Про затвердження Правил безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв

13.6.9. Вібрація нагнітачів повинна перевірятися систематично та не перевищувати встановленої норми для кожного нагнітача. При виявленні підвищеної вібрації повинні бути вжиті заходи, що забезпечують негайне її усунення.

13.6.10. Стікання конденсату (смоли, надсмольної води) через конденсатовідвідники нагнітачів і прилеглих до них ділянок газопроводів повинне бути безперервним і систематично контролюватися, з записом в експлуатаційному журналі.

13.6.11. При раптовому вимиканні подачі електроенергії на двигун нагнітача або пари на турбіну повинне робитися змащення всіх підшипників до повної зупинки агрегата нагнітача та протягом часу, необхідного для охолодження підшипників після його зупинки. Змащення підшипників повинне робитися за допомогою пускового або ручного масляного насоса.

Вода для охолодження масла, що подається на підшипники нагнітачів і парових турбін, повинна бути підведена від двох незалежних джерел водопостачання.

13.6.12. Нагнітач повинен бути негайно зупинений в таких випадках:

ушкодження головного паропроводу або газопроводу;

поява диму або вогню на якій-небудь частині агрегата;

раптове підвищення вібрації або поява металевого звуку в нагнітачі, турбіні, електродвигуні або редукторі;

раптове підвищення температури на одному або декількох підшипниках агрегата вище 70 град. С;

поломка або розчіплювання важелів у системі регулювання турбіни;

підвищення числа обертів турбіни понад припустиму межу та неможливість їх зниження;

розрив маслопроводу або падіння тиску масла на змащення нижче 0,02 МПа (0,2 кгс/ кв. см) і неможливість його підвищити;

раптове різке перевантаження електродвигуна та неможливість його зниження (входження нагнітача в зону помпажу);

сильний гідравлічний удар у паропроводі, попадання конденсату пари в турбіну;

сторонній шум у проточній частині нагнітача;

припинення стоку конденсату через конденсатовідвідник нагнітача.

У всіх випадках аварійної зупинки нагнітача машиніст зобов'язаний повідомляти про причину зупинки начальника зміни та диспетчера заводу.

13.6.13. У споживачів, що працюють з установками, що підвищують тиск газу, у разі аварійних зупинок нагнітачів машзалу має бути обладнане блокування, що запобігає попаданню повітря в газопроводи. Давачем імпульсу повинні служити прилади, що контролюють тиск газу на всмоктуванні підвищувальної установки.

13.6.14. Машинні зали повинні оснащуватися аварійно-витяжною вентиляцією, зблокованою з автоматичними газоаналізаторами, що забезпечують автоматичне вмикання вентиляції за наявності в приміщенні машинного залу об'ємної частки коксового газу 20% НКМВ з подачею звукового та світлового сигналів.

Незалежно від наявності автоматичної аварійно-витяжної вентиляції персонал машзалу повинен у разі прориву газу в приміщення або назовні через нещільності газопроводів і апаратури негайно знизити тиск газу шляхом зменшення відсмоктування, при змозі відключити ділянки з порушеною герметичністю. Одночасно вручну негайно повинна бути включена аварійно-витяжна вентиляція та посилена природна вентиляція приміщення (відкрити всі наявні в приміщенні прорізи), а також ужиті заходи щодо усунення порушень щільності газопроводу або апарата.

13.6.15. Максимальна температура корпуса нагнітача не повинна перевищувати 70 град. С (гранична температура кожного нагнітача повинна вказуватися у виробничій інструкції).

13.6.16. Порядок запуску нагнітачів, переходу на роботу з одного нагнітача на інший, пуск і поставлення під навантаження резервного нагнітача повинні відбуватися за спеціальними інструкціями, при яких виключаються можливі аварійні ситуації, пов'язані з проривом газу в приміщення машинного залу з нагнітальних газопроводів.

Після набирання нагнітачем робочого числа обертів вмикання його в мережу газопроводів здійснюють шляхом плавного відкривання засувок на лініях усмоктування та нагнітання з закриттям засувки на байпасі.

13.6.17. Не дозволяється робити перепускання газу з нагнітального боку в усмоктувальний газопровід через нагнітач. З цією метою треба використовувати тільки зовнішній байпас.

13.6.18. Не дозволяється входити в машинний зал у взутті з залізними набійками, підковами або цвяхами; в одязі, здатному накопичувати заряди статичної електрики, а також уносити з собою мобільні телефони.

13.7. Експлуатація газопідвищувальних і газокомпресорних станцій

13.7.1. З початку пуску кожного агрегата газопідвищувальних (ГПС) і газокомпресорних станцій (ГКС) і до закінчення регулювання робочого режиму (або аварійної зупинки машини) біля щита постійно повинен перебувати черговий, який при необхідності в будь-який момент може зупинити агрегат.

13.7.2. Експлуатація ГПС, ГКС дозволяється без постійного обслуговувального персоналу при повній їх автоматизації та дистанційному керуванні й контролі. Періодичний обхід і обслуговування повністю автоматизованих ГПС, ГКС повинні здійснювати не менше ніж два чоловіки відповідно до затвердженого графіка.

Експлуатацію не повністю автоматизованих ГПС, ГКС повинні здійснювати не менше двох чоловік у зміну. Залишати агрегати, що працюють, без нагляду, обслуговувального персоналу не дозволяється.

13.7.3. Під час вентиляції або продування газопроводів запускати електродвигуни машин не дозволяється.

13.7.4. Пуск газодувок, нагнітачів, компресорів повинен робитися тільки натисканням пускових кнопок, розташованих безпосередньо біля машин або на щиті керування машинами.

13.7.5. При виникненні порушення заданих режимів, а також при виявленні в нагнітачі, компресорі, що працюють, несправностей машини повинні бути негайно зупинені.

13.7.6. При падінні тиску газу в колекторі усмоктування нижче ніж 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.), припиненні подачі електроенергії або води для охолодження, а також при аваріях на загальних комунікаціях повинні бути негайно зупинені всі агрегати.

13.7.7. При одночасній раптовій зупинці всіх нагнітачів або компресорів у результаті спрацьовування захисного блокування або припинення подачі електроенергії повинні бути негайно відключені електродвигуни всіх машин.

Для підтримання надлишкового тиску в системах нагнітання станції засувки на всмоктувальній та нагнітальній сторонах не повинні закриватися.

Байпас між колекторами всмоктування та нагнітання повинен бути також відкритим.

13.7.8. Експлуатація ГПС та ГКС, а також проведення оглядів та ремонтів обладнання станцій повинні відповідати вимогам нормативу "Бирочная система на предприятиях черной металлургии. Основные положения. Порядок применения", затвердженого Мінчорметом СРСР 07.09.81 (далі - НПАОП 27.5-6.01-79).

13.8. Експлуатація газоскидного пристрою

13.8.1. Не дозволяється скидання горючих газів через газоскидний пристрій (ГСП) без їх спалювання.

13.8.2. Перебування людей на обслуговувальних майданчиках і сходах ГСП у періоди скидання горючих газів не дозволяється. Усі роботи з нормального обслуговування ГСП з майданчика біля газоскидних клапанів повинні проводитися при відключеній автоматиці, повному закритті газоскидних клапанів і поданні інертного газу або пари в стояки за клапанами.

Вхід на сходи повинен бути закритий на замок і мати відповідний попереджувальний напис.

13.8.3. Всі роботи з обслуговування ГСП є газонебезпечними та повинні виконуватися з дотриманням вимог розділу 13.11 цих Правил "Організація та проведення газонебезпечних робіт".

13.9. Експлуатація засобів вимірювальної техніки

13.9.1. Засоби вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) у процесі експлуатації повинні проходити повірку з періодичністю, встановленою відповідними методиками повірки. Після ремонту засоби вимірювальної техніки повинні проходити позачергову повірку. Робочі манометри повинні не рідше одного разу на 6 місяців додатково перевірятися за допомогою контрольного манометра (робочого еталона) з записом результатів у журналі. При відсутності контрольного манометра перевірку дозволяється робити за допомогою іншого повіреного робочого манометра з відповідними метрологічними характеристиками.

Засоби вимірювальної техніки не дозволяється застосовувати у випадках, якщо:

на приладі відсутня пломба, або чинний відтиск тавра, або чинне свідоцтво про проведення повірки;

прострочений термін повірки;

є ушкодження або несправності.

13.9.2. ЗВТ, що зняті для ремонту або на повірку, повинні негайно замінюватися на ідентичні (повірені), у тому числі за умовами експлуатації.

13.9.3. Рідинні манометри дозволяється застосовувати для проведення періодичних вимірювань тільки при тиску газу до 0,03 МПа (0,3 кгс/ кв. см).

13.9.4. Продування імпульсних газових проводок повинне здійснювати парою, стисненим повітрям або газом при від'єднаних приладах і давачах. Продування парою повинне здійснюватися від приладу в газопровід. Продування стисненим повітрям здійснюється у бік газопроводу з відключенням імпульсної проводки від газопроводу та випусканням повітря в атмосферу. Продування газом здійснюється у бік приладу на свічку з приєднанням імпульсної проводки за допомогою гнучкого шланга.

Уключення приладів ЗВТ і продування імпульсних газових проводок виконується після включення газу.

13.10. Експлуатація газорегулювальних пунктів і газорегулювальних установок

13.10.1. Зниження тиску газу та підтримка його на заданому рівні в системах газопостачання повинне проводитися:

у газорегулювальних пунктах (ГРП), які споруджують на території підприємств;

у газорегулювальних установках (ГРУ), які споруджують у приміщеннях, де розташовані агрегати, що споживають газ.

13.10.2. ГРП і ГРУ залежно від величини тиску газу на вході в них діляться на:

ГРП і ГРУ середнього тиску з тиском газу більше від 0,1 МПа до 0,3 Мпа (1 до 3 кгс/ кв. см);

ГРП і ГРУ високого тиску з тиском газу більше від 0,3 МПа до 1,2 МПа (3 до 12 кгс/ кв. см).

13.10.3. При виконанні робіт у приміщенні ГРП повинні бути відкриті замки на основному та запасному виходах.

13.10.4. Обслуговування обладнання ГРП і ГРУ повинне робитися в строки, передбачені графіком. При цьому не менше одного разу на рік повинен виконуватися поточний ремонт обладнання з розбиранням регуляторів тиску, запобіжних клапанів і фільтрів, якщо в паспортах заводів-виготовлювачів на це обладнання не встановлені інші терміни обслуговування.

13.10.5. Перевірка настроювання та спрацьовування запобіжних запірних і скидних клапанів повинна робитися не рідше одного разу у два місяці, а також після кожної їх ревізії та ремонту. При наявності в ГРП (ГРУ) запобіжно-запірних клапанів настроювання їх спрацьовування повинно робитися при тиску на 15% більше розрахункового. Настроювання скидних запобіжних клапанів повинно робитися на початок відкривання при підвищенні тиску на 5% і повне відкривання при підвищенні тиску на 15%.

13.10.6. Подача споживачам газу по обвідній лінії (байпасу) ГРП і ГРУ дозволяється на час ревізії або ремонту обладнання за умови постійного перебування в ГРП або в ГРУ відповідального чергового, що регулює тиск газу на виході з ГРП або ГРУ. При цьому манометри повинні встановлюватися на байпасі до та після регулювальної засувки та бути добре видимі обслуговувальному персоналу.

При знятті для ремонту скидного запобіжного клапана або манометра замість них повинні встановлюватися повірені клапан і манометр. Робота ГРП і ГРУ без зазначеного обладнання не дозволяється.

13.10.7. Тиск газу на виході з ГРП і ГРУ повинен регулюватися відповідно до встановлених режимів тиску в газопроводах у споживачів.

Пульсація тиску газу на виході з ГРП і ГРУ більше 10% заданого робочого тиску не дозволяється.

13.10.8. Фільтри, установлені в ГРП або ГРУ, перед розкриттям для очищення повинні відключатися засувками та дублюватися заглушками. Кришка фільтра повинна зніматися після перевірки відсутності у фільтрі тиску.

Корпус фільтра після виймання фільтрувальної насадки (касети) повинен ретельно очищатися. Розбирання та очищення касети повинні робитися поза приміщенням ГРП.

13.10.9. Записи про роботи з технічного обслуговування обладнання ГРП і ГРУ і усунення наявних відхилень від нормальної його експлуатації повинні робитися в експлуатаційному журналі. Результати ремонтів (ревізій) обладнання ГРП і ГРУ, пов'язані з заміною деталей та вузлів, повинні бути записані в паспорт ГРП і ГРУ. Після ремонту ЗВТ необхідно провести їх позачергову перевірку.

13.10.10. При експлуатації ГРП і ГРУ повинні виконуватися:

огляд технічного стану (обхід) у терміни, встановлені відповідною інструкцією, що забезпечує їх безпечну та надійну експлуатацію;

перевірка параметрів спрацьовування запобіжних запірних і скидних клапанів не рідше одного разу в 3 місяці;

технічне обслуговування ЗВТ у терміни, передбачені експлуатаційними документами на них, а для іншого обладнання - у відповідності до виробничих інструкцій, але не рідше ніж один раз в 6 місяців;

поточний ремонт - не рідше одного разу на рік, якщо виготовлювачі газового обладнання не встановлюють інших термінів ремонту;

капітальний ремонт - при заміні обладнання, засобів вимірювальної техніки, ремонту систем опалення, вентиляції, освітлення, конструкцій будівлі на підставі дефектних відомостей, складених за результатами оглядів і поточних ремонтів.

13.10.11. Експлуатація газового обладнання з від'єднаними ЗВТ, блокуванням та сигналізацією, що передбачені проектом, не дозволяється.

13.11. Організація та проведення газонебезпечних робіт

13.11.1. Організація та проведення газонебезпечних робіт повинні здійснюватися на об'єктах газового господарства, де циркулюють горючі гази, що використовуються як паливо.

13.11.2. До газонебезпечних робіт належать роботи, що виконуються в місцях з загазованою атмосферою або при виконанні яких можливе виділення газу, його продуктів горіння або парів, здатних викликати отруєння працівників або призвести до вибуху та пожежі, а також роботи при недостатньому вмісті кисню в повітрі робочої зони (менше 20% об'ємних).

13.11.3. Уміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень не повинен перевищувати ГДК, установлених ГОСТ 12.1.005-88.

13.11.4. Газонебезпечні місця залежно від характеру та ступеня забруднення повітря шкідливими речовинами, а також газонебезпечні роботи повинні належати до однієї з таких груп*:

до I групи належать місця, де короткочасне перебування людей без газозахисної апаратури смертельно небезпечне.

Роботи, що виконуються в цих місцях, належать до першої групи та повинні виконуватися за нарядом-допуском у газозахисній апаратурі під контролем газорятувальників або членів добровільної газорятувальної дружини (далі - ДГРД) або самими газорятувальниками;

до II групи належать місця, де вміст токсичних газів або парів у повітрі перевищує ГДК і де тривале перебування людей без газозахисної апаратури смертельно небезпечне.

Роботи, що виконуються в цих місцях, належать до II групи й повинні виконуватися за нарядом-допуском під контролем газорятувальників або членів ДГРД, або самими газорятувальниками за наявності газозахисної апаратури, необхідність застосування якої визначається відповідальним керівником робіт залежно від вмісту шкідливих речовин;

до III групи належать місця, де можлива поява шкідливих газів і парів у кількостях, що перевищують ГДК. Роботи, що виконуються в цих місцях за умови відсутності газовиділення, належать до III групи й повинні проводитися постійним обслуговувальним персоналом без наряду-допуску. Одноразові роботи, що виконуються в цих місцях за участю працівників сторонніх організацій або персоналу інших цехів, повинні виконуватися за нарядом-допуском.

У газонебезпечних місцях III групи, де газове обладнання експлуатується постійним обслуговувальним персоналом, повинні бути шафи для зберігання газозахисних апаратів, що використовуються персоналом у разі, якщо вміст шкідливих речовин у повітрі перевищить ГДК. Газорятувальники повинні робити періодично обхід робочих місць і відбір проб повітря (для визначення вмісту в ньому шкідливих речовин) відповідно до графіка, затвердженого роботодавцем;

до IV групи належать місця, де є або можливі виділення природного або зрідженого газів. Роботи, що виконуються в цих місцях, належать до IV групи і повинні проводитися за нарядом-допуском під наглядом газорятувальників. Необхідність застосування газозахисної апаратури визначається залежно від умісту кисню в повітрі робочої зони.

У газонебезпечних місцях IV групи за відсутності газовиділень дозволяється експлуатація газового обладнання постійним обслуговувальним персоналом без наряду-допуску. У цих місцях повинні бути шафи для зберігання газозахисних апаратів. Газорятувальники повинні робити обхід цих місць і відбирання проб повітря для визначення вмісту кисню в ньому відповідно до графіка, затвердженого роботодавцем.

13.11.5. На кожному коксохімічному підприємстві (виробництві) повинні бути складені Переліки газонебезпечних місць і газонебезпечних робіт з розбиванням їх за групами.

Переліки газонебезпечних місць і газонебезпечних робіт повинні бути завізовані відповідними начальниками цехів, підрозділом охорони праці підприємства, газорятувальною службою, виробничим відділом і затверджені роботодавцем.

13.11.6. На проведення газонебезпечних робіт повинен видаватися наряд-допуск за формою додатка 2. При цьому:

13.11.6.1. Особа, яка видає наряд-допуск, відповідає за необхідність проведення зазначених робіт, достатність передбачених у наряді-допуску заходів щодо безпеки виконання підготовчих робіт та достатність кваліфікації ремонтного персоналу.

13.11.6.2. Особа, яка здійснює підготовку робіт, відповідає за достатність та якісне виконання підготовчих робіт.

13.11.6.3. Відповідальний виконавець робіт відповідає за виконання робіт і вимог до персоналу, передбачених у наряді-допуску, за достатність і повноту інструктажу персоналу з правил безпеки.

13.11.6.4. Особи, уключені до складу підрозділу, відповідають в обсязі своєї кваліфікації за дотримання інструкцій та вимог, передбачених нарядом-допуском.

Дозволяється виконання газонебезпечних робіт III та IV груп без складання плану організації робіт, якщо ці роботи не вимагають значної підготовки, великої кількості учасників та тривалого часу, за умови узгодження з ДГРД, відповідальним керівником і відповідальним виконавцем робіт.

13.11.7. Роботи з ліквідації аварій повинні виконуватися відповідно до планів, розроблених згідно з НПАОП 0.00-4.33-99.

13.11.8. На проведення газонебезпечних робіт усіх груп, що повинні виконуватися за нарядом-допуском, повинен видаватися план організації та проведення газонебезпечної роботи (додаток 3). Наряд-допуск і план організації та проведення робіт складається в 2 примірниках, один - видається цеху, другий - для зберігання - газорятувальній станції.

13.11.9. План організації та проведення газонебезпечної роботи повинен складатися відповідальним керівником газонебезпечної роботи та підписуватися начальником цеху. План повинен бути узгоджений з газорятувальною станцією, відділом охорони праці й пожежною охороною (при веденні вогневих робіт) підприємства (виробництва) та затверджений роботодавцем.

У плані організації та проведення газонебезпечної роботи повинні також передбачатися заходи, що забезпечують пожежну безпеку та безпеку працівників на сусідніх територіях, агрегатах і в найближчих цехах.

13.11.10. Особи, які мають право видачі нарядів-допусків, повинні призначатися наказом по підприємству (виробництву) із числа керівних інженерно-технічних працівників цехів.

13.11.11. На кожну газонебезпечну роботу, що проводиться за нарядом-допуском (додаток 2), наказом по підприємству (виробництву) повинні призначатися відповідальний керівник і відповідальний виконавець(виробник) робіт з числа найбільш кваліфікованих фахівців.

Відповідальними керівниками та виконавцями газонебезпечних робіт можуть бути працівники, які мають право видачі нарядів-допусків, та інші ІТП, зазначені в спеціальному переліку, що затверджується наказом по підприємству (виробництву).

Відповідальними виконавцями газонебезпечних робіт, що проводяться за нарядом-допуском та планом організації та проведення їх, можуть бути працівники на посаді не нижче майстра.

Відповідальними виконавцями газонебезпечних робіт, передбачених інструкціями з нормальної експлуатації, можуть бути висококваліфіковані працівники, список яких повинен затверджуватися наказом по підприємству (виробництву).

При проведенні складних газонебезпечних робіт, пов'язаних з викидами газу в атмосферу, великою кількістю учасників і тривалістю, відповідальними керівниками повинні бути начальник цеху або його заступник, а відповідальним виконавцем - інженерно-технічний працівник на посаді не нижче майстра.

13.11.12. Відповідальними керівниками та відповідальними виконавцями газонебезпечних робіт можуть бути призначені особи, які мають стаж роботи в газовому господарстві не менше трьох років і які брали участь у проведенні зазначених робіт.

13.11.13. Відповідальний керівник зобов'язаний вказати в наряді-допуску групу газонебезпеки роботи, визначити заходи, що забезпечують безпечне проведення газонебезпечної роботи, та визначити склад підрозділу для її виконання. При виконанні робіт відповідно до інструкції нормальної експлуатації необхідно перевірити її відповідність умовам майбутньої роботи та при необхідності внести в наряді-допуск додаткові вимоги.

Відповідальний виконавець зобов'язаний забезпечити до необхідного терміну виконання всіх підготовчих заходів, передбачених у наряд-допуску й плані організації та проведення газонебезпечної роботи або в інструкції з нормальної експлуатації.

13.11.14. У разі виникнення непередбачених обставин (захворювання окремих осіб підрозділу, погіршення метеорологічного стану тощо) відповідальний керівник має право зупинити виконання газонебезпечної роботи, ужити всіх заходів безпеки до моменту завершення роботи та доповісти про це роботодавцю.

13.11.15. Відповідальний керівник перед початком газонебезпечної роботи повинен разом із відповідальним виконавцем, газорятівником і представником цехової адміністрації перевірити стан робочого місця, а також повноту та якість виконання підготовчих заходів, передбачених у наряді-допуску, плані організації та проведення газонебезпечної роботи або в інструкції з нормальної експлуатації.

При відсутності зауважень зазначені особи розписуються в наряді-допуску та його корінці. Вручення наряду-допуску відповідальному виконавцеві є допуском підрозділу до виконання газонебезпечної роботи.

13.11.16. Наряд-допуск повинен видаватися завчасно з урахуванням необхідності виконання підготовчих робіт.

Наряди-допуски повинні реєструватися в спеціальному журналі

та

зберігатися в цеху не менше ніж один місяць.

13.11.17. Наряд-допуск повинен оформлятися тільки на один підрозділ, на один вид газонебезпечної роботи та на одну робочу зміну. Якщо ця робота не закінчена за одну робочу зміну, а умови виконання її та склад підрозділу не змінилися, то наряд-допуск може бути продовжений особою, яка видала його, з щоденним підтвердженням можливості безпечного проведення цієї роботи підписами: відповідального керівника, відповідального виконавця, газорятівника та представника цехової адміністрації.

Термін дії наряду-допуску повинен відповідати терміну, обумовленому планом організації та проведення газонебезпечної роботи, але не більше ніж 30 днів.

13.11.18. Газонебезпечні роботи всіх груп, що включають роботи в колодязях, лежаках, резервуарах, топках печей та всередині апаратів, повинні виконуватися не менше ніж двома працівниками під наглядом газорятівника.

Профілактичні щозмінні огляди стану газового обладнання, що працює на природному газі, дозволяється проводити одним працівником відповідно до заводської інструкції, а при роботі обладнання на коксовому та доменному газі огляд повинен робитися в присутності газорятівника та члена ДГРД.

13.11.19. Перед початком проведення газонебезпечної роботи відповідальний виконавець повинен проінструктувати всіх працівників про необхідні заходи безпеки при виконанні даної роботи та про порядок виконання роботи кожним виконавцем, після чого кожен працівник, який пройшов інструктаж, повинен розписатися в наряді-допуску.

13.11.20. Ставати до виконання газонебезпечної роботи, а також відлучатися від робочого місця можна тільки з дозволу відповідального виконавця роботи.

13.11.21. У процесі проведення газонебезпечної роботи всі розпорядження повинні даватися відповідальним виконавцем роботи; вони є обов'язковими для всіх виконавців робіт. Присутні при проведенні роботи інші посадові особи можуть давати вказівки тільки через відповідального виконавця роботи.

13.11.22. До початку та в процесі виконання газонебезпечної роботи повинен здійснюватися контроль наявності шкідливих речовин у повітрі робочої зони на місці виконання роботи. Якщо вміст шкідливих речовин перевищить ГДК, відповідальний виконавець повинен дати вказівку про застосовування газозахисних апаратів або виведення членів підрозділу з загазованого середовища.

13.11.23. При проведенні газонебезпечної роботи відповідальний виконавець повинен перебувати на місці проведення роботи. Не дозволяється доручати йому виконання інших робіт.

13.11.24. Відповідальний виконавець повинен контролювати виконання працівниками в процесі роботи всіх заходів безпеки, передбачених нарядом-допуском.

13.11.25. При виконанні газонебезпечної роботи необхідно перевіряти наявність на робочих місцях усіх учасників роботи. Перевірка наявності всіх учасників роботи повинна також проводитися при перервах, пов'язаних із виведенням людей, та після закінчення роботи.

13.11.26. Допуск до роботи після перерви, пов'язаної з виведенням працівників, повинен здійснюватися відповідальним виконавцем у присутності газорятівника з сповіщенням відповідального керівника та адміністрації цеху після перевірки стану повітря робочої зони, робочих місць, якщо умови не змінилися.

13.11.27. У місцях проведення газонебезпечної роботи не повинні перебувати сторонні особи. Поблизу місця роботи повинні вивішуватися або виставлятися знаки безпеки.

13.11.28. По закінченні газонебезпечної роботи, що підтверджується відповідальним керівником, повинні бути прибрані робочі місця, матеріали, інструменти та обладнання. Залишення підрозділом місця роботи, зняття знаків безпеки та припинення чергувань газорятівника повинні здійснюватися з дозволу відповідального виконавця.

Відповідальний виконавець зобов'язаний особисто перевірити наявність усіх учасників роботи.

13.11.29. Кожен працівник, який бере участь у виконанні газонебезпечної роботи, а також відповідальний виконавець повинні мати газозахисний апарат.

13.11.30. Газозахисні апарати, що застосовуються при проведенні газонебезпечних робіт, повинні перевірятися газорятувальною службою на щільність не рідше двох разів на рік на спеціальній установці з відображенням результатів перевірки в спеціальному журналі. Крім того, перевірка справності газозахисних апаратів повинна проводитися перед і після кожного їх застосування.

13.11.31. Перевірка та випробування газозахисних апаратів, запобіжних поясів, поясних карабінів і страхувальних мотузок повинні виконуватися газорятувальною службою або ДГРД підприємства (виробництва) та оформлятися відповідними актами і записом у спеціальному журналі.

До кожного газозахисного апарату, страхувальної мотузки та запобіжного поясу повинна бути прикріплена бирка з указівкою на ній номера та терміну випробування.

13.11.32. Працівники, які виконують газонебезпечні роботи в колодязях, лежаках, прохідних тунелях водопроводів, резервуарах, топках і апаратах, повинні надягати запобіжні пояси, забезпечені наплічними ременями з кільцями на їх перетинанні для кріплення страхувальних мотузок. Пояси повинні підбиратися таким чином, щоб кільця розташовувалися не нижче лопаток. Вільні кінці мотузок повинні бути надійно закріплені.

Застосовування поясів без наплічних ременів і страхувальних мотузок не дозволяється.

Зовні кожної ємності (колодязя, резервуара тощо) повинен перебувати працівник, який тримає кінець страхувальної мотузки від запобіжного пояса та веде безперервне спостереження за другим працівником протягом усього часу виконання газонебезпечної роботи.

13.11.33. Працівники, які виконують газонебезпечні роботи в колодязях, резервуарах і інших ємностях, зазначених у підпункті 13.11.32 цих Правил, повинні бути у взутті без сталевих підків і цвяхів, у іншому випадку необхідно надягати калоші.

Особи, які виконують газонебезпечну роботу з викидами газу, повинні бути одягнені в костюми з важкогорючих матеріалів, а також, за узгодженням з органами пожежної безпеки, застосовувати інші засоби індивідуального захисту.

13.11.34. При виконанні газонебезпечних робіт повинні застосовуватися молотки та кувалди з кольорового металу, а інструменти та пристосування з чорного металу повинні мати покриття, що внеможливлює іскроутворення при ударі. Інструменти для рубання металу та ключі, якщо останні не обміднені, повинні рясно змазуватися тавотом, солідолом або технічним вазеліном.

Під час виконання газонебезпечних робіт необхідно користуватися тільки іскробезпечними електроприладами.

13.11.35. При виконанні газонебезпечних робіт повинні застосовуватися переносні світильники у вибухозахищеному виконанні, у тому числі акумуляторні.

Вмикання та вимикання світильників повинне робитися за межами місця проведення газонебезпечних робіт.

13.11.36. Запобіжні пояси, карабіни та страхувальні мотузки повинні оглядатися щоразу до та після їх застосування і не рідше двох разів на рік випробовуватися на міцність.

13.11.37. Зовнішній огляд страхувальної мотузки повинен здійснюватися відповідальною особою не рідше одного разу в 10 днів. При цьому треба перевірити, чи ціла мотузка за всією довжиною. Вона не повинна мати потертості та слідів гнилизни.

Застосовування поясів і мотузок із синтетичних матеріалів не дозволяється.

При огляді поясів і карабінів необхідно стежити за тим, щоб вони не мали механічних ушкоджень, а металеві частини їх були міцно прикріплені до матер'яної основи й не мали слідів корозії.

13.11.38. Страхувальні прядив'яні мотузки повинні мати діаметр не менше ніж 13 мм.

Випробування страхувальних мотузок повинне здійснюватися в такий спосіб: мотузку одним кінцем прикріплюють до динамометра, а іншим кінцем до ворота лебідки або до завантаженого вантажного автомобіля. Потім поступово створювати розтяжне зусилля в 200 кг (для мотузок діаметром не менше ніж 13 мм) або на всю довжину мотузок прикріплювати зазначений вантаж. Мотузки залишати під навантаженням протягом 15 хвилин. Довжина мотузки замірюється перед початком і по закінченні випробування. Після зняття навантаження на мотузці не повинно бути ніяких ушкоджень ні в цілому, ні в окремих нитках її. Подовження мотузки від долученого навантаження не повинне перевищувати 5% її первинної довжини.

13.11.39. Випробування запобіжних поясів і поясних карабінів на міцність має проводитися відповідно до вимог ГОСТ 12.4.089-86 "Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия", затвердженого постановою Держбуду СРСР 16.12.86 N 52.

14. Вимоги безпеки при роботі газорятувальної служби

14.1. На кожному коксохімічному підприємстві, де виробляються або споживаються горючі гази, повинна бути організована газорятувальна служба.

14.2. Структура, штати та службові приміщення газорятувальних підрозділів, а також табель оснащення газорятувальних станцій повинні відповідати вимогам Положення про газорятувальну службу та добровільну газорятувальну дружину на підприємствах чорної металургії, затвердженого наказом Мінчормета СРСР 03.09.90.

15. Відповідальність за порушення Правил безпеки

15.1. Особи, винні в порушенні цих Правил, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

2. Найменування та призначення газового об'єкта, автор проекту, завод-виготовлювач обладнання, рік уведення в експлуатацію (посилання на номер кресленика, позицію обладнання за специфікацією).

3. Схема газопроводів і місце розташування газового об'єкта на схемі.

4. Експлуатаційні показники роботи газового об'єкта.

Відмітка про реєстрацію газового об'єкта в регіональній Держінспекції

Висновок Держінспекції про технічний стан газового об'єкта

Примітка. По закінченні роботи наряд-допуск повинен бути зданий особі, яка видала його.

Примітка: Корінець наряду-допуску повинен бути зданий на газорятувальну станцію по закінченні роботи.

Додаток: Схеми, кресленики та ін. (дати перелік долученої документації).