнегасників.
16.3.12 Вогнегасники слід установлювати у легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш імовірна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від попадання прямих сонячних променів та безпосередньої дії опалювальних та нагрівальних приладів.
Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях встановлення не повинні створювати перешкоди під час евакуації людей.
16.3.13 Переносні вогнегасники повинні:
навішуватися на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення;
установлюватися в пожежні шафи поруч з пожежними кранами у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).
16.3.14 Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинно забезпечувати можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.
16.3.15 Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватись відповідно до НАПБ 05.026-2000 та паспортів заводів-виготовлювачів, а також затвердженими у встановленому порядку регламентами технічного обслуговування.
16.3.16 Вогнегасники, які експлуатуються, повинні мати:
облікові (інвентарні) номери за прийнятою системою нумерації;
пломби на пристроях ручного пуску;
бірки та маркувальні написи на корпусі;
червоне сигнальне фарбування згідно зі стандартами.
16.3.17 Зарядження і перезарядження вогнегасників усіх типів повинні виконуватися відповідно до інструкцій з експлуатації. Газові та закачні вогнегасники, в яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менше або більше номінальних значень на 5% (при температурі 20+-2 град.С), підлягають дозарядженню (перезарядженню).
16.3.18 Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку.
16.3.19 Вогнегасники, відправлені з об'єкта на перезарядження, повинні бути замінені відповідною кількістю заряджених вогнегасників.
16.3.20 Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, повинні зніматися на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах та стендах слід надати інформацію про місце розташування найближчого вогнегасника.
16.3.21 Пожежний кран повинен бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля.
Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним у "гармошку" або подвійну складку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново, змінюючи подовжню складинку.
Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, забороняється.
16.3.22 Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.
Спосіб установлення пожежного крана повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен унеможливлювати різкий залом пожежного рукава в місці його приєднання.
16.3.23 На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.
Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам стандартів.
16.3.24 Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню та перевірці на справність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.
Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання.
16.3.25 Відповідальність за своєчасне і повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками несуть власники цих об'єктів (або орендарі згідно з договором оренди).
17. ПОРЯДОК ДІЙ У ВИПАДКУ ПОЖЕЖІ
17.1 Загальні вимоги
17.1.1 При виникненні пожежі на енергетичному об'єкті перша особа, яка виявила загорання, зобов'язана негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону, начальника зміни станції (диспетчера або чергового підстанції), старшого зміни і приступити до гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння, дотримуючись при цьому правил техніки безпеки.
У свою чергу начальник зміни станції (диспетчер або черговий підстанції) про виникнення пожежі повинен негайно повідомити пожежну охорону (при цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей), а також керівництво енергетичного об'єкта. У разі потреби - викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).
17.1.2 Старший зміни особисто або за допомогою чергового персоналу зобов'язаний визначити місце осередку вогнища пожежі, можливі шляхи його поширення, загрозу діючому енергообладнанню, яке опинилося в зоні пожежі.
17.1.3 Після визначення місця осередку вогнища пожежі старший зміни зобов'язаний:
особисто або за допомогою чергового персоналу перевірити ввімкнення автоматичної установки пожежогасіння (при її наявності);
ужити заходів щодо створення безпечних умов для персоналу і пожежних підрозділів при гасіння пожежі. У випадку загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;
провести можливі операції на технологічних установках (вимкнення або перемикання на обладнанні, витіснення водню з генератора, зняття напруги з електроустановок, злив масла з маслобака турбогенератора та ін.);
приступити до гасіння пожежі силами й засобами енергетичного об'єкта;
виділити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розташування під'їзних шляхів і водоймищ;
при потребі - вжити заходів для охолодження водою металевих ферм і колон будівлі від пожежних кранів або стаціонарно встановлених лафетних стволів з дотриманням техніки безпеки.
17.1.4 Вимкнення або перемикання приєднань у зоні пожежі може проводитись за оперативною карткою начальником зміни станції (диспетчером або черговим підстанції) або оперативно-виїзною бригадою (далі - ОВБ) з наступним повідомленням вищого оперативного керівництва (диспетчера) після закінчення операції вимкнення.
17.1.5 До прибуття першого пожежного підрозділу керівником гасіння пожежі (далі - КГП) є старший зміни енергетичного об'єкта (начальник зміни станції, начальник зміни цеху, черговий диспетчер) або керівник об'єкта. КГП зобов'язаний у першу чергу вивести з місця пожежі всіх сторонніх осіб і забезпечити виконання вимог безпеки щодо запобігання ураженню електричним струмом, іншому роду небезпеки осіб, які перебувають поблизу місця пожежі.
17.1.6 Старший начальник пожежної охорони, який прибув на місце пожежі, зобов'язаний негайно зв'язатися зі старшим зміни енергетичного об'єкта, отримати від нього дані про обставини пожежі й письмовий допуск на проведення гасіння пожежі (додаток 11).
17.1.7 Пожежні підрозділи приступають до гасіння пожежі на електроустановках після інструктажу старшим з присутніх технічних працівників або оперативно-виїзної бригади.
17.1.8 Для керівництва гасінням пожежі відповідно до НАПБ 05.027-2000 організовується оперативний штаб пожежогасіння. У склад штабу повинен входити старший з присутніх інженерно-технічних працівників об'єкта або оперативно-виїзної бригади, який повинен мати на правому рукаві червону розпізнавальну пов'язку з нанесеним знаком електричної напруги.
17.1.9 Під час гасіння пожежі робота пожежних підрозділів (розміщення сил і засобів пожежогасіння, зміна позицій, перехід від одних засобів пожежогасіння до інших тощо) проводиться з урахуванням вказівок старшої особи з присутніх інженерно-технічних працівників енергетичного об'єкта або оперативно-виїзної бригади. У свою чергу старший з присутніх інженерно-технічних працівників або оперативно-виїзної бригади погоджує з КГП свою роботу і розпорядження, а також інформує під час гасіння пожежі про зміни в стані роботи електроустановок та іншого обладнання.
17.1.10 Гасіння пожежі ручними засобами в надзвичайно задимлених приміщеннях енергетичних об'єктів (видимість менше 5 і 10 м при діаметрі сприску відповідно 13 і 19 мм (див. табл. 2)) з проникненням у них без зняття напруги з електроустановок і кабельних ліній не допускається.
Під час гасіння пожежі компактними і розпиленими водяними струменями без зняття напруги з електроустановок ствол повинен бути заземлений, а ствольник працювати в діелектричному взутті, діелектричних рукавицях і перебувати на відстані, не меншій передбаченої в наведеній нижче таблиці 2.
Таблиця 2
------------------------------------------------------------------
| Номінальна напруга, |Мінімально допустима відстань від насадки |
| кВ | ствола до електроустановок і кабелів |
| | (у метрах), які загорілися, і сусідніх, |
| | що не загорілися, при діаметрі сприску |
| |------------------------------------------|
| | 13 мм | 19 мм |
|---------------------+----------------------+-------------------|
|До 1 включно | 3,5 | 4,0 |
|---------------------+----------------------+-------------------|
|Понад 1 до 10 включно| 4,5 | 8,0 |
------------------------------------------------------------------
Застосування морської і сильно забрудненої води не допускається.
17.1.11 Гасіння пожежі в приміщеннях електроустановок, які перебувають під напругою до 10 кВ, усіма видами піни за допомогою ручних засобів забороняється, оскільки піна і розчин піноутворювання мають підвищену електропровідність у порівнянні з розпиленою водою.
При потребі гасіння пожежі повітряно-механічною піною з об'ємним заповненням приміщення (тунелю) піною проводиться попереднє закріплення піногенераторів, їх заземлення, а також заземлення насосів пожежних машин. Водій пожежної машини повинен працювати в діелектричних рукавицях і взутті.
17.1.12 Пристрої для заземлення пожежних стволів, піногенераторів і насосів пожежних машин виготовляються в необхідній кількості енергетичними об'єктами із гнучкого мідного голого проводу перерізом не менше 16 кв.мм. У всіх випадках довжина проводу не обмежується і визначається з необхідності допущення вільного маневрування особи, що працює пожежним стволом.
Місця заземлення пересувної пожежної техніки визначаються спеціалістами енергетичних об'єктів разом з представниками гарнізону пожежної охорони і позначаються знаком заземлення.
17.1.13 Необхідна кількість заземлень, діелектричного взуття, діелектричних рукавиць і місця їх зберігання визначаються керівниками енергетичних об'єктів, виходячи з розрахунку подання вогнегасних засобів на електроустановки, які перебувають під напругою.
17.1.14 Забороняється користуватися вказаними заземлювальними пристроями, діелектричним взуттям і рукавицями, крім випадків пожежі або проведення сумісних з пожежними підрозділами тренувань (навчань) на об'єкті.
17.1.15 Особовому складу пожежних підрозділів категорично забороняється виконувати будь-які вимкнення та інші операції з електротехнічним обладнанням на електростанції і підстанції.
Заходити в розподільні пристрої та інші приміщення електричних пристроїв з метою гасіння пожежі особовий склад пожежних підрозділів має право тільки після отримання допуску та інструктажу персоналу, який обслуговує даний пристрій.
17.1.16 При виникненні пожежі на енергетичному об'єкті без постійного чергового персоналу гасіння пожежі пожежними підрозділами до прибуття виїзної бригади або чергового може проводитись самостійно тільки за попередньо розробленим і погодженим оперативним планом (карточкою). Разом з тим повинні бути вжиті негайні заходи для виклику експлуатаційного персоналу (оперативно-виїзної бригади).
17.2 Гасіння пожежі в кабельних спорудах
17.2.1 При наявності в кабельних спорудах автоматичної установки пожежогасіння перевіряється її ввімкнення й ефективність роботи. Якщо вона не ввімкнулась автоматично, то приводиться в дію дистанційним (ручним) управлінням. Перед пуском її в дію необхідно впевнитись, чи персонал не був допущений для виконання ремонтних робіт у зазначеному приміщенні.
17.2.2 При гасінні пожежі на відкритих кабельних трасах слід застосовувати розпилену воду від пожежних стволів.
17.2.3 Для проходу в кабельні споруди (тунелі, поверхи, шахти) і подання від пересувних засобів пожежогасіння розпиленої води, повітряно-механічної піни, крім основних входів (дверних отворів), потрібно використовувати наявні люки.
17.2.4 З метою попередження розширення пожежі необхідно вживати заходів для створення водяних завіс або введення піногенераторів через люки для затоплення об'єму кабельного приміщення повітряно-механічною піною від пересувної пожежної техніки.
При поданні піни в кабельні приміщення через дверні отвори піногенератори закріплюються у верхній частині дверної коробки або поблизу неї.
17.3 Гасіння пожежі на генераторах і синхронних компенсаторах
17.3.1 При загоранні обмоток генераторів або синхронних компенсаторів з повітряним охолодженням машина повинна бути аварійно зупинена персоналом, вимкнена з мережі і введена в дію стаціонарна установка водяного пожежогасіння.