Про затвердження Правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів та Положення щодо аварійних заходів при перевезенні радіоактивних матеріалів

Ні берилій, ні дейтерій не мають бути в кількостях, що перевищують 0,1% від маси подільного матеріалу.

b) Уран, збагачений за ураном-235 максимально до 1% мас., із загальним умістом плутонію і урану-233, що не перевищує 1% від маси урану-235, за умови, що подільний матеріал розподілений практично рівномірно по всьому матеріалу. Крім того, якщо уран-235 присутній у вигляді металу, окису або карбіду, він не повинен розташовуватися у вигляді впорядкованої гратки.

c) Рідкі розчини уранілнітрату, збагаченого за ураном-235 максимально до 2% мас., з загальним умістом плутонію і урану-233 у кількості, що не перевищує 0,002% від маси урану, і з мінімальним атомним відношенням азоту до урану (N/U), рівним 2.

d) Упаковки, що містять, кожна окремо, загальну масу плутонію не більше 1 кг, в якій не більше 20% мас. можуть складатися з плутонію-239, плутонію-241 або будь-якого поєднання цих радіонуклідів.

6.73. Якщо хімічна або фізична форма, ізотопний склад, маса або концентрація, коефіцієнт уповільнення або густина чи геометрична конфігурація невідомі, оцінки, передбачені в пунктах 6.77-6.82, мають проводитися за припущенням, що кожний невідомий параметр має таке значення, при якому розмноження нейтронів досягає максимального рівня, відповідного відомим умовам і параметрам цих оцінок.

6.74. Для опроміненого ядерного палива оцінки, передбачені в пунктах 6.77-6.82, мають грунтуватися на ізотопному складі, що показує:

a) максимальне розмноження нейтронів протягом періоду опромінення або

b) консервативну оцінку розмноження нейтронів для оцінки упаковок. Після опромінення, але ще до перевезення, має бути проведене вимірювання з метою підтвердження консерватизму стосовно ізотопного складу.

6.75. Пакувальний комплект після випробувань, указаних у пунктах 7.19-7.24, повинен запобігати проникненню куба з ребром 10 см.

6.76. Упаковка має бути сконструйована з урахуванням діапазону температури зовнішнього середовища від - 40 град. C до + 38 град. C, якщо компетентним органом у сертифікаті безпеки, що виданий на конструкцію упаковки, не буде обумовлене інше.

6.77. Для одиничної упаковки має бути зроблене припущення, що вода може проникнути в усі порожнини упаковки, зокрема всередину системи захисної оболонки, або, навпаки, витікати з них. Однак, якщо конструкція включає спеціальні засоби для запобігання такому проникненню води в певні вільні об'єми або витіканню води з них навіть у разі помилки персоналу, то можна припустити, що стосовно цих порожнин витікання немає. Спеціальні засоби мають включати:

a) ряд високонадійних бар'єрів для води, кожний з яких залишився б водонепроникним, якщо б упаковка була піддана випробуванням, передбаченим в пункті 6.82 (b); високий ступінь контролю якості при виготовленні, обслуговуванні й ремонті пакувальних комплектів, а також випробування для перевірки герметичності кожної упаковки перед кожним перевезенням; або

b) для упаковок, що містять тільки гексафторид урану:

i) упаковки, в яких, після проведення випробувань, передбачених у пункті 6.82 (b), відсутній безпосередній фізичний контакт між клапаном і будь-яким іншим компонентом пакувального комплекту, за винятком початкової точки кріплення, і в яких, крім того, після проведення випробувань, передбачених у пункті 7.28, клапани залишилися стійкими до витікання; і

ii) високий ступінь контролю якості при виготовленні, обслуговуванні і ремонті пакувальних комплектів у поєднанні з випробуваннями для перевірки герметичності кожної упаковки перед кожним перевезенням.

6.78. Іншим припущенням має бути те, що близьке відбиття для системи локалізації буде при шарі води товщиною не менше 20 см або буде таке підвищене відбивання, яке може бути додатково створене навколишнім матеріалом пакувального комплекту. Однак у разі, коли можна підтвердити, що система локалізації зберігається непошкодженою всередині пакувального комплекту після проведення випробувань, передбачених у пункті 6.82 (b), для пункту 6.79 (с) можна зробити припущення про наявність для упаковки близького відбиття при шарі води не менше 20 см.

6.79. Упаковка повинна залишатися підкритичною в умовах, викладених у пунктах 6.77 і 6.78, при цьому умови, в яких перебуває упаковка, мають бути такими, щоб максимальне розмноження нейтронів відповідало:

a) звичайним умовам перевезення (без інцидентів);

b) випробуванням, передбаченим у пункті 6.81 (b);

c) випробуванням, передбаченим у пункті 6.82 (b).

6.80. У разі упаковок, що перевозяться повітряним транспортом:

a) упаковка повинна залишатися підкритичною в умовах, що відповідають випробуванням, передбаченим у пункті 7.34, при тім припущенні, що функцію відбиття виконує шар води товщиною не менше 20 см, а упаковка зберігає водонепроникність; і

b) спеціальні засоби, вказані в пункті 6.77, не повинні передбачатися, якщо після проведення випробувань, зазначених у пункті 7.34, а після цього і вказаних у пункті 7.33, вони не запобігають проникненню води у порожнини або витіканню води з них.

6.81. Має бути визначене число "N", при п'ятикратному збільшенні якого повинна зберігатися підкритичність для даної конфігурації партії і умов для упаковок, що приводять до максимального розмноження нейтронів, при дотриманні таких вимог:

a) проміжки між упаковками мають залишатися незаповненими, а функції відбиття для даної конфігурації партії упаковок має виконувати шар води товщиною не менше 20 см, що оточує партію упаковок з усіх боків; і

b) як стан упаковок слід приймати їхній оцінений або фактичний стан після того, як вони піддалися випробуванням, указаним у пунктах 7.19-7.24.

6.82. Має бути визначене число "N", при дворазовому збільшенні якого має зберігатися підкритичність для даної конфігурації партії і умов для упаковок, що приводять до максимального розмноження нейтронів, при дотриманні таких вимог:

a) проміжки між упаковками мають бути заповнені уповільнювачем, що містить водень, а функції відбивання для даної конфігурації партії упаковок має виконувати шар води товщиною не менше 20 см, що оточує партію упаковок з усіх боків; і

b) після випробувань, зазначених у пунктах 7.19-7.24, проводяться ті з зазначених нижче випробувань, що накладають більш жорсткі обмеження:

i) випробування, указані в пункті 7.27 (b), і випробування, вказані або в пункті 7.27 (с) для упаковок, маса яких не перевищує 500 кг, а загальна густина, що визначається за зовнішніми габаритними розмірами, складає не більше 1000 кг/куб.м, або в пункті 7.27 (а) для всіх інших упаковок; після цього проводяться випробування, вказані в пункті 7.28, а завершальними є випробування, вказані в пунктах 7.31-7.33; або

ii) випробування, вказані в пункті 7.29; і

c) якщо відбувається витікання будь-якої частини подільного матеріалу за межі системи захисної оболонки внаслідок проведення випробувань, зазначених у пункті 6.82 (b), має бути зроблене припущення, що витікання подільного матеріалу відбувається з кожної упаковки в партії, а конфігурація і уповільнення для всього подільного матеріалу такі, що в результаті відбувається максимальне розмноження нейтронів, при якому функцію близького відбиття виконує оточуючий шар води товщиною не менше 20 см.

7.1. Підтвердження відповідності робочих характеристик вимогам, викладеним у розділі 6, має здійснюватися будь-яким із методів, що наведені нижче, або їхнім поєднанням.

a) Проведення випробувань на зразках, що являють собою матеріал LSA-III або радіоактивний матеріал особливого виду, або радіоактивний матеріал з низькою здатністю до розсіювання, або на прототипах або моделях пакувальних комплектів, коли вміст зразка або пакувального комплекту для випробувань має якомога точніше імітувати очікуваний діапазон характеристик радіоактивного вмісту, а зразок, що випробовується, або пакувальний комплект повинні бути підготовлені в тому вигляді, в якому вони надаються для перевезення.

b) Посилання на попереднє задовільне підтвердження аналогічного характеру.

c) Проведення випробувань на моделях відповідного масштабу, що споряджені елементами, важливими для зразка, що випробовується, якщо з технічного досвіду випливає, що результати таких випробувань прийнятні для конструкторських цілей. При застосуванні масштабних моделей має враховуватися необхідність корегування певних параметрів випробувань, таких, як діаметр пробійника або навантаження стиску.

d) Розрахунок або обгрунтована аргументація у випадках, коли надійність або консервативність розрахункових методів і параметрів загальновизнана.

7.2. Після випробування зразка, прототипу або моделі слід застосовувати відповідні методи оцінки для підтвердження виконання викладених у цьому розділі вимог відповідно до прийнятних норм і робочих характеристик, що приписуються в розділі 6.

7.3. Зразок матеріалу у твердому стані, що являє собою повний вміст упаковки, повинен занурюватися на 7 діб у воду при температурі зовнішнього середовища. Об'єм води для випробувань має бути достатнім для того, щоб у кінці 7-добового випробування вільний об'єм, що залишився, води, яка не поглинута і не прореагувала, становив щонайменше 10% від об'єму власне твердого зразка, що випробовується. Початкове значення pH води повинне становити 6-8, а максимальна провідність - 1 мСм/м при 20 град. C Після занурення на 7 діб зразка, що випробовується, вимірюється повна активність вільного об'єму води.

7.4. Зразки, що являють собою або імітують радіоактивний матеріал особливого виду, мають піддаватися випробуванню на зіткнення, випробуванню на удар, випробуванню на згин і тепловому випробуванню, що передбачаються в пунктах 7.5-7.9. Для кожного з цих випробувань може використовуватися окремий зразок. Після кожного випробування слід проводити оцінку зразка вилуговуванням і визначенням об'єму витікання з застосуванням методу, не менш чутливого, ніж методи, що вказані в пункті 7.10 для твердого матеріалу, що не розсіюється, або в пункті 7.11 для матеріалу в капсулі.

7.5. Випробування на зіткнення. Зразок скидається на мішень з висоти 9 м. Мішень має відповідати приписам пункту 7.17.

7.6. Випробування на удар. Зразок має поміщатися на свинцеву пластину, що лежить на гладкій твердій поверхні, і по ньому виконується удар плоскою поверхнею болванки з м'якої сталі із силою, яка рівна удару вантажу масою 1,4 кг при вільному падінні з висоти 1 м. Нижня частина болванки повинна мати діаметр 25 мм з краями, що мають радіус закруглення (3,0 +- 0,3) мм. Пластина із свинцю твердістю 3,5-4,5 за шкалою Віккерса і товщиною не більше 25 мм повинна мати трохи більшу поверхню, ніж площа опори зразка. Для кожного випробування на удар має використовуватися нова поверхня свинцю. Удар болванкою по зразку слід виконувати таким чином, щоб завдати максимального пошкодження.

7.7. Випробування на згин. Це випробування повинне застосовуватися тільки до подовжених і тонких джерел, що мають довжину не меншу 10 см і відношення довжини до мінімальної ширини не менше 10. Зразок слід жорстко закріплювати в горизонтальному положенні, так щоб половина його довжини виступала за межі місця затиску. Положення зразка повинне бути таким, щоб він отримав максимальне пошкодження при ударі плоскою поверхнею сталевої болванки по вільному кінцю зразка. Сила удару болванки по зразку має дорівнювати силі удару вантажу масою 1,4 кг, що вільно падає з висоти 1 м. Плоска поверхня болванки повинна мати діаметр 25 мм з краями, що мають радіус закруглення (3,0 +- 0,3) мм.

7.8. Теплове випробування. Зразок має нагріватися на повітрі до температури 800 град. C, витримуватися при цій температурі протягом 10 хвилин, а після цього вільно охолоджуватися.

7.9. Зразки, що являють собою або імітують радіоактивний матеріал, що міститься в герметичній капсулі, можуть звільнятися від випробувань:

a) що приписуються в пунктах 7.5 і 7.6, за умови, що маса радіоактивного матеріалу особливого виду менша 200 г і вони замість цього піддаються випробуванню на дію удару для 4-го класу міцності, що приписується в документі ГОСТ 25926-90 "Источники ионизирующего излучения радионуклидные закрытые. Нормы степеней жесткости при климатических и механических воздействиях. Классы прочности и методы испытаний" (11); і

b) що приписуються в пункті 7.8, за умови, що вони замість цього піддаються випробуванню на дію температури для 6-го класу міцності, про яке говориться в документі ГОСТ 25926-90 "Источники ионизирующего излучения радионуклидные закрытые. Нормы степеней жесткости при климатических и механических воздействиях. Классы прочности и методы испытаний" (11).

7.10. Для зразків, що являють собою або імітують твердий матеріал, що не розсіюється, оцінка вилуговування має проводитися в такому порядку:

a) зразок повинен занурюватися на 7 діб у воду при температурі зовнішнього середовища. Об'єм води, що використовується при випробуванні, має бути достатнім для того, щоб у кінці 7-добового випробування вільний об'єм, що залишився, води, яка не поглинута і не прореагувала, становив щонайменше 10% від об'єму власне твердого зразка, що випробовується. Початкове значення pH води повинне бути 6-10, а максимальна провідність - 1 мСм/м при 20 град. C:

b) воду зі зразком слід нагрівати до температури (50 +- 5) град. C, а зразок - витримуватися при даній температурі протягом 4 годин;

c) після цього має вимірюватися активність води;

d) зразок далі повинен витримуватися не менше 7 діб без обдування на повітрі при температурі не менше 30 град. C з відносною вологістю не менше 90%;

e) зразок слід далі занурювати у воду з параметрами, вказаними в підпункті "а" вище; вода зі зразком нагрівається до температури (50 +- 5) град. C, і зразок витримується при цій температурі протягом 4 годин;

f) після цього має вимірюватися активність води.

7.11. Для зразків, що являють собою або імітують радіоактивний матеріал, що міститься в герметичній капсулі, слід проводити або оцінку вилуговування, або оцінку об'ємного витікання в такому порядку:

a) Оцінка вилуговування повинна передбачати такі етапи:

i) зразок має занурюватись у воду при температурі зовнішнього середовища. Початкове значення pH води повинне бути 6-8, а максимальна провідність - 1 мСм/м при температурі 20 град. C;

ii) вода і зразок повинні нагріватися до температури (50 +- 5) град. C, і зразок витримується при цій температурі протягом 4 годин;

iii) після цього має вимірюватися активність води;

iv) зразок далі слід витримувати протягом не менше 7 діб без обдування на повітрі при температурі не менше 30 град. C з відносною вологістю не менше 90%;

v) має бути повторений процес, указаний в підпунктах i, ii і iii.

b) Оцінка об'ємного витікання, що проводиться замість цього, має включати будь-яке прийнятне для компетентного органу випробування у відповідності до вимог ГОСТ 27212-87 "Источники ионизирующего излучения радионуклидные закрытые. Общие технические требования" (19).

Як довідковий матеріал рекомендується використовувати документ ISO 9978 Міжнародної організації зі стандартизації "Радиационная защита - закрытые радиоактивные источники - методы испытаний на утечку" (8), в якому наведений опис методів випробування на витікання.

7.12. Зразки, що являють собою або імітують радіоактивний матеріал з низькою здатністю до розсіювання, піддаються посиленому тепловому випробуванню, що вказане в пункті 7.36, і випробуванню на зіткнення, що вказане в пункті 7.37. Для кожного з цих випробувань може використовуватися окремий зразок. Після кожного випробування зразок слід піддавати випробуванню на вилуговування, що вказане в пункті 7.03. Після кожного випробування необхідно встановити, чи були виконані відповідні вимоги, викладені в пункті 6.5.

7.13. До випробування всі зразки мають перевірятися з метою виявлення і реєстрації несправностей або пошкоджень, серед них:

a) відхилень від параметрів конструкції;

b) дефектів виготовлення;

c) корозії або інших ефектів, що погіршують якість; і

d) деформацій.

7.14. Має бути чітко позначена система захисної оболонки упаковки.

7.15. Зовнішні деталі зразка повинні бути чітко визначені, для того, щоб можна було легко і ясно вказати будь-яку його частину.

7.16. Після кожного з застосовних випробувань, зазначених у пунктах 7.18-7.37:

a) мають бути виявлені і зафіксовані несправності і пошкодження;

b) повинно бути встановлено, чи продовжує цілісність системи захисної оболонки і захисту задовольняти вимоги розділу 6 до упаковки, що випробовується; і

c) для упаковок, що містять подільний матеріал, повинно бути визначено, чи дотримані допущення і умови, що використовуються при оцінках, які вимагаються згідно з пунктами 6.71-6.82 стосовно однієї або декількох упаковок.

7.17. Мішень для випробувань на падіння, що вказані в пунктах 7.5, 7.22, 7.25 (а), 7.27, 7.35 і 7.37, має являти собою плоску, горизонтальну поверхню такого роду, щоб будь-яке збільшення опору зміщення або деформації цієї поверхні при падінні на неї зразка не призводили до значного збільшення пошкодження цього зразка.

7.18. Зразки, що являють собою або імітують пакувальні комплекти, призначені для розміщення в них 0,1 кг або більше гексафториду урану, піддаються гідравлічним випробуванням при внутрішньому тиску не менше 1,4 МПа, однак якщо випробувальний тиск становить менше 2,8 МПа, то для даної конструкції вимагається багатостороннє затвердження. Для пакувальних комплектів, що піддаються повторним випробуванням, може застосовуватися будь-який інший еквівалентний метод неруйнівних випробувань за умови багатостороннього затвердження.

7.19. Ці випробування включають: оббризкування водою, випробування на вільне падіння, випробування на укладення штабелем і випробування на глибину руйнування (пенетрацію). Зразки упаковки мають піддаватися випробуванню на вільне падіння, укладення штабелем і глибину руйнування, причому кожному з цих випробувань має передувати оббризкування водою. Для всіх випробувань може використовуватися один зразок за умови, що виконані вимоги пункту 7.20.

7.20. Інтервал часу між закінченням випробування оббризкуванням водою і наступним випробуванням має бути таким, щоб вода встигла максимально всмоктатися без очевидного висихання зовнішньої поверхні зразка. За відсутності будь-яких протипоказань цей інтервал приймається рівним приблизно двом годинам, якщо вода подається одночасно з чотирьох напрямків. Однак, якщо вода розбризкується послідовно з кожного з чотирьох напрямків, ніякого інтервалу не повинно бути.

7.21. Випробування оббризкуванням водою. Зразок має бути підданий випробуванню методом оббризкування водою, що імітує перебування протягом не менш однієї години під дощем інтенсивністю приблизно 5 см на годину.

7.22. Випробування на вільне падіння. Зразок повинен падати на мішень таким чином, щоб завдавалася максимальна шкода засобам безпеки, що випробовуються.

a) Висота падіння, що вимірюється від найнижчої точки зразка до найвищої площини мішені, має бути не меншою відстані, що вказана в табл. XIII для відповідної маси. Мішень повинна відповідати приписам пункту 7.17.

b) Для прямокутних картонних або дерев'яних упаковок масою не більше 50 кг окремий зразок має бути підданий випробуванню на вільне падіння з висоти 0,3 м на кожний кут.

c) Для циліндричних фібрових упаковок масою не більше 100 кг окремий зразок має бути підданий випробуванню на вільне падіння з висоти 0,3 м на кожну чверть краю циліндру біля кожної основи.

7.23. Випробування на укладення штабелем. Якщо форма пакувального комплекту не виключає укладення штабелем, зразок піддається протягом 24 годин стиску із зусиллям, рівним або що перевищує:

a) зусилля, еквівалентне 5-кратній масі даної упаковки; і

b) зусилля, еквівалентне добутку 13 кПа на площу вертикальної проекції упаковки.

Навантаження повинне розподілятися рівномірно на два протилежні боки зразка, один з яких має бути основним, на якому звичайно стоїть упаковка.

7.24. Випробування на глибину руйнування. Зразок має ставитися на жорстку горизонтальну плоску поверхню, що не зміщується при проведенні випробування.

a) Стрижень діаметром 3,2 см з напівсферичним кінцем і масою 6 кг скидається у вільному падінні при вертикальному положенні його поздовжньої осі у напрямку до центру найменш міцної частини зразка так, щоб у разі, якщо він проб'є упаковку достатньо глибоко, ударити по системі захисної оболонки. При проведенні випробування стрижень не повинен піддаватися значній деформації.

b) Висота падіння стрижня, що вимірюється від його нижнього кінця до наміченої точки дії на верхню поверхню зразка, має становити 1 м.

7.25. Зразок або окремі зразки повинні піддаватися кожному з нижчезазначених випробувань, за винятком випадків, коли можна довести, що одне з випробувань є більш важким для зразка, що досліджується, ніж інше; у таких випадках один зразок піддається більш важкому випробуванню.

a) Випробування на вільне падіння. Зразок повинен скидатися на мішень таким чином, щоб було завдано максимальної шкоди захисній оболонці. Висота падіння, що вимірюється від найнижчої частини зразка до верхньої поверхні мішені, має становити 9 м. Мішень має відповідати приписам пункту 7.17;

b) Випробування на глибину руйнування. Зразок слід піддавати випробуванню, що передбачається в пункті 7.24, з тієї відмінністю, що висота падіння збільшується з 1 м, як указано в пункті 7.24 (b), до 1,7 м.

7.26. Зразок має бути підданий сумарному впливу випробувань, про які говориться в пункті 7.27 і пункті 7.28, в указаній послідовності. Після цих випробувань або той самий, або інший зразок повинен бути підданий випробуванню або випробуванням на занурення у воду згідно з положеннями пункту 7.29 і, якщо це прийнятне, - пункту 7.30.

7.27. Випробування на механічне пошкодження. Випробування на механічне пошкодження складається з трьох різних випробувань на падіння. Кожний зразок має бути підданий відповідним випробуванням на падіння згідно з пунктом 6.56 або пунктом 6.82. Послідовність падінь зразка повинна бути такою, щоб після завершення випробування на механічне пошкодження зразку були завдані такі пошкодження, що призвели б до максимального пошкодження при наступному тепловому випробуванні.

a) При падінні I зразок має падати на мішень таким чином, щоб він отримав максимальне пошкодження, а висота падіння, що вимірюється від найнижчої точки зразка до верхньої поверхні мішені, має становити 9 м. Мішень повинна відповідати приписам пункту 7.17.

b) При падінні II зразок має падати на штир, жорстко закріплений у вертикальному положенні на мішені таким чином, щоб йому було завдане максимальне пошкодження. Висота падіння, що вимірюється від наміченого місця удару зразка до верхньої поверхні штиря, має складати 1 м. Штир повинен бути виготовлений з м'якої сталі і мати круглий перетин діаметром (15,0 +- 0,5) см і довжину 20 см, якщо тільки при більшій довжині штиря не буде завдаватися більш сильне пошкодження; у цьому разі має використовуватися штир достатньої довжини для завдання максимального пошкодження. Верхня поверхня штиря має бути плоскою і горизонтальною з радіусом закруглення країв не більше 6 мм. Мішень, на якій встановлюється штир, повинна відповідати приписам пункту 7.17.

c) При падінні III зразок має бути підданий випробуванню на динамічне руйнування шляхом розміщення зразка на мішені таким чином, щоб він отримав максимальне пошкодження при падінні на нього тіла масою 500 кг з висоти 9 м. Тіло має бути зроблене з м'якої сталі у вигляді твердої пластини розміром 1 х 1 м і має падати в горизонтальному положенні. Висоту падіння слід вимірювати від нижньої поверхні пластини до найвищої точки зразка. Мішень, на якій встановлюється зразок, має відповідати приписам пункту 7.17.

7.28. Теплове випробування. Зразок повинен перебувати в збалансованому тепловому стані при температурі зовнішнього середовища 38 град. C в умовах сонячної інсоляції, що вказані в табл. XI, і при максимальній розрахунковій швидкості утворення внутрішнього тепла всередині упаковки від радіоактивного вмісту. Як варіант допускається, щоб будь-який з цих параметрів мав інші значення до випробування і під час нього за умови, що вони будуть належним чином враховані при такій оцінці поведінки упаковки.

Теплове випробування повинне далі передбачати:

a) розміщення зразка на 30 хвилин у теплове середовище, де тепловий потік буде щонайменше еквівалентним тепловому потоку в центрі горіння вуглеводного палива в повітряному середовищі, в якому існують достатньо постійні умови зовнішнього середовища для забезпечення середнього коефіцієнта випромінювання полум'я не менше 0,9 при середній температурі не менше 800 град. C: полум'я повністю охоплює зразок, при цьому коефіцієнт поверхневого поглинання береться рівним або 0,8, або тому значенню, що може бути підтверджене для упаковки, яка розміщується в означений центр горіння; а після цього

b) розміщення зразка в температурне середовище зі значенням 38 град. C в умовах сонячної інсоляції, що вказані в табл. XI, і при максимальній розрахунковій швидкості виділення внутрішнього тепла радіоактивним вмістом усередині упаковки на час, достатній для того, щоб переконатися, що значення температури в зразку в усіх місцях знижуються і/або наближаються до початкових умов стійкого стану. Як варіант допускається, щоб будь-який з цих параметрів мав інші значення після припинення нагрівання за умови, що вони будуть належним чином ураховані при наступній оцінці поведінки упаковки.

Під час і після випробування зразок не повинен піддаватися штучному охолодженню, а будь-яке горіння матеріалів зразка повинне тривати природним чином.

7.29. Випробування зануренням у воду. Зразок повинен перебувати під дією водяного стовпа висотою як мінімум 15 м протягом не менше восьми годин у положенні, що призводить до максимальних пошкоджень. Для демонстраційних цілей приймається, що цим умовам відповідає зовнішній надлишковий тиск не менше 150 кПа.

7.30. Посилене випробування зануренням у воду. Зразок має перебувати під дією водяного стовпа висотою як мінімум 200 м протягом не менше однієї години. З демонстраційною метою ввжається, що цим умовам відповідає зовнішній надлишковий тиск не менше 2 МПа.

7.31. Від цих випробувань мають звільнятися упаковки, стосовно яких з метою оцінки згідно з положеннями, указаними в пунктах 6.77-6.82, робилося припущення про протікання води всередину і її витіканні в об'ємі, що призводить до найбільшої реактивності.

7.32. Перш ніж бути підданим нижче передбаченим випробуванням на водонепроникність, зразок має бути підданий випробуванням, що вказані в пункті 7.27 (b) і в пункті 7.27 (а), або 7.27 (с), згідно з вимогами пункту 6.82, а також випробуванню, що вказане в пункті 7.28.

7.33. Зразок повинен перебувати під дією водяного стовпа як мінімум 0,9 м не менше восьми годин у положенні, в якому очікується максимальне протікання.

7.34. Зразки мають бути піддані дії кожної з таких серій випробувань, що проводяться у вказаному порядку:

a) випробуванням, що вказані в пунктах 7.27 (a), 7.27 (c), 7.35 і 7.36; і

b) випробуванню, що вказане в пункті 7.37.

Для кожної із серій а і b дозволяється використовувати різні зразки.

7.35. Випробування на прокол/розрив. Зразок має бути підданий руйнівному впливу твердого штиря, виготовленого з м'якої сталі. Положення штиря відносно поверхні зразка повинне бути таким, щоб викликати максимальне пошкодження при завершенні серії випробувань, що вказані в пункті 7.34 (a).

a) На мішені має розміщуватися зразок, що є упаковкою масою менше 250 кг, і на нього з висоти 3 м над наміченим місцем удару падає штир масою 250 кг. Для цього випробування штир повинен являти собою циліндричний стрижень діаметром 20 см, ударний кінець якого утворює усічений прямий круговий конус з розмірами: висота 30 см і діаметр вершини 2,5 см. Мішень, на якій розміщується зразок, має відповідати приписам пункту 7.17.

b) Для упаковок масою 250 кг або більше основа штиря закріплюється на мішені, а зразок падає на штир. Висота падіння, що вимірюється від місця удару зразка до верхньої поверхні штиря, має складати 3 м. Для цього випробування властивості і розміри штиря повинні відповідати приписам пункту "а", за тим винятком, що довжина і маса штиря мають бути такими, щоб наносилося максимальне пошкодження зразку. Мішень, на якій закріплюється основа штиря, має відповідати приписам пункту 7.17.

7.36. Посилене теплове випробування. Умови цього випробування повинні відповідати приписам пункту 7.28, за тим винятком, що витримка в тепловому середовищі має тривати 60 хвилин.

7.37 Випробування на зіткнення. Зразок повинен бути підданий зіткненню з мішенню зі швидкістю не менше 90 м/с, причому в такому положенні, щоб йому було завдане максимальне пошкодження. Мішень має відповідати приписам пункту 7.17.

Положення розділу застосовуються у відповідності до документа НП 306.5.06/2.008-98 "Порядок видачі сертифікатів безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів" (16), затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 07.04.98 N 46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.98 за N 269/2709.

8.1. Для конструкцій упаковок, які не вимагають видачі компетентним органом сертифіката безпеки, вантажовідправник повинен на запит надавати для перевірки відповідному компетентному органу документальне підтвердження відповідності конструкції даної упаковки всім застосовним вимогам.

8.2. Затвердження компетентним органом потрібне стосовно:

a) конструкцій:

i) радіоактивного матеріалу особливого виду (див. пункти 8.3, 8.4 і 8.18);

ii) радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання (див. пункти 8.3 і 8.4);

iii) упаковок, що містять 0,1 кг або більше гексафториду урану (див. пункт 8.5);

iv) всіх упаковок, що містять подільний матеріал, якщо на них не поширюється звільнення згідно з пунктом 6.72 (див. пункти 8.12-8.14, 8.16 і 8.17);

v) упаковок типу B(U) і типу В(М) (див. пункти 8.6 - 8.11, 8.16 і 8.17);

vi) упаковок типу С (див. пункти 8.6 - 8.8);

vii) упаковок промислових (типу IP-1, типу IP-2, типу IP-3);

viii) упаковок типу А.

b) спеціальних умов (див. пункти 8.24 - 8.26);

c) деяких перевезень (див. пункти 8.20 - 8.23);

d) програми радіаційного захисту для суден спеціального призначення (див. пункт 5.75 (а) і

e) розрахунку значень для радіонуклідів, не зазначених в табл. I (див. пункт 4.2).

Узгодження компетентним органом потрібне стосовно:

- технічних умов на пакувальні комплекти, радіоактивний матеріал особливого виду, радіоактивний матеріал з низькою здатністю до розсіювання;

- програм та методик випробувань пакувальних комплектів, радіоактивних матеріалів особливого виду, радіоактивних матеріалів з низькою здатністю до розсіювання.

8.3. Конструкція радіоактивного матеріалу особливого виду вимагає одностороннього затвердження. Конструкція радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання вимагає багатостороннього затвердження. В обох випадках заявка на затвердження повинна включати:

a) докладний опис радіоактивного матеріалу або, якщо це капсула, її вмісту; особливо повинен бути вказаний як фізичний, так і хімічний стан;

b) докладний опис конструкції будь-якої капсули, що буде використовуватися;

c) акт про проведені випробування і їхні результати або результати, що грунтуються на розрахунках, про те, що радіоактивний матеріал здатний задовольняти прийняті норми, або інші дані про те, що радіоактивний матеріал особливого виду або радіоактивний матеріал з низькою здатністю до розсіювання задовольняють застосовні вимоги цих Правил;

d) детальний опис програми забезпечення якості, що застосовується, яка вимагається відповідно до пункту 3.10; і

e) опис будь-яких заходів, що передують перевезенню, які пропонуються стосовно вантажу радіоактивного матеріалу особливого виду або радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання.

8.4. Компетентний орган видає сертифікат безпеки, в якому вказується, що затверджена конструкція відповідає вимогам до радіоактивного матеріалу особливого виду або радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання, і присвоює цій конструкції розпізнавальний знак.

8.5. Для конструкцій упаковок, що містять 0,1 кг або більше гексафториду урану:

a) Після 31 грудня 2000 року для кожної конструкції упаковок, що задовольняє вимоги пункту 6.32, вимагається багатостороннє затвердження. Після 31 грудня 2003 року для кожної конструкції упаковок, що задовольняє вимоги пунктів 6.29-6.31, вимагається одностороннє затвердження компетентним органом країни, в якій розроблена дана конструкція.

b) Заявка на затвердження має включати всю інформацію, необхідну для того, щоб компетентний орган міг переконатися у відповідності конструкції вимогам пункту 6.29, а також детальний опис відповідної програми забезпечення якості, що вимагається в пункті 3.10.

c) Компетентний орган видає сертифікат безпеки, в якому вказується, що затверджена конструкція відповідає вимогам пункту 6.29, і присвоює цій конструкції розпізнавальний знак.

8.6. Для кожної конструкції упаковки типу B(U) і типу С вимагається одностороннє затвердження, за тим винятком, що:

a) для конструкції упаковки для подільного матеріалу, на яку також поширюються вимоги пунктів 8.12-8.14, вимагається багатостороннє затвердження; і

b) для конструкції упаковки типу B(U) для радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання вимагається багатостороннє затвердження.

8.7. Заявка на затвердження повинна включати:

a) докладний опис передбачуваного радіоактивного вмісту з указанням його фізичного і хімічного складу і характеру випромінювання;

b) докладний опис конструкції, включаючи повний комплект інженерно-технічної документації (креслень), переліків матеріалів, що використовуються, і методів виготовлення;

c) акт про проведені випробування і їхні результати або основані на розрахунках чи інші дані, які свідчать про те, що конструкція адекватно відповідає застосовним вимогам;

d) пропоновані інструкції з експлуатації пакувального комплекту і його обслуговування під час використання;

e) якщо упаковка розрахована на максимальний нормальний робочий тиск, що перевищує манометричний тиск, рівний 100 кПа, - детальний опис конструкційних матеріалів системи захисної оболонки, проб, які планується відбирати, і випробувань, що пропонуються;

f) якщо передбачуваний радіоактивний вміст є опроміненим паливом, то заявник повинен вказати й обгрунтувати будь-яке допущення стосовно характеристик палива, зроблене при аналізі безпеки, і дати опис будь-яких вимірювань перед перевезенням, що необхідні відповідно до пункту 6.74 (b);

g) опис будь-яких спеціальних умов укладення, необхідних для безпечного відведення тепла від упаковки з урахуванням використання різних видів транспорту і типу засобу перевезення або вантажного контейнера:

h) придатне для відтворення графічне зображення розміром не більше 21 х 30 см, що ілюструє компоновку упаковки; і

i) детальний опис програми забезпечення якості, що застосовується, яка вимагається згідно з пунктом 3.10.

8.8. Компетентний орган видає сертифікат безпеки, в якому вказується, що затверджена конструкція відповідає вимогам, що ставляться до упаковок типу B(U) або типу С, і присвоює цій конструкції розпізнавальний знак.

8.9. Для кожної конструкції упаковки типу В(М), включаючи конструкції, призначені для подільного матеріалу, які також підпадають під чинність вимог пунктів 8.12-8.14, і для радіоактивного матеріалу з низькою здатністю до розсіювання, вимагається багатостороннє затвердження.

8.10. Крім відомостей, що вимагаються в пункті 8.7 для упаковок типу B(U), заявка на затвердження конструкції упаковки типу В(М) повинна включати:

a) перелік вимог, зазначених у пунктах 6.37, 6.53, 6.54 і 6.57-6.64, яким ця упаковка не відповідає;

b) відомості про будь-які пропоновані додаткові заходи експлуатаційного контролю, що підлягають застосуванню під час перевезення, які, хоча і не передбачаються цими Правилами в звичайному порядку, але, не зважаючи на це, вимагаються для забезпечення безпеки упаковки або для компенсації недоліків, зазначених вище, в підпункті "а";

c) заява про будь-які обмеження стосовно виду транспорту і про будь-які спеціальні процедури завантаження, перевезення, розвантаження або обробки вантажу; і

d) специфікацію діапазону умов зовнішнього середовища (температура, сонячна інсоляція), очікуваних при перевезенні і врахованих в конструкції.

8.11. Компетентний орган видає сертифікат безпеки, в якому вказується, що затверджена конструкція відповідає застосовним вимогам до упаковок типу В (М), і присвоює цій конструкції розпізнавальний знак.

8.12. Для кожної конструкції упаковки, призначеної для подільного матеріалу, що не звільняється згідно з пунктом 6.72 від вимог саме до упаковок, що містять подільний матеріал, вимагається багатостороннє затвердження.

8.13. Заявка на затвердження повинна містити всю інформацію, необхідну для того, щоб компетентний орган міг переконатися у відповідності конструкції вимогам пункту 6.71, а також детальний опис відповідної програми забезпечення якості, що вимагається згідно з пунктом 3.10.

8.14. Компетентний орган видає сертифікат безпеки, в якому вказується, що затверджена конструкція відповідає вимогам пункту 6.71, і присвоює цій конструкції розпізнавальний знак.

8.15. Звільнені упаковки, промислові упаковки типу IP-1, типу IP-2 і типу IP-3, а також упаковки типу А, для яких не вимагалося затвердження конструкції компетентним органом і що задовольняють вимоги Правил МАГАТЕ видання 1985 року або видання 1985 року (виправленого в 1990 році), можуть продовжувати використовуватися за умови прийняття щодо них обов'язкової програми забезпечення якості відповідно до вимог пункту 3.10 і дотримання вказаних у розділі 4 меж активності і обмежень стосовно матеріалів. Будь-який пакувальний комплект, який модифіковано, якщо тільки це не було зроблене з метою підвищення безпеки, або виготовлений після 31 грудня 2003 року, має повністю відповідати вимогам цього видання Правил. Упаковки, підготовлені для перевезення не пізніше 31 грудня 2003 року згідно з вимогами Правил МАГАТЕ видання 1985 року або видання 1985 року (виправленого в 1990 році), можуть і далі використовуватися для перевезення. Упаковки, підготовлені для перевезення після цієї дати, мають повністю задовольняти вимоги цього видання Правил.

8.16. Пакувальні комплекти, виготовлені згідно з конструкцією упаковки, затвердженою компетентним органом відповідно до положень Правил МАГАТЕ видання 1973 року або видання 1973 року (виправленого), можуть залишатися в експлуатації за умови: багатостороннього затвердження конструкції упаковки, прийняття стосовно них обов'язкової програми забезпечення якості відповідно до застосовних вимог пункту 3.10; дотримання вказаних у розділі 4 меж активності і обмежень стосовно матеріалів; а для упаковки, що містить подільний матеріал і перевозиться повітряним транспортом, - дотримання вимог пункту 6.80. Виготовлення нових пакувальних комплектів такого виду неприпустиме. При такій модифікації конструкції пакувального комплекту або властивостей і кількості дозволеного радіоактивного вмісту, яка, на думку компетентного органу, могла б істотно вплинути на безпеку, мають повністю виконуватися вимоги цього видання Правил. Кожному пакувальному комплекту має бути присвоєний серійний номер відповідно до вимог пункту 5.38, що наноситься на зовнішню поверхню кожного пакувального комплекту.

8.17. Пакувальні комплекти, виготовлені згідно з конструкцією упаковки, затвердженою компетентним органом відповідно до положень Правил видання МАГАТЕ 1985 року або видання 1985 року (виправленого в 1990 році), можуть залишатися в експлуатації до 31 грудня 2003 року за умови: прийняття стосовно них обов'язкової програми забезпечення якості відповідно до вимог пункту 3.10; дотримання вказаних у розділі 4 меж активності і обмежень щодо матеріалів; а для упаковки, що містить подільний матеріал і перевозиться повітряним транспортом, - дотримання вимог пункту 6.80. Після цієї дати експлуатація може бути продовжена при додатковій умові багатостороннього затвердження конструкції упаковки. При такій модифікації конструкції пакувального комплекту або властивостей і кількості дозволеного радіоактивного вмісту, яка, на думку компетентного органу, могла б істотно вплинути на безпеку, мають повністю виконуватися вимоги цього видання Правил. Всі пакувальні комплекти, виготовлення яких почнеться після 31 грудня 2006 року, мають повністю задовольняти вимоги цього видання Правил.

8.18. Радіоактивний матеріал особливого виду, виготовлений згідно з конструкцією, для якої було отримане одностороннє затвердження компетентного органу відповідно до Правил МАГАТЕ видання 1973 року, видання 1973 року (виправленого), видання 1985 року або видання 1985 року (виправленого в 1990 році), може продовжувати використовуватися за умови прийняття стосовно нього обов'язкової програми забезпечення якості відповідно до застосовних вимог пункту 3.10. Будь-який радіоактивний матеріал особливого виду, виготовлений після 31 грудня 2003 року, має повністю задовольняти вимоги цього видання Правил.

8.19. Компетентному органу слід повідомити серійний номер кожного пакувального комплекту, виготовленого відповідно до конструкції, що затверджена згідно з пунктами 8.6, 8.9, 8.12 і 8.16-8.17. Компетентний орган повинен вести облік таких серійних номерів відповідно до пункту 3.11.

8.20. Багатостороннє затвердження має бути обов'язковим для:

a) перевезення упаковок типу В(М), що не відповідають вимогам пункту 6.37 або в конструкції яких передбачена можливість контрольованого періодичного вентилювання або скиду надлишкового тиску:

b) перевезення упаковок типу В(М), що містять радіоактивний матеріал з активністю, в залежності від випадку, більше 3000 А1 або 3000 А2, або 1000 ТБк, в залежності від того, яка з величин менша;

c) перевезення упаковок, що містять подільні матеріали, якщо сума індексів безпеки з критичності упаковок перевищує 50; і

d) програм радіаційного захисту при перевезеннях на суднах спеціального призначення згідно з пунктом 5.75 (а).

8.21. Компетентний орган може дозволити транспортування на територію або через територію своєї країни без затвердження перевезення, включивши спеціальне положення про це в документ про затвердження конструкції (див. пункт 8.27).

8.22. Заявка на затвердження перевезення повинна містити такі відомості:

a) тривалість перевезення, на яку запитується затвердження;

b) фактичний радіоактивний вміст, передбачувані види транспорту, тип засобу перевезення і ймовірний або запропонований маршрут; і

c) докладне викладення порядку здійснення застережних заходів, а також адміністративного або експлуатаційного контролю, про які говориться в сертифікатах про затвердження конструкції упаковок, виданих у відповідності до пунктів 8.8, 8.11 і 8.14.

8.23. При затвердженні перевезення компетентний орган видає сертифікат безпеки.

8.24. Для кожного вантажу, що транспортується міжнародним маршрутом у спеціальних умовах, повинне бути забезпечене багатостороннє затвердження.

8.25. Заявка на затвердження перевезень у спеціальних умовах має містити всю інформацію, необхідну для того, щоб компетентний орган міг переконатися, що загальний рівень безпеки при перевезенні щонайменше еквівалентний рівню, що забезпечувався б при виконанні всіх застосовних вимог цих Правил. Заявка на затвердження повинна також включати:

a) перелік відхилень від застосовних вимог з вказівкою причин, за якими вантаж не може бути підготовлений у повній відповідності до цих вимог; і

b) перелік будь-яких спеціальних застережних заходів або спеціального адміністративного або експлуатаційного контролю, які планується здійснювати під час транспортування з метою компенсації невиконання застосовних вимог.

8.26. При затвердженні перевезень у спеціальних умовах компетентний орган видає сертифікат безпеки.

8.27. Можуть видаватися п'ять видів сертифікатів безпеки: на радіоактивний матеріал особливого виду, на радіоактивний матеріал з низькою здатністю до розсіювання, на спеціальні умови, на перевезення і на конструкцію упаковки. Сертифікати безпеки на конструкцію упаковки і на перевезення можуть бути об'єднані в єдиний сертифікат.

8.28. Кожному сертифіката безпеки, що видається компетентним органом, присвоюється розпізнавальний знак. Цей знак повинен мати такий узагальнений вид:

VRI/номер/код типу

a) За винятком випадків, передбачених в пункті 8.29 (b), VRI є міжнародним розпізнавальним кодом реєстрації транспортних засобів країни, що видала сертифікат.

b) Номер повинен присвоюватися компетентним органом, і конкретна конструкція або перевезення повинні мати свій особливий індивідуальний номер. Розпізнавальний знак затвердження перевезення повинен мати чіткий зв'язок з розпізнавальним знаком затвердження конструкції.

c) Для сертифікатів безпеки, що видаються, повинні застосовуватися наступні коди типів в наведеному нижче порядку:

AF - Конструкція упаковки типу А для подільного матеріалу

B (U) - Конструкція упаковки типу B(U) (B(U)F, якщо йдеться про подільний матеріал)

В (М) - Конструкція упаковки типу В(М) (B(M)F, якщо йдеться про подільний матеріал)

С - Конструкція упаковки типу С (CF, якщо йдеться про подільний матеріал)

IF - Конструкція промислової упаковки для подільного матеріалу

S - Радіоактивний матеріал особливого виду

LD - Радіоактивний матеріал з низькою здатністю до розсіювання

Т - Перевезення

X - Спеціальні умови.

У разі конструкцій упаковок для неподільного матеріалу у вигляді гексафториду урану або для подільного-звільненого матеріалу у вигляді гексафториду урану, коли не застосовується жоден з кодів, зазначених вище, використовуються наступні коди типів: