Про затвердження Порядку проведення оцінки фінансового стану бенефіціара та визначення виду забезпечення для обслуговування та погашення позики, наданої за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій

На виконання пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1317 "Про порядок підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями"

1. Затвердити Порядок проведення оцінки фінансового стану бенефіціара та визначення виду забезпечення для обслуговування та погашення позики, наданої за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, що додається.

2. Департаменту управління державним боргом (Адаменко В.Г.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Державного секретаря Міністерства фінансів України Маноху С.О.

1. Цей Порядок установлює єдині методичні засади проведення Міністерством фінансів України (далі - Міністерство) оцінки фінансового стану бенефіціара, а також визначення виду і розміру забезпечення для обслуговування та погашення позики, яку планується надати за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, а також Кредитною установою для відбудови, яка діє на підставі повноважень від Уряду Федеративної Республіки Німеччина.

2. Наведені в цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

борг - будь-які боргові зобов'язання, термін обслуговування або погашення яких припадає на відповідний фінансовий рік;

дискримінантна модель - функція, на основі якої обчислюється інтегральний показник фінансового стану бенефіціара;

інвестиційний проект - проект, реалізація якого передбачається на умовах фінансової самоокупності та у рамках якого погашення і обслуговування позики здійснюється за рахунок коштів бенефіціара, або проект розвитку інституціональної спроможності органу виконавчої влади, установи чи організації, у рамках якого погашення та обслуговування позики здійснюється за рахунок коштів державного бюджету;

інтегральний показник - показник, який обчислюється у результаті зважування визначеної комбінації фінансових коефіцієнтів і комплексно характеризує фінансовий стан бенефіціара;

клас позичальника - рівень якості фінансового стану бенефіціара та ризику непогашення заборгованості залежно від значення інтегрального показника фінансового стану;

МФО - міжнародна фінансова організація;

оцінка - оцінка фінансового стану бенефіціара;

прогноз руху грошових коштів - прогноз суми чистого руху коштів від операційної та інвестиційної діяльності бенефіціара на період залучення позики МФО;

фінансові коефіцієнти - показники фінансового стану підприємства, які включені в дискримінантну модель і розраховуються на основі фінансової звітності бенефіціара.

3. Інші терміни вживаються у значенні, визначеному у Порядку ініціювання, підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1027 (далі - Порядок ініціювання, підготовки та реалізації проектів).

4. Строк проведення оцінки, визначення виду забезпечення та його розміру не може перевищувати 1 місяця.

5. Результати оцінки використовуються для підготовки висновків щодо можливості надання бенефіціару позики та визначення розміру забезпечення зобов'язань бенефіціара.

6. Міністерство фінансів України здійснює щорічний моніторинг виконання інвестиційного проекту та якості фінансового стану позичальника.

1. Оцінка фінансового стану бенефіціара, який складає звітність відповідно до П(с)БО, здійснюється шляхом присвоєння йому класу залежно від значення інтегрального показника фінансового стану.

2. Методичною основою визначення інтегрального показника фінансового стану є метод багатофакторного дискримінантного аналізу. Базовий алгоритм багатофакторної дискримінантної функції для розрахунку інтегрального показника має такий вигляд:

де:

Z - інтегральний показник фінансового стану бенефіціара;

К1, К2...Кn - фінансові коефіцієнти, що визначаються на підставі даних фінансової звітності бенефіціара (фінансові коефіцієнти, що визначаються на підставі даних фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, позначаються як МК1, МК2...МКn);

а1, а2.... аn - параметри дискримінантної моделі, що визначаються з урахуванням вагомості та розрядності фінансових коефіцієнтів;

а0 - вільний член дискримінантної моделі.

3. Інтегральний показник фінансового стану бенефіціара обчислюється з використанням моделей, наведених у таблиці 1 "Моделі розрахунку інтегрального показника фінансового стану бенефіціара (великі та середні підприємства)" та таблиці 2 "Моделі розрахунку інтегрального показника фінансового стану бенефіціара (малі підприємства)", що містяться у додатку 1 до цього Порядку. Вибір моделі інтегральної оцінки залежить від виду діяльності бенефіціара та його належності до великих (середніх) чи малих підприємств. Визначення виду економічної діяльності здійснюється на підставі даних форми № 2 "Звіт про фінансові результати" (графа 035), що складається відповідно до додатка до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за № 397/3690, або форми № 2-м "Звіт про фінансові результати суб'єкта малого підприємництва" (графа 030), що складається відповідно до додатка 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382, річної фінансової звітності бенефіціара за останній звітний період, виходячи з максимального значення питомої ваги певного виду діяльності (у процентах) в загальному обсязі чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). У цьому Порядку використовується класифікація видів економічної діяльності відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005, затвердженої наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 26 грудня 2005 року № 375. У разі класифікації видів економічної діяльності відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженої наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 11 жовтня 2010 року № 457, потрібно скористатися відповідною перехідною таблицею для переведення кодів економічної діяльності. З метою оцінки слід розраховувати інтегральний показник за три останніх календарних роки та останній звітний період.

4. Обчислення фінансових коефіцієнтів, які використовуються для розрахунку інтегрального показника, здійснюється згідно з розрахунком фінансових коефіцієнтів, що використовуються для визначення інтегрального показника фінансового стану бенефіціара (великі та середні підприємства), який складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, та розрахунком фінансових коефіцієнтів, що використовуються для визначення інтегрального показника фінансового стану бенефіціара (малі підприємства), який складається за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку. Для розрахунку фінансових коефіцієнтів використовується фінансова звітність бенефіціара за три останніх календарних роки та останній звітний період, яка включається до пакета документів для експертизи пропозицій:

для бенефіціара - великого або середнього підприємства - форма № 1 "Баланс", що складається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за № 396/3689, а також форма № 2 "Звіт про фінансові результати", що складається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за № 397/3690;

для бенефіціара - малого підприємства - форма № 1-м "Баланс", складена згідно з додатком 2 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382, а також форма № 2-м "Звіт про фінансові результати суб'єкта малого підприємництва", складена згідно з додатком 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382.

5. Якщо в пропозиціях відсутня фінансова звітність бенефіціара за три останніх календарних роки та останній звітний період, а також прогнозні розрахунки руху грошових коштів та коефіцієнта покриття боргу, які складаються згідно з розрахунком коефіцієнта покриття боргу, наведеним у додатку 6 до цього Порядку, Міністерство робить висновок про неможливість проведення оцінки фінансового стану.

6. Для забезпечення якості оцінки фінансового стану параметри дискримінантних моделей, що зазначені в таблиці 1 "Моделі розрахунку інтегрального показника фінансового стану бенефіціара (великі та середні підприємства)" та таблиці 2 "Моделі розрахунку інтегрального показника фінансового стану бенефіціара (малі підприємства)", що містяться у додатку 1 до цього Порядку, уточнюються кожних два роки з урахуванням актуальних змін у звітності та показниках фінансово-господарської діяльності підприємств, що провадять діяльність в Україні.

7. Перелік фінансових коефіцієнтів для розрахунку інтегрального показника фінансового стану включає такі коефіцієнти:

7.1. Коефіцієнт покриття - розраховується як відношення поточних (оборотних) активів до поточних зобов'язань бенефіціара та показує рівень покриття необоротних активів короткостроковим капіталом. У разі якщо коефіцієнт покриття менше одиниці, це означає, що короткострокові джерела фінансування використовуються не лише для покриття оборотних активів, а й для фінансування необоротних активів. Збереження такої ситуації протягом тривалого періоду своїм наслідком має неплатоспроможність підприємства.

7.2. Проміжний коефіцієнт покриття - розраховується як відношення монетарних оборотних активів (чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, векселі одержані, грошові кошти та їх еквіваленти) до поточних зобов'язань. Показує здатність бенефіціара розраховуватись за своїми поточними зобов'язаннями монетарними оборотними активами. Характеризує очікувану платоспроможність боржника у короткостроковому періоді.

7.3. Коефіцієнт фінансової незалежності - розраховується як відношення власного капіталу до валюти балансу. Показує питому вагу власного капіталу в загальному обсязі джерел фінансування. Характеризує ступінь залежності підприємства від позичкових джерел фінансування.

7.4. Коефіцієнт покриття необоротних активів власним капіталом - розраховується як відношення власного капіталу до суми необоротних активів. Характеризує рівень фінансування необоротних (довгострокових) активів за рахунок власного капіталу бенефіціара.

7.5. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу - розраховується як відношення прибутку/збитку підприємства після оподаткування (чистого прибутку) до величини інвестованого власниками капіталу. Інвестований власниками капітал приймається як сума статутного та додаткового капіталу. Показує ефективність використання інвестованого власниками капіталу підприємства.

7.6. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості - розраховується як відношення чистої виручки від реалізації підприємства до середньорічної величини кредиторської заборгованості. Характеризує здатність підприємства погашати кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги.

7.7. Коефіцієнт рентабельності продажів за фінансовими результатами від операційної діяльності (EBIT) - розраховується як відношення показника EBIT (результати операційної діяльності до сплати відсотків за користування позиками та податків) до чистої виручки від реалізації продукції. Характеризує ефективність операційної діяльності позичальника.

7.8. Коефіцієнт рентабельності продажів за фінансовими результатами від звичайної діяльності - розраховується як відношення фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування, фінансових витрат та нарахування амортизації до чистої виручки від реалізації продукції та інших операційних доходів. Для суб'єктів малого підприємництва коефіцієнт розраховується як відношення фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування до чистих доходів. Характеризує рентабельність за фінансовими результатами від звичайної діяльності до оподаткування.

7.9. Коефіцієнт рентабельності активів за чистим прибутком - розраховується як відношення суми чистого прибутку до валюти балансу (середньорічної). Характеризує ефективність використання (рентабельність) активів підприємства.

7.10. Коефіцієнт оборотності оборотних активів - розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості оборотних активів. Показує ефективність використання оборотних активів підприємства та швидкість їх обертання.

7.11. Коефіцієнт оборотності позичкового капіталу за фінансовими результатами від звичайної діяльності - розраховується як відношення фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування, фінансових витрат та нарахування амортизації (EBITDA) до позичкового капіталу. Для суб'єктів малого підприємництва коефіцієнт розраховується як відношення фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування до позичкового капіталу. Чим вищим є значення коефіцієнта, тим вищою є здатність позичальника погасити наявну заборгованість за рахунок внутрішніх фінансових джерел.

8. З метою уникнення надмірного впливу фінансових коефіцієнтів на інтегральний показник фінансового стану бенефіціара до розрахунку приймаються їх максимальні значення не більше 100. Якщо під час розрахунку фінансового коефіцієнта знаменник формули дорівнює нулю, то під час розрахунку інтегрального показника приймається значення фінансового коефіцієнта як таке, що дорівнює 1 (за винятком фінансових коефіцієнтів К5, К6, К7, МК6, МК7, значення яких приймається як таке, що дорівнює 0).

9. У разі якщо аналізується інформація, що міститься у квартальній звітності бенефіціара, необхідно здійснити аннуалізацію (приведення до річного виразу) показників форми № 2 "Звіт про фінансові результати", що складається відповідно до додатка до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за № 397/3690, та форми № 2-м "Звіт про фінансові результати суб'єкта малого підприємництва", що складається відповідно до додатка 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382. З цією метою задіяні в розрахунках показники звіту про фінансові результати слід скоригувати на коефіцієнт зіставності (4/N), де N - порядковий номер останнього звітного кварталу. Для підприємств із сезонним характером діяльності аннуалізація даних може здійснюватися за методом ковзної річної суми з урахуванням останнього звітного періоду та останнього звітного року.

10. Висновок про якість фінансового стану бенефіціара робиться на основі присвоєння йому класу згідно з інтерпретацією значень інтегрального показника фінансового стану бенефіціара (великі та середні підприємства) та інтерпретацією значень інтегрального показника фінансового стану бенефіціара (малі підприємства), наведеними відповідно у додатках 4 та 5 до цього Порядку. Шкала класифікації розроблена на основі значень інтегрального показника фінансового стану та з урахуванням ймовірності невиконання позичальником взятих зобов'язань. Класи за рівнем фінансового стану слід інтерпретувати таким чином:

10.1. Клас 1 - високий рівень спроможності виконувати зобов'язання та найменша ймовірність дефолту.

10.2. Клас 2 - достатній рівень спроможності виконувати свої зобов'язання та незначна ймовірність дефолту.

10.3. Клас 3 - нижче середнього рівень спроможності виконувати зобов'язання.

10.4. Клас 4 - фінансовий стан бенефіціара є нестабільний і свідчить про наявність ознак неплатоспроможності.

10.5. Клас 5 - високий рівень неплатежів та дефолт.

11. При підготовці висновків щодо рівня фінансового стану бенефіціара ураховують значення інтегрального показника за останній аналізований період. У разі неможливості здійснення однозначних висновків на основі значення інтегрального показника за останній аналізований період проводиться аналіз звітності за попередні періоди. Рішення приймається виходячи з усередненого значення інтегрального показника фінансового стану за три останніх календарних роки.

1. Здатність позичальника обслуговувати залучені позики визначається на основі розрахунку коефіцієнта покриття боргу (Кпб). Коефіцієнт розраховується як відношення суми чистого руху коштів від операційної та інвестиційної діяльності (без урахування сум нарахованих відсотків) до вимог з обслуговування та погашення боргу на відповідний фінансовий рік. Характеризує здатність позичальника обслуговувати залучені позики (сплачувати відсотки і основний борг за кредитними операціями).

2. Для розрахунку прогнозних значень коефіцієнта покриття боргу використовується інформація, що міститься в прогнозах руху грошових коштів позичальника та прогнозних календарях обслуговування і погашення боргів за всіма позиками бенефіціара на період залучення позики МФО. Прогнозні розрахунки подаються разом із фінансовою звітністю бенефіціара. Коефіцієнт покриття боргу розраховується з урахуванням даних, передбачених у розрахунку коефіцієнта покриття боргу, наведеному у додатку 6 до цього Порядку.

Для бенефіціарів, які отримують державні субвенції, спрямовані на покриття різниці в тарифах, показник чистого руху коштів розраховується з урахуванням зазначених субвенцій.

3. Коефіцієнт покриття боргу вважається достатнім, якщо його значення складає 1,35 і вище за кожен рік протягом періоду залучення позики МФО.

4. Перевірка дотримання планових значень коефіцієнта покриття боргу здійснюється Міністерством у процесі щорічного моніторингу виконання інвестиційного проекту та рівня фінансового стану позичальника.

1. Для оцінювання самоокупності проектів, реалізація яких здійснюється на умовах фінансової самоокупності, використовується метод дисконтування грошових потоків. Метод передбачає розрахунок чистої теперішньої вартості прогнозних грошових потоків. З цією метою бенефіціар має надати прогнозні розрахунки чистих грошових потоків, які він очікує отримати у результаті реалізації інвестиційного проекту. Самоокупність проекту розраховується за такою формулою:

де:

NPV - виражена у гривнях чиста теперішня (приведена) вартість прогнозних грошових потоків;

СFt - виражена у гривнях величина чистих грошових потоків, що очікуються у прогнозному періоді t;

І0 - обсяг початкових вкладень в інвестиційний проект, реалізація якого здійснюється на умовах фінансової самоокупності (у гривнях);

d - ставка дисконтування (коефіцієнт);

n - період, на який залучається позика та протягом якого забезпечується самоокупність проекту.

Рішення щодо доцільності фінансування проекту приймається, якщо NPV>0. У цьому разі проект слід вважати таким, що відповідає критерію фінансової самоокупності.

2. Чисті грошові потоки, які очікуються у результаті реалізації інвестиційного проекту, розраховуються як різниця між грошовими надходженнями та грошовими видатками, що здійснюються у рамках проекту. Прогнози чистих грошових потоків, які очікуються у результаті реалізації інвестиційного проекту, та їх розрахунки мають міститися у проектній пропозиції.

В окремих випадках обсяг чистих грошових потоків може розраховуватися як величина економії бюджетних видатків на фінансування установ, що є бенефіціарами за позиками МФО.

3. Ставка дисконтування - це коефіцієнт, що застосовується для визначення поточної вартості грошових потоків, які прогнозуються на майбутнє. Вона характеризує ризики фінансування бенефіціара і визначається як добуток двох компонентів:

базової безризикової ставки;

коефіцієнта надбавки за ризик непогашення заборгованості бенефіціаром.

З метою розрахунку фінансової самоокупності проекту отримана ставка дисконтування заокруглюється до цілого значення.

4. Базова безризикова ставка доходності встановлюється на рівні ставки рефінансування Національного банку України, яка діє на момент оцінювання самоокупності проекту.

5. Коефіцієнт надбавки за ризик непогашення заборгованості бенефіціаром залежить від класу бенефіціара, присвоєного за результатами аналізу інтегрального показника фінансового стану, та встановлюється за такою шкалою:

клас 1 - 1,1;

клас 2 - 1,2;

клас 3 - 1,5;

клас 4 - 5,0;

клас 5 - 10,0.

У разі оцінки самоокупності проектів, бенефіціаром за якими є органи виконавчої влади, установи чи організації, що фінансуються за рахунок державного чи місцевого бюджетів, коефіцієнт надбавки за ризик не застосовується.

6. Результати оцінювання самоокупності інвестиційних проектів, які отримані на етапі ініціювання проектів, є чинними на всіх подальших стадіях розгляду та реалізації проекту, незалежно від термінів.

1. За результатами оцінки фінансового стану бенефіціара інвестиційного проекту, реалізація якого передбачається на умовах фінансової самоокупності та у рамках якого погашення і обслуговування позики здійснюватиметься за рахунок коштів бенефіціара, який складає звітність відповідно до П(с)БО (крім банків), робиться висновок про доцільність надання позики МФО на фінансування інвестиційного проекту, якщо:

1.1. За рівнем якості фінансового стану бенефіціару присвоєно класи від 1 до 3; прогнозний коефіцієнт покриття боргу є більшим за 1; інвестиційний проект відповідає критерію самоокупності; обсяг забезпечення погашення та обслуговування позики є достатнім.

1.2. За рівнем якості фінансового стану бенефіціару присвоєно клас 4; спостерігається позитивна динаміка зростання інтегрального показника фінансового стану; прогнозний коефіцієнт покриття боргу є більшим за 1,35; інвестиційний проект відповідає критерію самоокупності; обсяг забезпечення погашення та обслуговування позики є достатнім.

2. Висновок про недоцільність надання позики бенефіціару, який складає звітність відповідно до П(с)БО, робиться, якщо має місце хоча б одна із наведених нижче обставин:

за рівнем якості фінансового стану присвоєно клас 4 та спостерігається негативна динамка інтегрального показника;

за рівнем якості фінансового стану присвоєно клас 5 у будь-якому з аналізованих періодів;

значення показника покриття боргу є недостатнім;

не виконується критерій фінансової самоокупності інвестиційного проекту;

обсяг забезпечення погашення та обслуговування позики є недостатнім.

3. У разі експертного оцінювання доцільності надання позики МФО бенефіціару, який не складає звітності відповідно до П(с)БО, зокрема, органам виконавчої влади, установам чи організаціям, погашення та обслуговування позик яких здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, позитивне рішення приймається, якщо виконується критерій фінансової самоокупності проекту. Інтегральна оцінка фінансового cтану та розрахунок коефіцієнта покриття боргу при цьому не здійснюються.

4. Висновок щодо оцінки фінансового стану банку, який є бенефіціаром за позиками міжнародних фінансових організацій, здійснюється на основі аналізу рейтингів, присвоєних провідними рейтинговими агенціями (Standard & Poor's, Moody's Rating, FitchRating), або аналогічних рейтингів інших міжнародних рейтингових агентств, визначених Національним банком України. Позитивне рішення приймається за наявності рейтингу на рівні, не меншому, ніж В3 (або прирівняного до нього).

5. Якщо бенефіціаром є суб'єкт господарювання, у віданні якого наявне майно державної власності, Міністерство відповідно до пункту 2 Порядку визначення необхідності, розміру та виду майнового забезпечення під час надання кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 460, проводить комплексну оцінку такого позичальника. Комплексна оцінка полягає у проведенні відповідно до правил, встановлених цим Порядком, оцінки його фінансового стану, визначення здатності обслуговувати залучені позики, оцінки самоокупності проекту, бенефіціаром якого є позичальник.

1. Пропозиція юридичної особи - резидента про ініціювання інвестиційного самоокупного проекту, фінансування якого передбачається здійснювати за рахунок коштів МФО, повинна включати інформацію щодо виду забезпечення повернення позики.

2. При визначенні виду забезпечення для обслуговування та погашення позики, наданої суб'єкту господарювання, у віданні якого наявне майно державної власності, за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, слід керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 460 "Про затвердження Порядку визначення необхідності, розміру та виду майнового забезпечення під час надання кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії".

3. Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості над сумою основного боргу та річних відсотків за ним, з урахуванням можливих витрат на реалізацію застави у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань. Таблиця залежності розміру кредитного забезпечення від класу бенефіціара за рівнем фінансового стану та виду кредитного забезпечення наведена в додатку 7 до цього Порядку.