Не дозволяється прокладання проводів і кабелів (за винятком тих, що прокладаються у сталевих трубах) безпосередньо по металевих панелях та плитах з полімерними утеплювачами, а також установлення електричних апаратів, щитів тощо ближче 1 м від вказаних конструкцій. У місцях перетинання огороджувальних конструкцій електричними комунікаціями повинні передбачатися металеві гільзи з ущільненням негорючими матеріалами.
9.1.18 Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками й сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі та проводи (шнури) з мідними жилами, спеціально призначеними для цієї мети з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень.
9.1.19 Електричні машини з частинами, які нормально іскрять за умовами роботи, повинні розміщатись на відстані не менше 1 м від горючих матеріалів або відокремлюватись від них екранами з негорючих матеріалів.
9.1.20 Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів, за винятком груп горючості Г1, Г2, повинна бути не менше таких значень:
Номінальна потужність Р, Вт Мінімальна відстань, м
100 0,5
300 0,8
500 1,0
Інші види світильників повинні розміщуватися від горючих матеріалів та предметів на відстані не менше 0,5 м, а від горючих будівельних конструкцій, що містять горючі матеріали груп горючості Г3, Г4, - не менше 0,2 м, а від конструкцій із горючих матеріалів груп горючості Г1, Г2 - не менше 0,1 м.
У разі неможливості дотримання вказаної відстані до будівельних конструкцій вони повинні бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами.
9.1.21 У разі встановлення світильників на (у) підвісні стелі чи облицювання з горючих матеріалів місця прилягання цих світильників необхідно захищати негорючим теплоізоляційним матеріалом (крім випадків, коли технічними умовами на світильники передбачається можливість їх монтажу на таких поверхнях чи конструкціях).
9.1.22 Відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито по конструкціях на ізоляторах, тросах, у лотках тощо, до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів повинна бути не менше 1 м.
9.1.23 Прокладання проводів (кабелів) по горючих основах (конструкціях, деталях), влаштування вводів у будівлі повинні здійснюватися відповідно до вимог ПУЕ.
У разі відкритого прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ (конструкцій, деталей) повинна становити не менше 0,01 м. У разі неможливості забезпечити вказану відстань провід (кабель) слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 м.
У разі схованого прокладання таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу. Після закінчення прокладання складається акт проведення прихованих робіт.
9.1.24 Електронагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі та інші побутові електроприлади та апаратура повинні вмикатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань та електророзеток заводського виготовлення.
9.1.25 Застосування електричних опалювальних приладів у приміщеннях категорій за вибухопожежонебезпекою А та Б не дозволяється.
У разі застосування згідно з умовами виробництва в пожежонебезпечних зонах будь-якого класу електронагрівальних приладів нагрівальні робочі частини останніх мають бути захищені від зіткнення з горючими матеріалами, а самі прилади встановлені на поверхні з негорючого матеріалу.
Забороняється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень (крім спеціально призначених і обладнаних для цього приміщень), а також у будівлях (приміщеннях) іншого призначення, в яких можливість використання таких приладів обмежується нормативними актами.
9.1.26 Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 град.С.
Відстань від приладів електроопалення до горючих матеріалів і будівельних конструкцій має становити не менше 0,25 м (якщо більша відстань не встановлена будівельними нормами або іншими нормативними документами).
9.1.27 Для опалення невеликих приміщень, пересувних побутових приміщень для будівельників, будинків-вагончиків тощо можуть застосовуватись масляні радіатори та нагрівальні електропанелі типів РБЗ-1, ЕК-2, ЕК-4, ПТ-8-2 та ін. з закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор.
9.1.28 Нові підключення різних струмоприймачів (електродвигунів, нагрівальних приладів та ін.) необхідно проводити з урахуванням допустимого струмового навантаження електромережі.
9.1.29 Для загального відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами будь-якого класу необхідно передбачати встановлення апаратів відключення (вимикачів) поза межами (зовні) вказаних приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах. Спільні апарати відключення (вимикачі) слід розташовувати в ящиках з негорючих матеріалів або в нішах, які мають пристосування для пломбування та замикання на замок.
9.1.30 Електрошафи, розміщені в коридорах, у вестибюлях, холах, фойє, на інших шляхах евакуації, повинні бути замкненими.
Електрощити, групові електрощитки необхідно оснащувати схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).
9.1.31 Електродвигуни, світильники, проводи та розподільні пристрої треба регулярно не рідше одного разу на місяць, а в запилених приміщеннях - щотижня очищати від пилу.
9.1.32 Кабельні споруди і конструкції, на яких укладають кабелі, повинні виготовлятися з негорючих матеріалів. Забороняється розміщення в кабельних спорудах будь-яких тимчасових пристроїв, зберігання в них матеріалів та устаткування.
9.1.33 Влаштування, живлення, прокладання мереж аварійного та евакуаційного освітлення повинні виконуватися відповідно до вимог будівельних норм і ПУЕ.
9.1.34 У світильниках аварійного та евакуаційного освітлення треба використовувати лампи розжарювання. Дозволяється в окремих випадках застосування люмінесцентних світильників для аварійного (евакуаційного) освітлення за умов, що температура навколишнього середовища приміщення становить не менше +5 град.С, а живлення здійснюється на змінному струмі й забезпечує напругу мережі не нижче 90% номінальної.
Світильники аварійного (евакуаційного) освітлення виділяються з числа світильників робочого освітлення своїм типом чи спеціально нанесеним знаком. Світильники евакуаційного освітлення слід позначати літерою Е.
Установлення будь-яких місцевих вимикачів або штепсельних роз'єднувачів у мережах аварійного (евакуаційного) освітлення не дозволяється.
9.1.35 Електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можуть встановлюватися на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м.
9.1.36 Не дозволяється:
проходження повітряних ліній електропередачі та зовнішніх електропроводок над горючими покрівлями, навісами, штабелями лісу, складами паливно-мастильних матеріалів, торфу, дров та інших горючих матеріалів;
прокладання електричних проводів і кабелів транзитом через складські приміщення, пожежонебезпечні та вибухонебезпечні зони;
експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;
залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими струмопровідними жилами;
застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред'являються до переносних (пересувних) електропроводок;
застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;
користування пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;
підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);
використання електроапаратури та приладів в умовах, що не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виготовлювачів;
застосування в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентних світильників з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;
використання в пожежонебезпечних зонах світильників з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;
залишення без догляду при виході з приміщення увімкнених в електромережу нагрівальних приладів, телевізорів, радіоприймачів тощо;
складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування та під електрощитами;
використання роликів, вимикачів, штепсельних розеток для підвішування одягу й інших предметів;
заклеювання ділянок електропроводки папером, горючими тканинами;
застосування для електромереж радіо- та телефонних проводів;
використання побутових електронагрівальних приладів (прасок, чайників, кип'ятильників тощо) без негорючих підставок та в місцях (приміщеннях), де їх застосування не передбачено технологічним процесом або заборонено нормативними документами чи власником підприємства.
9.1.37 В усіх незалежно від призначення приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово).
9.1.38 На кожному об'єкті повинен бути встановлений порядок відключення напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів на випадок пожежі. При цьому електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання та евакуаційного (аварійного) освітлення має бути не відключене.
9.1.39 Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог ПУЕ.
9.1.40 Несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормований нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідовуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.
9.1.41 Заміри опору ізоляції електричних мереж та електроустановок мають проводитися в особливо вологих та жарких приміщеннях, у зовнішніх установках, а також у приміщеннях із хімічно активним середовищем у повному обсязі не рідше 1 разу на рік, а в інших випадках - 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені правилами технічної експлуатації.
9.1.42 Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізію цих пристроїв: для будівель і споруд I та II категорій з захисту від блискавки - щороку, для III категорії - не рідше 1 разу на 3 роки зі складанням акта, в якому вказуються виявлені дефекти. Усі виявлені у пристроях захисту від блискавок пошкодження та дефекти підлягають негайному усуненню.
9.1.43 У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинно бути забезпечено дотримання вимог електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-93 і ГОСТ 12.4.124-83.
9.1.44 Власник підприємства забезпечує обслуговування та технічну експлуатацію електроустановок, у тому числі електроустановок слабкого струму.
Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан (головний енергетик, енергетик, інженерно-технічний працівник відповідної кваліфікації), зобов'язана:
організовувати і проводити профілактичні огляди та планово попереджувальні ремонти електрообладнання і електромереж, а також своєчасне усунення порушень, які можуть призвести до пожежі;
забезпечувати правильність застосування електрообладнання, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежо- та вибухонебезпечності зон і умов навколишнього середовища, а також справний стан апаратів захисту від коротких замикань (далі - КЗ), перевантажень та інших небезпечних режимів робіт;
організовувати навчання та інструктажі чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.
9.2 Ліфти і підйомники
9.2.1 Огороджувальні конструкції ліфтових шахт, крім шахт ліфтів для транспортування пожежних підрозділів і шахт ліфтів, що влаштовуються в об'ємі сходової клітки типу СК-1, приміщень машинних відділень ліфтів, каналів шахт і ніші для прокладання комунікацій повинні відповідати вимогам, які пред'являються до протипожежних перегородок 1-го типу (EI 45) і перекриттів 3-го типу (REI 45).
Прокладання в шахтах ліфтів інженерних мереж (комунікацій), що не належать до керування ліфтами, не допускається.
9.2.2 При неможливості улаштування в огородженнях ліфтових шахт протипожежних дверей варто передбачати тамбури або холи з протипожежними перегородками 1-го типу (EI 45) і перекриттями 3-го типу (REI 45).
9.2.3 З комор і інших приміщень для збереження і перероблення горючих матеріалів вихід безпосередньо в ліфтовий хол не дозволяється.
9.2.4 Двері шахт ліфтів у підвальних і цокольних поверхах повинні виходити в холи і тамбури-шлюзи, огороджені протипожежними перегородками 1-го типу.
9.2.5 Двері ліфтових холів і тамбур-шлюзів повинні бути протипожежними 2-го типу самозакривними з ущільненими притворами.
9.2.6 Виходи з ліфтів варто проектувати через ліфтовий хол. Ширина ліфтового холу пасажирських ліфтів повинна бути не менше: при однорядному розташуванні ліфтів - 1,3 найменшої глибини кабіни ліфтів; при дворядному розташуванні - подвоєної найменшої глибини кабіни, але не більше 5 м. Перед ліфтами з глибиною кабіни 2100 мм і більше ширина ліфтового холу повинна бути не менше 2,5 м.
9.2.7 Електропроводка повинна виконуватися ізольованими проводами або кабелями з гумовою або рівноцінною їй ізоляцією; застосування силових і контрольних кабелів з ізоляцією з просоченого кабельного паперу не допускається.
Кабелі і шланги струмопідводів повинні бути розміщені й укріплені таким чином, щоб при прямуванні кабіни унеможливлювалось їх зачеплення за конструкції, які знаходяться в шахті, і їх механічне ушкодження.
При застосуванні для струмопроводу декількох кабелів або шлангів вони повинні бути скріплені між собою.
9.2.8 У будівлях із сходовими клітками, які не задимлюються, ліфтові шахти варто забезпечувати підпором повітря, а виходи з ліфтів здійснювати через ліфтові холи, що відокремлюються від суміжних приміщень і коридорів перегородками і самозакривними дверми з ущільненнями в притворах, відповідно до вимог чинних будівельних норм.
9.2.9 Ліфти і підіймачі не дозволяється використовувати з метою евакуації.
При виникненні пожежі ліфти повинні опускатися на перший поверх, відчинятися і виключатися .
9.2.10 Порядок використання спеціальних ліфтів, призначених для транспортування пожежних підрозділів, повинен відповідати Правилам облаштування та застосування ліфтів для транспортування пожежних підрозділів у будинках та спорудах, затвердженим наказом МНС України від 19.04.2004 N 174 та зареєстрованим у Мін'юсті України 07.05.2004 за N 577/9176.
9.2.11 Приміщення шахт ліфтів і ліфти повинні своєчасно очищатися від пального сміття і постійно утримуватись в чистоті.
9.3 Вентиляційні системи
9.3.1 При проектуванні систем вентиляції належить виконувати вимоги розділу будівельних норм з проектування опалення, вентиляції і кондиціонування повітря.
9.3.2 У приміщеннях ГЩК, ЦЩК, БЩК повинен передбачатися підпір повітря не менше 20 Па (2 кГс/кв.м).
9.3.3 Системи вентиляції і кондиціонування приміщень АСК ТП (СЦКУ) повинні обладнуватися пристроями, які забезпечують автоматичне відключення їх при пожежі, а також вручну за місцем їх встановлення і з щитів керування (БЩК, ЦЩК, ГЩК).
9.3.4 Закриті сходові клітки без природного освітлення повинні обладнуватися системами підпору повітря з автоматичним (від димових пожежних сповіщувачів) і ручним (за місцем) включенням при пожежі.
9.3.5 У зв'язку з відсутністю постійних робочих місць у кабельних спорудах проектувати протидимну вентиляцію для видалення диму при пожежі не потрібно.
9.3.6 Кабельні споруди повинні бути забезпечені припливно-витяжною природною або штучною вентиляцією, яка розраховується для видалення диму після пожежі. Кратність повітрообміну при видаленні диму після пожежі не регламентується.
9.3.7 Системи вентиляції кабельних споруд повинні бути обладнані засувками (шиберами) для запобігання доступу повітря у разі виникнення пожежі і передбачатися автоматичне відключення їх при спрацюванні установок пожежогасіння.
9.3.8 Не допускається передбачати встановлення осьових вентиляторів в огороджувальних конструкціях кабельних споруд.
9.3.9 Кількість вентиляційних прорізів (проходок) у кабельних спорудах повинна бути мінімальна.
9.3.10 Транзитні повітроводи через кабельні споруди допускається передбачати при відсутності умов виконання самостійних повітроводів із кожного відсіку кабельних споруд. Транзитні повітроводи в цих випадках повинні виконуватися з негорючих матеріалів і мати межу вогнестійкості не менше 30 хв.
9.3.11 На кожному повітроводі пожежонебезпечних приміщень у місцях проходження через огороджувальні будівельні конструкції належить передбачати встановлення вогнезахисних клапанів другого типу (EI 45).
9.3.12 Витяжні вентиляційні установки пожежонебезпечних приміщень належить розташовувати в окремих приміщеннях, огороджувальні конструкції I-го типу (EI 45).
9.3.13 У приміщеннях акумуляторних батарей необхідно передбачати стаціонарну припливно-витяжну вентиляцію з механічним спонуканням.
Вентиляційні системи приміщень акумуляторних батарей та кислотних повинні передбачатися самостійними, не пов'язаними з вентиляційними системами інших приміщень.
9.3.14 Витяжні вентиляційні агрегати акумуляторних батарей і кислотних повинні передбачатися у вибухобезпечному виконанні.
Якщо припливний вентиляційний агрегат розміщується в загальному приміщенні з витяжним, він також повинен передбачатися у вибухобезпечному виконанні.
На витяжних повітроводах не допускається передбачати встановлення шиберів і засувок, а також клапанів для переключення режимів роботи вентиляції.
9.3.15 Прокладання металевих вентиляційних повітроводів над акумуляторними батареями передбачати не допускається.
9.3.16 Видалення повітря з приміщень акумуляторних батарей і кислотних належить передбачати назовні, за межі головного корпусу.
9.3.17 У схемах керування і автоматики акумуляторних батарей повинно передбачатися блокування, яке не допускає проведення зарядження батарей при відключеній витяжній вентиляції.
Припинення дії припливної вентиляції повинно сигналізуватися на щити керування з постійним перебуванням людей.
9.3.18 Пристрій ручного керування системами вентиляції необхідно передбачати в безпечних при пожежі місцях.
9.3.19 Системи вентиляції і кондиціонування повітря повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм.
9.3.20 Залежно від умов виробництва на об'єктах повинні бути встановлені терміни проведення профілактичних оглядів та очищення повітроводів, фільтрів, вогнезатримувальних клапанів, іншого обладнання вентиляційних систем, а також визначений порядок відключення вентиляційних систем і дій обслуговуючого персоналу в разі виникнення пожежі або аварії.
Особа, призначена відповідальною за технічний стан та справність вентиляційних систем, зобов'язана забезпечити додержання вимог пожежної безпеки під час їх експлуатації.
9.3.21 Не допускається робота технологічного обладнання у вибухо-пожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях у разі несправних або відключених гідрофільтрів, сухих фільтрів, пиловідсмоктувальних, пиловловлювальних і інших пристроїв систем вентиляції.
9.3.22 Повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, повинно очищуватися до надходження у вентилятор. Для цього перед ним слід встановлювати каменевловлювачі, а для вилучення металевих предметів - магнітні вловлювачі.
9.3.23 Повітроводи, у яких переміщаються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, не допускається розміщати в підвальних приміщеннях та в каналах під підлогою.
Усередині повітроводів та на їх стінках не дозволяється розміщати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку й каналізаційні трубопроводи, не дозволяється також перетинання повітроводів цими комунікаціями.
9.3.24 Усі металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок, що транспортують горючі та вибухонебезпечні речовини, повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики.
9.3.25 Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи повинні регулярно очищатися від горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень пожежобезпечними засобами. Перевірка й очищення вентиляційного обладнання повинні проводитися за графіком, затвердженим адміністрацією об'єкта. Результати огляду обов'язково заносяться до спеціального журналу.
9.3.26 Витяжні повітроводи, через які транспортуються горючі та вибухонебезпечні речовини (пил, волокна тощо), повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання та ін.).
9.3.27 Вогнезатримні пристрої, магнітні вловлювачі у вентиляційних повітроводах, пристрої блокування вентиляційних систем з пожежною сигналізацією та системами пожежогасіння, а також автоматичні пристрої відключення вентиляції в разі пожежі повинні перевірятися у встановлені адміністрацією підприємства терміни, але не рідше одного разу на півроку та утримуватися у справному робочому стані.
9.3.28 Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:
відключати або знімати вогнезатримні пристрої;
випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові відкладення та інші горючі речовини;
закривати витяжні канали, отвори й решітки;
залишати двері вентиляційних камер відчиненими, зберігати в камерах різні матеріали, устаткування тощо;
використовувати припливно-витяжні повітроводи й канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок, кип'ятильників та інших нагрівальних приладів;
складувати впритул (на відстані менше 0,5 м) до повітроводів і устаткування горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;
видаляти за допомогою тієї самої системи відсосів різні гази, пари, пил та інші речовини, котрі при змішуванні можуть викликати спалахи, горіння або вибух;
експлуатувати переповнені циклони.
9.3.29 Під час експлуатації калориферів необхідно дотримуватися таких вимог:
відстань між калориферами і конструкціями з горючих та важкогорючих матеріалів має бути не менше 1,5 м за наявності вогневого або електричного підігріву і не менше 0,1 м, коли теплоносієм є вода або пара;
тримати постійно справними контрольно-вимірювальні прилади;
не допускати виникнення зазорів між калориферами, а також між калориферними і будівельними конструкціями камер, а виявлені зазори зашпаровувати негорючими матеріалами;
систематично проводити пневматичним або гідравлічним способом очищення калориферів від забруднень;
стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагріте в калорифері повітря, не мали отворів, крім каналів, призначених для подавання повітря у приміщення.
9.3.30 Монтаж, підключення, прокладання мереж, влаштування електричного захисту на лініях, які живлять побутові кондиціонери, повинні проводитись відповідно до вимог Інструкції з експлуатації кондиціонерів та ПУЕ.
9.3.31 Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера групи необхідно забезпечувати автономним пристроєм електричного захисту, незалежно від наявності захисту на загальній лінії, яка живить групу кондиціонерів.
9.3.32 Зовнішній простір та стіни будинків навколо кондиціонерів мають бути розчищені від гілок дерев, витких рослин та інших предметів і конструкцій з горючих матеріалів у радіусі не менше 1,5 м.
9.3.33 У разі масового встановлення кондиціонерів у багатоповерхових будинках апарати повинні бути зверху захищені негорючими козирками, при цьому краї козирків мають виступати за зовнішні габарити кондиціонера не менше ніж на 0,15 м.
9.3.34 Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:
при встановленні кондиціонера у віконному отворі використовувати як опорні конструкції горючі елементи конструкцій рам замість монтажних кріплень заводського виготовлення або інших металевих конструкцій;
кустарно переробляти кондиціонери з метою зміни їх функціонального призначення;
замінювати наявні триполюсні штепсельні роз'єднувачі на двополюсні;
установлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних перегородках та стінах;
установлювати їх у приміщеннях категорії виробництва А і Б.
9.4 Опалення
9.4.1 Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенераторні й калориферні установки, печі та інші опалювальні прилади мають бути старанно перевірені й відремонтовані. Несправні опалювальні пристрої не повинні допускатися до експлуатації.
9.4.2 Особи, призначені на підприємствах відповідальними за технічний стан опалювальних установок, зобов'язані організовувати постійний контроль за правильністю їх утримання та експлуатації, своєчасний і якісний ремонт.
Опалювальні установки повинні відповідати вимогам стандартів, будівельних норм та інших нормативних актів.
9.4.3 Опалення печей на підприємствах повинно проводитися відповідною особою, яка пройшла протипожежний інструктаж.
Режим, час та тривалість топлення печей встановлюються розпорядженням керівника підприємства з урахуванням місцевих умов.
9.4.4 Топлення печей у будівлях та спорудах повинно припинятися не менше як за дві години до закінчення роботи.
9.4.5 Повітронагрівальні й опалювальні прилади повинні розміщуватися так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очищення.
Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону, а саме:
- опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці;
- печей та осередків вогню безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці;
- кухонних плит та кип'ятильників - один раз на місяць.
На підприємствах результати очищення димоходів та печей повинні фіксуватися в журналі.
9.4.6 Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій, що відповідають вимогам будівельних норм.
Біля кожної печі перед топковим отвором на горючій підлозі має бути прибитий металевий лист розміром не менше 0,5 м х 0,7 м.
9.4.7 Відстань від печей до товарів, стелажів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше 0,7 м, а від топкових отворів - не менше 1,25 м.
9.4.8 На горищах усі димові труби і стіни, в яких проходять димові канали, повинні бути відштукатурені та побілені.
9.4.9 Димові труби будівель з покрівлями з горючих матеріалів повинні бути обладнані надійними іскрогасниками.
9.4.10 Золу і шлак, які вигрібають з топки, необхідно заливати водою та виносити в спеціально для цього відведені місця. Не дозволяється висипати їх поблизу будівель.
9.4.11 Улаштування тимчасових печей у приміщеннях, як правило, не дозволяється.
Як виняток, коли є потреба в установці тимчасових металевих та інших нетепломістких печей у приміщеннях гуртожитків, адміністративних, громадських та допоміжних будинків підприємств, на будівельних майданчиках, повинні виконуватися вказівки підприємств-виготовлювачів цих приладів, а також вимоги норм, які пред'являються до відповідних систем постійного опалення. Крім того, слід дотримуватись таких вимог пожежної безпеки:
висота ніжок металевих печей без футерування повинна бути не менше 0,2 м. Підлогу з горючих матеріалів під печами необхідно ізолювати одним рядом цеглин, покладених плиском на глиняному розчині, або негорючим теплоізолювальним матеріалом завтовшки не менше 0,12 м з обшивкою зверху покрівельною сталлю;
металеві печі треба встановлювати на відстані не менше 1 м від конструкцій з матеріалів груп горючості Г3, Г4 та не менше 0,7 м - від конструкцій з матеріалів груп горючості Г1, Г2;
у разі встановлення металевих печей без ніжок, а також тимчасових цегельних печей на дерев'яній підлозі основа під піччю повинна бути зроблена з чотирьох рядів цегли, покладеної плиском на глиняному розчині, при цьому два нижніх ряди кладки дозволяється робити з шанцями (порожнинами);
металеві труби, що прокладаються під стелею або паралельно до стін та перегородок з матеріалів груп горючості Г3, Г4, повинні бути від них на відстані не менше 0,7 м - без ізоляції на трубі; не менше ніж на 0,25 м - з ізоляцією, яка не допускає підвищення температури на її зовнішній поверхні більше 90 град.С;
металеві димові труби допускається прокладати через перекриття з горючих або важкогорючих матеріалів за умови влаштування переділки з негорючих матеріалів розміром не менше 0,51 м. У разі виведення металевої димової труби через вікно (коли відсутнє риштування) у нього треба вставляти лист покрівельного заліза, який замінює переділку розміром не менше трьох діаметрів димової труби. Кінець труби слід виводити за стіну будинку не менше ніж на 0,7 м та закінчувати спрямованим вгору патрубком заввишки не менше 0,5 м. Патрубок, який виводиться з вікна верхнього поверху, повинен підійматися вище карниза на 1 м. На патрубку треба встановлювати зонт для відведення атмосферних осадів.
9.4.12 Під час експлуатації пічного опалення не допускається:
залишати печі, які топляться, без догляду або доручати догляд за ними малолітнім дітям;
користуватися печами і осередками вогню, які мають тріщини;
розміщати паливо й інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед топковим отвором;
зберігати незагашені вуглини та золу в металевому посуді, встановленому на дерев'яній підлозі або горючій підставці;
сушити й складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;
застосовувати для розпалювання печей ЛЗР та ГР; топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цієї мети;
використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топливника, здійснювати топлення печей з відкритими дверцятами топливника;
використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;
прокладати димоходи (борови) опалювальних печей на горючих основах;
здійснювати топлення печей під час проведення в приміщеннях масових заходів;
закріплювати на димових трубах антени телевізорів, радіоприймачів тощо;
зберігати у приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу;
використовувати для димових труб азбестоцементні і металеві труби, влаштовувати глиноплетені та дерев'яні димоходи.
9.4.13 Застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухонебезпекою та пожежною небезпекою А, Б, В не дозволяється.
9.4.14 У приміщеннях складів категорій А, Б і В за вибухопожежною та пожежною небезпекою, у коморах та в місцях, відведених для складування горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів зі стисненими та зрідженими газами опалювальні прилади потрібно огороджувати екранами з негорючих матеріалів, які встановлюються на відстані не менше 0,1 м від приладів опалення.
9.4.15 Опалювальні прилади систем водяного та парового опалення у приміщеннях категорій А, Б, В та з сильним виділенням пилу для забезпечення їх очищення повинні мати гладкі поверхні.
9.4.16 Біля кожної форсунки котельної або теплогенерувальної установки, яка працює на рідкому паливі, повинен бути встановлений піддон з піском, а на паливопроводі - не менше двох вентилів (по одному біля топки та біля резервуара з паливом).
9.4.17 Паливо повинне зберігатися у спеціально пристосованих для цього приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках (у резервуарах) з урахуванням вимог будівельних норм.
9.4.18 У котельних приміщеннях допускається встановлення витратних баків закритого типу для рідкого палива:
у вбудованих котельнях - об'ємом не більше 1 куб.м (для мазуту);
в окремо розташованих котельнях - об'ємом не більше 5 куб.м (для мазуту) або 1 куб.м (для легкого нафтового палива).
При встановленні зазначених баків слід керуватися вимогами будівельних норм проектування котелень та складів нафти і нафтопродуктів.
9.4.19 У приміщенні котелень та інших тепловиробляючих установок підприємств і населених пунктів забороняється:
допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціальне навчання та протипожежний інструктаж, не отримали відповідних кваліфікаційних посвідчень, а також залишати без догляду працюючі котли і нагрівники;
експлуатувати установки в разі підтікання рідкого палива або витікання газу з системи паливоподачі;
розпалювати установки без їх попередньої продувки, подавати паливо, коли форсунки або газові пальники згасли;
працювати при зіпсованих або відключених приладах контролю і регулювання, а також за їх відсутності;
сушити спецодяг, взуття, інші матеріали на котлах та паропроводах;
користуватися витратними баками, які не мають пристроїв для відведення палива в аварійний резервуар у безпечне місце, в разі пожежі.
9.5 Теплові мережі
9.5.1 Коли теплові мережі прокладаються над землею, застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається, за винятком трубопроводів, прокладених поза підприємствами та населеними пунктами. В останньому випадку повинні влаштовуватись вставки завдовжки 5 м з негорючих матеріалів на кожні 100 м довжини трубопроводу.
9.5.2 Трубопроводи теплових мереж у місцях перетинання перекриттів, внутрішніх стін та перегородок необхідно прокладати в гільзах з негорючих матеріалів.
9.5.3 У місцях перетинання трубопроводами з теплоносієм металевих огороджувальних конструкцій з горючими полімерними утеплювачами в радіусі 0,1 м повинна передбачатися теплова ізоляція з негорючих матеріалів.
9.5.4 Гарячі поверхні мереж, розташованих у приміщеннях, в яких вони можуть створити небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, треба ізолювати таким чином, щоб температура на поверхні теплоізольованої конструкції була не менше ніж на 20% нижче температури самоспалахування вказаних вище речовин.
9.5.5 Теплоізоляція повинна виконуватись з матеріалів, що унеможливлюють виділення вибухопожежонебезпечних речовин у кількостях, що перевищують граничнодопустимі концентрації, і відповідати вимогам будівельних норм.
9.5.6 Не допускається:
прокладання трубопроводів теплових мереж у каналах та тунелях разом з газопроводами зрідженого газу, киснепроводами, трубопроводами з легкозаймистими речовинами;
застосування теплоізоляції з горючих та важкогорючих матеріалів для захисту теплових мереж, розміщуваних у приміщеннях категорій А, Б, В, технічних підвальних поверхах та підвалах з виходами через загальні сходові клітки;
експлуатація з пошкодженою і просоченою нафтопродуктами теплоізоляцією.
9.6 Каналізація
9.6.1 Скидання (зливання) стоків, які містять ЛЗР та ГР, речовин, що у взаємодії з водою виділяють вибухопожежонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо), у каналізаційну мережу не допускається навіть в аварійних ситуаціях.
9.6.2 Каналізація для відведення промислових стоків за всією своєю довжиною повинна бути закритою і виконана з негорючого матеріалу.
9.6.3 Для відвернення розповсюдження вогню під час пожежі мережа промислової каналізації повинна бути обладнана гідравлічними затворами. Гідрозатвори необхідно встановлювати на випусках стоків з виробничих приміщень, від майданчиків з технологічними установками, апаратами, резервуарами, зливоналивними естакадами тощо, в яких застосовуються легкозаймисті, горючі та вибухонебезпечні речовини. Шар води, який утворює гідрозатвор, повинен бути не менше 0,25 м.
9.6.4 Для відведення легких парів і газів каналізацію через підземну трасу необхідно обладнати вентиляційними стояками. Витяжні вентиляційні стояки встановлюються одразу за гідрозатворами на випуску забруднених стоків, виводяться вище покрівлі виробничої будівлі не менш ніж на 0,7 м і закінчуються обрізом труби.
9.6.5 Каналізацію мережі та гідрозатвори необхідно періодично оглядати й очищати. Кришки оглядових колодязів каналізації повинні бути постійно закритими, а на складах ЛЗР та ГР мати пофарбування, яке відрізняється, та покажчики їх місцезнаходження.
9.6.6 Не дозволяється:
експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами;
об'єднувати потоки різних стічних вод, які спроможні в разі змішування утворювати й виділяти вибухонебезпечні суміші;
з'єднувати витяжну частину каналізаційних стояків з вентиляційними системами та димоходами;
використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів ліхтарі, факели та інші види відкритого вогню.
10. СПОРУДИ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ ПАЛИВА
10.1 Склади рідкого палива, мастил та інших нафтопродуктів
10.1.1 Відкриті склади ЛЗР та ГР слід розміщувати на майданчиках, які мають нижчу позначку відносно прилеглих будівель та населених пунктів.
Відстань від складів ЛЗР та ГР до будівель, споруд і населених пунктів повинна відповідати вимогам будівельних норм.
10.1.2 Резервуарні парки та інші майданчики для зберігання ЛЗР та ГР повинні мати вздовж периметра обвалування (стінки), які перешкоджають розтіканню рідин у разі аварії. Ширина обвалування у верхній частині повинна бути не менше 0,5 м.
10.1.3 Обвалування резервуарів необхідно виконувати таким чином, щоб воно вміщувало об'єм, який дорівнює номінальному об'єму найбільшого резервуара, що розміщується в цьому обвалуванні, і на 0,2 м вище рівня розлитої рідини.
Відстань від стінок резервуарів до нижньої кромки внутрішніх схилів обвалування повинна бути не менше:
3 м - від резервуарів місткістю до 10 тис.куб.м;
6 м - від резервуарів місткістю 10 тис.куб.м і більше.
10.1.4 Майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі слід огороджувати земляним валом або негорючою суцільною стіною заввишки не менше 0,5 м з пандусами для проходу на майданчик.
10.1.5 Обвалування (стінки), їхні перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватись справними. Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими та посипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибирати, а місця розлиття посипати піском.
10.1.6 Територія складу нафтопродуктів повинна бути огороджена провітрюваною огорожею з негорючих матеріалів висотою не нижче 2 м, якщо склад розміщується поза територією підприємства.
При розміщенні складу на території підприємства, що має огорожу, влаштування спеціальної огорожі не потрібно. Необхідність улаштування спеціальної огорожі встановлюється замовником у завданні на проектування.
10.1.7 Наземні резервуари мають бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою для запобігання дії сонячного проміння.
10.1.8 Проїзні дороги на резервуарних складах повинні мати освітлення, з'єднуватися з дорогами загального користування, бути в справному стані, зимою очищатися від снігу.
10.1.9 На територіях складів потрібно періодично скошувати траву й вивозити її за межі складів.
10.1.10 При прокладці або заміні трубопроводів, які проходять через обвалування наземних резервуарів, прориті траншеї після закінчення робіт повинні бути негайно засипані і обвалування відновлено.
10.1.11 На кожний резервуар необхідно складати технологічну карту, в якій вказуються номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і випорожнювання.
10.1.12 У процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнезагороджувачів.
При температурі повітря вище нуля перевірка повинна проводитись не рідше одного разу на місяць, а нижче нуля - не рідше двох разів на місяць. Узимку дихальні клапани та сітки повинні очищуватися від льоду.
Під час огляду резервуарів, відбирання проб або замірів рівня рідини слід використовувати пристосування, які унеможливлюють іскроутворення в разі ударів.
10.1.13 Люки, що служать для вимірювання рівня та відбору проб із резервуарів, повинні мати герметичні кришки, а отвори для вимірів - кільце з металу, яке унеможливлює іскроутворення.
10.1.14 Підігрівати в'язкі нафтопродукти та такі, що застигають в резервуарах (у встановлених межах), дозволяється за умови рівня рідини над підігрівниками не менше 0,5 м.
10.1.15 Для резервуарів, де зберігаються сірчисті нафтопродукти, повинен бути розроблений графік планових робіт з очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза.
10.1.16 При виникненні тріщин у швах стінок або дна діючий резервуар має бути негайно випорожнений.
10.1.17 Ремонт резервуарів дозволяється проводити лише після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від нього трубопроводів, відкриття усіх люків, ретельного очищення (пропарювання та промивання), відбирання з резервуарів проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації.
10.1.18 Перед ремонтом резервуарів необхідно їх, а також усі засувки на сусідніх резервуарах та трубопроводах накрити повстю, просоченою антипіренами (влітку повсть змочити водою). Електро- та газозварювальну апаратуру дозволяється розміщати на відстані не ближче 50 м від діючих резервуарів.
Електро- та газозварювальні роботи повинні проводитись з оформленням наряду-допуску, а місця їх виконання забезпечуються первинними засобами пожежогасіння.
10.1.19 На території складів з нафтопродуктами забороняється:
установлювати тимчасові інвентарні будівлі і побутові вагончики, а також зберігати різні матеріали і обладнання, які не відносяться до технології перероблення та зберігання нафтопродуктів;
використовувати відкритий вогонь при оглядах та підігріванні труб, а також палити поруч з резервуарами, в насосних, у камерах засувок і допоміжних приміщеннях.
10.1.20 Стаціонарні установки пожежогасіння наземних металевих резервуарів повинні бути в справному стані.
10.1.21 У виробничих приміщеннях і на території складів повинні бути встановлені знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
10.1.22 Тунелі, камери засувок і канали трубопроводів слід підтримувати в чистоті, регулярно очищати від розлитих нафтопродуктів, води і інших матеріалів.
10.1.23 Блискавкозахист, електричне освітлення складів нафтопродуктів, а також охоронне освітлення вздовж периметра повинні бути в справному стані.
10.1.24 Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій можуть використовуватись акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.
10.1.25 Зливні шланги повинні бути споряджені наконечниками з матеріалів, які унеможливлюють іскроутворення від удару.
10.1.26 Залізничні шляхи, естакади, трубопроводи, телескопічні труби, наконечники шлангів та зливних пістолетів мають бути заземлені. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше одного разу на рік згідно з графіком, затвердженим власником підприємства.
10.1.27 Технічний нагляд за системами пожежного захисту і протипожежного водопостачання і їх експлуатація повинні проводитись згідно з вимогами цих Правил.
10.2 Зливні естакади і причали
10.2.1 На зливних естакадах рідкого палива (нафтопродуктів) лотки мають бути постійно закриті негорючими плитами, а в місцях зливу залізничних цистерн - відкидними кришками.
10.2.2 Бетоновані площадки естакад і причалів, їхні бортові огородження (від розтікання нафтопродуктів) слід періодично ремонтувати для запобігання вибоїнам і тріщинам.
10.2.3 Перед початком зливних операцій необхідно перевіряти правильність відкриття всіх зливних пристроїв і засувок, щільність з'єднань усіх зливних шлангів або труб на причалах, а також берегових пристроїв заземлення нафтоналивних суден.
Після зливних операцій потрібно прибрати розлиті нафтопродукти.
10.2.4 Під час зливу рідких нафтопродуктів повинні використовуватись переносні лотки або кожухи для недопущення розбризкування.
10.2.5 При з'єднуванні або роз'єднуванні трубопроводів на причалах, а також при відкритті зливних пристроїв у нафтоналивних суднах і залізничних цистернах повинні використовуватись інструмент, фланцеві і муфтові з'єднання, які не утворюють іскор.
10.2.6 Нафтоналивні судна, які пришвартовані до причалу, повинні заземлюватись до з'єднування трубопроводів із зливними пристроями. Заземлення слід знімати тільки після закінчення зливних операцій і роз'єднання трубопроводів із шлангами причалу і судна.
10.2.7 Обслуговуючі працівники причалу і судна зобов'язані вести постійний нагляд за процесом зливних робіт і станом обладнання.
10.2.8 Трубопроводи для зливу нафтопродуктів із нафтоналивних суден повинні обладнуватися аварійною засувкою, яка встановлюється на відстані не менше 30 м від причалу.
10.2.9 Забороняється рух тепловозів залізничними коліями зливних естакад. Залізничні цистерни під злив повинні подаватись і виводитись плавно, без поштовхів і ривків.
10.2.10 Застиглі нафтопродукти повинні підігріватись тільки парою або в спеціальних тепляках.
При розігріві мазуту в залізничних цистернах відкритим паровим приладдям його слід вмикати в роботу тільки після повного занурення шланга в мазут.
Підігрів у цистернах і в інших ємностях (лотках) має бути на 15 град.С нижче температури спалаху цих нафтопродуктів, але не вище +90 град.С.
10.2.11 При зливі нафтопродуктів і інших горючих рідин, які мають температуру спалаху нижче 120 град.С (за винятком мазуту), зливні пристрої повинні бути закритого виконання (гнучкий шланг з наконечником або фланцеве з'єднання). Довжина шланга має бути такою, щоб можна було опускати його до дна залізничної цистерни. Наконечники (фланці) шлангів повинні виготовлятися з іскробезпечних матеріалів.
Нижній злив ЛЗР (нафтопродуктів) допускається тільки через герметизовані зливні пристрої. Забороняється злив указаного палива у відкриті лотки.
10.2.12 У разі надходження на склад рідкого палива з температурою спалаху нижче 45 град.С злив його забороняється.
10.2.13 Забороняється злив мазуту, дизельного палива й інших нафтопродуктів на залізничних зливних естакадах і водних причалах під час грози.
10.2.14 При зливних операціях забороняється:
виконувати електрогазозварювальні роботи та користуватись відкритим вогнем ближче 30 м;
застосовувати для освітлення переносні електролампи відкритого виконання, крім акумуляторних у вибухобезпечному виконанні.
10.3 Приміщення для підготовки і перекачки нафтопродуктів
10.3.1 Приміщення для підготовки і перекачки нафтопродуктів (мазутонасосні, маслонасосні, регенерації масла та ін.) повинні постійно утримуватись у чистоті.
Забороняється для чистки підлоги й обладнання користуватись легкозаймистими рідинами.
10.3.2 Перед пуском устаткування необхідно перевіряти стан обладнання, герметичність засувок і трубопроводів, включення автоматичних систем захисту і блокування.
10.3.3 Протікання нафтопродуктів на засувках, фільтрах, фланцевих з'єднаннях або ущільненнях обладнання повинно негайно усуватись.
При виявленні значного витоку нафтопродуктів, що порушує нормальний режим роботи обладнання, необхідно включити резервне обладнання або аварійно зупинити установку.
10.3.4 Технічний стан стаціонарних автоматичних газоаналізаторів, пристроїв звукової і світлової сигналізації щодо наявності у виробничих приміщеннях небезпечної концентрації парів у повітрі належить регулярно перевіряти.
10.3.5 Маслоочисні установки (сепаратори), які встановлені стаціонарно, повинні мати справну дренажну систему, а приймальний бак брудного масла - мірне скло із захисним кожухом.
10.3.6 При очищенні масла потрібно вести контроль за його тиском, температурою, вакуумом, безперервністю подавання масла в маслопідігрівачі.
10.3.7 Обладнання маслоочисних установок повинно встановлюватись на негорючих фундаментах (основах).
10.3.8 Пости первинних засобів пожежогасіння потрібно розміщувати раціонально для можливості швидкого і безпечного використання.