7.3.17. Контроль вмісту горючих газів у повітрі приміщень категорії А повинен здійснюватися автоматичними газоаналізаторами відповідно до газового циркулюючого середовища. Крім світлового та звукового сигналу, автоматичний газоаналізатор повинен давати імпульс для автоматичного вмикання аварійної вентиляції при досягненні концентрації нетоксичних газів 20% від нижньої концентраційної межі поширення полум'я або при досягненні граничнодопустимої за санітарними нормами концентрації токсичних газів у повітрі приміщення.
Сигнальні лампи та звукові оповіщувачі повинні розміщуватися в щитових приміщеннях або на вході в приміщення категорії А та диспетчерському пункті газового господарства, а звукові, крім цього, у машинному залі. Згідно з НАПБ А.01.001-2004 за відсутності газоаналізаторів необхідно здійснювати періодичний лабораторний аналіз повітряного середовища.
Відповідно до вимог будівельних норм "Отопление, вентиляция и кондиционирование", затверджених постановою Держбуду СРСР 28.11.91 N 21 (далі - СНиП 2.04.05-91), у приміщеннях категорії А, Б системи вентиляції повинні забезпечувати витрати повітря, необхідні для підтримання у повітрі концентрації горючих газів, парів або пилу такою, що не перевищує 10% від нижньої концентраційної межі займання (або поширення полум'я) щодо газо-, паро-, пилоповітрянних сумішей.
Давачі газоаналізаторів і газоіндикаторів повинні розміщуватися в місцях найбільш ймовірного виділення або скупчення газів.
При відсутності автоматичних газоаналізаторів контроль загазованості приміщень повинен здійснюватися газорятівниками.
7.3.18. Вибухопожежонебезпечні об'єкти повинні бути обладнані автоматичними установками пожежогасіння відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 22.08.2005 N 161, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.09.2005 за N 990/11270 (далі - НАПБ Б.06.004-2005), та інших документів, в тому числі відомчих (галузевих) переліків, узгоджених з центральним органом державного пожежного нагляду. Проектування та монтаж автоматичних установок пожежогасіння (АУП) та автоматичних установок пожежної сигналізації (АУПС) проводять згідно з вимогами будівельних норм Пожежна автоматика будинків і споруд, затверджених наказом Держбуду України від 28.10.98 N 247 (далі - ДБН В.2.5-13-98), та інших нормативних актів.
Обов'язковою є наявність оповіщувачів пожежної сигналізації, розташованих на вході зовні приміщення.
7.3.19. Опалення та вентиляція приміщень об'єктів газового господарства повинні відповідати вимогам будівельних норм СНиП 2.04.05-91 та цим Правилам.
7.3.20. Системи загальнообмінної вентиляції приміщень категорії А, прибудованих до будівель категорій Г і Д, повинні бути відокремлені від загальнообмінних систем витяжної вентиляції цих будівель.
7.3.21. Умикання аварійних вентиляторів повинне забезпечуватися автоматично від газоаналізаторів при досягненні в приміщенні граничнодопустимої концентрації шкідливих хімічних речовин або 20% від нижньої концентраційної межі вибуховості горючих газів з вмиканням звукового та світлового сигналу.
Одночасно з уключенням аварійної витяжної вентиляції повинно забезпечуватися відключення електроприводів насосів і компресорів та припинятися подача газу. Крім того, згідно з СНиП 2.04.05-91 вентиляційні системи, включаючи аварійну, у вибухонебезпечних приміщеннях повинні забезпечувати витрати повітря, необхідні для підтримання у повітрі концентрації горючих газів, парів або пилу такою, що не перевищує 10% від нижньої концентраційної межі займання (або поширення полум'я) щодо газо-, паро- та пилоповітряних сумішей.
7.3.22. Вибір та установка електрообладнання для вибухонебезпечних зон повинні виконуватися згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.32-01 відповідно до класів вибухонебезпечних зон, категорій та груп вибухонебезпечних сумішей газів.
Електрообладнання вибухонебезпечних зон повинне відповідати вимогам державних стандартів на вибухозахищене електрообладнання.
7.3.23. Електропроводка силових та освітлювальних ліній в приміщеннях категорії А повинна виконуватися з дотриманням вимог будівельних норм "Системы автоматизации", затверджених постановою Держбуду СРСР 18.10.85 N 175 (далі - СНиП 3.05.07-85).
7.3.24. Засоби вимірювальної техніки, засоби сигналізації та зв'язку загального призначення, що застосовуються для контролю та керування обладнанням у приміщеннях категорії A, повинні розміщуватися в сусідньому відокремленому приміщенні, що не має імпульсних трубних проводок і вибухонебезпечних зон, при цьому розділювальна стіна повинна бути глухою, газонепроникною з межею вогнестійкості не менше ніж REI 45. У стіні дозволяється обладнувати отвори для введення кабелів і проводів у захисних трубах. Увідні отвори повинні бути газонепроникними, щільно забитими негорючими матеріалами.
У приміщеннях категорії А дозволяється встановлювання приладів та засобів автоматики загального призначення за умови розміщення їх у герметичних шафах, що продуваються повітрям під надлишковим тиском відповідно до вимоги НПАОП 40.1-1.32-01, що викидається в атмосферу.
7.3.25. У приміщеннях категорії А все технологічне, електричне, вентиляційне, опалювальне обладнання та металеві трубопроводи повинні бути заземлені шляхом з'єднання струмопровідними перемичками по всій довжині даної системи в безперервний електричний ланцюг і приєднання кожної системи не менше ніж у двох місцях до контурів заземлення електрообладнання та блискавкозахисту з дотриманням вимог НПАОП 40.1-1.32-01 і РД 34.21.122-87.
Уведення в приміщення щитів і пультів керування імпульсних трубних проводок всіх видів горючих газів незалежно від тиску не дозволяється.
7.3.26. На всіх об'єктах газового господарства категорії А з вибухопожежної небезпеки повинні виконуватися вимоги Правил пожежної безпеки для коксохімічних виробництв, затверджених наказом Мінпромполітики України 13.11.2001 N 166 (далі - НАПБ 01.039-2001).
7.3.27. На всіх ділянках газового господарства, де при аваріях можливе виділення горючих газів, наказом по підприємству повинні бути передбачені заходи, що внеможливлюють появу джерел іскроутворення.
На коксових батареях, що споруджуються та реконструюються, газопідігрівники до опалювальних газопроводів з фланцевими з'єднаннями повинні бути винесені назовні або на відкриті майданчики, що провітрюються (проміжні майданчики на рівні поду печей).
При цьому кожна батарея повинна бути забезпечена індивідуальним газопідігрівачем і окремою запірною арматурою на газопроводах, що підводять та розподіляють газ.
Ділянки підкантувальних приміщень діючих коксових батарей, де розташовані підігрівачі з запірною арматурою, повинні бути відгороджені від тунелів цегляною стіною з дверними отворами.
Для постійного провітрювання приміщень на відгороджених ділянках із машинного та коксового боків повинні бути встановлені металеві сітки.
Отвори в місцях проходження корпусів засувок з шпинделями в кантувальне приміщення повинні бути герметизовані.
На газопроводах коксового газу клинові дводискові засувки повинні встановлюватися на горизонтальних ділянках у положенні засувки приводом нагору.
Прорізи в перекриттях, у місцях проходження корпусів засувок та штоків у кантувальних приміщеннях повинні бути щільно герметизовані.
7.3.28. Зниження тиску газу та підтримання його на заданому рівні в системах газопостачання повинне здійснюватися:
у газорегулювальних пунктах (ГРП), що споруджують на території підприємств;
у газорегулювальних установках (ГРУ), що споруджують у приміщеннях, де розташовані агрегати, що споживають газ.
7.3.29. ГРП і ГРУ залежно від величини тиску газу на вході в них поділяються на:
ГРП і ГРУ середнього тиску з тиском газу від 0,1 МПа до 0,3 МПа (1 кгс/кв. см до 3 кгс/кв. см);
ГРП і ГРУ високого тиску з тиском газу від 0,3 МПа до 1,2 МПа (3 кгс/кв. см до 12 кгс/кв. см).
7.3.30. Вимоги до розміщення, улаштування та випробування ГРП та ГРУ наведені в підпунктах 7.3.30.1.-7.3.30.21.
7.3.30.1. ГРП залежно від призначення та технологічної потреби треба розміщувати:
у нарізних приміщеннях або в прибудовах до будівель, що відповідають вимогам підпунктів 7.3.1-7.3.13, при цьому частину обладнання ГРП (засувки, фільтри, скидні запобіжні клапани тощо) дозволяється розміщувати на обгороджених майданчиках поза приміщенням ГРП;
на дахах виробничих будівель I, II, III ступенів вогнестійкості, де розміщуються споживачі газу, при цьому межа вогнестійкості конструкції дахів повинна бути не менше ніж REI 45, утеплювач дахів виконаний з негорючих та важкогорючих матеріалів;
у шафах, установлених на стінах зовні будівель, де споживається газ, що мають ступінь вогнестійкості не нижче III, при цьому відстань від бічних стінок шаф до вікон, дверей та інших прорізів по горизонталі повинна бути не менше 1 м, а до проїзної частини шляхів - не менше ніж 3 м. Розміщення шафових ГРП під вікнами будівель не дозволяється. Шафи ГРП повинні бути з негорючих матеріалів і мати в верхній та нижній частинах отвори для вентиляції. Шафи повинні обігріватися гарячою водою або парою. Стінки шаф повинні бути теплоізольовані, а дверцята їх закриватися на замок;
у шафах, що установлюються поза будівлями на нарізних опорах з негорючих матеріалів, на опорах та майданчиках газопроводів;
на відкритих обгороджених майданчиках під піддашками, якщо в даних кліматичних умовах забезпечується нормальна робота обладнання.
7.3.30.2. Прибудування приміщень ГРП до адміністративних та санітарно-побутових приміщень, а також розміщення на стінах цих приміщень шафових ГРП не дозволяється.
7.3.30.3. Ширина основних проходів у приміщенні ГРП повинна бути не менше ніж 0,8 м. Другий вихід з приміщення регуляторів ГРП повинен передбачатися при довжині приміщення більше ніж 6 м.
7.3.30.4. Приміщення ГРП повинне мати природну, постійно діючу вентиляцію, що забезпечує не менше трикратного повітрообміну за 1 годину.
7.3.30.5. При ГРП повинне бути передбачене приміщення ЗВТ з окремим входом (виходом), відділене від приміщення регуляторів газонепроникною, глухою стіною з межею вогнестійкості не менше ніж REI 45.
У цьому приміщенні повинен установлюватися телефон прямого зв'язку з диспетчерським пунктом газового господарства підприємства.
7.3.30.6. ГРУ у відкритому або шафовому виконанні необхідно розміщувати безпосередньо в приміщеннях цехів і котелень, де розташовані агрегати, що споживають газ, незалежно від тиску газу на вході в ГРУ.
Приміщення, де розміщуються ГРУ, повинні належати до категорій Г і Д і бути не нижче ніж III ступінь вогнестійкості.
Не дозволяється розміщувати ГРУ у вбудованих приміщеннях, ізольованих від інших будівель цеху (наприклад, у пунктах керування, щитових приміщеннях тощо), а також під основними робочими майданчиками, у замкнутих заглиблених місцях та під сходовими маршами.
7.3.30.7. Дозволяється влаштування як однієї ГРУ для всіх цехових споживачів, так і декількох у кожної окремо розміщеної групи агрегатів, що споживають газ.
Подача газу від однієї ГРУ до агрегатів, що споживають газ, розташованих в інших приміщеннях будівлі, дозволяється за умови забезпечення в будь-який час доби вільного доступу обслуговувального персоналу в приміщення, де встановлені ГРУ та агрегати, що споживають газ.
7.3.30.8. ГРУ повинні розміщуватися в легко доступних для їх обслуговування місцях, де внеможливлюється їх механічне ушкодження, відсутні вібрація та теплові впливи. Ці місця повинні провітрюватися та освітлюватися. ГРУ повинні знаходитися на відстані не менше ніж 5 м від місця вивантаження, зберігання та транспортування гарячого продукту або бути відгороджені від нього негорючою перегородкою. Відкриті ГРУ повинні мати огородження з негорючих матеріалів.
7.3.30.9. Кожна лінія ГРП та ГРУ повинна мати фільтр, запобіжно-запірний клапан, регулятор тиску газу, свічки, пристрої, що вимикають, з високої та низької сторін, манометри для виміру тиску після регулятора та перепаду тиску на фільтрі.
Кожен вузол ГРП та ГРУ, що складається з паралельно включених ліній, повинен мати обвідний газопровід (байпас) з двома пристроями, що вимикають, та свічкою між ними, скидний запобіжний клапан на низькій стороні (кількість їх визначається проектом), а також манометри, що реєструють тиск на газових колекторах ГРП з високої та низької сторін. Перед скидними запобіжними клапанами пружинного типу дозволяється встановлювати арматуру, що вимикає, яка повинна бути опломбована у відкритому положенні.
У ГРП, що проектуються заново, байпас треба розміщувати зовні приміщення.
У шафових ГРП та ГРУ за наявності резервної лінії регулювання влаштування байпасу необов'язкове.
7.3.30.10. На кожній лінії регулювання повинні бути струмопровідні перемички в обхід усіх фланцевих з'єднань та арматури; імпульсний опір заземлювача розтіканню струму повинен бути не більше ніж 10 Ом.
7.3.30.11. Для цехів, що не допускають за умовами виробництва перерв у подачі газу, установлення запобіжно-запірних клапанів на ГРП та ГРУ не дозволяється.
7.3.30.12. Замість установлення фільтрів на кожній лінії ГРП дозволяється централізоване установлення фільтрів поза приміщенням ГРП при обов'язковій наявності резервного фільтра. У ГРП та ГРУ, видалених від попереднього ГРП цієї системи, що має фільтри, або від пункту очищення газу менше ніж на 1000 м, установлення фільтрів необов'язкове.
Вісцинові фільтри та сепаратори, що встановлюються перед ГРП або на пунктах очищення газу на вводах газопроводів на підприємства та працюють під тиском більше ніж 0,07 МПа (0,7 кгс/кв. см), повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 18.10.94 N 104 (далі - НПАОП 0.00-1.07-94).
7.3.30.13. ГРП та ГРУ повинні мати сигналізацію про підвищення та зниження тиску газу понад установлені межі на низькій стороні з виведенням сигналів у диспетчерський пункт або приміщення чергового персоналу.
7.3.30.14. Скидні запобіжні клапани на ГРУ та ГРП, у тому числі вбудовані в регулятори тиску, повинні забезпечувати повне відкриття клапана та скидання надлишкової кількості газу через свічки при перевищенні розрахункового тиску більше ніж на 15%.
Діаметр свічки після запобіжного клапана повинен бути не менше діаметра вихідного патрубка клапана.
7.3.30.15. Фланцеві з'єднання відмикальних пристроїв кожної лінії ГРП до та після регулятора повинні мати з боку регулятора оброблені прокладні кільця, замість яких при вимиканні лінії на ремонт повинні встановлюватися листові заглушки.
7.3.30.16. Після регулятора тиску перед засувкою повинна встановлюватися продувна свіча для настроювання регулятора, яка розрахована на пропускання не менше ніж 15% газу від продуктивності регулятора.
7.3.30.17. На газопроводах, що підводять газ до ГРП, у тому числі до шафових, зовні приміщень (шаф) треба передбачати штуцери для періодичного спускання конденсату в спеціальні ємності.
7.3.30.18. На газопроводах, що підводять та відводять газ, до та після ГРП на відстані не ближче ніж 5 м та не далі ніж 100 м від приміщення регулятора повинні встановлюватися пристрої, що вимикають. Зазначені пристрої, що вимикають, можна не встановлювати, якщо вони передбачені на відводі від міжцехового газопроводу та на вводі в цех не далі ніж 100 м від приміщення регуляторів ГРП. Засувка не встановлюється також після ГРП, що постачає газ тільки одному цеху (об'єкту). Перед ГРП повинна встановлюватися засувка з електроприводом.
7.3.30.19. На газопроводі до ГРУ повинен установлюватися пристрій, що вимикає. Установлення пристрою, що вимикає, на газопроводі за ГРУ не потрібне.
7.3.30.20. Скидні свічки від запобіжних скидних клапанів повинні виводитися на висоту відповідно до вимог пункту 3.14 цих Правил.
7.3.30.21. Рівні звуку при експлуатації ГРП та ГРУ на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинні перевищувати значень, передбачених вимогами Державних санітарних норм шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного санітарного лікаря України 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).
7.3.31. Згідно з підпунктом 5.1.37 НАПБ А.01.001-2004 у приміщеннях категорії А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинне бути забезпечено дотримання вимог електричної іскробезпеки згідно з вимогами стандарту "Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования", затвердженого Міждержавною Радою по стандартизації 21.10.93 (далі - ГОСТ 12.1.018-93), та вимог Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (далі - НПАОП 0.00-1.29-97).
7.3.32. Згідно з підпунктом 7.7.15 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), покриття підлог у приміщеннях категорії А, Б і покриття території у межах вибухонебезпечних зон класу 1 та 2 згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 має виконуватися з негорючих і таких матеріалів, що при ударах не дають іскор.
7.3.33. Конструкція вікон, фрамуг, дверей, металевих майданчиків, містків і сходів у таких вибухопожежонебезпечних приміщеннях і вибухонебезпечних зонах згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 мають унеможливлювати іскроутворення.
7.3.34. Над вибухонебезпечними зонами будь-якого класу (як у приміщеннях, так і в зовнішніх вибухонебезпечних установках) не допускається розміщувати електрообладнання (світильники, прожектори, з'єднувальні коробки тощо) без засобів вибухозахисту та прокладати електропроводи і кабелі над цими зонами способами, що не допускаються у вибухонебезпечних зонах відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01.
7.3.35. На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, установлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують на їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами.
7.3.36. У приміщеннях категорії А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинні застосовуватись інструменти з кольорових металів або сплавів, що не утворюють іскор під час роботи.
7.3.37. У вибухонебезпечних виробничих і складських приміщеннях відповідно до вимог стандарту "Взрывобезопасность. Общие требования", затвердженому Держстандартом СРСР 28.06.76 N 1581 (далі - ГОСТ 12.1.010-76*) і НАПБ А.01.001-2004 забороняється застосування відкритого вогню.
7.3.38. Виробничі та складські приміщення необхідно обладнувати первинними засобами пожежогасіння, керуючись вимогами НАПБ Б.01.008-2004 і Правилами пожежної безпеки для коксохімічних виробництв, затверджених наказом Мінпромполітики України від 13.11.2003 N 166 (далі - НАПБ 01.039-2001).
7.3.39. На обладнанні, що становить небезпеку займання, відповідно до вимог підпункту 7.7.5 НАПБ А.01.001-2004 необхідно вивішувати знаки, що забороняють застосування відкритого вогню, а також знаки, що попереджують про наявність пожежонебезпечних речовин і відповідають вимогам стандарту "Цвета сигнальные. Знаки безопасности", затвердженого Держстандартом СРСР 24.05.76 N 1267 (далі - ГОСТ 12.4.026-76).
7.3.40. Електрообладнання повинне мати захист від струмів короткого замикання та перевантаження відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01 та ПУЕ.
7.3.41. Шляхи евакуації з виробничих будівель і споруд повинні відповідати вимогам стандарту "Пожарная безопасность. Общие требования", затвердженого Держстандартом СРСР 14.06.91 N 875 (далі - ГОСТ 12.1.004-91), та СНиП 2.09.02-85*; а шляхи евакуації з галерей та естакад - вимогам СНиП 2.09.03-85.
8. Вимоги безпеки до машинних залів (МЗ), обладнаних відцентровими нагнітачами коксового газу, газопідвищувальних (ГПС) і газокомпресорних станцій (ГКС), що проектуються заново та побудовані
8.1. Планування території навколо машинного залу (далі - МЗ) та будівельні конструкції, що їх обгороджують, повинні внеможливлювати попадання води в заглиблені приміщення МЗ при аваріях на насосних оборотного водопостачання та первинних газових холодильниках, а також при підвищенні рівня ґрунтових вод. Проекти нових МЗ повинні внеможливлювати влаштування заглиблених приміщень.
8.2. Приміщення для розміщення нагнітачів коксового газу повинне мати двоє маршових сходів з виходом назовні, розташованих у протилежних кінцях приміщення.
8.3. З метою зменшення вібрації фундаментні опори під нагнітачі не повинні з'єднуватися з конструкціями будівель, а газопроводи та трубопроводи не повинні жорстко кріпитися до опор.
8.4. Пропарювання та продування нагнітачів повинно виконуватися парою низького тиску.
8.5. На газопроводах, що підводять і відводять газ до кожного нагнітача, повинні встановлюватися дискові засувки та при них пристрої для установлення заглушок з боку нагнітача.
8.6. У разі виникнення аварійних ситуацій поза машинним залом повинні передбачатися пости для відключення та зупинки нагнітачів коксового газу.
8.7. Для машинних залів, що проектуються заново, необхідно передбачати влаштування обгороджених прорізів у перекритті між першим і другим поверхами загальною площею не менше ніж 15% від загальної площі приміщень поверху.
8.8. Кількість резервних нагнітачів установлюється нормами технологічного проектування.
8.9. МЗ повинен забезпечуватися такими видами зв'язку:
загальнозаводським;
прямим телефонним зв'язком із коксовим цехом, газопідвищувальною та газорятувальною станціями та диспетчером підприємства.
8.10. ГПС та ГКС станції горючих газів повинні експлуатуватися з надлишковим тиском на лінії усмоктування.
Газопідвищувальні станції повинні обладнуватися відцентровими нагнітачами, а газокомпресорні - поршневими або відцентровими компресорами.
8.11. При спорудженні двоповерхових ГПС і ГКС із розташуванням на другому поверсі машин із електродвигунами, а на першому поверсі газопроводів і іншого обладнання, обидва поверхи повинні бути з'єднані не менше ніж двома маршовими сходами, розташованими в протилежних кінцях будівлі з безпосереднім виходом назовні.
8.12. ГПС і ГКС повинні розміщуватися в окремих будівлях. Дозволяється їх розміщення в прибудовах до будівель, якщо їх розміщення в нарізних будівлях є неможливим.
8.13. Будівельні рішення по ГПС і ГКС повинні бути аналогічними МЗ відповідно до пунктів 8.2, 8.3.
8.14. Ширина основного проходу вздовж приміщень і поміж машинами повинна бути не менше ніж 1,5 м і забезпечувати встановлення кришок кожухів, роторів і іншого обладнання.
8.15. ГПС і ГКС, що працюють без постійного обслуговуючого персоналу, повинні бути обладнані автоматичною пожежною сигналізацією.
8.16. МЗ, ГПС і ГКС повинні бути обладнані аварійною витяжною вентиляцією, а електродвигуни, що встановлюються в них, повинні відноситися до 1 категорії надійності електропостачання.
Керування основним обладнанням ГПС і ГКС повинне бути дистанційним. Крім того, на місцевому щиті повинні бути встановлені аварійні кнопки "Стоп" для ручної аварійної зупинки кожного електродвигуна.
8.17. Продування нагнітачів і компресорів, що працюють на коксовому газі, повинне виконуватися парою.
8.18. Місця можливих витоків газу повинні бути ущільнені.
8.19. На газопроводах ГПС і ГКС, що підводять і відводять газ, повинні бути встановлені засувки з електроприводом, що дозволяють при необхідності відключити всю станцію.
На газопроводах кожного газонагнітача або газокомпресора, що підводять і відводять газ, для їх відключення від колекторів повинні встановлюватися дискові засувки. При тиску газу вище 0,04 МПа (0,4 кгс/кв. см) повинні передбачатися пристрої для установлення заглушок. Заглушки повинні встановлюватися з боку газонагнітача або газокомпресора.
8.20. Для монтажу, демонтажу та ремонту газонагнітачів і газокомпресорів і їх електродвигунів у приміщеннях станцій повинні встановлюватися вантажопідйомні механізми. У заново споруджуваних ГПС і ГКС при кількості агрегатів більше двох повинні встановлюватися крани з електроприводом, що відповідають вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених Міністерством праці та соціальної політики України 20.08.2002 N 409 (далі - НПАОП 0.00-1.03-02).
8.21. Для відведення конденсату з нижньої частини корпусів газодувок і нагнітачів і з найбільш низьких місць газопроводів повинні бути встановлені конденсатовідвідники. Висота водяного затвора конденсатовідвідника повинна відповідати розрахунковому тиску газу плюс 5,0 кПа (500 мм.вод.ст.), але не менше ніж 20,0 кПа (2000 мм.вод.ст.).
8.22. Для запобігання зниженню тиску газу в колекторах, що підводять газ, нижче припустимої межі 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.) на ГПС, що заново споруджуються або реконструюються, повинні здійснюватися такі рішення:
З'єднання колекторів ГПС, що підводять і відводять газ, обвідним газопроводом (байпасом) із установленим на ньому дросельним клапаном, що спрацьовує від автоматичного регулятора при зниженні тиску газу в газопроводі, що підводить газ, нижче 1,0 кПа (100 мм.вод.ст.) та перепускає частину газу з нагнітального колектора в усмоктувальний;
Улаштування світлозвукової сигналізації, що автоматично подає сигнали на робочі місця машиністів або на диспетчерський пункт газового господарства при зниженні тиску газу на лінії усмоктування менше 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.);
При зниженні тиску газу нижче 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.) повинне спрацьовувати автоблокування почергової зупинки нагнітачів із метою скорочення продуктивності станції при зменшенні надходження до неї газу. Крім того, для зупинки всіх нагнітачів одночасно на щиті ЗВТ ГПС і у диспетчерському пункті газового господарства повинен бути встановлений аварійний ключ.
8.23. При наявності централізованого змащення підшипників повинне бути передбачене блокування, що забезпечує зупинку електродвигунів машин при зниженні тиску масла в системі нижче встановленої паспортом припустимої межі.
У схемі блокування повинне передбачатися теплове реле контролю нагрівання підшипників, а також реле осьового зсуву.
8.24. На ГПС, що споруджуються заново, повинні застосовуватися газодувки та нагнітачі з фланцями з ущільнювальними канавками по поверхні рознімання.
8.25. При проектуванні, виготовленні, реконструкції та експлуатації поршневих компресорних установок необхідно дотримуватися вимог Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (далі - НПАОП 0.00-1-13-71).
Газопроводи всіх ступенів компресії кожного компресора повинні бути послідовно з'єднані байпасами з установленими на них засувками. Крім того, газопроводи останнього ступеня нагнітання повинні бути з'єднані з колектором, що підводить газ, для скидання газу в аварійних випадках.
8.26. Для зменшення вібрації газопроводів, що викликана пульсацією тиску газу, газопроводи повинні прокладатися з мінімальною кількістю поворотів максимально можливого радіуса. Для поршневих компресорів, що працюють паралельно на загальний колектор, обов'язковою є установлення буферної ємності після кожного компресора.
8.27. Аварійне скидання газу в атмосферу, а також скидання середовища при обкатуванні компресорів після ремонтів повинне виконуватися з нагнітальної лінії останнього ступеня через глушник. Глушник аварійних продувань повинен завжди бути з'єднаний з атмосферою. Засувка, що вимикає, повинна розташовуватися до глушника.
8.28. Арматура газопроводів усередині компресорної станції повинна бути сталевою незалежно від тиску.
8.29. Посудини та апарати компресорної установки, що відносяться до посудин, що працюють під тиском, повинні бути обладнані засобами вимірювальної техніки та запобіжними пристроями відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.07-94.
8.30. Вода з газового холодильника повинна відводитися в виробничу каналізацію.
Дозволяється скидання води після газових холодильників у загальну каналізацію або в інші оборотні цикли за умови установлення на відвідному водопроводі за холодильником (за ходом води) пристрою, що забезпечує скидання газу в атмосферу. Цей пристрій повинен виключати попадання газу в загальну каналізацію при ушкодженні водяних трубок у холодильнику.
Зливання відпрацьованої води повинне здійснюватися з розривом струменя в загальну зливальну лійку, встановлену в зручному для спостереження місці.
На окремо діючих каналізаційних системах компресорних станцій повинні бути улаштовані свічки для відведення газу з каналізації в атмосферу.
8.31. На газопроводі компресорної станції до та після сепаратора повинні бути встановлені засувки.
На сепараторах повинні бути встановлені скидний запобіжний клапан і автоматичний регулятор рівня конденсату.
При незначній кількості виділення конденсату з газу замість установлення регулятора рівня дозволяється улаштування світлозвукової сигналізації оповіщення машиністів або диспетчера про нагромадження конденсату в сепараторі до встановленого рівня.
На корпусі сепаратора повинні бути люки для періодичного чищення внутрішньої порожнини сепаратора.
8.32. На газопроводах останнього ступеня нагнітання кожного компресора повинен бути встановлений зворотний клапан із розміщенням його ближче до вихідного колектора.
У випадку відсутності сепараторів на газопроводі останнього ступеня нагнітання повинен бути встановлений скидний запобіжний клапан.
8.33. Електродвигуни компресорів повинні мати автоматичне вимкнення при зниженні тиску газу в газопроводі усмоктування, тиску охолоджувальної води та мастильної оливи нижче встановленої межі та підвищенні температури охолоджувальної води та мастильної оливи вище встановленої межі.
При цьому повинен подаватися сигнал на робоче місце машиніста або в диспетчерський пункт (при роботі станції без персоналу).
8.34. Підготування монтажних робіт, ревізія компресорів, їх монтаж, випробування та прийняття повинні відповідати вимогам будівельних норм "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы", затверджених постановою Держбуду СРСР від 07.05.84 N 72 (далі - СНиП 3.05.05-84).
9. Вимоги безпеки до газоскидних пристроїв (ГСП)
9.1. Газоскидні пристрої (ГСП) призначені для періодичного спалювання надлишків коксового газу та скидання продуктів спалювання в атмосферу при підвищенні тиску коксового газу в системі газопроводів понад припустимий рівень експлуатації. Скидання сірководневого газу через ГСП не дозволяється.
9.2. Пуск і експлуатація коксових батарей без діючого ГСП не дозволяється.
9.3. Робота ГСП повинна бути автоматизована. ГСП повинні автоматично включатися при підвищенні тиску газу в газопроводах понад заданий та бути обладнані пальниками з постійно діючим запальником або запальним пристроєм, що вмикається автоматично.
Незалежно від наявності постійно діючого або автоматичного запальника, як резерв, повинне передбачатися ручне дистанційне підпалювання газу.
ГСП повинні автоматично відключатися при падінні тиску газу до заданої величини.
9.4. ГСП повинні перебувати на відстані не менше ніж 30 м по горизонталі від сусідніх споруд і їх обслуговуючих майданчиків. Якщо ця вимога нездійснима, то устя газозбірного пристрою повинне бути виведене на висоту, що перевищує сусідні будівлі, споруди та обслуговуючі майданчики не менше ніж на 15 м. Відстань від ГСП до складів вибухопожежонебезпечних продуктів повинна бути не менше ніж 75 м.
9.5. Устя ГСП, що споруджуються заново, повинне бути на висоті, обумовленій розрахунком проектної організації, але не нижче ніж 50 м від рівня землі (при скиданні газів у кількості не більше ніж 15000 куб. м/годину висота скидання повинна бути не менше ніж 30 м).
9.6. Газові пальники, розташовані в усті ГСП, повинні забезпечувати повноту згоряння газу та продуктів спалювання, що скидаються в атмосферу, і відповідати вимогам Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 N 201 (далі - ДСП 201-97).
9.7. ГСП повинні бути обладнані засобами сигналізації, контролю з диспетчерського пункту газового господарства або іншого чергового приміщення, у якому розміщуються щити керування та є черговий персонал.
9.8. Газоскидні клапани та майданчики для обслуговування повинні розташовуватися нижче устя ГСП не менше ніж на 10 м. Над майданчиком обслуговування повинен бути встановлений теплозахисний екран. Усі конструкції вище екрана, в тому числі стояки, пальники, драбини, повинні бути виготовлені з жароміцних сталей.
9.9. На ГСП повинні бути передбачені засоби механізації ремонтних робіт. Підіймання вантажів на майданчик обслуговування газоскидних клапанів повинне здійснюватися шляхом установлення стаціонарного вантажопідіймального механізму.
9.10. ГСП повинні бути обладнані блискавкозахистом відповідно до РД 34.21.122-87, а також при висоті свічки більше ніж 50 м - денним маркуванням і світловим огородженням відповідно до нормативних вимог.
9.11. Приміщення ГСП повинні мати прямий телефонний зв'язок із диспетчерським пунктом газового господарства, а майданчики біля газоскидних клапанів - із приміщенням ГСП.
9.12. Електроприймачі ГСП повинні відноситися до першої категорії надійності електропостачання.
10. Вимоги безпеки до засобів вимірювальної техніки
10.1. Засоби вимірювальної техніки (ЗВТ), що застосовуються в газовому господарстві, дозволяється використовувати тільки за умови їх повірки.
Періодичній метрологічній повірці підлягають такі засоби вимірювальної техніки:
10.1.1. Тягонапороміри, манометри показувальні, самописні, дистанційні - не рідше ніж 1 раз на 12 місяців.
10.1.12. Переносні та стаціонарні стандартизовані газоаналізатори, сигналізатори довибухових концентрацій газу - не рідше ніж 1 раз на 6 місяців, якщо інший термін не встановлений заводом-виготовлювачем.
10.2. Експлуатація газового обладнання з відімкненими засобами вимірювальної техніки, блокування та сигналізації, передбаченими проектом, не дозволяється.
10.3. Прилади, що вилучені для ремонту або повірки, повинні негайно замінюватися на ідентичні, в тому числі за умовами експлуатації.
10.4. Засоби вимірювальної техніки повинні бути розташовані в місцях, зручних для спостереження, обслуговування та захисту їх від можливих ушкоджень. Для зміни приладів повинні бути передбачені пристрої, що вимикають.
10.5. У приміщеннях категорії А, як первинні прилади, повинні застосовуватися вибухобезпечні давачі витрати та тиску горючих газів.
Для приміщень категорії А при відсутності вибухобезпечних давачів горючих газів дозволяється застосування зазначених давачів загального призначення за умови розміщення їх зовні будівлі цеху в закритих шафах, що обігріваються. Шафи в верхній частині повинні мати свічку, а в нижній частині - отвори для вентиляції. Давачі можна розташовувати відкрито поблизу місць відбирання імпульсів, у шафах і в спеціальних приміщеннях давачів, що відповідають вимогам п. п. 10.4 і 10.6 цих Правил.
У приміщеннях категорій Г (у яких не циркулюють горючі гази) та Д дозволяється застосування електричних давачів загального призначення.
10.6. У постах керування та щитових приміщеннях повинні встановлюватися тільки вторинні вимірювальні прилади витрати та тиску горючих газів. Уведення імпульсних трубних проводок горючих газів у ці приміщення незалежно від тиску газу не дозволяється.
10.7. Введення імпульсних трубних проводок горючих газів у вбудовані приміщення цехів категорій Г і Д із установленням у них давачів загального призначення або газоаналізаторів дозволяється за умови, якщо вбудоване приміщення сполучене з цехом відкритими прорізами, розташованими у верхній та нижній частинах убудованого приміщення. При цьому площа прорізів у верхній частині повинна бути не менше ніж 15%, а в нижній частині, не менше 10% площі убудованого приміщення.
10.8. Закриті вбудовані приміщення в існуючих будівлях цехів категорії Г і Д повинні бути обладнані вентиляцією, що забезпечує шестиразовий обмін повітря за 1 годину при застосуванні коксового та доменного газів і триразовий при застосуванні природного газу з виведенням вентиляційних викидів осторонь від найближчих робочих місць.
Такі вимоги повинні виконуватися тоді, коли в ці приміщення введені імпульсні трубні проводки горючих газів, а влаштування прорізів у них для сполучення з цехом згідно з вимогами п. 10.4 цих Правил неможливе.
10.9. Категорії приміщень прибудов до будівель цехів (наглухо відділені від них) для розміщення давачів горючих газів (або газоаналізаторів) повинні визначатися розрахунком згідно з НАПБ Б.07.005-86.
Якщо прибудоване приміщення сполучається з будівлею цеху відкритими прорізами відповідно до вимог п. 10.4 цих Правил, воно повинне бути віднесене до категорії будівлі цеху.
При розміщенні давачів у шафах останні повинні мати в верхній та нижній частинах отвори для вентиляції, а також пристрій для обігрівання, якщо цех не опалюється.
Приміщення давачів дозволяється розміщувати безпосередньо під міжцеховими трубопроводами, до яких вони відносяться. При цьому відстань від покрівлі приміщення до нижньої утворюючої трубопроводу в просвіті повинна бути не менше ніж 2 м.
10.10. Прокладання імпульсних трубних проводок повинне виконуватися відповідно до вимог СНиП 3.05-07-85.
10.11. При розташуванні імпульсних трубних проводок вологого газу, вимірювальних діафрагм, давачів і регулювальної арматури (дросельні клапани тощо) поза приміщеннями або в неопалюваних приміщеннях повинне бути передбачене їх утеплення.
10.12. Приєднання засобів вимірювальної техніки до газових апаратів та газопроводів повинне здійснюватися металевими трубками.
При тиску газу до 0,1 МПа (1 кгс/кв. см) дозволяється приєднувати прилади за допомогою гумовотканинних рукавів, що відповідають стандарту "Рукава резиновые для газовой сварки и резки металлов" класу I на робочий тиск до 0,6 МПа (6 кгс/ кв. см) (далі - ГОСТ 9356-75*) або іншим державним стандартам, якщо технічні вимоги до рукавів будуть відповідати вимогам згаданого стандарту.
Гумовотканинні рукави повинні закріплюватися на штуцерах газопроводів та приладів хомутами.
10.13. Ширина проходів між щитами ЗВТ і обладнанням або стіною будівлі повинна бути не менше ніж 0,8 м.
10.14. Метрологічні характеристики засобів вимірювальної техніки та автоматичних систем керування, що застосовуються при проектуванні та експлуатації об'єктів газового господарства, повинні відповідати вимогам:
технологічних регламентів для виробництва продукції на коксохімічних підприємствах, затверджених у встановленому порядку;
нормативних документів на методики виконання вимірювань, що використовуються при контролі викидів шкідливих речовин у повітрі робочої зони.
ЗВТ повинні забезпечувати проведення необхідних вимірювань і обліку енергоресурсів у регламентованих діапазонах і з встановленими похибками.
11. Вимоги безпеки при спорудженні газопроводів і газових установок
11.1. Труби та матеріали
11.1.1. Для спорудження газопроводів повинні застосовуватися сталеві безшовні, прямошовні та спіральношовні труби, виготовлені з сталей, що добре зварюються та містять не більше ніж 0,27% вуглецю, 0,05% сірки та 0,04% фосфору, або сталевий лист, що відповідає зазначеним вимогам.
11.1.2. При проектуванні нових міжцехових і цехових газопроводів всіх горючих газів і тих, що реконструюються, крім рідкої фази зріджених вуглеводневих газів, у районах із розрахунковою зимовою температурою зовнішнього повітря до мінус 40 град. С треба застосовувати сталеві труби, зазначені в табл. 8.
11.1.3. Труби, зазначені в табл. 8, треба також застосовувати для спорудження газопроводів парової фази зріджених вуглеводневих газів тиском до 1,6 МПа (16 кгс/ кв. см) включно.
11.1.4. За розрахункову зимову температуру повітря при виборі сталевих труб, призначених для будівництва газопроводів, повинна прийматися температура найбільш холодної п'ятиденки.
11.1.5. Для газопроводів рідкої фази зріджених вуглеводневих газів тиском до 1,6 МПа (16 кгс/ кв. см) включно та розрахунковою температурою зовнішнього повітря до мінус 40 град. С необхідно застосовувати безшовні труби. При цьому труби, що повинні відповідати вимогам стандарту "Трубы стальные бесшовные горячедеформированные. Технические требования", затвердженого Держстандартом СРСР 30.06.87 N 2987 (далі - ГОСТ 8731-87), рекомендується застосовувати тільки для трубопроводів рідкої фази при тиску вище ніж 0,6 МПа (6 кгс/ кв. см). Дозволяється застосовувати для цих трубопроводів:
електрозварні труби діаметром менше ніж 50 мм;
електрозварні труби діаметром 50 мм і більше за умови, що 100% зварених швів цих труб піддані контролю неруйнівними методами та випробуванню на розтягування.
Перелік електрозварних труб наведений в табл. 8.
Таблиця 8.
(розміри в мм)
Примітка. Всі труби застосовуються на розрахунковий тиск до 1,2 МПа (12 кгс/ кв. см).
11.1.6. Для ділянок газопроводів всіх тисків, що зазнають вібронавантаження, повинні застосовуватися труби з спокійної сталі з вмістом вуглецю не більше ніж 0,22% відповідно до ДСТУ 2561:2004 (ГОСТ 380-2005) групи В, марок Ст2 і Ст3, категорій 2-6 відповідно до ГОСТ 1050, марок Ст08, Сталь 10, Сталь 15, Сталь 20.
11.1.7. Вимоги до ударної в'язкості металу труб для газопроводів, що споруджують у районах із розрахунковою температурою зовнішнього повітря до мінус 40 град. С включно, не пред'являються, за винятком ділянок газопроводів із тиском вище 0,6 МПа (6 кгс/ кв. см), а також ділянок газопроводів з товщиною стінки труб більше 5 мм при прокладанні в умовах вібронавантажень, у важкодоступних і інших відповідальних місцях. При цьому величина ударної в'язкості металу труб повинна бути не нижче ніж 30 Дж/ кв. см (3 кгс/ кв. см) при мінімальній температурі експлуатації.
11.1.8. Дозволяється застосування труб, виготовлених із напівспокійної сталі, для зовнішніх газопроводів за таких умов:
температура стінки труб у процесі експлуатації газопроводів не повинна бути нижче мінус 20 град. С;
діаметр газопроводів не повинен перевищувати 720 мм, а товщина стінки труб повинна бути не більше ніж 8 мм;
вміст вуглецю в сталі не повинен перевищувати 0,24%.
Застосування труб із напівспокійної сталі для виготовлення фасонних частин і пристроїв, що компенсують, методом холодного гнуття не дозволяється.
11.1.9. Для будівництва газопроводів усіх горючих газів у районах із розрахунковою зимовою температурою зовнішнього повітря нижче мінус 40 град. С повинні застосовуватися сталеві труби, зазначені в табл. 9.
11.1.10. Труби, зазначені в табл. 9, треба також застосовувати для спорудження газопроводів парової фази зріджених вуглеводневих газів тиском до 1,6 МПа (16 кгс/ кв. см) включно.
11.1.11. При будівництві газопроводів на труби, електроди, зварювальний дріт, флюси та інші матеріали повинні бути сертифікати заводів-виготовлювачів або їх копії, завірені власником сертифіката, що підтверджують відповідність труб, електродів і інших матеріалів вимогам цих Правил. Труби, що не мають сертифікатів або їх копій, дозволяється застосовувати тільки після хімічного аналізу та механічних випробувань зразків, узятих від кожної партії труб однієї плавки або від кожної труби, якщо встановити приналежність їх до однієї плавки немає можливості (за умови відповідності їх вимогам цих Правил).
11.1.12. При виготовленні фасонних ділянок газопроводів повинні застосовуватися гнуті, зварені або штамповані коліна, косинці та переходи. Фітинги повинні бути сталевими.
Перелік труб наведений у табл. 9.
Таблиця 9
(розміри в мм)
Примітка. Труби по поз.1.1 і 2.1 рекомендується застосовувати при розрахунковому тиску від 0,6 МПа (6 кгс/ кв. см) до 1,2 МПа (12 кгс/ кв. см); по всіх інших позиціях - 1,2 МПа (12 кгс/ кв. см).
11.1.13. Фланці, заглушки, прокладні кільця, бобишки для підключення ЗВТ і інші елементи газопроводів повинні бути сталевими та відповідати матеріалу труб, а кріпильні вироби (болти, шпильки, гайки, шайби) повинні бути чистими та відповідати державним стандартам.
11.1.14. При застосуванні для газопроводів вітчизняних труб, виготовлених по технічних умовах, і імпортних труб і матеріалів вони повинні відповідати вимогам цих Правил.
11.1.15. Виготовлення апаратів газових установок і труб із сталевого листа повинно відповідати вимогам будівельних норм "Стальные конструкции", затверджених постановою Держбуду СРСР 14.08.81 N 144 (далі - СНиП II-23-81*).
11.1.16. Ущільнення фланцевих з'єднань повинне здійснюватися:
на газопроводах доменного газу діаметром до 500 мм - листовою гумою, а при діаметрі більше 500 мм - плетеним азбестовим шнуром, прографіченим або просоченим залізним суриком на натуральній оліфі;
на газопроводах коксового та природного газів низького тиску при будь-якому діаметрі фланців - плетеним азбестовим шнуром, просоченим залізним суриком на натуральній оліфі;
на газопроводах коксового та природного газів середнього та високого тиску незалежно від діаметра фланців - паронітом.
11.1.17. Для ущільнення нарізних сполучень повинне застосовуватися лляне пасмо, просочене залізним суриком або білилом на натуральній оліфі.