Остання характеристика визначається також окремо для активної складової суміші (пального з окислювачем).
Питома теплота і температура процесу горіння суміші повинні визначатися розробником.
Не дозволяється застосовувати легкозаймисті матеріали та суміші за відсутності зазначених характеристик.
1.2. Не дозволяється при виробництві сталі застосовувати суміші:
процес горіння яких переходить у вибух;
які здатні до самостійного горіння та мають питому теплоту процесу горіння більше 50 кДж/моль;
чутливість яких до механічного впливу (удару) складає 19,6 Дж і менше, а активної складової - 9,8 Дж і менше.
1.3. У технічних умовах на вихідні легкозаймисті порошкові матеріали повинна зазначатися нижня межа крупності матеріалів, що використовуються для приготування сумішей, а також граничний склад основного компоненту та домішок.
1.4. Гасити легкозаймисті порошкові матеріали й суміші, що зайнялися, необхідно способами, передбаченими чинними нормативно-правовими актами. Застосовувати з цією метою воду, водні та пінні вогнегасники не дозволяється.
1.5. У приміщеннях, де виготовляються або зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, застосування відкритого вогню не дозволяється.
Підлога в цих приміщеннях повинна бути безіскровою.
1.6. Усі ремонтні роботи у приміщеннях, де виготовляються і зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні проводитися тільки за нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90.
1.7. Ремонтні роботи із застосуванням відкритого вогню у приміщеннях, де виробляються або зберігаються вибухопожежонебезпечні порошкові матеріали й суміші, та ремонтні роботи у приміщеннях з пожежонебезпечними порошковими матеріалами й сумішами повинні провадитися відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.
2. Виробничі будівлі. Вентиляція
2.1. Вентиляція приміщень для зберігання й виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів та сумішей повинна здійснюватися відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91.
2.2. Зовнішні огороджувальні конструкції (стіни, покриття) будинків, у яких виготовляються або зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні бути у справному стані, що виключає можливість попадання у приміщення атмосферних опадів. Зволожування повітря за допомогою вентиляційних систем не дозволяється.
2.3. У приміщеннях, де виробляються або зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали й суміші, повинні бути визначені вибухонебезпечні зони.
Зазначені приміщення повинні бути обладнані телефонним зв'язком у вибухобезпечному виконанні.
3. Транспортування і зберігання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей
3.1. Тара, призначена для транспортування і зберігання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинна бути чистою, сухою та справною.
Під час очищення тари з-під указаних матеріалів повинні бути передбачені заходи, що забезпечують безпечне виконання робіт.
3.2. Транспортування і зберігання легкозаймистих матеріалів і сумішей повинно провадитися в закритій тарі, яка виключає просипання суміші та попадання вологи в тару з сумішшю.
3.3. Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей спільно з окислювачами, кислотами та лугами не дозволяється.
3.4. Способи транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей повинні виключати удари тари між собою та з іншими предметами.
Внутрішньоцеховий транспорт повинен відповідати вимогам пожежовибухобезпеки.
3.5. Піддони і внутрішні поверхні контейнерів, що використовуються для транспортування барабанів, бочок, банок та іншої тари з легкозаймистими порошковими матеріалами й сумішами, повинні бути облицьовані матеріалом, що виключає іскроутворення в разі удару або тертя тари об контейнер чи піддон при навантаженні, перевезенні та розвантаженні.
3.6. Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей поблизу печей під час випуску плавки, а також поблизу розливних майданчиків під час розливання металу не допускається.
3.7. Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів пневмотранспортом повинно провадитися із застосуванням захисної атмосфери. Склад захисної атмосфери та граничне значення окислювача в ній повинні відповідати проекту. Під час роботи пневмотранспорту вміст окислювача в газі повинен контролюватися автоматично.
3.8. Зберігання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей повинно здійснюватися в закритих складах. У приміщенні складу порошкові матеріали повинні зберігатися окремо за видами.
Відстань між штабелем (барабанів, ящиків, бочок, банок) з легкозаймистими порошковими матеріалами та стіною повинна бути не менше 1 м.
Штабелі повинні бути стійкими. Висота їх не повинна перевищувати 1,7 м.
Зберігати в одному приміщенні легкозаймисті матеріали та окислювачі (типу селітри), луги і кислоти не дозволяється.
3.9. У приміщеннях, де зберігаються легкозаймисті матеріали, проводити сортування, змішування та інші роботи щодо підготовки матеріалів і приготування сумішей не дозволяється.
4. Приготування сумішей на основі легкозаймистих порошкових матеріалів
4.1. Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей та технологічне устаткування, яке використовується для проведення цих процесів, повинні відповідати вимогам пожежобезпеки.
Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, при яких можливе утворення вибухонебезпечного середовища, та технологічне устаткування, що використовується для ведення цих процесів, повинні відповідати вимогам вибухобезпеки.
4.2. Для запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища слід використовувати флегматизацію матеріалів.
Технологія флегматизації легкозаймистих порошкових матеріалів і речовин, що для цього застосовуються, повинна виключати можливість утворення вибухонебезпечних аерозависей при подальшій переробці порошкових матеріалів.
4.3. Устаткування, що застосовується для розмелювання, змішування і розфасовування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинно бути оснащено пристроєм для запобігання виділенню пилу у приміщення шляхом його локалізації або уловлювання.
4.4. Розмелювання легкозаймистих матеріалів, при якому можливе утворення вибухонебезпечного середовища, повинно провадитися із застосуванням захисної атмосфери. Склад захисної атмосфери і граничне значення окислювача в ній повинні відповідати проекту.
При виборі захисної атмосфери необхідно ураховувати можливість виділення горючих газів з легкозаймистих матеріалів, що розмелюються.
Устаткування, що застосовується для розмелювання вказаних матеріалів, повинно бути герметизованим та мати пристрої для підтримування атмосфери заданого складу, безперервного контролю окислювача та автоматичної зупинки розмельного устаткування при вмісті окислювача в атмосфері вище граничного значення.
Розмелювання указаних матеріалів з одночасною їх флегматизацією допускається проводити без інертної атмосфери в агрегатах відкритого типу.
4.5. Усі матеріали, що є вихідними для сумішей, після розмелювання повинні підлягати магнітній сепарації.
4.6. Змішувачі, усередині яких під час приготування сумішей можливе утворення вибухонебезпечного середовища, повинні мати внутрішню поверхню та перемішуючі пристрої, виконані з струмопровідних матеріалів, які не іскрять, або облицьовані ними.
4.7. Для приготування сумішей, що здатні до самостійного горіння та утворення вибухонебезпечного середовища, повинні застосовуватися змішувачі закритого типу разом із застосуванням захисної атмосфери відповідно до проекту.
Суміші на основі легкозаймистих порошкових матеріалів, попередньо флегматизованих, допускається готувати без застосування захисної атмосфери.
4.8. Для приготування сумішей, чутливість до механічного впливу (тертя, удару) яких складає менше 25 Дж, повинні застосовуватися змішувачі, які не мають у внутрішній порожнині частин, що обертаються.
4.9. У відділенні приготування сумішей кількість сумішей, що зберігаються, не повинна перевищувати дводобової потреби. Для їх зберігання повинно бути відведене спеціальне місце.
4.10. Приймальні пристрої (воронки, жолоби тощо) у тракті подачі легкозаймистих порошкових матеріалів, що здатні утворювати вибухонебезпечне середовище, а також відсікаючі пристрої у тракті подачі матеріалів у змішувач повинні бути виконані зі струмопровідних матеріалів, що не іскрять, або облицьовані ними.
4.11. У приймальних пристроях бункерів легкозаймистих порошкових матеріалів, а також перед змішувачем повинні бути установлені запобіжні сітки з розміром чарунок не більше 25 x 30 мм, які виключають попадання у змішувач сторонніх предметів.
4.12. Пристрої для подачі легкозаймистих матеріалів, здатних утворювати вибухонебезпечне середовище, від накопичувальних бункерів до змішувачів та іншого устаткування повинні бути виконані зі струмопровідних матеріалів, що не іскрять. Не дозволяється використовувати для цього елеватори.
Застосування шнекових конвеєрів для передачі сумішей, чутливість яких до механічного впливу (тертя, удару) складає менше 25 Дж, не дозволяється.
4.13. Усе технологічне устаткування, що використовується для виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинно бути захищеним від статичної електрики відповідно до вимог нормативно-правових актів.
4.14. Інструменти та пристрої, що застосовуються для розкупорювання тари (банок, барабанів, контейнерів тощо) з легкозаймистими порошковими матеріалами, повинні бути виконані з матеріалів, що не іскрять.
4.15. Електрообладнання та електроосвітлення, що застосовуються у приміщеннях, де зберігаються або виготовляються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98.
4.16. Розкупорювання тари, розфасування та пересипання легкозаймистих порошкових матеріалів необхідно проводити механізованим способом, що виключає пилоутворення.
4.17. Сушіння та прокалювання легкозаймистих порошкових матеріалів повинно проводитися окремо за видами при температурі, що виключає самозаймання матеріалів.
4.18. Температура сухих і прогартованих порошкових матеріалів перед застосуванням не повинна перевищувати 80 град.C.
Не дозволяється сушіння готових порошкових сумішей.
4.19. При приготуванні сумішей, що здатні утворювати вибухонебезпечне середовище, до складу яких входять селітра або інші активні окислювачі, у змішувальний пристрій або завантажувальний бункер у першу чергу повинні завантажуватися інертні матеріали або важковідновні окиси, потім активні окислювачі. Після перемішування цих компонентів необхідно провадити завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів і остаточне змішування.
При приготуванні сумішей, у складі яких відсутні активні окислювачі та легкозаймисті порошкові матеріали, що спроможні утворювати вибухонебезпечне середовище, у першу чергу повинні завантажуватися інертні матеріали та окислювачі, а після цього легкозаймисті порошкові матеріали. Завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів дозволяється без попереднього перемішування компонентів.
4.20. Дозування компонентів суміші, подача суміші для пресування виробів (брикетів, втулок тощо), їх формування і видача повинні бути механізованими.
4.21. Приготування суміші з рідкими домішками для виготовлення виробів повинно провадитися у змішувачах, що обладнані відсмоктувачем повітря з їх внутрішньої порожнини.
Змішувальні пристрої необхідно щодня очищати від залишків суміші з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників. При очищенні змішувача удари по шару суміші не допускаються.
4.22. Сушіння виробів (брикетів, втулок тощо), що виготовлені з сумішей, повинно провадитися у спеціальних сушарнях, що обладнані вентиляцією. Температура сушіння повинна виключати самозаймання виробів.
4.23. Забракована суміш, у випадку неможливості її використання при виробництві сталі, повинна бути знищена з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
5. Застосування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей на їх основі
5.1. У сталеплавильних цехах тара з легкозаймистими порошковими матеріалами й сумішами повинна установлюватися в місцях, що виключають попадання на неї іскор, бризок металу і відкритого полум'я.
Запас легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, здатних до самостійного горіння, дозволяється зберігати біля місць їх використання тільки в кількості на одну плавку, а в цеху - у кількості добової витрати.
5.2. Кількість легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, що одночасно присаджуються в ківш, виливниці або піч, повинна визначатися технологічною інструкцією підприємства, затвердженою уповноваженою особою.
5.3. Присаджування легкозаймистих порошкових матеріалів, а також сумішей на їх основі в піч або ківш слід проводити у присутності відповідальної особи.
5.4. Присаджування легкозаймистих сумішей в електродугову піч допускається при увімкненій печі, яка працює на зниженій потужності трансформатора, з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
5.5. Не дозволяється проводити завантаження порошкових і брикетованих сумішей у сталерозливний ківш і виливницю, що нагріті до температури, яка перевищує температуру займання суміші.
5.6. Під час присаджування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей у сталерозливний ківш при випуску металу з печі працівники повинні бути відведені у безпечну зону.
5.7. Спостереження за поведінкою металу і шлаку у виливниці дозволяється тільки після припинення інтенсивного виділення диму та полум'я. Дивитися у виливницю, в якій за будь-якої причини не сталося займання суміші, не дозволяється.
5.8. Вдування легкозаймистих порошкових матеріалів у рідкий метал повинно здійснюватися сухим інертним газом.
XVIII. Облаштування ковшів, підготовка ковшів, жолобів, виливниць, составів з виливницями, розливних канав і шлакових чаш
1. Облаштування ковшів (сталерозливних, чавуновозних і для синтетичного шлаку)
1.1. Конструкція ковшів повинна виключати небезпеку самочинного їх перекидання.
Кільце та цапфи ковша після виготовлення повинні перевірятися методом неруйнівного контролю.
1.2. Цапфи ковшів повинні бути ковані та мати не менше восьмиразовий запас міцності.
Допускається застосування цапф, що виготовлені методом електрошлакового переплавляння зі сталей марок 20 і 35, за умов відповідності їх хімічних та механічних властивостей властивостям кованих цапф.
1.3. Цапфи ковшів не рідше одного разу на шість місяців повинні підлягати ретельному огляду. Зношення цапф в усіх вимірах не повинно перевищувати 10% від первісних розмірів. Крім того, не рідше одного разу на рік цапфи ковшів повинні перевірятися методом неруйнівного контролю. Результати оглядів, перевірки повинні оформлятися актом.
1.4. Футеровка ковшів повинна складатися не менше ніж з двох рядів цегли - арматурної (захисної) і робочої, якщо кладка футеровки виконується з вогнетривкої цегли, або з одного ряду арматурної (захисної) цегли та набивного шару зі спеціальних сумішей.
Шви арматурного (захисного) і робочого рядів кладки не повинні збігатися. Не допускається також збіг між собою вертикальних швів арматурного (захисного) і робочого рядів.
Порядок кладки футеровки днища і стінки ковша повинен виключати наявність наскрізних швів. Допускається виготовлення днищ і стін ковша з вогнетривких бетонів, що швидко тверднуть, з обов'язковою кладкою арматурного (захисного) ряду з вогнетривкої цегли.
1.5. Керування стопорами та шиберними затворами ковшів повинно бути дистанційним.
1.6. Сходи, скоби, майданчики та інші пристрої, що прикріплюються до кожуха ковша для його обслуговування, повинні виготовлятися відповідно до проекту, затвердженого у встановленому порядку.
2. Підготовка ковшів
2.1. Стопори після виготовлення та перед установленням у ківш повинні бути ретельно висушені. Температура сушіння повинна контролюватися термопарою з автоматичною реєстрацією температури.
2.2. Перед завантаженням у сушила на кожному стопорі повинні бути вказані дата і час, коли стопор поставили на сушіння.
Спостереження за сушінням стопорів, а також видача їх із сушила повинні доручатися спеціально призначеним особам.
Сушіння стопорів доменним газом не допускається.
2.3. Стопори повинні переноситися за допомогою крана. Перевезення стопорів на візках допускається тільки для передачі з одного прольоту цеху в інший і для завантаження їх у сушила камерного типу.
2.4. Візки для перевезення стопорів повинні бути стійкими. Довжина візка повинна бути не менше довжини стопорів. Скати візка повинні мати захисні козирки.
2.5. Розливний стакан повинен установлюватися в гніздо суворо вертикально. Зазор між стаканом і стінкою гнізда повинен забиватися вогнетривкою масою або стакан повинен бути ретельно обмазаний глиною.
2.6. Установлення стопора повинно провадитися після повного просушування стакана та виконуватися особливо ретельно.
2.7. При установленні розливних стаканів зсередини в гарячі ковші повинні застосовуватися спеціальні захисні камери з теплоізольованими стінками (кесони), що опускаються в ковші.
Для доступу в кесони на їх внутрішніх стінках повинні бути влаштовані ходові скоби. Спуск працівників у кесон дозволяється після установлення кесона в ківш і відчеплення гака крана.
2.8. Вибивання стакана з ковша, як правило, повинно бути механізованим.
2.9. Зміна сталерозливних стаканів, стопорів або інших пристроїв, що їх замінюють, повинна провадитися на спеціально відведених і обладнаних для цього місцях і з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
2.10. У цехах, де застосовується розливання сталі через шиберні затвори, повинні бути передбачені спеціальні дільниці для складання, розбирання та сушіння затворів. Складання, розбирання, транспортування та установлення затворів повинні бути механізованими.
2.11. Для захисту впливу металу і шлаку верхня частина стопора між шамотною пробкою і вилкою повинна обмазуватися глиною.
2.12. Під час транспортування ковшів не допускається їх наближення до інших ковшів і устаткування на відстань менше 0,5 м.
2.13. При підготовці ковша до прийому плавки необхідно перевірити стан футеровки ковша, особливо його дно, ряди футеровки стінки, що прилягають до дна, а також кожуха й цапф.
Подавати до прийому плавки ковші, що мають ненадійну футеровку або несправні стопорні чи шиберні механізми, а також ковші, що залиті шлаком, не дозволяється.
3. Підготовка жолобів
3.1. Сталевипускні жолоби мартенівських печей, як правило, повинні бути знімними.
3.2. До початку випуску плавки жолоб повинен бути відремонтований, підмазаний і висушений.
Стик знімної, рухомої або нерухомої частини жолоба і печі повинен бути замурований вогнетривким матеріалом і висушений.
Якість просушування жолоба і стику повинна бути перевірена сталеваром печі.
Під час підготовки жолоба перебування працівників під ним не допускається.
3.3. Облаштування стопорів, що регулюють наповнення ковшів сталлю, повинно забезпечувати надійну та безвідмовну їх дію.
Для запобігання обриву регулюючих стопорів повинно бути передбачено облаштування обмежувачів висоти їх підйому.
Конструкція стопорів повинна виключати можливість довільного їх опускання.
Місце керування стопором повинно бути розташоване збоку від жолоба та захищене від впливу тепловипромінювання і бризок металу теплозахисним екраном.
3.4. Ремонт фартуха під жолобом повинен здійснюватися зі спеціально облаштованого риштування. Не дозволяється використовувати для цього драбини.
4. Підготовка виливниць і составів з виливницями
4.1. У цехах, де розливання сталі провадиться з виливниць, установлених на візках, для підготовки виливниць і розливних складів повинні бути споруджені окремі будівлі - двори виливниць.
4.2. У цехах, де розливання сталі провадиться в розливній канаві, виливниці повинні підготовлюватися на спеціальних стелажах або плитах.
4.3. Підготовка виливниць повинна здійснюватися тільки після їх охолодження.
4.4. У цехах, де розливання сталі здійснюється у виливниці, установлені на візках, для охолодження виливниць водою повинні бути облаштовані спеціальні душуючі установки, а для повітряного охолодження - відповідні парки виливниць.
4.5. Водоохолоджуюча установка для запобігання розповсюдженню пари повинна бути огороджена стінками висотою не менше 10 м або мати витяжну шахту для відводу пари. Пост керування вентилями для регулювання подачі води повинен розташовуватися в опалюваному приміщенні.
Водозливні лотки зовні водоохолоджуючої установки повинні бути перекритими.
4.6. Огляд, очищення та обдування виливниць, установлених на візках, повинні провадитися в місцях, що обладнані спеціальними майданчиками. Майданчики, як правило, повинні бути розташовані на одному рівні з верхом виливниць. Відстань між майданчиками та рухомими составами виливниць повинна відповідати мінімальним габаритам наближення.
Не дозволяється знаходитися на виливницях під час їх огляду, очищення та обдування, а також при установленні прибуткових надставок.
Настил майданчиків повинен бути рівним, без вибоїн.
4.7. Очищення виливниць, а також закидання пробок у них повинні бути механізованими.
Видалення пилу із виливниць повинно здійснюватися за допомогою пиловідсмоктуючих пристроїв.
4.8. При застосуванні гідравлічних установок для очищення виливниць необхідно дотримуватися таких вимог:
зона роботи гідравлічної установки вздовж залізничних колій повинна бути огородженою;
залізничні колії для подачі рухомих составів з виливницями на установку повинні бути огороджені автоматичною світловою сигналізацією;
фланцеві з'єднання трубопроводів високого тиску повинні бути ущільненими;
пульти керування повинні відповідати вимогам електробезпеки;
розташування пульта керування повинно забезпечувати видимість виробничих операцій, що проводяться на установці;
пульт керування повинен бути забезпечений теплозахистом, вікно пульта повинно бути виконане з теплостійкого скла;
під час роботи установки знаходження працівників поблизу рухомих составів з виливницями не допускається;
у нічний час установка повинна бути освітленою.
4.9. Змащення виливниць повинно здійснюватися тільки після охолодження їх до температури, нижчої від температури спалаху мастильного матеріалу, що застосовується.
Температура виливниць повинна контролюватися. Скупчення мастильного матеріалу на дні виливниць не допускається.
4.10. У цехах, які діють або знаходяться на реконструкції, де це можливо, змащення виливниць повинно бути механізованим і здійснюватися на спеціальних установках зовні будівлі цеху.
До реконструкції цехів, в яких підготовка виливниць провадиться в розливному прольоті, змащення виливниць дозволяється провадити вручну за допомогою спеціальних шлангів з довгими трубками, які обладнані форсунками для розприскування мастильних матеріалів стислим повітрям.
4.11. Кабіна пульта керування установки для механізованого змащення виливниць повинна бути закритою та обладнаною вентиляцією й місцевим джерелом обігріву.
4.12. Для установлення виливниць у дворі виливниць повинні бути облаштовані горизонтальні майданчики, викладені товстими металевими плитами або піддонами. Горизонтальність майданчиків повинна періодично перевірятися. Не допускається установлювати виливниці безпосередньо на підлозі.
4.13. Під час охолодження виливниць в баках з водою борти баків повинні виступати над рівнем підлоги не менше ніж на 0,8 м.
Не дозволяється ставати на борти баків.
При зануренні виливниць у баки та витяганні їх за сигналом машиніста крана працівники повинні бути віддалені від баків.
4.14. Візки для виливниць повинні бути обладнані зчіпними пристроями, що виключають знаходження працівників між візками під час зчеплення чи розчеплення.
4.15. Піддони повинні установлюватися на візку горизонтально. Направлення піддонів при встановленні повинно провадитися збоку та за допомогою гаків довжиною не менше 2 м.
4.16. У цехах, що будуються та знаходяться на реконструкції, для збирання сміття з піддонів при сифонному розливанні металу повинні бути облаштовані спеціальні конвеєри, розташовані нижче рівня підлоги та перекриті запобіжними ґратами.
4.17. Основа виливниць, що установлюються на піддоні, повинна бути горизонтальною, без виступів і відколів.
4.18. Конструкція центрових повинна забезпечувати стійкість їх на піддоні.
Центрові не повинні мати скривлень. Замки рознімних центрових повинні збігатися.
Для набирання рознімних центрових повинне бути передбачене спеціальне місце. Не дозволяється проводити набирання вогнетривких центрових котушок у висячому положенні.
Центрові після набирання повинні бути ретельно просушені.
4.19. Центрові на піддоні повинні установлюватися суворо вертикально. Правильність установлення їх повинна перевірятися.
Нижня основа центрової перед установленням повинна оглядатися та очищатися.
4.20. Вилучення ливників з центрових повинно провадитися за допомогою крана. Не допускається проводити роботи на піддоні до видалення ливника.
4.21. Установлення центрових і виливниць на піддони повинно провадитися за відсутності працівників у небезпечній зоні.
4.22. Для перенесення виливниць краном повинні застосовуватися самозахоплюючі кліщі.
Для обладнання кранів двору виливниць зазначеними кліщами для перенесення та установлення виливниць допускається застосування спеціальних траверс і ланцюгів.
Для транспортування виливниць дрібного розваження (до 3 т) дозволяється застосування ланцюгів.
4.23. При розливанні металу у виливниці, установлені на візках (крім конвеєрного розливання), надставки повинні мати спеціальні приливи, що фіксують їх правильне і стійке положення на виливницях.
4.24. Для набирання та сушіння надставок у дворі виливниць повинні бути виділені спеціальні місця.
Надставки перед їх установленням на виливниці повинні бути ретельно просушені.
Каркаси надставок перед футеровкою повинні бути ретельно очищені від скрапу.
Застосування надставок, що мають наскрізні тріщини, вибоїни, розгари і привари на нижньому торці, не допускається.
4.25. Не допускається проводити сушіння центрових, надставок, а також підігрів нових виливниць і піддонів доменним газом.
4.26. Установлення надставок на виливниці повинно здійснюватися кранами, що забезпечені кліщами самозахоплюючого типу або іншими механізованими пристроями.
4.27. Установлення теплоізоляційних вкладишів у виливниці повинно здійснюватися у спеціальних місцях. Кріплення теплоізоляційних вкладишів до виливниць повинно виключати їх спливання при наповненні рідким металом.
4.28. Конструкція, надійність і стан цапф або спеціальних заглиблень піддонів, вушок, приливів і цапф виливниць, приливів або цапф прибуткових надставок, що використовуються для захоплювання, повинні виключати можливість зриву або падіння піддонів, виливниць і надставок при транспортуванні їх краном.
Експлуатація виливниць, піддонів і надставок, що мають неповну кількість вушок, приливів і цапф, не допускається.
4.29. Зберігання вантажозахоплюючих пристроїв, що застосовуються для транспортування виливниць, піддонів, надставок, конвеєрів і коробок з матеріалами, повинно провадитися в певних місцях на спеціальних стендах.
4.30. При огляді виливниць, а також перевірці наявності мастильних матеріалів у баках-сховищах повинні застосовуватися світильники напругою не вище 12 В.
4.31. Приготування розчинів для обмазування надставок, а також підготовка матеріалів для розчину повинні бути механізованими та виконуватися на спеціальній дільниці, що для цього пристосована.
Усі розчиномішалки повинні бути обладнані блокуванням, що виключає їх вмикання та роботу при відкритих кришках.
4.32. Подача розчину від розчиномішалки до місць його застосування повинна бути механізованою.
4.33. Зчеплення локомотива з візками повинно провадитися без різких поштовхів. При підході локомотива працівники повинні бути виведені з візків. При подачі состава візками вперед складач або зчіплювач повинні знаходитись спереду рухомого состава.
Їзда на візках, а також пересування візків або вагонів у дворі виливниць вручну чи за допомогою мостових кранів не дозволяється.
4.34. При розливанні сталі на конвеєрних візках (кільцевий конвеєр) привод конвеєра повинен бути огороджений.
4.35. Для складування запасних виливниць у дворі виливниць повинно бути передбачене спеціальне місце.
При складуванні запасних виливниць у розливному прольоті штабелі виливниць повинні бути розташовані не ближче 2 м від канави.
Виливниці повинні укладатися в штабелі без перекосів у перев'язку одного типу і розміру.
4.36. Не допускається складувати зливки, скрап і браковані виливниці у будівлі двору виливниць і у стриперному відділенні.
4.37. За наявності окремих дворів виливниць на їх території повинні бути передбачені кімнати для працівників.
За відсутності окремих дворів виливниць для відпочинку працівників повинні бути виділені спеціальні місця, віддалені від рухомих составів з гарячими виливницями і забезпечені припливом свіжого повітря.
5. Підготовка розливної канави
5.1. При підготовці розливної канави повинно дотримуватися вимоги пунктів 4.2, 4.3, 4.7, 4.9-4.11, 4.13, 4.17-4.23, 4.25-4.32, 4.36 глави 4 розділу XVIII цих Правил.
5.2. Розливні канави повинні бути облицьовані металевими плитами.
Для доступу в канави з обох їх боків повинні бути облаштовані сходи.
Перехід через розливну канаву дозволяється тільки перехідними містками.
Перед складанням і установленням нових піддонів виливниці з канави повинні бути видалені.
Витягання з канави піддонів, що вийшли з ладу, повинно здійснюватися з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
Перед складанням піддонів канава повинна бути очищена від скрапу та виробничих відходів. Складання непросушених і непрогрітих піддонів не допускається.
5.3. Піддони в канаві повинні установлюватися суворо горизонтально, центрові - в одну лінію паралельно крановим коліям.
Установлення центрових і виливниць на піддони, їх підправлення повинні провадитися з підлоги цеху за допомогою направляючих довжиною не менше 2 м.
Не допускається підправлення центрових і виливниць руками.
Під час установлення і підправлення центрових і виливниць перебування працівників у канаві не допускається.
5.4. Огляд, обдування і змащення виливниць, що установлені в канаві, повинні здійснюватися зі спеціальних містків, які переміщуються вздовж канави, чи із застосуванням інших пристроїв і приладів, що забезпечують безпеку працівників.
5.5. Розливна канава перед розливанням металу повинна бути сухою.
5.6. У розливному прольоті для відпочинку працівників повинні бути виділені певні місця, віддалені від джерел тепловипромінювання (гарячих ковшів, зливків тощо). Якщо місця відпочинку розташовані далеко від природного припливу свіжого повітря, то вони повинні бути обладнані припливною вентиляцією.
5.7. У цехах, що знаходяться на реконструкції, не допускається облаштування розливних канав.
6. Підготовка шлакових чаш
6.1. Очищення шлакових чаш повинно здійснюватися спеціальними машинами і пристроями.
6.2. Не допускається проводити вибивання коржа, що зависнув, із шлакової чаші за допомогою скидання вантажу на верхню кромку чаші.
6.3. На кожному підприємстві повинен бути опрацьований і впроваджений порядок підготовки та контролю шлаковозів, що виключає наявність вологи при їх подачі для приймання шлаку.
XIX. Випуск, розливання і прибирання сталі
1. Випуск сталі із мартенівських, двованних сталеплавильних і електросталеплавильних печей та розливання її у виливниці
1.1. Розкривання сталевипускного отвору повинно провадитися тільки за наявності під жолобом ковшів і шлакових чаш, а в розливному прольоті - рухомого складу з виливницями.
1.2. За наявності приямка перед електропіччю для розміщення ковша дно приямка повинно бути сухим. Після випуску плавки приямок повинен бути очищений від сміття і скрапу.
1.3. Стан сталерозливних ковшів, шлакових чаш, стопорного або шиберного механізму і приямка, підготовлених до приймання плавки, повинен бути перевірений уповноваженим працівником розливного прольоту.
1.4. Під час розкривання сталевипускного отвору не слід ставати в жолоб або на його борт.
1.5. Розміри та форма сталевипускного отвору повинні забезпечувати нормальний злив металу з печі щільним струменем.
1.6. Перебування працівників під час випуску сталі в місцях, куди можуть попадати бризки металу і шлаку, не допускається.
1.7. Наповнення ковшів металом повинно провадитися до рівня, що не перевищує 150 мм від їх верху.
Не допускається переповнювати ковші металом вище проектної вантажопідйомності.
1.8. При замуровуванні сталевипускного отвору необхідно вжити заходів, що забезпечують безпеку працівників.
1.9. Присаджування розкислювачів у жолоб або ківш під час випуску плавки повинно бути механізованим.
Присаджування феросплавів та інших домішок на дно ковша до випуску плавки не допускається.
Безпечні умови присаджування сухих і прогрітих феросплавів та інших домішок на дно ковша повинні бути передбачені в інструкції з охорони праці, розробленій та затвердженій з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98.
1.10. Присаджування твердих феросплавів у рідкий синтетичний шлак, злитий на дно сталерозливного ковша, не допускається.
1.11. Вага окремих порцій порошку навуглецьовувача та безпечні умови присаджування в ківш повинні передбачатися технологічною інструкцією, затвердженою уповноваженою особою підприємства.
1.12. Взяття проби з ковша повинно провадитися при прикритому стопорі або шиберному пристрої.
Інструменти для взяття проби повинні бути сухими і прогрітими.
1.13. При застосуванні сталевозних візків кабіна керування візком повинна бути захищеною від бризок металу і шлаку. Вікна кабіни повинні бути засклені теплозахисним склом і закриті металевою сіткою.
Для освітлення кабіни повинна застосовуватися напруга не вище 12 В.
На час випуску плавки машиніст візка повинен залишити кабіну та перейти в безпечне місце.
1.14. Сталевозний візок повинен бути обладнаний сигнальним пристроєм. Під час пересування сталевоза повинен подаватися звуковий сигнал. Скати візка повинні бути обладнані відбійними щитками, що не доходять на 10 мм до головки рейок.
Перед початком руху візка повинен подаватися звуковий сигнал.
1.15. Гнучкий кабель, що живить електродвигун візка, повинен мати вогнестійку оболонку або бути захищеним від бризок металу і шлаку, а також від можливих механічних ушкоджень.
1.16. Відстань просвіту між сталевозним візком і колонами будівлі повинна бути не менше 0,7 м.
1.17. Проїзд локомотивів і вагонів у розливному прольоті проти печі, з якої здійснюється випуск металу, не допускається.
1.18. Під час розливання сталі знаходження поблизу ковшів і рухомих составів з виливницями, а також біля розливної канави працівників, що не мають безпосереднього відношення до робіт з розливання сталі, не дозволяється.
1.19. Під час розливання сталі не допускається проводити будь-які підчистки або підправки у виливницях.
У тих випадках, коли перемішування сталі у виливницях викликане технологічною необхідністю, воно повинно здійснюватися з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
1.20. При двостопорному розливанні сталі спочатку повинен бути відцентрований і відкритий один стопор, а потім (якщо відкриття першого стопора пройшло нормально) - другий стопор.
1.21. Способи безпечного розливання металу у випадку приварювання пробки до стакана повинні передбачатися інструкцією з охорони праці, розробленою та затвердженою з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98. Не дозволяється застосовувати з цією метою металеві штирі.
1.22. Підготовка шиберних затворів повинна здійснюватися у спеціальних приміщеннях, що обладнані вантажопідіймальними механізмами.
1.23. Розбирання і складання шиберних пристроїв повинні бути механізованими.
1.24. Перед установленням вогнетривких плит в обойми шиберних затворів їх необхідно перевірити на відсутність осколків і тріщин.
Робоча поверхня плит повинна бути рівною і гладкою.
1.25. Після складання шиберний затвор повинен бути просушений у сушильній печі.
1.26. Сушильна піч повинна мати термопару, що реєструє температуру в печі, а також бути обладнана витяжною вентиляцією.
1.27. Знімання і встановлення шиберного затвора на сталерозливний ківш, а також установлення або знімання гідроциліндра необхідно проводити тільки після фіксації кантувального пристрою.
1.28. Знімання або установлення шиберного затвора на сталерозливний ківш повинно провадитися тільки маніпулятором або домкратним візком.
1.29. Після установлення гідроциліндра на шиберний затвор його положення повинно бути зафіксованим.
1.30. Під час роботи маслостанції шиберного затвора не дозволяється провадити зварювальні роботи на розливному крані, розливному стані та майданчику.
1.31. Маслостанція повинна бути надійно заземлена.
1.32. Шланги високого тиску, що з'єднують маслостанцію з гідроциліндрами шиберних затворів, повинні бути заізольовані азбестовим полотном.
1.33. Сталерозливні ковші ємністю 300 і більше тонн повинні мати два шиберні затвори.
1.34. Розливання сталі з ковшів ємністю 300 і більше тонн необхідно провадити через один шиберний затвор. Другий шиберний затвор повинен бути резервним.
1.35. При прориві металу на піддоні місця прориву повинні засипатися сухими матеріалами.
Перелив металу через верхні торці виливниць або прибуткових надставок не допускається.
1.36. Не дозволяється проводити розливання сталі в зоні ремонту сталеплавильних агрегатів. У тих випадках, коли ця вимога не може бути виконана, ремонтні роботи у шлаковиках повинні бути припинені, а працівники виведені в безпечне місце.
Під час розливання сталі проти ям для ремонту ковшів працівники з них повинні бути виведені.
1.37. Пересування рухомого состава візків з виливницями під ковшем повинно провадитися штовхачем. Приміщення для штовхача повинно бути огородженим від состава візків з виливницями вогнестійкою стінкою.
1.38. Установлення маркірувальних бирок після наповнення виливниць допускається провадити за допомогою спеціальних кліщів або інших пристроїв з довгими рукоятками.
1.39. Накриття кришками зливків киплячої сталі повинно здійснюватися при утворенні ранту металу, що затвердів, біля граней виливниць.
Накриття зливків повинно бути механізованим; при вазі кришки не більше 12 кг допускається накриття зливків провадити вручну.
Кришки повинні бути сухими та чистими. Зняття кришок з виливниць повинно провадитися при повному застиганні верху зливка. Не дозволяється знаходження працівників на бортах виливниць.
1.40. Тверді матеріали, що застосовуються для хімічного закупорювання зливків киплячої сталі, повинні бути сухими.
При застосуванні рідкого алюмінію слід дотримуватися таких вимог:
алюмінієві чушки перед завантаженням у плавильні печі повинні бути попередньо прогріті;
ложка для взяття рідкого алюмінію й заливання його у виливниці повинна бути сухою та підігрітою;
не дозволяється застосовувати доменний газ для нагріву печі.
1.41. Не дозволяється обрізувати напливи головної частини зливків киплячої і напівспокійної сталі до їх повного затвердіння.
1.42. Для безпечного виконання робіт під час розливання сталі на машинах безперервного лиття заготовок (МБЛЗ) або у виливниці при проведенні технологічних операцій під час розливання та після наповнення виливниць металом розливний майданчик МБЛЗ повинен бути нижче верху кристалізатора на 100-300 мм і на 350-600 мм нижче верху виливниць або прибуткових надставок при розливанні сталі у виливниці.
Розливні майданчики повинні мати обортовку з листової сталі висотою 150-250 мм. Розливні майданчики з протилежного боку розливання повинні бути огороджені поручнями висотою згідно з вимогами міждержавного стандарту ГОСТ 23120-78.
На розливному майданчику повинні бути облаштовані пристрої для повітряного душування робочих місць.
Перебування працівників на розливному майданчику під час розливання сталі не допускається.
1.43. Тривалість видержки состава з виливницями в розливному прольоті після закінчення розливання, час зняття прибуткових надставок, початок роздягання зливків та інших операцій щодо розбирання состава повинні установлюватися технологічними інструкціями, затвердженими уповноваженою особою, залежно від специфіки виробництва (марка сталі, вага зливка, параметри виливниць тощо).
1.44. Конструкція шлакових чаш (ковшів), стендів для їх установлення і шлаковень повинна виключати можливість самочинного перекидання чаш і шлаковень.
Не дозволяється установлювати сталерозливні і шлакові чаші на стенди, що залиті шлаком, і з використанням підкладок.
1.45. Спуск шлаку під час випуску плавки повинен провадитися у шлакові чаші або шлаковні.
Шлакові чаші і шлаковні повинні бути сухі та покриті протипригарним розчином.
Покриття шлакових чаш і шлаковень протипригарним розчином повинно бути механізованим.
На дно шлакових чаш і шлаковень повинен бути підсипаний сухий матеріал.
1.46. Осадка спіненого шлаку повинна провадитися відповідно до вимог пункту 5.5 глави 5 розділу XII цих Правил.
1.47. По закінченні розливання сталі залишки рідкого шлаку зі сталерозливного ковша повинні зливатися у шлакові чаші або шлаковні.
Не дозволяється установлювати шлаковні у два яруси.
1.48. Для захисту локомотивної бригади від сплеску шлаку спереду першого від локомотива шлаковоза необхідно установлювати спеціальний вагон-прикриття.
2. Злив сталі з конвертора та розливання її у виливниці
2.1. Перед зливом сталі та шлаку з конвертора повинен подаватися звуковий сигнал.
Перебування працівників під час зливу сталі і шлаку в зоні, в яку можливе попадання бризок сталі та шлаку, не допускається.
2.2. Злив сталі та шлаку з конвертора повинен здійснюватися з дотриманням вимог пунктів 1.5, 1.6, 1.14, 1.16-1.21, 1.24-1.34 глави 1 розділу XIX цих Правил.
2.3. Зчеплення і розчеплення сталевозного візка з шлаковозом, а також керування сталевозним візком повинні бути дистанційними.
Під час руху сталевозного візка і шлаковоза повинен подаватися сигнал, який добре чути. Сигнальні пристрої повинні бути зблоковані з пусковими пристроями механізму руху сталевозного візка і шлаковоза.
2.4. Прибирання колій під конверторами повинно бути механізованим.
3. Обігрівання прибуткової частини зливка
3.1. Будова та експлуатація установки для електродугового обігрівання прибуткової частини зливків повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 N 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1143/13017, та НПАОП 40.1-1.21-98.
3.2. Пульт керування установки для обігрівання прибуткової частини зливка повинен бути розташований в ізольованому приміщенні, в місці, що дозволяє здійснювати спостереження за зливками, які обігріваються.
3.3. Робочий майданчик установки з торцевих сторін повинен бути огороджений сіткою на висоту не менше 1,8 м. Вхідні дверці на майданчик повинні мати блокування, яке виключає можливість їх відчинення за наявності напруги на електродах та шинах.
За відсутності спеціального розливного майданчика, щоб уникнути ураження працівників електрострумом, повинні бути вжиті заходи, які забезпечують охорону праці.
3.4. Троси, що утримують рами з електродами, повинні мати шестикратний запас міцності. Огляд тросів повинен здійснюватися щозмінно.
Електричні лебідки і контроваги рам повинні бути обладнані відповідними огородженнями. Для переходу через рами повинні бути облаштовані спеціальні містки.
3.5. Для забезпечення безпеки обслуговування та ремонту установки у схемі її керування повинна бути передбачена автоматична блокувальна система (ключ-бирка).
3.6. Для захисту працівників від осліплюючої дії дуги повинні застосовуватися екрани та окуляри з світлофільтрами.
3.7. Підсипання у виливниці шлаку повинно бути механізованим.
4. Позапічна обробка рідкого металу
4.1. Загальні вимоги безпеки
4.1.1. На установки позапічної обробки рідкої сталі розповсюджуються вимоги пункту 3.17 розділу III цих Правил.
4.1.2. Керування установками позапічної обробки рідкого металу та візуальні спостереження за технологічними процесами повинні здійснюватися з пульта поста керування, який відповідає вимогам нормативно-правових актів.
4.1.3. Засоби автоматизації, виробничої сигналізації та зв'язку, блокуючі пристрої повинні відповідати проекту інструкції на монтаж і експлуатацію, а також вимогам нормативно-правових актів.
4.1.4. При проектуванні установок повинні бути передбачені засоби механізованого ремонту обладнання.
Профілактичні огляди та ремонти установок повинні провадитися відповідно до вимог пунктів 1.1-1.14 глави 1 розділу XXIII цих Правил.
4.1.5. Порядок підготовки, проведення та закінчення роботи на установках, заходи безпеки під час проведення технологічних операцій, зважаючи на можливі аварійні ситуації та дії при цьому працівників, а також заходи безпеки під час прибирання шлаку, скрапу й відходів виробництва повинні регламентуватися інструкціями з охорони праці, розробленими та затвердженими на підприємстві з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98.
4.1.6. Облаштування, виготовлення, монтаж, ремонт технологічних трубопроводів і колектора пароежекторного насоса повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
4.1.7. За відсутності на підприємстві виробництва аргону та цехових магістралей аргону допускається застосування газоподібного аргону в балонах.
Для централізованого подавання аргону повинен бути облаштований розподільний пристрій (рампа), звідки аргон повинен подаватися до місць його споживання.
Засоби безпечного транспортування й експлуатації балонів повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
За наявності на ділянках споживання ям, приямків, ємностей порядок виконання робіт в них повинен бути визначений інструкцією з охорони праці, розробленою та затвердженою з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98.
4.1.8. Відбір проб та вимірювання температури рідкого металу повинні здійснюватися спеціальним пристроєм з дистанційним керуванням. При тимчасовій несправності пристрою допускається проведення цих операцій ручним способом з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
4.1.9. На системах, в яких робочий газ контактує з мастилом, повинен бути установлений максимально допустимий вміст кисню в робочому газі.
4.1.10. Феросплави та інші порошкоподібні матеріали, що завантажуються в саморозвантажувальний пневмонагнітач, і ті, що вводяться в рідкий метал, повинні бути просушеними.
4.1.11. Висота наповнення ковша та загальна кількість присадок повинні виключати можливість виплескування шлаку й металу при позапічній обробці.