10.3.9 У приміщеннях для підготовки і перекачки нафтопродуктів забороняється:
зберігати різні матеріали і обладнання;
залишати промаслені (замазучені) обтиральні матеріали;
сушити на нагрітих поверхнях обладнання і трубопроводах спецодяг;
улаштовувати тимчасові зварювальні пости в приміщеннях насосних та проводити вогневі роботи без попереднього контролю за станом повітряного середовища засобами експрес-аналізів з застосуванням газоаналізаторів;
захаращувати евакуаційні проходи і виходи із приміщення матеріалами і обладнанням.
10.4 Зберігання ЛЗР та ГР у тарі
10.4.1 Зберігання ЛЗР та ГР у тарі слід здійснювати в будівлях або на майданчиках під навісами. Навіси слід улаштовувати лише з негорючих матеріалів. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих майданчиках нафтопродуктів з температурою спалаху 45 град.С і нижче.
10.4.2 Зберігання рідин з температурою спалаху парів вище 120 град.С у кількості до 60 куб.м дозволяється в підземних сховищах з горючих матеріалів за умов улаштування підлоги з негорючих матеріалів та засипання її шаром утрамбованої землі завтовшки не менше 0,2 м.
10.4.3 Будівлі та споруди складів для зберігання ЛЗР та ГР (за винятком металевих резервуарів) повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості.
10.4.4 Будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути заввишки не більше трьох поверхів, а ЛЗР - одноповерховими.
10.4.5 Загальна місткість однієї будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1,2 тис.куб.м ЛЗР або 6 тис.куб.м ГР. При цьому в одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше 0,2 тис.куб.м ЛЗР або 1 тис.куб.м ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, що відповідає вимогам будівельних норм.
10.4.6 Дверні отвори у приміщеннях для зберігання ЛЗР та ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менше 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії. Підлога в цих приміщеннях повинна бути з негорючих матеріалів і мати похил для стікання рідини до лотків та трапів.
10.4.7 У разі зберігання бочок з ЛЗР та ГР у будівлях слід дотримуватися таких вимог:
вручну вкладати бочки на підлогу не більше ніж у 2 яруси;
укладати бочки механізовано не більше ніж у п'ять ярусів - для ГР і у три яруси - для ЛЗР;
укладати не більше двох бочок за шириною штабеля або стелажа;
укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд за висотою, незалежно від виду нафтопродуктів;
проходи для транспортування бочок мають бути не менше 1,8 м завширшки, а проходи між стелажами або штабелями - не менше 1 м.
10.4.8 При зберіганні бочок на відкритих майданчиках необхідно:
у межах однієї огородженої (обвалованої) території розміщувати не більше шести штабелів;
довжина штабеля не повинна перевищувати 25 м, а ширина - 15 м;
відстань між штабелями на одному майданчику повинна бути не менше 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків - не менше 20 м, між штабелями та валом (стіною) - не менше 5 м;
укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси у висоту і з проходами завширшки не менше 1 м через кожні два ряди.
10.4.9 Бочки повинні укладатися пробками догори.
10.4.10 Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках із щільно закритими пробками (люками), укладеними не більше ніж у чотири яруси відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках.
10.4.11 Для розливання ЛЗР та ГР повинен бути передбачений ізольований майданчик (приміщення), обладнаний відповідним приладдям для виконання робіт.
Відпускати ЛЗР та ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише у спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Відпуск ЛЗР та ГР у скляні та поліетиленові посудини забороняється.
10.4.12 Прямий телефонний зв'язок нафтобази з найближчою пожежною частиною повинен постійно утримуватись справним, із щоденним контролем справності перед початком роботи бази.
10.4.13 Не дозволяється:
зменшення висоти обвалування, розрахованої за будівельними нормами;
укладання бочок без прокладок між ярусами;
приймання на зберігання пошкоджених бочок, бочок без пробок або закритих пробками, що не відповідають тарі;
застосування інструменту для відгвинчування пробок з металу, що дає іскри.
10.5 Автозаправні станції
10.5.1 АЗС розподіляються на стаціонарні (САЗС), пересувні (ПАЗС) та контейнерні (КАЗС).
10.5.2 Відповідальність за пожежну безпеку АЗС несуть їхні власники. До роботи на АЗС допускаються лише особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і мають відповідне посвідчення.
10.5.3 Протипожежні розриви від АЗС до прилеглих будівель, споруд, відкритих майданчиків, лісових масивів, а також між будівлями та устаткуванням на території станцій повинні відповідати вимогам будівельних норм.
10.5.4 Територія АЗС повинна бути спланована таким чином, щоб унеможливити попадання розлитих нафтопродуктів (у тому числі у разі аварії) за її межі і утримуватися з урахуванням вимог, викладених у розділі 10.1 цих Правил.
Автомобілі, що чекають черги для заправлення, повинні розміщуватись біля в'їзду на територію АЗС, поза зоною розміщення паливних резервуарів і колонок.
10.5.5 Забороняється палити, проводити ремонтні та інші роботи, пов'язані з застосуванням відкритого вогню як у будівлі АЗС, так і на відстані менше 20 м від її території.
10.5.6 На АЗС мають бути вивішені на видних місцях плакати, на яких виписані обов'язки водія під час заправки автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки.
10.5.7 Місця заправки та зливання нафтопродуктів повинні бути освітлені в нічний час.
АЗС необхідно оснастити телефонним та гучномовним зв'язком.
10.5.8 Кришки зливних та замірних труб, люків оглядових та зливних колодязів повинні утримуватися закритими.
Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах повинно здійснюватися спеціально призначеними для цієї мети стандартними вимірювальними приладами (пристроями).
10.5.9 Зливати нафтопродукти в підземні резервуари необхідно закритим способом (трубопроводом або через шланг).
Перед зливанням нафтопродукту з автоцистерн у резервуар слід заміряти рівень нафтопродукту в цьому резервуарі. Процес зливання повинен контролюватися працівником АЗС та водієм автоцистерни.
Наконечники зливних шлангів мають бути виготовлені з матеріалу, який унеможливлює іскроутворення при ударах об корпус резервуара і заземленні.
10.5.10 Автоцистерни під час зливання повинні бути приєднані до заземлювального пристрою. Гнучкий заземлювальний провідник має бути постійно приєднаним до корпусу автоцистерни і мати на кінці пристосування для приєднання до заземлювального пристрою (струбцину, спеціальний наконечник тощо). Кожна цистерна автопотяга повинна бути заземлена нарізно до повного зливання з неї нафтопродуктів.
10.5.11 Кожне технічне обслуговування, ремонт, перевірка роздавальних колонок повинні фіксуватися в журналі обліку ремонту устаткування.
10.5.12 Очищення резервуарів повинно здійснюватися не рідше одного разу на два роки відповідно до вимог ГОСТ 1510-84 "Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение", а також у разі заміни марки нафтопродукту.
10.5.13 За герметичністю фланцевих, різьбових та інших типів з'єднань у колонках, роздавальних рукавах, трубопроводах та арматурі повинен бути встановлений постійний нагляд. Витікання, що виникло, треба негайно усунути.
10.5.14 Кришки оглядових та приймальних колодязів дозволяється відкривати лише для вимірювань і відбирання проб під час зливних операцій та проведення профілактичних заходів.
10.5.15 Для відкривання і закривання пробок металевої тари та проведення інших робіт у вибухонебезпечних зонах на АЗС повинен бути набір інструменту з металу, що не утворює іскор.
10.5.16 Ефективність вентиляційних установок повинна перевірятися щорічно з відміткою в журналі.
10.5.17 Під час заправлення на АЗС слід дотримуватися таких вимог:
мотоцикли й моторолери подаються до бензоколонок з непрацюючими двигунами, пуск та вимкнення яких мають здійснюватися на відстані не менше 15 м від колонок, а автомобілі - своїм ходом, з наступним вимкненням двигунів до початку процесу заправлення;
нафтопродукти відпускаються безпосередньо в бензобаки;
облиті нафтопродуктами частини автомобілів, мотоциклів та моторолерів до пуску двигунів водіями насухо протираються;
випадково розлиті на землю нафтопродукти необхідно засипати піском, а просочений пісок і промаслені обтиральні матеріали збираються в металеві ящики з кришками, які щільно закриваються і після закінчення робочого дня вивозяться з території АЗС;
відстань між автомобілем, який знаходиться під заправленням, та автомобілем, що стоїть за ним, має бути не менше 3 м, а відстань між усіма іншими автомобілями, які стоять у черзі, - не менше 1 м; при цьому для кожного транспортного засобу повинна бути забезпечена можливість маневрування та виїзду з території АЗС.
10.5.18 На АЗС забороняється:
заправлення транспортних засобів з працюючими двигунами;
проїзд автотранспорту над підземними резервуарами;
робота в одязі та взутті, що облиті бензином;
заправлення транспортних засобів (крім легкових автомобілів), у яких перебувають пасажири;
заправлення автомобілів, завантажених небезпечним вантажем (вибуховими речовинами, стисненими та зрідженими горючими газами, ЛЗР і ГР, отруйними та радіоактивними речовинами тощо);
в'їзд на територію АЗС і заправлення тракторів, не обладнаних іскрогасниками;
відпуск палива роздавальними колонками, котрі підключені до заповнюваних резервуарів (під час зливання нафтопродуктів);
приєднання заземлювальних провідників до пофарбованих та забруднених частин автоцистерни;
використання як заземлювачі трубопроводів з ЛЗР, ГР та горючими газами, а також інших трубопроводів;
експлуатація вибухозахищеного електрообладнання зі знятими деталями оболонки, в тому числі кріпильними, передбаченими його конструкцією.
10.6 Газове господарство
10.6.1 Газорегуляторні пункти (далі - ГРП) і газорегуляторні установки (далі - ГРУ) електростанцій повинні відповідати вимогам Правил безпеки систем газопостачання України ( ДНАОП 0.00-1.20-98.
10.6.2 У приміщеннях газового господарства ГРП, ГРУ повинні бути вивішені схеми і інструкція з експлуатації обладнання.
Зовні приміщень на видних місцях повинні бути встановлені знаки безпеки за діючими державними стандартами та табличка з телефоном відповідального за пожежну безпеку та газове господарство - на воротах ГРП.
10.6.3 Приміщення з контрольно-вимірювальними приладами і пристосуваннями управління повинно бути відокремлено від ГРП і ГРУ газонепроникною стіною, в якій не допускаються наскрізні отвори та щілини. Проходження комунікацій через стіну допускається тільки з застосуванням спеціальних улаштувань (сальників).
10.6.4 Газонебезпечні роботи повинні проводитись тільки за нарядом згідно з правилами техніки безпеки. З персоналом повинен проводитись інструктаж, у тому числі щодо заходів пожежної безпеки, після якого члени бригади можуть допускатися до роботи.
10.6.5 Перед початком вогненебезпечних робіт (зварювання різне тощо) повинні бути виконані організаційні і технічні заходи для унеможливлення накопичення залишків газу і надходження його до місця роботи, проведений аналіз повітря на відсутність вибухонебезпечних концентрацій (особливо в непровітрюваних зонах), а також одержано дозвіл головного інженера підприємства.
10.6.6 Підготовку технологічного обладнання до ремонту, демонтаж і монтаж після ремонту в діючому ГРП (ГРУ), як правило, дозволяється виконувати протягом світлового дня.
В аварійній ситуації допускається виконувати ці роботи в нічний час при умові забезпечення додаткових заходів безпеки: підсилення освітлення, встановлення додаткового нагляду, а також безперервний контроль загазованості.
10.6.7 Забороняється проводити монтаж або ремонт обладнання і газопроводів у приміщенні при непрацюючій вентиляції.
При виході з роботи системи вентиляції ГРП (ГРУ) потрібно вжити заходів для унеможливлення утворення вибухонебезпечної концентрації газу в приміщенні.
10.6.8 Тиск у газових апаратах або газопроводах для виконання ремонтних робіт повинен знижуватися після їх відключення тільки через продувні свічі або регулятори тиску.
Забороняється для цієї мети роз'єднувати фланцеві з'єднання на запірній арматурі.
10.6.9 Заглушки, встановлені на газопроводах, повинні бути розраховані на максимально можливий тиск газу при аварії і ремонтних роботах. Заглушки повинні мати хвостові виступи за фланці.
10.6.10 Відігрівання газопроводів і арматури повинно проводитися парою або гарячою водою.
Забороняється застосування для цієї мети джерела тепла з відкритим вогнем.
10.6.11 Роботи з ремонту електрообладнання ГРП (ГРУ) і заміни перегорілих електроламп повинні проводитися при знятому струмі. При недостатньому природному освітленні допускається застосування переносних світильників у вибухобезпечному виконанні або додаткове встановлення їх зовні за заскленим віконним блоком.
10.6.12 При різких змінах тиску газу негайно слід уживати заходів щодо виявлення й усунення причин, а також переведення котельних установок на спалювання резервних видів палива.
10.6.13 При утворенні витоку газу з газопроводу аварійну ділянку (зону) потрібно негайно огородити, вивісити відповідні попереджувальні й заборонні знаки безпеки, а також вжити заходів щодо термінового відключення пошкодженого газопроводу або обладнання.
10.6.14 Забороняється застосування відкритого вогню для пошуку місць витоку газу.
10.6.15 При використанні землерийних машин останній шар ґрунту над пошкодженим газопроводом завтовшки 200-З00 мм необхідно прибирати вручну лопатами з дотриманням заходів безпеки.
10.6.16 Газопроводи, які прокладаються відкрито, повинні бути пофарбовані згідно з вимогами діючих державних стандартів (ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки").
10.6.17 Забороняється використовувати діючі газопроводи для влаштування підвіски (опори) пристосувань і настилів будівельних риштувань.
10.6.18 При вимушеному перетинанні зварювальним електрокабелем діючих газопроводів слід виконувати додаткове його ізолювання або встановлювати повітряну підвіску.
10.6.19 При роботі в приміщеннях ГРП (ГРУ) і в загазованому середовищі повинні застосовуватись інструменти з матеріалу, який унеможливлює іскроутворення. Використання інструментів з чорного металу допускається при умові покриття робочої частини густим мастилом.
Персонал повинен бути у взутті, яке унеможливлює іскроутворення, і в одязі з матеріалу, який не накопичує статичних зарядів.
10.6.20 У разі встановлення газових плит біля стін (перегородок) з горючих матеріалів стіни (перегородки) слід ізолювати негорючими матеріалами: штукатуркою, покрівельною сталлю по негорючому теплоізоляційному матеріалу не менше 3 мм завтовшки та ін. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1 м з кожного боку і не менше 0,8 м зверху.
Відстань від плити до ізольованих негорючими матеріалами стін (перегородок) повинна бути не менше 0,07 м.
Відстань між плитою та неізольованою стіною (перегородкою) з горючих матеріалів повинна бути не менше 1 м.
10.6.21 Установлення газових проточних водонагрівників потрібно передбачати на стінах (перегородках) з негорючих матеріалів.
Допускається встановлювати проточні водонагрівники на обштукатурених, а також на облицьованих негорючими або важкогорючими матеріалами горючих стінах (перегородках) на відстані не менше 0,03 м від них. Ізоляція повинна виступати за габарити корпусу водонагрівників не менше ніж на 0,1 м.
10.6.22 Установлення газових опалювальних котлів, опалювальних апаратів та ємних газових водонагрівників слід виконувати біля стін з негорючих матеріалів або біля стін, захищених негорючими або важкогорючими матеріалами, на відстані не менше 0,1 м.
10.6.23 Меблі та інші вироби (предмети) з горючих матеріалів слід установлювати не ближче 0,2 м від газових приладів.
10.6.24 При появі в приміщенні запаху газу слід негайно припинити його подавання, викликати аварійну газову службу та провітрити приміщення. До усунення несправності у приміщенні забороняється запалювати сірники, палити, застосовувати відкритий вогонь, вмикати та вимикати електроприлади.
10.6.25 Газонебезпечні роботи повинні проводитись відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України ( ДНАОП 0.00-1.20-98).
10.7 Склади твердого палива
10.7.1 На складах твердого палива забороняється здійснювати розвантаження, зберігання і спалювання палива з незнайомими або невивченими характеристиками щодо вибухопожежонебезпеки.
Площадка для зберігання твердого палива повинна бути очищена від рослинного сміття і горючих матеріалів, вирівняна і щільно втрамбована.
Забороняється складування вугілля на землі, яка має органічні речовини і колчедани.
10.7.2 Під закладеними штабелями твердого палива не рекомендується розміщувати водостічні канали, дренажні пристрої, окремі труби і кабелі, а також теплофікаційні, кабельні та інші тунелі. При потребі будівництва тунелів вони повинні бути прохідними і мати перекриття із шаром ущільненого ґрунту над ним завтовшки не менше 1 м.
10.7.3 На складі повинна бути передбачена спеціальна площадка для гасіння палива, що самозагорілося, і його остигання після видалення із штабеля.
10.7.4 Усе паливо, яке поступає на склад для тривалого зберігання, повинно складуватися в штабелі в міру вивантаження його з вагонів і за можливості в короткий термін.
Забороняється зберігання вивантаженого палива в безформних купах і навалом більше двох діб.
10.7.5 Габаритні розміри штабелів вугілля визначаються розмірами відведеної для них площадки, а також можливостями вантажно-розвантажувальних механізмів.
10.7.6 Для виконання регламентних робіт зі штабелями, а також проїзду механізмів і пожежних машин відстань від підошви штабелів до загорожі і фундаменту підкранових колій повинна бути не менше 3 м, а до зовнішнього краю головки підкранової рейки або брівки автошляху - не менше 2 м.
10.7.7 За паливом, що зберігається на складі і може самозагорітись, повинно бути встановлено систематичне спостереження з метою своєчасного виявлення самозагоряння. Основним методом експлуатаційного контролю за станом штабелів є його зовнішній (візуальний) огляд, який виконується за встановленим графіком черговою зміною або особою, призначеною начальником цеху.
10.7.8 Для уточнення розмірів осередку самозагоряння палива і для контролю за температурою осередку в штабелі повинні застосовуватись спеціальні термовизначальники і термощупи.
10.7.9 Під час візуальних оглядів штабеля з паливом, що самозагорілося, особливу увагу має бути звернено на стан укосів у нижній частині, де накопичуються великі куски, бо в цих місцях відбувається проникнення кисню, яке призводить до самонагрівання і самозагоряння.
10.7.10 Зовнішніми ознаками зміни температури в штабелях і появи місць самозагоряння є:
поява за ніч на поверхні штабеля, близького до місця самозагоряння, вологих плям, які зникають зі сходом сонця, а в зимовий час - проталин у сніговому покрові й покришення снігу;
швидке утворення сухих плям у штабелі після дощу або великої роси;
поява пари і специфічного запаху продуктів розкладання палива;
утворення сольових відкладень на поверхні штабеля, які зникають після опадів.
10.7.11 При виявленні ознак самозагоряння палива потрібно в короткий термін виконати додаткові ущільнення поверхні штабеля на ділянці, яка перевищує розміри вогнища в 2-3 рази.
Якщо вказані заходи будуть недостатніми, то осередки палива, що самозагорілося, підлягають вилученню зі штабеля з поступовим гасінням на спеціальній площадці з подальшим подаванням у тракт паливоподачі котельні.
10.7.12 Забороняється заливати водою осередки палива, що самозагорілося, безпосередньо в штабелі.
10.7.13 Забороняється вилучати осередки палива, що самозагорілося, зі штабеля при сильному вітрі (більше 5 м/с). Заглиблення, яке залишилося в штабелі, має бути засипано вологим паливом і ущільнено на рівні з поверхом штабеля.
10.7.14 При зберіганні особливо активного вугілля /кансько-ачинського, екібастузького, назарівського і деяких інших/ можливе його поверхневе самозагоряння, яке за декілька годин може охопити всю поверхню штабеля, якщо не вжити заходів для ліквідації самозаймання, що виникло.
Поверхневі осередки палива, що самозагорілося, повинні ліквідуватися шляхом перемішування зі свіжим паливом з обов'язковим ущільненням поверхні штабеля.
Допускається гасіння вказаних поверхневих осередків палива, що самозагорілося, розпиленою водою з одночасним перемішуванням зі свіжим паливом з наступним ущільненням.
У дощову погоду можливе гасіння поверхні осередків палива, що самозагорілося, шляхом перемішування палива цього самого штабеля з наступним ущільненням.
10.7.15 За ліквідованими осередками горіння має вестись постійний контроль з записом в оперативному журналі протягом тижня.
При відсутності в цих штабелях нових осередків палива, що самозагорілося, зберігання і витрата палива здійснюються у звичайному порядку.
10.7.16 Забороняється подавати паливо, що самозагорілося:
при розвантаженні з вагонів безпосередньо в штабель з паливом або в тракт паливоподачі;
зі штабеля в тракт паливоподачі.
10.7.17 Паливо з виявлених осередків, що самозагорілося у вагонах, повинно бути вилучено і подаватись на спеціальні площадки для гасіння розпиленою водою. Охолоджене паливо разом зі свіжим дозволяється подавати на спалювання.
10.7.18 Зсуви, вимоїни та інші дефекти, що виникають у штабелі палива, котре самозагорілося протягом певного часу, а також через довготривалі дощі, мають вилучатися у короткий термін, а штабелі додатково ущільнюватися, щоб запобігати самозайманню.
10.7.19 При обладнанні на складі палива незалежної мережі протипожежного водопостачання і насосної станції вони повинні експлуатуватись аналогічно системам пожежогасіння даного підприємства.
10.7.20 Перед закладкою палива, яке тільки поступило, основу старого штабеля необхідно чистити від залишків палива особливо ретельно, якщо в ньому були осередки палива, що самозагорілися при зберіганні.
10.8 Паливоподача твердого палива
10.8.1 Персонал, який забезпечує експлуатацію, наладку й ремонт паливоподачі твердого палива, зобов'язаний знати характеристику палива, яке поступає на електростанцію, і його вибухо- і пожежонебезпеку.
10.8.2 При проведенні різних робіт необхідно вилучити або звести до мінімуму утворення інтенсивного джерела пилу, оскільки пил (розмір частинок менше 0,2 мм) вугілля, який зависає в повітрі, утворює вибухонебезпечну суміш.
10.8.3 Концентрація паливного пилу в повітрі виробничих приміщень і галерей конвеєрів не повинна перевищувати допустимих значень, установлених санітарними нормами (до 10 мг/куб.м). Постійний контроль запиленості приміщень має проводитись за графіком залежно від властивостей палива.
10.8.4 Вузли пересипання палива та інше технологічне обладнання з джерелами пиління повинні мати надійне ущільнення.
За станом ущільнень встановлюється періодичний контроль. Помічені неполадки необхідно ліквідовувати в короткий термін.
10.8.5 Для забезпечення санітарних норм і вимог вибухонебезпеки тракту паливоподачі на вузлах пересипання палива повинні нормально працювати аспіраційні установки або установки подавлення пилу з застосуванням тонко розпиленої води, повітряно-механічної піни або водопарової суміші.
10.8.6 При подаванні палива необхідно, щоб працювали всі засоби знепилення, які розміщуються на тракті паливоподачі, а також пристрої - уловлювачі металу й трісок.
Пристрої пуску та зупинки установок обезпилення або пилеподавлення повинні бути зблоковані з установками пуску й зупинки конвеєрів паливоподачі.
10.8.7 На тракті паливоподачі повинен регулярно проводитися контроль і своєчасно виконуватися поточний ремонт устаткування для зменшення нагромадження пилу.
10.8.8 У приміщенні тракту паливоподачі необхідно дотримуватися чистоти, регулярно проводити прибирання з видаленням пилу з усіх місць його нагромадження.
Прибирання слід виконувати згідно з затвердженим графіком залежно від типу твердого палива, його здатності до окиснення й запилення приміщень.
Пил повинен прибиратись гідрозмиванням або механізованим способом. У разі потреби в окремих місцях його можна прибирати вручну. Ці роботи дозволяється виконувати тільки після зволоження пилу розпиленою водою.
Щоб уникнути завихрення пилу палива, слід регулярно проводити ремонт засклення і дверних прорізів.
10.8.9 Опалювальні системи, що встановлені протягом тракту паливоподачі, повинні мати гладкі поверхні й бути легкодоступні для очищення.
10.8.10 Електрообладнання, яке встановлене на тракті паливоподачі, має бути пилезахисного виконання і відповідати вимогам гідроприбирання пилу.
10.8.11 На кабельних трасах, що проходять трактом паливоподачі, необхідно залишати просвіти між кабелями для зменшення нагромадження пилу.
Перетинання кабельних проходів на перекриттях та стінах повинні ущільнюватися.
10.8.12 У приміщеннях, галереях конвеєрів і бункерах сирого вугілля застосовуються світильники пилезахисного виконання. Очищення світильників і заміна лампочок проводиться за умови виключеної напруги і тільки електромонтером.
На трактах паливоподачі допускається застосування люмінесцентних світильників закритого виконання.
10.8.13 При завантаженні конвеєрних стрічок і за їх роботи не повинно бути просипання палива. Просипане паливо слід прибирати протягом робочої зміни.
10.8.14 Щоб уникнути злежування палива, що самозагоряється в бункерах сирого вугілля, періодично за графіком проводиться їх опорожнення до мінімально допустимого рівня.
10.8.15 При переході електростанції на довготривале спалювання газу або мазуту і перед капітальним ремонтом відповідного обладнання необхідно проводити повне опорожнення бункерів сирого вугілля.
10.8.16 Дренчерні водяні завіси повинні перевірятися з пуском води за затвердженим графіком, але не менше одного разу на квартал. Результати огляду й пуску дренчерних завіс необхідно записувати в оперативний журнал паливно-транспортного цеху.
Місцеве ручне управління дренчерними завісами має бути справним і розташовуватись у доступних при пожежі місцях (на сходах, у тамбурах тощо).
10.8.17 Змащувальні матеріали у кількості добової потреби зберігаються в закритій тарі й закритих маслянках поблизу робочих місць у спеціальних металевих ящиках.
10.8.18 Зварювальні й інші вогненебезпечні роботи виконуються згідно з вимогами, викладеними у розділі 15 цих Правил.
10.8.19 Перед проведенням вулканізаційних робіт на конвеєрах необхідно очистити від пилу ділянку не менше 10 м уздовж стрічки (при потребі виконати гідроприбирання) і забезпечити її пересувними засобами пожежогасіння.
10.8.20 У галереях тракту паливоподачі перехідні мости через конвеєри повинні бути в справному стані.
10.8.21 У виробничих приміщеннях тракту паливоподачі забороняється:
палити за межами спеціально відведених місць;
застосовувати для опалення електричні нагрівальні прилади;
застосовувати відкриті лампи розжарювання;
подавати паливо, що самозагорілося (тліюче), на конвеєри і складувати його в бункери;
нагромаджувати паливо під нижніми нитками конвеєрних стрічок;
зупиняти конвеєри, навантажені паливом, крім аварійних випадків;
у разі аварійної зупинки конвеєрні стрічки повинні бути розвантажені від палива в найкоротший термін;
зберігати в галереях конвеєрів демонтоване обладнання, транспортерну стрічку та інші горючі матеріали.
10.8.22 У разі виявлення осередків вогнищ, тління або горіння в бункері сирого палива необхідно вжити таких організаційних і технічних заходів:
про проведену роботу негайно довести до відома начальника зміни, цеху або електростанції;
організувати гасіння вогнища (тління) розпиленою водою;
завантажити бункер до найбільшої відмітки свіжим паливом, якщо це можливо;
швидко розпочати спрацювання палива з бункера;
зробити відповідний запис в оперативний журнал цеху, а при пошкодженні обладнання або його зупинці провести розслідування.
11. ПИЛОПРИГОТУВАЛЬНІ ТА ТЕПЛОСИЛОВІ УСТАНОВКИ
11.1 Установки для підготовки й спалювання твердого палива в пиловидному стані
11.1.1 Для кожного пилоприготувального устаткування має бути складена експлуатаційна інструкція, до якої обов'язково включається і розділ з вимогами вибухо- і пожежної безпеки. Експлуатаційні інструкції на основне й допоміжне обладнання затверджує головний інженер станції.
11.1.2 Пуск у роботу заново змонтованого чи після капітального ремонту пилоприготувального устаткування повинен проводитися тільки після підписання приймального акта й під керівництвом відповідальної особи, яка має навики пуску й експлуатації цього устаткування.
Перед початком експлуатації необхідно проводити повузлові випробовування, пробний пуск основного й допоміжного обладнання або їх комплексне випробовування на холостому ходу.
11.1.3 Перед пробним пуском обладнання або комплексним випробовуванням необхідно задіяти засоби управління, захисту, блокування і зв'язку, а також перевірити запобіжні пристрої та підготувати до роботи засоби гасіння пожежі.
11.1.4 До пуску устаткування мають бути проведені роботи з ізолювання негорючими теплоізоляційними матеріалами всіх гарячих поверхонь трубопроводів та елементів обладнання.
Температура на поверхні ізоляції не повинна перевищувати значень, встановлених ПТЕ.
Теплова ізоляція на гарячих трубопроводах повинна обов'язково мати додаткове металеве або інше негорюче покриття у місцях, які розташовані ближче 3 м від кабельних ліній і трубопроводів з нафтопродуктами та горючими газами.
11.1.5 Забороняється пуск пилоприготувального устаткування після монтажу, капітального ремонту або довготривалої зупинки (більше 3 діб) без огляду і прибирання обладнання, перевірки закриття усіх люків, а також при несправних системах технологічних захистів, блокувань і засобів пожежогасіння.
11.1.6 Включення в роботу пилоприготувального устаткування повинно здійснюватися тільки після повного закінчення усіх ремонтних, ізоляційних і налагоджувальних робіт, усунення виявлених недоробок, особливо щодо вибухо- і пожежної безпеки, а також після зняття будівельних пристосувань, які застосовувались при будівельно-монтажних і ремонтних роботах.
11.1.7 Температура сушильного агента в усіх режимах роботи пилоприготувального устаткування з урахуванням характеристики твердого палива й технологічної схеми має бути вказана в інструкціях з експлуатації.
11.1.8 При роботі пилоприготувального устаткування цілісність запобіжних пристроїв повинна періодично перевірятись черговим персоналом шляхом зовнішнього огляду за графіком, але не менше одного разу за квартал.
Усі запобіжні клапани необхідно обстежувати після вибухів (хлопків) у системі пилоприготувального устаткування.
Про всі помічені несправності (порушення щільності) треба довести до відома старшому зміни та зробити запис в оперативний журнал.
11.1.9 Для запобіжних пристроїв пилоприготувального устаткування всередині приміщень необхідно застосовувати діафрагми з азбесту або металу (м'яка жерсть, алюміній), які розраховуються, виготовляються і встановлюються відповідно до технічних вимог. Поза приміщенням діафрагми встановлюються тільки з металу.
11.1.10 Забороняється прокладання нових кабельних трас навпроти горловини запобіжних пристроїв пилоприготувального устаткування на відстані ближче 10 м.
Існуючі кабельні траси, які проходять на вказаній відстані, повинні бути захищені металевими кожухами (коробами) завдовжки не менше 5 м, або перед запобіжними клапанами необхідно встановити відбійні щити.
Відбійні щити (або відводи) у запобіжних пристроях встановлюються в усіх випадках для безпеки персоналу й нормальної роботи обладнання при можливому викиді пилогазової суміші.
11.1.11 Прибирання приміщень та обладнання необхідно проводити регулярно, оскільки велику небезпеку становить розпушення відкладеного пилу. Дозволяється застосовувати зволоження пилу дрібнорозпиленою водою.
11.1.12 Для забезпечення нормальної роботи пилоприготувального устаткування необхідно:
не допускати попадання в приміщення і обладнання тліючого або горючого палива й інших джерел горіння;
негайно усунути місця скупчення пилу на обладнанні;
не допускати утворення в приміщенні, на будівельних конструкціях та обладнанні відкладень паливного пилу й тліючих (горючих) середовищ;
здійснювати технічні заходи для зведення до мінімуму можливих місць відкладень пилу в патрубках млинів, сепараторах, циклонах, у пилопроводах, бункерах пилу, патрубках запобіжних клапанів,млинових вентиляторах і пилових шнеках;
знижувати запиленість приміщень до рівня нижче допустимого санітарними нормами (10 мг/куб.м);
здійснювати технічні заходи щодо зниження на пилоприготувальному устаткуванні й обладнанні об'ємної концентрації кисню (менше 16%) шляхом подання в системи інертних або димових газів;
вести постійний контроль за пилоприготувальним устаткуванням і дотримуватися технологічного режиму його роботи, особливо в час пусків і зупинок пилосистем, а також у перебоях подавання палива, які можуть призвести до вищедопустимих температур пилоповітряної суміші.
Під час пусків і зупинок (вихолощення) млинів рекомендується подавати інертні гази для зменшення вибухонебезпеки.
11.1.13 Застосування пари для пожежогасіння в бункерах з пилом, млинах та іншому пилоприготувальному обладнанні дозволяється тільки у виняткових випадках.
Пристрої подавання пари повинні забезпечувати її подання не менше 35% від об'єму обладнання. На засувках управління мають бути відповідні надписи, розташовані на основних відмітках обслуговування.
11.1.14 Система виявлення пожежі в бункерах з підвищенням температури пилу або інших критеріїв повинна підтримуватися в дієздатному стані й видавати на щит управління сигнал "Пожежа в бункері".
У час появи сигналу "Пожежа в бункері" необхідно вживати такі заходи:
негайно доповісти про ситуацію старшому зміни;
при працюючому котлі заповнити аварійний бункер пилом палива до найбільшої відмітки;
якщо температура в бункері продовжує рости, діяти відповідно до інструкції з експлуатації установок для приготування і спалювання твердого палива в пиловидному стані.
Про вжиті заходи внести відповідні записи в оперативний журнал.
11.1.15 Перед зупинкою котла на тривалий період пил у бункері повинен спрацюватись.
11.1.16 Забороняється відкривати люки і лази на працюючому пилоприготувальному обладнанні.
11.1.17 Відкриття люків і лазів на зупиненому пилоприготувальному устаткуванні треба виконувати обережно з метою запобігання розпушуванню пилу і утворенню вибухонебезпечної ситуації, а також викидам можливих тліючих вогнищ палива.
11.1.18 Зварювальні та інші вибухонебезпечні роботи в приміщенні, а також на самому обладнанні пилоприготувального устаткування необхідно виконувати з дотриманням вимог пожежної безпеки, викладених у розділі 15 цих Правил.
11.1.19 Забороняється застосовувати для гасіння загорянь і пожеж усередині й зовні пилоприготувального обладнання водяні й пінні засоби гасіння з компактними струменями, які можуть викликати додаткове розпушування пилу.
Пожежні крани необхідно укомплектовувати пожежними стволами, що дають розпилену воду.
11.2 Котельні установки
11.2.1 Улаштування котельних установок має відповідати технічним вимогам з вибухобезпеки.
11.2.2 Перед пуском котла після монтажу, ремонту або довгострокової зупинки (більше 3 діб) необхідно перевірити (випробувати) і підготовити до роботи усі допоміжні механізми, засоби захисту, управління, вимірювання, блокування, зв'язку і систем пожежогасіння повітропідігрівників з пуском води через контрольний дренаж.
Пуск обладнання і розпалювання котла треба проводити під керівництвом посадової особи, яка має досвід його пуску та експлуатації.
11.2.3 Забороняється розпочинати операції з розпалювання котла в таких випадках, якщо:
технологічне обладнання має дефекти, що не дозволяють забезпечити нормальний режим, а також можуть викликати пожежу;
не працюють контрольно-вимірювальні прилади (у тому числі й реєструвальні), які визначають основні параметри роботи котла;
є неполадки в ланцюгах управління, а також технологічних захистах і блокуваннях, які діють на зупинення котла;
не закінчені ізоляційні роботи й не зняті будівельні риштування;
не забезпечений нормальний режим у мережі протипожежного водопостачання і не готові засоби пожежогасіння.
11.2.4 Перед розпалюванням (після згасання факела й після зупинки котла) топка й газоходи, включаючи рециркуляційні, повинні бути провентильовані згідно з вимогами ПТЕ й експлуатаційної інструкції.
11.2.5 При вентиляції запірні й регулювальні апарати необхідно встановити в таке положення, яке забезпечить попередження утворення невентильованих (застійних) зон у топці, газоходах, повітропроводах і пальниках, а також попередить попадання вибухонебезпечної суміші в систему котла.
11.2.6 Газопровід до котла необхідно продути через спеціальні свічки.
Час продувки газом відрізків газопроводів визначається місцевими експлуатаційними інструкціями, при цьому вміст кисню в газі не повинен перевищувати 1%.
Забороняється запалювати газ, який випускається через продувальні свічки.
Забороняється при пускових операціях і продувці газопроводів проведення у цій зоні зварювальних та інших вогневих робіт.
11.2.7 Для попередження попадання конденсату природного газу в котли необхідно вживати організаційні й технічні заходи. Пристрої для збору та випуску конденсату із газопроводів повинні відповідати вимогам вибухо- та пожежобезпеки.
11.2.8 Персонал зобов'язаний суворо контролювати забезпечення встановленого паливного режиму котельних установок, що гарантує безпеку роботи.
11.2.9 При одержанні сигналу про загоряння відкладень у газоході (повітропідігрівачі) котла необхідно:
повідомити старшому зміни про виникнення загоряння у газоході або повітропідігрівачі;
зупинити котел;
відкрити засувку подавання води в стаціонарну установку пожежогасіння повітропідігрівача або подати насичену пару в газохід котла (при наявності скляних повітропідігрівачів).
Якщо температура за повітропідігрівачем буде продовжувати рости, необхідно діяти відповідно до оперативного плану пожежогасіння.
11.2.10 У разі виникнення пожежі в котельному відділенні котел негайно має бути зупинений, якщо вогонь або продукти згоряння загрожують життю обслуговуючого персоналу або є безпосередня загроза пошкодження обладнання, ланцюгів управління і захистів котла.
Котел також повинен бути зупинений в аварійних випадках, передбачених вимогами ПТЕ.
11.2.11 При пожежі в приміщенні котельного цеху необхідно негайно викликати пожежну охорону й відключити ділянки газопроводу й мазутопроводу, які перебувають у зоні безпосередньої дії вогню або високих температур.
У разі потреби потрібно вжити заходів щодо спорожнення газо-і мазутопроводів від горючих матеріалів.
11.2.12 Усередині котельних відділень на вхідних засувках, напірних і зворотних лініях мазутопроводів і газопроводів треба вивісити таблички "Закрити при пожежі".
Забороняється захаращувати підходи до вказаних засувок деталями обладнання й іншими матеріалами.
На мазутопроводах і газопроводах повинна застосовуватись тільки стальна арматура з ущільнювальними кільцями з матеріалу, котрий при терті й ударах не дає іскроутворення.
11.2.13 Мазут, що розлився або протік через порушення щільності сальників арматури, форсунок або трубопроводів, необхідно присипати піском і негайно прибрати. Місця, де був пролитий мазут, добре протерти.
11.2.14 На мазутопроводах і паропроводах має застосовуватись і експлуатуватися тільки негорюча теплоізоляція.
11.2.15 Треба унеможливити попадання масла й мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів, а також на гарячі поверхні обладнання. При попаданні в аварійних випадках масла або мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів слід негайно вжити заходів щодо усунення горючих рідин з теплоізоляції.
У цих випадках ділянки теплоізоляції необхідно очистити гарячою водою або парою, а якщо це не допомагає (у разі глибокого проникнення в ізоляцію), дана ділянка теплоізоляції повинна бути повністю замінена.
11.2.16 Періодично, але не менше 1 разу в півроку, необхідно проводити візуальний огляд стану теплової ізоляції трубопроводів, обладнання і бункерів. Виявлені порушення відмічати в журналі дефектів і неполадок з обладнанням.
Особливої уваги потребують місця, де є відшарування теплової ізоляції трубопроводів з високою температурою теплоносія, оскільки попадання на них горючих рідин та проникнення їх у теплоізоляцію приводить до самозагоряння.
11.2.17 Забороняється проводити зварювальні й інші вогненебезпечні роботи на діючому вибухо- і пожежонебезпечному обладнанні котельних установок.
11.2.18 Усі вогненебезпечні роботи на обладнанні котельних установок повинні проводитися тільки з оформленням нарядів та з урахуванням вимог розділу 15 цих Правил.
При виконанні вогневих робіт у приміщенні котельного відділення спалимі конструкції та обладнання в радіусі 5 м повинні бути очищені від відкладень пилу і надійно захищені (металевим екраном, азбестом або змочені водою), а також необхідно вжити заходів проти розлітання іскор і попадання їх на інші спалимі конструкції, розташовані нижче площадки й поверхи.
У разі можливості попадання іскор на розташовані нижче площадки й поверхи на цих відмітках треба поставити спостерігачів.
11.2.19 З метою підвищення надійності мазутопроводи в будівлях необхідно виготовляти з посилених стальних безшовних труб підвищеного класу з мінімальною кількістю фланцевих з'єднань на тиск відповідно Ру=1,6 МПа (16 кгс/кв.см); 4 МПа (40 кгс/кв.см); 6,4 МПа (64 кгс/кв.см) і 8,0 МПа (80 кгс/кв.см) при температурі до 200 град.С. При вимушеному застосуванні фланцевих з'єднань повинні використовуватися фланці типу "шип-паз" або інші подібні, а поверхня фланцевих з'єднань і арматура діаметром Ду=50 мм і більше має закриватися кожухами для унеможливлення фонтанування.
Мазутопроводи повинні експлуатуватися і випробовуватися за спеціальними вимогами.
11.2.20 Забороняється прокладання й експлуатація мазуто- і газопроводів нижче нульової відмітки обслуговування головного корпусу електростанції.
11.2.21 Усі трубопроводи в котельному відділенні повинні мати розпізнавальне фарбування і кольорові кільця в залежності від властивостей речовини, яка транспортується, відповідно до діючих державних стандартів, а в приміщеннях і на обладнанні повинні бути знаки безпеки. Усі газопроводи необхідно фарбувати в жовтий, а мазутопроводи - в коричневий розпізнавальний колір.
11.2.22 Резервний комплект мазутних форсунок, попередньо перевірений на стенді, має зберігатися на спеціальному стелажі поряд з відповідним котлом.
Замінені форсунки необхідно очищати в спеціально відведеному і обладнаному місці, яке має первинні засоби пожежогасіння. Розлитий мазут слід негайно прибирати.
12. ДОПОМІЖНІ ОБ'ЄКТИ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
12.1 Матеріальні склади і бази загального призначення
12.1.1 Під час зберігання у складах (приміщеннях) різних речовин та матеріалів повинні враховуватися їхні пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання, займання у разі проникнення вологи, взаємодії з повітрям тощо), сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі.
12.1.2 Умови зберігання всіх речовин і матеріалів визначаються вимогами стандартів або технічних умов на них.
12.1.3 Можливість сумісного зберігання речовин та матеріалів визначається вимогами, викладеними в ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ "Пожарная безопасность. Общие требования". Ці вимоги сформульовані на підставі кількісного врахування показників пожежної небезпеки, токсичності, а також однорідності засобів пожежогасіння.
12.1.4 Вимоги ГОСТ 12.1.004-91 не поширюються на вибухові та радіоактивні речовини, які повинні зберігатися та перевозитися за спеціальними правилами.
12.1.5 Згідно з ГОСТ 12.1.004-91 за потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, ґрунт, флору та фауну тощо), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки дихальних органів шляхом безпосередньої дії або на відстані речовини та матеріали поділяються на розряди:
безпечні;
малонебезпечні;
небезпечні;
особливо небезпечні.
У залежності від того, до якого розряду належать речовини та матеріали, визначаються умови їхнього зберігання.
12.1.6 До безпечних належать негорючі речовини та матеріали в негорючій упаковці, які в умовах пожежі не виділяють небезпечних (горючих, отруйних, їдких) продуктів розкладу або окиснення, не утворюють вибухових або пожежонебезпечних, отруйних, їдких, екзотермічних сумішей з іншими речовинами.
Безпечні речовини та матеріали зберігаються в приміщеннях або на майданчиках будь-якого типу.
12.1.7 До малонебезпечних належать такі горючі й важкогорючі речовини та матеріали, які не належать до безпечних і на які не поширюються вимоги ГОСТ 19433-88 "Грузы опасные. Классификация и маркировка". До малонебезпечних належать також негорючі речовини та матеріали у горючій упаковці.
Малонебезпечні речовини та матеріали дозволяється зберігати в приміщеннях усіх ступенів вогнестійкості (крім V).
12.1.8 До небезпечних належать горючі та негорючі речовини й матеріали, що мають властивості, прояв яких може призвести до вибуху, пожежі, загибелі, травмування, отруєння, опромінення, захворювання людей та тварин, пошкодження споруд, транспортних засобів. Небезпечні властивості можуть проявлятися як за нормальних умов, так і за аварійних, як у речовин у чистому вигляді, так і в разі їх взаємодії з речовинами та матеріалами інших категорій, визначених у ГОСТ 19433-88.
Небезпечні речовини та матеріали необхідно зберігати у складах I і II ступенів вогнестійкості.
12.1.9 До особливо небезпечних належать такі небезпечні (див. пункт 12.1.8) речовини та матеріали, які не сумісні з речовинами і матеріалами однієї з ними категорії за ГОСТ 19433-88.
Особливо небезпечні речовини та матеріали необхідно зберігати у складах I і II ступенів вогнестійкості, розташованих переважно в окремих будівлях.
12.1.10 Небезпечні матеріали та речовини згідно з вимогами ГОСТ 19433-88 класифіковані залежно від виду та ступеня небезпеки на класи, підкласи та категорії.
12.1.11 Відомості про належність до відповідного класу, підкласу, категорії та можливість сумісного зберігання ряду найрозповсюдженіших небезпечних та особливо небезпечних речовин і матеріалів наведені у Розподілі речовин та матеріалів під час зберігання (додаток 5).
Позначкою "*" відмічено індекси категорій речовин та матеріалів, що належать до особливо небезпечних.
Під сумісним зберіганням мається на увазі, що речовини та матеріали можуть розміщуватись в одному відсіку складу або на одному майданчику. При цьому відстань між ними повинна відповідати вимогам нормативних документів.
Речовини, що не увійшли до таблиці, належать до відповідного класу, підкласу, категорії на підставі пожежонебезпечних та токсикологічних характеристик, указаних у стандарті або технічних умовах на дану речовину, та керуючись вимогами ГОСТ 19433-88.
Питання про сумісне зберігання речовин з невідомими пожежонебезпечними та токсикологічними властивостями може бути вирішене лише після вивчення їх відповідних характеристик з наступним віднесенням речовин до відповідного розряду небезпеки, визначенням можливості їх сумісного зберігання з іншими речовинами й матеріалами (див. ГОСТ 12.1.004-91) та обов'язковим узгодженням з органами державного пожежного нагляду.
