Статут дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж

1. Під час організації гасіння пожеж за низької температури повітря КГП зобов’язаний:

не використовувати стволи-розпилювачі для гасіння відкритих пожеж;

уникати перекриття пожежних стволів та рукавних розгалужень, не допускати вимкнення насосів;

прокладати рукавні лінії великого діаметра, рукавні розгалуження за можливості встановлювати всередині будівлі, у разі розміщення ззовні - уживати заходів щодо їх утеплення;

захищати підручними матеріалами та снігом з’єднувальні головки рукавних ліній від замерзання;

уникати прокладання рукавних ліній на пожежних драбинах та поблизу них, не допускати обливання драбин водою;

прокладати резервні рукавні лінії на випадок замерзання води в задіяних рукавних лініях;

уживати заходів щодо попередження утворення льоду на шляхах евакуації людей і руху особового складу, не допускати надмірного проливання води сходовими клітками;

організувати позмінну роботу особового складу, його відпочинок у теплих приміщеннях та заміну мокрого спеціального одягу;

підготувати місця для обігріву учасників гасіння та постраждалих, зосередити в цих місцях резерв спеціального одягу для особового складу.

2. Заміна пошкоджених рукавів, нарощування та прибирання рукавних ліній за низької температури повітря здійснюється без припинення подачі води, лише зменшується напір у рукавних лініях. Зазначені роботи проводяться із залученням достатньої кількості особового складу і розпочинаються з боку ствола.

Замерзлі рукави в місцях перегинання і з’єднань необхідно відігрівати гарячою водою, паром чи нагрітими газами. Замерзлі з’єднувальні головки, розгалуження та стволи в окремих випадках допускається відігрівати паяльними лампами та факелами.

Під час забирання пожежно-рятувальними автомобілями води з водоймищ і пожежних гідрантів за низької температури повітря спочатку необхідно подати воду з насоса у вільний патрубок і тільки за умови стійкої роботи насоса вода може подаватися до рукавної лінії.

У разі зменшення витрат води на гасіння пожежі за низької температури повітря необхідно збільшити оберти двигуна для попередження замерзання води в насосі.

1. Під час гасіння пожежі в умовах сильного вітру КГП зобов’язаний:

застосовувати для гасіння пожежі стволи великої продуктивності;

вводити стволи з флангів пожежі та забезпечити в найкоротший строк гасіння всього периметру пожежі;

створити мобільні групи на автоцистернах для гасіння осередків пожежі, що виникають у нових місцях;

організувати спостереження за станом об’єктів, що знаходяться з підвітряного боку, та їх захист шляхом виставлення постів і дозорів із засобами пожежогасіння.

2. КГП в особливо загрозливих випадках повинен створювати на основних шляхах поширення вогню протипожежні розриви аж до розбирання окремих будівель і споруд та передбачити можливість активного маневру силами та засобами (передислокації, відступу тощо) на випадок раптової зміни обстановки, у тому числі напрямку вітру.

1. Під час гасіння пожеж за недостатнього водопостачання КГП зобов’язаний:

подавати стволи на вирішальному напрямку для локалізації пожежі, в інших місцях здійснювати зупинення вогню шляхом розбирання конструкцій та створення протипожежних розривів;

застосовувати пожежні стволи з насадками малого діаметра, перекривні стволи та стволи-розпилювачі;

подавати таку кількість пожежних стволів, для безперервної роботи яких вистачає запасу води з урахуванням її підвезення чи перекачування;

витрачати воду економно, використовувати воду зі змотувачем та інші вогнегасні речовини;

проводити розвідку додаткових джерел водопостачання для гасіння пожежі (артезіанські свердловини, чани, градирні, колодязі, водонапірні вежі, водостоки, фонтани тощо);

організувати для гасіння розвинутих пожеж перекачування води насосними станціями, насосами пожежно-рятувальних автомобілів, за можливості для подачі води задіяти пожежні поїзди та насосні установки річкових і морських суден;

організовувати підвезення води автоцистернами, поливальною та іншою пристосованою технікою у разі віддалення джерела водопостачання на відстань, недоцільну для перекачування води, або за відсутності технічних можливостей для її перекачування (відсутність пожежних рукавів чи насосного обладнання);

організувати пункт заправки техніки водою, визначити відповідального за його безперервну та безперебійну роботу;

організовувати забір води за допомогою гідроелеваторів, мотопомп чи інших засобів, якщо перепад висот між пожежно-рятувальним автомобілем та рівнем води у водоймищі перевищує максимальну висоту всмоктування насоса чи відсутній під’їзд до водоймищ;

здійснювати поповнення джерел водопостачання (штучних та природних водойм) малої ємності;

організувати облаштування тимчасових водоймищ та пірсів під час гасіння великих, складних і тривалих пожеж;

вжити заходів щодо підвищення низького тиску у водопровідній мережі (за потреби). Забір води здійснювати з пожежних гідрантів через напірно-всмоктувальні рукави чи з колодязів гідрантів, попередньо заповнивши їх водою.

2. Якщо на місці пожежі відсутні джерела водопостачання і неможливо організувати доставку води, для запобігання поширення вогню необхідно організувати видалення горючих матеріалів, розбирання окремих конструкцій будівель, знесення будівель і споруд, для гасіння використовувати підручні засоби та матеріали.

1. Обстановка, що може скластися під час пожеж на об’єктах з наявністю піротехнічних виробів та ВР, у тому числі гасіння пожеж на базах, складах та арсеналах зі зброєю:

вибухи, що супроводжуються ударною хвилею, високотемпературним викидом газів (полум’я), виділенням отруйних газів;

руйнування будівель чи окремих їх частин;

пошкодження зовнішнього та внутрішнього протипожежних водопроводів, стаціонарних засобів гасіння, технологічного обладнання, пожежно-рятувальної техніки;

завалення джерел водопостачання, доріг і під’їздів до об’єкта, швидке поширення вогню, виникнення нових осередків пожежі та вибухів;

ураження працюючих на пожежі уламками конструкцій та ударною хвилею, опіки й отруєння токсичними продуктами горіння.

2. Під час гасіння пожежі на об’єктах з наявністю вибухових речовин КГП зобов’язаний:

організувати взаємодію з адміністрацією об’єкта (об’єктовими протипожежними формуваннями);

оцінити загрозу вибуху та його можливі наслідки, розміри небезпечної зони, місцезнаходження та кількість ВР, способи та можливість їх евакуації, стан технологічного обладнання та установок пожежогасіння;

провести розвідку без установки пожежно-рятувальних автомобілів на джерела водопостачання до визначення ступеня загрози вибуху, створити резерв сил і засобів, особовий склад та техніку розташовувати на безпечній відстані від місця пожежі;

установити на випадок загрози вибуху єдиний сигнал відходу особового складу в безпечну зону;

утворити Штаб на пожежі, долучити до його складу представників адміністрації та фахівців об’єкта, організувати через адміністрацію об’єкта (населеного пункту) пункти медичної допомоги;

залучити фахівців об’єкта для проведення інструктажу особового складу щодо заходів безпеки та особливостей гасіння пожежі;

визначити вид вогнегасних речовин для гасіння ВР чи ліквідації наслідків вибуху, можливість виділення небезпечних хімічних речовин та засоби захисту від них;

організувати гасіння пожежі із залученням мінімальної кількості особового складу, який може перебувати в небезпечній зоні;

прийняти рішення про негайну евакуацію особового складу і техніки на безпечну відстань від місця можливого вибуху у разі отримання інформації за результатами розвідки або від працівників об’єкта щодо горіння ВР;

використовувати для гасіння розпилену воду або піну, не допускати використання компактних струменів води. Якщо є необхідність подачі стволів "А" або лафетних стволів, необхідно врахувати ступінь чутливості ВР до детонації від удару компактних струменів води;

проводити охолодження технологічного обладнання одночасно з гасінням пожежі, за можливості евакуювати ВР;

прокладати рукавні лінії в місцях, захищених стінами будинків і споруд, на відкритих ділянках місцевості роботи проводити під захистом техніки, переносних щитів тощо;

ужити заходів для інтенсивного охолодження та розгерметизації герметичних апаратів у разі горіння твердих ВР, які там знаходяться, якщо є можливість - подати вогнегасні речовини всередину цих апаратів;

передбачити резервний варіант розгортання сил і засобів від джерел протипожежного водопостачання, розташованих за зоною можливого ураження;

організувати розвідку та безперервне спостереження за зміною обстановки на пожежі, насамперед за поруч розташованими найбільш завантаженими ВР складськими приміщеннями та спорудами, для своєчасного уточнення меж небезпечної зони та виведення за її межі особового складу і техніки;

виставити в безпечній зоні постових із засобами пожежогасіння для ліквідації осередків пожежі, що можуть виникнути під час вибуху.

1. Обстановка, що може скластися під час пожеж на об’єктах з наявністю піротехнічних виробів:

загроза травмування, опіків і отруєння токсичними продуктами горіння особового складу;

пошкодження техніки та пожежно-технічного обладнання;

вибухи з подальшим розльотом піротехнічних виробів на поряд розташовані будинки та споруди відстанню до 200 м;

велика кількість людей, які потрапляють у зону ураження, та складність їх евакуації;

швидке поширення вогню, виникнення нових осередків пожежі за межами об’єкта;

складність подачі засобів пожежогасіння та вогнегасних речовин до осередку горіння.

2. Під час гасіння пожежі на об’єктах з наявністю піротехнічних виробів КГП зобов’язаний:

утворити Штаб на пожежі, включити до його складу представників адміністрації та фахівців об’єкта, створити оперативні дільниці;

організувати взаємодію з адміністрацією об’єкта;

оцінити загрозу вибухів та їх можливих наслідків;

провести розвідку, визначити розміри зони ураження під час розльоту піротехнічних виробів, місцезнаходження та кількість піротехнічних виробів, способи та можливість їх евакуації;

визначити наявність та можливість застосування установок пожежогасіння;

провести евакуацію людей, які потрапляють у зону ураження, найбільш безпечними шляхами;

провести розвідку без установки пожежно-рятувальних автомобілів на джерела водопостачання до визначення ступеня загрози вибуху, створити резерв сил і засобів, весь особовий склад та техніку розташовувати на безпечній відстані від місця пожежі;

залучити за потреби працівників правоохоронних органів для недопущення сторонніх осіб до можливої зони ураження;

установити пожежно-рятувальні автомобілі на джерела водопостачання поза зоною можливого ураження;

організувати пости та дозори із засобами пожежогасіння для недопущення нових осередків горіння на об’єктах і територіях можливої зони ураження;

установити єдиний сигнал відходу особового складу в безпечну зону;

забезпечити захист особового складу від ураження піротехнічними виробами;

визначити вид вогнегасних речовин для гасіння піротехнічних виробів, можливість виділення небезпечних хімічних речовин та засоби захисту від них, не допускати використання компактних струменів води;

організувати гасіння пожежі із залученням мінімальної кількості особового складу, який може перебувати в небезпечній зоні;

прокладати рукавні лінії в місцях, захищених стінами будинків і споруд, на відкритих ділянках місцевості роботи проводити під захистом техніки, переносних щитів тощо.

1. Обстановка, що може скластися під час пожеж (аварій) на об’єктах з виробництвом, зберіганням і транспортуванням НХР:

термічне розкладання хімікатів з виділенням небезпечних хімічних речовин, горючих газів і сильних окислювачів;

утворення вибухо-, пожежонебезпечних сумішей;

розгерметизація ємностей і технологічного обладнання з НХР, руйнування конструктивних елементів будівель;

поширення хмари отруйних речовин на значну територію, утворення зон хімічного забруднення та осередків ураження людей і тварин;

скупчення НХР у підвалах і складках місцевості, потрапляння в природні джерела водопостачання та інженерно-комунікаційні споруди;

ураження працюючих на пожежі уламками конструкцій, опіки та отруєння токсичними продуктами.

2. Пожежно-рятувальні підрозділи, які виїжджають для гасіння пожеж на об’єктах з НХР, обов’язково повинні мати прилади хімічної розвідки та засоби індивідуального захисту особового складу.

3. Під час пожеж на об’єктах з наявністю небезпечних хімічних речовин КГП зобов’язаний:

провести розвідку після прибуття до місця пожежі чи аварії, з’ясувати в адміністрації об’єкта властивості НХР, їхню кількість, місця зберігання, загрозу і ступінь хімічної небезпеки, визначити допустимий час перебування особового складу в забрудненій зоні, які вогнегасні речовини необхідно використовувати для гасіння. Під час вибору вогнегасної речовини слід врахувати можливість її взаємодії з НХР та наслідки цієї взаємодії;

утворити Штаб на пожежі, включивши до його складу представників адміністрації об’єкта (населеного пункту);

організувати гасіння пожежі мінімальною кількістю особового складу, захищеного індивідуальними засобами захисту. Роботу особового складу планувати у три зміни: перша - працює в забрудненій зоні, друга - перебуває на межі забрудненої зони, третя - у резерві;

визначити позиції ствольників і місця для розстановки пожежно-рятувальної техніки з навітряного боку;

організувати розміщення резерву сил і засобів за межами хімічного забруднення з навітряного боку на безпечній відстані від місця викиду НХР з урахуванням прогнозованої зміни розмірів і напрямку розповсюдження зони хімічного забруднення;

установити взаємодію з аварійними службами, залученими згідно з планом залучення сил і засобів для організації спеціальної хімічної розвідки;

ужити заходів щодо евакуації людей і тварин з підвітряної сторони у разі утворення хмари НХР;

узгодити з адміністрацією об’єкта тип водяних струменів (компактний чи розпилений) та напрямок їх подачі, у разі використання для ліквідації наслідків аварії води;

організувати через адміністрацію об’єкта (населеного пункту) пункти медичної допомоги, харчування і відпочинку особового складу, визначити місце проведення дегазації особового складу і техніки;

створити резерв сил і засобів, ланок ГДЗС, засобів індивідуального захисту, який має знаходитися за межами забрудненої зони;

організувати після ліквідації пожежі (аварії) проведення повної або часткової санітарної та спеціальної обробки особового складу, його медичного огляду, дегазацію техніки, ПТО, обладнання і спорядження, що використовувалося на пожежі (аварії).

1. Обстановка, що може скластися під час пожеж на об’єктах з наявністю радіоактивних речовин і в зонах радіоактивного забруднення:

місця з небезпечними рівнями радіації;

швидке поширення радіоактивних аерозолів і радіонуклідів з продуктами горіння на місцевості, по системах вентиляції, через технологічні та інші прорізи, а також розтікання радіоактивних рідин;

опромінення особового складу, забруднення спеціального одягу та пожежної техніки радіоактивними речовинами.

2. Пожежно-рятувальні підрозділи, які виїжджають для гасіння пожеж на об’єкти з наявністю радіоактивних речовин, обов’язково повинні мати прилади радіаційної розвідки, дозиметричного контролю та засоби індивідуального захисту особового складу.

3. Під час гасіння пожежі на об’єктах з наявністю радіоактивних речовин і на радіоактивно забруднених територіях КГП зобов’язаний:

визначити через адміністрацію об’єкта зони радіоактивного забруднення, позначити їх та виставити пости безпеки;

визначити безпечні місця дислокації пожежно-рятувальних підрозділів та організувати постійне радіаційне спостереження. Резерв сил і засобів, ланок ГДЗС, запас захисного одягу, приладів індивідуального і групового дозиметричного контролю тримати перед зоною радіоактивного забруднення;

утворити Штаб на пожежі, долучивши до його складу фахівців об’єкта та служби дозиметричного контролю, для оперативного з’ясування обстановки та консультацій з питань пожежогасіння;

визначити спільно зі спеціалістами об’єкта та службою дозиметричного контролю рівень радіаційної обстановки, допустимий час роботи особового складу на гасінні пожежі, межі зони радіоактивного забруднення і можливі шляхи його поширення;

визначити за узгодженням з інженерно-технічним персоналом об’єкта вогнегасні речовини для гасіння пожежі;

установити сигнали попередження та відходу з позицій особового складу, який знаходиться в особливо небезпечній зоні;

приступати до гасіння пожежі після отримання допусків за встановленими у додатку 8 формами допусків на гасіння пожежі та (або) ліквідацію наслідків аварії, зокрема дозиметричний допуск на роботи з гасіння пожежі в умовах радіаційної небезпеки;

здійснювати гасіння пожежі з навітряної сторони;

для зменшення зони поширення радіоактивних аерозолів застосовувати струмені розпиленої води, за узгодженням з адміністрацією об’єкта задіяти системи вентиляції та інші засоби;

організувати виконання робіт із залученням мінімально необхідної кількості особового складу, забезпечивши його необхідними засобами захисту органів дихання, зору та захисним одягом, приладами індивідуального і групового дозиметричного контролю та накопичення;

приймати рішення про припинення оперативних дій та виведення особового складу з небезпечної зони, якщо рівні іонізуючих випромінювань значно перевищують допустимі. У виняткових випадках допускається опромінення осіб, залучених до гасіння пожеж, вище основних дозових меж лише за їх письмовою згодою, якщо не можна вжити заходів, які виключають такий рівень опромінення, і може бути виправдано лише рятуванням життя людей та попередженням подальшого небезпечного розвитку аварії, що призведе до опромінення більшої кількості людей;

організувати через адміністрацію об’єкта дозиметричний контроль, пункт дезактивації, санітарної обробки і медичної допомоги особовому складу;

організувати санітарну обробку особового складу, який працював на забрудненій радіоактивними елементами об’єктах і території, та проведення дозиметричного контролю внутрішнього накопичення радіоактивних елементів в організмі;

провести дезактивацію та дозиметричний контроль засобів захисту органів дихання, зору, захисного одягу, взуття, спорядження, пожежно-рятувальної техніки.

1. Зона відчуження є площинним відкритим джерелом радіоактивності, а радіаційний фактор залишається однією з основних потенційних небезпек, як наслідок:

можливе опромінення особового складу, забруднення спеціального одягу та пожежної техніки радіоактивними речовинами;

наявність на об’єктах і ділянках місцевості, місць з небезпечними рівнями радіації, у тому числі в лісових масивах і на торфовищах;

складність, а в окремих випадках неможливість під’їзду техніки до місця пожежі через небезпечні рівні радіації та нерозвинену мережу доріг з твердим покриттям;

можливе перевищення контрольних рівнів об’ємної активності радіонуклідів у повітрі на лінії вогню під час пожежі;

вторинне перенесення радіонуклідів з продуктами горіння на значну відстань.

2. Під час гасіння пожежі на території зони відчуження КГП зобов’язаний:

організувати проведення інструктажу особового складу з питань радіаційної безпеки і безпеки праці під час гасіння пожежі та встановити сигнали попередження та відходу з позицій, що знаходяться в особливо небезпечній зоні;

визначити безпечні місця для тимчасової дислокації підрозділів, які прибули для гасіння пожежі, у тому числі резерву сил і засобів, ланок ГДЗС, запасу захисного одягу, приладів індивідуального і групового дозиметричного контролю;

організувати зв’язок на пожежі для управління залученими силами і засобами та забезпечити передачу оперативної інформації до ОКЦ Головного управління ДСНС України у Київській області та ОЧС ДСНС;

приступати до гасіння пожежі після отримання відповідних допусків за встановленими формами допусків на гасіння пожежі та (або) ліквідацію наслідків аварії, зокрема дозиметричний допуск на роботи з гасіння пожежі в умовах радіаційної небезпеки;

уточнити через адміністрацію зони відчуження рівні радіоактивного забруднення на місці пожежі, позначити межі найбільш небезпечних місць та виставити пости безпеки;

визначити разом зі службою дозиметричного контролю зони відчуження гранично допустимий час роботи особового складу в місцях з підвищеним рівнем радіації та вести облік отриманих доз опромінення;

організувати виконання робіт позмінно із залученням мінімально необхідної кількості особового складу;

організувати через адміністрацію об’єкта пункт медичної допомоги;

утворити Штаб на пожежі з урахуванням глави 10 цього розділу, долучити до його складу фахівців зони відчуження та служби дозиметричного контролю для оперативного з’ясування обстановки та консультацій;

слідкувати за напрямком і силою вітру та вживати заходів, щоб особовий склад не перебував у задимленій зоні, де відбувається вторинне перенесення радіонуклідів з продуктами горіння. За потреби для осадження продуктів горіння застосовувати розпилену воду;

організувати постійний контроль за станом зовнішнього забруднення захисного одягу особового складу, пожежно-технічного обладнання і техніки під час гасіння пожежі;

постійно взаємодіяти з мобільними оперативними групами служби дозиметричного контролю, які здійснюють контроль за радіаційною ситуацією, для оперативного отримання даних щодо потужності еквівалентної дози гамма-випромінювання та вмісту радіонуклідів у повітрі в районі пожежі;

не направляти, за можливості, особовий склад для гасіння пожежі в місця з небезпечними рівнями радіації;

приймати рішення про припинення оперативних дій та виведення особового складу з небезпечної зони, якщо рівень іонізуючого випромінювання значно перевищує допустимий. У виняткових випадках допускається опромінення осіб, залучених до гасіння пожеж, вище допустимої дози лише за їх письмовою згодою, якщо не можна вжити заходів, які виключають такий рівень опромінення, і може бути виправдано лише рятуванням життя людей та попередженням подальшого небезпечного розвитку аварії, що призведе до опромінення більшої кількості людей;

подавати стволи для гасіння пожежі з навітряної сторони та з максимально можливої відстані ствольників від місця горіння;

застосовувати для гасіння пожежі у місцях з небезпечними рівнями радіації за можливості захищену пожежну техніку і авіаційні сили, а для проведення розвідки пожежі - квадрокоптери (за наявності).

3. Після ліквідації пожежі КГП контролює:

проведення дозиметричного контролю залученого особового складу, пожежно-технічного обладнання і техніки та направлення їх до найближчого стаціонарного пункту санітарної обробки для проведення дезактивації;

вилучення в особового складу засобів індивідуального дозиметричного контролю та визначення індивідуальної дози зовнішнього опромінення кожної особи окремо;

вилучення в особового складу засобів індивідуального захисту органів дихання із зазначенням часу та місць носіння для оцінки інгаляційного надходження радіонуклідів до організму;

визначення вмісту радіонуклідів в організмі осіб, які брали участь у гасінні пожежі;

оформлення службою дозиметричного контролю облікових документів за результатами дозиметричного контролю особового складу (картки індивідуального обліку доз тощо);

повернення до пунктів постійної дислокації підрозділів, що залучалися до гасіння пожежі.

4. За потреби нарощування сил і засобів для гасіння пожежі можуть залучатися додаткові підрозділи, у тому числі із-за меж зони відчуження.

Старша за посадою особа підрозділу, яка направляється для гасіння пожежі на території зони відчуження, повинна мати при собі список особового складу та перелік техніки за формою заявки для оформлення перепусток на в’їзд у зону відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення (додаток 9), копії яких пересилаються засобами зв’язку на ОКЦ Головного управління ДСНС України у Київській області для оформлення перепусток.

Особовий склад підрозділу, який залучається до гасіння пожежі на території зони відчуження, повинен мати при собі документи, що засвідчують особу, та змінний робочий одяг і взуття на період дезактивації одягу і взуття, у якому брав участь у гасінні пожежі на забрудненій території зони відчуження.

Підрозділи, які виїжджають для гасіння пожежі на об’єкти і територію зони відчуження, повинні мати прилади дозиметричного контролю, засоби індивідуального захисту особового складу.

Додаткові сили і засоби прибувають на територію зони відчуження через КПП, указані ОКЦ Головного управління ДСНС України у Київській області. Відбувають підрозділи з території зони відчуження з проходженням вихідного дозиметричного контролю через найближче КПП з контрольно-дозиметричним пунктом.

5. Організація гасіння пожеж у лісовому фонді на території зони відчуження здійснюється з урахуванням положень цього Статуту та мобілізаційно-оперативного плану ліквідації лісових пожеж (далі - мобілізаційний план дій), які є обов’язковими для виконання підрозділами, що залучаються до гасіння пожеж у зоні відчуження.

КГЛП є старша за посадою особа лісогосподарського підрозділу або Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника (далі - заповідник), яка першою прибула на гасіння пожежі.

У разі якщо пожежа набуває (набула) масштабів і переходить у складну, що перевищує 5 га, керівник лісового фонду зони відчуження бере на себе повноваження КГЛП.

6. Організація гасіння пожеж у лісовому фонді зони відчуження передбачає:

розвідку місця пожежі, у тому числі радіаційну, та оцінку оперативно-тактичних обставин;

використання під час гасіння пожежі ЗІЗ органів дихання та шкіри згідно з рекомендаціями дозиметриста після проведення розвідки та визначення радіаційної обстановки і часу перебування на пожежі сил залучених на її ліквідацію;

забезпечення зв’язком між підрозділами та окремими оперативними дільницями, які залучені до гасіння пожежі, а також Штабом на пожежі (штабом з ліквідації надзвичайних ситуацій) у зоні відчуження (у разі його створення) та здійснення постійного контролю за станом гасіння пожежі. Штабом на пожежі керує начальник штабу, який призначається КГЛП.

створення резерву сил і засобів на ліквідацію пожежі та у разі потреби його залучення.

У тих випадках, коли наявних сил і засобів лісогосподарського підприємства (заповідника) для гасіння пожежі недостатньо, КГЛП через чергового диспетчерської служби лісогосподарського підрозділу (заповідника) звертається до чергового диспетчера територіальних підрозділів ДСНС чи інших відомств щодо залучення на допомогу їх додаткових сил та засобів. Крім того, за потреби, через чергового диспетчерської служби оперативного управління та забезпечення контрольно-пропускного режиму при ДАЗВ (далі - оперативно-чергова служба ДАЗВ) КГЛП звертається до начальника Штабу на пожежі (штабу з ліквідації надзвичайних ситуацій) щодо залучення додаткових сил та засобів підприємств, установ і організацій зони відчуження, що входять до функціональної підсистеми запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій в зоні відчуження. Після прибуття на пожежу територіальних підрозділів ДСНС та інших відомств як додаткових сил старша за посадою особа від ДСНС вважається заступником КГЛП. Вказівки КГЛП є обов’язковими для виконання усіма силами, що прибули на гасіння пожежі.

7. Під час виконання основного завдання із гасіння лісових пожеж визначальним критерієм, що зумовлює порядок таких робіт, є індивідуальна доза опромінення персоналу, що може бути отримана під час гасіння.

Роботи із гасіння пожеж здійснюються за умови неперевищення контрольного рівня опромінення персоналу, встановленого для зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення.

8. За відсутності механізованих засобів або неможливості їх застосування (у випадках невеликих лісових пожеж, труднощів маневрування, відсутності транспортних шляхів) мінералізовані загороджувальні смуги прокладаються за допомогою ручних знарядь. Залежно від сили та швидкості розповсюдження вогню та виду залучених механізмів, загороджувальні смуги прокладають одинарні або подвійні, а за потреби - декілька загороджувальних смуг. За потреби можуть створюватися протипожежні канави, фронт пожежі може засипатися ґрунтом. Загороджувальні смуги можуть створюватись із водних розчинів хімічних речовин з вогнезахисними властивостями.

9. Зустрічний пал (керований зустрічний вогонь) здійснюється з метою гасіння верхових пожеж усіх видів, а також низових лісових пожеж високої і середньої інтенсивності. Запуск палу проводиться із безпечної відстані від наявних на площі пожежі природних і (або) протипожежних розривів, якщо їх немає - від спеціально створених протипожежних канав, прокладених різними способами, завширшки від 0,3 м до 9 м залежно від інтенсивності та виду пожежі.

10. КГЛП самостійно визначає способи і технічні засоби гасіння пожежі, які залежать від інтенсивності і швидкості поширення вогню, наявності транспортної та водної мережі в районі гасіння, особливостей прилеглої території, наявності сил і засобів пожежогасіння, метеорологічної обстановки, а також періоду початку гасіння лісової пожежі щодо світлого часу доби.

11. Під час гасіння лісових пожеж, залежно від швидкості поширення вогню, застосовуються такі тактичні дії:

одночасне гасіння всієї лінії фронту вогню чи одночасне гасіння найбільш небезпечних осередків на флангах і в тилу з метою створення розривів і розбивання площі горіння на маленькі дільниці для подальшої ліквідації горіння на них. Ці способи застосовуються під час гасіння складних пожеж і за наявності достатньої кількості сил і засобів;

розбиття території лісового насадження на менші ділянки шляхом прокладання просік за допомогою ручних механізованих засобів (бензопил) або спеціальною (спеціалізованою) наземною технікою, зокрема великими артилерійськими тягачами, інженерними машинами розгородження тощо;

ліквідація горіння в тилу та послідовний рух флангами уперед, до передньої лінії фронту пожежі з більшою швидкістю, ніж швидкість поширення вогню;

гасіння з початку краю лісової пожежі (передньої лінії фронту вогню) з подальшим ліквідуванням вогню на флангах і з тилу;

гасіння пожежі насамперед з флангів з поступовим обмеженням головної частини пожежі;

створення загороджувальної смуги та зустрічного палу.

У темну пору доби гасіння пожежі може проводитись виключно за наявності штучного освітлення.

12. Під час розвідки пожежі у зоні відчуження, крім основних завдань розвідки у звичайному режимі, необхідно додатково визначити:

радіаційний стан території, де виникла пожежа, відповідно до карт забруднень території зони відчуження та реальних вимірів, зафіксувавши їх на папері, повідомивши про це КГЛП, чергового диспетчера лісогосподарського підрозділу та оперативно-чергову службу ДАЗВ;

рельєф місцевості, швидкість і напрямок розповсюдження лінії вогню, очікуваний розвиток пожежі;

вірогідність розповсюдження пожежі у різні напрямки (на об’єкти, за межі периметру зони відчуження, до Державного кордону України, на склади лісопродукції, хвойний молодняк, торф’яні поля та перелоги тощо);

можливі перешкоди, що призупинять поширення вогню (дороги, просіки, річки, канави, струмки, галявини, сирі лощини тощо);

шляхи під’їзду до межі лісового масиву;

безпечні ділянки, а також можливі шляхи відходу залучених сил і засобів у разі виникнення небезпеки для їх здоров’я та життя під час посилення вогню;

основний напрямок пожежі, її межі та фланги;

наявність і можливість використання природних водних джерел;

ділянки для запуску зустрічного контрольованого вогню та умов прокладання загороджувальних мінералізованих або хімічних смуг.

У разі охоплення вогнем значної площі на території зони відчуження розвідка та спостереження проводиться за допомогою спеціального автотранспорту, авіації, безпілотних літальних апаратів (у разі їх наявності), із використанням картографічних матеріалів.

Під час організації розвідки КГЛП повинен користуватися поквартальними картами щільності забруднення лісових масивів зони відчуження для прогнозування і визначення орієнтовного часу роботи, а також своєчасної заміни ЗІЗ для захисту персоналу від внутрішнього опромінення персоналу радіаційним пилом, заміни персоналу у разі дозових навантажень.

13. Особи, які проводять розвідку лісової пожежі, зобов’язані:

дотримуватися правил охорони праці та радіаційної безпеки;

використовувати найбільш безпечні шляхи прямування;

мати із собою та застосовувати необхідні ЗІЗ органів дихання і шкіри, засоби зв’язку та засоби гасіння пожеж.

14. Радіаційну розвідку проводять працівники спеціалізованого підприємства, на яке покладено функції забезпечення радіаційно-екологічного моніторингу та радіаційно-дозиметричного контролю на території зони відчуження.

15. КГЛП у лісовому фонді зони відчуження зобов’язаний:

організувати проведення додаткового інструктажу персоналу, залученого до гасіння пожежі, з питань охорони праці, радіаційної та пожежної безпеки під час гасіння пожежі;

перевірити забезпечення персоналу, який залучається до гасіння пожежі, основними та допоміжними ЗІЗ, а також контролювати їх застосування;

організувати розвідку та оцінку основних параметрів радіоактивного забруднення місцевості, де виникла пожежа;

організувати позначення меж найбільш небезпечних місць знаками "Радіаційна небезпека!" та здійснення подальшого дозиметричного контролю до ліквідації пожежі;

постійно контролювати дотримання залученим на гасіння пожежі персоналом вимог радіаційної безпеки;

організувати розгортання мобільних пунктів санітарної обробки персоналу, залученого до гасіння пожежі, дезактивації транспорту, обладнання та надання домедичної допомоги потерпілим;

організувати систему радіозв’язку для управління залученими силами й засобами та визначити порядок надання інформації;

визначити безпечні місця для тимчасової дислокації підрозділів, які прибули на гасіння пожежі, включаючи резерв сил і засобів, запас одягу з хімзахисту, приладів індивідуального дозиметричного контролю для визначення індивідуальної дози зовнішнього опромінення кожної особи окремо;

визначати час роботи персоналу на ділянках із підвищеним рівнем іонізуючого опромінювання;

створити резерв особового складу для проведення своєчасної заміни учасників пожежогасіння на територіях, де доза опромінення перевищує 50 мЗв (максимальний ліміт дози, який використовується в аварійних ситуаціях без письмової згоди).

У разі перевищення допустимих рівнів іонізуючого випромінювання КГЛП приймає рішення про припинення оперативних дій та виведення із небезпечної зони персоналу, який бере участь у гасінні пожежі у лісовому фонді зони відчуження. Допускається опромінення осіб, залучених до гасіння пожежі, вище контрольного рівня лише за їх письмовою згодою.

16. Персонал, задіяний у гасінні пожежі у лісовому фонді зони відчуження, зобов’язаний:

до початку гасіння пожежі пройти інструктаж з питань охорони праці, радіаційної та пожежної безпеки під час гасіння пожежі;

до прибуття на пожежу бути забезпеченим придатними до застосування основними та допоміжними ЗІЗ, індивідуальними дозиметрами, засобами гасіння, ручним пожежним інструментом, приладами гасіння, засобами зв’язку;

під час розвідки, гасіння та локалізації пожежі користуватись основними та допоміжними ЗІЗ, підтримувати зв’язок;

працювати чітко, швидко та злагоджено, перешкоджаючи розвитку пожежі та забезпечуючи її локалізацію і ліквідацію, запобігаючи отриманню додаткових доз опромінення персоналу, залученого до гасіння пожежі;

стежити за змінами умов пожежі, у разі виникнення небезпеки - негайно повідомляти всіх учасників пожежогасіння;

вжити заходів щодо обмеження поширення небезпечних факторів пожежі особами, які прибули на гасіння пожежі, за можливості мінімізувати термін перебування на ділянках пожежі, де перевищено допустимий рівень забруднення території радіонуклідами;

надавати взаємну допомогу, за потреби - домедичну допомогу.

17. До виїзду на місце пожежі старша за посадою особа, яка виїжджає на пожежу першою, зобов’язана перевірити за картами забруднення території зони відчуження дозові навантаження на заявленому місці пожежі та повідомити про це учасників гасіння пожежі. Після прибуття на місце пожежі визначені особи проводять дозиметричний контроль фактичного стану забруднення території, встановлені показники передають КГЛП та диспетчеру. У разі перевищення дозових навантажень КГЛП приймає рішення щодо подальшого перебування учасників гасіння пожежі на забрудненій території для початку гасіння пожежі чи відведення їх на безпечну за дозовим навантаженням територію, про що інформує диспетчера, та приймає рішення щодо залучення на гасіння пожежі авіаційних сил встановленим порядком.

Під час гасіння пожежі на території з допустимими дозовими рівнями забруднення на всіх дільницях, де перебувають учасники гасіння пожежі, здійснюється дозиметричний контроль, який проводиться спеціалізованим підприємством, на яке покладено функції радіаційно-дозиметричного контролю. За результатами дозиметричного контролю лімітується час роботи персоналу на певних ділянках та визначаються необхідні для застосування ЗІЗ.

18. Виконання дозиметричного контролю здійснюється відповідно до Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832, Правил радіаційної безпеки при проведенні робіт у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення, затверджених спільним наказом МОЗ та МНС України від 04 квітня 2008 року № 179/276, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 серпня 2008 року за № 754/15445.

Особи, які проводять дозиметричний контроль, після прибуття на місце пожежі визначають рівень радіаційного забруднення, допустимий час роботи учасників гасіння пожежі та перелік необхідних для використання ЗІЗ.

19. Дозиметричний контроль під час гасіння лісової пожежі поділяється на оперативний та індивідуальний, зокрема:

оперативний контроль визначає оцінку параметрів радіаційної ситуації, прогноз можливих доз опромінення, визначення допустимого часу гасіння;

індивідуальний контроль визначає індивідуальну дозу опромінення залученого на гасіння пожежі персоналу за допомогою індивідуальних дозиметрів, якими він забезпечується перед виїздом на гасіння пожежі.

Персонал, який залучається до гасіння пожеж, повинен мати при собі індивідуальні (накопичувальні) дозиметри протягом усього часу виконання робіт із пожежогасіння. Категорично забороняється передавати індивідуальні (накопичувальні) дозиметри колегам або стороннім особам. Облік індивідуальних доз опромінення залученого на гасіння пожежі персоналу покладається на особу, відповідальну за проведення дозиметричного контролю того підрозділу, від якого залучаються учасники гасіння пожежі.

Первинний дозиметричний контроль радіоактивного забруднення техніки, майна, одягу, взуття, ЗІЗ тощо проводиться під час виходу учасників гасіння з ділянок пожежі.

Відповідальні за проведення дозиметричного контролю особи після ліквідації пожежі звітують КГЛП щодо отриманих учасниками гасіння пожежі доз опромінення.

20. Особливості гасіння лісових пожеж у І-й режимно-радіаційній зоні (10-км зона).

Для проведення розвідки лісової пожежі у І-й режимно-радіаційній зоні (10-км зона) (далі - І-а зона) учасники розвідки обов’язково повинні бути захищені ізольованими захисними костюмами та ЗІЗ органів дихання, водночас можуть застосовуватися квадрокоптери (за наявності), авіація (літаки, гелікоптери) або спеціалізований транспорт.

Організація гасіння пожеж у І-й зоні проводиться за планом, що враховує особливі заходи радіаційного захисту учасників гасіння пожежі та оформлення дозиметричного допуску.

У І-й зоні з високими дозовими навантаженнями для гасіння пожеж використовуються дистанційні засоби боротьби з вогнем. Ліквідація пожежі здійснюється із залученням наземного транспорту (пожежними автоцистернами) по прокладених спеціальною (спеціалізованою) наземною технікою лісових просіках або за допомогою авіації.

Під час гасіння складних лісових пожеж можуть застосовуватися авіаційні сили, на завершальній фазі гасіння можуть використовуватися пожежні машини з водяним лафетним стволом.

Залучення авіаційних сил під час гасіння лісової пожежі відбувається відповідно до Порядку організації та застосування авіаційних сил та засобів для гасіння лісових пожеж, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2017 року № 311, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13 травня 2017 року за № 595/30463.

Зупинення та гасіння пожеж без виконання робіт на межі вогню здійснюється шляхом прокладання загороджувальних мінералізованих або хімічних смуг із використанням наземних механізмів, літаків та гелікоптерів.

Під час гасіння пожеж у І-й зоні за умови високих концентрацій у повітрі радіонуклідів учасники гасіння пожежі повинні обов’язково використовувати спеціальні ізольовані захисні костюми та ЗІЗ органів дихання, очей, шкіри.

21. Особливості гасіння пожеж у ІІ-й режимно-радіаційній зоні (територія від кордону 10-км зони до зовнішньої межі зони відчуження (окрім м. Чорнобиля).

Гасіння пожеж у ІІ-й режимно-радіаційній зоні (далі - ІІ-а зона) виконується із застосуванням додаткових заходів захисту персоналу від іонізуючого та шкідливого впливу продуктів горіння.

На окремих ділянках ІІ-ї зони із небезпечними рівнями опромінення організація гасіння пожежі проводиться за спеціальним планом, що враховує заходи радіаційного захисту учасників гасіння пожежі.

Стволи для гасіння пожежі подаються із навітряної сторони та з максимально можливої відстані від місця горіння.

22. Особливості гасіння пожеж у ІІ-й зоні відповідно до щільності радіоактивного забруднення лісових масивів зони відчуження:

І-й ступінь забруднення:

пожежогасіння здійснюється із застосуванням додаткових заходів щодо захисту особового складу від шкідливого впливу радіоактивного пилу і продуктів горіння;

гасіння пожежі проводиться за допомогою наземної або повітряної техніки, водою або вогнегасниками із хімічними агентами і ретардатними матеріалами, що здатні уповільнювати ріст рослин;

застосування ЗІЗ (органів дихання, очей, шкіри), використання індивідуальних дозиметрів;

ІІ-й ступінь забруднення:

пожежа гаситься пожежними машинами з водяним лафетним стволом або за допомогою авіаційних сил;

обов’язкове застосування спеціальних ЗІЗ (органів дихання, очей), шкіри - комплект ЗІЗ третьої категорії з використанням фільтрувальних захисних костюмів та ЗІЗ органів дихання (за наявності - сучасні спеціальні радіаційно-захиcні комплекти для пожежних);

використання індивідуальних дозиметрів;

ІІІ-й ступінь забруднення:

пожежа гаситься за планом, що враховує заходи радіаційного захисту та оформлення радіаційного допуску;

використовуються авіаційні сили, на завершальній фазі гасіння використовуються пожежні машини з водяним лафетним стволом;

обов’язкове застосування спеціальних ЗІЗ органів дихання, очей, шкіри - комплект ЗІЗ третьої категорії з використанням ізолювальних захисних костюмів та ЗІЗ органів дихання (за наявності - сучасні спеціальні радіаційно-захиcні комплекти для пожежних);

використання прямопоказуючих індивідуальних дозиметрів для визначення отриманої дози опромінення.

23. Особливості гасіння пожеж у ІІІ-й режимно-радіаційній зоні (місце перебування вахтового персоналу).

Гасіння пожеж у ІІІ-й режимно-радіаційній зоні (далі - ІІІ-я зона) здійснюється переважно звичайними способами, що використовуються під час гасіння лісових пожеж, із застосуванням додаткових заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу радіоактивного пилу і продуктів горіння.

24. Гасіння складних лісових пожеж у лісовому фонді зони відчуження. Залучення додаткових сил та засобів.

У разі загрози переростання пожежі у складну або для гасіння складної лісової пожежі створюється Штаб на пожежі, який координує та забезпечує діяльність сил і засобів, залучених згідно з мобілізаційним планом дій, до складу якого входять особи, залучені згідно з мобілізаційним планом дій.

У разі набуття пожежею ознак надзвичайної ситуації (згідно з класифікаційними ознаками надзвичайних ситуацій) організація її гасіння здійснюється відповідно до вимог законодавства, що визначає порядок ліквідації надзвичайних ситуацій.

У разі потреби залучення додаткових сил та засобів для гасіння складних пожеж, КГЛП зобов’язаний через Штаб на пожежі (штаб з ліквідації надзвичайних ситуацій) своєчасно їх залучити, у тому числі сили і засоби, розташовані за межами зони відчуження.

Диспетчер лісогосподарського підрозділу зобов’язаний негайно довести вимогу КГЛП до оперативно-чергової служби ДАЗВ щодо повідомлення диспетчера територіального органу ДСНС про потребу залучення підрозділів ДСНС.

Особовий склад підрозділів ДСНС та інших відомств, які залучаються до гасіння пожежі на території зони відчуження як додаткові сили, зобов’язані:

бути обізнаними щодо можливих рівнів опромінення та забезпечені у достатній кількості приладами дозиметричного контролю;

попередньо пройти медичний огляд та навчання основам радіаційної безпеки та дозиметричного контролю;

мати при собі ЗІЗ, а також службові посвідчення.

До початку залучення (до в’їзду на територію зони відчуження) кожна особа надає письмову згоду на роботу на радіаційно небезпечних територіях.

Керівник лісового фонду зони відчуження у разі гасіння затяжних пожеж зобов’язаний організувати забезпечення всіх залучених до гасіння пожежі сил (якщо робота на пожежі перевищує 3 години) харчуванням, за умови низьких температур - обігрівом.

Залучення та гасіння лісових пожеж за допомогою авіаційних сил здійснюється відповідно до Порядку організації та застосування авіаційних сил та засобів для гасіння лісових пожеж, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2017 року № 311, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13 травня 2017 року за № 595/30463.

Порядок взаємодії між підрозділами лісогосподарського підрозділу, підрозділами ДСНС та інших відомств, які залучені до гасіння лісової пожежі, визначається у порядку, встановленому мобілізаційним планом дій, а в питаннях, які не визначені мобілізаційним планом дій,- КГЛП.

25. КГЛП під час залучення додаткових сил та засобів зобов’язаний визначити:

ділянки робіт для кожного підрозділу;

порядок проведення робіт для підрозділів, що виконують завдання на суміжних ділянках;

час і місце зосередження зусиль під час спільного виконання складних завдань;

порядок обміну інформацією про зміну обстановки та хід виконання робіт на суміжних ділянках;

порядок надання термінової взаємодопомоги.

Периметр складної пожежі з урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, наявності природних і штучних рубежів, наявних сил, засобів пожежогасіння за рішенням КГЛП розмежовується на сектори і ділянки лісової пожежі, за якими КГЛП закріплює відповідальних осіб. Відповідальні особи збирають інформацію про поточну обстановку, виконану роботу, забезпечують керівництво всіма залученими силами і засобами пожежогасіння, організацію їх взаємодії на цьому секторі (ділянці) лісової пожежі.