Про затвердження Правил охорони праці у сталеплавильному виробництві

Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці у сталеплавильному виробництві (далі - Правила), що додаються.

2. Скасувати наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19.02.97 N 33 "Про затвердження Правил безпеки у сталеплавильному виробництві".

3. Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Начальнику управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. унести зміни до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці та розмістити цей наказ на веб-сайті Держгірпромнагляду.

6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Дунаса С.В.

1.1. Ці Правила поширюються на всі суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, які займаються проектуванням, будівництвом, експлуатацією, реконструкцією і ремонтом об'єктів сталеплавильного виробництва (далі - підприємства).

1.2. Вимоги цих Правил обов'язкові для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, що зайняті проектуванням, будівництвом, експлуатацією, реконструюванням, випробуванням, налагодженням і ремонтом підприємств та дослідно-промислових цехів з виробництва сталі, а також конструюванням, виготовленням і ремонтом устаткування для них.

2.1. Проектування, будівництво і реконструкція сталеплавильних цехів та їх устаткування повинні здійснюватися відповідно до будівельних норм і правил СНиП 2.09.02-85* "Производственные здания", Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - ДСП 173-96), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 N 431.

2.2. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом сталеплавильних цехів проводиться відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 N 923.

2.3. Підприємство, яке розпочинає (продовжує) виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, повинно отримати відповідний дозвіл відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631.

Вносити зміни в конструкції сталеплавильних агрегатів і устаткування сталеплавильних цехів, а також збільшувати садки печей, конверторів без узгодження з проектною організацією або заводом-виготовлювачем не дозволяється.

2.4. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, робота машин, механізмів, устаткування й інших засобів виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту, які використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

2.5. На підприємствах незалежно від форм власності при настанні нещасного випадку необхідно організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій згідно з вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112.

2.6. На сталеплавильних підприємствах роботодавець розробляє та затверджує положення про службу охорони праці відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 N 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за N 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).

2.7. Усі підприємства повинні мати затверджені роботодавцем інструкції з охорони праці.

Інструкції з охорони праці повинні відповідати вимогам Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98), Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.93 N 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.02.94 за N 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

2.8. Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників відповідно до порядку і строків, встановлених Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

2.9. Не дозволяється застосування праці жінок на роботах, зазначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260.

Піднімання та переміщення вантажів вручну жінками дозволяється в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 N 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194.

2.10. Не дозволяється застосування праці неповнолітніх на роботах, зазначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385.

Піднімання та переміщення важких речей неповнолітніми дозволяється в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.96 N 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.04.96 за N 183/1208.

2.11. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці проводиться відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

2.12. Роботодавець повинен згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону праці" під час укладання трудового договору ознайомити працівників за особистим підписом про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де вони будуть працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які не усунено, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, а також про їх права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах.

2.13. На підприємствах на основі Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), з урахуванням специфіки виробництва роботодавцем розробляються і затверджуються відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці.

2.14. Роботи з підвищеною небезпекою необхідно проводити за нарядом-допуском встановленої форми. Наряд-допуск, що видається відповідальному виконавцю робіт перед початком робіт підвищеної небезпеки, повинен бути оформлений відповідно до вимог "Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР", затвердженого наказом Міністерства металургії СРСР 20.06.90 (далі - НПАОП 27.0-4.02-90).

У наряді-допуску, виданому на проведення робіт підвищеної небезпеки, повинен бути зазначений повний обсяг організаційних та технічних заходів, вжиття яких забезпечить безпечне проведення робіт у конкретних умовах.

Перелік посад керівників та фахівців, які мають право видавати наряди-допуски, повинен затверджуватися уповноваженою посадовою особою підприємства.

2.15. Для усіх працівників при прийнятті на роботу і за місцем роботи необхідно забезпечити проходження інструктажів з пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

2.16. У кожному сталеплавильному цеху повинні бути затверджені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій відповідно до Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 17.06.99 N 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99).

2.17. Роботодавець зобов'язаний забезпечити всіх працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також запобіжними пристосуваннями відповідно до вимог Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам металургійної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.08.2008 N 187, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за N 918/15609 (далі - НПАОП 27.0-3.01-08), а також мийними і знешкоджувальними засобами згідно з нормами законодавства.

2.18. Порядок видачі, зберігання і користування засобами індивідуального захисту повинен відповідати вимогам Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (далі - НПАОП 0.00-4.01-08).

Не дозволяється допускати до роботи працівників, які не мають відповідного спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

2.19. Працівники, зайняті на роботах із шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами згідно з нормами чинного законодавства.

3.1. Виробничі процеси, експлуатація сталеплавильних агрегатів й устаткування, ремонт машин і механізмів сталеплавильного виробництва повинні відповідати вимогам міждержавних стандартів ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.062-81* (СТ СЭВ 2696-80) "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные", ГОСТ 12.2.099-84 "ССБТ. Агрегаты для выплавки стали. Общие требования безопасности", Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20.08.2008 N 183, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.09.2008 за N 863/15554 (далі - НПАОП 27.1-1.06-08), НАПБ А.01.001-2004, а також Державних санітарних правил "Підприємства чорної металургії" ДСП 3.3.1.038-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 38 (далі - ДСП 3.3.1.038-99).

3.2. Безпека виробничих процесів повинна забезпечуватися:

вибором найбільш раціональних технологічних процесів;

розташуванням, режимом роботи і порядком обслуговування виробничого устаткування;

якістю вихідних матеріалів;

механізацією та автоматизацією важких і небезпечних робіт;

дистанційним керуванням механізмами в небезпечних зонах;

професійним добором і навчанням працівників питанням охорони праці;

вимогами безпеки, що включені до нормативно-технічної і технологічної документації.

3.3. З метою запобігання травматизму необхідно передбачити:

наявність у цеху чіткої системи проходів з виділенням зон для пішохідного руху із зазначеною розміткою, покажчиками та освітленням, з облаштуванням перехідних галерей і містків над небезпечними ділянками, додержання потрібних відстаней між стінами будівель, устаткуванням і рухомим транспортом;

наявність попереджувальних знаків, сигналів і плакатів у особливо небезпечних місцях і на дільницях, безпосередньо біля агрегатів та у місцях перебування працівників, чітко виконаних схем розміщення та технологічного зв'язку агрегатів і трубопроводів горючих газів, мазуту, кисню, повітря, пари, води тощо;

наявність запірних пристроїв трубопроводів;

утримання у справному стані агрегатів, устаткування, машин та механізмів, інструментів і пристроїв, що експлуатуються.

3.4. Не дозволяється виконувати роботу на несправних агрегатах, устаткуванні, машинах і механізмах із застосуванням зламаних інструментів і пристроїв.

3.5. З метою утримання сталеплавильних агрегатів, машин і механізмів, устаткування у справному стані необхідно:

дотримуватися технічних режимів, установлених паспортами або спеціальними інструкціями заводів-виробників;

оглядати агрегати, устаткування, машини і механізми під час прийняття змін та усувати виявлені при цьому дефекти та несправності;

проводити обслуговування металургійного устаткування протягом зміни;

проводити перевірку стану агрегатів, устаткування машин, механізмів спеціалістами;

періодично здійснювати ревізію та ремонт агрегатів устаткування.

3.6. На сталеплавильні агрегати, машини і механізми, будинки, спорудження, димарі, газопроводи, інші агрегати та устаткування повинні складатися паспорти, що містять основні технічні дані та складені за ДСТУ ГОСТ 2.601-2006 "Єдина система конструкторської документації. Експлуатаційні документи".

3.7. Під час експлуатації устаткування, агрегатів, механізмів у паспорти повинні заноситися уповноваженою особою, призначеною роботодавцем, усі дані про зміни, що сталися на агрегатах (устаткуванні, машинах, механізмах), про проведення капітальних ремонтів, про аварії, що мали місце, значні несправності та вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків.

3.8. Усі відкриті обертові частини машин і механізмів повинні бути огородженими. В особливо небезпечних місцях знімні огородження повинні бути зблоковані з пусковими і приводними пристроями. Ці блокування повинні виключати можливість роботи устаткування, машин і механізмів при знятому огородженні.

3.9. Не дозволяється працювати на устаткуванні зі знятим або несправним огородженням, а також здійснювати ремонт, очищення рухомих частин і закріплення огороджень під час роботи машин і механізмів.

3.10. Рухомі та обертові частини машин і механізмів, розташовані у важкодоступних місцях, допускається огороджувати загальним огородженням із замикаючим пристроєм за умови, що огородження не буде перешкоджати обслуговуванню машин і механізмів.

3.11. Усі вентилятори повинні мати запобіжну сітку на усмоктувальному отворі з розміром чарунок не більше 20 x 20 мм.

3.12. Змащування устаткування, машин і механізмів повинно бути централізованим. Ручне змащування діючих машин і механізмів дозволяється тільки за наявності спеціальних пристроїв, що забезпечують безпеку. Не дозволяється проводити змащування частин під час роботи машин і механізмів.

Мастильні та обтиральні матеріали, що застосовуються для обслуговування машин і механізмів, повинні зберігатися в установлених місцях у закритих металевих скринях.

3.13. Будова та експлуатація газопроводів, газового устаткування та газових апаратів повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів.

3.14. Трубопроводи, шланги для подавання природного газу, кисню, мазуту, повітря повинні розміщуватися в місцях, що виключають можливість попадання палаючих предметів.

З'єднання шлангів зі штуцерами та роз'єднання їх повинні здійснюватися тільки при закритій запірній арматурі. Шланги на штуцерах повинні бути надійно закріпленими.

3.15. Майданчики, розташовані на висоті більше 0,6 м від поверхні підлоги, перехідні містки, сходи, отвори, люки, канави, приямки і відстійники установок безперервної розливки сталі (за винятком розливних майданчиків з розливного боку стаціонарних майданчиків для підготовки составів) повинні бути огороджені поручнями з суцільною обшивкою знизу.

3.16. У місцях підвищеної небезпеки повинні вивішуватися яскраві попереджувальні плакати і знаки безпеки, а в необхідних випадках установлюватися світлові і звукові сигнали згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

3.17. Під час виплавлення сталі необхідно:

вжити заходів щодо запобігання опікам від сталі і шлаку, для чого завантажувати в піч у ході плавки сухі, а за необхідності нагріті, матеріали;

не допускати течі води з системи охолодження сталеплавильних агрегатів, наявність вологи, горючих матеріалів і предметів на робочих майданчиках печей, а також в інших місцях можливого попадання розплавленого металу або шлаку;

не допускати експлуатацію сталеплавильних агрегатів за наявності течі води із систем охолодження, а також наявності води на робочих поверхнях і під ними;

тримати робочі місця в чистоті та порядку, залишаючи вільними установлені проходи і проїзди.

3.18. Виконання робіт щодо переміщення вантажів кранами, перевірка стану тросів і вантажозахватних пристроїв кранів, а також тари (контейнерів, совків, бункерів, коробів тощо), що застосовується для доставки шихтових і заправних матеріалів, повинні провадитись відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).

3.19. Передавальні візки повинні бути обладнані гальмами, кінцевими вимикачами і досить чутливою звуковою сигналізацією, яка вмикається одночасно з пересуванням візка. Ходові колеса передавальних візків повинні бути обладнані запобіжними щитками із зазором між щитком і головкою рейки не більше 10 мм.

Конструкція передавального візка повинна забезпечувати стійке положення вантажу, що переміщується. Не допускається перевантажувати візок.

Колії пересувних передавальних візків повинні бути справними та мати тупикові упори. Кабельні (тролейні) траншеї повинні бути перекриті настилом, який виключає доступ працівників до траншеї за наявності напруги на тролеях.

Плитовий настил і рейкові колії повинні бути справними, стики рейок і плит повинні знаходитися на одному рівні.

3.20. При розміщенні тролея для живлення електродвигуна візка нижче рівня підлоги цеху ширина щілини для стержня струмознімача повинна бути не більше 60 мм, а при перекритті її металевою стрічкою - не більше 150 мм. Стержень струмознімача повинен бути електроізольованим.

Якщо для підводу струму застосовується гнучкий кабель, він повинен бути замкнений у товстостінний гумовий шланг або ізольований азбестовим полотном. Під час руху візка кабель повинен підвішуватися та не торкатися підлоги цеху.

3.21. Будівельно-монтажні і ремонтні роботи у діючих сталеплавильних цехах повинні виконуватися відповідно до НПАОП 27.1-1.06-08.

3.22. До основних шкідливих і небезпечних виробничих чинників у сталеплавильному виробництві належать: підвищені надлишки тепла, високий вміст пилу і шкідливих отруйних газів, велика кількість рухомих механізмів і електроустаткування, шум та вібрація.

Основними джерелами теплового (інфрачервоного) випромінювання у сталеплавильному виробництві є дугові електропечі, печі нагріву феросплавів, ковші та виливниці, наповнені розжареним металом, поверхні міксера і ковшів з розплавленим чавуном, нагріті поверхні технологічного устаткування та кладки печей. За відсутності засобів індивідуального захисту вплив теплового випромінювання може призвести до порушення водно-сольового обміну і зневоднення тканин, а також до теплового удару. Контакт із нагрітими виробами, іскри, бризки і викиди розплавлених матеріалів можуть стати причиною опіків.

Дисперсний склад пилу сталеплавильних цехів залежить від технологічного режиму плавки, її періоду, марки сталі, що виплавляється, умов утворення аерозолів, конденсації та пори року. За хімічним складом пил представлений оксидами заліза, хрому, марганцю, магнію, двоокисом кремнію, містить домішки алюмінію, титану, вольфраму, ванадію, молібдену. Технологічний процес також є джерелом інтенсивних викидів у повітря робочих зон виробничих ділянок цеху окису вуглецю, оксидів азоту, двоокису сірки, ціанідів і сполук селену. Вплив на організм твердих та газоподібних токсичних речовин може стати причиною хронічних і професійних захворювань.

Виробниче середовище сталеплавильних цехів характеризується наявністю шуму. Джерелами його є дугова електропіч, робота електромостових кранів, процеси розвантаження і завантаження завалочної корзини, система газоочищення. Рівень звукового тиску залежить від стадії виплавки, дисперсності використовуваної шихти, газокисневого дуття, швидкості навантажувально-розвантажувальних робіт, кількості працюючих кранів тощо. Вплив шуму на організм залежить від спектральної характеристики і рівня звукового тиску.

Виробничі операції в цехах при роботі дугових електропечей, а також окремих машин і механізмів (електромостових кранів, стрічково-кидкових мульдозавалочних машин) супроводжуються загальною вібрацією. Максимальні величини віброшвидкості спостерігаються на майданчику біля сталевипускного жолоба і на пульті майстра з випуску сталі, при закладенні і обробленні сталевипускного отвору, підготовці жолоба до зливання металу, його формуванні після випуску плавки.

3.23. Для створення нормальних санітарно-гігієнічних умов праці у сталеплавильних цехах необхідно передбачити:

ефективну аерацію будівель;

облаштування вентиляційних і аспіраційних пристроїв, повітряне та повітряно-водяне душування робочих зон і робочих місць;

кондиціонування повітря;

захист від джерел тепловипромінювання, електричних, ектромагнітних і магнітних полів, ультразвуку, шуму;

широке використання засобів колективного та індивідуального захисту;

нормальну освітленість;

систематичне та ретельне прибирання приміщень.

3.24. Санітарно-гігієнічний стан виробничих приміщень повинен відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), ГОСТ 12.1.001-89 "ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.001-89), ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83), СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91), ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення" (далі - ДБН В.2.5-28-2006), Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-2002).

3.25. Обладнання систем водопостачання й каналізації повинне відповідати вимогам ДСП 173-96, СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87) і СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения".

3.26. Джерела водопостачання, які використовуються для постачання господарсько-питних водопроводів, повинні відповідати ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора".

3.27. Якість питної води, води для душу, умивальників, вентиляції, охолодження повітря та пилопридушення повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за N 136/1940 (ДСанПіН N 383-96).

3.28. Виробничі та побутові приміщення сталеплавильних підприємств повинні бути забезпечені питною водою.

3.29. Обладнання та експлуатація бойлерних установок, баків для нагрівання води та водоводяних теплообмінників гарячого водопостачання повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98), СНиП 2.04.01-85 та ДБН В.2.5-38-2008 "Теплові мережі".

3.30. Системи опалення будівель і споруд повинні відповідати вимогам ДСП 173-96, СНиП 2.04.05-91 та цих Правил.

3.31. Для працівників, які перебувають у неопалюваних виробничих і складських приміщеннях, повинні бути передбачені спеціальні приміщення для обігріву відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.

3.32. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем повинні проводитися відповідно до вимог ДСП 173-96, СНиП 2.04.05-91 та ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования".

3.33. Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати граничнодопустимих рівнів.

3.34. Під час організації та ведення технологічних процесів, пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно додержуватися вимог безпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".

3.35. Мікроклімат у виробничих приміщеннях має відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).

3.36. Контроль за шкідливими речовинами у повітрі робочої зони проводиться згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

Періодичність проведення контролю встановлюється залежно від класу небезпечності шкідливої речовини: для I класу - не рідше одного разу на 10 діб; для II класу - не рідше одного разу на місяць, для III - IV класів - не рідше одного разу на квартал. Залежно від конкретних умов виробництва періодичність контролю може бути змінена за узгодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду. При встановленні відповідності вмісту шкідливих речовин III - IV класів небезпеки рівню граничнодопустимих концентрацій допускається проводити контроль не рідше одного разу на рік.

3.37. Природне та штучне освітлення підприємств необхідно виконувати відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006.

3.38. Під час зміни технологічного процесу, заміни або перестановки устаткування на окремій дільниці цеху освітленість цієї дільниці необхідно привести у відповідність до ДБН В.2.5-28-2006.

3.39. Виробниче устаткування та інструменти, що створюють при роботі шум, повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99, а також ГОСТ 12.1.003-83.

У тих випадках, коли шум на робочих місцях не може бути знижений до граничнодопустимих рівнів, необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту органів слуху, а при еквівалентному рівні шуму більше 120 дБА - дистанційне керування виробничим процесом зі звукоізольованих камер чи автоматизувати технологічний процес.

3.40. Механізовані ручні інструменти пневматичної дії повинні мати спеціальні гасники вихлопу.

3.41. До експлуатації допускаються тільки справне устаткування, інструменти чи механізми або пристрої, що задовольняють вимоги ГОСТ 12.2.003-91. Не дозволяється використання вібруючого устаткування в режимах, що відрізняються від паспортного.

3.42. Вібрація на робочих місцях не повинна перевищувати граничних значень згідно з ДСН 3.3.6.039-99 і ДСТУ ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" (далі - ДСТУ ГОСТ 12.1.012-90).

При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 2/3 тривалості робочого дня. Проведення понаднормових робіт з вібруючим устаткуванням не дозволяється.

Робота з вібруючим інструментом (устаткуванням) повинна проводитися в утеплених приміщеннях з температурою повітря не нижче 16 град.С при вологості 40-60% і швидкості руху повітря не більше 0,3 м/с. При роботі в холодний період року в неутеплених приміщеннях чи на відкритому повітрі для періодичного обігріву працівників необхідно передбачити приміщення з опаленням, в якому температура повітря 22 град.С, швидкість його руху не більше 0,3 м/с і вологість 40-60%.

3.43. У разі коли вібраційне навантаження при роботі з вібронебезпечним обладнанням перевищує допустимий рівень відповідно до ДСН 3.3.6.039-99, необхідно забезпечити працівників віброгасними рукавицями та забезпечити раціональний режим праці згідно з розділом 7 ДСН 3.3.6.039-99.

3.44. Контроль санітарно-гігієнічного стану у сталеплавильних цехах повинен проводитися згідно з ГОСТ 12.4.012-83 "ССБТ. Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования", ГОСТ 12.4.077-79 "ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих местах", ГОСТ 12.1.023-80 "ССБТ. Шум. Методы установления значений шумовых характеристик стационарных машин", ГОСТ 12.1.050-86 "ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах", ГОСТ 12.1.006-84 "ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" (далі - ГОСТ 12.1.006-84) та ГОСТ 12.1.005-88.

3.45. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.

3.46. Для захисту від ультрафіолетового випромінювання необхідно застосовувати екранування джерел випромінювання, а працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту обличчя та очей відповідно до НПАОП 27.0-3.01-08.

3.47. Використання джерел іонізуючого випромінювання підприємством має здійснюватись за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (далі - НП 306.5.05/2.065-2002), Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62 (далі - ДГН 6.6.1-6.5.061-98), та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (далі - ДСП 6.177-2005-09-02).

3.48. Загальні вимоги електробезпеки устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования". Обладнання та комунікації повинні бути заземлені від статичної електрики згідно з ГОСТ 12.1.019-79 "ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты".

4.1. Сталеплавильні цехи повинні бути відділені від меж житлових районів санітарно-захисними зонами, розмір яких відповідає ДСП 173-96.

4.2. Сталеплавильні цехи, що споруджуються, повинні бути розташовані так, щоб не порушувався потоковий напрямок транспортування вантажів і не утворювалися зустрічні та пересічні вантажні потоки.

4.3. Залізничні колії для перевезення рідкого чавуну у сталеплавильні цехи повинні бути незалежними.

4.4. Експлуатація залізничного транспорту у сталеплавильному виробництві повинна відповідати вимогам ГОСТ 9238-83 "Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520 (1524) мм" та відповідних нормативно-правових актів.

Крім цього, спеціальний рухомий склад, а також наближення залізничних колій до будівель, споруд і складів повинні відповідати спеціальним габаритам, які передбачені для підприємств чорної металургії.

У діючих цехах за неможливості доведення габаритів до нормативних розмірів повинна бути влаштована відповідна сигналізація (світлова, звукова, світлозвукова) згідно з ГОСТ 12.4.026-76, яка попереджує про порушення габаритів. При цьому мінімальна відстань від осі залізничної колії до стіни будівлі, що матиме виходи назовні, допускається не менше 3,1 м за умов влаштування огороджувальних бар'єрів, розташованих між виходом з будівлі та залізничними коліями, які прокладені паралельно стінам будівлі.

4.5. В'їзд залізничного та автомобільного транспорту в цех повинен здійснюватися після вмикання відповідного сигналу світлофора. Рух транспорту по території цеху повинен здійснюватися за наявності супроводжуючої особи, що йде попереду рухомого транспорту.

4.6. У місцях масового переходу працівників через залізничні колії повинні бути влаштовані перехідні містки або тунелі.

Інші переходи повинні бути обладнані настилом, що укладений на одному рівні з головками рейок, і огороджені відповідними сигналами.

В усіх відділеннях сталеплавильних цехів повинні бути вивішені схеми пішохідного руху по території підприємства і цеху.

Перехід працівників через залізничні колії у невстановлених місцях не дозволяється.

4.7. У цехах сталеплавильного виробництва, що будуються або знаходяться на реконструкції, уздовж цехів повинні бути передбачені автомобільні шляхи і тротуари, у діючих цехах, за неможливості влаштування тротуарів, вздовж цехів повинні бути встановлені місця безпечного проходу працівників.

4.8. Наявність на території сталеплавильних цехів ям, канав і вибоїн не допускається. Тимчасові канави, ями, що облаштовані під час ремонту чи будівельних робіт, повинні бути огороджені поручнями висотою не менше 1 м, а в темний час доби вони повинні бути освітленими.

Захаращування і забруднення габариту залізничної колії, а також території цехів металом, сміттям, відходами виробництва тощо не допускається.

4.9. Комунікаційні тунелі повинні відповідати будівельним нормам щодо проектування споруд промислових підприємств, мати припливно-витяжну вентиляцію, постійне електричне освітлення і пристрій для дренажу.

5.1. Будівлі і споруди сталеплавильних цехів необхідно розташовувати згідно з вимогами будівельних норм і правил "Генеральные планы промышленных предприятий" (СНиП II-89-80) з урахуванням пануючих вітрів з підвітряного боку щодо найближчих будівель і згідно з вимогами СНиП 2.09.02-85*.

5.2. Усі стулкові віконні та ліхтарні рами, що відчиняються, повинні бути обладнані легкокерованими та надійними в експлуатації пристроями для їх відчинення або установки в потрібному положенні.

5.3. При заскленні ліхтарів будівель віконним склом під заскленням повинні встановлюватися горизонтальні металеві сітки шириною не менше 0,7 м при вертикальному заскленні, а при похилому та горизонтальному - ширина сіток повинна визначатися розрахунком величини горизонтальної проекції засклених рам. Допускається установка армованих стекол.

5.4. Усі засклені поверхні повинні очищатися від кіптяви та пилу. Для їх очищення та ремонту повинні застосовуватися спеціальні пристрої і приладдя (майданчики, підвісні колиски, балкони), що забезпечують зручне та безпечне виконання цих робіт.

5.5. Підлога робочих майданчиків біля печей, конверторів і розливних майданчиків повинна бути рівною та виконаною з міцних і стійких до спрацювання матеріалів з неслизькою поверхнею відповідно до СНиП 2.03.13-88 "Полы".

5.6. Простір між рейками на робочих майданчиках повинен бути укладений стійким до спрацювання, таким, що виключає ковзання, матеріалом до рівня головки рейок. При викладанні проміжку металевими плитами останні повинні мати рифлену поверхню.

5.7. Дільниці підлоги в будівлях сталеплавильних цехів, де можливе накопичення води, повинні бути обладнані пристроями для її відводу.

5.8. Розташування входів у будівлі сталеплавильних цехів повинне забезпечити безпечний прохід до робочих місць.

5.9. У виробничих приміщеннях робочі місця і проходи повинні утримуватися в чистоті та не захаращуватися устаткуванням, зливками, заготовками й відходами виробництва. Скрап, бита цегла, сміття повинні своєчасно вивозитися, а прибирання робочих місць і виробничих приміщень повинне проводитися щозміни.

5.10. Отвори в будівлях сталеплавильних цехів для подавання залізничних составів повинні бути обладнані ворітьми. У головних будівлях обладнання воріт повітряними або повітряно-тепловими завісами повинно здійснюватися відповідно до вимог санітарних норм проектування промислових підприємств. Відчинення і зачинення воріт відповідно до СНиП 2.09.02-85* повинно бути механізованим.

5.11. У діючих цехах, де габарити наближення будівель до залізничних колій і автомобільних шляхів не витримуються, повинні бути вжиті заходи для забезпечення безпечного виходу працівників із будівель шляхом зміни розташування виходів, влаштування направляючих поручнів, установлення покажчиків руху тощо.

Не дозволяється використання воріт для в'їзду рухомого складу, для проходу працівників.

Подання залізничних составів до будівель сталеплавильних цехів повинно відповідати вимогам пункту 4.5 розділу IV цих Правил.

5.12. Ширина робочого майданчика пічного прольоту мартенівського цеху із завалочними машинами наземного типу повинна бути такою, щоб відстань між крайніми виступаючими частинами состава з мульдами та арматурою печі, а також між мульдами та завалочною машиною складала не менше 0,5 м.

Не дозволяється перебування працівників між вагонами з мульдами та піччю.

5.13. У цехах, де розливка сталі здійснюється у виливниці, що установлені на візках, уздовж зовнішньої стіни будівлі розливного прольоту, а за наявності суміжного допоміжного прольоту і всередині будівлі, поруч з розливним повинні бути упорядковані аварійні майданчики. Двері для виходу на майданчик, влаштований із зовнішнього боку біля стіни, повинні бути розташовані не рідше ніж через кожні 36 м. З майданчиків до рівня землі облаштовуються похилі сходи. Відстань між сходами повинна бути не більше 100 м.

5.14. З робочого майданчика пічного прольоту мартенівських печей повинні бути облаштовані виходи вниз під робочий майданчик - не менше одного на дві печі, і в розливний прольот - не менше одного на три печі. Виходи повинні бути обладнані сходовими маршами.

5.15. Для сполучення робочого майданчика пічного прольоту електросталеплавильних печей з шихтовим і розливним прольотами повинні бути влаштовані сходи, не менше одних на три печі.

5.16. Стаціонарні металеві сходи повинні бути облаштовані відповідно до вимог ГОСТ 23120-78 "Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия" (далі - ГОСТ 23120-78).

5.17. За наявності в пічному прольоті двох і більше мартенівських печей виходи у стіні під робочим майданчиком повинні облаштовуватися не рідше ніж через дві печі.

5.18. Не дозволяється облаштовувати виходи у стінах розливних прольотів під розливними майданчиками.

5.19. Для обслуговування запірної та регулюючої арматури, засувів, шиберів та іншого обладнання, розташованих на висоті 2 м і більше від рівня підлоги (землі), повинні облаштовуватися стаціонарні майданчики і сходи до них відповідно до вимог ГОСТ 23120-78.

5.20. Відстань від настилу майданчиків до конструкцій, а також до устаткування і трубопроводів, змонтованих над майданчиками, повинна бути не менше 1,8 м.

5.21. Будівлі в місцях можливого зіткнення з розплавленим продуктом повинні мати вогнетривкий захист. Будівлі сталеплавильних цехів повинні бути освітлені відповідно до ДБН В.2.5-28-2006 та ДСП 3.3.1.038-99.

5.22. Покрівлі будівель повинні бути справними та систематично очищатися від пилу, снігу й льоду.

У цехах, що будуються, повинні бути передбачені засоби механізованого прибирання пилу і сміття всередині будівель, а також пилу, снігу і льоду з покрівель виробничих будівель, що виключає запилення.

5.23. На всіх сталеплавильних підприємствах, що експлуатуються, будуються або знаходяться на реконструкції, необхідно вживати протипожежних заходів, що запобігають виникненню пожеж.

5.24. Усі виробничі та допоміжні будівлі, споруди і склади сталеплавильних цехів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.004-91), НАПБ А.01.001-2004 і бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння. Кількість останніх повинна відповідати нормам первинних засобів пожежогасіння для підприємств і організацій чорної металургії.

Засоби пожежогасіння і протипожежний інвентар повинні бути розташовані в легкодоступних, передбачених для цього місцях. Площадки пічних, розливних, ливарних прольотів і міксерних відділень, розташовані в зоні розплавлених і розпечених продуктів з печей і міксерів, повинні бути теплоізольованими. Колони й інші будівельні конструкції, будівлі у місцях можливого зіткнення з розплавленим продуктом повинні мати вогнетривкий захист.

5.25. Блискавкозахист будинків, споруд і зовнішніх установок у процесі експлуатації повинен здійснюватися відповідно до Державного стандарту України ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд (IEC 62305:2006; NEQ)".

5.26. Конструкції будинків і споруд у місцях можливого влучення в них іскор металу і шлаків повинні мати вогнетривкий захист. Очищення конструкцій від настилів металу та шлаків повинно здійснюватися постійно.

6.1. Шихтові двори сталеплавильних цехів повинні бути критими. Стан покрівлі шихтових дворів повинен виключати попадання води і снігу на шихтові матеріали.

6.2. У будівлі шихтового двору повинен бути вільний поздовжній прохід для працівників шириною не менше 1 м.

6.3. Зберігати матеріали на шихтовому дворі необхідно в бункерах, ямах, засіках.

Для запобігання зависанню сипких матеріалів підвісні бункери повинні бути обладнані завалювальними пристроями.

Стінки бункерів, засік, ям повинні бути облицьовані матеріалами, що захищають їх від руйнування.

Для запобігання падінню працівників засіки і ями з усіх боків повинні бути огороджені на висоту не менше 0,8 м. При застосуванні думпкар для подання шихтових матеріалів огородження засік і ям з боку залізничної колії не потрібне.

Залізничні колії над бункерами повинні бути забезпечені міцним настилом.

За відсутності на діючих шихтових дворах засік або ям магнітний матеріал повинен складатися на спеціально підготовлені майданчики, огороджені з боку залізничних колій.

Утворення навісів не допускається. Висота штабеля повинна бути такою, щоб відстань від нього до верхнього положення вантажопідіймального пристрою була не менше 2 м.

6.4. Подання металобрухту на шихтові двори повинно здійснюватися у відкритих вагонах, а сипких матеріалів - у вагонах-самоскидах. Металева шихта, що складається у вагони, не повинна виступати за їх борти.

6.5. Не допускається подавати на шихтові двори матеріали, що змерзлися.

6.6. Відстань між частинами состава, що виступають, і колонами будівлі шихтового двору, а також установленими на підлозі контейнерами, коробами, мульдами та матеріалами, що складаються в шихтовому дворі, повинна бути не менше 0,7 м.

6.7. Рухомі склади, подані під розвантаження, повинні бути огороджені сигналами зупинки, а під скати крайніх вагонів підкладені гальмові башмаки.

По закінченні розвантажувальних робіт залізничні колії шихтового двору повинні бути негайно очищені. Не дозволяється проводити очищення вагонів над бункерами шихтового двору.