Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства

Відповідно до вимог Законів України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність" та з метою удосконалення системи заходів впливу за порушення банківського законодавства Правління Національного банку України

1. Затвердити Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (додається).

2. Визнати таким, що втратило чинність, Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.05.2000 N 215 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2000 за N 382/4603 (із змінами), крім глави 7, яка визнається такою, що втратила чинність, після введення в дію глави 7 розділу III Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого цією постановою.

3. Ця постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, крім глави 7 розділу III Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, яка набирає чинності з 01.01.2002.

4. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В.Андрущенко) до 01.11.2001 розробити регламент застосування заходів впливу Національним банком України.

5. Установити, що заходи впливу до банків та осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, застосовуються Правлінням Національного банку України, Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, заступником Голови Національного банку України за поданням та висновками структурних підрозділів центрального апарату і територіальних управлінь, а також начальниками територіальних управлінь Національного банку України або їх заступниками, комісіями з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальних управліннях Національного банку України відповідно до наданих їм повноважень.

У разі накладення штрафів на банки за ініціативою інших структурних підрозділів Національного банку (крім банківського нагляду), у тому числі тих, що не підпадають під дію статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", застосування яких відповідно до чинного законодавства у визначених випадках є обов'язковим, але може спричинити суттєве погіршення фінансового стану банку, Правління Національного банку або Комісія Національного банку в індивідуальному порядку та за окремою постановою (окремим рішенням) може дозволити поступову сплату банком штрафу протягом певного проміжку часу.

6. Унести до глави 7 Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.05.2000 N 215 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2000 за N 382/4603 (із змінами), такі зміни:

6.1. Абзац перший пункту 7.1 викласти в такій редакції:

"Національний банк має право накладати на банки штрафи в разі допущення ними порушень згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема такі".

6.2. В абзаці першому підпункту 7.6.2 пункту 7.6 слово "арбітражного" виключити.

6.3. Пункт 7.9 викласти в такій редакції:

"7.9. У разі незастосування штрафів з метою забезпечення виправлення ситуації або запобігання подальшій втраті банком своїх активів Національний банк має застосовувати інші адекватні заходи впливу відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність"".

7. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В.Андрущенко) довести цю постанову після державної реєстрації до відома самостійних структурних підрозділів Національного банку України, територіальних управлінь, а також банків для керівництва та використання в роботі.

8. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови В.Л.Кротюка, Генеральний департамент банківського нагляду (П.В.Андрущенко), Департамент монетарної політики (Н.І.Гребеник) Департамент готівково-грошового обігу (Н.В.Дорофєєва), Департамент платіжних систем (В.Л.Кравець), Департамент валютного контролю та ліцензування (С.О.Брагін), Операційне управління (В.Д.Щуцький) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.

1.1. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (далі - Положення) розроблене на підставі Законів України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки), "Про Національний банк України", "Про господарські товариства", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк). Положення визначає підстави і порядок застосування Національним банком до банків, філій іноземних банків та інших осіб, які є об'єктом перевірки Національного банку(1), заходів впливу за порушення банківського законодавства.

(1) Інші особи, які є об'єктом перевірки Національного банку, визначені в статті 72 Закону про банки. До інших осіб, які є об'єктом перевірки Національного банку відповідно до Закону про банки, можуть застосовуватися заходи впливу, визначені в підпунктах "а" та "з" пункту 1.2 цього розділу.

У разі порушення банками, філіями іноземних банків чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно з Законом про банки (далі - банки), вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ними ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк застосовує заходи впливу адекватно допущеним порушенням у порядку, установленому цим Положенням.

У разі допущення філією іноземного банку порушень Національний банк може висувати до іноземного банку вимогу щодо їх усунення, повідомляти про допущене порушення наглядовий орган іноземної держави як перед застосуванням адекватних заходів впливу, так і одночасно з їх застосуванням.

Терміни, які використовуються в цьому Положенні, уживаються в таких значеннях:

активи, зобов'язання - відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

банк, що реорганізовується, - банк, який під час дії тимчасової адміністрації унаслідок реорганізації повністю або частково передає своє майно, кошти, права та обов'язки банку-правонаступнику;

банк-правонаступник - банк, який унаслідок реорганізації повністю або частково приймає майно, кошти, права та обов'язки банку, що реорганізовується;

конфлікт інтересів - будь-який вид стосунків, який не відповідає інтересам банку або може перешкоджати об'єктивному виконанню обов'язків відповідальної особи;

ліквідаційна вартість, подібне майно, ринкова вартість - відповідно до національних положень (стандартів) оцінки майна;

оціночна вартість - вартість (ринкова, ліквідаційна), визначена за результатами незалежної оцінки суб'єктом оціночної діяльності за договором з банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію або який ліквідовується;

передача активів/зобов'язань - передавання активів/зобов'язань з балансу одного банку на баланс іншого банку на підставі договору про передачу активів/зобов'язань;

проблемні активи - негативно класифіковані відповідно до нормативно-правових актів Національного банку активи;

продаж активів - передавання активів на підставі договору про купівлю-продаж активів;

публічний конфлікт у керівництві банку - відсутність згоди та наявність протиріч між органами управління банку, які негативно впливають на ефективне управління банком та загрожують інтересам кредиторів (вкладників) банку і про які стало відомо необмеженому колу осіб;

фінансово стабільний банк - банк, який дотримується у своїй діяльності економічних нормативів, установлених нормативно-правовими актами Національного банку, та має достатній обсяг капіталу для свого подальшого розвитку.

Інші терміни, які використовуються в цьому Положенні, уживаються в значеннях відповідно до їх визначень у Законі про банки та інших законодавчих актах України і нормативно-правових актах Національного банку.

1.2. Національний банк застосовує до банків заходи впливу, до яких належать:

а) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

б) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку;

в) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

г) розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

ґ) розпорядження щодо встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

д) розпорядження щодо підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами.

е) розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

є) розпорядження щодо заборони надавати бланкові кредити;

ж) розпорядження щодо накладання штрафів на:

керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

банки в розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

з) розпорядження щодо тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку, використовувати право голосу придбаних акцій (часток/паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку;

и) розпорядження щодо тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку;

і) розпорядження щодо примусової реорганізації банку;

ї) розпорядження щодо призначення тимчасової адміністрації;

й) відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.

До філій іноземних банків вимоги підпунктів "б", "г", "з", "і" не застосовуються.

Про застосування заходів впливу до філій іноземних банків Національний банк повідомляє іноземний банк та наглядовий орган іноземної держави.

Національний банк надсилає територіальному управлінню за місцезнаходженням філії іноземного банку копії прийнятих рішень про застосування заходів впливу до цієї філії.

1.3. Заходи впливу застосовуються Національним банком на підставі:

результатів інспекційних (планових та позапланових) перевірок діяльності банків чи їх філій;

результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;

результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення;

пропозицій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) у разі порушення банком норм Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб";

результатів перевірок дотримання банками валютного законодавства, здійснених уповноваженими працівниками Національного банку, що містять виявлені порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися лише з такою метою:

для перевіряння ліцензії установи на право ведення діяльності;

для перевіряння права на здійснення банківської діяльності.

1.4. У разі розгляду Національним банком питань щодо застосування до конкретного банку заходів впливу для надання пояснень може бути запрошено голову правління (ради директорів) або голову спостережної ради банку. Якщо розглядається питання про призначення тимчасового адміністратора або відкликання ліцензії банку, то ці особи для надання пояснень не запрошуються. Запрошення надсилається в письмовій формі (або електронною поштою) не раніше ніж за три дні до дати проведення зустрічі. Ділова зустріч у вигляді наради оформляється протоколом, до якого додаються письмові пояснення запрошеної особи за її підписом.

1.5. Заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені.

Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до банківського законодавства та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням:

характеру допущених банком порушень;

причин, які зумовили виникнення виявлених порушень;

загального фінансового стану банку;

розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників.

1.6. У разі виконання банком прийнятих зобов'язань та покращення показників діяльності банку Національний банк може достроково відмінити застосовані заходи впливу на визначений строк (частково або зовсім). Рішення про відміну застосованих заходів впливу має прийматися Комісією Національного банку (Комісією Національного банку при територіальному управлінні) або Правлінням Національного банку, або особою, яка прийняла рішення про застосування заходу впливу.

1.7. Рішення про застосування заходів впливу можуть бути оскаржені в судовому порядку.

До прийняття відповідного рішення судом дія застосованих заходів впливу не зупиняється.

2.1. Для введення щоденного контролю за діяльністю банків і виконанням ними вимог Національного банку щодо усунення допущених порушень може встановлюватися особливий режим контролю за їх діяльністю (далі - особливий режим контролю).

Національний банк застосовує процедуру особливого режиму контролю, який передбачає:

запровадження проведення всіх початкових платежів від банку до системи електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) через відповідальних виконавців підрозділу банківського нагляду центрального апарату або територіального управління Національного банку з використанням спеціального програмного забезпечення УАРМ юридичної особи" (далі - АРМ-Ю);

обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора банку.

2.2. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, що встановлені статтею 73 Закону про банки, у разі наявності хоча б однієї з таких ознак:

невиконання керівниками банку вимог Національного банку щодо усунення виявлених порушень;

відсторонення керівників банків від посади;

виявлення за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки фактів проведення банком операцій з високим рівнем ризику, порушень банківського законодавства, а також одержання доходів із порушенням вимог законодавства України, навіть якщо ці порушення не призвели до погіршення фінансового стану банку;

виникнення реальної загрози невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами і кредиторами;

потреби в посиленому контролі за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами до часу прийняття Національним банком рішення про призначення тимчасової адміністрації або про відкликання ліцензії та ініціювання процедури ліквідації.

2.3. Рішення про встановлення особливого режиму контролю, який передбачає запровадження проведення всіх початкових платежів від банку до СЕП через відповідальних виконавців підрозділу банківського нагляду центрального апарату або територіального управління Національного банку з використанням АРМ-Ю, приймається Комісією Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі - Комісія Національного банку) або заступником Голови Національного банку (куратором служби банківського нагляду), або Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку (далі - Комісія Національного банку при територіальному управлінні).

Рішення про обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора банку приймається Правлінням Національного банку за поданням виконавчого директора Дирекції з банківського регулювання та нагляду. Строк повноважень куратора банку не може перевищувати одного року з дня його призначення.

У такому самому порядку приймається рішення про продовження дії особливого режиму контролю.

2.4. Проведення всіх початкових платежів від банку до СЕП через відповідальних виконавців підрозділу банківського нагляду центрального апарату або територіального управління Національного банку з використанням АРМ-Ю здійснюється в день прийняття (отримання) такого рішення відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань міжбанківського переказу грошей в Україні.

Якщо банк має філії, яким відкриті кореспондентські рахунки в територіальних управліннях Національного банку, то особливий режим контролю одночасно встановлюється і для всіх філій.

2.5. Куратор банку призначається з числа службовців Національного банку, які мають вищу економічну або юридичну освіту, досвід роботи, пов'язаний із здійсненням банківських операцій, бездоганну ділову репутацію, організаторські здібності.

Залучений до виконання повноважень куратора банку службовець Національного банку призначається наказом Національного банку зі збереженням за ним місця роботи, заробітної плати, премій та інших виплат, передбачених системою оплати праці за основним місцем роботи на період виконання функцій куратора банку.

2.6. Куратор банку, який за дорученням керівництва Національного банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку, перебуваючи безпосередньо в банку, повинен бути забезпечений окремим приміщенням, що обладнане потрібними меблями, комп'ютерною технікою з доступом до відповідних програмно-технічних комплексів для перегляду в режимі поточного часу всіх операцій банку та його клієнтів, мати можливість користуватися телефоном/факсом та засобами розмножувальної техніки.

2.7. Національний банк має право встановити такі особливі вимоги до розрахунків банку, у якому призначено куратора:

заборонити використання для розрахунків прямі кореспондентські рахунки;

перевести банк на модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, яка надає банку можливість здійснювати початкові платежі від імені філій або через внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему;

установити порядок виконання банком та його філіями початкових платежів з урахуванням наявності коштів на кореспондентському рахунку банку та змісту платежів.

2.8. На куратора банку покладено такі повноваження:

а) здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій, у тому числі встановлювати порядок виконання банком та його філіями початкових платежів з урахуванням наявності коштів на кореспондентському рахунку і змісту платежів, обирати способи організації управління черговістю початкових платежів (використовуючи засоби системи автоматизації банку, внутрішньобанківської міжфілійної платіжної системи банку, автоматизоване робоче місце "АРМ куратора банку", призначене для управління початковими платежами банку, що надсилаються до СЕП), отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризику, на який він може наражатися;

б) ініціювати заборону на використання для розрахунків прямі кореспондентські рахунки;

в) ініціювати переведення банку на модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, яка надає банку можливість здійснювати початкові платежі від імені філій або через внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему;

г) ініціювати проведення нарад з керівництвом банку для отримання пояснень та інформації стосовно вжиття банком заходів щодо усунення порушень і недоліків та забезпечення його фінансової стабільності;

ґ) обов'язково бути присутнім:

на загальних зборах акціонерів, на засіданнях спостережної ради і правління банку;

на засіданнях комітетів (в обов'язковому порядку кредитного комітету, комітету з питань управління активами та пасивами, тарифного комітету);

на нарадах керівництва, у тому числі щодо реструктуризації зовнішніх зобов'язань банку, та інших структурних підрозділів банку, у тому числі підрозділів внутрішнього контролю та аудиту банку;

на переговорах з інвесторами банку з питань продажу чи реорганізації банку, шляхів оздоровлення банку за рахунок коштів учасників;

д) здійснювати контроль за своєчасним виконанням банком вимог (заходів), пред'явлених (застосованих) Національним банком до банку за результатами його діяльності, у тому числі за виконанням банком програми фінансового оздоровлення (плану реорганізації) та/або прийнятих у письмовій угоді зобов'язань перед Національним банком;

е) інформувати керівництво служби банківського нагляду щодо результатів аналізу фінансового стану банку, а в разі виникнення негативних тенденцій і виявлення проблем у його діяльності, які можуть нести загрозу втрати ліквідності і платоспроможності та інтересам кредиторів і вкладників, оперативно готувати обґрунтовані пропозиції щодо подальших наглядових дій за цим банком;

є) виконувати функції, пов'язані із здійсненням контролю за використанням коштів, отриманих від Національного банку для забезпечення його ліквідності;

ж) погоджувати рішення керівництва банку та документи (угоди), пов'язані з рухом коштів;

з) звертатися до Національного банку з клопотанням про розгляд питання щодо застосування відповідного заходу впливу згідно з вимогами статті 73 Закону про банки до посадових осіб або осіб, які діють за їх дорученням, якщо вони перешкоджають здійсненню функцій куратора банку, зокрема створюють умови, за яких куратор не може повністю або частково здійснювати повноваження, покладені на нього Національним банком.

и) виносити за межі банку копії документів, що можуть свідчити про факти порушення банком банківського законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку.

2.9. Протягом семи днів з дня його призначення куратор банку зобов'язаний разом з керівництвом банку скласти комплексний план щодо ужиття таких заходів:

погашення простроченої заборгованості банку;

зупинення відпливу та стимулювання повернення в банк/нарощення депозитів фізичних, юридичних осіб банку;

повернення в банк готівкової маси, нарахованих несплачених відсотків за кредитними договорами;

збільшення ресурсної бази банку за рахунок повернення коштів клієнтів;

приведення системи преміювання працівників банку у відповідність до покладених завдань.

2.10. З метою ефективного виконання покладених на нього завдань куратор банку за наявності обґрунтованих підстав має право на отримання необхідної інформації від структурних підрозділів Національного банку та залучення до роботи за погодженням з керівництвом Національного банку службовців Національного банку з визначених питань.

2.11. Банк на вимогу куратора банку зобов'язаний надавати інформацію щодо його діяльності, у тому числі пояснення щодо проведення ним окремих операцій. Інформація у формі відповідних документів та їх копій (у тому числі виготовлених методом сканування або створення фотокопій) чи інших носіїв відповідної інформації, що можуть свідчити про факти порушення банком банківського законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, має бути засвідчена банком належним чином.

1.1. У разі потреби висування до банку вимоги щодо усунення порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку Національний банк застосовує до банку письмове застереження.

1.2. У письмовому застереженні Національний банк висловлює банку своє занепокоєння станом його справ, указує на допущені порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку або недоліки в роботі та за потреби конкретні заходи, яких йому потрібно вжити у визначені строки з метою їх усунення або недопущення надалі, зокрема щодо:

а) усунення конкретних порушень чи недоліків у діяльності банку, які безпосередньо ще не вплинули на його фінансовий стан, але в майбутньому можуть призвести до його погіршення та загрози інтересам вкладників і кредиторів банку;

б) усунення порушень банком економічних нормативів;

в) зменшення невиправданих витрат банку;

г) обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами;

ґ) вжиття заходів щодо зменшення чи відчуження неефективних (низькоприбуткових або збиткових) інвестицій;

д) виправлення (коригування) фінансової звітності банку за результатами інспекційних (планових та позапланових) перевірок, які здійснює Національний банк;

е) забезпечення проведення обов'язкової аудиторської перевірки банку та подання висновків незалежних аудиторських організацій (аудиторів) про результати діяльності банку відповідно до статті 8 Закону України "Про аудиторську діяльність";

є) недопущення повторного порушення нормативу обов'язкового резервування протягом одного календарного року;

ж) усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

з) усунення порушення банком значення ліміту загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1)/ліміту загальної короткої валютної позиції банку (Л13-2);

и) інших порушень.

Якщо банк порушує норматив миттєвої ліквідності і його значення перебуває в межах 10 - 15 відсотків, то Національний банк надсилає йому письмове застереження з вимогою надати прогнозні розрахунки джерел надходжень та використання коштів на наступні 90 днів, розробити заходи підвищення ліквідності до нормативного рівня. До часу підвищення показника миттєвої ліквідності до нормативного рівня ця інформація оновлюється банком щомісяця і подається до територіального управління Національного банку в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Письмове застереження може застосовуватися в разі порушення банком Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (залежно від характеру та виду порушення).

1.3. Письмове застереження застосовується самостійними структурними підрозділами центрального апарату Національного банку, що мають згідно з покладеними на них функціями контролювати діяльність банків, а також територіальними управліннями Національного банку. Про застосування іншими структурними підрозділами Національного банку (крім банківського нагляду) письмового застереження має повідомлятися відповідний структурний підрозділ банківського нагляду Національного банку для його інформованості щодо діяльності банку в цілому.

Письмове застереження підписується заступником Голови Національного банку, керівником (його заступником) самостійного структурного підрозділу центрального апарату або керівником (його заступником) територіального управління Національного банку.

Письмове застереження складається на бланку Національного банку або територіального управління Національного банку, у якому зазначається його назва "Застереження", та адресується банку із зазначенням повної назви банку. Письмове застереження надсилається банку за допомогою засобів спецзв'язку.

1.4. Якщо письмове застереження складається на підставі матеріалів інспекційної перевірки (планової або позапланової), то воно може надсилатися до банку разом із звітом про інспекційну перевірку.

Письмове застереження також може надсилатися банку під час інспекційної перевірки, якщо територіальне управління або відповідний структурний підрозділ банківського нагляду Національного банку виявить факти, що вимагають невідкладного застосування такого заходу.

1.5. Банк повинен протягом п'яти робочих днів з часу отримання письмового застереження подати Національному банку відповідь із зазначенням строку, протягом якого він зобов'язується вирішити виявлені проблеми та усунути порушення.

1.6. Контроль за виконанням банком вимог, що містяться в письмовому застереженні, здійснює відповідне територіальне управління Національного банку (відповідний структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату).

У разі невиконання банком вимог щодо усунення хоча б одного зазначеного в письмовому застереженні порушення в установлені строки відповідне територіальне управління Національного банку в строк до 5 робочих днів має подати до відповідного структурного підрозділу банківського нагляду центрального апарату пропозиції щодо застосування інших (жорсткіших) заходів впливу.

1.7. Якщо банк допустив порушення, для усунення якого потрібно більше ніж два місяці, то письмове застереження до банку не застосовується. У цьому разі до банку має застосовуватися інший захід впливу, зокрема укладення письмової угоди з банком.

2.1. Письмова угода як захід впливу може укладатися з банком, що допустив порушення, які впливають на його фінансовий стан, або здійснює операції з високим рівнем ризику, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або допустив порушення значення ліміту загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1)/ліміту загальної короткої валютної позиції банку (Л13-2) два та більше місяців поспіль, за умови подання ним прийнятного плану заходів для усунення виявлених проблем.

2.2. У письмовій угоді банк письмово визнає свої недоліки в роботі та допущені порушення і подає перелік обгрунтованих заходів, яких банк зобов'язується вжити для усунення порушень, їх запобігання в подальшому, поліпшення фінансового стану тощо із зазначенням строків їх виконання.

Якщо банк (крім філії іноземного банку) хоч раз порушив один із нормативів капіталу, установлених Національним банком [а саме: норматив мінімального рівня регулятивного капіталу банку (Н1) або норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2), або норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів (Н3)], то він зобов'язаний протягом місяця подати Національному банку план заходів щодо порядку та строків відновлення рівня регулятивного капіталу банку (далі - програма капіталізації) для укладення письмової угоди про його виконання.

Якщо банк допустив порушення значення ліміту загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1)/ліміту загальної короткої валютної позиції банку (Л13-2) два місяці поспіль, то він зобов'язаний протягом тижня подати Національному банку план заходів щодо порядку та строків усунення допущеного порушення для укладання письмової угоди про його виконання.

Філії іноземних банків, які порушують норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) або норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів (Н3), надають Національному банку програму капіталізації у порядку, установленому для банків України.

Строки виконання зобов'язань установлюються індивідуально з урахуванням характеру проблем та допущених порушень, а також оцінки й висновку відповідного підрозділу Дирекції з банківського регулювання та нагляду (територіального управління) Національного банку щодо реальності строків, установлених банком для виконання своїх зобов'язань без загрози погіршення його фінансового стану, а у випадку порушення значення ліміту загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1)/ліміту загальної короткої валютної позиції банку (Л13-2) також із урахуванням пропозицій Департаменту валютного регулювання.

Письмова угода складається у двох примірниках та підписується від імені банку головою правління банку (керівником філії іноземного банку) та/або іншою уповноваженою відповідно до вимог чинного законодавства особою, засвідчується печаткою банку.

Якщо зобов'язання, що передбачаються банком у проекті угоди, згідно з чинним законодавством мають схвалюватися/затверджуватися правлінням, спостережною/наглядовою радою або загальними зборами, то відповідний протокол (витяг з протоколу) має додаватися до угоди.

2.3. Прийняті банком у письмовій угоді зобов'язання мають включати конкретні заходи, спрямовані на поліпшення його фінансового стану або усунення виявлених порушень, а також запобіжні заходи щодо недопущення порушень у майбутньому, зокрема таке:

складання та виконання бізнес-плану або програми капіталізації банку (відповідно до додатка 2 до цього Положення), або програми фінансового оздоровлення (відповідно до додатка 1 до цього Положення);

виконання плану заходів, спрямованих на забезпечення прибуткової діяльності;

розроблення та запровадження положень щодо поліпшення практики кредитування;

зобов'язання щодо проведення зовнішнього аудиту фінансового стану банку;

прийняття рішення про тимчасове обмеження на збільшення активів банку;

прийняття рішення про обмеження розміру кредитів, що надаються пов'язаним особам (інсайдерам) банку;

прийняття рішення щодо тимчасового зниження розміру процентів за депозитами, що залучаються;

тимчасове припинення виплати дивідендів;

прийняття рішення про обмеження розміру суми, яку банк може виплачувати своїм працівникам у формі заробітної плати та премій;

реорганізація банку.

поліпшення якості активів, у тому числі шляхом вкладення коштів у безризикові активи (державні цінні папери з подальшим їх блокуванням на рахунках у цінних паперах банку за безумовною операцією в депозитарії державних цінних паперів Національного банку та депозитні сертифікати Національного банку за умови їх розміщення Національним банком) у розмірі:

50 відсотків від розрахункової загальної суми резервів під негативно класифіковані активи, якщо питома вага негативно класифікованих активів становить 30 відсотків і більше від загальної суми кредитного портфеля, дебіторської заборгованості, портфеля цінних паперів та коштів, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках;

40 відсотків від розрахункової загальної суми резервів під негативно класифіковані активи, якщо питома вага негативно класифікованих активів становить від 20 до 30 відсотків від загальної суми кредитного портфеля, дебіторської заборгованості, портфеля цінних паперів та коштів, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках;

30 відсотків від розрахункової загальної суми резервів під негативно класифіковані активи, якщо питома вага негативно класифікованих активів становить від 10 до 20 відсотків від загальної суми кредитного портфеля, дебіторської заборгованості, портфеля цінних паперів та коштів, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках.

Письмова угода щодо тимчасового припинення виплати дивідендів, реорганізації банку з філією іноземного банку не укладається.

У разі укладення письмової угоди з банком для усунення порушення значення ліміту загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1) прийняті банком у письмовій угоді зобов'язання мають уключати, зокрема, зобов'язання банку не здійснювати купівлю у Національного банку іноземної валюти під час здійснення валютних інтервенцій Національного банку на міжбанківському валютному ринку України, за виключенням цільових валютних аукціонів з продажу іноземної валюти для забезпечення виконання клієнтами банка - фізичними особами зобов'язань за отриманими ними кредитами в іноземній валюті.

2.4. Укладення письмової угоди здійснюється за ініціативою банку, який розробив прийнятний план заходів щодо усунення проблем в його діяльності (виявлених Національним банком чи безпосередньо банком) та звернувся до Національного банку з проектом письмової угоди щодо усунення порушень.

Якщо банк не ініціював укладення письмової угоди з метою усунення виявлених у його діяльності порушень, то відповідний структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату (територіальне управління Національного банку) надсилає цьому банку лист з пропозиціями за підписом заступника Голови Національного банку (куратора служби банківського нагляду) або директора Дирекції з банківського регулювання та нагляду, або керівника (його заступника) територіального управління Національного банку, у якому зазначаються строк подання проекту письмової угоди до Національного банку, а також перелік вимог та умов, які банк зобов'язаний включити до письмової угоди.

Територіальне управління або Дирекція з банківського регулювання та нагляду Національного банку в строк до 15 календарних днів розглядає поданий банком проект письмової угоди щодо обгрунтованості, повноти та ефективності запроваджуваних (передбачених) банком заходів з метою усунення порушень та готує висновок про доцільність її укладення або розглядає питання про застосування інших адекватних заходів впливу згідно з цим Положенням. Якщо територіальне управління (Дирекція з банківського регулювання та нагляду) Національного банку має зауваження або доповнення до поданого банком проекту письмової угоди, то банку засобами спецзв'язку надсилається лист за підписом керівника/його заступника територіального управління (заступника Голови Національного банку - куратора служби банківського нагляду або директора Дирекції з банківського регулювання та нагляду) Національного банку з обґрунтованими зауваженнями до проекту письмової угоди.

Голова правління (ради директорів) банку (керівник філії іноземного банку), з яким має укладатися угода, під час розгляду проекту угоди може запрошуватися на нараду до Національного банку або до територіального управління для надання пояснень.