Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства

продаж відокремлених підрозділів банку або їх частин;

обмін негативно класифікованих активів банку на активи, які не є негативно класифікованими;

інше.

Заходи щодо поліпшення ліквідності активів банку можуть здійснюватися шляхом:

диверсифікації активів і зобов'язань за строками;

обміну низьколіквідних активів, які не належать до негативно класифікованих, на ліквідні активи;

розміщення коштів у безризикові активи (державні цінні папери або депозитні сертифікати Національного банку);

інше.

Підвищення дохідності активів може здійснюватися шляхом обміну низькодохідних активів банку на більш дохідні активи, але з меншою ліквідністю або з довшим строком виконання зобов'язань тощо.

10.15. Реструктуризація зобов'язань банку може здійснюватися шляхом:

відстрочення/розстрочення кредиторської заборгованості та/або перегляду строків сплати відсотків/комісій;

переоформлення кредиторської заборгованості в боргові цінні папери (облігації, депозитні сертифікати, векселі тощо);

переведення зобов'язань до інвестора, виконавця Програми, у тому числі з відстроченням/розстроченням боргів;

переоформлення боргу банку перед кредиторами за вкладом/депозитом на участь у статутному капіталі банку шляхом продажу акцій (часток, паїв), викуплених банком або додатково випущених у зв'язку із збільшенням статутного капіталу;

переоформлення кредиторської заборгованості за вкладом/депозитом у субординований борг;

прощення кредитором боргу (його частини) банку.

У Програмі вказується черговість та кінцеві строки виплати зобов'язань банку, у тому числі реструктуризованих.

10.16. Заходи фінансового оздоровлення банку можуть передбачати також таке:

надання банком - виконавцем Програми кредиту (зокрема, на умовах субординованого боргу) банку, який є об'єктом фінансового оздоровлення;

надання інвестором, банком - виконавцем Програми банку, який є об'єктом фінансового оздоровлення, гарантій, порук, майнових поручительств для отримання кредитів в інших банках;

розміщення інвесторами, виконавцями Програми депозитів (вкладів) у банку на пільгових для нього умовах;

відмову від виплати дивідендів та спрямування відповідних коштів на збільшення статутного капіталу;

визначення джерел погашення боргу перед кредиторами;

залучення до роботи в банку осіб, запропонованих інвесторами;

реструктуризацію структурних підрозділів банку;

скорочення чисельності працівників банку;

призначення нових керівників банку.

10.17. Особа (інвестор, учасник, кредитор), яка має намір придбати істотну участь у банку або збільшити до розмірів, передбачених статтею 34 Закону про банки, зобов'язана отримати відповідний дозвіл у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Національного банку.

Документи, необхідні для отримання відповідного дозволу, подаються Національному банку одразу після прийняття тимчасовим адміністратором рішення про визнання особи інвестором.

10.18. Тимчасовий адміністратор зобов'язаний забезпечити складання Програми відповідно до вимог цієї глави.

На розгляд Національного банку разом з Програмою тимчасовий адміністратор подає:

бізнес-план банку-інвестора;

бізнес-план банку - виконавця Програми;

рішення виконавчого органу небанківської фінансової установи - виконавця Програми про участь у Програмі;

документи про небанківську фінансову установу - виконавця Програми, що надавалися тимчасовому адміністратору відповідно до пункту 10.7 цієї глави;

документи про інвесторів, що надавалися тимчасовому адміністратору відповідно до пункту 10.5 цієї глави;

договори (проекти договорів), потрібні для реалізації Програми;

документи для отримання дозволу Національного банку на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку (у разі переоформлення заборгованості банку перед кредиторами як субординований борг);

довідку-характеристику щодо активів банку, які відповідно до Програми передбачається продати, обміняти з урахуванням їх класифікації, а також щодо активів, які банк має отримати в результаті обміну, складену тимчасовим адміністратором;

висновки суб'єктів оціночної діяльності стосовно оцінки окремих активів або відокремлених підрозділів банку (їх частин), щодо яких тимчасовий адміністратор прийняв рішення про незалежну оцінку;

обґрунтований висновок тимчасового адміністратора щодо отримання економічного ефекту від реалізації Програми.

10.19. Рішення про схвалення Програми приймається на підставі висновку підрозділу центрального апарату Національного банку, що здійснює функції банківського регулювання та нагляду, про можливість фінансового оздоровлення банку за Програмою та поданих тимчасовим адміністратором документів. Рішення приймається у строк не пізніше 15 робочих днів з дня подання тимчасовим адміністратором документів відповідно до пункту 10.18 цієї глави.

Протягом строку дії виконання Програми до неї можуть бути внесені зміни за погодженням з Національним банком.

Якщо Програма передбачає продаж банку, то схвалення Програми Національним банком означає також згоду на продаж.

10.20. Після схвалення Програми Національним банком тимчасовий адміністратор видає наказ про збільшення статутного капіталу банку, організовує додаткову емісію акцій банку та їх розміщення серед інвесторів відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Договір щодо придбання інвестором акцій (часток, паїв) банку має включати умову про виконання відповідних заходів Програми та відповідальність за невиконання покладених на нього зобов'язань.

10.21. Після завершення продажу банку, здійснення заходів Програми щодо зміни керівників банку та укладання договорів, що забезпечують реструктуризацію активів та зобов'язань банку, Національний банк може прийняти рішення про припинення тимчасової адміністрації.

11.1. Національний банк має право прийняти рішення про реорганізацію банку в разі неможливості відновлення його належного фінансового стану.

Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

11.2. Рішення про реорганізацію банку приймає Правління Національного банку.

Постанова Правління Національного банку про реорганізацію банку має містити таке:

рішення про призначення тимчасової адміністрації в банку (якщо вона не була призначена);

рішення про реорганізацію банку та спосіб її проведення;

доручення тимчасовому адміністратору:

розробити програму фінансового оздоровлення банку (унести необхідні зміни до програми фінансового оздоровлення) щодо вжиття заходів з реорганізації банку;

підготувати та подати на затвердження Комісії Національного банку план реорганізації банку.

11.3. Банк може бути реорганізований за рішенням тимчасового адміністратора, погодженим Комісією Національного банку.

Реорганізація банку, у якому призначена тимчасова адміністрація, здійснюється одночасно з виконанням заходів фінансового оздоровлення банку.

11.4. Пропозиції щодо реорганізації банку подаються тимчасовим адміністратором Національному банку в складі попереднього письмового звіту або в подальшому за потреби.

Тимчасовий адміністратор розробляє спільно з іншим банком (у разі наміру злиття або приєднання) та інвесторами (за їх наявності) умови реорганізації, проект угоди про злиття або приєднання банків, проект плану реорганізації, обґрунтування, розрахунки та прогнозний баланс банку-правонаступника, які б засвідчували настання позитивних наслідків для вкладників та інших кредиторів банків - учасників реорганізації.

11.5. Банком-правонаступником може бути фінансово стабільний банк або банк, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію.

11.6. Тимчасовий адміністратор затверджує план реорганізації, умови конвертації акцій банку, який припиняється та для управління яким призначено тимчасового адміністратора, в акції банку-правонаступника. Угода про злиття або приєднання банку затверджується тимчасовим адміністратором, а також загальними зборами учасників банку-правонаступника (якщо банком-правонаступником є фінансово стабільний банк).

11.7. План реорганізації банку затверджується (відхиляється) Комісією Національного банку на підставі позитивного (негативного) обґрунтованого висновку уповноваженого структурного підрозділу.

11.8. Реорганізація банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється в порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку з питань реорганізації банків за рішенням власників, з урахуванням особливостей, визначених цим Положенням.

11.9. Планом реорганізації банку може не передбачатися проведення інвентаризації активів, пасивів та оцінки резервів, уключаючи обліковане на позабалансових рахунках банку, якщо тимчасовий адміністратор її вже проводив.

11.10. Передавальний акт (у разі реорганізації банку шляхом злиття або приєднання) або розподільчий баланс (у разі реорганізації банку шляхом поділу або виділення) затверджується тимчасовим адміністратором та загальними зборами учасників банку-правонаступника (якщо банком-правонаступником є фінансово стабільний банк).

11.11. Національний банк має право вимагати від банку-правонаступника та тимчасового адміністратора банку надання інформації про стан здійснення реорганізації банку.

11.12. Тимчасовий адміністратор, призначений для проведення реорганізації банку, виконує, зокрема, такі функції:

а) здійснює управління банком до проведення державної реєстрації припинення банку, що реорганізувався, та прийняття Національним банком рішення про припинення тимчасової адміністрації банку;

б) бере участь у діяльності комісії з проведення реорганізації банку;

в) розглядає та затверджує матеріали інвентаризації активів, пасивів та оцінки резервів, уключаючи обліковане на позабалансових рахунках. За результатами інвентаризації забезпечує врегулювання виявлених розбіжностей та списання безнадійної заборгованості за активними операціями банку;

г) бере участь у загальних зборах учасників банку-правонаступника.

11.13. Тимчасовий адміністратор після затвердження Національним банком плану реорганізації банку протягом 10 робочих днів має повідомити Національний банк про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення банку шляхом реорганізації і подає копію повідомлення, яке складене відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

11.14. Особи, які внаслідок реорганізації мають стати власниками істотної участі в банку-правонаступнику і не були власниками істотної участі в банку, що реорганізовується, а також особи, які збільшують її внаслідок реорганізації до 10, 25, 50 чи 75 відсотків статутного капіталу банку, зобов'язані до часу затвердження передавального акта/розподільчого балансу отримати письмовий дозвіл Національного банку на придбання або збільшення істотної участі в банку-правонаступнику в порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку.

12.1. Тимчасовий адміністратор припиняє свою діяльність відповідно до статті 86 Закону про банки.

Тимчасовий адміністратор може бути звільнений від виконання обов'язків з попередженням, припиненням чинності або анулюванням сертифіката на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків за невиконання або неналежне виконання ним своїх повноважень, а також за заявою.

Усунення тимчасового адміністратора від виконання обов'язків є підставою для розірвання договору про здійснення тимчасової адміністрації.

12.2. Тимчасовий адміністратор у разі звільнення з посади зобов'язаний забезпечити передавання майна та документів банку уповноваженим посадовим особам банку.

12.3. Керівники банку, які відсторонені на період діяльності тимчасової адміністрації від виконання своїх обов'язків, у разі продовження діяльності банку продовжують виконувати покладені на них обов'язки, якщо не прийнято рішення про їх звільнення з посади.

1.1. Національний банк має право відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку:

у разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених статтею 20 Закону про банки. Національний банк відкликає банківську ліцензію відповідно до пункту 3 статті 20 Закону про банки у разі недотримання банком нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу, установленого Національним банком, і зниження його значення до рівня нижче ніж 3 відсотки;

у випадку, визначеному частиною другою статті 73 Закону про банки (уключаючи втрату банком бази даних, яка містить інформацію про клієнтів, контрагентів або залишки коштів на рахунках, відкритих у ньому, та неможливість відновлення цієї інформації);

у випадку, визначеному частиною четвертою статті 84 Закону про банки.

1.2. Банк може бути ліквідований:

за рішенням власників банку;

за рішенням Національного банку (у тому числі за заявою кредиторів, пропозицією тимчасового адміністратора банку або відповідного структурного підрозділу Національного банку).

1.3. Філія іноземного банку може бути ліквідована в порядку, передбаченому законодавством України, у випадку:

прийняття такого рішення іноземним банком;

за заявою кредиторів, якщо іноземний банк, який відкрив цю філію, не виконав грошових зобов'язань перед кредиторами;

відкликання в іноземного банку банківської ліцензії та його ліквідації (банкрутства).

1.4. Національний банк ініціює процедуру ліквідації банку на підставі та в порядку, передбаченому Законом про банки, з урахуванням обґрунтованого висновку відповідного структурного підрозділу Національного банку щодо доцільності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Такий висновок Національного банку має складатися передусім з урахуванням показників, які характеризують:

дотримання економічних нормативів та резервування коштів;

обсяг негативно класифікованих активів;

наявність збитків;

обсяги не сплачених в строк з вини банку законних вимог кредиторів.

2.1. Якщо банк (крім філії іноземного банку) своєчасно і в повній сумі не виконав грошових зобов'язань перед кредитором, то кредитор має право надіслати до Національного банку або його територіального управління за місцезнаходженням банку заяву про ліквідацію банку разом з документами, що підтверджують наявність невиконаних грошових зобов'язань банку перед ним.

У разі невиконання філією іноземного банку своїх зобов'язань перед кредитором останній має право в такому самому порядку надіслати до Національного банку або його територіального управління заяву про невиконання філією іноземного банку своїх зобов'язань перед ним.

2.2. Відповідний структурний підрозділ Національного банку за місцезнаходженням банку, що здійснює функції банківського регулювання і нагляду (далі в цій главі - відповідний структурний підрозділ Національного банку), розглядає подані кредитором документи, у разі потреби здійснює їх перевірку на місці в банку (у тому числі філії іноземного банку), готує відповідний висновок про потребу відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора або про те, що немає підстав для задоволення заяви кредиторів. Потреба в перевірці на місці виникає, якщо кредитор не надав письмового повідомлення з позначкою банку про невиконання його розрахункового документа і за результатами статистичної звітності банку-боржника не відображається інформація про наявність не сплачених у строк розрахункових документів.

Відповідний структурний підрозділ Національного банку готує висновок щодо відсутності підстав для задоволення заяви кредиторів, який схвалюється Комісією Національного банку. За результатами розгляду відповідь кредитору про незадоволення його заяви має бути направлена протягом 30 календарних днів з дня отримання заяви.

Якщо територіальне управління Національного банку дійшло висновку, що є підстави для відкликання банківської ліцензії (висування вимоги іноземному банку щодо виконання зобов'язань його філії перед кредитором), то цей висновок разом із заявою кредиторів має бути надісланий до підрозділу центрального апарату Національного банку, що здійснює функції банківського регулювання і нагляду, протягом п'яти календарних днів з дня отримання заяви кредиторів.

Відповідний структурний підрозділ Національного банку, а в разі потреби - інші департаменти центрального апарату розглядають висновок територіального управління Національного банку разом із заявою кредиторів та іншими документами і протягом 10 календарних днів з дня отримання надають їх Комісії Національного банку.

Комісія Національного банку за результатами розгляду заяви кредиторів та доданих документів, які надсилалися до Національного банку або його територіального управління, має право прийняти рішення щодо схвалення висновку про:

потребу відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку (крім філії іноземного банку);

висування вимоги іноземному банку щодо виконання зобов'язань його філії, яка розміщується на території України, перед кредитором або ініціювання процедури ліквідації цієї філії;

відсутність підстав для задоволення заяви кредиторів.

Національний банк повідомляє кожного заявника про прийняте рішення щодо незадоволення заяви кредиторів протягом п'яти робочих днів після його прийняття або в цей самий строк надсилає повідомлення територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку для надання відповіді заявникові.

У разі підтвердження неплатоспроможності банку (крім філії іноземного банку) Національний банк ініціює ліквідацію банку в порядку, установленому цим Положенням.

Національний банк після прийняття Комісією Національного банку відповідного рішення звертається до іноземного банку з вимогою виконати грошові зобов'язання філії іноземного банку перед кредитором протягом визначеного строку. Національний банк визначає строк окремо за кожним зобов'язанням. У разі невиконання банком зобов'язань перед кредитором у встановлений строк Національний банк приймає рішення про ініціювання процедури ліквідації філії іноземного банку.

3.1. Рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку приймає Правління Національного банку.

3.2. Правління Національного банку приймає постанову про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку, якою:

призначається ліквідатор;

призначається керівник ліквідаційної процедури, якщо ліквідатором є юридична особа (далі - ліквідатор);

надається доручення відповідному структурному підрозділу центрального апарату Національного банку внести запис до Державного реєстру банків про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. Рішення Національного банку про відкликання банківської ліцензії є підставою для виключення відомостей про банк з Державного реєстру банків;

припиняються повноваження правління (ради директорів), ради банку і загальних зборів банку, а також тимчасового адміністратора, якщо він до призначення ліквідатора здійснював управління банком;

надається доручення керівникам відповідного територіального управління Національного банку та Центральної розрахункової палати вжити заходів щодо припинення проведення банком активних операцій за його кореспондентськими рахунками, відкритими в Національному банку, з дня отримання цього рішення;

надається доручення Юридичному департаменту ініціювати процедуру ліквідації банку в суді;

надається доручення уповноваженому структурному підрозділу центрального апарату Національного банку, який здійснює контроль за діяльністю ліквідатора (далі в цьому розділі - уповноважений структурний підрозділ), повідомити банки, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, органи банківського нагляду держав, у яких банк мав філії або кореспондентські відносини з іноземними банками, про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора;

надається доручення ліквідатору щодо вжиття заходів за невиконаними зобов'язаннями банку перед Національним банком і державою в особі Міністерства фінансів України, що виникли у зв'язку з наданням поворотної фінансової допомоги;

зазначаються інші заходи, потрібні для здійснення процедури ліквідації конкретного банку.

3.3. Національний банк призначає ліквідатора філії іноземного банку в порядку, встановленому цією главою.

3.4. Процедура ліквідації банку (філії іноземного банку) має бути завершена в строк, визначений статтею 88 Закону про банки.

Правління Національного банку має право прийняти рішення про продовження процедури ліквідації банку, якщо:

а) наслідком завершення ліквідації банку будуть значні втрати для вкладників та інших кредиторів банку;

б) спроби ліквідатора банку продати активи виявилися невдалими і немає юридичної особи, що відповідає вимогам глави 12 цього розділу, якій за договором ці активи можуть бути передані в управління.

4.1. Ліквідатором може бути призначено особу, яка відповідає вимогам, установленим статтею 90 Закону про банки.

4.2. Ліквідатором може бути фізична особа, яка:

має досвід роботи не менше трьох років в аудиторській, юридичній або банківській сферах діяльності;

була тимчасовим адміністратором цього банку.

4.3. Ліквідатором не може бути фізична особа, яка:

була звільнена за вимогою Національного банку;

у минулому була керівником суб'єкта господарювання, під час роботи якого суб'єкт господарювання відповідно до законодавства України визнаний банкрутом, або керівником банку, під час роботи якого Національний банк прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію.

4.4. Національний банк перед призначенням ліквідатора зобов'язаний переконатися в тому, що немає конфлікту інтересів, і в його здатності діяти неупереджено згідно з порядком, визначеним главою 3 розділу V цього Положення.

4.5. Ліквідатор має право залучати до процедури ліквідації спеціалістів на підставі цивільно-правових договорів, у тому числі осіб, які працювали в банку.

5.1. Між Національним банком та ліквідатором (незалежним експертом або юридичною особою) у день призначення укладається договір про ліквідацію банку (додаток 4 до цього Положення). У договорі визначаються умови щодо прав та обов'язків сторін, оплати праці та додаткової винагороди ліквідатора, страхування фінансової відповідальності, страхування життя та здоров'я ліквідатора згідно із законодавством України та інші умови, що потрібні для забезпечення ліквідації банку.

У договорі з юридичною особою визначається керівник ліквідаційної процедури та - на вимогу Національного банку - інші фізичні особи, які залучаються ліквідатором до участі в ліквідаційній процедурі.

5.2. Рішення про розмір та умови оплати праці ліквідатора приймає Комісія Національного банку.

5.3. Оплата праці ліквідатора і залучених ним спеціалістів здійснюється за рахунок коштів банку і може визначатися в договорі про ліквідацію банку за однією з таких форм:

у визначеній сумі за місяць;

у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку коштів від продажу та/або повернення активів;

основна оплата праці у визначеній сумі та додаткова винагорода у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку коштів від продажу та/або повернення активів.

У договорі про ліквідацію можуть також передбачатися умови про зменшення розміру оплати праці (додаткової винагороди) ліквідатору за порушення/невиконання ним вимог Закону про банки, нормативно-правових актів Національного банку або договору про ліквідацію банку.

5.4. Оплата праці ліквідатора у визначеній сумі встановлюється згідно з вимогами статті 97 Закону про банки з урахуванням фінансового стану банку, обсягів активів та вимог кредиторів банку.

5.5. Обов'язковою складовою договору є умова про відповідальність ліквідатора за недотримання вимог законодавства України під час задоволення вимог кредиторів банку.

5.6. Договір про ліквідацію банку від імені Національного банку на підставі належно оформленої довіреності підписує посадова особа Національного банку згідно з розподілом функціональних обов'язків.

5.7. Договір набирає чинності з дати призначення ліквідатора, визначеної відповідною постановою Правління Національного банку.

У разі дострокового припинення повноважень ліквідатора банку на підставі рішення Правління Національного банку у випадках, передбачених цим Положенням та договором про ліквідацію банку, зазначений договір втрачає чинність із дати прийняття такого рішення.

5.8. Призначення залучених до ліквідації банку спеціалістів, у тому числі тих, які є службовцями Національного банку, та винагороди за їх працю здійснюється в порядку, установленому цим Положенням.

5.9. Національний банк має право на період тимчасової відсутності ліквідатора рішенням Комісії Національного банку уповноважити на виконання його функцій іншу особу.

6.1. Ліквідатор з дня його призначення вживає таких заходів:

оприлюднює інформацію про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку відповідно до статті 89 Закону про банки. Повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури може бути опубліковане також в одній із місцевих газет за місцезнаходженням банку і повинно розміщуватися в кожному відокремленому структурному підрозділі банку. Зазначене повідомлення також має містити інформацію про адресу, за якою працює ліквідатор, та строк, протягом якого кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку;

повертає уповноваженому структурному підрозділу центрального апарату Національного банку, який здійснює реєстрацію та ліцензування банків, банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій протягом трьох робочих днів;

блокує всі засоби зв'язку з банками-кореспондентами з метою запобігання незаконному відпливу коштів в іноземній валюті;

письмово повідомляє всі банки-кореспонденти (резидентів і нерезидентів) про відкликання в банку банківської ліцензії та призначення ліквідатора;

здійснює перерахування коштів банку з його кореспондентських рахунків на накопичувальний рахунок ліквідатора, закриває прямі кореспондентські рахунки та повертає Національному банку оригінали реєстраційних номерів, виданих Національним банком за встановленою формою;

повідомляє Національний банк про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення щодо припинення банку шляхом ліквідації.

6.2. Ліквідатор відповідно до постанови Правління Національного банку про відкликання в банку банківської ліцензії подає до Національного банку нотаріально засвідчену картку зі зразками підписів ліквідатора та головного бухгалтера банку (або особи, яка виконує його обов'язки) і відбитка печатки цього банку для відкриття накопичувального рахунку банку.

З метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні Національного банку або відповідно до рішення Національного банку в Операційному управлінні Національного банку на підставі договору, укладеного між ними відповідно до законодавства.

Після відкриття накопичувального рахунку за розпорядженням керівника територіального управління Національного банку залишок коштів із кореспондентського рахунку банку перераховується на накопичувальний рахунок і вживаються заходи щодо закриття кореспондентського рахунку банку та виключення його з учасників СЕП у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку, що визначає порядок міжбанківського переказу грошей в Україні в національній валюті, а також повертаються кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, що враховувалися на відповідному позабалансовому рахунку (якщо такий облік мав місце в територіальному управлінні Національного банку за договором з банком).

На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти банку і надходження на його адресу. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат ліквідатора. Накопичувальний рахунок відкривається як у національній, так і в іноземній валюті, якщо банк здійснював операції з іноземною валютою.

Накопичувальний рахунок банку в іноземній валюті використовується виключно для здійснення таких операцій:

а) для зарахування:

залишків коштів з кореспондентських рахунків банків-кореспондентів (резидентів і нерезидентів);

коштів, що надходять від дебіторів та інших позичальників (резидентів і нерезидентів) за раніше укладеними договорами під час здійснення ліквідаційної процедури, уключаючи повернення заборгованості за наданими кредитами та процентами, а також неустойки (пені, штрафів), комісійних, повернення авансових платежів тощо;

коштів, придбаних на міжбанківському валютному ринку;

б) для списання коштів з метою:

продажу на міжбанківському валютному ринку з подальшим зарахуванням їх на накопичувальний рахунок у національній валюті України;

задоволення вимог кредиторів-нерезидентів;

сплати державного мита в іноземній валюті.

У разі наявності в касі банку готівкової іноземної валюти на початку ліквідаційної процедури або надходжень готівкової іноземної валюти в результаті погашення заборгованості боржниками банку ліквідатор має право:

укласти договір з банком, який має відповідну ліцензію Національного банку, про купівлю-продаж готівкової іноземної валюти з метою подальшого зарахування коштів у національній валюті на накопичувальний рахунок банку;

унести готівкову іноземну валюту (крім зношеної) на накопичувальний рахунок банку в іноземній валюті, що відкритий у Національному банку.

Ліквідатор забезпечує дотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку, якими регулюється порядок ведення касових операцій у національній валюті України.

Ліквідатор у разі потреби здійснення операцій з продажу іноземної валюти включає витрати на сплату комісійної винагороди банку до кошторису витрат ліквідатора (далі в цьому розділі - кошторис).

6.3. Ліквідатор здійснює витрати на ліквідацію банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат ліквідатора (далі - кошторис).

6.4. Ліквідатор зобов'язаний:

уключати до кошторису окремими статтями всі витрати, необхідні для забезпечення ліквідаційної процедури банку, визначені частиною другою статті 96 Закону про банки, у тому числі на оплату праці ліквідатора банку та осіб, залучених до ліквідаційної процедури, та додаткової винагороди в разі її призначення, згідно з договорами;

складати кошторис на наступний квартал із розподілом за місяцями і подавати до 15 числа останнього місяця кварталу до Національного банку. На початку ліквідаційної процедури банку кошторис уключає період із дня, у який ліквідатор приступив до виконання обов'язків, до кінця поточного кварталу і подається не пізніше 14 календарних днів після призначення ліквідатора. Не використана у звітному місяці/кварталі сума коштів за кошторисом не переноситься на наступний місяць/квартал;

подати Національному банку кошторис, обґрунтування витрат та інші документи, що засвідчують потребу здійснення витрат, згідно з установленим Національним банком порядком складання кошторису в межах наявних коштів на накопичувальному рахунку і в касі ліквідатора.

6.5. Ліквідатор відповідає за правильність складання і виконання кошторису.

6.6. Ліквідатор має право здійснювати з накопичувального рахунку витрати, пов'язані з розміщенням оголошення в засобах масової інформації про відкриття ліквідаційної процедури банку та нотаріальним засвідченням картки зі зразками підписів, до складання кошторису та затвердження його Національним банком.

6.7. Ліквідатор має право подати зміни до кошторису не пізніше ніж за 14 календарних днів до закінчення поточного місяця в межах кварталу

6.8. Уповноважений структурний підрозділ (за потреби) має право вимагати від ліквідатора подання копій договорів, додаткових пояснень і обґрунтувань щодо складання, внесення змін та виконання кошторису.

6.9. Комісія Національного банку затверджує кошторис (зміни до кошторису) за наявності обґрунтованого клопотання ліквідатора та позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу.

Якщо уповноважений структурний підрозділ має зауваження до окремих статей (їх частин) кошторису, то Комісія Національного банку затверджує кошторис у частині статей (їх частин), до яких немає зауважень.

6.10. Ліквідатор зобов'язаний використовувати кошти ліквідаційної маси на задоволення вимог кредиторів банку та забезпечення ліквідаційної процедури.

6.11. Оплата праці ліквідатора у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку здійснюється на підставі його письмового звернення та наданої ним інформації про надходження на накопичувальний рахунок банку коштів від продажу та/або повернення активів банку (залежно від умов договору). Інформація ліквідатора має містити розрахунок суми оплати його праці у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку коштів за звітний період.

Документи для прийняття рішення про погодження розміру оплати праці ліквідатора у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку подаються до уповноваженого структурного підрозділу після подання щомісячної звітності та інформації про проведену роботу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку та договору про ліквідацію банку.

Комісія Національного банку приймає рішення про погодження розміру оплати праці ліквідатора на підставі позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу не пізніше п'яти робочих днів після надходження від ліквідатора відповідних документів.

Ліквідатор має право перерахувати кошти на визначений ним рахунок (після отримання рішення про погодження розміру оплати його праці) або отримати їх готівкою.

6.11. Погодження розміру та порядок виплати додаткової винагороди ліквідатору здійснюються в порядку, установленому пунктом 6.11 цієї глави.

7.1. У своїй діяльності ліквідатор керується Законом про банки, постановою Правління Національного банку про ліквідацію банку, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами та договором про ліквідацію банку. Під час ліквідації філій/представництв банку, що розташовані за межами України, застосовується також законодавство країни їх місцезнаходження.

7.2. Ліквідатор з дня свого призначення виконує обов'язки та користується правами, передбаченими статтями 92, 93 Закону про банки, цим Положенням та договором про ліквідацію банку.

7.3. З дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний уживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення.

Ліквідатор зобов'язаний:

ужити заходів щодо закриття представництв та інших відокремлених підрозділів банку, операції яких не відображаються на окремому балансі;

забезпечити документування всіх операцій (складання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку) та відображення їх в обліку;

повідомити правоохоронні органи про власників істотної участі, керівників банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) про вчинення ними дій, передбачених у частині п'ятій статті 58 Закону про банки;

повідомити компетентний орган, який наклав арешт або інші обмеження щодо майна (активів) банку, а також відповідні органи державної влади, які забезпечують ведення реєстрів про обтяження майна, про прийняте Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії і запровадження процедури ліквідації;

надавати на запит Державного комітету фінансового моніторингу України додаткову інформацію, пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу;

скласти початковий баланс ліквідатора з урахуванням результатів інвентаризації активів;

надати Національному банку відповідні дані до єдиної інформаційної системи Реєстр позичальників;

закрити своїм рішенням поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів, на яких немає коштів, та повідомити про це податкові органи згідно із законодавством України;

протягом 20 робочих днів із дня свого призначення укласти від імені банку договір зі страховиками про страхування фінансової відповідальності, життя та здоров'я ліквідатора за рахунок коштів банку;

скласти проміжний ліквідаційний баланс і перелік (реєстр) вимог кредиторів після розгляду вимог кредиторів;

скласти ліквідаційний баланс і остаточний звіт ліквідатора після вжиття заходів щодо задоволення вимог кредиторів;

вчиняти інші дії відповідно до Закону про банки.

Ліквідатор зобов'язаний вжити заходів щодо передачі пенсійних активів Накопичувального пенсійного фонду і активів недержавних пенсійних фондів до іншого зберігача, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю іншому управителю відповідно до вимог законодавства України.

Ліквідатор зобов'язаний вжити заходів щодо передавання цінностей, які перебували на відповідальному зберіганні банку і не вилучені власниками, відповідно до статті 93 Закону про банки. Ліквідатор передає такі цінності територіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням банку та його відокремлених підрозділів (Операційному управлінню Національного банку або Державній скарбниці України залежно від виду та обсягу цінностей).

Для забезпечення передавання цінностей ліквідатор надає:

заяву про передавання цінностей;

акт про приймання-передавання цінностей;

договори про відповідальне зберігання банком цінностей;

акти про відкриття ліквідатором індивідуальних сейфів, у яких зберігалися ці цінності;

документи, які підтверджують виконані ним процедури щодо повідомлення власників цінностей.

Ліквідатор зобов'язаний вжити заходів щодо знищення інформації на накопичувальних та жорстких магнітних дисках, комп'ютерної техніки, що використовувалася банком, перед реалізацією, передачею або утилізацією цієї техніки. За необхідності, з метою запобігання відновленню інформації ліквідатор забезпечує здійснення форматування жорсткого диска (вінчестера) або знищення інформації за допомогою спеціального програмного забезпечення.

7.4. Ліквідатор має право:

здійснювати операції з готівкою з метою забезпечення ліквідаційної процедури (отримання коштів у рахунок погашення заборгованості боржниками банку, приймання оплати за продане майно, виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку, оплата праці залучених ліквідатором осіб, витрати на відрядження тощо);

призначати представників ліквідатора у відокремлених підрозділах банку;

розривати договори про надання банку послуг, у тому числі договори про оренду (найм) рухомого і нерухомого майна, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

подавати клопотання Національному банку щодо внесення змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів у порядку, установленому цим Положенням;

вчиняти інші дії відповідно до Закону про банки.

У разі ухиляння керівників банку від передавання майна (активів) банку ліквідатор приймає майно (активи) банку в односторонньому порядку із залученням створеної ним комісії та оформленням акта про приймання майна (активів) або звертається по допомогу до правоохоронних органів.

Ліквідатор банку виконує організаційно-розпорядчі функції та приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень.

7.5. Ліквідатор не має права:

використовувати або дозволяти використовувати активи банку у власних інтересах або в інтересах третіх осіб;

розкривати інформацію, яка містить банківську таємницю або конфіденційну інформацію, особам, які не є суб'єктами її отримання відповідно до статті 62 Закону про банки, та з порушенням установленого порядку.

8.1. Ліквідатор здійснює інвентаризацію активів банку відповідно до вимог законодавства України та глави 5 розділу V цього Положення. У разі відсутності документів, які необхідні для проведення інвентаризації, уживаються заходи щодо їх відновлення.

Інвентаризація активів здійснюється на дату прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора.

8.2. Ліквідатор уживає заходів за результатами інвентаризації активів щодо врегулювання виявлених розбіжностей відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку в банках. Вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, яких не вистачає) основних засобів, запасів матеріальних цінностей, які не можуть бути визнані активами, та необоротних активів списується до складання початкового балансу відповідно до законодавства України. Ліквідатор зобов'язаний провести службове розслідування з метою встановлення осіб, які мають відшкодовувати нестачі і втрати матеріальних цінностей, виявлені під час інвентаризації активів, та за наявності підстав має право звернутися до правоохоронних органів.

Ліквідатор за результатами інвентаризації вирішує питання щодо списання основних засобів та запасів матеріальних цінностей, які не можуть бути визнані активами. Списання цих активів ліквідатор здійснює відповідно до законодавства України та з урахуванням вимоги щодо максимального накопичення ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів.

8.3. Заборгованість за активними операціями банку, що визнана ліквідатором під час складання початкового балансу безнадійною відповідно до методики, установленої Національним банком, списується за рахунок сформованих банком на дату відкликання банківської ліцензії резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями. Безнадійна заборгованість за активними операціями банку, під яку резерв не сформовано, списується з визнанням збитків.