6.8. Для забезпечення безпеки працівників під час подавання матеріалів на шихтовий двір слід припинити роботу кранів, що знаходяться в зоні дії локомотива.
6.9. Роботи в бункері для сипких матеріалів необхідно проводити тільки за нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90, та бригадою, що складається не менше як з двох працівників, один з яких повинен обов'язково знаходитися нагорі, попереджуючи працівників у бункері про наближення крана.
6.10. Вивантаження шихтових матеріалів із вагонів повинно бути механізованим. Відкривання дверей і люків вагонів-самоскидів повинно проводитися із застосуванням спеціальних пристроїв і в присутності уповноваженої особи.
Усі роботи щодо вивантаження шихтових матеріалів із вагонів і завантаження їх в совки, мульди, короби тощо повинні здійснюватися з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
6.11. Металева шихта повинна подаватися на шихтові двори габаритною, підготовленою для завантаження в мульди, бадді, совки, короби тощо. Не допускається проводити обробку матеріалів на шихтових дворах.
6.12. Весь металобрухт, що надходить у плавильні цехи, повинен підлягати піротехнічному контролю на вибухонебезпечність і наявність легкозаймистих речовин. Ці роботи повинні проводитися відповідно до вимог ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні, вторинні. Загальні технічні вимоги".
6.13. Не дозволяється перебування працівників в зоні навантаження грейферними або магнітними кранами шихтових матеріалів у мульди, совки, короби, бадді тощо.
Направляти грейфер або магніт під час навантаження матеріалу дозволяється за допомогою гачків, жердин довжиною не менше 3 м. Не дозволяється проводити підправлення брухту вручну в мульдах, коробах тощо.
Працівники, що контролюють заповнення завалочних баддей, коробів, мульд, контейнерів, повинні перебувати у безпечному місці.
Не допускається торкатися до магнітної плити (шайби) при її зніманні та до кабелю з блочної підвіски крана за наявності напруги.
6.14. Після закінчення завантаження металевої шихти в мульди, совки, короби, бадді кінці брухту не повинні виступати або звисати над їх краями. По закінченні навантаження замки мульд повинні бути очищені і перевірені.
6.15. Для стікання води на дні мульд, коробів, совків, баддей необхідно обладнати отвори. Ці отвори повинні регулярно очищатися.
6.16. Для установлення мульд на шихтових дворах мартенівських і електросталеплавильних цехів необхідно облаштувати міцні і стійкі стелажі.
При транспортуванні мульд кранами із застосуванням ланцюгів з гаками ширина стелажів повинна бути не менше довжини мульд. При транспортуванні мульд кранами, що обладнані механізованими захватами, ширина стелажів повинна визначатися умовами захвату мульд рамами.
Установлення мульд на стелажах повинно здійснюватися без звісів і перекосів.
6.17. При навантаженні металевого брухту в бункер або з бункера в мульди електромагнітним краном зона його роботи повинна огороджуватися, а проведення будь-яких робіт у зоні не допускається.
6.18. У закритих приміщеннях місця перевантаження пиловидних матеріалів повинні бути закриті щільними кожухами, що приєднані до аспіраційних установок з фільтрами.
6.19. Облаштування та експлуатація конвеєрів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80 "ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.022-80).
6.20. У цехах, що будуються або знаходяться на реконструкції, прибирання сміття з-під конвеєрів повинно бути механізованим. Прибирання просипу вручну допускається тільки при вимкнутих конвеєрах та відповідно до биркової системи.
6.21. Перед пуском конвеєра повинен автоматично подаватися звуковий попереджувальний сигнал, який чутно по всій довжині конвеєра.
6.22. Струмопровідні кабелі пересувних розвантажувальних візків і пересувних реверсивних конвеєрів повинні бути захищені від механічних пошкоджень.
6.23. Видалення пилу з пилових бункерів аспіраційної системи повинно здійснюватися у спеціально обладнані машини.
6.24. Для переходу через конвеєри потрібно встановлювати стаціонарні містки. У виробничих приміщеннях містки потрібно встановлювати не менше ніж через 30 м, а в галереях - не менше ніж через 100 м довжини конвеєра. Ця вимога не розповсюджується на конвеєри, на яких установлені пересувні візки.
6.25. Вивантаження електродів з вагонів та транспортування їх повинні здійснюватися із застосуванням спеціальних пристроїв.
Для зберігання електродів повинні бути влаштовані спеціальні стелажі.
6.26. Дрібнення бою електродів повинно бути механізованим. При обробці електродів на токарних верстатах повинна бути передбачена пиловідсмоктувальна вентиляція.
6.27. Дробильні й помольні установки повинні розташовуватися в ізольованому приміщенні та бути обладнані пиловідсмоктувальною вентиляцією, що забезпечує концентрацію пилу в повітрі робочої зони не вище граничнодопустимої. Згідно з ГОСТ 12.1.005-88 не дозволяється розміщувати ці установки у шихтовому прольоті.
6.28. Завантаження матеріалу у дробильні та помольні агрегати повинно бути механізованим.
Пульти керування повинні бути розташовані таким чином, щоб дробильні й помольні агрегати були помітні працівнику, який здійснює пуск їх у роботу.
6.29. На шихтових дворах повинні бути обладнані кімнати для обігріву працівників у холодний і перехідний періоди року. Згідно з ДСН 3.3.6.042-99 кімнати можливо розміщувати також у прольотах, що стоять поруч.
6.30. Для безпечної роботи на шихтових дворах до початку кожної зміни необхідно перевірити:
стан чалочних пристроїв (канатів, ланцюгів);
справність бункерів і відсутність у них сторонніх предметів;
стан робочих місць на бункерній естакаді, огороджень, перекриттів бункерних ям;
справність і чистоту залізничних колій, наявність поруч з ними габариту для нормального проїзду;
наявність і справність гальмових башмаків;
наявність знаків і плакатів безпеки;
справність сигналізації.
Спрацьовані пристрої, інструменти, чалочні засоби і тару необхідно вилучити з використання, а несправне устаткування відремонтувати.
VII. Міксерне відділення
7.1. Для безпечної роботи в міксерному відділенні перед початком роботи необхідно перевірити:
справність гальм міксера та механізму його нахилу;
стан зливного носка та заливного вікна міксера;
стан вогнетривкої кладки та кожуха, газопроводів, пальників тощо, а також в'їзної сигналізації та попереджувальних покажчиків.
До роботи дозволяється приступати тільки після виправлення всіх несправностей, при хорошому стані вогнетривкої кладки і кожуха та наявності ключа-бирки.
7.2. Механізм нахилу міксера повинен мати два електродвигуни, у тому числі один резервний з електрогальмами. Живлення електродвигунів повинно здійснюватися не менше ніж від двох незалежних джерел.
7.3. Міксер, конструкція якого не забезпечує самочинний поворот у вихідне положення, повинен бути забезпечений механізмом, що дозволяє повернути його у вихідне положення у випадку раптового припинення подавання електроенергії.
7.4. Розташування і влаштування вентиляційних укриттів над заливним вікном, зливним носком міксера та машиною для скачування шлаку повинні забезпечувати уловлювання графіту та газів під час заливання чавуну в міксер, зливу чавуну з міксера та скачування шлаку.
Вентиляційні установки повинні мати спеціальні пристрої для уловлювання графіту.
7.5. За наявності графіту на устаткуванні, пішохідних переходах і сходах необхідно регулярно очищати їх від графіту. Перед початком прибирання графіту з вагів і майданчиків під носком міксера необхідно очистити носок від охолоді, установити міксер у вихідне положення і взяти ключ-бирку від пульта керування міксером.
7.6. Заливне вікно та отвір зливного носка міксера повинні мати футеровані кришки. Відкриття і закриття кришок повинно бути механізованим.
7.7. Пост керування міксером повинен бути розташований збоку від зливного носка міксера та в такому місці, звідки забезпечується видимість операцій зливу чавуну з міксера. Не допускається розташовувати пост керування проти зливного носка міксера.
7.8. Приміщення поста керування повинно бути виготовленим з неспалимого матеріалу та мати припливну вентиляцію, що забезпечує нормальні умови праці, і відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91.
Двері поста не повинні виходити у бік зливного носка міксера.
Вікно поста, повернуте до зливного носка міксера, повинно бути заскленим теплозахисним склом.
7.9. Не дозволяється розташовувати під міксером, на позначці підлоги міксерного відділення, а також нижче цієї позначки приміщення, в якому передбачається постійне перебування працівників або розміщення устаткування, що вимагає постійного обслуговування.
7.10. Підлога в міксерному відділенні та на робочих майданчиках міксера повинна бути виготовленою зі стійкого жорсткого матеріалу.
7.11. Робочі майданчики міксерів повинні мати не менше двох виходів.
Майданчик, з якого здійснюється керування заливанням чавуну в міксер, повинен бути розташований вище заливного вікна та в такому місці, звідки забезпечується видимість струменя чавуну. Для захисту працівників від бризок чавуну та тепловипромінювання на майданчику повинна бути облаштована кабіна з теплозахисного скла. При роботі на майданчику необхідно дотримуватись вимог державного стандарту України "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять" (ДСТУ 2293-99) та міждержавних стандартів ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.001-89 і ГОСТ 12.1.005-88.
Ширина майданчиків, містків і сходин для обслуговування міксерів повинна бути не менше 1 м.
7.12. Для спостереження за зливом чавуну з міксера в ківш у підлозі робочого майданчика перед постом керування повинен бути влаштований оглядовий отвір, огороджений поручнями та перекритий міцними ґратами.
7.13. Опалення міксерів повинно здійснюватися коксовим, природним газом або мазутом. Застосування доменного газу не допускається.
Конструкція газопроводів у місцях з'єднання їх обертових частин з нерухомими повинна виключати можливість витоку газу.
Під час ремонту міксера підводки газу повинні вимикатися не тільки засувами, але й заглушками.
7.14. Заливання чавуну в міксер дозволяється проводити з ковшів, наповнених до рівня, що не перевищує 250 мм від їх верху. У разі проведення десульфурації чавуну в заливальному ковші рівень чавуну не повинен перевищувати 700 мм до верхньої крайки ковша.
Носки ковшів повинні бути очищені від скрапу і заправлені.
7.15. Перед підйомом ковша з чавуном необхідно перевірити правильність зачеплення гаків крана за цапфи ковша (цапфи повинні повністю увійти в зів гаків траверси крана), переконатися у відсутності працівників унизу під міксером і на його майданчику. Зачіпка допоміжного гака для нахилу ковша повинна здійснюватися після підйому ковша.
Зачіпка гака для кантування ковша з чавуном повинна здійснюватися на рівні заливного вікна міксера або майданчика для скачування шлаку.
Не дозволяється підіймати ківш при зачепленому гаці для кантування.
Після зливу чавуну в міксер необхідно перевірити правильність установлення ковша на чавуновозний візок.
7.16. Ділянка для зняття та установки кришок з чавуновозних ковшів міксерного типу повинна мати крівлю та необхідні постановочні габарити й бути обладнаною підйомно-транспортними засобами для зняття й установки кришок, а також мати механізм для пробивки кірки на поверхні чавуну в чавуновозі.
Зняття і установка кришок повинні проводитися зі спеціальних майданчиків.
7.17. В'їзд на ділянку для зняття і установки кришок повинен бути обладнаний світлофором.
7.18. Перевезення чавуновозних ковшів слід здійснювати з використанням платформи-прикриття перед тепловозом. До відчеплення локомотива під колеса чавуновоза з обох боків повинні бути встановлені гальмівні спарені башмаки. Крім того, чавуновоз повинен бути загальмований гальмом стоянки.
7.19. Приміщення для переливу чавуну з чавуновозних ковшів міксерного типу в заливальні ковші повинне бути обладнаним аспіраційною системою, яка забезпечує відсмоктування пилу й газів, що утворюються при зливі чавуну, з пристроєм для уловлювання графіту й пилу.
7.20. Приміщення для переливу чавуну повинне бути обладнаним постом керування переливом чавуну та переміщенням самохідного чавуновозного візка й відповідати вимогам пунктів 7.7, 7.8 розділу VII цих Правил.
7.21. Подача чавуновозних ковшів у приміщення переливу чавуну повинна проводитися після звукового сигналу та за дозвільним сигналом світлофора.
7.22. Злив чавуну з чавуновозного ковша в заливальний дозволяється при загальмованому чавуновозі (гальмом стоянки з ручним приводом і гальмівними спареними башмаками) і відкріпному локомотиві.
7.23. Між працівником біля міксера і машиністом міксерного крана необхідно установити радіозв'язок.
7.24. Заливання чавуну в міксер повинно проводитися в центр вікна рівномірним струменем з мінімальної висоти і своєчасним очищенням горловини зливного носка від скрапу. Про наступне заливання чавуну машиніст заливного крана повинен подати звуковий сигнал.
7.25. Не дозволяється зливати чавун у міксер з ковшів із застиглою кіркою.
Пропалювання кірки киснем повинно проводитися у спеціально відведених місцях з майданчика, огородженого поручнями і забезпеченого пристроями для захисту працівників від бризок чавуну і тепловипромінювання.
При пропаленні кірки повинні бути вжиті заходи, що забезпечують безпеку працівників.
7.26. Перед початком зливу чавуну з міксера в ківш міксеровий повинен перевірити правильність установлення ковша під зливним носком, стан зливного носка, справність ковшів, наявність гальмових пристроїв під скатами чавуновоза, відсутність працівників на вагах і під міксером.
Ковші повинні бути сухими, прогрітими та очищеними від охолодей і виробничих відходів. Вони повинні установлюватися таким чином, щоб струмінь чавуну був направлений на середину горловини ковша.
Правильність установлення ковша під зливним носком визначає працівник біля міксера.
7.27. Про наступний злив чавуну з міксера повинен бути поданий звуковий сигнал до нахилу міксера. Сигнальний пристрій повинен бути зблокований з пусковим пристроєм механізму нахилу міксера.
7.28. Під час заливання чавуну в міксер і при зливі чавуну з міксера в ківш перебування працівників під міксером не допускається.
7.29. Злив чавуну в ковші, що вийшли з ремонту, дозволяється тільки після їх просушування.
7.30. Не дозволяється проводити наповнення ковшів чавуном до рівня, що перевищує 250 мм від верху ковша.
7.31. При виникненні небезпеки прогару кожуха міксера (місцеве почервоніння кожуха) повинні бути проведені термінове обдування місця почервоніння стиснутим повітрям, випуск чавуну з міксера і вжиті заходи щодо його ремонту.
7.32. Вікно й кожух міксера необхідно очищати від охолодей і скрапу.
7.33. Скачування шлаку з ковшів і міксера повинно бути механізованим, здійснюватися при достатній кількості чавуну, що дозволяє виконати цю операцію без нахилу міксера. Шлак повинен зливатися у шлакові ковші і своєчасно вивозитися з міксерного відділення. Не допускається проводити скачування шлаку при непрацюючій вентиляції, що вловлює газ і графіт.
7.34. Не дозволяється відбирати проби чавуну з-під його струменя. Відбір проб чавуну повинен здійснюватися із зливного носка міксера або з наповненого ковша. Інструмент для відбору проби повинен бути сухим.
7.35. Не дозволяється проводити ремонт ковшів у міксерному відділенні, а також подавати ковші з застиглою кіркою в міксерне відділення.
VIII. Доставка матеріалів на робочі майданчики печей і в конверторне відділення
1. Доставка шихтових матеріалів на робочі майданчики мартенівських і двованних сталеплавильних печей
1.1. Доставка шихтових матеріалів, додатків, розкислювачів, а також заправних матеріалів до печей повинна бути механізованою.
1.2. Візки для перевезення мульд повинні бути забезпечені зчіпним пристроєм, що виключає знаходження працівників між візками під час зчеплення або розчеплення мульдових складів, а також упорами або поручнями, що запобігають зміщенню мульд в поздовжньому напрямку при поштовхах і трясіннях.
1.3. Для установлення мульд на балконі пічного прольоту повинні бути облаштовані стелажі відповідно до вимог пункту 6.16 розділу VI цих Правил.
1.4. У мартенівських цехах для установлення мульд з додатками або розкислювачами допускається облаштування стелажів між печами. З боків стелажів повинні бути влаштовані упори. Ширина вільного проходу між стелажами та головками печей повинна бути не менше 0,7 м.
1.5. У цехах з крановою подачею шихти для транспортування мульд із шихтового двору на балкон пічного прольоту крани повинні бути обладнані механізованими захватами. Керування захватами повинне здійснюватися з кабіни машиніста крана. Облаштування мульдових захватів повинне виключати зривання й падіння мульд.
До обладнання крана мульдовими захватами зачеплення мульд повинно здійснюватися за допомогою гаків і серг. Конструкція захватних пристроїв повинна виключати падіння мульд при їх перенесенні.
Не дозволяється проводити зачеплення мульд шляхом підведення ланцюга під їх дно.
1.6. У цехах з наземними завалочними машинами сипкі матеріали, як правило, повинні доставлятися на робочий майданчик печі у спеціальних бункерах.
1.7. Доставка феросплавів у цех повинна здійснюватися в мульдах, контейнерах або бункерах саморозвантажувального типу.
1.8. Зберігання підготовлених феросплавів повинно здійснюватися у спеціальних бункерах, розташованих між печами. При цьому повинна бути передбачена можливість видачі феросплавів як в мульди для присадки додатків у піч, так і на задній бік печі для подачі феросплавів безпосередньо в ківш.
За неможливості розміщення бункерів між печами допускається установлювати їх у торцевій частині пічного прольоту. У такому разі видача феросплавів повинна здійснюватися в мульди, установлені на спеціальні візки, з наступним транспортуванням мульд до печей краном.
1.9. У діючих цехах, де облаштування бункерів для феросплавів неможливе, зберігання феросплавів допускається у спеціальних бункерах, розташованих у габаритах колон пічного прольоту.
1.10. Розвантаження феросплавів у бункери та подача їх до печей повинні бути механізованими.
2. Доставка матеріалів на робочі майданчики електросталеплавильних печей
2.1. Під час подачі матеріалів на робочі майданчики електропечей повинні виконуватися вимоги підпунктів 1.1, 1.3, 1.5 пункту 1 глави 1 розділу VIII цих Правил.
2.2. Між крайніми частинами візка, що виступають, і конструкціями будівлі, устаткування і складованими в цеху матеріалами повинен бути забезпечений габарит не менше 0,7 м з обох боків візка.
2.3. Облаштування пускового механізму візка для транспортування завалочної бадді повинно виключати можливість самовільного початку його руху.
2.4. Не дозволяється проводити підйом завалочної бадді на робочий майданчик печі без сідла (піддона).
2.5. Для транспортування завалочної бадді краном повинна застосовуватися спеціальна траверса.
2.6. Для виконання працівниками робіт нагорі і всередині завалочної бадді повинні застосовуватися легкі переносні металеві драбини з гачками, що дозволяють закріплювати драбини на борту бадді.
При виконанні робіт усередині бадді один працівник повинен перебувати зовні.
2.7. Не дозволяється доставляти матеріали на балкон робочого майданчика електропечі електромагнітом.
3. Доставка матеріалів у конверторне відділення
3.1. Доставка шихтових матеріалів і розкислювачів у конверторне відділення повинна бути механізованою.
3.2. Перевантажні вузли тракту подачі сипких матеріалів повинні бути герметизовані і приєднані до аспіраційної установки.
3.3. Стінки проміжних (витратних) бункерів повинні мати нахил, що виключає зависання матеріалів, або бункери повинні бути обладнані вібраторами.
3.4. Самохідні візки для перевезення шихтових матеріалів повинні бути обладнані двома пультами керування. Машиніст візка повинен перебувати біля переднього пульта в напрямку руху візка.
При дистанційному керуванні самохідним візком з пульта керування повинна забезпечуватися добра видимість шляху його руху. Під час руху візка повинен подаватися звуковий сигнал.
3.5. Самохідні візки повинні бути обладнані надійно діючим гальмовим пристроєм і упорами, що перешкоджають зміщенню вантажу з візка.
IX. Завалка матеріалів у печі, конвертори
1. Завалка матеріалів у мартенівські і двованні сталеплавильні печі
1.1. Завалка матеріалів, а також присадка додатків у сталеплавильні печі повинні бути механізованими.
Матеріали, що завантажуються в піч, повинні рівномірно розподілятися по всій подині. Завалка у двованний сталеплавильний агрегат металевої стружки не допускається.
1.2. Огляд подини печі перед початком завалки повинен здійснюватися зі спеціального пристрою (майданчика). Не дозволяється оглядати подини з рухомого складу.
При огляді подини двованної сталеплавильної печі інтенсивність продування киснем сусідньої ванни повинна бути скорочена до межі, зазначеної в інструкції з охорони праці, розробленій з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98.
1.3. Механізми пересування, кочення та повороту завалочної машини повинні бути забезпечені електрогальмами.
1.4. Завалочна машина повинна бути обладнана надійно діючою звуковою сигналізацією. Машиніст завалочної машини зобов'язаний подавати сигнал перед початком руху машини. Крім того, завалочна машина з двох боків моста повинна бути обладнана світловою сигналізацією у вигляді світла, яке горить і мигтить та вмикається під час руху машини.
1.5. Візок завалочної машини кранового типу повинен бути обладнаний двома кінцевими вимикачами або крани повинні бути обладнані іншими пристроями, що виключають можливість наближення кабіни завалочної машини до колон будівлі ближче ніж на 0,5 м.
1.6. Кабіна завалочної машини повинна бути міцною, теплоізольованою, мати спеціальне екранування кабіни та захищати машиніста від можливих викидів металу і шлаку.
1.7. Робоче місце машиніста завалочної машини наземного та кранового типів повинно бути обладнане зручним сидінням з бильцем, забезпечувати належну видимість фронту робіт та відповідати ДСН 3.3.6.042-99 і ДСН 3.3.6.037-99.
Конструкція сидіння повинна виключати вібрацію. Для входу в кабіну повинні бути облаштовані східці з поручнями.
1.8. Не дозволяється захаращувати габарити наближення завалочних машин будь-якими пристроями або матеріалами.
1.9. Тролеї для живлення електродвигуна візка завалочної машини наземного типу повинні розташовуватися усередині рами машини в недоступному місці, у разі розміщення їх на рамі машини в доступному місці тролеї із зовнішнього боку машини повинні бути огороджені сіткою.
1.10. При проведенні ремонтних робіт на тролеях або в небезпечній близькості від них напруга з тролеїв повинна бути знята, а вимикаючі пристрої закриті на замок.
1.11. При ремонті струмоприймачів наземних завалочних машин, коли відстань між консоллю машини та кабіною завалочних кранів менше 1,8 м, повинні бути вжиті заходи, що виключають пересування кранів над дільницею ремонтних робіт.
За відсутності на підтримуючій консолі струмоприймачів ходового майданчика ремонтні роботи повинні здійснюватися з риштовання або з підвісного майданчика, огородженого поручнями.
1.12. Під час завалки шихти не дозволяється виконувати будь-які роботи на фронті пересування завалочної машини.
Швидкість руху машини під час завалки матеріалів не повинна перевищувати 5 км/год.
1.13. По закінченні завалки і перед відправленням рухомого складу з цеху повинна бути перевірена правильність установки мульд на візках. Не допускається давати команду на відправлення складів із цеху з неправильно установленими мульдами, спецкоробами, контейнерами, устаткуванням.
1.14. Заправочні матеріали повинні зберігатися у спеціальних бункерах, установлених між печами або в торці цеху.
На робочому майданчику коло печі заправочні матеріали допустимо зберігати тільки на 1-2 плавки.
2. Завалка матеріалів в електросталеплавильні печі
2.1. Вимоги пунктів 1.1, 1.3-1.8 глави 1 та пунктів 3.3-3.8 глави 3 розділу IX цих Правил розповсюджуються і на завалку матеріалів в електросталеплавильні печі.
2.2. У цехах, що будуються, для запалки печей повинні застосовуватися бадді тільки саморозвантажувального типу.
2.3. Завантажені в електропіч руда, феросплави та інші матеріали повинні бути попередньо просушені або прогартовані. Не дозволяється подавати сирі матеріали у розплавлену ванну.
2.4. Під час завалки матеріалів і підвалки шихти всі роботи на печі повинні бути припинені, а працівники відведені на безпечну відстань.
2.5. Про наступний підйом завалочної бадді на робочий майданчик і під час завалки шихти в піч повинен подаватися звуковий сигнал.
2.6. Перед вмиканням приводу висувного майданчика печі або приводу підіймача та закота склепіння сталевар зобов'язаний переконатися в тому, що всі працівники відійшли від печі на безпечну відстань.
Для попередження працівників під робочим майданчиком про вмикання приводу закота склепіння печі повинна бути облаштована сигналізація.
2.7. Для запобігання пошкодженню подини і вилітанню кусків шихтових матеріалів відкривати запірний механізм бадді дозволяється тільки після того, як баддя буде опущена в нижнє положення, при цьому завалочне вікно печі повинно бути закритим.
2.8. Підвалка шихти повинна здійснюватися на частково розплавлену шихту при закритому завалочному вікні печі.
Під час підвалки шихти машиніст мостового крана повинен перекривати оглядове вікно кабіни густою металевою сіткою, а працівники повинні бути відведені від печі на безпечну відстань.
Виплески металу і шлаку з печі на робочий майданчик по закінченні підвалки повинні бути прибрані.
2.9. На робочому майданчику біля печей допускається зберігання у спеціальних засіках 2-3-змінного запасу матеріалів, що використовуються при плавці.
Облаштування та розташування засік на робочому майданчику повинні забезпечувати зручність і безпеку робіт. Борти засік у зоні руху завалочної машини повинні виступати не більше ніж на 100 мм від рівня підлоги робочого майданчика.
2.10. У цехах, де подача мульд на стелажі балкона робочого майданчика здійснюється за допомогою ланцюгів з гаками, одночасне установлення мульд на стелажі краном і взяття їх зі стелажів завалочною машиною не допускається.
3. Завалка матеріалів в конвертори
3.1. Керування всіма механізмами з доставки і завантаження сипких матеріалів у конвертор повинно здійснюватися дистанційно.
Конструкція жолоба повинна виключати можливість просипання сипких матеріалів повз горловини конвертора і забезпечувати безперешкодний поворот конвертора, а також має бути обладнана пристроями відсічення полум'я.
3.2. Пристрій для подачі сипких матеріалів повинен забезпечувати їх завантаження в конвертор необхідними порціями, при цьому повинно бути виключене проникнення конверторних газів у тракт подачі сипких матеріалів.
3.3. Крупність кусків розкислювача, що надходять на конверторний майданчик, не повинна перевищувати передбачену технологічною інструкцією, затвердженою уповноваженою особою. Не допускається установлювати дробилки для дрібнення розкислювачів на робочих майданчиках конверторів.
3.4. Не дозволяється проводити завалку брухту в конвертор за наявності в ньому рідкого шлаку.
Допускається завалка брухту на загущений, приведений у неактивний стан шлак тільки при переділі високофосфористих чавунів.
3.5. Трубопроводи, якими подаються тверді розкислювачі з верхнього майданчика на робочий майданчик конверторів, повинні бути звукоізольованими.
3.6. Перед завалкою металобрухту в конвертор необхідно переконатися у придатності його футеровки для подальшої експлуатації.
3.7. Не дозволяється проводити завалку в конвертори матеріалів, що покриті льодом, снігом або вологою.
3.8. Завалку металобрухту необхідно проводити спеціальним завалочним краном. Дозволяється завалку брухту здійснювати заливальним краном за допомогою перехідної траверси.
3.9. Перед зачепленням траверси гаками за цапфи короба, совка та за вушка для невеликого підйому необхідно переконатися в їх справності. Особливу увагу необхідно звернути на кріплення задньої стінки до корпуса короба, совка.
3.10. Совки для завалки матеріалів у конвертори повинні мати отвори для стікання води.
3.11. Перед завалкою брухту та заливкою чавуну в конвертор необхідно вивести всіх працівників і тепловози з небезпечної зони, увімкнути звукову і світлову сигналізації, розташовані під конверторним майданчиком.
3.12. Завалку габаритного брухту дозволяється здійснювати за один прийом.
3.13. Завалку металевої стружки дозволяється проводити в конвертор, температура якого не нижче 800 град.С.
3.14. Після завалки металевої стружки необхідно провести видержку протягом 3-5 хвилин з похитуванням конвертора для її прогріву та виведення летких речовин.
3.15. При бурхливому газовиділенні та полум'ї конвертор необхідно установити у вертикальне положення під кесон. Завалку стружки слід продовжити після припинення газовиділення і полум'я.
3.16. Заливку чавуну в конвертор на прогріту стружку необхідно проводити за два рази рівними порціями з похитуванням конвертора. Під час похитування конвертора кран повинен від'їхати на безпечну відстань.
3.17. При бурхливому газовиділенні заливку чавуну необхідно припинити, конвертор установити у вертикальне положення під кесон, а крану з чавуновозним ковшем слід від'їхати на безпечну відстань.
3.18. Доливку чавуну дозволяється провадити після повного припинення газовиділення, полум'я та викидів.
3.19. На технологічній лінії з доставки сипких матеріалів і феросплавів, що складена з конвеєрів разом з іншими машинами (грохотами, живильниками, дозаторами тощо), приводи конвеєрів і усіх машин повинні бути зблоковані таким чином, щоб у випадку раптової зупинки будь-якої машини чи конвеєра попередні машини або конвеєри відключалися, а наступні працювали до повного сходу з них вантажу, що транспортується.
3.20. Конвеєрний транспорт повинен мати:
пристрій для аварійної зупинки конвеєра й кожного механізму з місця обслуговування;
сигналізацію про початок запуску;
блокуючі пристрої, що виключають можливість дистанційного пуску після спрацювання захисту конвеєрної лінії;
пристрій, що вимикає конвеєр у випадку зупинки стрічки при вимкненому приводі;
огородження частин конвеєра, що рухаються, а також інших машин (барабанів, натяжних пристроїв, роликів тощо), до яких можливий доступ працівників;
перехідні містки, огороджені поручнями;
захисні пристрої в місцях проходу працівників під конвеєрами для захисту їх від падаючих кусків матеріалу, що транспортується;
кінцеві вимикачі для розвантажувального візка з кнопками аварійної зупинки в головній і хвостовій частинах конвеєра та інші вимоги безпеки, що передбачені ГОСТ 12.2.022-80.
3.21. Евакуаційні виходи з галерей та естакад і перехідні містки над конвеєрами необхідно розташовувати не рідше ніж через 100 м. Містки повинні мати ширину 0,8 м, суцільний настил та огороджуватися поручнями висотою не менше 1 м з відбортовкою знизу на висоту 0,14-0,15 м.
3.22. Ремонтні роботи, ручне змащення та очищення конвеєрів повинні здійснюватися з дотриманням вимог биркової системи і тільки при зупиненому конвеєрі та заблокованому пусковому пристрої.
3.23. У прохідних естакадах і галереях з ухилом більше 8 градусів вздовж конвеєрів повинні бути облаштовані закріплені настили (трапи).
X. Доставка та заливка чавуну в мартенівські і двованні сталеплавильні печі й конвертори
1. Доставка та заливка чавуну в мартенівські і двованні сталеплавильні печі
1.1. При в'їзді состава ковшів з рідким чавуном у цех, його пересуванні, а також при переїзді скісних заїздів машиніст електровоза повинен подавати звуковий сигнал. Швидкість руху состава не повинна перевищувати 4 км/год.
Працівники, що перебувають поблизу залізничних колій, якими рухається состав, повинні бути відведені в безпечні місця.
Не дозволяється їздити на лафетах чавуновозів.
1.2. Місця перетину залізничних колій для подачі рухомим складом ковшів з рідким чавуном з коліями для подачі шихтових матеріалів повинні бути обладнані автоматичною або напівавтоматичною світловою сигналізацією.
1.3. Чавуновози повинні бути обладнані зчіпними пристроями, що виключають перебування працівників між чавуновозами під час зчеплення чи розчеплення составів. Не дозволяється здійснювати розчеплення чавуновозів під час руху.
1.4. Транспортування краном ковшів з рідким чавуном уздовж цеху допускається тільки в цехах, де немає залізничних колій уздовж фронту печей.
1.5. Конструкція стендів повинна забезпечувати сталість жолобів.
Для обслуговування стаціонарних жолобів повинні бути облаштовані майданчики з огородженням.
При застосуванні підвісних жолобів перед заливкою чавуну в піч необхідно ретельно перевірити стан гаків для підвіски жолобів і надійність їх кріплення.
1.6. Не допускається теча у трубках водоохолоджуваних жолобів. У випадку появи течі вона повинна бути негайно ліквідована.
1.7. Перед заливкою чавуну в піч футеровка жолоба повинна бути справною та сухою.
1.8. Не дозволяється проводити заливку чавуну в піч з ковшів із застиглою кіркою. Пропалювання кірки киснем повинне здійснюватися з дотриманням вимог пункту 7.25 розділу VII цих Правил.
1.9. Заливка чавуну в піч повинна здійснюватися тільки після повного закриття сталевипускного отвору, установлення сталевипускного жолоба і шлакових ковшів.
1.10. Для запобігання бурхливим реакціям у печі заливку чавуну необхідно здійснювати до розплавлення шихти та утворення шлаку.
Під час заливки чавуну в піч машиніст крана повинен нахиляти ківш повільно, без поштовхів і коливань, підводити його до жолоба таким чином, щоб висота падіння струменя була мінімальною, а потужність не призводила до переповнення жолоба.
У разі заливу чавуну в розплавлену ванну, для запобігання викидам шлаку і металу на робочий майданчик злив повинен здійснюватися невеликими порціями і з перервами під керівництвом сталевара або уповноваженої особи.
1.11. Під час заливки чавуну в піч перебування працівників поблизу жолобів і завалочних вікон не допускається. При заливці чавуну з боку розливного прольоту не допускається також перебування працівників під жолобом і в зоні падіння бризок чавуну.
Робочий майданчик під жолобами повинен бути сухим.
1.12. По закінченні заливки чавуну в мартенівську піч провадити роботи на склепінні печі дозволяється тільки після повного розплавлення ванни.
1.13. Заливка чавуну в одну з ванн двованної сталеплавильної печі повинна бути закінчена до початку випуску плавки із сусідньої ванни. Під час заливки чавуну в одну з ванн печі не слід проводити заправлення сусідньої ванни.
1.14. Заміна кисневих фурм і виконання інших робіт на склепінні двованної сталеплавильної печі допускається тільки в періоди прогріву металошихти і доводки плавки. Якщо на сусідній ванні йде період плавлення, інтенсивність продувки та теплове навантаження її повинні бути знижені. Не дозволяється проводити роботи на склепінні в період завалки шихти на сусідній ванні.
2. Доставка і заливка чавуну в конвертори
2.1. Подача рідкого чавуну до конверторів повинна здійснюватися в ковшах, що переміщуються електрифікованими візками, контактно-акумуляторними електровозами з дистанційним керуванням, а також тепловозами.
2.2. У кожному конверторному цеху необхідно встановити безпечні зони стоянки локомотивів на час зливу чавуну в конвертор.
2.3. Під час в'їзду состава чавуновозних ковшів у конверторне відділення і при пересуванні його по майданчику конверторів необхідно подавати звуковий сигнал.
2.4. Кабіна зливального крана повинна бути обладнана спеціальним екраном для захисту машиніста від викидів металу з конвертора, під час заливки чавуну кантовочний гак заливального крана заводиться під чавуновозний ківш безпосередньо перед зливом чавуну в конвертор.
2.5. Зчеплення і розчеплення чавуновозних візків повинні здійснюватися з дотриманням вимог пункту 1.3 глави 1 розділу Х цих Правил.
Не дозволяється проводити зчеплення і розчеплення візків під час руху, а також їздити на візках.
2.6. Правильність установлення електрифікованого візка проти горловини конвертора при заливці чавуну повинна фіксуватися автоматично.
2.7. Тролеї для живлення електродвигунів чавуновозних візків повинні бути захищені від попадання іскор і бризок металу.
Якщо для живлення електродвигунів застосовуються гнучкі кабелі, то вони повинні бути надійно захищені від бризок металу та механічних пошкоджень.
2.8. Колеса чавуновозних візків повинні мати відбійні щити, що не доходять до головки рейок на 10 мм.
2.9. Облаштування носка чавуновозного ковша повинне виключати проливання чавуну при зливі його в конвертор. Носок ковша до зливу чавуну повинен бути очищений від скрапу, обмазаний і висушений.
2.10. Перед заливкою чавуну в конвертор машиніст заливного крана й машиніст дистрибутора повинні подавати звуковий сигнал.
Нахил ковша повинен здійснюватися повільно, без поштовхів. Защіпка допоміжного гака для нахилу ковша повинна здійснюватися після підйому ковша.
Під час зливу чавуну виконання робіт і перебування працівників в небезпечній зоні не допускається.
2.11. При пересуванні ковшів по робочому майданчику конверторів за допомогою спеціальної лебідки розетки для підключення кантувального механізму необхідно встановлювати в обох торцях лафета чавуновозного візка.
2.12. Перед заливкою чавуну в конвертор під робочий майданчик необхідно подавати світлозвуковий сигнал.
2.13. Не допускається проводити злив чавуну в конвертор за наявності в ньому рідкого шлаку. Швидкість заливки чавуну в конвертор регулюється залежно від інтенсивності газовиділення. При сильному газовиділенні та загрозі викиду металу і шлаку заливка чавуну повинна бути припинена, а ківш відведено від горловини конвертора.
2.14. При подачі рідкого чавуну до конверторів від міксера в чавуновозних ковшах по чавуновозній естакаді перебування працівників при транспортуванні ковшів на естакаді не дозволяється.
XI. Загальні вимоги щодо використання кисню, азоту та аргону у сталеплавильному виробництві
1. Використання кисню
1.1. Подавання кисню до сталеплавильних печей і конверторів повинно бути централізованим.
1.2. Проектування трубопроводів газоподібного кисню повинно провадитися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
1.3. Для ущільнення кисневої арматури необхідно застосовувати матеріали відповідно до ГОСТ 12.2.052-81 "ССБТ. Оборудование, работающее с газообразным кислородом. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.052-81).
Не дозволяється застосовувати на киснепроводах арматури на основі титану.
1.4. Місця, де розташована запірна та регульована арматура, повинні бути освітлені згідно з ДБН В.2.5-28-2006.
1.5. Киснепроводи, що прокладені в зоні підвищеної температури або інтенсивного випромінювання, повинні бути теплоізольованими: температура на поверхні не більше 43 град.С.
1.6. Киснепроводи та кисневі пристрої повинні бути захищені від попадання на них мастила та іскор металу і шлаків за допомогою екранування згідно з державним стандартом України "Пристрої екранувальні для захисту від інфрачервоного випромінювання. Параметри та загальні технічні вимоги" (далі - ДСТУ 2894-94).
1.7. Розморожування замерзлого конденсату води в киснепроводі та кисневих пристроях повинно провадитися парою або гарячою водою.
1.8. У випадку появи витоку кисню крізь нещільності в арматурі або з інших причин подавання кисню повинно бути припинено до усунення несправностей.
1.9. Перевірка щільності киснепроводів (рукавів) і арматури повинна провадитися мильним розчином не рідше ніж один раз на півроку.
Не дозволяється проводити перевірку нещільності за допомогою вогню або тліючих предметів.
1.10. Киснепроводи необхідно заземлювати при вводі у будівлі сталеплавильних цехів та при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.
1.11. Не дозволяється проводити ремонт киснепроводів, що знаходяться під тиском.
1.12. Киснепровід, який підлягає ремонту, необхідно відключити від діючих киснепроводів і продути повітрям, азотом або парою до зниження вмісту кисню в ньому не більше 23% (об'ємних), що повинно контролюватися дворазовим аналізом.
Не допускається проводити продувку киснепроводів повітрям від поршневих компресорів.
1.13. Вогневі роботи на киснепроводах необхідно проводити за нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90, і під безперервним наглядом уповноважених осіб.
1.14. У приміщеннях, де розташовані кисневі пристрої, не дозволяється палити та користуватися відкритим вогнем.
1.15. Усі роботи з ремонту киснепроводів і кисневих пристроїв повинні проводитися не менше ніж двома працівниками.
1.16. Інструмент, що застосовується для обслуговування киснепроводів і кисневих пристроїв, повинен бути обмідненим і ретельно знежиреним.
1.17. Руки, спецодяг, спецвзуття та рукавиці працівників не повинні бути забруднені мастилом. Палити і підходити до відкритого вогню після закінчення роботи дозволяється лише після провітрювання одягу. Не дозволяється вішати одяг на фланці або вентилі киснепроводів.
1.18. У випадку займання киснепроводу або виникнення пожежі в районі його розташування киснепровід повинен бути негайно відключений.
1.19. При вмиканні і вимиканні киснепроводів тиск кисню в них потрібно змінювати повільно і плавно.
1.20. Трубопроводи кисню, підведені до сталеплавильних агрегатів, необхідно розташовувати в місцях, що виключають попадання на них бризок металу або шлаку.
1.21. Фурми, що подають кисень у сталеплавильні печі й конвертори, повинні бути обладнані мідними наконечниками.
1.22. Водоохолоджувані елементи фурм, що застосовуються для подачі кисню до ванн сталеплавильних печей, а також до конверторів, після виготовлення та ремонту повинні підлягати гідравлічному випробуванню на щільність тиском 1,25 Р, де Р - величина робочого тиску води в магістралі перед фурмою.
1.23. Рукава (шланги), що застосовуються для подачі кисню у сталеплавильні печі й конвертори, повинні відповідати параметрам кисню та вимогам, які пред'являються до устаткування, що працює в середовищі кисню.
Рукава (шланги) не повинні мати тріщин і розривів.
1.24. Кріплення рукавів (шлангів) до штуцерів, а також металевих трубопроводів до рукавів (шлангів) повинно виключати можливість їх зриву, а також витікання кисню.
1.25. Фурми перед установленням, а також рукава (шланги) перед застосуванням повинні бути знежирені.
1.26. При застосуванні кисню для інших виробничих потреб необхідно дотримуватися вимог пунктів 1.1, 1.19, 1.21, 1.24 глави 1 розділу XI цих Правил.
1.27. За відсутності на підприємстві кисневих станцій допускається застосування газоподібного кисню в балонах.
1.28. Киснева рампа повинна бути розташована на нульовій позначці в окремому вогнестійкому приміщенні.
Приміщення рампи повинно мати вентиляцію, опалення та освітлення. Не дозволяється палити та користуватися відкритим вогнем у приміщенні рампи.
1.29. Кисневі балони у приміщенні рампи повинні встановлюватися у спеціальні стояки, що виключають можливість їх падіння.
1.30. Редуктор необхідно періодично розбирати і прочищати.
1.31. Поточний запас кисневих балонів повинен зберігатися на складі. Облаштування та утримання складу, а також способи безпечного транспортування балонів повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
1.32. При зберіганні, транспортуванні та поводженні з кисневими балонами повинна бути виключена можливість забруднення їх мастилом.
Не допускається використовувати кисень з балонів з несправним редуктором або манометром.
1.33. Пристрій для приєднання кисневих рукавів (шлангів) під час ремонтних робіт повинен бути розташований у зручних і безпечних місцях.
2. Застосування азоту та аргону
2.1. У кожному цеху, де установлено устаткування, що споживає аргон або азот, необхідно призначати особу, відповідальну за безпечну експлуатацію систем аргоно- і азотопостачання.
2.2. Газонебезпечними вважаються дільниці, на яких розташоване устаткування, де здійснюється технологічний процес з використанням азоту чи аргону, або проходять трубопроводи, заповнені такими газами.
2.3. Азот чи аргон до устаткування повинен подаватися по відгалуженню від магістральних трубопроводів, сполучених безпосередньо з цехами виробництва продуктів розділення повітря, а також від газифікаторів або реципієнтів з сумарною гідравлічною ємністю більше 50 м.
2.4. Монтаж і експлуатація об'єктів споживання і трубопроводів азоту та аргону повинні здійснюватися в суворій відповідності до проектної документації, затвердженої відповідальною особою.
Не допускаються зміни в технологічних схемах, конструкції та режимі роботи зазначеного устаткування і трубопроводів без погодження з уповноваженою особою.
2.5. На всі діючі та уведені в експлуатацію об'єкти споживання азоту чи аргону повинні бути складені та затверджені з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 інструкції з охорони праці щодо безпечної експлуатації усіх видів устаткування та їх взаємодії. Інструкції повинні знаходитися на робочих місцях і видаватися працівникам під розпис.
2.6. Інструкція з охорони праці повинна передбачати порядок дій при первинному (або після ремонту) заповненні трубопроводу азотом чи аргоном.
2.7. Приміщення, в яких проводяться роботи з азотом чи аргоном і концентрація кисню в повітрі яких може знижуватися нижче 19% за об'ємом, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Необхідність облаштування вентиляції та кратність обміну повітря визначаються проектною організацією.
2.8. У цехах, що споживають азот чи аргон, повинні бути складені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій відповідно до НПАОП 0.00-4.33-99.
2.9. Конструкція систем продувки азотних чи аргонних трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів у приміщення.
2.10. Крім загальноцехової схеми азото- і аргонопроводів, повинні бути схеми азото- і аргонопостачання кожної дільниці й агрегата. Зазначені схеми повинні бути на робочих місцях працівників, що обслуговують це устаткування.
2.11. На кожному підприємстві повинен бути складений перелік приміщень з технологічним устаткуванням, де концентрація кисню за об'ємною часткою може бути менше 19% (в аварійній ситуації), із зазначенням видів і періодичності контролю, а також заходів щодо нормалізації складу повітря.
Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно до вимог міждержавного стандарту ГОСТ 12.4.026-76.
2.12. Приміщення та місця, де можливе зниження концентрації кисню нижче 19%, повинні бути забезпечені стаціонарними або переносними газоаналізаторами.
2.13. Прокладка трубопроводів газоподібного аргону в землі чи у траншеях і приямках не допускається.
2.14. Не допускається використання азоту чи аргону для випадкових робіт і цілей, не передбачених проектом (обдув одягу, устаткування тощо).
2.15. Трубопроводи повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори або мати сигнальні смуги відповідно до ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".
2.16. Трубопроводи азоту чи аргону не повинні мати перемичок з іншими газопроводами, не передбаченими проектом.
2.17. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом чи аргоном, установлені зовні будівель споживачів, повинні розташовуватися біля стін, що не мають отворів, на відстані 1 м від габаритів посудини.
Віконні отвори на відстані 6 м в кожний бік і на 3 м вверх від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються. Зазначені вимоги не поширюються на посудини, в яких розняття зливо-наливних пристроїв розташовані від стіни будівлі більше ніж на 9 м.